Рішення

від 23.11.2023 по справі 920/858/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.11.2023м. СумиСправа № 920/858/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи №920/858/23

за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Суми

(вул. Г. Кондратьєва, 79, м. Суми, 40000,

ел. пошта prokuratura-sumy@ukr.net

в інтересах держави в особі позивача:

Сумської міської ради

(пл. Незалежності, 2, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 23823253)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Робінзон 19"

(вул. Черняхівського, буд. 43, м. Суми, 40000,

код ЄДРПОУ 43399169)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 )

про зобов`язання звільнити земельну ділянку водного фонду,

за участю представників сторін:

прокурор: Вортоломей І.Г.,

від позивача: Заїка І.В.,

від відповідача: не прибув,

від третьої особи: не прибув,

слухач - ОСОБА_2.

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

Суть спору: 24.07.2023 прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Робінзон 19" (вул. Черняхівського, буд. 43, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 43399169) звільнити земельну ділянку водного фонду на березі р. Псел, що перебуває у комунальній власності Сумської міської територіальної громади, від розміщених на ній комплексу будівель та споруд; а також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023, справу розподілено до розгляду судді Заєць С.В.

Ухвалою суду від 27.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/858/23, призначено підготовче засідання на 24.08.2023, 10:20.

17.08.2023 позивачем надано до суду Відзив від 17.08.2022, №289/23юр (вх.№5210/23) на позовну заяву, відповідно до якого просить суд позов задовольнити повністю.

24.08.2023 позивачем надано до суду Клопотання від 24.08.2023, б/н (вх.№3227), згідно з яким позивач просить суд залучити в справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.08.2023 Клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача від 24.08.2023, б/н (вх.№3227) - задоволено. Залучено до участі у справі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, призначено підготовче судове засідання з розгляду справи №920/858/23 на 19.09.2023, 10:20.

Розгляд справи 19.09.2023 не відбувся в зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. у відпустці 19.09.2023.

Ухвалою суду від 20.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - по 25.10.2023. Призначено підготовче судове засідання на 26.09.2023, 11:20.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.09.2023 на підставі ч. 11. ст. 176 ГПК України залишено без руху позовну заяву. Встановлено позивачу строк та спосіб унесення недоліків позовної заяви.

16.10.2023 на виконання ухвали суду від 20.09.2023 Прокурор надав Лист від 16.10.2023 № 51-7731вих-23 про усунення недоліків позовної заяви та докази в підтвердження.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.10.2023 продовжено розгляд справи №920/858/23; призначено підготовче засідання на 02.11.2023.

Ухвалою суду від 02.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/858/23 до судового розгляду по суті, призначено розгляд справи по суті на 23.11.2023, 11:00.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не повідомив суд про наявність заперечень з приводу заявлених позовних вимог.

При цьому, суд зауважує, що поштові відправлення на адресу відповідача, в яких містилися ухвали суду про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи повернуті відділенням поштового зв`язку на адресу суду, з зазначенням причин повернення ««за закінченням терміну зберігання»».

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.11.2023, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача - Товариств аз обмеженою відповідальністю «Робінзон 19» є: 40000, Сумська область, м. Суми, вул. Черняховського, 43. На вищезазначену адресу відповідача і була направлена кореспонденція господарського суду.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в' позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Сумської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду про відкриття провадження у справі та ухвал про відкладення розгляду справи відповідачу відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.11.2023 прокурор надав усні пояснення в обґрунтування позовних вимог, в свою чергу просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2023 надав усні пояснення в обґрунтування позовних вимог та зазначив, що позов прокурора підтримує у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 23.11.2023 не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 23.11.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради 25.05.2023 проведено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності на березі р.Псел.

За результатами проведеного обстеження встановлено, що на вищевказаній земельній ділянці ТОВ «Робінзон 19» здійснює підприємницьку діяльність. На земельній ділянці розташований комплекс будівель та споруд, які були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ Робінзон 19». На даний час державна реєстрація вищевказаного майна скасована на підставі наказу Міністерства юстиції України від 18.11.2021 №4150/5.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Робінзон 19» було зареєстровано комплекс будівель та споруд. Складовими частинами об`єкта нерухомого майна є Лазня, 1, Б, загальною площею 35,1 кв.м; Будинок охорони, 1, В, загальною площею 17 кв.м.; Будинок відпочинку, 1, Г, загальною площею 40,5 кв.м.; Будинок відпочинку, 1, Д, загальною площею 40,5 кв.м.; Будинок відпочинку, 1, Е, загальною площею 23,6 кв.м; Альтанка, 3; Альтанка, К; Альтанка, Л; Альтанка, М; Альтанка, Н; Альтанка, О; Альтанка, П; Альтанка, Р; Альтанка, С; Альтанка, Т; Дитячий майданчик, І; Волейбольний майданчик, II; Пірс; Огорожа, 1-7.

Вказаний комплекс будівель та споруд переданий ТОВ «Робінзон 19» від його директора ОСОБА_1 на підставі акту приймання-передачі комплексу будівель та споруд від 24.12.2019.

Разом з цим, згідно з наданою інформацією Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 09.06.2023 ОСОБА_1 звертався у 2017 році з заявою про розміщення пересувної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в межах прибережної захисної смуги у районі присадибних ділянок біля мосту вул. Прокоф`єва - 20 років Перемоги.

Листом від 23.03.2017 Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради повідомило ОСОБА_1 про можливість розміщення пересувної тимчасової споруди за вищевказаною адресою.

Водночас вказаний лист Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради не є документом, що надає законні підстави для використання земельної ділянки та розміщення будь-яких будівель та споруд у т.ч. тимчасових для провадження підприємницької діяльності.

Підставою для використання земельної ділянки комунальної форми власності є відповідне рішення міської ради, а документом на розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди.

Згідно з інформацією Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 09.06.2023 паспорт прив`язки тимчасової споруди за вищевказаною адресою не обліковується та відсутня інформація про надання земельної ділянки ОСОБА_1 .

Державна реєстрації вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.

Відповідно до ч.2 ст.83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Окрім цього, згідно з викопіюванням з топографо-геодезичного плану території, земельна ділянка, що використовується ТОВ «Робінзон 19» знаходиться в межах прибережної захисної смуги р.Псел.

Як зазначає Прокурор в обґрунтування позовних вимог, Окружною прокуратурою міста Суми при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення інтересів держави під час використання земель водного фонду комунальної форми власності. Зокрема, встановлено, що ТОВ «Робінзон 19» незаконно зайняло та використовує земельну ділянку водного фонду Сумської міської територіальної громади площею 1,2629 га, що знаходиться на березі р. Псел, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

За ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України, прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу.

Аналогічне положення передбачено у ст. 88 Водного кодексу України.

Межі прибережних захисних смуг зазначаються в містобудівній документації органами місцевого самоврядування.

Межі прибережної захисної зони визначені в графічних матеріалах «Схема планувальних обмежень» плану зонування м. Суми.

Відповідно до ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, крім іншого, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

За ч. З ст. 61 Земельного кодексу України та п. 6 ч. 2 ст. 89 Водного кодексу України об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування (ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України).

За змістом ст. ст. 116, 125, 126 Земельного кодексу України право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, рішення компетентного органу про надання земельної ділянки у власність чи користування (оренду), отримання документів, що посвідчують право на визначену земельну ділянку та державну реєстрацію відповідного права.

Отже, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до інформації Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 07.06.2023 рішення Сумською міською радою стосовно передачі у власність чи у користування земельної ділянки ТОВ «Робінзон» не приймались.

Таким чином, суд приходить до висновку, що використання ТОВ «Робінзон 19» земельної ділянки водного фонду площею 1,2629 га для розміщення та експлуатації нерухомого майна - комплексу будівель та споруд без оформлення правовстановлюючих документів на землю є порушенням вимог чинного земельного та водного законодавства.

Оскільки земельна ділянка водного фонду площею 1,2629 га, на березі р. Псел належить до комунальної власності Сумської міської територіальної громади, виключно Сумська міська рада має право розпоряджатися нею.

Однак, враховуючи те, що будь-яких рішень щодо передачі ТОВ «Робінзон 19» вказаної земельної ділянки у власність чи у користування Сумська міська рада не приймала, розміщення на ній комплексу будівель та споруд без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, порушує право територіальної громади міста Суми на користування землею.

Частиною 1 ст. 375 Цивільного Кодексу України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно з частиною 1 ст. 376 Цивільного Кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка відповідно до вимог ст. ст. 152, 212 Земельного кодексу України, ст. 391 Цивільного кодексу України підлягає поверненню власнику з приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення від комплексу будівель та споруд.

Підстави представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України прокуратура, окрім інших функцій, здійснює представництво інтересів держави в суді у випадках та порядку, визначеному законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, згідно зі ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

За ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

За ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

За ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За змістом ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 60 вказаного Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

Отже, порушення прав територіальної громади, яка є невід`ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Враховуючи викладене, Сумська міська рада є представницьким органом територіальної громади міста, уповноваженим діяти від імені територіальної громади та в її інтересах, у тому числі щодо захисту, охорони, збереження та раціонального використання земель комунальної власності.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є поняття «інтерес держави».

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18.

У вказаному випадку, інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як власника земельної ділянки водного фонду, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Використання відповідачем земельної ділянки водного фонду без правовстановлюючих документів порушує інтереси територіальної громади в особі Сумської міської ради, яка у даному випадку незаконно позбавлена можливості ефективно та виключно в інтересах територіальної громади розпоряджатись землями міста Суми, регулювати земельні відносини з метою створення умов для поліпшення соціальної інфраструктури міста.

На спірній земельній ділянці відповідач здійснює діяльність всупереч визначеному ст. 206 Земельного кодексу України платному принципу, який встановлено державою як основне джерело надходжень коштів до бюджету з метою фінансування програм і проектів, спрямованих на раціональне використання, поліпшення, збереження та охорону земель.

Крім того, відповідач, зайнявши комунальну земельну ділянку без правовстановлюючих документів, здійснив протиправне втручання у вільне володіння та розпорядження територіальною громадою своїм майном (землею).

Наведене беззаперечно свідчить про порушення державних та суспільних інтересів, оскільки таке втручання перешкоджає територіальній громаді ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, розпоряджатись нею на свій розсуд та виключно в інтересах територіальної громади.

У свою чергу, в силу ст. ст. 16, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 59, 189 Земельного кодексу України, саме Сумська міська рада як власник комунальної землі у м. Суми має виконувати відповідні функції, здійснювати контроль за використанням земель та своєчасно реагувати на порушення земельного законодавства.

Виконання субсидіарної ролі щодо заміни відповідного органу, який неналежно здійснює захист інтересів держави, є конституційним обов`язком прокурора вживати заходів щоб інтереси держави не залишалися незахищеними.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 905/803/18.

Встановлено, що Сумська міська рада, як орган місцевого самоврядування, захист інтересів держави свідомо не здійснює, хоча усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Правомочності власника землі на території міста Суми від імені територіальної громади здійснює Сумська міська рада, яка відповідно до ст.12 Земельного кодексу України наділена державою повноваженнями щодо здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності.

Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Встановлено, що Сумська міська рада, як власник землі, захист інтересів держави свідомо не здійснює, хоча усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Зазначені обставини є безумовно виключним випадком для застосування прокурором вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щоб інтереси держави не залишались не захищеними.

Крім того, надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 № 806/1000/17, від 02.10.2018 № 4/166 «Б», від 17.10.2018 №910/11919/17, від 08.02.2019 № 915/20/18, від 19.03.2019 № 925/1381/16.

Окружна прокуратура міста Суми у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомляла Сумську міську раду про порушення вимог земельного законодавства при використанні спірної земельної ділянки листом від 07.06.2023.

Також, за запитами прокуратури Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради проводилось обстеження земельної ділянки, що підтверджується актом обстеження від 25.05.2023.

Отже, Сумська міська рада була достовірно обізнана про порушення вимог земельного та водного законодавства при використанні спірної земельної ділянки.

Крім того, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Окружною прокуратурою міста Суми повідомлено Сумську міську раду про намір звернутися до господарського суду Сумської області з вказаним позовом в інтересах держави.

З огляду на викладене, прокурором була надана можливість компетентному органу відреагувати на порушення інтересів держави щодо спірної земельної ділянки, зокрема, шляхом вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову.

Проте, власником жодних заходів щодо реального захисту інтересів держави, а саме щодо відновлення порушених прав держави на земельну ділянку водного фонду, яка використовується відповідачем для розміщення майна без правовстановлюючих документів не вжито.

Таким чином, Сумська міська рада, будучи обізнаною про порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, з позовом до суду не зверталась, інших заходів, спрямованих на реальне усунення порушень не вживала.

При цьому, нездійснення захисту державних інтересів у даному випадку виявляється в усвідомленій пасивній поведінці Сумської міської ради, яка будучи уповноваженим державою суб`єктом по захисту відповідних інтересів, жодних дій по усуненню викладених в позові порушень не вживало.

Невжиття Сумською міською радою жодних заходів протягом розумного строку після того, як їй стало відомо про можливе порушення інтересів, повинно кваліфікуватись як бездіяльність щодо захисту державних інтересів.

При цьому, у даному випадку інтереси держави потребують невідкладного захисту, оскільки через бездіяльність компетентного органу можливе настання невідворотних негативних наслідків, оскільки предметом позову є земельна ділянка водного фонду, в межах прибережної захисної смуги р. Псел забудова якої завдає шкідливого впливу на стан земель, а також унеможливлює використання землі за цільовим призначенням, а саме з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (ст. ст. 44, 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Враховуючи викладене, бездіяльність Сумської міської ради, тобто нездійснення повноважень по захисту державних інтересів, відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для вжиття місцевою прокуратурою заходів представницького характеру шляхом пред`явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави.

У зв`язку з цим, позов подається Окружною прокуратурою міста Суми в інтересах держави в особі Сумської міської ради.

Крім того, надавши прокурору повноваження представництва, законодавець насамперед визначив можливість органам прокуратури захищати державні інтереси, а тому порушення інтересів держави на землю є безумовною підставою для вжиття заходів реагування в порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Отже, у цьому випадку наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом у зв`язку із доведеною бездіяльністю вказаних компетентних органів та необхідністю невідкладного захисту інтересів держави в даному випадку.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами, у розумінні статей 76-78 ГПК України, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням вищевикладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, судовий збір в сумі 2 684,00 грн підлягає відшкодуванню на користь Сумської обласної прокуратури за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240-241, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі позивача Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Робінзон 19» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , про зобов`язання звільнити земельну ділянку водного фонду - задоволено повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Робінзон 19» (вул. Черняхівського, буд. 43, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 43399169) звільнити земельну ділянку водного фонду на березі р. Псел, що перебуває у комунальній власності Сумської міської територіальної громади, від розміщених на ній комплексу будівель та споруд

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Робінзон 19» (вул. Черняхівського, буд. 43, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 43399169) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, 40000; код 03527891, р/р UA598201720343120001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 2 684,00 грн (дві тисячі двісті шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 коп..

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 01.12.2023.

Суддя С.В. Заєць