Постанова

від 28.11.2023 по справі 369/4021/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 369/4021/21

провадження номер: 22-ц/824/11574/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Нежури В.А., Соколової В.В.

за участю секретаря - Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромбудіндустрія» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2023 року у складі судді Волчко А.Я., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Виконавчого комітету Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, товариства з обмеженою відповідальністю «Аргопромбудіндустрія» про визнання недійсним рішення та свідоцтв про право власності, припинення права власності,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 звернулися до суду з позовом до Виконавчого комітету Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, товариства з обмеженою відповідальністю «Аргопромбудіндустрія» (далі - ТОВ «Аргопромбудіндустрія»), в якому просили:

визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 71/3 від 25 серпня 2004 року про визнання за ТОВ «Аргопромбудіндустрія» права колективної власності на гуртожитки НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 і видані на підставі цього рішення свідоцтва про право власності на вказані гуртожитки від 23 вересня 2004 року та від 31 серпня 2004 року;

припинити право власності ТОВ «Аргопромбудіндустрія» на зазначене майно.

Позовна заява мотивована тим, що прийняття оскаржуваного рішення № 71/3 від 25 серпня 2004 року про визнання за ТОВ «Аргопромбудіндустрія» права колективної власності на гуртожитки НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 та оформлення 23 вереcня 2004 року і 31 серпня 2004 року свідоцтв про право власності на вказане нерухоме майно позбавляє позивачів можливості реалізувати їх конституційне право на житло та призводить до порушення їх прав як мешканців цих гуртожитків. До того ж ТОВ «Аргопромбудіндустрія» не є законним правонаступником первинного власника цих гуртожтитів, а саме, Мостищенського цегляного заводу.

У червні 2023 року представник позивачів - адвокат Грицаєнко О.П. звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення вказаного вище позову.

Заява мотивована тим, що прийняття органом місцевого самоврядування оскаржуваного рішення № 71/3 від 25 серпня 2004 року про визнання за ТОВ «Аргопромбудіндустрія» права колективної власності на гуртожитки і оформлення 23 вересня 2004 року та 31 серпня 2004 року свідоцтв про право власності на вказане нерухоме майно позбавляє позивачів можливості реалізувати їх конституційне право на житло та призводить до порушення їх прав як мешканців цих гуртожитків. В силу положень ст.4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» позивачі, які є мешканцями та на законних правових підставах проживають у гуртожитках, мають право на приватизацію відповідних кімнат за умови перебування гуртожитків у комунальній власності. Скасування оскаржуваного рішення дозволить розпочати процедуру передачі гуртожитків у комунальну власність та в подальшому надасть позивачам можливість реалізувати їх конституційне право на житло шляхом приватизації кімнат гуртожитку, який буде перебувати у комунальній власності. Проте ТОВ «Аргопромбудіндустрія» вчиняються незаконні дії по відношенню до позивачів у вигляді проведення процедури зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) останніх у гуртожитках з метою подальшого маніпулювання цією обставиною під час розгляду даної цивільної справи. Зокрема, обґрунтування ТОВ «Аргопромбудіндустрія» своєї позиції про відсутність порушення прав позивачів фактом відсутності їх реєстрації в гуртожитках, а також для здійснення подальших дій по знесенню таких гуртожитків. Вважає, що поки триватиме судовий розгляд даної справи ТОВ «Аргопромбудіндустрія», знявши позивачів з реєстрації, може примусово виселити позивачів із займаних ними кімнат гуртожитку, внаслідок чого вони опиняться на вулиці та будуть позбавлені права на приватизацію відповідних кімнат у випадку їх передачі в комунальну власність. Тому існують обґрунтовані ризики ускладнення та унеможливлення ефективного захисту порушених прав та інтересів позивачів і виконання можливого судового рішення про задоволення позову у даній справі.

З урахуванням наведеного, представник позивачів - адвокат Грицаєнко О.П. просила забезпечити позов шляхом:

заборони ТОВ «Аргопромбудіндустрія» здійснювати дії, спрямовані на зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) позивачів у гуртожитках НОМЕР_2 , НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі;

заборони органам реєстрації місця проживання проводити зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання позивачів у гуртожитках до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2023 року заяву представника позивачів - адвоката Грицаєнко О.П. задоволено.

Заборонено ТОВ «Агропромбудіндустрія» здійснювати дії, спрямовані на зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Заборонено органам реєстрації місця проживання проводити зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «Агропромбудіндустрія» подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що зважаючи на зміст позовних вимог відсутні підстави для задоволення заяви представника позивачів у визначений в заяві спосіб. З позовних вимог вбачається, що у разі їх задоволення, на виконання такого рішення ніяким чином не може вплинути наявність чи відсутність реєстрації місця проживання позивачів у вищезазначених гуртожитках.

Крім того вказує, що в даному випадку відсутній зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову. Наведений у заяві захід забезпечення позову не спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а також відсутня імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Також зазначає, що у ТОВ «Агропромбудіндустрія» будуть відсутні будь-які можливості щодо ухилення від виконання рішення суду у разі задоволення позову та набрання ним законної сили. Крім того, зазначає, що зняття позивачів з реєстрації місця проживання в гуртожитках без їх згоди можливо відповідно до чинного законодавства України тільки шляхом звернення ТОВ «Агропромбудіндустрія» до суду через визнання їх такими, що втратили право користування житлом. Тому суд першої інстанції, задовольнивши заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Агропромбудіндустрія» здійснювати дії, спрямовані на зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) позивачів, фактично заборонив звертатись ТОВ «Агропромбудіндустрія» до суду з цього приводу, що є порушенням його прав та інтересів на судовий захист, яке згідно зі ст.64 Конституції України не може бути обмежене.

Зазначає, що судом не встановлені обставини, які свідчать про те, що у випадку невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. Крім того, вказує, що згідно тексту оскаржуваної ухвали заяву про забезпеченню позову подано лише одним позивачем - ОСОБА_1 , хоча і за підписом адвоката Грицаєнко О.П., яка представляє інтереси всіх позивачів. Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову сплачено також лише ОСОБА_1 . Однак, суд застосував заходи забезпечення позову не тільки стосовно позивача ОСОБА_1 , а й інших позивачів, які заяви про забезпечення позову не подавали. Таким чином вважає, що ухвала про забезпечення позову, окрім іншого, обмежує права інших позивачів.

Також ТОВ «Агропромбудіндустрія» подало пояснення до апеляційної скарги, в якій додатково мотивувало свої доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивачів - адвокат Грицаєнко О.П. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції. Крім того, представник позивачів надала доповнення до відзиву та просила приєднати до справи письмові докази, а також просила вирішити питання про розподіл судових витрат.

Виконавчий комітет Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Суд вважав, що застосування наведених у заяві видів забезпечення позову є співмірним заявленим вимогам та фактично реалізує мету його застосування.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до положень ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.1 п.2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №127/220/19 (провадження № 61-8690св19).

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що види забезпечення, які просить застосувати представник позивачів, не стосуються і не пов`язані з можливим задоволенням позову про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та виданих на його підставі свідоцтв про право власності, припинення права власності і не врахував, що таке можливе рішення суду не підлягатиме виконанню в примусовому порядку.

Крім, того, колегія суддів враховує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ТОВ «Агропромбудіндустрія» здійснювало дії, спрямовані на зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) позивачів у вказаних вище гуртожитках, а сама лише потенційна можливість таких дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову (див. постанову Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18)).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що зняття позивачів з реєстрації місця проживання в гуртожитках без їх згоди можливо відповідно до чинного законодавства України тільки шляхом звернення ТОВ «Агропромбудіндустрія» до суду з відповідним позовом.

Таким чином, в межах даного судового провадження про визнання недійсним рішення та свідоцтв про право власності, припинення права власності, забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Агропромбудіндустрія» здійснювати дії, спрямовані на зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) позивачів та заборони органам реєстрації місця проживання проводити зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) позивачів, не буде ефективним способом захисту їх прав, пов`язаних із вирішенням справи в межах даного предмета спору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що невжиття заходів забезпечення позову в обраний представником позивачів спосіб не призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та не забезпечить ефективний захист їх прав.

Наведене свідчить про неспівмірність заходів забезпечення позову, які просила застосувати представник позивачів, із заявленими позовними вимогами, що суперечить положенням ч.3 ст.150 ЦПК України.

Однак, суд першої інстанції у порушення вимог ст.264 ЦПК України наведеного вище не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Агропромбудіндустрія» здійснювати дії, спрямовані на зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) позивачів та заборони органам реєстрації місця проживання проводити зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) позивачів.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення заяви, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви представника позивачів - адвоката Грицаєнко О.П. про забезпечення позову, з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромбудіндустрія» задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - адвоката Грицаєнко Олени Павлівни про забезпечення позову - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: