Постанова

від 01.12.2023 по справі 480/839/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: О.А. Прилипчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2023 р. Справа № 480/839/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Токарі" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.07.2023, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/839/23

за позовом Державної служби геології та надр України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Токарі"

про припинення права користування надрами,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державна служба геології та надр України, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Токарі", в якому просив:

-припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 6247 від 15.02.2018 року, наданий Товариству з обмеженою відповідальністю Санаторій Токарі (ЄДРПОУ - 05400075).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 позов задоволено.

Припинено право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 6247 від 15.02.2018 року, наданий Товариству з обмеженою відповідальністю Санаторій Токарі (ЄДРПОУ - 05400075).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.07.2030 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував ст. 26 Кодексу України "Про надра" в редакції, яка на дату прийняття рішення втратила чинність та була викладена і іншій редакції. Вказує, що відповідачем вжито заходи щодо отримання необхідних погоджень проекту зон санітарної охорони від усіх належних органів державної влади, надав суду відповідні докази, які судом залишено без оцінки. Вважає, що анулювання спеціального дозволу на користування надрами є найсуворішим заходом впливу на порушника законодавства у сфері надрокористування, необхідність вжиття такого заходу слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь- якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані таки заходи. У даному випадку застосування заявленого заходу, враховуючи дії відповідача по виконанню Програми робіт, є явно непропорційними, а саме призведе до повного зупинення діяльності відповідача. Також посилається на порушення позивачем строку звернення до суду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

У відповідності до п. 3 ч. 1ст. 311 КАС Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Учасниками по даній справі було отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2023 року про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. позивачем отримано копію апеляційної скарги відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що що ТОВ Санаторій Токарі надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 6247 від 15.02.2018 року з метою видобування мінеральних лікувальних підземних вод, придатних для використання в лікувальній практиці при внутрішньому застосуванні (у розведеннях) (а.с. 8).

Наказом Державної служби геології та надр України від 29.08.2019 року № 314, дія спеціального дозволу № 6247 була зупинена та надано надрокористувачу 30 днів на усунення порушень (а.с. 12, звор.бік).

Наказом Державної служби геології та надр України від 13.07.2021 року № 517 було доручено Департаменту державного геологічного контролю провести планові заходи державного нагляду (контролю) у серпні 2021 року, серед яких було і ТОВ Санаторій Токарі (а.с. 15).

За результатами проведеної планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр ТОВ Санаторій Токарі позивачем складено акт № 47/6247 від 20.08.2021 (а.с. 18-34).

Під час перевірки виявлено наступні порушення:

- не виконується особлива умова спеціального дозволу зазначена в екологічній картці, що видана ДЕІ у Сумській області від 09.12.2015 р. № 1/45, в частині погодження проекту зон санітарної охорони родовища;

- не виконується п.2 особливих умов спеціального дозволу № 6247, зони санітарного порядку не затверджені у встановленому порядку;

- не виконується абзац 2 п.п. 5.3. Угоди про умови користування надрами - проводити фінансування роботи у термінах та в межах, зазначених у програмі робіт;

- не виконується абзац 8 п.п. 5.3 Угоди про умови користування надрами - дотримуватися вимог передбачених дозволом та цією угодою;

- не виконується п. 3 Програми робіт до Угоди про умови користування надрами - зони санітарної охорони не затверджені у встановленому порядку;

- проект зон санітарної охорони не затверджено у встановленому порядку.

Також за результатами позапланової перевірки відповідача складено Припис № 47/6247 від 20.08.2021, яким надрокористувача зобов`язано у строк до 20.09.2021 усунути вищевказані порушення (а.с. 35).

У зв`язку із не усуненням порушень Східним міжрегіональним відділом Департаменту геологічного контролю Держгеонадр було підготовлено подання від 05.05.2021 р. № 60/22 на анулювання спеціального дозволу на користування надрами №6247 (а.с. 36-37).

Наказом Держгеонадр від 24.05.2022 р. № 162 Про поновлення зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, встановлення термінів на усунення порушена та внесення змін до наказів - надано терміни на усунення порушень до 01.08.2022 р., та внесено зміни в наказ № 314 від 29.08.2019 стосовно підстав зупинення спеціального дозволу (а.с. 40).

Листом Державної служби геології та надр України, надрокористувача було повідомлено щодо подальшої дії спеціального дозволу на користування надрами (а.с. 41).

Державна служба геології та надр України звернулась із листом Надрокористувача про надання згоди/незгоди на припинення права користування надрами від 03.11.2022 р. № 1647/02-1/2-22 (а.с. 42).

Позивач вважає, що оскільки порушення законодавства про надрокористування так і залишились не усунутими, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не вжито заходів для усунення порушень, які зазначені у приписі № 47/6247 від 20.08.2021, а тому наявні підстави для припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 6247 від 15.02.2018 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Повноваження Держгеонадра України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Кодексом України про надра, Положенням про Державну службу геології та надр України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1174 (далі - Положення №1174), Порядком №615.

Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та діє відповідно до Положення №1174.

Відповідно до підпунктів 9, 10 пункту 4 Положення №1174 Держгеонадра України відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами, зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами, поновлює їх дію у разі зупинення.

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін визначає Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615, (далі - Порядок №615).

Відповідно до пункту 10 Порядку №615 невід`ємною частиною дозволу є угода про умови користування надрами, що укладається між органом з питань надання дозволу і надрокористувачем і містить програму робіт, яка оформляється як додаток, та особливі умови надрокористування, що передбачають: вимоги до ефективності робіт; сучасні технології видобування та переробки корисних копалин; порядок видобування корисних копалин, зокрема з метою запобігання негативним екологічним наслідкам і забезпечення безпеки забудованих територій; види, обсяги і строки виконання робіт на ділянці надр; підстави для припинення діяльності, пов`язаної з використанням ділянки надр.

Частиною другої статті 24 Кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) про надра встановлено, що користувачі надр зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає відповідний наказ, який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, і предмет перевірки, та на підставі якого оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, що підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові) і засвідчується печаткою. Перед початком перевірки суб`єкта господарювання посадові особи, які проводять перевірку, пред`являють керівнику суб`єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, і надають суб`єкту господарювання копію направлення на перевірку, а також інформують цих осіб про мету перевірки.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Пунктом 22 Порядку №615 встановлено, що дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі: 1) порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр; 2) виникнення внаслідок проведення робіт, пов`язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров`ю працівників або населення; 3) проведення гірничих робіт без геологічного та маркшейдерського обслуговування; 4) наявності заборгованості з плати за користування надрами; 5) порушення надрокористувачем вимог законодавства у сфері надрокористування та охорони навколишнього природного середовища; 6) проведення на наданій у користування ділянці надр робіт, не передбачених дозволом; 7) відсутності у надрокористувача під час проведення робіт ліцензії на провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону; 8) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування; 9) непереоформлення дозволу у випадках, передбачених пунктом 16 цього Порядку.

Відповідно до частин першої та другої статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр. Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктах 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому, питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Отже, орган, який надав надра у користування, повноважний припинити право користування надрами у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини першої статті 26 Кодексу України про надра, лише за наявності згоди на це користувача надрами.

Судовим розглядом встановлено та не спростовано доводами апеляційної інстанції, що позивачем було надіслано відповідачу лист від 03.11.2022 №1647/02/141/2-22, в якому просив останнього у 15-ти денний строк з моменту отримання вказаного листа висловити власну позицію (згоду/незгоду) на припинення права користування надрами (а.с.42).

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.86-87), вказаний лист отримано представником відповідача 23.11.2022. Водночас жодної відповіді на вказаний лист на адресу позивача відповідачем направлено не було.

Так, правова позиція щодо отримання від надрокористувача незгоди на припинення права користування надрами шляхом анулювання дозволу, вже висловлювалась Верховним Судом України у постановах від 25.06.2011 у справі №21-36а11, від 19.09.2011 у справі №21-164а11, від 10.12.2013 у справі №21-450а13 та постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №802/4846/13-а, від 26.06.2018 у справі №802/923/14-а, від 26.05.2020 у справі №806/1285/16, від 09.09.2021 у справі №824/160/19-а, від 17.12.2021 у справі №822/1076/16 відповідно до якої: «….право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку. У разі відсутності спору відповідач має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 7 частини першої статті 26 Кодексу, самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів це право припиняється у судовому порядку.

Зазначена норма спрямована на захист інтересів надрокористувачів шляхом надання їм права вимагати (шляхом надання/висловлення письмової незгоди) від уповноваженого органу судової, а не адміністративної процедури припинення права користування надрами. При цьому, законом презюмується, що саме судовий порядок є додатковою гарантією ефективного захисту прав надрокористувача, що і було забезпечено позивачем у цій справі шляхом звернення до суду.»

Крім того, у постановах від 03.05.2018 у справі №812/1074/17, від 18.10.2018 у справі №812/1735/17, від 22.01.2019 у справі №810/3865/17, від 12.08.2020 у справі №813/2441/16, від 24.11.2020 у справі №826/7821/17 Верховним Судом вже висловлювалась правова позиція щодо застосування положень частини першої статті 26 Кодексу України про надра. Зокрема, згідно з цією позицією ненадходження будь-якої інформації від надрокористувача з приводу питання про анулювання спеціального дозволу не може розцінюватися, як відсутність заперечень.

Вказана позиція неодноразово була застосована Верховним Судом при розгляді подібних спорів і суд не вбачає підстав для незастосування такої позиції при розгляді цієї справи.

Враховуючи викладене, покликання відповідача щодо відсутності у Держгеонадр, у даному випадку, підстав для звернення до суду за анулюванням спеціального дозволу на користування надрами є безпідставними.

Відповідно до пункту 23 Порядку №615 право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Згідно з положеннями частини сьомої статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що анулювання раніше зупиненого спеціального дозволу можливе, зокрема, у разі, якщо надрокористувачем не усунуто порушення, які стали підставою для зупинення дії дозволу.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 14.07.2021 у справі №240/6006/18, від 15.07.2021 у справі №818/2082/17, від 13.07.2022 у справі №520/4174/19, від 22.03.2023 у справі №240/15850/20, згідно з якою анулювання раніше зупиненого спеціального дозволу можливе, зокрема у разі, якщо надрокористувачем не усунуто порушення, які стали підставою для зупинення дії дозволу.

Відтак, невиконання припису, може слугувати самостійною та достатньою підставою для припинення права користування надрами.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №807/983/15 в межах предмета доказування у цій категорії справ, судам необхідно встановити наявність передбачених ст. 26 Кодексу України про надра підстав для припинення права користування надрами.

Як встановлено судом, підставою для зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №6247 від 15.02.2018, та, як наслідок, звернення позивача до суду з цим позовом, стало неусунення відповідачем порушень, зазначених у приписі №47/6247 від 20.08.2021.

Вказаний припис відповідачем не оскаржувався, а тому відповідно до статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є обов`язковим до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, відповідачем, незважаючи на отримання листів позивача про зупинення дії наданого дозволу, а також листа щодо надання власної позиції (згоди/незгоди) щодо припинення права користування надрами, не було надано доказів подання витребовуваних в приписі документів на виконання його вимог, як і не висловлено жодних аргументів щодо відсутності зазначених в приписі порушень.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставним доводи апелянта про те, що відповідачем вжито заходи щодо отримання необхідних погоджень проекту зон санітарної охорони від усіх належних органів державної влади, що підтверджується листами від 28.11.2018р. №1124/СМ/30-18, №4220/03/10-19 від 05.03.2019р., від 15.10.2020р. № 01-20/1896 та від 16.11.2021 № 01-20/3078, від 17.12.2020р. № 13179-04.2/20, оскільки в період з 17.11.2021 (дати останнього листа) по дату звернення Державної служби геології та надр України до суду (03.02.2023) із адміністративним позовом, жодних дій ТОВ "Санаторій "Токарі" на усунення порушень вимог припису виконано не було.

Доказів, які б свідчили про усунення порушень вимог законодавства у сфері надрокористування на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача відповідачем суду не подано.

Належність ТОВ Санаторій "Токарі" до лікарняних закладів не є обставиною, яка дозволяє уникнути обов`язку з усунення порушень, які мали місце в діяльності відповідача під час користування надрами.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку звернення позивачем строку звернення із зазначеним позовом до суду, з огляду на наступне.

Як вже було зазначено, вище, орган, який надав надра у користування, повноважний припинити право користування надрами у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини першої статті 26 Кодексу України про надра, лише за наявності згоди на це користувача надрами.

Позивачем було надіслано відповідачу лист від 03.11.2022 №1647/02/141/2-22, в якому просив останнього у 15-ти денний строк з моменту отримання вказаного листа висловити власну позицію (згоду/незгоду) на припинення права користування надрами (а.с.42). Відповідно до наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.86-87), вказаний лист отримано представником відповідача 23.11.2022.

Відповідно п.2 ч.2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду субєкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають субєкту владних повноважень право на пред`явлення передбачених законом вимог.

Оскільки лист № 1647/02-1/2-22 від 03.11.2022 року був отриманий відповідачем 23.11.2022, та тримісячний строк для звернення до суду закінчується 23.02.2023.

Як свідчать матеріали справи, із вказаним позовом Державна служба геології та надр України звернулася до суду із вказаним позовом 03.02.2023, тобто в межах строку, встановленого ч.2 ст. 122 КАС України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Токарі" - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 по справі № 480/839/23 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко