Постанова

від 27.11.2023 по справі 733/1302/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 733/1302/21

провадження № 61-12080св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Ічнянська гімназія імені Васильченка Ічнянської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10 січня 2022 року у складі судді Вовченко А. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ічнянської гімназії імені Васильченка Ічнянської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що працює на посаді вчителя фізики в Ічнянській гімназії імені Васильченка Ічнянської міської ради.

05 листопада 2021 року відповідач видав наказ № 165 про відсторонення її від роботи з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати.

Підставою відсторонення стала відсутність документів, що підтверджують щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, не підтвердження працівником абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень.

Вважає зазначений наказ протизаконним та таким, що грубо порушує її права, у відповідача відсутні докази того, що вона ухиляється від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади. Ні трудовим договором, ні посадовою Інструкцією не передбачено обов`язку працівника надавати документи на підтвердження медичних маніпуляцій, у тому числі, щеплення.

Вказувала, що відповідач відсторонив її від роботи за власною ініціативою, оскільки обов`язок такого відсторонення, без подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення від роботи, був відсутній у розумінні статті 46 КЗпП України, статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Вважала, що відповідач перебрав на себе повноваження відповідного державного органу та самостійно здійснив нагляд над дотриманням санітарно-епідемічного благополуччя населення, видавши протиправний наказ від 05 листопада 2021 року.

Посилаючись на те, що оскаржуваний наказ порушує гарантоване статтею 43 Конституції України право на працю та заробітну плату, позивачка, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ директора Ічнянської гімназії імені Васильченка Ічнянської міської ради від 05 листопада 2021 року № 165 про відсторонення її від роботи;

- зобов`язати Ічнянську гімназію імені Васильченка Ічнянської міської ради виплатити їй невиплачену (середньомісячну) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 05 листопада 2021 року до дня ухвалення судового рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 , яка є працівником закладу освіти та контактує з дітьми, підлягає обов`язковій вакцинації проти COVID-19, проте, будучи повідомленою про це, до встановленої роботодавцем дати не надала останньому документ, який підтверджує вакцинацію проти вказаного гострого респіраторного захворювання або довідку медичного закладу про медичні протипоказання до проведення цього профілактичного щеплення, тому дії відповідача про відсторонення від роботи позивачки без збереження заробітної плати є виправданими і правомірними.

Суд не вбачав порушення права позивачки на працю, визначене статтею 43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, а вжиті щодо неї обмеження є правомірними та відповідають пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я учасників освітнього процесу.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10 січня 2022 року змінено, викладено мотиви та підстави відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в редакції даної постанови апеляційного суду.

Апеляційний суд фактично погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відсторонення позивачки від роботи було здійснено відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства, тому підстави для визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу відсутні, проте змінив мотиви відмови, зазначивши, що в контексті охорони здоров`я, відсторонення ОСОБА_1 від роботи у відповідний хронологічний період було пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, і якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову..

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.

Відповідач не надав доказів неможливості працювати у дистанційному режимі за допомогою мережі Інтернет, хоча її посада передбачає можливість дистанційного проведення занять.

Апеляційний суд на власний розсуд трактував норми матеріального права щодо правомірності її відсторонення від роботи через відмову проведення щеплення проти COVID-19. При цьому, законодавство України не передбачає відсторонення працівників від роботи, які відмовились від вакцинації проти COVID-19.

Відсторонення від роботи за відсутності щеплення проти СОУ1О-19 ставить її у нерівні умови з іншими особами, які не увійшли до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 (зі змінами), і це негативно вплинуло на її права, гарантовані Конституцією України.

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10 січня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 червня 2023 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Ічнянського районного суду Чернігівської області цивільну справу № 733/1302/21 за позовом ОСОБА_1 до Ічнянської гімназії імені Васильченка Ічнянської міської ради про скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення її від роботи.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що з 01 вересня 2005 року ОСОБА_1 працює на посаді вчителя фізики в Ічнянській гімназії імені Васильченка Ічнянської міської ради.

Наказом директора Ічнянської гімназії імені Васильченка Ічнянської міської ради від 05 листопада 2021 року№ 165 ОСОБА_1 , вчителя фізики, було відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19, без збереження заробітної плати. Підстава: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 ОСОБА_1 від 03 листопада 2021 року № 130, акт відсторонення від 05 листопада 2021 року № 2. ОСОБА_1 ознайомилась із вказаним наказом і письмово висловила незгоду з ним.

Апеляційний суд також установив, що відповідно до витягу з наказу від 16 листопада 2021 року № 99 «Про призначення ОСОБА_2 » на період відсторонення від роботи вчителя фізики ОСОБА_1 на посаду вчителя фізики гімназії було прийнято іншого вчителя фізики - ОСОБА_2 .

Окрім того, встановлено, що у період з 08 листопада 2021 року до 01 березня 2022 року у гімназії навчання проводилось в очному режимі. Лише у період із 02 до 08 грудня 2021 року два класи (5-А та 10) були переведені на дистанційну форму навчання через наявність осіб, що захворіли на COVID-19, проте у 5-А класі вчитель ОСОБА_1 заняття не проводила, а в 10-му класі - можливості для встановлення ОСОБА_1 дистанційного режиму роботи не було, при цьому, на час відсторонення позивача від роботи було прийнято іншого вчителя фізики - ОСОБА_2 .

У гімназії відсутня кабінетна система, тому вчитель ОСОБА_1 проводила навчання у різних класних приміщеннях, відвідувала вчительську кімнату, приміщення загального користування.

Згідно з наданою відповідачем додатковою інформацією щодо вчителя фізики ОСОБА_1 у період із 02 лютого 2022 року до 13 лютого 2022 року для учнів 5-11 класів було організовано освітній процес у дистанційному режимі у зв`язку із різким збільшенням захворюваності учнів та педагогічних працівників. У зазначений хронологічний період на посаді вчителя фізики Ічнянської гімназії імені Васильченка працювала ОСОБА_2 .

Відповідно до наказу Ічнянської гімназії імені Васильченка Ічнянської міської ради від 28 лютого 2022 року «Про призупинення дії наказу № 165 від 05.11.2022 року» зупинено дію наказу по гімназії від 05 листопада 2021 року № 165 «Про відстороненні від роботи ОСОБА_1 » з 01 березня 2022 року до завершення воєнного стану в Україні.

З 01 березня 2022 року ОСОБА_1 повернулась до роботи, на робочому місці мала 194 прямих контакти (з них - 165 діти) та 361 непрямий контакт (з них - 325 діти).

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

Термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин.

Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Про основи законодавства України про охорону праці» громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

У статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). До цього Переліку увійшли, зокрема працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, пунктами 2, 3 якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

- контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

- відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Питання правомірності відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі цієї Постанови Кабінету Міністрів України № 1236, було на розгляді Великої Палати Верховного Суду, яка в постанові від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21 зробила висновок, що відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що загальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивача від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

У цій справі встановлено, що позивачка працює на посаді вчителя фізики в Ічнянській гімназії імені Васильченка Ічнянської міської ради та належить до працівників, які підлягають обов`язковому профілактичному щепленню від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

05 листопада 2021 року Ічнянська гімназія імені Васильченка Ічнянської міської ради видала наказ № 165 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », згідно з яким позивачку відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення відCOVID-19, без збереження заробітної плати.

Вказаний наказ видано на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 та пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236.

Держава зобов`язана здійснити ефективні заходи, зокрема, правове регулювання та відповідну адміністративну практику, з метою захисту людини і суспільства від серйозних загроз, пов`язаних із поширенням на території України COVID-19. Через поширення хвороби під загрозою опинилося життя і здоров`я людей, фундаментальні конституційні цінності.

Під час протидії пандемії право на життя і право на охорону здоров`я є найбільш тісно пов`язаними. Відповідно до частини першої статті 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Згідно з частиною першою статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Зв`язок між цими конституційними правами полягає в тому, що недостатні, несвоєчасні та неефективні заходи держави у сфері охорони здоров`я в умовах пандемії можуть означати безпосереднє посягання на право кожної людини на життя.

Аналізуючи зазначені вимоги законодавства та враховуючи характер виконуваних обов`язків вчителя, які пов`язані з об`єктивною необхідністю під час їхнього виконання особисто контактувати з дітьми та іншими працівниками цього закладу, Ічнянська гімназія імені Васильченка Ічнянської міської ради правомірно ухвалила рішення про відсторонення позивачки від роботи.

Об`єктивно оцінюючи загрозу, яку потенційно може нести невакцинований працівник, Верховний Суд виснував, що таке індивідуальне обмеження, а саме: тимчасове відсторонення невакцинованого працівника, відповідає загальновизнаному пріоритету захисту здоров`я суспільства від серйозних загроз, пов`язаних із поширенням на території України COVID-19.

У спорі, що розглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права на працю протиставляється загальному праву (інтересу) інших працівників, які провели щеплення, з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

З огляду на те, що за позивачкою на період відсторонення зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, нарахування заробітної плати відновляються одразу після усунення ОСОБА_1 причин, що зумовили її відсторонення від роботи та після її допуску до роботи (виконання робіт), отже, Верховний Суд не встановив порушення права позивачки на працю, передбачене у статті 43 Конституції України.

У цій справі позивачка не довела, а суди не встановили обставин, які б давали підстави для висновку, що тимчасове відсторонення позивачки від роботи становило непропорційне втручання у її приватне життя.

Враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), Верховний Суд погоджується, що відсторонення позивачки відбулося правомірно та у порядку, передбаченому законодавством, оскільки характер виконуваної позивачкою роботи передбачає велику кількість соціальних контактів на робочому місці, а тому відсутність вакцинації у позивачки проти COVID-19 підвищувала ризик захворюваності оточуючих.

Оскільки підстави для скасування наказу про відсторонення від роботи не знайшли свого підтвердження, тому відсутні і правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 697/2349/21 (провадження № 61-6083св22), від 01 березня 2023 року у справі № 751/8696/21 (провадження № 61-7240св22), від 15 березня 2023 року у справі № 697/2359/21 (провадження № 61-5525св22), від 29 березня 2023 року у справі № 682/2645/21 (провадження № 61-4736св22), від 12 квітня 2023 року у справі № 686/27893/21 (провадження № 61-9179св22).

Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, та не суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду, що зазначена заявником в касаційній скарзі.

Посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на те, що їй не було запропоновано працювати дистанційно, колегія суддів відхиляє, оскільки апеляційний суд установив, щоперіод перебування закладу освіти в дистанційному режимі був незначним. Із 08 листопада 2021 року до 01 березня 2022 року у гімназії навчання проводилось в очному режимі, у роботодавця була відсутня об`єктивна можливість організації для позивачки дистанційної роботи.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції у незміненій при перегляді апеляційним судом частині та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції у незміненій при перегляді апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10 січня 2022 року у незміненій при перегляді апеляційним судом частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун