Постанова

від 01.12.2023 по справі 638/10712/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 638/10712/20

провадження № 61-7687св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Діметрел» в особі Мереф`янської філії, ОСОБА_6 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Автолюбитель», ОСОБА_7 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_8 ,

розглянув попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Рибак Яною Василівною, на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року у складі судді Невеніцина Є. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., Обідіної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви та заяви про забезпечення позову

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Діметрел» в особі Мереф`янської філії (далі - ТОВ відповідальністю «Діметрел» в особі Мереф`янської філії), ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Автолюбитель» (далі - ТОВ «ТФ «Автолюбитель»), ОСОБА_7 про поділ майна подружжя, розірвання шлюбу, визнання недійсними договорів, визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що 07 лютого 2009 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначала, що спільне господарство між нею та відповідачем припинено, сімейні відносини відсутні.

Визначивши обсяг набутого майна за період шлюбу, а саме у складі: 3-х кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та 4-х легкових автомобілів, посилалася на неправомірне відчуження відповідачем - без її згоди спірних автомобілів на користь третіх осіб.

Вважала, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя і належить подружжю в рівних частинах.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:

- розірвати шлюб, укладений 07 лютого 2009 року між нею та ОСОБА_2 ;

- поділити наступне майно подружжя:

3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 90,7 кв. м, житловою площею 48,9 кв. м, вартістю 1 293 840,00 грн, ринковою вартістю 5 218 020 грн;

- рухоме майно:

легковий автомобіль LEXUS NX200T УНІВЕРСАЛ-В, 2016 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , митною вартістю 337 026,63 грн, ринковою вартістю 1 059 330,00 грн;

легковий автомобіль FORD F150 ПІКАП-В, 2017 року випуску, VIN-код НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 ;

легковий автомобіль LEXUS NX200T УНІВЕРСАЛ-В, 2016 року випуску, VIN-код НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_9 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 ;

легковий автомобіль LEXUS LX570 УНІВЕРСАЛ-В, 2011 року випуску, VIN-код НОМЕР_11 , реєстраційний номер НОМЕР_12 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 ;

- визнати недійсними договори щодо відчуження зазначеного спірного майна подружжя, які укладені відповідачем ОСОБА_2 без її письмової згоди та при укладенні яких вона не була присутня;

- витребувати на її користь майно, яке безпідставно та незаконно вибуло із її власності та володіння до набувачів за недійсними договорами.

Крім того, ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії з реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобіля марки LEXUS NX200T УНІВЕРСАЛ-В, 2016 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , автомобіля марки FORD F150 ПІКАП-В, 2017 року випуску, VIN-код НОМЕР_5 , автомобіля марки LEXUS NX200T УНІВЕРСАЛ-В, 2016 року випуску, VIN-код НОМЕР_8 та автомобіля марки LEXUS LX570 УНІВЕРСАЛ-В, 2011 року випуску, VIN-код НОМЕР_11 .

Заява мотивована тим, що 04 листопада 2020 року вона звернулася до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій, зокрема, просить визнати недійсними договори щодо відчуження спірного майна подружжя, які укладені відповідачем ОСОБА_2 , без її письмової згоди та при укладенні яких вона не була присутня, й витребувати на її користь майно, яке безпідставно та незаконно вибуло із її власності та володіння. Зазначала, що відчуження спірного майна відбулося неодноразово, що підтверджує інформація із відповідних РСЦ/ТСЦ, та вона не виключає, що на час розгляду справи дійсними власниками та/або володільцями такого майна будуть зовсім інші особи, що унеможливить виконання рішення суду.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено Головному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ України та/або його філіям (структурним підрозділам) вчиняти дії з реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобіля марки LEXUS NX200T УНІВЕРСАЛ-В, 2016 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , автомобіля марки FORD F150 ПІКАП-В, 2017 року випуску, VIN-код НОМЕР_5 , автомобіля марки LEXUS NX200T УНІВЕРСАЛ-В, 2016 року випуску, VIN-код НОМЕР_8 та автомобіля марки LEXUS LX570 УНІВЕРСАЛ-В, 2011 року випуску, VIN-код НОМЕР_11 .

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, районний суд зазначив, що предметом спору у даній справі є рухоме та нерухоме майно, придбане сторонами під час перебування у шлюбі. Разом із цим судом встановлено, що придбані за час перебування у шлюбі спірні автомобілі неодноразово перепродувалися. За вказаних обставин місцевий суд дійшов висновку, що існують достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_11 , який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , залишено без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, встановивши, що існує спір між сторонами у справі щодо обтяженого майна, який невирішений, а також визначивши, що позивач оскаржує договори відчуження цього майна, районний суд дійшов правильного висновку, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційних скарг про те, що на час звернення позивача з позовом спірне майно належить на праві власності іншим особам, як на підставу скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 оскаржує також договори відчуження спірного майна подружжя, укладені ОСОБА_2 та просить суд витребувати на її користь майно, яке вибуло із її власності.

Суд апеляційної інстанції з посиланням на пункт 3.20 Засад використання автоматизованої системи документообігу Дзержинського районного суду м. Харкова, затверджених рішенням зборів суддів Дзержинського районного суду м. Харкова (протокол № 13 від 30 листопада 2015 року) вважав необґрунтованими доводи щодо неповажного складу суду, який вирішував питання наявності підстав для забезпечення позову ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Рибак Я. В., мотивована тим, що питання щодо прийняття до розгляду збільшених позовних вимог ОСОБА_1 районним судом не вирішувалося, судом не постановлено обґрунтованої ухвали з цього приводу, не надано відповідачам права надати відзив.

Зазначає, що заходи забезпечення позову порушують права ОСОБА_8 - особи, яка не була залучена до участі у справі.

Суд першої інстанції ухвалив судове рішення в судовому засіданні, про яке ні його, ні інших учасників справи належно повідомленоне було.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неповне з`ясування судами фактичних обставин справи, неповне дослідження та надання правової оцінки наявним у справі доказам, а також те, що висновки судів не відповідають обставинам справи. Зазначає, що судами ухвалено рішення щодо прав осіб, які не були залучені до участі у розгляді справи. Вказує, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у вказаній справі задоволено частково та, зокрема, заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо автомобіля LEXUS NX200T УНІВЕРСАЛ-В, 2016 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , що зареєстрований за ОСОБА_5 , тобто заборона перереєстрації автомобіля ухвалою від 23 лютого 2021 року була застосована за наявності вже чинної заборони на вчинення реєстраційних дій.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У червні 2023 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Омельницькою Т. В. подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Посилається на те, що вжиті судом заходи забезпечення позову є необхідністю та спрямовані на усунення можливості перереєстрації спірних легкових автомобілів на інших осіб до набрання законної сили рішення у справі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Рибак Я. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Виходячи з аналізу змісту норм глави 10 ЦПК України «Забезпечення позову» та правової природи заходів забезпечення позову, вони мають такі основні ознаки: 1) заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер захисту прав; 2) судове рішення про забезпечення позову не є остаточним рішенням по суті справи; 3) заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз`яснив судам Пленум Верховного Суду України в пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Конструкція пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України свідчить про те, що позов можна забезпечити накладенням арешту на майно відповідача, яке знаходиться у нього, чи перебуває в інших осіб, або яке підлягає передачі йому.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Ухвалюючи судове рішення про забезпечення позову ОСОБА_1 , районний суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони Головному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ України та/або його філіям (структурним підрозділам) вчиняти дії з реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку спірних легкових автомобілів.

Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, що за наявності позовних вимог про визнання недійсними договорів відчуження спірного рухомого майна, посилання на неможливість забезпечення позову у зв`язку з належністю спірного майна третім особам, є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги на те, що заборона перереєстрації автомобіля, застосована ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року щодо легкового автомобіля LEXUS NX200T УНІВЕРСАЛ-В, 2016 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , що зареєстрований за ОСОБА_5 , за наявності вже чинної заборони на вчинення реєстраційних дій на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2020 року у цій справі, як підстава для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів відхиляє, оскільки наявність попереднього забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного майна, триватиме до моменту вирішення справи. При цьому процесуальне законодавство не містить положень, якими визначена кількість можливих забезпечень під час розгляду справи.

Доводи касаційної скарги про порушення забезпеченням позову прав ОСОБА_8 , як особи, яка не була залучена до участі у справі, є безпідставними, оскільки ОСОБА_8 судове рішення не оскаржує в касаційному порядку і процесуальних повноважень ОСОБА_2 на захист її інтересів не надавала.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неповідомлення його про розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, оскільки відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відтак, доводи касаційної скарги про неповне з`ясування апеляційним судом фактичних обставин справи, неповне дослідження та надання правової оцінки наявним у справі доказам, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, не підтвердилися під час перегляду справи у касаційному порядку.

Отже, вирішуючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення поданої заяви, натомість доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Рибак Яною Василівною, залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Р. А. Лідовець Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник