Рішення

від 29.11.2023 по справі 904/4952/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2023м. ДніпроСправа № 904/4952/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

до Державного підприємства "Криворізький державний цирк" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором про закупівлю теплової енергії за державні кошти № 911 від 23.02.2021 та договором про закупівлю теплової енергії № 911 від 20.04.2022 у загальному розмірі 2 114 683 грн. 59 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Криворізький державний цирк" (далі - відповідач) заборгованість за договором про закупівлю теплової енергії за державні кошти №911 від 23.02.2021 та договором про закупівлю теплової енергії № 911 від 20.04.2022 у загальному розмірі 2 114 683 грн. 59 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 1 564 754 грн. 34 коп. - основний борг;

- 471 794 грн. 74 коп. - інфляційні втрати;

- 78 134 грн. 51 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю теплової енергії за державні кошти № 911 від 23.02.2021 та договором про закупівлю теплової енергії № 911 від 20.04.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену позивачем у період з січня 2021 року по березень 2022 року теплову енергію, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 1 564 754 грн. 34 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з квітня 2021 року по липень 2023 року у сумі 471 794 грн. 74 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 23.03.2021 по 15.08.2023 у сумі 78 134 грн. 51 коп.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 31 720 грн. 25 коп.

Ухвалою суду від 18.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.10.2023.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 48068/23 від 20.09.2023), в якій він просить суд надати можливість представнику позивача прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення судового засідання 03.10.2023 в режимі відеоконференції з використанням відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 21.09.2023 заява позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС) була задоволена судом.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №50056/23 від 03.10.2023), в якому він просить суд відкласти підготовче засідання на іншу дату, посилаючись на те, що адвокат відповідача лише 02.10.2023 набув повноваження представника відповідача.

У підготовче засідання 03.10.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Щодо строку подання відзиву на позовну заяву, судом було відзначено наступне.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 18.09.2023 було направлено відповідачу на його електронну пошту, а саме: circus-buh@ukr.net, яка зазначена у розділі "Інформація для здійснення зв`язку" у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 65), на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 18.09.2023 була доставлена відповідачу - 18.09.2023 (а.с. 70); в розумінні частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.09.2023 вважається врученою відповідачу 19.09.2023.

Так, ухвалою суду від 18.09.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем на його офіційну електронну адресу (19.09.2023), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву є 04.10.2023.

Отже, станом на 03.10.2023 строк для надання відзиву на позовну заяву не закінчився.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 03.10.2023 підготовче засідання було відкладено на 17.10.2023.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 52773/23 від 17.10.2023), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, а також на те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій.

Від відповідача надійшла заява (вх. суду 52817/23 від 17.10.2023), в якій він просить суд долучити до матеріалів справи додаткові докази, а саме: Наказ про визначення критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період ДП "Запорізький державний цирк", ДП "Криворізький державний цирк".

У підготовче засідання 17.10.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні було з`ясовано, що строк для надання відповіді на відзив не закінчився.

Враховуючи вказане, у підготовчому засіданні 17.10.2023 протокольно було оголошено перерву до 08.11.2023.

Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 53430/23 від 19.10.2023), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що існування форс-мажорних обставин у даній справі відповідачем належними доказами не підтверджено, а інфляційні втрати та 3 % не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання та заявлені до стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

У судове засідання 08.11.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

З метою надання відповідачу часу для подачі заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, у судовому засіданні 08.11.2023 протокольно було оголошено перерву до 22.11.2023.

Від відповідача надійшла заява (вх. суду № 59914/23 від 22.11.2023), якій він просить суд провести судове засіданні 22.11.2023 без участі представника відповідача.

У підготовче засідання 22.11.2023 з`явився представник позивача; представник відповідача у вказане судове засіданні не з`явився, при цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача про проведення вказаного засідання без участі його представника, яке було задоволено судом.

Судом також відзначено, що у раніше поданих клопотаннях відповідач просив надати йому можливість прийняти участь у наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Вказане клопотання було задоволено судом.

У вказаному засіданні представник позивача повідомив, що ним повідомлені суду всі обставини справи, які йому відомі; надані всі докази, на які він посилається; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, а також позивачем подані всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим представник позивача підтвердив доцільність закриття підготовчого провадження.

Судом встановлено, що строк на надання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву станом на 22.11.2023 закінчився, будь-яких клопотань про продовження строку на його подачу від відповідача не надходило. Більше того, враховуючи наявність клопотання відповідача про проведення підготовчого засідання без участі його представника, відповідач не має наміру подавати будь-які додаткові докази чи заперечення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 22.11.2023 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 22.11.2023 підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 29.11.2023.

Від відповідача надійшла заява (вх. суду № 61253/23 від 29.11.2023), в якій він просить суд відкласти розгляд справи, посилаючись на перебування представника відповідача на лікарняному.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 61375/23 від 29.11.2023), в якому він просить суд провести судове засіданні 29.11.2023 без участі представника позивача та зазначає, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання 29.11.2023 представники позивача та відповідача не з`явилися, при цьому, судом було враховано наявність клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, а також клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з приводу якого суд зазначає таке:

- з поданого відповідачем клопотання вбачається, що відповідач є належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи;

- відповідачем не надано суду доказів, на підтвердження викладених у клопотанні обставин (перебування представника відповідача на лікарняному);

- відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

- неявка представника відповідача у судове засідання 29.11.2023 є повторною, оскільки у попереднє судове засідання 22.11.2023 представник відповідача також не з`явився.

Крім того, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 04.06.2020 у справі № 914/6968/16.

Враховуючи вказане, судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про купівлю-продаж теплової енергії, строк дії договору, умови відпуску теплової енергії та її оплати, факт відпуску теплової енергії, її загальна вартість, настання строку її оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, правомірність заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 23.02.2021 між Державним підприємством "Криворізький державний цирк" (далі - замовник, споживач, відповідач) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - учасник, постачальник, позивач) укладено договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти № 911 (далі - договір-1, а.с.7-9), за умовами пунктів 1.1., 1.2. якого постачальник зобов`язується з 01.01.2021 по 31.12.2021 надати споживачеві товар, зазначений в пункті 1.2. договору, а споживач - прийняти і оплатити товар по встановленим тарифам в строки, передбачені договором. Найменування товару: ДК 021:2015 - 09320000-8 "Пара, гаряча вода та пов`язана продукція". Кількість: 900,00 Гкал.

У пунктах 10.1., 10.2. договору-1 сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє по 31.12.2021. Разом з тим, сторони домовились, що умови договору застосовуються до відносин між сторонами , які виникли до його укладення (частина 3 статті 631 Цивільного кодексу України), а саме з 01.01.2021. Відповідно до пункту 5 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

За умовами пункту 1.5. договору-1 постачальник відпускає споживачеві теплову енергію на об`єкти, вказані в таблиці № 1.

Відповідно до пункту 3.1. договору-1 ціна договору становить 1 632 906 грн. 00 коп. з урахуванням податку на додану вартість, в тому числі бюджетні кошти - 390 000 грн. 00 коп. з ПДВ, кошти підприємства (від господарської діяльності підприємства) - 1 242 906 грн. 00 коп. На момент укладення договору затверджена ціна 1 Гкал становить 1 814 грн. 34 коп. з ПДВ.

У розділі 5 договору-1 сторонами були визначені умови щодо поставки товару, а саме:

- строк (термін) постачання теплової енергії: січень-грудень 2021 року (пункт 5.1. договору-1);

- місце постачання теплової енергії: згідно з таблицею № 1, вулиця Віталія Матусевича, будинок 10, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50027 (пункт 5.2. договору-1).

Крім того, 20.04.2022 між Державним підприємством "Криворізький державний цирк" (далі - замовник, споживач, відповідач) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - учасник, постачальник, позивач) укладено договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти № 911 (далі - договір-2, а.с.10-12), за умовами пунктів 1.1., 1.2. якого постачальник зобов`язується з 01.01.2022 по 31.12.2022 надати споживачеві товар, зазначений в пункті 1.2. договору, а споживач - прийняти і оплатити товар по встановленим тарифам в строки, передбачені договором. Найменування товару: ДК 021:2015 - 09320000-8 "Пара, гаряча вода та пов`язана продукція" (Теплова енергія). Кількість: 900,00 Гкал.

У пунктах 10.1., 10.2. договору-2 сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє по 31.12.2022. Разом з тим, сторони домовились, що умови договору застосовуються до відносин між сторонами , які виникли до його укладення (частина 3 статті 631 Цивільного кодексу України), а саме з 01.01.2022. Відповідно до пункту 6 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

За умовами пункту 1.5. договору-2 постачальник відпускає споживачеві теплову енергію на об`єкти, вказані в таблиці № 1.

Відповідно до пункту 3.1. договору-2 ціна договору становить 4 559 391 грн. 00 коп. з урахуванням податку на додану вартість - 759 898 грн. 50 коп., в тому числі бюджетні кошти - 420 000 грн. 00 коп. з ПДВ, кошти підприємства (від господарської діяльності підприємства). На момент укладення договору затверджена ціна 1 Гкал становить 5 065 грн. 99 коп. з ПДВ.

У розділі 5 договору-2 сторонами були визначені умови щодо поставки товару, а саме:

- строк (термін) постачання теплової енергії: січень-грудень 2022 року (пункт 5.1. договору-2);

- місце постачання теплової енергії: згідно з таблицею № 1, вулиця Віталія Матусевича, будинок 10, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50027 (пункт 5.2. договору-2).

Згідно з таблицею 1, яка є невід`ємною частиною договорів-1,2, об`єктами теплопостачання є нежитлові приміщення виробничої частини - загальною площею 2 005,80 кв. м, та цирк - загальною площею 5 344,30 кв. м за адресою: м. Кривий Ріг, вулиця Віталія Матусевича, 10. Подання теплоносія до будівлі за адресою: вулиця Віталія Матусевича, 10, здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача.

Доказів визнання недійсними, зміни або розірвання вказаних договорів сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами енергопостачання, які підпадають під правове регулювання норм § 5 "Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу" глави 54 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, норм § 3 "Енергопостачання" глави 30 розділу VІ Господарського кодексу України та спеціального законодавчого акту - Закону України "Про теплопостачання".

Так, основним видом діяльності Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" є виробництво, транспортування, постачання та реалізація теплової енергії, а також надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам.

Позивач є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією в розумінні статті 1 Закону України "Про теплопостачання" (далі - Закон) як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Відповідно до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Зазначене кореспондує з положеннями Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, за змістом яких споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єкт підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

У відповідності до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договорів-1,2 позивач у період з січня 2021 року по березень 2022 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 2 165 754 грн. 34 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі товарної продукції, а саме:

- Актом приймання-передачі товарної продукції № 911 від 31.01.2021 на суму 234 267 грн. 58 коп. (а.с. 24);

- Актом приймання-передачі товарної продукції № 911 від 28.02.2021 на суму 269 665 грн. 35 коп. (а.с. 25);

- Актом приймання-передачі товарної продукції № 911 від 31.03.2021 на суму 174 376 грн. 23 коп. (а.с. 28);

- Актом приймання-передачі товарної продукції № 911 від 30.04.2021 на суму - 18 070 грн. 84 коп. (коригування) (а.с. 26);

- Актом приймання-передачі товарної продукції № 911 від 30.11.2021 на суму 275 285 грн. 73 коп. (а.с. 27);

- Актом приймання-передачі товарної продукції № 911 від 31.12.2021 на суму 367 226 грн. 37 коп. (а.с. 29);

- Актом приймання-передачі товарної продукції № 911 від 31.01.2022 на суму 785 710 грн. 44 коп. (а.с. 30);

- Актом приймання-передачі товарної продукції № 911 від 28.02.2022 на суму 6 599 грн. 32 коп. (а.с. 31);

- Актом приймання-передачі товарної продукції № 911 від 31.03.2022 на суму 70 694 грн. 16 коп. (а.с. 32).

Подача теплової енергії на адресу відповідача також підтверджується наявними в матеріалах справи Актами про подачу та про припинення подачі теплової енергії (а.с.13-15), Актами прийому-передачі теплової енергії (а.с. 20-23), Звітними відомостями по споживанню тепла та теплоносія (а.с.16-19).

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості відпущеної теплової енергії. Відомості щодо їх наявності суду також не повідомлені.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Слід відзначити, що тарифи, згідно з якими формувались рахунки для оплати відповідачем спожитої у спірний період теплової енергії визначені:

- за період з 01.12.2020 по 24.10.2021 тариф за 1 Гкал - 1 814 грн. 34 коп. (з ПДВ) згідно з постановою НКРЕКП № 2264 від 30.11.2020 для потреб інших споживачів (а.с.33);

- за період з 25.10.2021 по теперішній час тариф за 1 Гкал - 5 065 грн. 99 коп. (з ПДВ) згідно з пунктом 1.1.2. рішення Криворізької міської ради № 530 від 22.10.2021 для потреб категорії "інші споживачі" КПТМ "Криворіжтепломережа" /(а.с.34).

Отже, в оплату відпущеної позивачем в період з січня 2021 року по березень 2022 року теплову енергію позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.35-43).

При цьому, враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що вони є оплатними, і обов`язку виконавця (теплопостачальної організації) за договорами надати послуги з постачання теплової енергії відповідає обов`язок споживача оплатити вартість цих послуг.

Згідно з нормами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Також, законом визначений обов`язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.

Так, у пунктах 4.1. договорів-1,2 сторони визначили наступний порядок оплати: щомісячно розрахунок проводиться шляхом оплати споживачем після пред`явлення постачальником рахунка на оплату теплової енергії або після підписання сторонами акту приймання-передачі товарної продукції в грошовій формі до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергії в повному обсязі не виконав, спожиту у період з січня 2021 року по березень 2022 року теплову енергію оплатив лише частково - в сумі 601 000 грн. 00 коп., внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 1 564 754 грн. 34 коп.

Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати вартості поставленої у період з січня 2021 року по березень 2022 року теплової енергії на залишкову суму 1 564 754 грн. 34 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Так, матеріалами справи підтверджується належне виконання своїх зобов`язань за спірним договором позивачем, в свою чергу відповідачем вони систематично порушувались, спожита в період з січня 2021 року по березень 2022 року теплова енергія була оплачена ним лише частково в сумі 601 000 грн. 00 коп., внаслідок чого станом на момент звернення позивачем із позовом до суду у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 1 564 754 грн. 34 коп. (2 165 754, 34 - 601 000,00).

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати спожитої теплової енергії (пункти 4.1. договорів-1,2), господарський суд встановив, що строк оплати за відпущену в період з січня 2021 року по березень 2022 року теплову енергію є таким, що настав.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до вказаних положень, відповідачем були долучені до матеріалів справи докази часткового погашення заявленого до стягнення основного боргу на суму 360 000 грн. 00 коп., а саме:

- платіжна інструкція № 743 від 24.10.2023 на суму 120 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу "перерах. заборгованість за теплову енергію згідно з рах.-факт. № 911 від 28.02.2022, в тому числі ПДВ - 20 000 грн. 00 коп., договір № 911 від 23.02.2021" (а.с. 109);

- платіжна інструкція № 759 від 02.11.2023 на суму 120 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу "перерах. заборгованість за теплову енергію згідно з рах.-факт. № 911 від 28.02.2022, в тому числі ПДВ - 20 000 грн. 00 коп., договір № 911 від 23.02.2021" (а.с. 108);

- платіжна інструкція № 769 від 07.11.2023 на суму 120 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу "перерах. заборгованість за теплову енергію згідно з рах.-факт. № 911 від 28.02.2022, в тому числі ПДВ - 20 000 грн. 00 коп., договір № 911 від 23.02.2021" (а.с. 108, на звороті).

Проаналізувавши вказані вище докази часткового погашення основного боргу у даній справі, приймаючи до уваги, що позовна заява є поданою до господарського суду 07.09.2023 (а.с.62), суд приходить до висновку, що частина основного боргу у справі була погашена відповідачем після звернення позивача із позовом до суду.

Відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом сплати суми боргу боржником (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом до суду за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 360 000 грн. 00 коп., у зв`язку з відсутністю предмета спору.

При цьому, доказів на підтвердження погашення заборгованості на залишкову суму 1 204 754 грн. 34 коп. (1 564 754,34 - 360 000,00) відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 1 204 754 грн. 34 коп.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з квітня 2021 року по липень 2023 року у сумі 471 794 грн. 74 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с. 51), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено вірно.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 471 794 грн. 74 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати теплової енергії, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 23.03.2021 по 15.08.2023 у сумі 78 134 грн. 51 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 51), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено вірно.

Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 78 134 грн. 51 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу заперечень відповідача щодо того, що заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних є штрафними санкціями, а також щодо того, що за вказаними вимогами позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки щодо вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується спеціальний строк позовної давності (1 рік), суд зазначає таке.

Як було зазначено вище, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 9910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, дійшла висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.

Також у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18, зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 16.08.2023 по справі № 903/806/21 зазначено про відсутність підстав відступати від висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 24.09.2019 по справі № 912/2828/18, згідно із якими інфляційні втрати та 3 % річних є спеціальними мірами цивільно-правової відповідальності, способами захисту майнового права, які не можна ототожнювати із штрафними санкціями.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17).

Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Отже, зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю тобто, що інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Більше того, Законом України № 540-IX від 30.03.2020 доповнено "Прикінцеві та Перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".

Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 з 12.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та відповідний карантин був продовженим до 30.06.2023 (згідно з постановою Кабінетом Міністрів України № 383 від 25.04.2023).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин на всій території України відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

Разом з тим, Законом України від 15.03.2022 №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Отже, строк позовної давності було продовжено на період дії карантину (карантин закінчився 30.06.2023) та продовжено на період дії воєнного стану, який введено 24.02.2022 і є діючим на час розгляду справи.

За таких обставин, позивачем не було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи вказане вище, суд зазначає, що інфляційні втрати та 3% річних, заявлені до стягнення з відповідача у даній справі, не є штрафними санкціями, та до вказаних вимог застосовуються положення щодо загальної позовної давності у 3 роки, яку в даній справі позивачем не пропущено.

Отже, заперечення відповідача в цій частині судом відхиляються, як безпідставні.

При цьому статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Також Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 по справі № 3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Ураховуючи вище наведене, на переконання суду, відповідач, який порушив з будь-яких причин зобов`язання з оплати за спожиту теплову енергію, не може бути звільнений від нарахування компенсацій позивачу, що встановлені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

З приводу обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву, щодо наявності форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

У розділі 8 договору-1 визначені обставини непереборної сили, а саме:

- сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо) (пункт 8.1. договору-1);

- сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором, унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3-х днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (пункт 8.2. договору-1);

- доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються спеціалізованими організаціями (пункт 8.3. договору-1);

- у разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше 3-х діб, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати договір. У разі попередньої оплати постачальник повертає споживачеві кошти протягом 3-х днів з дня розірвання договору (пункт 8.4. договору-1).

У розділі 8 договору-2 визначені обставини непереборної сили, а саме:

- сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо) (пункт 8.1. договору-2);

- сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором, унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3-х днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (пункт 8.2. договору-2);

- доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються спеціалізованими організаціями (пункт 8.3. договору-2);

- у разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше 3-х діб, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати договір. У разі попередньої оплати постачальник повертає споживачеві кошти протягом 3-х днів з дня розірвання договору (пункт 8.4. договору-2).

Доказів вчинення дій, передбачених вказаними вище умовами договору, відповідач суду не надав. Більше того, договір-2 укладений сторонами вже під час запровадження воєнного стану, отже ці обставини існували на момент укладення договору.

Слід також відзначити, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постановах від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21, від 17.08.2022 у справі № 922/854/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договорам про закупівлю теплової енергії за державні кошти № 911 від 23.02.2021 та № 911 від 20.04.2022, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаними договорами .

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Відтак, аргументи відповідача судом відхиляються.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписом пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки основний борг у сумі 360 000 грн. 00 коп. добровільно погашений відповідачем після відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим, провадження в цій частині судом закривається через відсутність предмета спору, то судовий збір, пропорційний вказаним вимогам, у сумі 5 400 грн. 00 коп., сплачений у складі судового збору в сумі 31 720 грн. 25 коп. за платіжною інструкцією № 5761 від 05.09.2023, підлягає поверненню позивачеві за окремою ухвалою суду після надходження від нього відповідного клопотання про повернення частини судового збору.

В решті відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 26 320 грн. 25 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізький державний цирк" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю теплової енергії за державні кошти № 911 від 23.02.2021 та договором про закупівлю теплової енергії № 911 від 20.04.2022 у загальному розмірі 2 114 683 грн. 59 коп. - задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 360 000 грн. 00 коп.

В решті позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Криворізький державний цирк" (вулиця Віталія Матусевича, будинок 10, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50027; ідентифікаційний код 02174170) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (провулок Дежньова, будинок 9; м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000; ідентифікаційний код 03342184) 1 204 754 грн. 34 коп. - основного боргу, 471 794 грн. 74 коп. - інфляційних втрат, 78 134 грн. 51 коп. - 3% річних та 26 320 грн. 25 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 01.12.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко