Ухвала

від 30.11.2023 по справі 905/1521/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

30.11.2023р. №905/1521/23 Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСА», м.Слов`янськ

про стягнення заборгованості в сумі 49713,21 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 33282,11 грн., 3% річних в сумі 1751,76 грн., інфляційне збільшення в сумі 8623,22 грн. та пеня в сумі 6056,12 грн.

Суддя Левшина Г.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСА», м.Слов`янськ, про стягнення заборгованості в сумі 49713,21 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 33282,11 грн., 3% річних в сумі 1751,76 грн., інфляційне збільшення в сумі 8623,22 грн. та пеня в сумі 6056,12 грн.

Ухвалою суду від 20.11.2023р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ залишено без руху; надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ строк для усунення недоліків його позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху шляхом надання суду доказів направлення копії заяви на адресу боржника (опис вкладення, оригінал поштової квитанції чи фінансового чека).

24.11.2023р. через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ надійшла заява про усунення недоліків.

Із поданої заяви вбачається, що позивач, посилаючись на положення абзацу 2 частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, зазначає про відсутність у нього обов`язку надсилати копії матеріалів позовної заяви з додатками в силу відсутності у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд», обов`язок наявності якого в свою чергу визначено частиною 6 статті 6 вказаного кодексу.

Проаналізувавши доводи позивача, суд не погоджується з ними та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Крім того, згідно частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

З вказаних норм випливає, що обов`язок позивача надіслати учасникам справи копії документів, доданих до позовної заяви, не залежить від того, чи є ці документи у інших учасників справи.

Суд вказує, що положення частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України мають імперативний характер, що відповідно свідчить про обов`язковість надсилання позовної заяви з додатками до моменту звернення до суду з позовом чи то через електронний кабінет, чи то засобами поштового зв`язку у випадку відсутності такого кабінету.

Позивач, посилаючись на положення абзацу 2 частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України залишає поза увагою положення абзацу 1 частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якою також закріплено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншому учаснику у паперовій формі листом з описом вкладення у випадку відсутності у такого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у такого учасника справи електронного кабінету.

Суд погоджується з доводами позивача в частині покладення частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України на відповідача обов`язку зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), в підсистемі «Електронний Суд».

Водночас, судом враховано, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України останній визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

Із врахуванням специфіки господарських правовідносин, з метою дотримання прав та інтересів обох сторін, судом не може виключатися ймовірність відсутності у відповідача судових спорів, що відповідно виключає можливість наявності в нього електронного кабінету, обов`язок реєстрації якого виникає саме на підставі положень частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, як для учасника справи.

Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За змістом статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення Європейського суду з прав людини від 27.10.1993 у справі «DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS»).

Право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

Отже, неотримання відповідачем копії позовної заяви з доданими до неї документами внаслідок недотримання позивачем порядку надіслання цих документів, буде мати наслідком необхідність ознайомлення відповідачем з такими матеріалами з метою реалізації своїх процесуальних прав, що, у свою чергу, призведе до затягування розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 20.11.2023р.

Згідно ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Частиною 6 ст.174 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, та доданих до неї документів заявнику.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до ч.8 ст.174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Оскільки позовна заява надійшла через систему «Електронний суд» в електронному вигляді, припис ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України щодо її фізичного повернення заявнику судом не виконується.

Враховуючи викладене, керуючись ч.4 ст.174, ст.ст.234, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Повернути позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСА», м.Слов`янськ про стягнення заборгованості в сумі 49713,21 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 33282,11 грн., 3% річних в сумі 1751,76 грн., інфляційне збільшення в сумі 8623,22 грн. та пеня в сумі 6056,12 грн.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Ухвалу складено та підписано 30.11.2023р.

Ухвала набирає чинності з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Г.В. Левшина