Рішення

від 10.11.2023 по справі 396/1557/21

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1557/21

Провадження № 2/392/78/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2023 року

м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді Березія Ю.А.,

секретар Кальна М.О.,

з участю

представника відповідача

адвоката Позненка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Новоукраїнської районної військової адміністрації Кіровоградської області, ОСОБА_2

про часткове скасування розпорядження районної державної адміністрації та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Стислий виклад позиції позивача.

1.1. Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив:

1) скасувати розпорядження голови Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області (надалі РДА) "Про передачу у власність земельних ділянок громадянам власникам земельних часток (паїв)" від 29.08.2002 року № 293-р, в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 4,96 га із земель сільськогосподарського призначення КСП "Родина" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

2) визнати недійсним державний акт серії І-КР 023693 від 30.08.2002 року на право власності на землю, виданого на ім`я ОСОБА_2 щодо права власності на земельну ділянку, площею 4,96 га, кадастровий номер 3523100000:02:000:0379, що розташована на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області;

3) стягнути на користь позивача судові витрати.

1.2. Позов мотивовано тим, що позивачеві ОСОБА_1 відповідно до державного акта на право приватної власності на землю ІІ-КР № 024630 від 19.09.2001 року, виданого на підставі рішення Маловисківської міської ради № 168 від 1.03.20012 року, належить земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 4,96 га, що розташована на території Маловисківської міської ради.

1.3. 4 липня 2021 року між позивачем і ПП "Громадський земельний центр" укладено договір на виконання робіт щодо отримання інформації на земельну ділянку.

1.4. Того ж дня позивач дізнався про те, що земельній ділянці № НОМЕР_1 присвоєно кадастровий номер та оформлено право власності на відповідача ОСОБА_2 .

1.5. Позивач стверджує, що у супереч чинному законодавству, на одну земельну ділянку видано два державних акта на право приватної власності на землю.

1.6. Позивач вважає незаконним розпорядження голови РДА від 29.08.2002 року № 293-р в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 4,96 га із земель сільськогосподарського призначення КСП "Родина" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також недійсним державний акт серії І-КР 023693 від 30.08.2002 року на право власності на землю, виданого на ім`я ОСОБА_2 щодо права власності на земельну ділянку, площею 4,96 га, кадастровий номер 3523100000:02:000:0379, що розташована на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області.

2. Стислий виклад заперечень відповідача.

2.1. 30 червня 2022 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Позненко Ю.В. надіслав до суду відзив га позовну заяву, у якому просив відмовити повністю позивачеві у задоволенні позову та застосувати до спірних взаємовідносин строк позовної давності

(а.с. 54-56).

2.2. Відзив мотивовано тим, що державний акт на право приватної власності на землю видано позивачеві ОСОБА_1 на підставі рішення сесії Маловисківської міської ради від 1.03.2001 року № 168.

2.3. У витягу із рішення двадцять другої сесії Маловисківської міської ради від 1.03.2001 року № 188 зазначено про передачу в приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 , між тим у протоколах засідань сесій Маловисківської міської ради за 2001 рік відсутнє рішення про передачу в приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 .

2.4. Відповідач вважає, що Маловисківська міська рада не приймала жодних рішень щодо передачі у приватну власність земельної ділянки позивачеві ОСОБА_1 .

2.5. Додатково відповідач заявив про те, що позивач пропустив строки позовної давності.

3. Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання.

3.1. 21 січня 2022 року ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 34).

3.2. 20 квітня 2022 року представник Новоукраїнської районної військової адміністрації Кіровоградської області надіслав до суду клопотання про розподіл судових витрат (а.с. 39).

3.3. 20 жовтня 2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті (а.с. 97).

3.4. 8 грудня 2022 року ухвалою суду представникові відповідача Новоукраїнської районної військової адміністрації Кіровоградської області відмовлено у задоволенні клопотання про виключення Новоукраїнської районної військової адміністрації Кіровоградської області з числа відповідачів у справі та залучення як належного відповідача Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с. 110).

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

2. Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

3. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша і третя статті 12 ЦПК України).

4. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

5. Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

5.1. 1 червня 2000 року між громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено та посвідчено нотаріально договір дарування сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР № 004463, виданого Маловисківською РДА 29.08.1996 року

(а.с. 8).

5.2. У вересні 2001 року Маловисківською міською радою на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю щодо права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 4,96 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Маловисківської міської ради; підстава видачі державного акта рішення сесії Маловисківської міської ради від 1.03.2001 року № 168 (а.с. 9).

5.3. У повідомленні Державного архіву Кіровоградської області від 25.05.2022 року зазначено, що у протоколах засідань сесій Маловисківської міської ради Кіровоградської області за 2001 рік рішення про передачу в приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 відсутнє (а.с. 61).

5.4. Відповідно до протоколу двадцять другої сесії Маловисківської міської ради двадцять третього скликання від 1 березня 2001 року зазначено про ухвалення рішення № 188 щодо передачі у приватну власність земельної ділянки члену колишнього КСП "Родина" ОСОБА_3 згідно до сертифікату КР № 004463 площа 5,13 в умовних кадастрових гектарах; номер ділянки 379 (а.с. 62).

5.5. 4 липня 2021 року між ФОП ОСОБА_1 і ПП "Громадський земельний кадастр" укладено договір на виконання послуг № 75 (а.с. 10-11).

5.6. 29 серпня 2002 року головою Маловисківської РДА видано розпорядження № 293-р, відповідно якому ОСОБА_2 передано у приватну власність згідно з сертифікатом КР 004526 земельну ділянку площею 4,96 в умовних кадастрових гектарах № 379 (а.с. 16-17).

5.7. 1 листопада 2016 року між орендодавцем ОСОБА_2 і орендарем ФГ "Златодар" укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 10 років (а.с. 156-161).

6. Зміст спірних правовідносин.

6.1. У справі, що розглядається, предметом спору є вимоги позивача ОСОБА_1 про скасування розпорядження голови Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 29.08.2002 року № 293-р в частині передачі відповідачеві ОСОБА_2 земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 4,96 га із земель

сільськогосподарського призначення КСП "Родина" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та визнання недійсним державний акт серії І-КР 023693 від 30.08.2002 року на право власності на землю, виданого на ім`я ОСОБА_2 щодо права власності на земельну ділянку, площею 4,96 га, кадастровий номер 3523100000:02:000:0379, що розташована на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області.

6.2. Підстави позову: 1) позивач вважає себе власником спірної земельної ділянки, посилаючись на відомості у державному акті на право приватної власності на землю ІІ-КР № 024630 від 19.09.2001 року, виданого на підставі рішення Маловисківської міської ради № 168 від 1.03.20012 року; 2) позивач вказує на те, що на належну йому земельну ділянку відповідачеві видано другий державний акт, що суперечить чинному законодавству.

6.3. Заперечення відповідача ОСОБА_2 полягають у тому, що такого рішення Маловисківської міської ради як від 1.03.2001 року № 168 про передачу у приватну власність земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 4,96 га - не існує; відповідач стверджує про наявність порушення строку позовної давності у правовідносинах, що склалися між учасниками справи.

7. Норми права, які застосував суд.

7.1. Відповідно до статті 14 Конституції України Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

7.2. Приписами статті 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7.3. Відповідно до ст. 41Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

7.4. Статтею 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

7.5. У статті 9 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" вказано, що розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками

земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

7.6. Відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

7.7. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

7.8.Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статі 21 ЦК України).

7.9. Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

7.10. Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

7.11. У статті 328 ЦК України зазначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

7.12. За змістом частини другої статті 373ЦК Україниправо власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

7.13. Відповідно до статті 391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

7.14. Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (частина перша статті 393 ЦК України).

7.15. Згідно до частин першої і другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

7.16. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша статті 79-1 ЗК України).

7.17. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частина третя статті 79-1 ЗК України).

7.18. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина четверта статті 79-1 ЗК України).

7.19 Відповідно до частин дев`ятої і десятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

7.20. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

7.21. Згідно до статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

7.22. Статті 116, 118ЗК Українипередбачають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади.

7.23. Частиною п`ятою статті 116ЗК Українивстановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

7.24. За положеннями статті 152ЗК Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

7.25. Частинами першою, другою статті 152ЗК Українипередбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

7.26. Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158ЗК Українивиключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

7.27. Згідно з частиною другою статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

7.28. Як вбачається із статті 153ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

7.29. Відповідно до частини першої статті 155ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

7.30. Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

8. Мотивована оцінка аргументів учасників справи.

8.1. Оцінюючи аргументи позивача, суд констатує: 1) позивач помилково вважає себе власником спірної земельної ділянки, посилаючись на відомості у державному акті на право приватної власності на землю ІІ-КР № 024630 від 19.09.2001 року, виданого на підставі рішення Маловисківської міської ради № 168 від 1.03.20012 року, оскільки у справі відсутні належні і допустимі докази про те, що позивач зареєстрував своє право власності на спірну земельну ділянку у встановленому порядку; 2) записи у державному акті на право приватної власності на землю ІІ-КР № 024630 від 19.09.2001 року не відповідають відомостям з Державного архіву Кіровоградської області, відповідно яким у протоколах засідань сесій Маловисківської міської ради Кіровоградської області за 2001 рік рішення про передачу в приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 відсутнє; 3) суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що на спірну земельну ділянку видано два акти на право приватної власності на землю, оскільки на момент видачі відповідачеві ОСОБА_4 державного акта обтяження на спірну земельну ділянку були відсутні.

8.2. Суд погоджується із запереченнями відповідача ОСОБА_2 про те, що у справі, що розглядається не встановлено наявність такого рішення Маловисківської міської ради як від 1.03.2001 року № 168 про передачу у приватну власність земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 4,96 га громадянину ОСОБА_1 .

9. Позиція суду.

9.1. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримав державний акт на право приватної власності на землю щодо права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 4,96 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Маловисківської міської ради, ще у вересні 2001 року. Підстава видачі державного акта рішення сесії Маловисківської міської ради від 1.03.2001 року № 168.

9.2. З невідомих причин позивач розпочав процедуру реєстрації права власності на спірну земельну ділянку лише у липня 2021 року, тобто майже через двадцять років після отримання державного акта.

9.3. Судом не отримано у своє розпорядження рішення сесії Маловисківської міської ради від 1.03.2001 року № 168 про передачу позивачеві у власність спірної земельної ділянки, тому суд констатує, що державний акт на право приватної власності на землю ІІ-КР № 024630 від 19.09.2001 року видано позивачеві безпідставно.

9.4. Суд установив, що Маловисківська міська рада не приймала жодних рішень щодо передачі у приватну власність земельної ділянки позивачеві ОСОБА_1 .

9.5. Між тим, проаналізувавши відомості у документах, що надані учасниками справи, суд дійшов висновку про те,

що розпорядження від 29.08.2002 року № 293-р видано головою Маловисківської РДА з дотриманням чинного законодавства щодо передачі у власність громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки № НОМЕР_1 , розміром 4,96 в умовних кадастрових гектарах, оскільки зазначена земельна ділянка на час ухвалення розпорядження була необтяжена.

9.6. Оцінивши аргументи учасників справи та встановлені обставини суд дійшов висновку про те, що для задоволення позову відсутні законні підстави.

9.7. Суд не вбачає законних підстав для задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності.

9.8. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

9.9. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

9.10. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статі 267 ЦК України).

9.11. За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

9.12. У справі, що розглядається, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є необгрунтованими, тому для застосування позовної давності відсутні законні підстави.

Керуючись статтями 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову до Новоукраїнської районної військової адміністрації Кіровоградської області, ОСОБА_2 про часткове скасування розпорядження районної державної адміністрації та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 листопада 2023 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач Новоукраїнська районна військова адміністрація Кіровоградської області, вул. Соборна, 59 в м. Новоукраїнка Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 04055110;

відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий

суддя