Рішення
від 24.11.2023 по справі 522/18134/20
ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

24.11.23

Справа № 522/18134/20

Провадження № 2/522/2316/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Чернявської Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Купцова С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі цивільну справу за позовом виконуючого обов`язки заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними договорів дарування, скасування сертифікату, припинення права власності та звільнення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2020 року виконуючий обов`язки заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду із позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними договорів дарування, скасування сертифікату, припинення права власності та звільнення земельної ділянки.

Предметом спору є нерухоме майно, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

В поданій позовній заяві позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію змін до розділу на об`єкт нерухомого майна за № 171872051101 за індексним номером 37730136 від 24.10.2017; визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 37799082 від 27.10.2017 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру, загальною площею 53.3 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390625351101); припинити право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 53.3 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390625351101); визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 37799418 від 27.10.2017 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 20,4 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390642351101); припинити право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 20,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390642351101); визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 37800074 від 27.10.2017 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 77 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390683851101); припинити право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 77 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390683851101); визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення, загальною площею 20,4 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Токарською Т.В. та зареєстрований за № 1654 від 30.11.2017; припинити право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 20,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390683851101); визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення, загальною площею 77 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Токарською Т.В. та зареєстрований за № 1657 від 30.11.2017; скасувати сертифікат, зареєстрований Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 11.09.2019 за № ОД 162192540266 «Реконструкція нежитлового приміщення під житлову квартиру без зміни геометричних розмірів фундаментів в плані за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 173,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390683851101); зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту, а саме: нежитлового приміщення, загальною площею 20,4 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту, а саме: нежитлового приміщення, загальною площею 173,3 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ; стягнути з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.

Позивач мотивує вимоги тим, що 04.10.2013 ОСОБА_1 набув у приватну власність квартиру, загальною площею 52,3 кв.м, житловою площею 32,9 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Токарською Т.В. та зареєстрованого за № 1020 від 04.10.2013. Після виконання робіт з реконструкції квартири за адресою: АДРЕСА_2 , державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І.О. прийнято рішення за індексним номером 37730136 від 24.10.2017 про державну реєстрацію змін до розділу на об`єкт нерухомого майна № 171872051101 та змінено площу об`єкту з 52,3 кв.м, житлова - 32,9 кв.м на 150,7 кв.м, житлова - 33,2 кв.м. В подальшому, за результатом поділу вищевказаного об`єкта нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 150,7 кв.м за реєстраційним номером № 171872051101, державним реєстратором проведено реєстрацію права власності трьох нових об`єктів нерухомого майна, а саме: 1) рішенням державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О., індексний номер 37799082 від 27.10.2017, зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на квартиру, загальною площею 53,3 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390625351101); 2) рішенням державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О., індексний номер 37799418 від 27.10.2017, зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 20,4 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390642351101); 3) рішенням державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О., індексний номер 37800074 від 27.10.2017, зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 77 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390683851101).

В подальшому ОСОБА_1 здійснив відчуження спірного об`єкта - нежитлового приміщення, загальною площею 20,4 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390642351101) на користь ОСОБА_2 шляхом укладання договору дарування на вказане нежитлове приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Токарською Т.В. та зареєстрованого за № 1654 від 30.11.2017.

Крім того, ОСОБА_1 також здійснив відчуження спірного об`єкта - нежитлового приміщення, загальною площею 77 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390683851101) на користь ОСОБА_2 шляхом укладення договору дарування на вказане нежитлове приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Токарською Т.В. та зареєстрованого за №1657 від 30.11.2017.

Отже, реконструкція квартири за адресою: АДРЕСА_2 , проведена незаконно шляхом збільшення площі вказаного об`єкту за рахунок земельних ділянок комунальної власності Одеської міської ради, яка у власність або користування для будівництва та/або експлуатації нежитлових приміщень не передавалась. Відтак, ОСОБА_1 фактично не був власником відчуженого майна, що є підставою для визнання відповідної угоди недійсною. Наявність незаконно зареєстрованих об`єктів нерухомості на землях комунальної власності створює реальну небезпеку порушенням прав та законних інтересів територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, оскільки створює можливість отримання власником спірного об`єкту нерухомості речових прав на земельну ділянку з метою його подальшої експлуатації. Фактично, нежитлове приміщення загальною площею 20,4 кв.м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_3 та нежитлове приміщення загальною площею 77 кв.м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_4 , в розумінні ст.376 ЦК України є об`єктами самочинного будівництва, оскільки розміщені на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та забудовані без отримання дозвільних документів, що і стало підставою для звернення виконуючого обов`язки заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради з зазначеною позовною заявою.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2020 року відкрито провадження по справі, встановлений загальний порядок розгляду справи. Призначено підготовче провадження по справі.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2020 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано з управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином засвідчену копію реєстраційної справи на об`єкти нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 53,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390625351101).

Витребувано з управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином засвідчені копії реєстраційних справ на спірні об`єкти нерухомого майна.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2020 року задоволено заяву про забезпечення позову. Заборонено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та будь - яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь які реєстраційні дії та дії щодо відчуження нерухомого майна, яке розташоване за наступними адресами: АДРЕСА_2 , загальною площею 53,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390625351101); АДРЕСА_3 , загальною площею 20,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390642351101); АДРЕСА_4 , загальною площею 77 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390683851101); АДРЕСА_3 , загальною площею 20,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390683851101).

Постановою Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2020 року про забезпечення позову залишено без змін.

Ухвалою від 01 грудня 2020 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 173,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390683851101) та заборонено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстратором, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії та дії щодо відчуження нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 173, 3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390683851101).

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2020 року про забезпечення позову залишено без змін.

12 листопада 2020 року з управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради на виконання ухвали суду від 19 жовтня 2020 року надійшли витребувані документи.

16 листопада 2020 року від Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого з позовними вимогами не погодились саме в частині визнання незаконним та скасування сертифікату від 11.09.2019 року № ОД 162192540266 стосовно об`єкта будівництва: «Реконструкція нежитлового приміщення під житлову квартиру без зміни геометричних розмірів фундаментів в плані за адресою: АДРЕСА_1 ».

Представник Відповідача наголошував, що ОСОБА_2 відповідно до ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011, належно звернулась до Управління із заявою вх. № 01-10/1154д/д від 29.05.2019 про видачу дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва: «Реконструкція нежитлового приміщення під житлову квартиру без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані за адресою: АДРЕСА_1 ». При цьому, замовник додала до заяви повний пакет документів. Проектну документацію щодо об`єкта: «Реконструкція нежитлового приміщення під житлову квартиру без зміни зовнішні геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1 » розроблено Генеральним проектувальником - ФОП ОСОБА_3 . В свою чергу, ТОВ «Українська будівельно-технічна експертиза» надано позитивний експертний висновок № 7-003-19-ЕП/ОО від 29.03.2019 щодо відповідності вказаної вище проектної документації вихідним даним на проектування з дотриманням вимог міцності , надійності і довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями. Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: «Реконструкція нежитлового приміщення під житлову квартиру без зміни зовнішні геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1 » № 01-07/237 від 09.08.2018. Будівля, що підлягала реконструкції представляла собою одноповерхову будівлю без підвалу, загальною площею 77,0 м кв та розмірами у плані 10,30 х 8,07. Після здійснення реконструкції, що здійснювалась на підставі належно затвердженого проекту та відповідного дозволу на виконання будівельних робіт, будівля в плані має форму наближену до прямокутної з максимальними розмірами 10,30 х 8,07. Тобто, реконструкція здійснена без зміни геометричних розмірів фундаментів в плані, що спростовує доводи прокуратури про існування факту захоплення земельної ділянки, та факту здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, а отже виключає можливість кваліфікації об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , як об`єкта самочинного будівництва згідно з 376 ЦК України. Після здійснення реконструкції будівля є 2-поверховою з горищем. Висота першого поверху - 3,60 м від підлоги до стелі, висота другого поверху - 3,0 м від підлоги до стелі. Висота горища - перемінна (від 1,39 м до 2,30 м). Фактичний вигляд об`єкту після здійснення реконструкції цілком відповідає проектним рішенням та отриманому дозволу на виконання будівельних робіт № ОД 11291621902 від 11.06.2019. Зазначені факти підтверджуються відповідною фотофіксацією, здійсненою під час огляду об`єкта перед прийняттям його в експлуатацію. Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За правилами ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» завершальним етапом будівництва об`єкту містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт. Реєстрація дозволу на виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення Замовниками дій щодо реалізації наданого їм права вказаним дозволом на проведення будівельних робіт. З моменту видачі сертифіката відповідності закінченого будівництвом об`єкта, з яким пов`язується закінчення будівництва об`єкта містобудування, дозвіл на виконання будівельних робіт вичерпав свою дію. В свою чергу, після реєстрації замовниками права власності на реконструйований об`єкт містобудування, також вичерпав свою дію сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкта. У рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 Конституційний суд України зазначив, що ненормативні акти органу місцевого самоврядування, враховуючи також і наявність делегованих повноважень, є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. З огляду на те, що на підставі сертифіката відповідності закінченого будівництвом об`єкта, з яким пов`язується закінчення будівництва об`єкта, зареєстровано право власності (рішення з індексним номером 48851379 від 25.09.2019), такий сертифікат вичерпує свою дію фактом виконання і взагалі виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного в силу його узаконення. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 804/1510/16 та від 02.10.2018 у справі № 465/1461/16-а. Таким чином, з урахуванням усталеної судової практики, зокрема правової позиції встановленої постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/284/19 від 29.05.2019, виконуючий обов`язки заступника керівника Одеської обласної прокуратури не має законодавчого права звертатися до суду із вимогою про скасування сертифіката відповідності закінченого будівництвом об`єкта, оскільки вказаний акт є актом індивідуальної дії, право на оскарження якого, законодавством надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

10 червня 2021 року від представника ОСОБА_1 адвоката Доніної Л.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого останній заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав необґрунтованості позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до слухання по суті.

06 грудня 2021 року від представника ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, який приєднаний до матеріалів справи протокольною ухвалою суду від 06 грудня 2021 року.

14 лютого 2022 року від представника Позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав процесуальної поведінки сторін по справі.

04 листопада 2022 року від представника Одеської міської ради до суду надійшла заява про слухання справи за відсутності.

В судовому засіданні 05 квітня 2023 року сторони надали пояснення стосовно обставин справи.

14 червня 2023 року та 16 жовтня 2023 року від представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду надійшли письмові пояснення та письмова промова.

23 листопада 2023 року до суду надійшло клопотанням представника Позивача про повернення до стадії розгляду справи у підготовче провадження, у якому наголосив, що прокуратурою встановлена необхідність у зміні предмета позову по даній справі у зв`язку із зміною правової позиції Верховного Суду щодо виду способу захисту, який підлягає застосуванню у подібних правовідносинах. Зокрема, відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (частина третя статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом №2255-ІХ від 12.05.2022; в редакції Закону №3103-ІХ від 03.05.2023), відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Отже, на підставі зазначеної норми, наразі немає практичної необхідності у припиненні права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, оскільки скасування рішень державного реєстратора стане підставою для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також наразі немає практичної необхідності у визнанні договорів дарування недійсними. З урахуванням наведеного, у позивача виникла необхідність у зміні предмета позову, проте після переходу до стадії розгляду справи по суті сторони не мають права подавати суду жодних документів, у тому числі не можуть змінювати позовні вимоги, визначити суб`єктний склад учасників справи та скористатися іншими правами, наданими сторонам на стадії підготовчого провадження. Цивільним процесуальним кодексом України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття. Разом із тим, відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В даному випадку, на думку прокурора підлягають врахуванню постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №902/271/18, від 16.02.2021 у справі №922/2115/19, ухвала від 22.06.2021 у справі №923/525/20, постанова від 16.12.2021 у справі №910/7103/21.

Представники відповідачів заперечували щодо заявленого клопотання посилаючись на те, що відповідно до ч.1 і ч.2 ст.22 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (із наступними змінами), місцевий суд є судом першої інстанції і здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом. На стадії судового розгляду, процесуальним законом не передбачено повернення справи на стадію підготовчого засідання для зміни предмета позову. Порядок зміни предмета позову встановлено ч.3 ст.49 ЦПК України, відповідно до якої до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. На стадії судового розгляду, суд має право повернутися лише до з`ясування обставин у справі, зокрема у випадках передбачених ст.243 ЦПК України, якщо під час судових дебатів виникає необхідність з`ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів. Саме цих випадків стосуються постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №902/271/18, від 16.02.2021 у справі №922/2115/19, ухвала від 22.06.2021 у справі №923/525/20, постанова від 16.12.2021 у справі №910/7103/21. Просили відмовити у задоволенні клопотання.

Протокольною ухвалою суду від 24 листопада 2023 року клопотання прокурора про повернення до стадії розгляду справи у підготовче провадження, залишено без задоволення.

В судовому засіданні 24 листопада 2023 року, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов повністю.

Представник Одеської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належно повідомлений.

Представник відповідача - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Доніна Л.А., просила залишити позов без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що дійсно будинок АДРЕСА_5 є пам`яткою архітектури - Готель "Біржа", який збудований у 1887 та 1896 роках за проектом архітекторів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , охоронний номер: 59-Од, та взятий під охорону як пам`ятка містобудівництва і архітектури місцевого значення згідно Рішення Одеського облвиконкому №480 від 15.08.1985, Наказ МКТ України від 27.08.2007 №983/0/16-07.

Згідно з копією Паспорта об`єкта культурної спадщини Готель «Біржа», АДРЕСА_1 , сформованої 17.09.2021, встановлено, що готель « Біржа » розташований по АДРЕСА_5 побудований в 1887-1888 р.р., перебудований в 1896 р. Будівля є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якою здійснює Одеська обласна рада згідно з рішенням Одеської обласної ради від 24.04.2003 № 154-XXIV.

Охоронний договір на орендне користування пам`яткою культурної спадщини від 17.11.2003 укладено між Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини облдержадміністрації та Головним управлінням з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Одеської облдержадміністрації (нежитлові приміщення загальною площею 484,0 кв.м). Додаткова угода до охоронного договору на орендне користування пам`яткою культурної спадщини від 20.04.2004 № 20-04/а-2004 укладено 01.11.2004 між Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини облдержадміністрації та ВАТ "Інноваційно-промисловий банк" (нежитлові приміщення загальною площею 520,5 кв.м).

Історичні дані про об`єкт: в 1887-1888 роках двоповерхова житлова будівля по АДРЕСА_1 , яка належала домовласнику ОСОБА_20, була перебудована за проектом архітектора ОСОБА_4 . В результаті перебудови було змінено фасад і надбудовано третій поверх. У 1896 році за проектом архітектора В.М. Кабіольського будинок Бродського перебудований зі зміною функціонального призначення в готель " Біржа ". Необхідність в готельній будівлі виникла у зв`язку з будівництвом навпроти будинку нової біржі по АДРЕСА_6 (1894-1899 рр., арх. ОСОБА_21).

Відомості про сучасний стан об`єкта: розташування об`єкта і його роль у навколишньому середовищі: земельна ділянка, на якій зведено будівлю, знаходиться в історичному середмісті, в межах Приморського району м. Одеси, на території квартальної забудови, яка обмежена вулицями Пушкінською, Буніна, Рішельєвською і Грецькою. Характер розпланувальної системи прилеглої забудови - регулярний. Територіально ділянка розташована в Приморському адміністративному районі міста. Ділянка об`єкта обмежена зі східного боку - червоною лінією АДРЕСА_7 , з західного - прибудинковою територією сусідньої будівлі АДРЕСА_8 , з північного - прилягаючою територією будинку по АДРЕСА_9 .

Будівля формує рядові фронти уздовж АДРЕСА_7 та фланкує квартальну забудову на перехресті вулиць. - ландшафт: ландшафт місцевості має значний ухил у східному напрямку АДРЕСА_7 ; опис об`єкта: габаритні розміри - АДРЕСА_10 . Загальна площа - біля 5250 м2 . Триповерхова будівля зведена на підвалі та значно витягнута уздовж АДРЕСА_7. Внутрішня планувальна структура - галерейного типу. Центральний сходовий вузол винесено у дворовий ризаліт. Сполучення між невеликими житловими секціями здійснюється завдяки галереям у рівні кожного поверху. Композиційно фасади вирішені в стилі "неоренесанс" і базуються на ритмічному розташуванні віконних прорізів. Центральна частина фасаду на 20 віконний осей, який звернено на червону лінію АДРЕСА_7 , акцентована двома парами ярусних пілястр, які в свою чергу завершені фігурними аттикам, декорованими ліпленням. Поверхні фасадних стін у рівні першого і другого поверхів розкреслені "дощаним" рустом. Віконні прорізи першого поверху обрамлені простими лиштвами і доповнені потроєними замковими каменями. Оздоблення вікон центральної частини фасаду рівні другого поверху більш урочисте. Віконні прорізи над широкою смугою фільончастого підвіконного карнизу фланковані пілястрами іонічного ордеру та завершені сандриками різноманітної форми. Кутова частина будівлі з парадним входом виділена прямокутним у плані еркером на кронштейнах, який увінчаний чотирикутною банею зі зрізаним верхом. Зв`язок АДРЕСА_1 з простором внутрішнього двору здійснюється за допомогою проїзду аркової форми, який виділено кріповкою, а над вікнами у рівні другого поверху - об`єднаним сандриком з розірваним сегментним фронтоном і вазою по центру. Фасад, який орієнтований на АДРЕСА_1 , вирішено аналогічно. Лінію профільованого карнизу доповнює балюстрада. Двірські фасади зовсім позбавлені декорування і знаходяться у вкрай незадовільному стані; опис території об`єкта: територія об`єкту, благоустрій та покриття знаходяться у незадовільному стані. На двірській території знаходиться хаотично прибудовані господарчі споруди та гаражі.

Територія об`єкта: площа земельної ділянки - 4300 кв.м; площа забудови - 1795 кв.м; опис меж території об`єкта: ділянка об`єкта обмежена зі східного боку - червоною лінією АДРЕСА_7 , з західного - прибудинковою територією сусідньої будівлі АДРЕСА_8 , з північного - прилягаючою територією будинку по АДРЕСА_9 .

Згідно із копією Вкладки до паспорту об`єкта культурної спадщини "Готель "Біржа" АДРЕСА_7 , сформованої 17.09.2021, встановлено наступне.

Будинок АДРЕСА_5 відповідно до наказу Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 № 983/0/16-07 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» належить до об`єктів культурної спадщини місцевого значення.

Функціональне використання будинку: сучасне - цивільна житлова споруда (житловий будинок з офісними та торговельними приміщеннями, закладами харчування в рівні нижніх поверхів); первісне - цивільна житлова споруда (прибутковий будинок); протягом часу існування (кін. XIX - поч. XX ст.) - громадська споруда відпочинку та туризму (готель " Біржа ").

Історичні дані про об`єкт: «За даними довідково-адресних книг відомо, що наприкінці XIX - поч. XX ст. земельна ділянка на якій розташований сучасний житловий будинок по АДРЕСА_5 (за тогочасною адресацією до 1904 року по АДРЕСА_12 ) належала заможному домовласнику та негоціанту ОСОБА_6 . У 1904 році нумерація будинків по АДРЕСА_1 змінилася, також було перейменовано вул. Поліцейську, тому земельна ділянка отримала адресу: АДРЕСА_5 . У 1896 р. вже існуючий на земельній ділянці житловий будинок було реконструйовано для розміщення готелю " Біржа ". На початку ХХ ст. готель " Біржа " було віднесено до готелів 1-го класу, керував роботою закладу ОСОБА_7 . Окрім готелю у будівлі розміщалися буфет ОСОБА_8 , контора ОСОБА_9 . ОСОБА_10 з торгівлі сіном. Палітурна майстерня ОСОБА_11 , молочна крамниця ОСОБА_12 , тютюнова крамниця ОСОБА_13 , фруктовий магазин ОСОБА_14 , майстерня з виготовлення каучукових штемпелів ОСОБА_15 , контора з продажу вугілля ОСОБА_16 , пральня ОСОБА_17 , трактир ОСОБА_18 тощо. Після остаточного встановлення радянської влади в Одесі будівля готелю " Біржа " була націоналізована та згодом пристосована під квартири для представників робітничого класу та службовців. У зв`язку з перейменуванням вулиць за радянських часів будівля знаходилася за адресою: АДРЕСА_5 . На теперішній час приміщення будинку використовуються для розміщення житлових квартир, торговельних та офісних приміщень».

Висновком експерта №ЕС-2502-1-1833.21 за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 522/18134/20, складеного 01.11.2021 судовим експертом ТОВ «Судова незалежна експертиза України» Кріві К.В., за результатами обстеження будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території експертом було виявлено наступне

Щодо будинку АДРЕСА_13 на розі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_7 ; будинок АДРЕСА_1 складається з фасадного триповерхового флігелю та внутрішньо дворового двоповерхового флігелю; досліджуваний будинок є об`єктом культурної спадщини місцевого значення, фасади якого зі сторони АДРЕСА_1 декоровані ліпниною та іншими декоративними елементами; фасади зі сторони двору без декоративного оздоблення; фактично будинок використовується у якості житлової будівлі з розташованими у нижніх поверхах нежитловими приміщеннями (магазин); в триповерховій частині будинку АДРЕСА_1 розташовані: на 1-му та 2-му поверхах магазин одягу та взуття " Symbol " (фото № 16-21), вхід до якого здійснюється як з головного входу на розі АДРЕСА_7 , так і зі сторони АДРЕСА_1 (фото № 5-6, 15); на 3-му поверсі - житлові квартири, зокрема № 3, 8, 9, 10, 11/2 та інші, у тому числі кладові, вхід до яких здійснюється зі сходової клітини та загального коридору 3-го поверху, при цьому вхід до сходової клітини здійснюється з арки (фото № 22-23); в двоповерховій частині будинку АДРЕСА_1 розташовані житлові квартири, вхід до яких здійснюється з внутрішньої дворової прибудинкової території (фото № 9-14).

Таким чином, за результатами обстеження було виявлено, що до складу будинку АДРЕСА_1 входить більше ніж три квартири, а також розташовані нежитлові приміщення.

Щодо прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 (фото № 56-86): вхід до внутрішньої дворової прибудинкової території здійснюється через арку, влаштовану в триповерховому флігелі, зі сторони АДРЕСА_1 , яка станом на даний час укріплена металевими каркасами; внутрішньо дворова прибудинкова територія обмежена будинком АДРЕСА_1 (триповерховим та двоповерховим флігелями), будинками АДРЕСА_11 та АДРЕСА_11 ; на прибудинковій території розташовані будівлі та споруди, які в цілому зосереджені у центральній частині двору та у плані мають форму літери "О", а також вздовж будинку АДРЕСА_11 та одна одноповерхова будівля розташована вздовж будинку АДРЕСА_11 ; на прибудинковій території розташовані наступні будівлі та споруди: у центральній частині двору паралельно у два ряди та перпендикулярно ним розташовані кам`яні (цегляні, з каменя-черепашника) гаражі та сараї, у тому числі двоповерхові, при цьому на частині сараїв відсутнє оздоблення, наявні тріщини в стінах та вивітрювання розчину з кладки, будівлі обвили зелені насадження, над частиною сараїв відсутнє перекриття, демонтована частина стін, у зв`язку з чим на території двору влаштоване каміння від розбирання стін (фото № 61-63, 65-70, 77-86); територія між зазначеними будівлями створює замкнений контур, вхід/в`їзд до якої здійснюється через металеві ворота, огороджений майданчик вільний від забудови (фото № 77-78); вздовж будинку АДРЕСА_14 будівля*/квартира АДРЕСА_15 (фото № 61-65), біля якої зліва розташовані: одноповерховий гараж та 2-поверхова будівля (див. фото № 64), далі одноповерхові сараї (кам`яний та металевий), при цьому будівлі обвили зелені насадження (фото №59, 64); вздовж будинку АДРЕСА_16 ; до будинку АДРЕСА_1 наявна одноповерхова прибудова (фото №8).

За результатами зіставлення фактичного місця розташування будівель та споруд на внутрішній дворовій прибудинковій території по АДРЕСА_1 з місцем розташування будівель та споруд, представлених на наданій копії плану прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 за станом на 25.09.1947 р. (Додаток № 2 до даного висновку) експертом було виявлено наступне:

- триповерховому флігелю будинку АДРЕСА_17 до даного висновку) відповідає будинок літ. "А" (Додаток № 2 до даного висновку);

- двоповерховому флігелю будинку АДРЕСА_17 до даного висновку) відповідає будинок літ. "В" (Додаток № 2 до даного висновку);

- одноповерховій будівлі, яка розташована вздовж будинку АДРЕСА_18 до даного висновку), відповідає будівля літ. "Б" (Додаток № 2 до даного висновку);

- згідно із копією плану прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 за станом на 25.09.1947 р. на прибудинковій території розташовані будівлі та споруди, які в цілому зосереджені в центральній частині двору у вигляді літ. "О" в плані та вздовж будівель літ. "А1, Г", що в цілому відповідає розташуванню фактичної забудови внутрішньої дворової території по АДРЕСА_1 , тобто місце розташування фактичних будівель та споруд не змінило характеру забудови прибудинкової території, що склалася ще в 1947 році.

Досліджуючи, чи є будинок АДРЕСА_1 багатоквартирним, експертом за основу приймалися наступні вимоги нормативно-правових актів у галузі будівництва: Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 №417-VIII, із змінами, внесеними згідно із Законом №2189-VIII від 09.11.2017.

Стаття 1. Визначення термінів 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: 1) багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; 3) нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна;

Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджена Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001 №127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2018 №186), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за №582/5773: допоміжні будівлі - будівлі, які виконують функцію допоміжного господарського призначення та інженерного забезпечення основних будинків; нежитлове приміщення (група нежитлових приміщень) - сукупність нежитлових приміщень, які мають сполучення між собою та окремий вихід на сходову клітку, коридор або земельну ділянку чи прилеглу територію і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

ДБН В.2.2-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №87 від 26.03.2019, чинні з 01.12.2019. Терміни та визначення понять - 3.3 Багатоквартирний житловий будинок - житловий будинок, до складу якого входить більше ніж одна квартира. Може бути зблокованого, секційного, коридорного, галерейного і терасного типів; 3.24 Нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду.

Враховуючи надані на дослідження матеріали, а також те, що фактично до складу будинку АДРЕСА_1 входить більше, ніж три квартири, керуючись вищевказаними вимогами нормативно-правових актів у галузі будівництва, експерт прийшов до висновку про те, що будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним.

На підставі наведеної архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна - Паспорта об`єкта культурної спадщини Готель « Біржа », АДРЕСА_1 , Вкладки до паспорту об`єкта культурної спадщини "Готель "Біржа" - АДРЕСА_7 , та Висновку експерта №ЕС-2502-1-1833.21 за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 522/18134/20, судом встановлено, що дійсно будинок АДРЕСА_1 , є багатоквартирним.

Інформаційною довідкою від 07.12.2020 № 235679693 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджено, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 містить станом на спірний період квартири і нежитлові приміщення, що перебувають у власності фізичних осіб, в тому числі відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Тобто, зареєстровані у державному реєстрі за відповідачами спірні об`єкти нерухомості за адресами: АДРЕСА_2 , загальною площею 53,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390625351101); АДРЕСА_3 , загальною площею 20,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390642351101); АДРЕСА_4 , загальною площею 77 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390683851101); АДРЕСА_3 , загальною площею 20,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390683851101), АДРЕСА_4 , загальною площею 173, 3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1390683851101), є частинами багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , збудованого на спеціально відведеній земельній ділянці площею 4300 кв.м призначеної для розташування та обслуговування цього багатоквартирного будинку.

При цьому, одночасно з проведенням державної реєстрації прав власності відповідачів на майно, безпосередньо з актів цивільного законодавства, у останніх виникло право на землю багатоквартирного будинку.

За визначенням ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.2 ст.382 Цивільного кодексу України згідно з якою усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Як зазначено у ч.1 ст.5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Пунктом 6 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до ч.1 ст.355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

На підставі пункту «г» ч.2 ст.89 Земельного кодексу України, у спільній сумісній власності зокрема перебувають земельні ділянки співвласників багатоквартирного будинку.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації, про що встановлено ч.3 ст.42 Земельного кодексу України.

Згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої 23.07.2010 Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306, цільове призначення земельної ділянки на якій збудовано багатоквартирні будинки, визначається за кодом КВЦПЗ 02.03 - Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

За визначенням ч.1 ст.89 Земельного кодексу України, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено ч.2 ст.42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.3 ст.42 Земельного кодексу України, порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку (ч.5 ст.42 Земельного кодексу України).

Як встановлено ст.5 ЗК України, земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

На підставі наведених норм закону, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як власники квартири та нежитлових приміщень, є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , в тому числі земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія.

Судом оглянуто копію листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 11.01.2021 №01-26/2275, яким відповідно до ст.42 Земельного кодексу України відмовлено ОСОБА_2 в укладенні договору оренди земельної ділянки для експлуатації окремо розташованої квартири АДРЕСА_19 .

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Закон врегульовує також відносини, пов`язані з виникненням, оформленням та набуттям права приватної власності на квартири та інші об`єкти приватизації державного житлового фонду.

Отже, допоміжні приміщення стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 по цивільній справі №598/175/15-ц, суд касаційної інстанції зазначив, що згідно з ч.2 статті 10 Закону статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. При цьому законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.11.2011 № 14-рп/2011 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_19 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» зі змінами» власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Допоміжні приміщення, відповідно до п.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Допоміжні приміщення (капітальні споруди) на двірській території історично розподілені між співвласниками будинку АДРЕСА_1 , та в теперішній час є власністю останніх відповідно до п.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Допоміжні споруди (кладовки, сараї, гаражі) старої забудови повинні утримуватись власниками у належному технічному стані на виконання ст.322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

На підставі ч.2 ст.383 Цивільного кодексу України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і заміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

З урахуванням наведеного, відповідачі не мали обов`язку отримувати дозвіл Одеської міської ради на проведення реконструкції власної нерухомості у багатоквартирному будинку, тому що ця реконструкція провадилась в межах власного об`єкта, та не призвела до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку й не порушила санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Позивачем не надано у справу доказів про протилежне.

Поряд з тим, відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.321 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч.3 ст.319 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойоми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (ч.1 і ч.3 ст.375 ЦК України).

Відповідно до п. 1, 3 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно- будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; Видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або) підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Нормами ч.3 ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для отримання дозволу подається заява, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою); 3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; 4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту; 5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; 6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати; 7) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля». Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України.

Механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначений Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 (із наступними змінами).

Згідно з вимогами п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та:

- подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта;

- видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками.

На виконання ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, ОСОБА_2 (далі - Замовник) звернулась до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради із заявою вх. № 01-10/1154д/д від 29.05.2019 про видачу дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва: «Реконструкція нежитлового приміщення під житлову квартиру без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані за адресою: АДРЕСА_1 ».

Відповідно до п. 27, 28 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, дозвіл видається на безоплатній основі відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 9 до цього Порядку.

Замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронний кабінет до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про отримання дозволу за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.

До заяви додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію (крім випадків, визначених пунктом 7 цього Порядку); копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою); проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації', капітального ремонту; копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати; результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Відповідно до наданих у справу доказів, до заяви ОСОБА_2 про отримання дозволу додано повний пакет документів у відповідності до п. 27, 28 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт.

На підставі ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Як встановлено ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», основними складовими вихідних даних на проектування є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За визначенням ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність», проект - це документація для будівництва об`єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об`єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність», погодження проекту - процедура встановлення відповідності проектних рішень вихідним даним на проектування.

Статтею 8 Закону України «Про архітектурну діяльність» визначено порядок розроблення та затвердження проекту об`єкта архітектури.

Встановлено, що на підставі договору дарування від 30.11.2017 року відповідачка ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення 5/2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 77 кв. м.

Проектну документацію щодо об`єкта: «Реконструкція нежитлового приміщення під житлову квартиру без зміни зовнішні геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1 » розроблено Генеральним проектувальником - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ).

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-технічна експертиза» надано позитивний експертний висновок № 7-003-19-ЕП/ОО від 29.03.2019 щодо відповідності вказаної вище проектної документації вихідним даним на проектування з дотриманням вимог міцності , надійності і довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Із змісту ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», вбачається, що спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів забудови щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, видає містобудівні умови та обмеження.

Таким чином, надаючи містобудівні умови та обмеження, уповноважені на те органи враховують відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації та, у разі виявлення порушень, відмовляють у наданні відповідних документів.

Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: «Реконструкція нежитлового приміщення під житлову квартиру без зміни зовнішні геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1 » № 01-07/237 від 09.08.2018.

Судом оглянути письмові докази, а саме копії заяви ОСОБА_2 від 29.05.2019 року до Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради про видачу дозволу на виконання будівельних робіт - реконструкція нежитлового приміщення під житлову квартиру, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані за адресою: АДРЕСА_4 (Додаток 10 до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт (в редакції Постанови КМУ №750 від 08.09.2015, із змінами згідно Постанови КМУ №880 від 21.10.2015, №409 від 07.06.2017, №327 від 25.04.2018, №367 від 27.03.2019));

Дозволу від 11.06.2019 №ОД 112191621902 на виконання будівельних робіт, виданого Управлінням державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради замовнику ОСОБА_2 , генеральному підряднику Товариству з обмеженою відповідальністю «ДСТУ-СПЕЦБУД» (ідентифікаційний код юридичної особи - 41320851, серія номер ліцензії №2013045215) «Реконструкція нежитлового приміщення під житлову квартиру, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані за адресою: АДРЕСА_1 », місце розташування об`єкта будівництва : АДРЕСА_4 , проектна документація розроблена Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , кваліфікаційний сертифікат серія АР №011399), експертиза проекту будівництва проведена Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно- технічна експертиза» (ідентифікаційний код юридичної особи - 39190177, головний експерт Стьопічев Антон Миколайович, кваліфікаційний сертифікат серія АЕ №004839);

Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлового приміщення під житлову квартиру, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані», затверджених Наказом управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 09.08.2018 №01-07/237;

Експертного звіту від 29.03.2019 № 7-003-19ЕП/ОО щодо розгляду проектної документації по робочому проекту «Реконструкція нежитлового приміщення під житлову квартиру, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані за адресою: АДРЕСА_1 », затвердженого заступником директора ТОВ «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ТЕХНІЧНА ЕКСПЕРТИЗА» Калініченко А.І. (із додатком до експертного звіту щодо розгляду проектної документації по Робочому проекту);

Технічного паспорту на нежитлове приміщення №5/2 у житловому будинку АДРЕСА_1 , виготовленого за станом на 24.10.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬЖИТЛОБУД»;

Завдання на проектування від 29.10.2018 «Реконструкція нежитлового приміщення під житлову квартиру, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані за адресою: АДРЕСА_1 », погодженого головним інженером проекту;

Заяви про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката від 04.09.2019, яка подана ОСОБА_2 до Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради про прийняття в експлуатацію та видачу сертифікату, найменування об`єкта: Реконструкція нежитлового приміщення під житлову квартиру, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані за адресою: АДРЕСА_1 (Додаток 8 до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт (в редакції Постанови КМУ №750 від 08.09.2015, із змінами згідно Постанови КМУ №880 від 21.10.2015, №409 від 07.06.2017, №327 від 25.04.2018, №367 від 27.03.2019));

Акту готовності об`єкта до експлуатації від 30.08.2019, найменування закінченого будівництвом об`єкта згідно з проектом - Реконструкція нежитлового приміщення під житлову квартиру, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані за адресою: АДРЕСА_1 (Додаток 9 до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт (в редакції Постанови КМУ №750 від 08.09.2015, із змінами згідно Постанови КМУ №880 від 21.10.2015, №409 від 07.06.2017, №327 від 25.04.2018, №367 від 27.03.2019)).

Вказаними доказами підтверджується, що будівля, яка підлягала реконструкції представляла собою одноповерхову споруду без підвалу, загальною площею 77,0 кв.м та розмірами у плані 10,30 м х 8,07 м.

Після проведення відповідачем ОСОБА_2 реконструкції, що здійснювалась на підставі належно затвердженого проекту та відповідного дозволу на виконання будівельних робіт, будівля в плані має форму наближену до прямокутної з максимальними розмірами 10,30 м х 8,07 м.

Таким чином відповідач ОСОБА_2 здійснила реконструкцію власного майна у багатоквартирному будинку без зміни геометричних розмірів фундаменту у плані, що спростовує доводи прокуратури про існування факту захоплення земельної ділянки, та факту здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, а отже виключає можливість кваліфікації об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , як об`єкта самочинного будівництва згідно з ст.376 ЦК України.

Судом також встановлено, що після здійснення реконструкції будівля є 2-поверховою з горищем. Висота першого поверху - 3,60 м від підлоги до стелі, висота другого поверху - 3,0 м від підлоги до стелі. Висота горища - перемінна (від 1,39 м до 2,30 м). Фактичний вигляд об`єкту після здійснення реконструкції цілком відповідає проектним рішенням та отриманому дозволу на виконання будівельних робіт № ОД 11291621902 від 11.06.2019.

Зазначені факти підтверджуються відповідною фотофіксацією, здійсненою під час огляду об`єкта перед прийняттям його в експлуатацію, яка долучено у справу Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради разом із відзивом.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акта готовності об`єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).

Частиною 3 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що орган державного архітектурно- будівельного контролю у разі необхідності під час розгляду питань, пов`язаних з видачею сертифіката, може звернутися до державних органів з метою отримання відповідних висновків.

Неподання таких висновків у визначений органом державного архітектурно- будівельного контролю строк не є підставою для продовження строку видачі сертифіката або відмови в його видачі.

Згідно з ч. 4 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Відповідно до ч. 5 цієї ж статті датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначає Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (із наступними змінами).

Так, відповідно до п. 15 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, дані щодо зареєстрованих декларацій, внесених змін до них, повернення на доопрацювання для усунення виявлених недоліків та скасування їх реєстрації, а також виданих сертифікатів та відмов у їх видачі вносяться Держсервісбудом до реєстру на підставі інформації, поданої органами державного архітектурно-будівельного контролю, автоматично за допомогою програмних засобів ведення реєстру в день її „надходження.

Реєстрація декларації або видача сертифіката здійснюється шляхом внесення даних до реєстру з дотриманням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про адміністративні послуги».

Пунктом 16 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначено, що замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об`єкта до експлуатації, за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

За правилами ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» завершальним етапом будівництва об`єкту містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

Реєстрація дозволу на виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення Замовниками дій щодо реалізації наданого їм права вказаним дозволом на проведення будівельних робіт.

З урахуванням наведеного, з моменту видачі сертифіката відповідності закінченого будівництвом об`єкта, з яким пов`язується закінчення будівництва об`єкта містобудування, дозвіл на виконання будівельних робіт вичерпав свою дію. В свою чергу, після реєстрації Замовниками права власності на реконструйований об`єкт містобудування, також вичерпав свою дію сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкта.

Рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 встановлено, що ненормативні акти органу місцевого самоврядування, враховуючи також і наявність делегованих повноважень, є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

З огляду на те, що на підставі сертифіката відповідності закінченого будівництвом об`єкта, з яким пов`язується закінчення будівництва об`єкта, зареєстровано право власності відповідачки ОСОБА_2 (рішення з індексним номером 48851379 від 25.09.2019), такий сертифікат вичерпує свою дію фактом виконання і взагалі виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного в силу його узаконення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 804/1510/16 та від 02.10.2018 у справі № 465/1461/16-а.

Згідно з пунктами 18, 19 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 по справі № 9901/284/19 встановлено, що «За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права ma/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально- конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

З огляду на наведені вище положення КАС України та загальновідомі ознаки й властивості нормативно-правового та індивідуального актів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуваний Указ є актом індивідуальної дії.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції, про те, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується».

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 14.03.2018 у справі № 9901/22/17, від 06.06.2018 у справі № 800/489/17, від 12.06.2018 у справі № 800/587/17, від 16.10.2018 у справі № 9901/415/18, від 09.04.2019 у справі № 9901/611/18 та від 21.08.2019 у справі №9901/283/19.

Відтак, з урахуванням того, що сертифікат є індивідуальним актом, а позивач не є учасником правовідносин, які виникли або можуть виникнути на підставі вказаного індивідуального акта, останній не має права його оскаржувати, а отже і права звертатися із даною позовною вимогою.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Поряд з тим, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Тобто, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 9901/284/19 зазначено, що «Отже, право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Це кореспондується з тим, що захисту підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах».

Відповідно до ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьев проти України»).

Верховний Суд зазначає, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Одним із завдань таких обмежень є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів. Це досягається законодавчо встановленими обмеженнями, які є пропорційними переслідуваній меті.

Таким чином, з урахуванням усталеної судової практики, виконуючий обов`язки заступника керівника Одеської обласної прокуратури не має законодавчого права звертатися до суду із вимогою про скасування сертифіката відповідності закінченого будівництвом об`єкта, оскільки вказаний акт є актом індивідуальної дії, право на оскарження якого, законодавством надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Згідно з ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ від 10.02.2010).

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають, з наведених вище мотивів та підстав.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву виконуючого обов`язки заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними договорів дарування, скасування сертифікату, припинення права власності та звільнення земельної ділянки - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 04 грудня 2023 року.

Суддя Чернявська Л.М.

Дата ухвалення рішення24.11.2023
Оприлюднено05.12.2023
Номер документу115356918
СудочинствоЦивільне
Сутьвизнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними договорів дарування, скасування сертифікату, припинення права власності та звільнення земельної ділянки

Судовий реєстр по справі —522/18134/20

Ухвала від 19.02.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Громік Р. Д.

Ухвала від 05.01.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Громік Р. Д.

Рішення від 24.11.2023

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Чернявська Л. М.

Рішення від 24.11.2023

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Чернявська Л. М.

Постанова від 22.04.2021

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Цюра Т. В.

Постанова від 01.04.2021

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Цюра Т. В.

Ухвала від 29.03.2021

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Цюра Т. В.

Ухвала від 22.03.2021

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Цюра Т. В.

Ухвала від 22.02.2021

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Цюра Т. В.

Ухвала від 21.12.2020

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Цюра Т. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні