Рішення

від 21.11.2023 по справі 646/3277/23

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/3277/23

№ провадження 2/646/1546/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2023 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі: головуючого - Демченко І.М. за участю секретаря Разєнкової Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: державний реєстратор Зміївської міської ради Харківської області Калініна Людмила Миколаївна про скасування рішення про державну реєстрацію речового права,

за участю представника позивача Прядко Л.В. , представника відповідача Санькова Ю.В. ,

В С Т А Н О В И В :

04.07.2023 через систему ?Електронний суд? Харківська міська рада звернулася до суду з позовом про:

- скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 525579463101, індексний номер рішення 40254534) ;

- визнання недійсним та скасування договору дарування № 7536 від 23.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- визнання недійсним та скасування договору дарування № 7699 від 27.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 525579463101, індексний номер рішення 50409546) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 525579463101, індексний номер рішення 50511507) ;

- зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) власними силами або за власний рахунок привести нежитлову будівлю літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 у стан, що існував до здійснення самочинного будівництва, а саме : до характеристик раніше існуючого об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. «Б-1» загальною площею 146,4 кв.м. відповідно до поповерхового плану на будівлю літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 від 09.07.2013, що міститься в матеріалах інвентаризаційної справи № 71262 КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради.

Позов подано від імені Харківської міської ради, яка є власником земельної ділянки, на якій зареєстровано право на об`єкт будівництва поза встановленою процедурою (не введений в експлуатацію), що створює загрозу для громадян - членів територіальної громади та виключає міську раду із процедури набуття права на об`єкт взагалі (відповідачем не введено об`єкт до експлуатації), позбавляє міську раду прав на самочинно забудовану частину земельної ділянки.

Підстави звернення до суду та правове обґрунтування позовних вимог.

На адресу Харківської міської ради надійшла заява від ОСОБА_1 про обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 у зв`язку з наданням в оренду земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі літ. «Б-1». Згідно деталізованої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі - Реєстр) 11.12.2014 державним реєстратором - приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О. у Реєстрі вперше відкрито розділ з реєстрацією об`єкту нерухомого майна, присвоєно реєстраційний номер 525579463101 та зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. «Б-1», загальною площею 146,4 кв.м. по АДРЕСА_1 за ТОВ «СОЛІД». Підставою для реєстрації права власності державним реєстратором Ємцем І.О. визначено рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2007 у справі № 40/541-07. Згідно зазначеного рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2007 у справі № 40/541-07 спірний об`єкт нерухомого майна за вказаною адресою попередньо складався з нежитлової будівлі літ. «Б-1», загальною площею 146,4 кв.м. Відповідно до інвентаризаційної справи КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради станом на 15.05.2008 за ТОВ «СОЛІД» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. «Б-1», загальною площею 146,4 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2007 у справі № 40/541-07. Станом на 09.07.2013 нежитлова будівля мала наступні технічні характеристики: приміщення № 1 - виставковий зал (площею 103 кв.м.), приміщення № 2 - кабінет (площею 9, 2 кв.м.); приміщення № 3 - коридор (площею 3,5 кв.м.); приміщення № 4 - котельня (площею 1,7 кв.м); приміщення № 5 - санвузол (4,3 кв.м); приміщення № 6 - майстерня (площею 24,7 кв.м.). Разом з цим, 09.07.2013 при проведенні технічної інвентаризації нежитлової будівлі літ. «Б-1» за вказаною адресою техніком зафіксовано влаштування навісу до спірної будівлі розмірами 6,1 на 4,37 м та загальною площею 26,7 кв.м. В подальшому, ТОВ «СОЛІД» відчужило спірну будівлю за вказаною адресою, уклавши договір купівлі-продажу № 6661 від 22.12.2016 з ОСОБА_1 . Згідно договору купівлі-продажу № 6661 від 22.12.2016, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О., предметом цього договору була нежитлова будівля літ. «Б-1», загальною площею 146,4 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Зазначений вище правочин та реєстраційну дію міська рада не оскаржує.

У подальшому ОСОБА_1 проведені нові роботи з перебудови навісу шляхом влаштування прибудови до будівлі літ. «Б-1» (замість навісу розміщено приміщення виставкової зали у літ. «Б-1»), за наслідком чого останнім зайнято додаткову земельну ділянку на 22,7 кв.м (площа збільшилась із 146,4 кв.м до 169,1 кв.м.).

До Реєстру 22.03.2018 державним реєстратором Калініною Л.М. внесено зміни, а саме: загальну площу нежитлової будівлі літ. «Б-1» за вказаною адресою змінено із 146,4 кв.м. на 169,1 кв.м. Підставою для реєстрації права власності державним реєстратором Калініною Л.М. визначено договір купівлі-продажу № 6661 від 22.12.2016, технічний паспорт № 12 від 07.02.2018, виготовленого ТОВ «Міжрегіональне бюро з технічної інвентаризації» та довідку № 23106/-01 від 07.02.2018, виготовлену ТОВ «Міжрегіональне бюро з технічної інвентаризації».

Саме ця реєстраційна дія оскаржується міською радою.

Таким чином, на підставі лише двох документів: технічного паспорту № 12 від 07.02.2018 та довідки № 23106/-01 від 07.02.2018, виданих ТОВ «Міжрегіональне бюро з технічної інвентаризації» за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт самочинної реконструкції.

У реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва («e-construction.gov.ua»), який містить інформацію про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об`єктів до експлуатації, з травня 2011 року, інформація щодо вищевказаного об`єкту будівництва відсутня. Будь-яка інформація щодо прийняття до експлуатації спірного об`єкту у міській раді відсутня.

Таким чином, оскільки спірний об`єкт реконструйований без розроблення проектної документації та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, на земельній ділянці, яка не відводилась замовнику будівництва у власність чи користування, - реконструйоване майно за адресою: АДРЕСА_1 , - є самочинним будівництвом.

З урахуванням викладеного, реєстрація змін до права власності на спірну нежитлову будівлю літ. «Б-1» проведена державним реєстратором Калініною Л.М. за відсутності документів, що підтверджують правомірність набуття права власності на цей об`єкт зі збільшенням площі із 146,4 кв.м. на 169,1 кв.м.

У подальшому, ОСОБА_1 здійснив відчуження нежитлової будівлі літ. «Б-1», загальною площею 169,1 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 525579463101) ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 7536 від 23.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О.

Станом на теперішній час право власності на спірну нежитлову будівлю літ. «Б-1» загальною площею 169,1 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 525579463101) зареєстровано за ОСОБА_1 .

Згідно цієї інформаційної довідки з Реєстру ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 спірну нежитлову будівлю літ. «Б-1» загальною площею 169,1 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 525579463101) на підставі договору дарування від 27.12.2019 № 7699, посвідченого ПН ХМНО Ємцем І.О.

Згідно зазначеного договору купівлі-продажу від 27.12.2019 № 7699, спірний об`єкт нерухомого майна за вказаною адресою складався із нежитлової будівлі літ. «Б-1», загальною площею 169,1 кв.м. Таким чином, на теперішній час спірна нежитлова будівля літ. «Б-1» зареєстрована за ОСОБА_1 , про що у Реєстрі зроблено запис № 34909609.

Державна реєстрація речових прав на зазначений об`єкт нерухомого майна порушує права міської ради як власника земельної ділянки, оскільки будь-яких рішень щодо надання дозволу на її забудову міська рада не надавала. Викладене свідчить про те, що об`єкт самочинної реконструкції на момент внесення других змін до Реєстру до експлуатації не приймався.

Харківська міська рада вважає, що ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Харкова за адресою: АДРЕСА_1 , під прибудовою до нежитлової будівлі літ. «Б-1» та зайняттям додатково 22,7 кв.м. шляхом її самовільного зайняття.

Ухвалою суду 07.07.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 07.07.2023 за заявою Харківської міської ради вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт на нежитлову будівлю літ «Б», загальною площею 169,1 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 525579463101, яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , - шляхом заборони у будь-який спосіб вчиняти дії, направлені на її відчуження, заставу тощо

28.09.2023 підготовче провадження у справі закрито та призначено до судового розгляду по суті.

11.10.2023 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Санькова Ю.В. надійшли клопотання про поновлення строку на подання відзиву, відзив та заява в порядку ст. 267 ЦК України про застосування строків позовної давності.

Клопотання про поновлення строку на подання відзиву та долучення доказів обґрунтовано тим, що відповідач ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками не отримував, про існуючий спір дізнався із повідомлення у застосунку ?ДІЯ?, яке він отримав 28.09.2023, у зв`язку з чим уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом Саньковим Ю.В., який фактично ознайомився з матеріалами справи у приміщенні суду 05.10.2023.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, оскільки поштове відправлення, адресоване відповідачеві ОСОБА_1 , з копією ухвали про відкриття провадження, ухвалою про забезпечення позову та судовою повісткою у підготовче судове засідання повернуто на зворотну адресу суду відділенням поштового зв`язку без вручення адресату з позначкою ?адресат відсутній за вказаною адресою? та приєднано до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За положеннями ч.ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1, 4, 6 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк; про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Отже, суд вважає поважними причини пропуску строку для подання відповідачем відзиву, а тому пропущений ним строк підлягає поновленню.

У відзиві представник відповідача зазначив, що згідно акту обстеження земельної ділянки №598/18 від 05.05.2018, проведеного Департаментом територіального контролю Харківської міської ради за адресою: м. Харків, пров.Соляниківській, 12, міській раді було відомо про зміни у площі нежитлової будівлі літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 зі 146,4 кв.м на 169,1 кв.м.

Крім того, 21.12.2018 між Харківською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, по АДРЕСА_1 , пунктом 3 якого визначено, що на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля літ. «Б-1», а також інші об`єкти інфраструктури - навіс.

Станом на теперішній час право власності на спірну нежитлову будівлю літ. «Б- 1» загальною площею 169,1 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 525579463101) зареєстровано за ОСОБА_1 .

Згідно цієї інформаційної довідки з Реєстру ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 спірну нежитлову будівлю літ. «Б-1» загальною площею 169,1 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 525579463101) на підставі договору дарування від 27.12.2019 № 7699, посвідченого ПН ХМНО Ємцем І.О.

Згідно зазначеного договору купівлі-продажу від 27.12.2019 № 7699, спірний об`єкт нерухомого майна за вказаною адресою складався із нежитлової будівлі літ. «Б- 1», загальною площею 169,1 кв.м.

Чинним законодавством України не перебачений обов`язок покупця перевіряти походження майна у продавця, яке зареєстровано належним чином, інформація про яке міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або наявність документів щодо введення в експлуатацію.

Вимога скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та зобов`язання ОСОБА_1 власними силами або за власний рахунок привести нежитлову будівлю літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 у стан, що існував до здійснення самочинного будівництва, а саме до характеристик раніше існуючого об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. «Б-1» загальною площею 146,4 кв.м. відповідно до поповерхового плану на будівлю літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 від 09.07.2013, що міститься в матеріалах інвентаризаційної справи № 71262 КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради є втручанням у право ОСОБА_1 на мирне володіння власним майном у розумінні рішень Європейського Суду з прав людини.

Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, та в постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 579/968/17 зазначає, що державна реєстрація речового права не змінює правової природи самочинного будівництва та не позбавляє органи державного архітектурно-будівельного контролю владних повноважень щодо усунення встановлених порушень у сфері містобудівної діяльності, а скасування зазначеної державної реєстрації саме по собі не забезпечить усунення цих порушень, у зв`язку з чим вважає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, адже міська рада не зверталася до ОСОБА_1 з приписами про приведення нежитлової будівлю літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 у стан, що існував до здійснення самочинного будівництва.

Крім того, представником відповідача подано заяву в порядку ст. 267 ЦК України про застосування строків позовної давності та відмову у задоволенні позову з огляду на те, що Харківській міській раді з 05.05.2018 були відомі обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки №598/18 від 05.05.2018, проведеного Департаментом територіального контролю Харківської міської ради за адресою: м. Харків, пров.Соляниківській, 12, з якого вбачається, що позивачеві було відомо про зміни у площі нежитлової будівлі літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 зі 146,4 кв.м на 169,1 кв.м. Крім того, 21.12.2018 між Харківською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі по АДРЕСА_1 , пунктом 3 якого визначено, що на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля літ. «Б-1», а також інші об`єкти інфраструктури - навіс. Таким чином, на час звернення до суду з позовом 04.07.2023, позивачем пропущений строк позовної давності.

19.10.2023 Харківською міською радою подані заперечення на клопотання про застосування позовної давності, які обґрунтовані тим, що позов про скасування державної реєстрації змін до права власності на об`єкт самочинного будівництва, визнання правочинів недійсними, де його предметом є об`єкт самочинного будівництва та зобов`язання вчинити перебудову об`єкту самочинного будівництва у стан, що існував до порушення прав міської ради є негаторним позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду, тобто, на думку позивача, на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує правовідносини та правопорушення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити, застосувавши строк позовної давності.

Суд, заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, встановив фактичні обставини та відповідні правовідносини, що виникли у справі.

На підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 227636770 від 30.06.2023 встановлено, що 11.12.2014 державним реєстратором - приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О. зареєстровано об`єкт нерухомого майна, якому присвоєно реєстраційний номер 525579463101 та зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. «Б-1», загальною площею 146,4 кв.м. по АДРЕСА_1 за ТОВ «СОЛІД» на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2007 у справі № 40/541-07.

Згідно рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2007 у справі № 40/541-07 спірний об`єкт нерухомого майна за вказаною адресою попередньо складався з нежитлової будівлі літ. «Б-1», загальною площею 146,4 кв.м., та складався з восьми приміщень.

Відповідно до інвентаризаційної справи КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради станом на 15.05.2008 за ТОВ «СОЛІД» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. «Б-1», загальною площею 146,4 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2007 у справі № 40/541-07. Станом на 09.07.2013 нежитлова будівля мала технічні характеристики: приміщення № 1 - виставковий зал (площею 103 кв.м.), приміщення № 2 - кабінет (площею 9, 2 кв.м.); приміщення № 3 - коридор (площею 3,5 кв.м.); приміщення № 4 - котельня (площею 1,7 кв.м); приміщення № 5 - санвузол (4,3 кв.м); приміщення № 6 - майстерня (площею 24,7 кв.м.). Разом з цим, 09.07.2013 при проведенні технічної інвентаризації нежитлової будівлі літ. «Б-1» за вказаною адресою техніком зафіксовано влаштування навісу до спірної будівлі розмірами 6,1 на 4,37 м та загальною площею 26,7 кв.м. У подальшому, ТОВ «СОЛІД» відчужило спірну будівлю за вказаною адресою, уклавши договір купівлі-продажу № 6661 від 22.12.2016 з ОСОБА_1 .

Згідно договору купівлі-продажу № 6661 від 22.12.2016, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О., предметом цього договору була нежитлова будівля літ. «Б-1», загальною площею 146,4 кв.м. по АДРЕСА_1 .

З технічного паспорту за реєстровим номером 47, інвентаризаційна справа № 2281, виготовленого 07.02.2018 ТОВ «Міжрегіональне бюро з технічної інвентаризації» та довідки № 23106/-01 від 07.02.2018 встановлено, що приміщення нежитлової будівлі літ Б-1 виробничого будинку АДРЕСА_1 мають загальну площу 169,1 кв.м., технічні характеристики яких : приміщення № 1 - виставковий зал (площею 103 кв.м.), приміщення № 2 - кабінет (площею 9, 2 кв.м.); приміщення № 3 - коридор (площею 3,5 кв.м.); приміщення № 4 - санвузол (площею 3,3 кв.м); приміщення № 5 - топкова (2,3 кв.м); приміщення № 6 - склад (площею 47,8 кв.м.).

22.03.2018 до Реєстру державним реєстратором Калініною Л.М. внесено зміни, а саме: загальну площу нежитлової будівлі літ. «Б-1» за вище вказаною адресою змінено із 146,4 кв.м. на 169,1 кв.м.

На підставі договору дарування № 7536 від 23.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О., ОСОБА_1 здійснив відчуження нежитлової будівлі літ. «Б-1», загальною площею 169,1 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 525579463101) на користь ОСОБА_2 .

Згодом на підставі договору дарування від 27.12.2019 № 7699, посвідченого ПН ХМНО Ємцем І.О., ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 спірну нежитлову будівлю літ. «Б-1» загальною площею 169,1 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 525579463101)

Спірний об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138800:01:015:0031, яка на праві власності зареєстрована за Харківською міською радою.

Вважаючи, що реєстрація права власності проведена з порушенням чинного законодавства, а саме будівництво є самочинним та порушує права власника і користувача земельної ділянки позивач звернувся до суду з цим позовом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Таким чином з огляду на факти справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування, для задоволення вимог пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вирішує питання щодо правового статусу нежитлової будівлі за вищевказаною адресою та правильності обраного способу захисту.

Окремо суд вирішить питання щодо застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Під час розгляду цивільної справи № 501/1256/17 (постанова від 26.04.2023 року) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що положення частини другої статті 331 ЦК України слід розуміти у системному зв`язку з положеннями статті 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об`єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.

Отже, для того, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація. Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Не належать до самочинного будівництва перепланування, пов`язані зі зміною загальної, основної та допоміжної площі за рахунок демонтування та влаштування перегородок (без порушення несучих конструкцій); збільшення або зменшення площі за рахунок демонтування чи влаштування перегородок (без порушення несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок), комор, утеплення і оздоблення стін; збільшення або зменшення площі за рахунок демонтування печей, грубок, камінів (без перекривання вентиляційних шахт, димоходів); зведення на земельній ділянці тимчасових господарських будівель та споруд, навісів, альтанок, тамбурів, терас, веранд, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, воріт, хвірток, відкритих басейнів та із накриттям полегшеної конструкції, погребів, ганків тощо; зміна призначень невиробничих приміщень; улаштування чи закриття віконних або дверних прорізів у внутрішніх некапітальних стінах; перестановка обладнання в межах призначення приміщень; влаштування допоміжних приміщень санвузлів, душових, ванних; заміна матеріалу частини стін без збільшення розміру фундаменту; засклення балконів і лоджій, крім будинків, що занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

09.07.2013 при проведенні технічної інвентаризації нежитлової будівлі літ. «Б-1» за вказаною адресою техніком зафіксовано влаштування навісу до спірної будівлі розмірами 6,1 на 4,37 м та загальною площею 26,7 кв.м.

Довідкою Міжрегіонального бюро технічної інвентаризації за № 23106/-01 від 07.02.2018 підтверджено збільшення площі до 169,1 кв.м за рахунок проведення ремонту та демонтажу декількох перегородок, однак з урахуванням площі будівлі 146,4 кв.м та навісу 26,7 кв.м. не перевищує її. Будь-які докази щодо віднесення перепланування до самочинного будівництва відсутні.

У постанові від 02.06.2021 року в справі № 509/11/17 Верховний Суд дійшов висновку, що належними відповідачами за вимогами про знесення самочинно збудованого майна, приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна, усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження майном шляхом перебудови самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна мають бути чинні власники спірного майна, а визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень спричинених самочинним будівництвом.

Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 01.07.2020 року у справі № 755/3782/17, відповідно до яких новий власник, набуває усі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник, а тому є належним відповідачем за заявленими вимогами про повернення земельної ділянки, приведення її у попередній стан та знесення самочинного будівництва.

Про те, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів, які заявлені саме у зв`язку зі здійсненням самочинного будівництва є неефективними способами захисту, вказував Верховний Суд у постанові від 27.04.2022 року в справі № 521/21538/19.

У справі, яка розглядається поряд з вимогою про приведення нежитлової будівлі у стан, що існував до здійснення самочинного будівництва, яка відповідає характеру порушеного права, позивач заявив інші вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності та визнання недійсними договорів дарування, які не є ефективним способом захисту порушеного права та не призведуть до його ефективного відновлення.

Під час розгляду справи № 202/7377/16-ц (постанова від 27.10.2021 року) Верховний Суд дійшов висновку, що задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та скасування записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суди: не урахували, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, оскільки вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.

За пунктом «б» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Оскільки у статті 152 Земельного кодексу України не конкретизовано переліку видів порушень прав власника земельної ділянки, в кожному конкретному випадку власник має право на власний розсуд конкретизувати, як саме буде усунене те чи інше порушення.

Зокрема, порушення прав власника може бути усунене шляхом демонтажу споруд, які розташовані на земельній ділянці.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності за відповідачем та визнання договорів дарування недійсними слід відмовити, оскільки вони є неефективним способом захисту та не забезпечать усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом.

Щодо заяви про застосування строку позовної давності суд зазначає таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-75цс15 зроблено правовий висновок про те, що формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача. Отже, перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) сформульовано висновок, який полягає в тому, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15 16 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

У цивільному законодавстві закріплено об`єктивні межі застосування позовної давності. Об`єктивні межі застосування позовної давності встановлюються:

прямо (стаття 268 ЦК України). Серед переліку вимог, на які позовна давність не поширюється (стаття 268 ЦК України) відсутня вимога про визнання правочину недійсним;

опосередковано (з урахуванням сутності заявленої вимоги). Зокрема, у пункті 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок про незастосування позовної давності до негаторного позову.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що з 05.05.2018 позивачеві були відомі обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки №598/18 від 05.05.2018, проведеного Департаментом територіального контролю Харківської міської ради за адресою: м. Харків, пров.Соляниківській, 12, з якого вбачається про обізнаність про зміни у площі нежитлової будівлі літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 зі 146,4 кв.м на 169,1 кв.м. Крім того, 21.12.2018 між Харківською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі по АДРЕСА_1 , пунктом 3 якого визначено, що на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля літ. «Б-1», а також інші об`єкти інфраструктури - навіс.

Вказані обставини у своїй сукупності не дають підстав уважати, що позивач з 05.05.2018 не знав та не міг знати про порушення своїх прав як власника земельної ділянки.

Отже, Харківська міська рада, маючи у своїй структурі Інспекцію з контролю за використанням та охороною земель комунально власності, не могла не знати про порушення свого права, протягом шести років не оспорювала вказані правочини, доказів поважності причин пропущення позовної давності суду не надала.

При цьому, суд враховує, що строк позовної давності не застосовується до негаторних позовів.

Негаторний позов (ст. 391 ЦК України) - це вимога власника, який володіє річчю, про усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження нею. Власник, який звертається за захистом, зберігає майно у своєму володінні та вимагає від відповідача припинити протиправні дії щодо свого майна, які не пов`язані із порушенням володіння. Таким чином, ознаками негаторного позову є: подається власником або титульним володільцем; стосовно майна, яке перебуває у власника (володільця); інша особа заважає користуванню або розпорядженню цією річчю; для створення таких перешкод немає правових підстав.

Суд зауважує, що умовою задоволення негаторного позову є встановлення протиправності дій відповідача. Якщо дії відповідача є правомірними або між сторонами існують договірні відносини, негаторний позов задоволенню не підлягає.

Зважаючи на наявність між ОСОБА_1 та Харківської міською радою договірних відносин та надання в оренду на підставі рішення Харківської міської ради № 740/17 від 20.09.2017 відповідачеві земельної ділянки площею 0,0237 за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. Б- 1, суд дійшов висновку про застосовування строків позовної давності та відмову у задоволенні позову.

За положеннями частин дев`ятої та десятої статі 158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 158, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: державний реєстратор Зміївської міської ради Харківської області Калініна Людмила Миколаївна про скасування рішення про державну реєстрацію речового права, - відмовити.

Вжиті заходи забезпечення позову, а саме арешт, накладений ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 07.07.2023, на нежитлову будівлю літ «Б», загальною площею 169,1 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 525579463101, яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , - шляхом заборони у будь-який спосіб вчиняти дії, направлені на її відчуження, заставу тощо, - скасувати після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.12.2023.

Головуючий : І.М.Демченко