Постанова

від 04.12.2023 по справі 191/1915/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8775/23 Справа № 191/1915/21 Суддя у 1-й інстанції - Твердохліб А. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Барильської А.П.,

суддів: Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Синельниківської міської ради Дніпропетровської області на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2023 року у справі за позовом Синельниківської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про стягнення суми недоотриманих доходів,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2021 року Синельниківська міськарада Дніпропетровськоїобласті звернуласядо судуз позовомдо ОСОБА_1 про стягнення суми недоотриманих доходів.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що відповідно до договору №7 оренди земельної ділянки від 16 січня 2019 року, укладеного між Синельниківською міською радою та ОСОБА_1 орендодавець на підставі рішення Синельниківської міської ради від 21 грудня 2018 року № 667-37/УН надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , для обслуговування нежитлових будівель, вид цільового призначення земель (КВЦПЗ) - 11.02 - (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості).

Відповідно до пункту 3 договору на час обстеження на земельній ділянці розміщені нежитлові будівлі, які належать ОСОБА_1 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, дата державної реєстрації 28 вересня 2016 року, номер запису про права власності: 16792575, а також інші об`єкти інфраструктури відсутні. Договір укладено на 25 років.

21 червня 2018 року Синельниківською міською радою Дніпропетровської області було прийнято рішення № 532-31/VII «Про внесення змін до порядку встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синельниківської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 27 квітня 2012 року № 337-20/VІ».

Пунктом 2.9 вищезазначеного Порядку визначено, що базою для обчислення орендної плати є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, яка надається в оренду. Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється відповідно до їх функціонального призначення у розрізі економіко-планувальних зон м.Синельникового згідно з нормативною грошовою оцінкою. Показники оцінки підлягають щорічному, станом на 1 січня, уточненню на коефіцієнт індексації відповідно до порядку, встановленому чинним законодавством України.

Розмір орендної плати підлягає щорічній індексації відповідно до офіційного коефіцієнту індексації грошової оцінки земель. При зміні розміру орендної плати орендодавець односторонньо письмово повідомляє орендаря.

Пунктом 32 Договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Згідно з Порядком встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синельниківської міської ради, затвердженим рішенням Синельниківської міської ради від 27 квітня 2012 року № 337- 20/VI (зі змінами), розмір орендної плати визначається на підставі орендних ставок та на основі грошової (нормативної) оцінки земельної ділянки. Ставка орендної плати встановлюється орендодавцем у відсотках до нормативної грошової оцінки землі.

Рішення Синельниківської міської ради від 10 лютого 2012 року № 287-18/VІ «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Синельникового», від 27 квітня 2012 року № 337-20/VІ «Про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синельниківської міської ради» та від 26 березня 2015 року № 913-50/VІ «Про внесення змін до Порядку встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синельниківської міської ради, затверджених рішенням міської ради від 27 квітня 2012 року № 337-20/VІ» є чинними, ухваленими відповідно до повноважень органу місцевого самоврядування, не визнавались протиправними чи незаконними і тому є обов`язковими для виконання усіма суб`єктами господарювання, юридичними та фізичними особами.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати станом на 01 квітня 2021 року виникла заборгованість у сумі 186 074,59 грн. Листом від 26 січня 2021 року № 01-15/301 «Про погашення суми заборгованості по договору оренди земельної ділянки» Синельниківська міська рада інформувала відповідача, що останнім порушується виконання пунктів 9,10 договору оренди земельної ділянки від 16 січня 2019 року № 7 (державна реєстрація від 24 січня 2019 року №30057436) укладеного між відповідачем та Синельниківською міською радою на земельну ділянку площею 1,5932 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1213000000:01:535:0021, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Лист відповідачем отримано не було та повернуто Укрпоштою у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Жодних дій з приводу сплати заборгованості за договором оренди земельної ділянки відповідачем не здійснено, в зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо своєчасного внесення орендної плати Синельниківська міська рада Дніпропетровської області недоотримує кошти в чітко визначеному розмірі, тому просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на її користь суму недоотриманих доходів у розмірі 186 074,59 грн та судовий збір.

Рішенням Синельниківського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від27липня 2023року в задоволенні позову Синельниківської міської ради Дніпропетровської області відмовлено.

В апеляційній скарзі Синельниківська міська рада Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не взято до уваги Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №154348543 від 29 січня 2019 року, з якого вбачається, що заяву на проведення реєстраційних дій подано саме ОСОБА_1 . Вказували, що судом не взято до уваги факт звернення ОСОБА_1 до Синельниківської міської ради з заявою з проханням надати дану земельну ділянку в оренду строком на 25 років під об`єктом нерухомого майна - нежитловими будівлями, які належать йому на праві приватної власності, що підтверджується рішенням Синельниківської міської ради від 21 грудня 2018 року №667-37/VІІ, на підставі якого між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки №7 від 16 січня 2019 року, який зареєстровано самим ОСОБА_1

13 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Д.В. надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вказував, що наданий позивачем договір оренди земельної ділянки, акт приймання-пердачі земельної ділянки, розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, нормативно-грошова оцінка яких проведена на 16 січня 2019 року, підписано не ним, а іншою невідомою особою, що свідчить про те, що сторони не досягли згоди з умов договору. Звертав увагу, що приблизно з травня 2018 року по 2020 рік, він знаходився у розшуку та підписувати документи, які позивач надав до суду, в цей період фізично не міг. Просив стягнути з Синельниківської міської ради Дніпропетровської області на свою користь, понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову становить 186074, 59 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно договору №7, 16 січня 2019 року між ОСОБА_1 та Синельниківською міською радою укладено договір №7 оренди земельної ділянки площею 1,5932 га, строком на 25 років, для обслуговування нежитлових будівель, вид цільового призначення земель (КВЦПЗ) - 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та інших промисловостей, з кадастровим номером №1213000000:01:535:0021, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Договір оренди укладено на підставі рішення Синельниківської міської ради від 21 грудня 2018 року №334/VII.

На земельній ділянці розміщені нежитлові будівлі, які належать ОСОБА_1 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, дата реєстрації 28 вересня 2016 року, номер запису про право власності: 16792575.

Відповідно до пункту 3 договору на час обстеження на земельній ділянці розміщені нежитлові будівлі, які належать ОСОБА_1 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, дата державної реєстрації 28 вересня 2016 року, номер запису про права власності: 16792575, а також інші об`єкти інфраструктури відсутні. Договір укладено на 25 років.

Відповідно до пункту 12 договору розмір орендної плати переглядається відповідно до Закону України «Про оренду землі» та згідно з цим договором раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності; у разі прийняття рішень міської ради щодо зміни ставок орендної плати; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

21 червня 2018 року Синельниківською міською радою Дніпропетровської області було прийнято рішення № 532-31/VII «Про внесення змін до порядку встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синельниківської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 27 квітня 2012 року № 337-20/VІ».

Пунктом 2.9 вищезазначеного Порядку визначено, що базою для обчислення орендної плати є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, яка надається в оренду. Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється відповідно до їх функціонального призначення у розрізі економіко-планувальних зон м.Синельникового згідно з нормативною грошовою оцінкою. Показники оцінки підлягають щорічному, станом на 1 січня, уточненню на коефіцієнт індексації відповідно до порядку, встановленому чинним законодавством України. Розмір орендної плати підлягає щорічній індексації відповідно до офіційного коефіцієнту індексації грошової оцінки земель.

При зміні розміру орендної плати орендодавець односторонньо письмово повідомляє орендаря.

Пунктом 32 Договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Згідно з Порядком встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синельниківської міської ради, затвердженим рішенням Синельниківської міської ради від 27 квітня 2012 року № 337- 20/VI (зі змінами), розмір орендної плати визначається на підставі орендних ставок та на основі грошової (нормативної) оцінки земельної ділянки. Ставка орендної плати встановлюється орендодавцем у відсотках до нормативної грошової оцінки землі.

За клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Ткаченко Д.В., у справі призначено почеркознавчу експертизу, за результатом проведення якої суду надано висновок експерта від 20 червня 2023 року №СЕ-19/104-23/19066-ПЧ, за яким експерт встановив, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендар» договору №7 оренди земельної ділянки м.Синельникове Дніпропетровської області від 16 січня 2019 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Прийняв» акта приймання-передачі земельної ділянки від 16 січня 2019 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендар» розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державно або комунальної власності, нормативно грошова оцінка яких проведена, на 16 січня 2019 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відмовляючи у задоволенні позову за недоведеністю, суд першої інстанції виходив з того, що докази, на підставі яких позивачем обґрунтовано заявлені вимоги про стягнення недоотриманих доходів, спростовано відповідачем висновком судової почеркознавчої експертизи щодо підпису відповідачем договору, за якою експертом підтверджено відсутність підпису, вчиненого ОСОБА_1 на договорі оренди землі, акті приймання-передачі та розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору, відповідно до статті 3 ЦК України, є однією із засад цивільного законодавства.

Статтею 6 ЦК України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Отже, принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

За правилами статті 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Визначення, процедура укладення, вимоги щодо істотних умов та припинення договору оренди землі урегульовані спеціальним законом, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі

це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження №61-34764св18) зроблено висновок, що: «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказала, що: «підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням. Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли».

Колегія суддів наголошує на тому, що саме перебування сторін у договірних відносинах передбачає наявність у кожної із сторін прав і обов`язків.

У зв`язку тим, що судом першої інстанції було встановлено той факт, що договір, на підставі якого позивачем нараховані збитки, відповідач не підписував, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не взято до уваги Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №154348543 від 29 січня 2019 року, з якого вбачається, що заяву на проведення реєстраційних дій подано саме ОСОБА_1 . Вказували, що судом не взято до уваги факт звернення ОСОБА_1 до Синельниківської міської ради з заявою з проханням надати дану земельну ділянку в оренду строком на 25 років під об`єктом нерухомого майна - нежитловими будівлями, які належать йому на праві приватної власності, що підтверджується рішенням Синельниківської міської ради від 21 грудня 2018 року №667-37/VІІ, на підставі якого між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки №7 від 16 січня 2019 року, який зареєстровано самим ОСОБА_1 , колегія суддів не може взяти до уваги, з вище наведених підстав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови у стягненні з відповідача суми відшкодування збитків.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинно бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі«East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах учасники процесу несуть певні витрати.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Апеляційне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи.

А саме: суд апеляційної інстанції перевіряє відповідність апеляційної скарги щодо форми і змісту вимогам статті 356 ЦПК України, дотримання строку, встановленого статтею 354 ЦПК України, повноважень особи, яка подала таку скаргу, сплату судових витрат та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

З цією процесуальною дією суду пов`язано право учасників справи подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого апеляційним судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 360 ЦПК України).

У частинах другій, четвертій статті 360 ЦПК України встановлено вимоги до форми та змісту відзиву та вказано на необхідність надання доказів надсилання його копій та документів, доданих до нього, іншим учасникам справи.

Тобто надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 та стаття 12 ЦПК України).

Подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси відповідача ОСОБА_1 у даній справі представляє адвокат Ткаченко Д.В., який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 12 вересня 2023 року.

13 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Д.В. надав відзив на апеляційну скаргу, в якому поставив питання про стягнення судових витрат за надання професійної правничої допомоги у сумі 10000 грн. До відзиву було додано договір про надання правової допомоги від 12 вересня 2023 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1146960 від 13 вересня 2023 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до п.3.3 вказаного договору, розмір гонорару складає 10000 грн, який клієнт сплачує адвокату протягом 3 (трьох) місяців, з моменту прийняття рішень судом по справі 191/1915/21, та не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.

Оскільки дана справа є малозначною та розглянута у порядку спрощеного позовного провадження, з врахуванням виконаної адвокатом відповідача роботи (складання та подання відзиву на апеляційну скаргу), принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 3000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Синельниківської міської ради Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з Синельниківської міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 3 000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Е.Л. Демченко

Ж.І. Максюта