Постанова

від 30.11.2023 по справі 553/6101/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 553/6101/22

Номер провадження 22-ц/818/1866/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

представника позивача прокурора відділу Кадацької Д. М.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бойко Р. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слобідської окружної прокуратури міста Харкова на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 липня 2023 року в складі судді Курганникової О.А. у справі № 553/6101/22 за позовом Слобідської окружної прокуратури міста Харкова до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації права власності, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року Слобідська окружна прокуратура міста Харкова звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації права власності.

Позов мотивовано тим, що пунктами 22 додатку 1 до рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 21 квітня 2021 року № 102/21 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок» ОСОБА_1 надано в оренду земельні ділянки площею 0,0012 га з кадастровим номером 6310136900:05:015:0083 та 0,0016 га з кадастровим номером 6310136900:05:015:0043 ( АДРЕСА_1 ) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Л-1» .

Вказані пункти рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 21 квітня 2021 року № 102/21 не відповідають вимогам земельного законодавства, оскільки земельні ділянки надані у користування без проведення земельних торгів.

У рішенні органу місцевого самоврядування підставою для набуття права оренди зазначено «для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Л-1». Проте, відповідно до договору дарування від 18 березня 2021 року, на підставі якого відповідач набув право власності на нежитлову будівлю літ. «Л-1», вказане нерухоме майно знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:05:015:0043 площею 0, 0016 га, тому надання в оренду земельної ділянки площею 0,0012 га з кадастровим номером 6310136900:05:015:0083 є необгрунтованим.

Також, окружною прокуратурою встановлено, що під час реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна 2305302563101 державним реєстратором відділу державної реєстрації Дергачівської міської ради Зоткіним С.В. 04 березня 2021 року внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право приватної власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля літ. «Л-1», загальною площею 13,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , розташованої на земельній ділянці 6310136900:05:015:0043 за ОСОБА_2 , яка в подальшому відчужила вказане майно ОСОБА_1 ..

Проте, ОСОБА_2 не мала прав щодо земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310136900:05:015:0043. Державну реєстрацію зазначеного об`єкту проведено на підставі технічного паспорту, інформаційної довідки, виданих 18 лютого 2021 року ТОВ «МАШБУДТОРГ», відповідно до яких нежитлова будівля літ. «Л-1», 1991 року побудови, має загальну площу 13,6 кв.м та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23 липня 2020 за № НВ-0005310022020 нежитлова будівлі літ. «Л-1» на кадастровому плані відсутні та згідно з експлікації земельних угідь земельна ділянка під тимчасовою спорудою - 0, 0007 га. Разом з тим, державна реєстрація права власності на підставі технічного паспорту та довідки є порушенням ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Надання земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 в оренду ОСОБА_1 є незаконним та порушує права власника, а саме територіальної громади міста Харкова, проте міська рада не здійснює такий захист, а тому наявні підстави для представництва прокуратурою інтересів держави.

Особа, яка наділена територіальною громадою міста відповідними повноваженнями виступає у якості відповідача, оскільки сама допустила порушення земельного законодавства, а тому прокурор звертається з позовом самостійно в якості позивача.

Посилаючись на вказані обставини Слобідська окружна прокуратура міста Харкова просила визнати незаконним та скасувати пункти 22 та 35 додатку 1 до рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання № 102/21 від 21 квітня 2021 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок» яким вирішено надати ОСОБА_1 в оренду строком до 01 травня 2046 земельну ділянку комунальної власності площею 0,0012 га з кадастровим номером 6310136900:05:015:0083 та площею 0,0016 га з кадастровим номером 6310136900:05: :015:0043 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Л-1» по АДРЕСА_1 .

Визнати недійсними укладений між Харківською міською радою та ОСОБА_1 договір оренди земельних ділянок від 23 червня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:05:015:0043 та 6310136900:05:015:0083 по АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0, 0016 га з кадастровим номером 6310136900:05:015:0043 та площею 0,0012 га з кадастровим номером 6310136900:05:015:0083 Харківській міській раді з приведенням її у придатний для використання стан.

Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 липня 2023 року позовну заяву Слобідської окружної прокуратури міста Харкова залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Слобідською окружною прокуратурою м. Харкова не виконано вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме направлення до Харківської міської ради повідомлення про наявні порушення під час реєстрації права власності на спірну нежитлову будівлю та необхідність вжиття міською радою заходів реагування на їх усунення, у зв`язку із чим, позов Слобідської окружної прокуратури міста Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, поданий за відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Слобідська окружна прокуратура міста Харкова подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції помилково зазначено, що предметом розгляду даної справи є правомірність державної реєстрацію права власності на нежитлову будівлю загальною площею 13,6 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а тому судом при постановлені оскаржуваної ухвали досліджувались обставини, які не були предметом розгляду цієї справи.

Позовні вимоги прокуратури стосуються порушення органом місцевого самоврядування (Харківською міською радою) положень законодавства при передачі в оренду земельної ділянки, що виключає можливість здійснення Харківською міською радою повноважень щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом до самої себе.

Враховуючи предмет спору, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення Харківську міську раду відповідачем, оскільки причиною виникнення даного спору стало неналежне виконання Харківської міської ради своїх обов`язків із захисту інтересів держави.

Прокуратурою не порушено порядок, передбачений частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки прокурор не повинен був попередньо повідомляти про наявне чи потенційне порушення інтересів держави та про звернення до суду той орган місцевого самоврядування, який визначений прокуратурою як відповідач, у зв`язку з тим, що саме цим органом порушено законодавства у сфері його компетенції у спірному матеріальному правовідношенні.

Дана справа становить значний суспільний інтерес, оскільки її предметом є спір про право щодо земельних ділянок, що є частиною земель як основного національного багатства, що перебувають під особливою охороною держави - об`єкта права власності із особливо суворими умовами його використання згідно до діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача прокурора відділу Кадацьку Д.М., яка підтримала апеляційну скаргу, представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бойко Р. М., який просив рішення суду залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України. Так, згідно з частиною 4 статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини 5 статті 56 ЦПК України).

Враховуючи викладене, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», визначив, що державні інтереси закріплюються, як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф. В. проти Франції» (F. W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).

Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Враховуючи викладене, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частина 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19)).

Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень.

Невиконання прокурором вимог щодо надання до суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 257 ЦПК України.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), з метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Частиною 3статті 23 Закону України «Про прокуратуру»в редакції, чинній на час подання позову до суду, передбачено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу відповідно до положення частини 4статті 56 ЦПК України.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) та від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

Звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор зазначав, що ОСОБА_1 отримано земельну ділянку комунальної власності в оренду поза процедурою земельних торгів, а тому наявні підстави для захисту інтересів держави в особі територіальної громади м. Харкова, оскільки орган місцевого самоврядування в межах відносин з розпорядження землями територіальної громади міста та надання в користування земельної ділянки із земель комунальної власності всупереч інтересам територіальної громади прийняв незаконне рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, порушивши встановлений порядок. Тому Харківська міська рада має бути відповідачем у такій справі. Прокурор стверджував, що в цьому спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, тому прокурор звертається до суду саме як позивач. Державний орган виконавчої влади, який здійснює контроль у сфері земельних відносин, - Держгеокадастр не наділений законом правом на звернення до суду з позовом про скасування рішень органу місцевого самоврядування, оскільки спірна земельна ділянка не є землею сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу.

Матеріалами справи встановлено, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю. За статтею 9 ЗК України до повноважень Харківської міської ради у земельних відносинах належить розпорядження землями територіальної громади міста, надання у користування земельної ділянки із земель комунальної власності, тобто здійснення функцій у відносинах з надання земельної ділянки у користування.

При цьому прокурор подав позов про усунення помилки, допущеної, на думку прокурора, самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки в оренду, тобто при здійсненні його власних функцій у земельних відносинах, а також, що Харківська міська рада, яка не вчинила дій для виправлення допущеного порушення, у такій справі має бути відповідачем.

Між тим, матеріали справи не містять даних, що Харківська міська рада повідомлялась про допущені, на думку прокурора, нею порушення вимог чинного законодавства відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратору» та, незважаючи на повідомлення прокурора, не вчинила дій щодо їх усунення, тобто, наявна бездіяльність уповноваженого органу.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов пред`явлено передчасно за відсутності підстав для представництва інтересів держави в суді, що є підставою для його залишення без розгляду.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції є законною, постановленою з дотриманням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Слобідської окружної прокуратури міста Харкова залишити без задоволення.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 04 грудня 2023 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина