Постанова

від 27.11.2023 по справі 915/481/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/481/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: О.Ю. Аленіна, А.І. Ярош,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: О.І. Русецький

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_1 б/н від 14.04.2022 (вх.№938/23 від 14.04.2023) про ухвалення додаткового рішення до постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2023

у справі №915/481/21

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Садівничого товариства «Бірюза»

про визнання недійсним рішення зборів,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Садівничого товариства «Бірюза», в якому, з урахуванням поданих в подальшому заяв про зміну предмету позову, просив визнати недійсним рішення зборів членів Садівничого товариства «Бірюза», оформлене протоколом №1 від 30.04.2019, про виключення позивача зі складу учасників товариства.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 25.05.2021 відкрито провадження у справі №915/481/21.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2021 у справі №915/481/21 (суддя Семенчук Н.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2021 у справі №915/481/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г. від 12.04.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2021 у справі №915/481/21 скасовано; позов ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Бірюза» задоволено; визнано недійсним рішення зборів Садівничого товариства «Бірюза», оформлене протоколом №1 від 30.04.2019, про виключення ОСОБА_1 зі складу товариства; стягнуто з Садівничого товариства «Бірюза» на користь ОСОБА_1 2270 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 3405 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

14.04.2023 до суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 б/н від 14.04.2022 (вх.№938/23 від 14.04.2023) про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив стягнути з Садівничого товариства «Бірюза» на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Вказана заява мотивована доведеністю понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій, у сумі 10000 грн.

Додатковою постановою від 15.05.2023 Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 14.04.2022 (вх.№938/23 від 14.04.2023) відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.07.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 скасовано, а справу № 915/481/21 передано на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

27.09.2023 матеріали справи №915/481/21 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів О.Ю. Аленіна, А.І. Ярош.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 справу №915/481/21 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів О.Ю. Аленіна, А.І. Ярош. З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду заяви, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено розглянути заяву ОСОБА_1 б/н від 14.04.2022 (вх.№938/23 від 14.04.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі №915/481/21 поза межами строку, встановленого частиною третьою статті 244 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд заяви ОСОБА_1 б/н від 14.04.2022 (вх.№938/23 від 14.04.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі №915/481/21 призначено до нового розгляду в апеляційному проваджені на 23.10.2023 о 14:00 год.

22.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із заявою (вх.№3392/23 від 23.10.2023), в якій просив стягнути на його користь з Садівничого товариства «Бірюза» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн та поштові витрати на відправлення документів у розмірі 662,00 грн.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Встановивши, що в порушення вимог частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України ОСОБА_1 протягом п`яти днів після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови від 12.04.2023 не надав суду доказів понесених ним витрат, які він просить стягнути із Садівничого товариства «Бірюза», а саме, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн та поштових витрат на відправлення документів у розмірі 662 грн, заяву ОСОБА_1 (вх.№3392/23 від 23.10.2023) протокольною ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні 23.10.2023, залишено без розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача, стосовно якого були відсутні відомості щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 розгляд заяви ОСОБА_1 б/н від 14.04.2022 (вх.№938/23 від 14.04.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі №915/481/21 відкладено на 27.11.2023 о 14:00 год.

Відповідача про проведення наступного судового засідання повідомлено вказаною ухвалою суду від 23.10.2023 та шляхом розміщення 25.10.2023 відповідної інформації на офіційному вебсайті судової влади України.

27.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із заявою (вх.№3873/23 від 27.11.2023), в якій просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути на його користь з Садівничого товариства «Бірюза» поштові витрати на відправлення документів у розмірі 662,00 грн.

Встановивши, що в порушення вимог частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України ОСОБА_1 протягом п`яти днів після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови від 12.04.2023 не надав суду доказів понесених ним витрат, які він просить стягнути із Садівничого товариства «Бірюза», а саме, поштових витрат на відправлення документів у розмірі 662 грн, заяву ОСОБА_1 (вх.№3873/23 від 27.11.2023) протокольною ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні 27.11.2023, залишено без розгляду.

Стосовно повідомлення відповідача про розгляд заяви ОСОБА_1 б/н від 14.04.2022 (вх.№938/23 від 14.04.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі №915/481/21 колегія суддів зазначає, що ухвалами суду від 02.10.2023 та від 23.10.2023 Садівниче товариство «Бірюза» повідомлялось про дату, місце та час проведення відповідних судових засідань шляхом направлення вказаних ухвал за адресою, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також зазначеною самим відповідачем у відповідних заявах по суті спору та з процесуальних питань, а саме: Заводська площа,1,с.Лупареве,Вітовський район, Миколаївська область, 57287. Колегія суддів зазначає, що клопотання про зміну місцезнаходження від Садівничого товариства «Бірюза» в матеріалах справи відсутнє.

Поштове відправлення, в якому направлялась ухвала суду від 02.10.2023 про призначення розгляду заяви на 23.10.2023, повернуто 21.10.2023 оператором поштового зв`язку з довідкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відстеживши на офіційному сайті АТ «Укрпошта» трекінг поштового відправлення, в якому направлялась ухвала суду від 23.10.2023 про відкладення розгляду заяви на 27.11.2023, колегія суддів встановила, що вказане поштове відправлення також було повернуто 24.11.2023 оператором поштового зв`язку через відсутність адресата за вказаною адресою.

Згідно із частиною п`ятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункти 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та відносини між ними визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071) (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку).

Оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на прості та реєстровані. Реєстровані поштові відправлення поділяються на відправлення без оголошеної цінності (рекомендовані) та відправлення з оголошеною цінністю (пункт 8 Правил надання послуг поштового зв`язку). Рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв`язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення (пункт 13 Правил надання послуг поштового зв`язку). Поштові картки, листи з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством (пункт 15 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (пункт 83 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Колегія суддів зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників справи, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників справи, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (суд враховує mutatis mutandis висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

Також, як вже зазначалося, інформація про відкладення розгляду вказаної заяви на 27.11.2023 о 14:00 год розміщувалась 25.10.2023 на офіційному вебсайті судової влади України.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вжив належних та необхідних заходів для повідомлення Садівничого товариства «Бірюза» про розгляд заяви позивача про розподіл судових витрат, направляючи рекомендованою кореспонденцією копії ухвал суду від 02.10.2023 та від 23.10.2023 за адресою, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а також повідомленою відповідачем суду. При цьому враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів дійшла висновку, що в силу приписів пунктів 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України вказані ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду вважаються врученими Садівничому товариству «Бірюза».

Окрім того, колегія суддів зауважує, що в силу приписів статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач обізнаний із перебуванням на розгляді суду заяви позивача про ухвалення додаткової постанови, прийняття судом апеляційної інстанції додаткової постанови та її касаційне оскарження позивачем, про що свідчать, зокрема клопотання та інші процесуальні документи, подані Садівничим товариством «Бірюза» під час розгляду справи, а тому останній не був позбавлений можливості дізнатись про перебіг справи та своєчасно ознайомлюватись з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представника відповідача.

За клопотаннями позивача, задоволеними відповідними ухвалами суду апеляційної інстанції, судові засідання проводились в режимі відеоконференції.

Заслухавши позивача, розглянувши заяву ОСОБА_1 б/н від 14.04.2022 (вх.№938/23 від 14.04.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі №915/481/21, колегія суддів зазначає наступне.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою (вх.№938/23 від 14.04.2023) про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що:

адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно із статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Із наданих позивачем документів вбачається, що 09.04.2021 між Русецьким Олексієм Ігоровичем (клієнтом) та Адвокатським об`єднанням «ДЖАСТІС ГРУП» (адвокатським об`єднанням) укладено договір про надання правової допомоги №1300 (далі договір №1300 від 09.04.2021), відповідно до пункту 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту у відносинах з товариством «Бірюза» (ЄДРПОУ: 22440544).

Згідно з пунктом 1.2. договору №1300 від 09.04.2021 адвокатське об`єднання бере на себе виконання дій з надання правової допомоги, зокрема, представництво інтересів клієнта в судових органах всіх рівнів; збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази у зв`язку з виконанням доручення; використання засобів захисту, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України; виконання інших дій, передбачених чинним законодавством України. Для захисту прав та законних інтересів клієнта адвокатське об`єднання має наступні права: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги; знімати копії з документів, долучених до справи; одержувати копії рішень, ухвал; брати участь у судових засіданнях; подавати докази; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам; заявляти клопотання та відводи; надавати усні та письмові пояснення; наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти; прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії; подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти; оскаржувати рішення і ухвали суду; подавати від імені клієнта заяви, у тому числі позовні; отримувати необхідні довідки, документи; вести від його імені справи у всіх державних установах, кооперативних, громадських, приватних організаціях, а також цивільні та кримінальні справи у всіх судових установах з усіма правами, які надані законом свідку, підозрюваному, обвинуваченому, позивачу, відповідачу та третій особі, у тому числі з правом визнання або відмови повністю або частково від позовних вимог, збільшення чи зменшення позовних вимог, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, залишення позову без розгляду, оскарження рішення, постанови, ухвали суду, отримання та пред`явлення виконавчих документів до стягнення, а також виконувати всі інші дії, що пов`язані з виконанням даного договору, в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України.

При виконанні зазначених у пункті 1.2. цього договору обов`язків адвокатське об`єднання керується інтересами клієнта, Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правилами адвокатської етики та іншими нормативно-правовими актами України, даним договором та інше (пункт 1.3. договору №1300 від 09.04.2021).

Пунктами 3.1, 3.4 договору №1300 від 09.04.2021 передбачено, що отримання винагороди адвокатським об`єднанням за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Гонорар передбачена договором винагорода за виконані адвокатським об`єднанням дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням договору.

В силу пункту 3.2. договору №1300 від 09.04.2021 вартість послуг за даним договором визначається сторонами в розмірі двох мінімальних заробітних плат, що дорівнює доплаті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення за один календарний місяць, яка буде нарахована клієнту за результатами надання правової допомоги.

За умовами пункту 3.3. договору №1300 від 09.04.2021 гонорар підлягає оплаті після нарахування відповідної доплати протягом трьох календарних днів з моменту отримання клієнтом першої доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення.

У пункті 4.1. договору №1300 від 09.04.2021 зазначено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

23.06.2021 між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «ДЖАСТІС ГРУП» підписано без зауважень акт надання послуг №1, відповідно до якого на підставі договору №1300 від 09.04.2021 були виконані наступні роботи (надані такі послуги) у справі №915/481/21: складання позовної заяви ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Бірюза» про визнання недійсним рішення зборів членів садівничого товариства; клопотання про витребування доказів; заяви про усунення недоліків та залишення без розгляду вимоги про визнання недійсним рішення засідання правління Садівничого товариства «Бірюза», оформленого протоколом б/н від 02.09.2018, про виключення ОСОБА_1 з членів товариства; клопотання про проведення підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції (поза межами суду).

Загальна кількість часу, витраченого на виконання цих робіт (надання цих послуг), за актом №1 від 23.06.2021 становить 4 години. Загальна вартість робіт (послуг) складає 2500,00 грн (без зазначення вартості кожної окремо виконаної роботи (наданої послуги) за актом).

13.07.2021 між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «ДЖАСТІС ГРУП» підписано без зауважень акт надання послуг №2, в якому зазначено про те, що на підставі договору №1300 від 09.04.2021 були виконані наступні роботи (надані такі послуги) у справі №915/481/21: заява про зміну позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Бірюза» про визнання недійсним рішення зборів членів садівничого товариства.

Загальна кількість часу, витраченого на виконання цих робіт (надання цих послуг), за актом №2 від 13.07.2021 становить 4 години. Загальна вартість робіт (послуг) складає 2500,00 грн.

25.01.2022 між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «ДЖАСТІС ГРУП» підписано без зауважень акт надання послуг №3, з якого вбачається, що на підставі договору №1300 від 09.04.2021 були виконані наступні роботи (надані такі послуги) у справі №915/481/21: вивчення рішення суду першої інстанції, надання юридичних консультацій, складання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, вивчення рекомендованих ставок гонорару адвоката.

Загальна кількість часу, витраченого на виконання цих робіт (надання цих послуг), за актом №3 від 25.01.2022 становить 8 годин. Загальна вартість робіт (послуг) складає 5000,00 грн.

ОСОБА_1 сплатив на користь Адвокатського об`єднання «ДЖАСТІС ГРУП» грошові кошти у загальній сумі 5000 грн, що підтверджується квитанціями №0.0.2193789765.1 від 13.07.2021 (з призначенням платежу «плата згідно договору №1300 від 09.04.2021, акту №1 від 23.06.2021») та №0.0.2193790619.1 від 13.07.2021 (з призначенням платежу «оплата згідно договору №1300 від 09.04.2021, акту №2 від 13.07.2021»).

У матеріалах справи також містяться копії виданого Адвокатським об`єднанням «ДЖАСТІС ГРУП» ордеру серії АІ№1132267 від 09.04.2021 на представництво адвокатом Корнієнком Андрієм Андрійовичем інтересів ОСОБА_1 у Господарському суді Миколаївської області, а також свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС№7068/10 від 19.10.2018, яке посвідчує відповідне право адвоката Корнієнка Андрія Андрійовича.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 28.06.2022 у справі №910/5543/21, від 15.06.022 у справі №911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі №906/323/21, від 14.06.2022 у справі №922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі №927/727/21, від 31.05.2022 у справі №927/728/21, від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 18.05.2022 у справі №922/2339/21, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19,від 11.05.2022 у справі №902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18.

Як уже зазначалося, розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За змістом частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі та розміру останніх ОСОБА_1 до суду першої та апеляційної інстанцій було надано низку документів, а саме: копії договору про надання правової допомоги №1300 від 09.04.2021, укладеного між позивачем і Адвокатським об`єднанням «ДЖАСТІС ГРУП», та складених на його виконання актів надання послуг №1 від 23.06.2021, №2 від 13.07.2021, №3 від 25.01.2022; квитанцій №0.0.2193789765.1 від 13.07.2021 та №0.0.2193790619.1 від 13.07.2021 у загальній сумі 5000 грн, а також ордеру серії АІ№1132267 від 09.04.2021, виданого Адвокатським об`єднанням «ДЖАСТІС ГРУП», на представництво адвокатом Корнієнком Андрієм Андрійовичем інтересів Русецького Олексія Ігоровича у Господарському суді Миколаївської області і свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС№7068/10 від 19.10.2018.

У пункті 3.2. договору №1300 від 09.04.2021 сторони погодили, що вартість послуг за даним договором визначається сторонами в розмірі двох мінімальних заробітних плат, що дорівнює доплаті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, за один календарний місяць, яка буде нарахована клієнту за результатами надання правової допомоги.

Верховний Суд, скасовуючи додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 та передаючи справу № 915/481/21 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначив, що виходячи зі змісту пункту 3.2. договору про надання правової допомоги, сторони фактично погодили фіксований розмір гонорару, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, при цьому порівнявши його з доплатою громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, за один календарний місяць.

В той же час, як вбачається із актів надання послуг №1 від 23.06.2021, №2 від 13.07.2021, №3 від 25.01.2022, сторони погодили виконання робіт (надання послуг) за надану позивачу правову допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 10000,00 грн.

За встановлених обставин та норм права, з огляду на умови договору про надання правової допомоги та надані позивачем докази в обґрунтування понесених ним судових витрат у Південно-західному апеляційному господарському суді, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати на правову допомогу є пов`язаними з даною справою, підтвердженими та відповідають фактично наданим послугам, а їх розмір визначений у договорі у вигляді фіксованої суми.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У цій справі Садівниче товариство «Бірюза» своїм правом не скористалося, відзиву на заяву ОСОБА_1 б/н від 14.04.2022 (вх.№938/23 від 14.04.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі №915/481/21 не надало, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не заявляло.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на обсяг виконаних робіт та документальне підтвердження позивачем витрат в сумі 10000,00грн, а також беручи до уваги, що результат вирішення спору відбувся на користь позивача, судова колегія вважає, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00грн є обґрунтованими, пов`язаними з даною справою, підтвердженими та відповідають фактично наданим послугам, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, є співрозмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і пропорційним до предмета спору, у зв`язку з чим підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача у наведеній сумі.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 244, 281 - 284

Господарського процесуального кодексу України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву ОСОБА_1 б/н від 14.04.2022 (вх.№938/23 від 14.04.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі №915/481/21 задовольнити.

2.Стягнути з Садівничого товариства «Бірюза» 10000 /десять тисяч/ грн 00 коп судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи № 915/481/21 в суді першої інстанції та апеляційної інстанцій.

3.Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.12.2023.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяО.Ю. Аленін

СуддяА.І. Ярош