Постанова

від 29.11.2023 по справі 910/7016/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"29" листопада 2023 р. Справа№ 910/7016/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 29.11.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023

у справі №910/7016/23 (суддя Паламар П.І. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСДМ»

про стягнення боргу, ціна позову 940 283,71 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСДМ» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 940 283,71 грн основного боргу, 24 487,72 грн судового збору та 30 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №09/12/21-РК01 суборенди нежилих приміщень від 09.12.2021 (далі по тексту - Договір) в частині оплати орендних платежів згідно актів надання послуг №40 від 28.02.2022, №96 від 31.05.2022, №137 від 31.07.2022, №139 від 31.08.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/7016/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСДМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц» 234 373,94 грн боргу та 3 515,61 грн витрат по оплаті судового збору. У позові в іншій частині суд першої інстанції відмовив.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки Договір є розірваним з 29.04.2022, внаслідок односторонньої відмови відповідача від Договору, а тому заявлені вимоги про стягнення визначеної на підставі цього Договору суборендної плати за травень, липень та серпень 2022 року в розмірі 655 500,00 грн та експлуатаційних витрат за договором за той же період у розмірі 50 409,77 грн, нарахованих після 29.04.2022, відповідно до вимог статті 653 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/7016/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, та стягнути з відповідача на користь позивача 940 283,71 грн основного боргу, 24 487,72 грн судового збору та 30 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Обґрунтовуючи вимоги та доводи апеляційної скарги позивач посилається на неотримання листа відповідача №1 від 25.02.2022 про одностороннє розірвання Договору, відсутність таких доказів в матеріалах даної справи та відсутність доказів повернення відповідачем позивачу суборендованого майна. Крім того, як зазначає апелянт, неотримання відповідачем рахунків на оплату не є підставою для звільнення останнього від виконання умов Договору.

Позивач наполягає на тому, що відповідач за заявлений період нарахування орендної плати користувався суборендованим майном, здійснюючи в ньому свою господарську діяльність, а фактичне припинення договірних відносин сталося після отримання відповідачем повідомлення позивача від 21.10.2022 про одностороннє розірвання Договору.

Щодо посилань суду першої інстанції на кримінальне провадження №1202310010000063, то, як вказує апелянт, ухвалою Київського апеляційного суду від 12.06.2023 скасовано ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28.03.2023 у кримінальному провадженні №1202310010000063 та залишено без задоволення клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва про накладення арешту на майно, а тому в силу частин 6 та 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) зазначені обставини не є обов`язковими для господарського суду.

До апеляційної скарги позивач надав копію листа відповідача №1 від 25.02.2022 про розірвання Договору з 27.04.2022, копію поштового опису вкладень по поштовому відправленню №4900505784327, копію поштової накладної №4900505784327, копію фіскального чеку №4900505784327, копію адвокатського запиту №04/08 від 04.08.2023.

Положеннями частини 3 статті 269 ГПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 26.09.2023 у справі №910/4490/22 зробив висновок про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Таким чином, наданий позивачем до апеляційної скарги адвокатський запит №04/08 від 04.08.2023 не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції до розгляду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/7016/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7016/23. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/7016/23.

Також, не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮСДМ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/7016/23, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/7016/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 05.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСДМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/7016/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7016/23. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСДМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/7016/23.

11.09.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли доповнення до апеляційної скарги, які здано на пошту 08.09.2023, за якими позивач наполягає на відсутність доказів отримання ним листа відповідача №1 від 25.02.2022 про одностороннє розірвання Договору, та надає суду апеляційної інстанції відповідь АТ «Укрпошта», отриману ним 12.08.2023, на адвокатський запит щодо поштового відправлення №4900505784327. Крім того, як зазначає позивач, на офіційній сторінці АТ «Укрпошта» у соціальній мережі Facebook 25.02.2022 розміщено оголошення про те, що відділення по Київській, Сумській, Херсонській та Чернігівській областях не будуть працювати до стабілізації ситуації у зв`язку із військовою агресією рф проти України.

Враховуючи те, що дана справа розглядалась судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позивач не мав змоги надати вказані докази суду першої інстанції.

За приписами статті 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Останній день строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/7016/23 припадає на 16.08.2023, а тому вказані доповнення до апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не враховуються через сплив строку, встановленого ГПК України для подання доповнень до апеляційної скарги та залишаються судом апеляційної інстанції без розгляду.

Матеріали справи №910/7016/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 14.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/7016/23 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСДМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/7016/23 залишено без руху.

Після усунення позивачем недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/7016/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 31.10.2023 о 13 год. 30 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 повернуто без розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСДМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/7016/23.

30.10.2023 через підсистему «Електронний суд» відповідачем надано Північному апеляційному господарського суду додаткові пояснення по суті спору, до яких додано акти від 14.03.2022, від 21.03.2022, від 04.04.2022, від 27.04.2022, від 16.05.2022, від 01.06.2022 недопуску до майна, яке належить відповідачу та знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Зазим`я, вул. Радгоспна, буд. 6.

У судовому засіданні 31.10.2023 протокольно оголошено перерву до 21.11.2023 до 13 год 20 хв.

20.11.2023 від позивача на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла письмова відповідь на письмові пояснення позивача.

У судовому засіданні 21.11.2023 протокольно оголошено перерву до 28.11.2023 до 11 год 55 хв.

У судовому засіданні 28.11.2023 виникла необхідність оголосити перерву до 29.11.2023 до 12 год. 40 хв.

Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд у своїй постанові від 13.12.2022 у справі №910/2895/21 зазначив, що наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи» і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

За таких обставин, докази надані відповідачем до додаткових пояснень, а саме: акти від 14.03.2022, від 21.03.2022, від 04.04.2022, від 27.04.2022, від 16.05.2022, від 01.06.2022 недопуску до майна, яке належить відповідачу та знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Зазим`я, вул. Радгоспна, буд. 6, не можуть бути прийняті до розгляду судом апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини 3 статті 269 ГПК України.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що не є перешкодою для апеляційного перегляду відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

У судовому засіданні 29.11.2023 представник позивача підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/7016/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У судовому засіданні 29.11.2023 представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/7016/23 залишити без змін.

Розглянувши вимоги та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

09.12.2021 між позивачем (Суборендодавець) та відповідачем (Суборендар) укладено Договір, за умовами якого позивач зобов`язався передати відповідачу в тимчасове платне користування (суборенду), без права відчуження, нежитлове приміщення загальною площею 5 679,72 кв.м., яке розташоване за адресою: Київська область, Броварський район, с. Зазим`я, вул. Радгоспна, 6 (а.с. 7-13).

На момент підписання цього Договору Суборендодавець має дійсний договір оренди з власником цього майна. Суборендодавець засвідчує, що згідно умов Договору оренди, Суборендодавець має право здавати Об`єкт суборенди в суборенду без погодження з власником цього майна (п. 1.3 Договору).

Відповідно до пункту 5.1. Договору розмір суборендної плати визначається за домовленістю сторін шляхом підписання Додатку про суборендну плату (Додаток №1).

Згідно Додатку № 1 до Договору суборендна плата за один квадратний метр об`єкту суборенди на місяць становить: за нежитлове приміщення площею 1 309,72 кв.м. - 100 грн з урахуванням ПДВ; за нежитлове приміщення площею 4 370 кв.м. - 50 грн з урахуванням ПДВ. Загалом суборендна плата за 5 679,72 кв.м. без ПДВ складає 291 226,66 грн, ПДВ 20% - 58 245,34 грн, загалом 349 472,00 грн з урахуванням ПДВ (а.с. 14).

Відповідно до пунктів 5.3., 5.6., 8.2.11 Договору суборендар сплачує плату щомісячно попередньою оплатою до 10 числа поточного місяця, відповідно до рахунків виставлених Суборендодавцем, в національній валюті, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Суборендаря.

Неотримання або несвоєчасне отримання Суборендарем вказаних рахунків не є підставою для порушення строків сплати суборендної плати. Суборендар зобов`язаний до 10-го числа поточного місяця сплатити суборендну плату за цим Договором у розмірі, згідно Додатку №1 «Про суборендну плату».

Суборендодар відшкодовує витрати на експлуатування нежитлової нерухомості, якщо останні понесені Суборендодавцем для забезпечення потреб Суборендаря, щомісячно до 10 числа поточного місяця, відповідно до рахунків наданих Суборендодавцем.

Щомісячно, протягом перших 10 робочих днів місяця наступного за звітним, Сторони підписують акт наданих послуг за попередній період, що підтверджує виконання сторонами своїх зобов`язань за договором у цьому періоді.

Протягом 10 робочих днів з моменту отримання, суборендар зобов`язаний повернути Суборендодавцю підписаний акт наданих послуг. У разі не повернення Суборендодавцю підписаного акту наданих послуг, послуги за договором вважаються наданими у відповідному періоді у повному обсязі.

Пунктом 5.4.2 Договору сторони узгодили, що в разі розірвання Договору, до підписання Додатку №3 (Акт прийому-передачі), Сторони підписують Акт звіряння взаємних розрахунків. У разі наявності заборгованості Суборендаря, останній здійснює оплату на поточний рахунок Суборендодавця відповідно до Акту звіряння. У разі виникнення переплати Суборендодавеь повертає кошти Суборендарю, на підстав письмового звернення до Суборендодавця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Суборендаря згідно реквізитів вказаних у письмовому зверненні.

Розділом 4 Договору сторони узгодили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та підписання Додатків №№ 1 (про суборендну плату), 2 (акт прийому-передачі), які є невід`ємними частинами договору, уповноваженими представниками сторін.

Термін суборенди починається від дня підписання Сторонами Акту прийому-передачі (Додаток №2) Об`єкту суборенди та діє до 30 листопада 2022 р.

Якщо жодна із Сторін не менш ніж за 30 календарних (за 60 календарних днів, при умові суборенди складських приміщень більше 500 кв.м. та/або офісних приміщень більше ніж 250 кв.м.), до моменту закінчення строку дії Договору, не заявить письмово про припинення його дії, то Договір вважається автоматично пролонгованим на тих самих умовах і на той самий строк, при цьому загальний строк Договору не повинен перевищувати 2 роки і 11 місяців.

Розділом 7 Договору визначені права та обов`язки Суборендодавця, зокрема останній має право, у разі порушення строку оплати, встановленого п. 5.3 та/або п. 5.4.1 цього Договору надіслати Суборендарю вперше попередження із зазначенням граничних термінів погашення заборгованості. Попередження надсилається Суборендарю у будь-який, за вибором Суборендодавця, спосіб, а саме: письмово із врученням під підпис, поштою, факсом, електронною поштою (п. 7.1.3 Договору).

Згідно із пунктами 7.1.4-7.1.6 Договору у випадку несплати Суборендарем суми заборгованості у термін, яким зазначено у першому попередженні, Суборендодавець у будь-який зручний для себе спосіб, надсилає вдруге попередження та обмежує доступ персоналу Суборендаря до Об`єкту суборенди.

У разі несплати Суборендарем суми заборгованості протягом 5 банківських днів, з моменту надіслання другого попередження, Суборендодавець має право без дотримання строків, згідно із п. 7.1.6 в односторонньому порядку достроково розірвати цей Договір та вчинити дії, що передбачені у п. 9.6. цього Договору.

Суборендодавець має право достроково розірвати Договір. При цьому попередивши про це Суборендаря письмово за 30 календарних днів (за 60 календарних днів при умові суборенди складських приміщень більше ніж 500 кв.м., офісних приміщень більш ніж 250 кв.м.) до настання такої дії, крім обставин зазначених у п. 7.1.5.

Пунктом 8.2.2 Договору визначений обов`язок Суборендаря своєчасно, у визначений строк і у повному обсязі вносити оплати, передбачені Договором.

Відповідно до пункту 8.1.5 Договору Суборендар має право достроково розірвати договір, згідно умов п. 8.2.10.

Згідно із пунктом 8.2.10 Договору Суборендар зобов`язаний у разі дострокового розірвання Договору попередили Суборендодавця письмово за 30 календарних днів (за 60 календарних днів, при умові суборенди складських приміщень більше ніж 500 кв.м., офісних приміщень більше ніж 250 кв.м.) до настання такої дії.

Пунктом 8.2.11 Договору сторони узгодили, що протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання, Суборендар зобов`язаний повернути Суборендодавцю підписаний акт надання послуг. У разі не повернення Суборендодавцю підписаного акту наданих послуг, послуги за цим Договором вважаються наданими у відповідному періоді у повному обсязі.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.3.1 Договору Суборендар повертає Суборендодавцю Об`єкт суборенди у стані не гіршому, ніж був придатний, за винятком нормального і звичного зносу. Об`єкт суборенди вважається фактично переданим Суборендодавцю та є вільним від речей Суборендаря, від дати підписання уповноваженими представниками Сторін Акту прийому-передачі (Додаток №3).

В разі невиконання Суборендарем п. 7.1.5 та/або 9.3 цього Договору Суборендодавець має право в присутності комісії, в яку не входять представники Суборендаря, організувати доступ до Об`єкта суборенди, описати майно, яке знаходиться в ньому та перемістити це майно в інше приміщення. В цьому випадку Суборендар сплачує Суборендодавцю суборендну плату в розмірі, що передбачена цим Договором, за весь період знаходження майна Суборендаря на території Суборендодавця. Суборендодавець не несе жодної відповідальності за збереження майна Суборендаря.

10.12.2021 по Акту прийому-передачі майна позивач передав, а відповідач прийняв майно на підставі спірного Договору загальною площею 5 679,72 кв.м. (а.с. 15).

Додатковою угодою №1 від 09.12.2021 сторони за Договором домовились про наступне: Суборендодавеь передає, а Суборендар приймає в платне тимчасове користування площу 1 309,72 кв.м. на період з 10.12.2021 до 31.10.2022 (включно). Суборендна плата за весь період оренди складає 233 919,34 грн, з урахуванням ПДВ.

Суборендар зобов`язаний сплатити Суборендодавцю суборендну плату, яка зазначена у п. 1 Додаткової угоди не пізніше 31.01.2022. (а.с. 16).

Листом-попередженням №01/09 від 01.09.2022 позивач повідомив відповідача про наявну заборгованість по Договору на суму 1 661 575,20 грн за період з лютого 2022 року по серпень 2022 року, яку просив погасити протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання листа. На доказ відправлення вказаного листа позивачем надано суду копію поштового опису вкладень №0407141604873, копію поштової накладної №0407141604875 (а.с. 17-20).

23.09.2022 позивач повторно звернувся до відповідача із листом-попередженням №1 вих. №16/09 від 16.09.2022 (а.с. 21-22). На доказ відправлення вказаного листа відповідачу позивач надав суду копію поштового опису вкладень №0407141417765, копію поштової накладної №0407141417765 (а.с. 24, 25).

21.10.2022 позивач направив на адресу відповідача повідомлення вих. №17/10 від 17.10.2022 про розірвання в односторонньому порядку Договору відповідно до пунктів 7.1.5, 7.1.6 Договору, разом із Актом звіряння взаєморозрахунків станом на 30.09.2022 та Актом приймання-передачі нежитлового приміщення (а.с. 26-28, 31, 32), направлене на адресу відповідача згідно поштового відправлення №0420900052935 та отримано останнім 07.11.2022 згідно відомостей «Укрпошти» по поштовому відправленню №0420900052935 (а.с. 35).

Спір виник внаслідок порушенням відповідачем умов Договору внаслідок чого у нього утворилась перед позивачем заборгованість у розмірі 940 283,71 грн зі сплати суборендних платежів та відшкодування витрат на експлуатування нежитлової нерухомості за лютий, квітень, липень та серпень 2022 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із частиною 1 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно із частиною 7 статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частинами 3 та 4 статті 291 ГК України визначено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Статтею 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Об`єднана палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 відступила від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 14.11.2018 у справі №924/195/16 та від 11.05.2018 у справі №926/2119/17, відповідно до якої зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.

За результатами розгляду справи №910/11131/19 об`єднана палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач листом №1 від 25.02.2022 повідомив позивача про неможливість користуватись приміщеннями, що розташовані за адресою: Київська область, Броварський район, с. Зазим`я, вул. Радгоспна, буд. 6 та просив останнього розірвати Договір з 27.04.2022 без врахування штрафних санкцій, що вказані у п. 8.2.10 Договору (а.с. 83). На доказ відправлення вказаного листа відповідач надав суду опис вкладення у цінний лист за поштовим відправленням №4900505784327, копію поштової накладної №4900505784327, копію фіскального чеку за №4900505784327 (а.с. 84-20).

Водночас висновок суду першої інстанції про те, що Договір є розірваним з 29.04.2022 (60 календарних днів з 27.02.2022 - дня одержання позивачем листа відповідача № 1 від 25.02.2022) є не правильним, оскільки матеріали даної справи не містять належних та допустимих доказів отримання позивачем такого листа за поштовим відправленням №4900505784327 від 25.02.2022, про що учасники справи не заперечують.

Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, зі змінами та доповненнями, встановлені наступні терміни: рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв`язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення;

приймання поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає в отриманні від відправника поштового відправлення, поштового переказу для їх наступного пересилання оператором поштового зв`язку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції, що визначається оператором поштового зв`язку;

вручення поштового відправлення, поштового переказу - це виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення, виплаті коштів за поштовим переказом одержувачу відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції, що визначається оператором поштового зв`язку.

Відповідно до пункту 73 вказаних Правил інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв`язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв`язку.

Отже приймання на відділенні пошти поштового відправлення не є врученням поштового відправлення отримувачем.

Як встановлено судом апеляційної інстанції і зазначене не спростовується учасниками справи, поштове відправлення №4900505784327 направлене відповідачем на адресу позивача 25.02.2022, 27.02.2022 поштове відправлення №4900505784327 було передано до сортувального центру, проте так і не було вручено останньому, отже висновок суду першої інстанції про отримання позивачем 27.02.2022 листа відповідача № 1 від 25.02.2022 та припинення Договору з 29.04.2022 є помилковим та таким, що не підтверджується матеріалами даної справи.

Частиною 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із пунктом 8.2.10 Договору Суборендар зобов`язаний у разі дострокового розірвання Договору Суборендар зобов`язаний попередили Суборендодавця письмово за 30 календарних днів (за 60 календарних днів, при умові суборенди складських приміщень більше ніж 500 кв.м., офісних приміщень більше ніж 250 кв.м.) до настання такої дії.

Пунктом 8.2.11 Договору сторони узгодили, що протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання, Суборендар зобов`язаний повернути Суборендодавцю підписаний акт надання послуг. У разі не повернення Суборендодавцю підписаного акту наданих послуг, послуги за цим Договором вважаються наданими у відповідному періоді у повному обсязі.

Розділом 9 Договору сторонами узгоджено порядок повернення Суборендодавцю об`єкту оренди.

Згідно із пунктом 9.2 Договору повернення Суборендодавцю об`єкту суборенди здійснюється двосторонньою комісією, яка складається з уповноважених представників обох Сторін.

Відповідно до п. 9.3.1 Договору Об`єкт суборенди вважається фактично переданим Суборендодавцю та є вільним від речей Суборендаря, від дати підписання уповноваженими представниками Сторін Акту прийому-передачі (Додаток №3).

Доказів повернення відповідачем позивачу суборендованого майна матеріали даної справи не містять, так само у матеріалах давної справи відсутні докази звернення відповідача до позивача із пропозицією розірвати Договір та передачу (повернення) суборендованого майна у встановленому порядку.

Посилання відповідача у листі №1 від 25.02.2022 на повернення об`єкту у спрощеному порядку, не враховуючи умови розділу 9 Договору, не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем на надано суду отримання цього листа позивачем. Крім того, такий порядок не передбачений умовами Договору та Законом.

При цьому відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів намагання звільнити орендоване приміщення та повернути його позивачу.

Згідно із частиною 4 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20 виснував про те, що саме наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини, при застосуванні частини 6 статті 762 ЦК України.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21.

Верховний Суд у своїй постанові від 14.06.2022 у справі №904/3541/15 зазначив, що непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що ця особа не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина 2 статті 14-1 Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

В свою чергу саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

У такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини шостої статті 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду у справах №914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21.

Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Відповідач в порушення вищезазначеного не навів та не довів суду належними та допустимими доказами неможливості користування суборендованим майном з підстав об`єктивної неможливості використовувати передане в суборенду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які суборендар не відповідає.

Як вже зазначалось, 21.10.2022 позивач направив на адресу відповідача повідомлення вих. №17/10 від 17.10.2022 про розірвання в односторонньому порядку Договору відповідно до пунктів 7.1.5, 7.1.6 Договору, разом із Актом звіряння взаєморозрахунків станом на 30.09.2022 та Актом приймання-передачі нежитлового приміщення (а.с. 26-28, 31, 32), направлене на адресу відповідача згідно поштового відправлення №0420900052935 та отримано останнім 07.11.2022 згідно відомостей «Укрпошти» по поштовому відправленню №0420900052935 (а.с. 35), проти чого відповідач не надав своїх заперечень.

Отже, Договір є розірваним з 07.11.2022, а тому нарахування орендної плати після 07.11.2022 є неправомірним.

Доводи відповідача про те, що директор позивача Коваль А.О. у вересні - жовтні 2022 року перебувала за межами України та не могла підписувати у вказаній період жодних документів судом до уваги не приймаються, оскільки документально не обґрунтовані, матеріали даної справи не містять доказів перебування Коваль А.О. у вересні - жовтні 2022 року за межами України.

Відповідно до пункту 5.1. Договору розмір суборендної плати визначається за домовленістю сторін шляхом підписання Додатку про суборендну плату (Додаток №1).

Згідно Додатку № 1 до Договору суборендна плата за один квадратний метр об`єкту суборенди на місяць становить: за нежитлове приміщення площею 1 309,72 кв.м. - 100 грн з урахуванням ПДВ; за нежитлове приміщення площею 4 370 кв.м. - 50 грн з урахуванням ПДВ. Загалом суборендна плата за 5 679,72 кв.м. без ПДВ складає 291 226,66 грн, ПДВ 20% - 58 245,34 грн, загалом 349 472,00 грн з урахуванням ПДВ (а.с. 14).

Відповідно до пунктів 5.3., 5.6., 8.2.11 Договору Суборендар сплачує плату щомісячно попередньою оплатою до 10 числа поточного місяця, відповідно до рахунків виставлених Суборендодавцем, в національній валюті, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Суборендаря.

Неотримання або несвоєчасне отримання Суборендарем вказаних рахунків не є підставою для порушення строків сплати суборендної плати. Суборендар зобов`язаний до 10-го числа поточного місяця сплатити суборендну плату за цим Договором у розмірі, згідно Додатку №1 «Про суборендну плату».

Суборендодар відшкодовує витрати на експлуатування нежитлової нерухомості, якщо останні понесені Суборендодавцем для забезпечення потреб Суборендаря, щомісячно до 10 числа поточного місяця, відповідно до рахунків наданих Суборендодавцем.

Щомісячно, протягом перших 10 робочих днів місяця наступного за звітним, Сторони підписують акт наданих послуг за попередній період, що підтверджує виконання сторонами своїх зобов`язань за договором у цьому періоді.

Протягом 10 робочих днів з моменту отримання, суборендар зобов`язаний повернути Суборендодавцю підписаний акт наданих послуг. У разі не повернення Суборендодавцю підписаного акту наданих послуг, послуги за договором вважаються наданими у відповідному періоді у повному обсязі.

Згідно із пунктом 7.1.8 Договору Суборендодавець має право прийняти рішення про застосування електронного документообігу.

У відповідності до вимог ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Частиною п`ятою статті 96 ГПК України унормовано, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Таким чином, дослідження судом безпосередньо оригіналів електронних доказів у разі сумнівів учасника справи має вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону №851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Такої ж думки дотримується Верховний Суду у постановах від 29.01.2021 у справі №922/51/20, від 15.07.2022 у справі №914/1003/21.

Як пояснив представник позивача у суді апеляційної інстанції акти наданих послуг №40 від 28.02.2022, №96 від 31.05.2022, №137 від 31.07.2022, №139 від 31.08.2022 були сформовані його головним бухгалтером та скріплені електронним підписом його уповноваженої особи Коваль А.О. за допомогою програми «С1» шляхом формування та скріплення електронним підписом уповноваженої особи позивача Коваль А.О., та відповідно направлення відповідачу за допомогою вказаної програми.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що акт надання послуг №40 від 28.02.2022 був сформований та скріплений електронним підписом уповноваженої особи позивача Коваль А.О. через програму «С1», направлений відповідачу за допомогою цієї програми та прийнятий директором відповідача Бут С.П., та скріплений його електронним підписом, що не заперечується відповідачем. За вказаним актом надання послуг суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача 234 373,94 грн заборгованості за суборенду приміщень та відшкодування витрат на експлуатування нежитлової нерухомості за лютий 2022 року, відносно чого не заперечує відповідач. В цій частині суд апеляційної інстанції не здійснює перегляд рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України.

Акти наданих послуг №96 від 31.05.2022, №137 від 31.07.2022, №139 від 31.08.2022 також були сформовані уповноваженою особою позивача Коваль А.О. та скріплені її електронним підписом за допомогою програми «С1» та відповідно направлені відповідачу за допомогою цієї програми, отже вказані акти були сформовані позивачем та направлені відповідачу у тому самому порядку, як і акт надання послуг №40 від 28.02.2022, проте акт надання послуг №96 від 31.05.2022 не був прийнятий відповідачем, а акти надання послуг №137 від 31.07.2022, №139 від 31.08.2022 доставлені відповідачу за допомогою програми «С1», однак не прийняті, оскільки відповідач вважав Договір розірваним з 27.04.2022.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Договір розірвано з 07.11.2022, а враховуючи пункти 5.6 та 8.2.11 Договору, за якими щомісячно, протягом перших 10 робочих днів місяця наступного за звітним, Сторони підписують акт наданих послуг за попередній період, що підтверджує виконання сторонами своїх зобов`язань за договором у цьому періоді; суборендар зобов`язується протягом 10 робочих днів з моменту отримання, повернути Суборендодавцю підписаний акт наданих послуг; у разі не повернення Суборендодавцю підписаного акту наданих послуг, послуги за договором вважаються наданими у відповідному періоді у повному обсязі. А тому послуги з суборенди приміщень за травень, липень, серпень 2022 року є наданими з необхідністю відшкодування витрат на експлуатування нежитлової нерухомості.

За приписами ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд неодноразово вказував на принцип добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium, є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium - «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці». Таким чином, добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Таким чином, за висновком суду апеляційної інстанції надані позивачем акти надання послуг №96 від 31.05.2022, №137 від 31.07.2022, №139 від 31.08.2022 є належними та допустимими доказами у розумінні ГПК України.

Згідно із частинами 4, 5 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовні вимоги документально обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та нез`ясування обставин, що мають значення для справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц» підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/7016/23 підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні боргу на суму 705 909,77 грн, з ухваленням в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, в решті рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/7016/23 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 30 000,00 грн витрат на правову допомогу, то розподіл таких витрат можливий за дотриманням позивачем вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України з наданням відповідних доказів.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/7016/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/7016/23 скасувати в частині відмови у стягненні 705 909,77 грн основного боргу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В решті рішення залишити без змін.

3. Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСДМ» (04655, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, офіс 320/1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38464817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц» (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42498171) 940 283,71 грн (дев`ятсот сорок тисяч двісті вісімдесят три гривні 71 копійку) основного боргу та 14 104,26 грн (чотирнадцять тисяч сто чотири гривні 26 копійки) судового збору.».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСДМ» (04655, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, офіс 320/1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38464817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Комерц» (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42498171) 15 927,97 грн (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять сім гривень 97 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/7016/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 04.12.2023.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська