Ухвала

від 15.12.2023 по справі 910/7016/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/7016/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Вронської Г.О., Кролевець О.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСДМ"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Владимиренко С.В., Демидової А.М., Ходаківської І.П.,

від 29.11.2023 (повний текст складено 04.12.2023)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Комерц"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСДМ"

про стягнення боргу, ціна позову 940 283,71 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮСДМ" 06.12.2023 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/7016/23.

Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2023 (Баранець О.М. - головуючий суддя, судді Вронська Г.О., Кролевець О.А.).

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСДМ" колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами «а»-«г» цієї норми.

За змістом частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 2 684 грн.

У пункті 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у справі № 910/7016/23 є вимоги про стягнення 940 283,71 грн, що становить менше п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 (1 342 000 грн), тому в розумінні Господарського процесуального кодексу України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

У пункті 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку справи з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮСДМ" у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, посилається на підпункт "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Верховний Суд зазначає, що посилання скаржника на підстави касаційного оскарження передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, то це є саме підставами касаційного оскарження судових рішень, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, втім не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення у цій справі таким, що підлягає касаційному оскарженню.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену підпунктом "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що: в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/12163/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Комерц" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСДМ" про стягнення заборгованості за договором суборенди нежитлових приміщень від 09.12.2021 № 09/12/21-РК01. Справа № 910/7016/23 та справа № 910/12163/23 є взаємопов`язаними, оскільки предметом розгляду обох справ є стягнення з відповідача заборгованості за договором суборенди нежитлових приміщень від 09.12.2021 № 09/12/21-РК01, проте, за різні періоди. Разом з цим, рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у цій справі № 910/7016/23, яке набрало законної сили, встановлено, що договір суборенди нежитлових приміщень від 09.12.2021 № 09/12/21-РК01, розірваний з 29.04.2022, а тому скаржник, як відповідач у справі №910/12163/23 позбавлений можливості спростувати обставини встановлені оскаржуваним судовим рішенням при розгляді іншої справи.

Верховний Суд, вважає за необхідне зазначити, що випадок можливості касаційного оскарження, передбачений підпунктом "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, обумовлює наявність розгляду іншої справи, в якій сторона позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням.

Однак, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи, зокрема, посилання на те, що скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи №910/12163/23 не дають підстав для висновку про те, що скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, оскільки: в оскаржуваній постанові Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у цій справі № 910/7016/23, встановлено, що договір суборенди нежитлових приміщень від 09.12.2021 № 09/12/21-РК01 є розірваним з 07.11.2022; у касаційній скарзі скаржник не зазначає за який саме період розглядається стягнення з відповідача заборгованості за договором суборенди нежитлових приміщень від 09.12.2021 № 09/12/21-РК01 у справі № 910/12163/23; крім того наявність іншого спору не доводить неоднакового застосування судом одних і тих самих норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення, а свідчить лише про наявність у цих справах різних встановлених істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і ухвалюється судове рішення; при цьому питання обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог, у тому числі, щодо застосування чи незастосування преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду в іншій справі, є правом суду та вирішується ним на власний розсуд з огляду на обставини та наявні у справі докази, які є предметом судового розгляду.

Отже, Суд зазначає, що у поданій касаційній скарзі скаржник хоча й зазначив підпункт "б" підпункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, проте не навів належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпункту "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Верховний Суд зазначає, що тягар доказування наявності випадків передбачених підпунктами "а" - "г" пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України покладається на скаржника.

Касаційний суд вказує, що наведені у касаційній скарзі доводи щодо оскарження судового рішення у справі №910/7016/23 фактично зводяться до незгоди відповідача з висновком суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, при цьому, доводи скарги спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови в позові.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.

Колегія суддів відзначає, що незгода скаржника із рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні судового рішення, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на відсутність належного обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСДМ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/7016/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСДМ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/7016/23.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

О. Кролевець