Постанова

від 06.11.2023 по справі 910/13883/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2023 р. Справа№ 910/13883/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Колесникова М.В., Таранкова О.О.

від відповідача: Зарницька Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023, повний текст якого складено та підписано 27.06.2023

у справі № 910/13883/22 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом ОСОБА_1

до Житлово-будівельного кооперативу "Троєщина"

про визнання недійсним рішення загальних зборів та поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Троєщина" про:

- визнання недійсними рішення Загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Троєщина", що відбулися 19.04.2022, оформленого протоколом №1 від 12.05.2022 та рішення зборів Правління Житлово-будівельного кооперативу "Троєщина", що відбулися 28.04.2022, оформленого протоколом №2 від 12.05.2022, на підставі чого було здійснено реєстраційну дію - запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 17.05.2022, № 1000661070012002456;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Правління Житлово-будівельного кооперативу "Троєщина".

Вимоги позову позивачка мотивує наступним:

- позивачку, як співвласницю багатоквартирного будинку, члена ЖБК «Троєщина» та на той момент, діючу Голову Правління цього ЖБК не було належним чином повідомлено про проведення 19.04.2022 загальних зборів ЖБК та про їх порядок денний;

- у голосуванні приймали участь деякі особи, які не є членами ЖБК та особи, які мають заборгованість по квартплаті перед ЖБК, що виключає їх можливість обиратися на посаду голови правління;

- на загальних зборах ЖБК не було дотримано вимог щодо необхідної кількості членів ЖБК для голосування (відсутній кворум).

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що:

- строк повноважень Колесникової М.В. як Голови правління ЖБК закінчився 05.04.2022, оскільки процедура обрання на цю посаду, відповідно до положень Статуту ЖБК, не передбачає автоматичного продовження повноважень, а тому підстави для поновлення її на цій посаді відсутні;

- повідомлення про скликання загальних зборів ЖБК було розміщено в загальнодоступному місці будинку АДРЕСА_1 з яким мали можливість ознайомитися усі мешканці цього будинку, що відповідає вимогам п. 9.6 Статуту ЖБК, оскільки сама позивачка покинула своє місце проживання і як Голова правління не повідомила ЖБК про місце її перебування, а тому можливості повідомити її шляхом надіслання письмового повідомлення у відповідача не було;

- на дату проведення голосування та обрання Голови правління ЖБК власникам квартир не було відомо про наявність у них заборгованості перед ЖБК, а тому члени правління обиралися з дотриманням вимог та положень Статуту ЖБК;

- кворум по загальним зборам відбувся, відповідачем надано список членів ЖБК на основі якого рахувалась кількість осіб, які приймали участь у голосуванні.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/13883/22 у позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що:

- матеріали справи не місять доказів які б підтверджували, що позивачка, як голова правління ЖБК повідомила будь-кого із членів правління чи інших повноважних осіб щодо свого нового місця проживання, враховуючи, зокрема, що вона на момент виїзду очолювала ЖБК;

- положеннями Статуту ЖБК визначено, що член ЖБК може бути повідомленим про проведення загальних зборів не лише шляхом направлення на його адресу поштового повідомлення, а і шляхом ознайомлення з відповідним повідомленням у загальнодоступному місці будинку;

- на загальних зборах ЖБК «Троєщина» була присутня більша половина членів ЖБК, а тому з урахуванням вимог п. 9.8 Статуту ЖБК кворум відбувся;

- подана до матеріалів справи відомість нарахувань станом на 30 квітня 2022 року, визнана судом неналежним доказав в підтвердження наявності заборгованості у осіб, що були обрані членами правління, оскільки наведені дані щодо боргу по цим особам, викладені у довільному порядку та за одноособовим підписом позивачки , без жодних підтверджуючих доказів щодо факту надання таких послуг цим особам на визначені суми;

- підстави за якими позивачка просить суд визнати недійсними рішення Загальних зборів членів ЖБК "Троєщина", що відбулися 19.04.2022, оформленого протоколом №1 від 12.05.2022 та рішення зборів Правління ЖБК "Троєщина", що відбулися 28.04.2022, оформленого протоколом №2 від 12.05.2022 відсутні;

- повноваження ОСОБА_1 , як Голови Правління ЖБК "Троєщина" припинили свою дію 05.04.2022 у зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну на який її було обрано. Підстав для автоматичного продовження (пролонгації) щодо займаної нею посади умовами Статуту не передбачено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_1 (позивач у справі) звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. Також, апелянт просить звільнити її від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 8 ЗУ "Про судовий збір", оскільки розмір її річного доходу за 2022 рік становить 49510,24 грн, відповідно 5 % її доходу складає 2457,52 грн, що є меншим за розмір судового збору за подання апеляційної скарги (7443,00 грн), тому вона має всі підстави для звільнення від сплати судового збору.

А саме апелянт посилається на те, що:

- при прийнятті оскаржуваного рішення судом було порушено норми матеріального права, а саме ст. 15 Закону України «Про кооперацію», ч. 4 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та положення п. 6.1.3, п. 9.3 Статуту ЖБК «Троєщина», норми процесуального права ст. ст. 13, 76, 77, 236 ГПК України, що призвело до неправильного встановлення обставин, що мають значення для справи та прийняття незаконного рішення;

- відповідачем до матеріалів справи не надано тексту оголошення із порядком денним та повідомленням про дату та час, місце проведення зборів, підтверджуючих доказів виконання відповідачем свого обов`язку щодо повідомлення про проведення спірних зборів не має, що порушило права позивача на участь в управлінні будинком та участі у спірних зборах;

- від`їзд позивача до іншого міста в період війни не може бути розцінений як факт того, що її належно повідомили, оскільки позивач заперечує і сам факт розміщення оголошення, так як в будинку проживав її чоловік і ніякого оголошення не бачив, на зборах не був присутнім;

- суд надав невірну оцінку доказам, що стосуються списків членів кооперативу, як наслідок, призвело до встановлення обставин справи, що не відповідає дійсності;

- відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували дійсну кількість членів ЖБК «Троєщина», її відповідність кількості зазначеній у протоколі № 1 від 12.05.2022 - 85 осіб;

- надана позивачем відомість нарахувань по утриманню будинку та прибудинкових територій по АДРЕСА_1 є належним та допустимим доказом, оскільки підписана на той момент діючою головою правління та не потребує підписів інших осіб;

- висновок суду про припинення повноважень Голови правління кооперативу у позивача з 05.04.2022 суперечить статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», яка надає державному реєстратору лише право зареєструвати зміну керівника на підставі рішення загальних зборів про зміну керівника. Окрім того повноваження правління було також 5 років, тоді і їх повноваження припинились і кооператив залишився без управління своєю діяльністю.

Також позивачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Доводи та заперечення відповідача

У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін, посилаючись на те, що:

- позивачем не наведено передбачених законодавством вимог щодо необхідності фіксації та терміни зберігання примірника оголошення про проведення загальних зборів;

- оскільки в матеріалах справи є докази перебування позивачки під час організації та проведення зборів за межами міста Києва, то її твердження про відсутність оголошення та неналежне оповіщення мешканців і членів кооперативу не підтверджені жодними доказами;

- позивач, перебуваючи на посаді Голови правління, привласнила собі усі статутні документи кооперативу, протоколи загальних зборів, зборів уповноважених, зборів правління, накази за період з 04.04.2017 по 05.04.2022, ноутбук кооперативу з конфіденційною, фінансовою інформацією та персональними даними, трудові книжки працівників кооперативу, печатку, ключі від сейфу, технічних приміщень будинку, підвалу-бомбосховища. По факту зазначеного правопорушення відкрито провадження за ч. 4 ст. 191 КК України і на дату подачі цього відзиву досудове розслідування триває. Тому під час визначення кількості членів кооперативу та кворуму на спірних загальних зборах правління керувалось даними, які містились в протоколі № 1 від 05.04.2017 та додатку «Реєстр учасників загальних зборів членів ЖБК «Троєщина»;

- достовірність даних, які містяться в таблицях-відомостях нарахувань за утримання будинку та прибудинкової території за квітень 2022 року та відомості боржників не можуть бути доказами наявності заборгованості у власників квартир та членів кооперативу, які можуть бути взяті судом до уваги;

- порядок денний загальних зборів від 19.04.2022 передбачав обрання членів правління кооперативу у зв`язку із закінченням строку дії їх повноважень, а порядок денний зборів від 28.04.2022 передбачав обрання Голови правління кооперативу. Тож спірними загальними зборами рішення про звільнення позивача з посади Голови правління не приймалось;

- позивач знала про те, що її повноваження закінчуються 05.04.2022, процедура обрання голови правління визначена Статутом і автоматичної пролонгації повноважень не передбачено. Тож вона повинна була видати наказ про звільнення її з посади у зв`язку із закінченням терміну повноважень 05.04.2022. Отримання наказу про її звільнення та інформація про обрання нового Голови правління не могло бути несподіваною інформацією для позивача.

Також відповідачем у відзиві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13883/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги до надходження матеріалів справи №910/13883/22. Копію ухвали надіслано Господарському суду міста Києва.

16.07.2023 матеріали справи №910/13883/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Після виходу колегії суддів з відпустки, на підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023, у зв`язку з перебуванням судді Буравльова С.І., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/13883/22.

Згідно протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 28.08.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/13883/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/13883/22. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 16.10.2023. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 11.10.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 11.10.2023. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

16.10.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 06.11.2023 та за участю ОСОБА_1 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у програмі «EasyCon».

Явка представників учасників справи

Позивач та його представник в судовому засіданні 06.11.2023 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати.

Представники відповідача в судовому засіданні 06.11.2023 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

В апеляційній скарзі апелянт просив звільнити його від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 8 ЗУ "Про судовий збір", оскільки розмір його річного доходу за 2022 рік становить 49510,24 грн, відповідно 5 % її доходу складає 2457,52 грн, що є меншим за розмір судового збору за подання апеляційної скарги (7443,00 грн), тому вона має всі підстави для звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/13883/22.

04.09.23023 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про забезпечення участі її представника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у програмі «EasyCon».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 це клопотання задоволено.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 , в якій зареєстрована, що підтверджується відповідною відміткою в паспорті та свідоцтвом про право власності, договором купівлі-продажу від 18.12.2009 на квартиру АДРЕСА_3 .

15.03.1991 було проведено державну реєстрацію Житлово-будівельного кооперативу "Троєщина", запис про реєстрацію №10661200000002456.

Рішенням Загальних зборів членів ЖБК "Троєщина" протоколом №1 від 05.11.2016 року було затверджено положення Статуту ЖБК "Троєщина" (далі - Статут).

Згідно з протоколом №1 загальних зборів членів ЖБК "Троєщина" від 05.04.2017 та протоколом №2 зборів членів правління ЖБК "Троєщина" від 07.04.2017 Головою Правління ЖБК було обрано ОСОБА_1

19.04.2022 відбулися загальні збори ЖБК "Троєщина", які були оформлені протоколом №1 від 12.05.2022. Порядком денним цих зборів було наступне:

- організаційні питання щодо проведення зборів;

- обрання лічильної комісії;

- звіт правління ЖБК про роботу за період з 2017-2022 роки;

- обрання правління ЖБК "Троєщина" у зв`язку із закінченням терміну повноважень згідно ст. 9.11.1 Статуту ЖБК "Троєщина";

- прийом в члени ЖБК "Троєщина".

28.04.2022 відбулися збори правління ЖБК "Троєщина" оформлені протоколом №2 від 12.05.2022, порядком денним яких було:

- організаційні питання щодо проведення зборів;

- обговорення підсумків голосування по виборах членів правління ЖБК "Троєщина";

- вибори голови правління ЖБК "Троєщина";

- вибори заступника голови правління ЖБК "Троєщина";

- вибори секретаря правління ЖБК "Троєщина".

На зборах правління ЖБК "Троєщина" 28.04.2022 було обрано головою правління - ОСОБА_2 .

Наказом №18/05-22 від 17.05.2022 було звільнено ОСОБА_1 з займаної посади голови правління ЖБК "Троєщина" за угодою сторін згідно п. 15 ст. 9 Статуту ЖБК "Троєщина" та п. 5 ст. 41 КЗПП України.

Як зазначає позивачка, вона не була повідомлена жодним чином про скликання та проведення загальних зборів членів ЖБК від 19.04.2022, заяви про звільнення вона не подавала, разом з тим, каже, що у зв`язку із воєнним станом в Україні вона вимушена була виїхати з м. Києва разом зі своїми неповнолітніми дітьми до Полтавської області. Про те, що її звільнено з посади голови правління ЖБК вона дізналася 23.05.2023 перевіряючи свою електронну пошту.

Позивачка у своєму позові вказує, що 17.06.2022 вона отримала Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осі фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, і з цього моменту дізналась про те, що 17.05.2022 відбулася зміна керівника відповідача та Головою правління вже є ОСОБА_2 , яка 21.07.2022 на вимогу позивачки надала спірні протоколи зборів на підтвердження зміни керівника та обрання нового голови правління ЖБК.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Спір у справі стосується визнання недійсними рішень загальних зборів ЖБК "Троєщина", оформлених протоколом №1 від 12.05.2022, у зв`язку з порушенням процедури їх скликання та проведення, а також прийняття рішень за відсутності необхідного кворуму, а також рішення зборів Правління Житлово-будівельного кооперативу "Троєщина", оформленого протоколом №2 від 12.05.2022.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначено Законом України «Про кооперацію».

За змістом положень статей 2, 6 Закону України "Про кооперацію" кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Отже члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Відповідно до статті 15 названого Закону вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу, зокрема, належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу.

Частинами п`ять, шість статті 16 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років. Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 15 названого Закону Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Відповідно до п. 9.6 Статуту ЖБК загальні збори (збори уповноважених) членів кооперативу скликаються правлінням за необхідністю, але не менше ніж один раз на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення шляхом розміщення оголошень у відведених для цього місцях будинку кооперативу, або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом) на адресу члена (уповноваженого члена) кооперативу повідомлення про збори.

Як на підставу для визнання недійсними спірних рішень загальних зборів позивачка посилалась на те, що її як співвласницю багатоквартирного будинку, члена ЖБК "Троєщина" та на той момент діючу Голову правління ЖБК "Троєщина", не було належним чином повідомлено про проведення 19.04.2022 Загальних зборів членів ЖБК "Троєщина" та про їх порядок денний. Всупереч встановленій законом процедурі та вимогам Статуту ЖБК, позивачка жодних повідомлень не отримувала, не була повідомлена завчасно про проведення загальних зборів та була позбавлена можливості володіти об`єктивною інформацією, що стосується управління будинком. Недотримання відповідачем встановленого законом порядку повідомлення позивачки про скликання зборів, на її думку, порушує права останньої на добровільне волевиявлення та висловлення своєї думки з приводу управління кооперативом та самим будинком, які є суттєвими та могли потенційно вплинути на результати голосування.

На спростування зазначених доводів відповідачем зазначалось, що з метою повідомлення членів ЖБК про час та місце скликання Загальних зборів на 19.04.2022 в порядку вимог п. 9.6 Статуту у місцях загального доступу будинку, на дверях та на дошці оголошень, які постійно там висіли були розміщені відповідні оголошення. Відповідач зауважує, що у нього не лишилося примірника такого повідомлення, проте, присутність великої кількості членів ЖБК, в умовах воєнного стану, на загальних зборах виключає той факт, що такого повідомлення не було.

Відхиляючи доводи позивачки про неналежне її повідомлення, суд першої інстанції з урахуванням положень Статуту виснував, що член ЖБК може бути повідомленим про проведення загальних зборів не лише шляхом направлення на його адресу поштового повідомлення, а і шляхом ознайомлення з відповідним повідомленням у загальнодоступному місці будинку.

При цьому, позивачка після введення в Україні воєнного стану виїхала з міста Києва, про що сама вказала у позовній заяві та надала докази на підтвердження внутрішньо переміщених осіб її особисто та її дітей, а також копію договору про оренду житла у Полтавській області.

У зв`язку з цим, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки на спірних зборах були присутні члени ЖБК, які були обізнані про час та місце їх проведення, то доводи позивачки щодо нерозміщення кооперативом відповідного оголошення у будинку в загальнодоступному місці є непереконливими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, при цьому, доводи апеляційної скарги про те, що в будинку проживав чоловік позивачки і ніякого оголошення не бачив, на зборах не був присутнім, відхиляються, позаяк такі твердження жодними належними засобами доказування не підтверджено, зокрема, суду не надано нотаріально засвідчену заяву свідка та/або інші докази про стверджувану обставину. Крім того, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка, виїхавши до іншого міста в період війни, повідомила будь-кого із членів правління чи інших повноважних осіб щодо свого нового місця проживання, враховуючи, зокрема, що вона на момент виїзду очолювала ЖБК.

Ненадання відповідачем тексту оголошення із порядком денним та повідомленням про дату та час, місце проведення зборів, на чому наполягає апелянт, не може беззаперечно свідчити про те, що відповідачем не було виконано обов`язок із належного повідомлення членів кооперативу про скликання зборів. Адже такі доводи не спростовують участь в спірних зборах інших членів кооперативу, які могли бути присутніми не інакше як у зв`язку з ознайомленням з відповідним оголошенням, розміщеним у загальнодоступному місці будинку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

В контексті вищенаведеного, колегія суддів, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів як в цілому, так і кожного окремо, з урахуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», приходить до висновку, що стверджувана відповідачем обставина про здійснення розміщення ним оголошення про проведення загальних зборів у загальнодоступному місці будинку видається більш вірогідною, ніж протилежна позиція апелянта.

Щодо обставин наявності/відсутності кворуму на спірних загальних зборах

Відповідно до частини десятої статті 15 Закону України "Про кооперацію" рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням (ч. 11 ст. 15 Закону).

Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених (ч. 8 ст. 15 Закону).

Відповідно до пункту 9.8 Статуту загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявністю не менше двох третин уповноважених.

Як вбачається з Протоколу №1 Загальних зборів членів ЖБК "Троєщина" яким було оформлено Загальні збори членів ЖБК "Троєщина", які відбулися 19.04.2022, загальна чисельність членів ЖБК - 85 осіб; присутніх на зборах - 62 особи, з них членів кооперативу - 53 особи.

У позовній заяві позивачка підтверджує, що зазначена кількість членів ЖБК відповідає дійсності та надає сформований нею список членів ЖБК "Троєщина" станом на 25.05.2021.

За твердженнями позивачки 18 осіб, які вказані у протоколі №1 від 12.05.2022 загальних зборів від 19.04.2022 не є членами ЖБК, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .

Деякі члени кооперативу, за доводами позивачки, голосували двічі, зокрема, ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_19 .

Також, позивачкою було зауважено, що відповідач не врахував в якості членів ЖБК на момент проведення спірних зборів: ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 на підтвердження чого долучила протокол Загальних зборів №3 від 24.05.2021 про прийняття в члени ЖБК цих осіб.

Відповідач зазначив, що оскільки усі документи знаходилися у позивачки, в тому числі і списки членів ЖБК, доступу до яких правління ЖБК не мало, при підрахунку голосів на спірних загальних зборах, ним використовувались дані із копії протоколу №1 від 05.04.2017, де і був написаний реєстр учасників загальних зборів членів ЖБК.

В контексті наведених доводів, місцевим господарським судом встановлено, що у відповідності до копії протоколу №1 від 05.04.2017 загальна кількість членів ЖБК "Троєщина" складала 111 осіб серед яких: ОСОБА_5 , ОСОБА_27 (змінила прізвище на ОСОБА_28 ), ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 .

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що зазначені особи в період з 05.04.2017 по 19.04.2022 були виключені чи втратили членство у ЖБК, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом цілком обґрунтовано було відхилено твердження позивачки, що вищенаведені особи не є членами кооперативу. Отже їх голоси підлягають врахуванню.

Щодо членства інших осіб, відповідачем доводи позивача належними засобами доказування не спростовано, тож 12 осіб з наведеного останньою осіб не є членами кооперативу, а тому у них були відсутні правові підстави для прийняття участі у голосуванні.

Разом з цим, з огляду на наведену вище позицію позивача, відповідачем здійснено повторний перерахунок голосів на підставі листів опитування, що є додатками до названого проколу, та до суду подано таблицю з переліком членів кооперативу з відображенням навпроти кожного результатів його голосування.

Так відповідачем в таблиці № 6 вказано, що в голосуванні приймали участь 48 членів кооперативу; 3 члени були присутні на зборах, але участі в голосуванні не приймали; всього 51 член кооперативу.

По питанню обрання до складу членів правління кооперативу ОСОБА_29 «за» проголосувало - 44 члени кооперативу;

По питанню обрання до складу членів правління кооперативу ОСОБА_30 «за» проголосувало - 40 членів кооперативу;

По питанню обрання до складу членів правління кооперативу ОСОБА_31 «за» проголосувало - 45 членів кооперативу;

По питанню обрання до складу членів правління кооперативу ОСОБА_23 «за» проголосувало - 38 членів кооперативу;

По питанню обрання до складу членів правління кооперативу ОСОБА_19 «за» проголосувало - 39 членів кооперативу;

По питанню обрання до складу членів правління кооперативу ОСОБА_2 «за» проголосувало - 45 членів кооперативу.

Колегією перевірено вказаний підрахунок з урахування висновків про наявність чи відсутність статусу члена в того чи іншого учасника спірних загальних зборів, а також подвійності голосування однієї і тієї ж особи з одного питання та встановлено, що він відповідає матеріалам справи.

Отже, виходячи із визначеної позивачем загальної кількості членів кооперативу в кількості 85 чоловік, на чому наполягає апелянт, загальні збори були правомочні приймати рішення по питаннях порядку денного, оскільки згідно листів опитування голосувало 48 членів, що становить більше половини тієї кількості членів з якою погоджується позивач (85/2 = 42,5 тобто більшість 43 члени).

При цьому, апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість посилань відповідача на те, що троє членів ЖБК були присутніми на зборах, але не голосували, оскільки такі особи повинні були бути відображені як такі що утримались від голосування. Тож суд вірно не врахував зазначених осіб до загальної кількості членів ЖБК, які приймали участь на спірних загальних зборах.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не надано доказів того, що дійсна кількість членів кооперативу станом на час проведення спірних загальних зборів становила 85 осіб відхиляються колегією, оскільки обставини, що визнаються учасниками справи, в силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України, не підлягають доведенню. У цьому зв`язку, звертається увага на те, що позивач в своїх заявах по суті спору до суду першої інстанції неодноразово вказував про саме таку кількісну чисельність членів, а в додаткових поясненнях від 04.04.2023 (а.с. 211 на звороті) наполягав на 85 членах.

За встановленого, вірним є висновок суду попередньої інстанції про те, що з урахуванням положень п. 9.8 Статуту на спірних загальних зборах ЖБК "Троєщина" була присутня більша половина членів ЖБК. Доводи апеляційної скарги про невірно надану судом оцінку обставинам справи не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Також судова колегія зазначає, що наведені вище рішення прийняті спірними загальними зборами простою більшістю голосів членів кооперативу, присутніх на цих зборах, адже більшістю слід вважати 25 голосів з питання, з розрахунку загальної кількості осіб, які приймали участь в голосуванні (48 членів).

Щодо доводів позивача про обрання членів правління всупереч положенням пункту 9.11.1 Статуту, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 9.11.1 Статуту членами правління можуть бути виключно члени кооперативу, що не мають заборгованості по здійсненню цільових внесків та/або оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги перед кооперативом, які обираються загальними зборами (зборами уповноважених) членів кооперативу у кількості не менше 3 (трьох) осіб. Члени правління обираються строком на 5 (п`ять) років.

Позивач, вказуючи на те, що обрані до складу членів правління особи мають заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг перед кооперативом, надає відомість нарахувань по утриманню будинку та прибудинкових територій по вул. Бальзака, 90 станом на 30 квітня 2022 року, в якій значиться заборгованість цих осіб.

Оцінивши вказаний доказ, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що він не може бути визнаний належним і допустимими в розумінні приписів статей 76, 77 ГПК України, оскільки містить лише інформацію у вигляді таблиці, яка не підтверджена жодними фінансовими та іншими документами, зокрема, виставленими кооперативом рахунками, бухгалтерською випискою по особовому рахунку споживача, тощо.

Аргументація апеляційної скарги про те, що зазначений доказ є належним з мотивів його підписання діючою на той момент головою правління та відсутності необхідності його підписання іншими особами, апеляційним судом відхиляється, позаяк не надають викладеній у цьому документі інформації беззаперечної достовірності визначення сум заборгованості.

При цьому Суд звертає увагу на те, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Підсумовуючи вищенаведене в сукупності, Суд приходить до висновку, що судом попередньої інстанції цілком правомірно було відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним рішення Загальних зборів членів ЖБК "Троєщина", що відбулися 19.04.2022, оформленого протоколом №1 від 12.05.2022, оскільки наведені в позові підстави не підтвердилися в рамках вирішення цього спору.

В задоволені вимог про визнання недійсним рішення зборів Правління ЖБК "Троєщина", що відбулися 28.04.2022, оформленого протоколом №2 від 12.05.2022, та поновлення позивачки на посаді Голови Правління Житлово-будівельного кооперативу "Троєщина" також правомірно відмовлено судом як похідних вимог.

Незгода апелянта з висновком суду щодо припинення повноважень позивачки як Голови правління у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку, на який її було обрано, не спростовує висновку суду про відсутність правових підстав для задоволення похідних позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Щодо стягнення витрат на правничу професійну допомогу в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого належать витрати на професійну правничу допомогу.

відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви").

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

06.10.2023 відповідач - Житлово-будівельний кооператив "Троєщина" подав відзив на апеляційну скаргу, в якому з посиланням на положення ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України просить стягнути витрати на правову професійну допомогу у розмірі 5500,00 грн.

До заяви додано копії наступних документів:

- Договору №20/02 від 20.02.2023 про надання правової допомоги;

- Додаткової угоди №2 від 08.09.2023 до Договору про надання правової допомоги;

- Заяви №1 від 08.09.2023 до Договору, пов`язаної із розглядом справи №910/13883/22 в апеляційному суді;

- Акту №2 від 03.10.2023;

- платіжної інструкції №619 від 03.10.2023 на суму 5500,00 грн.

20.02.2023 між Житлово-будівельним кооперативом "Троєщина" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «ОСНОВА» (Адвокатське об`єднання) було укладено Договір про надання правової допомоги №20/02, за змістом якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

В п. 4.1. сторони передбачили, що Надання правничої допомоги Адвокатським об`єднанням здійснюється платно або безоплатно. У разі, якщо сторони визначили, що правнича допомога надається за плату, то укладається додаткова угода до цього договору.

Оплата за даним договором здійснюється з моменту початку фактичного надання послуг, замовником яких є Клієнт та не пізніше 3-х днів з моменту отримання Клієнтом рахунку. (п. 4.2. Договору).

Сторони домовились, що за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акту вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість. Акт надається Клієнту Адвокатським об`єднанням. На письмову вимогу Клієнта, Адвокатське об`єднання може надавати Акт про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією. (п. 4.3. Договору).

Сума, вказана в п.4.1. даного договору коригується в кожному окремому замовленні КЛІЄНТА за домовленістю сторін. (п. 4.5. Договору).

В додаткові угоді №2 від 08.09.2023 сторони встановили розмір винагороди за здійснення адвокатом/адвокатами Адвокатського об`єднання правової допомоги Клієнту:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності Клієнта в апеляційній інстанції у справі № 910/13883/22 для захисту Клієнта - 800 грн;

- здійснення юридичного аналізу отриманої від Клієнта апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду від 05.06.2023р. у справі № 910/13883/22 - 800 грн;

- складання та оформлення документів (в тому числі і процесуальних) правового характеру у справі № 910/13883/22: правових висновків, скарг, заяв, звернень, адвокатських запитів, актів, договорів, відомостей, повідомлень, відзиву, додаткових пояснень, відповідей на звернення, тощо - 800 грн;

- представництво інтересів-Клієнта в апеляційній інстанції у справі № 910/13883/22 - 3000 грн.

Згідно Акту №2 від 03.10.2023 сторони зафіксували та оформили факт надання Адвокатським об`єднанням «Основа» правової допомоги ЖБК «Троєщина» у справі №910/13883/22 для захисту Клієнта, у зв`язку із апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду від 05.06.2023:

- надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень в результаті аналізу апеляційної скарги;

- формування відзиву на апеляційну скаргу та узгодження з Клієнтом.

За цим Актом розмір грошової винагороди за період з 08.09.2023 р. становить 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн, 00 коп. без ПДВ.

16.10.2023 відповідач подав клопотання про відшкодування витрат на правничу професійну допомогу, в якому просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 8500,00 грн.

Долучив Акт №3 від 16.10.2023, відповідно до якого сторони зафіксували та оформили факт надання Адвокатським об`єднанням «Основа» правової допомоги ЖБК «Троєщина» у справі №910/13883/22 для захисту Клієнта, у зв`язку із апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду від 05.06.2023:

- участь у судовому засіданні 16.10.2023 р. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду;

- за цим Актом розмір грошової винагороди за участь у судовому засіданні 16.10.2023 р. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду становить 3 000 (три тисячі) гри, 00 коп. без ПДВ.

Також, долучено копію платіжної інструкції №623 від 13.10.2023 на суму 3000,00 грн. Всього сума витрат на правову професійну допомогу складає 8 500,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, а також представник відповідача брав участь в судових засіданнях у цій справі, що підтверджується протоколами судових засідань. Таким чином, надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції повністю підтверджено сукупністю належних та допустимих доказів.

Дослідивши заяву представника відповідача та надані ним документи в їх сукупності, керуючись визначеними статтею 129 ГПК України критеріями, суд дійшов висновку наявність підстав для відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 500,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи та її значення для сторін, їх ділової репутації.

Позивач, у своїх запереченнях від 12.10.2023 просить відмовити відповідачу у стягненні витрат на правову професійну допомогу.

А саме, посилається на те, що:

- види правової допомоги зазначенні в акті не передбачені в заяві про надання певних видів правової допомоги в заяві - юридичний аналіз апеляції, а в акті - надання інформації, консультацій, в заяві - «складання та оформлення відзиву», в акті же зазначено - «формування відзиву та як вид правової допомоги - узгодження з клієнтом.»;

- відповідачем не надано розрахунок, відповідно до угоди від 08.09.2023, що позбавляє можливості зрозуміти як формувалася оплата;

- відповідачем заявлено вимогу на суму 8500 грн, а надано докази про оплату та документи на суму 5 500 грн.

Окрім того, позивач - ОСОБА_1 просить враховувати її майновий стан, оскільки вона наразі не працює, доглядає стареньку матір, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Також посилається на відсутність доходів, та зазначає, що у 2022 отримала заробітну плату лише по квітень 2022 року.

Розглянувши наведені заперечення позивача про відмову у стягненні витрат на правову професійну допомогу колегія зазначає наступне.

Посилання позивача на відсутність доказів про повну оплату витрат на правову професійну допомогу колегія відхиляє з наступних підстав.

Як вбачається з доданих до справи документів, на підтвердження оплати понесених витрат на правничу допомогу, відповідачем додано копії платіжних інструкцій №619 від 03.10.2023 на суму 5 500,00 грн та №623 від 13.10.2023 на суму 3 000,00 грн.

В той же час, колегія зазначає, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Наведеним спростовуються заперечення позивача про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку відсутністю платіжного доручення на підтвердження повної оплати понесених витрат клієнтом.

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем не надано розрахунок, відповідно до угоди від 08.09.2023, що позбавляє можливості зрозуміти як формувалася оплата, колегія зазначає наступне.

Надані відповідачем Договір про надання правової допомоги та Акти наданих послуг, а також заяви щодо переліку виконаних робіт визначають у повному обсязі перелік наданих послуг та їх вартість, а тому відсутність розрахунку, на який посилається позивач не є підставою для відмови у стягненні цих витрат.

Водночас позивач не надав доказів або обґрунтувань, у тому числі своїх розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи.

Щодо доводів позивача про невідповідність видів правової допомоги, зазначених в акті, заяві про надання правової допомоги, колегія зазначає, що частина третя статті 126 ГПК конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Крім того, оцінюючи зміст приписів частини третьої статті 126 ГПК, Велика Палата Верховного Суду вказала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Таким чином, докази подані відповідачем, а саме Акти наданих послуг достатньою мірою деталізують усі послуги, надані адвокатом відповідають його функціональному призначенню та надає можливість належним чином визначити об`єм наданих послуг та розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Отже означені заперечення позивача є необґрунтованими.

Щодо посилань позивача - ОСОБА_1 , про необхідність врахувати її матеріальний стан, відсутність доходів та утримання нею неповнолітній дітей та матір похилого віку, судова колегія зазначає, що зазначені обставини у відповідності до вимог ст. 74 ГК України повинні бути доведені та підтверджені належними та допустимими доказами. В той же час, позивачем не подано до матеріалів справи доказів, які б підтверджували розмір її доходів у ІІ, ІІІ та ІV кварталі 2023 року або відсутність таких доходів. Також не підтверджено відповідними доказами наявність на утриманні у позивачки неповнолітніх дітей та матері похилого віку.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що у своїх запереченнях проти стягнення витрат на правничу професійну допомогу позивач просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. У той же час, зазначені позивачкою обставини не визначаються чинним законодавством як підстава для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Поряд з цим, позивачка не визначає розмір витрат на професійну правничу допомогу, який вона вважає обґрунтованим та згодна компенсувати.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія не знайшла підстав для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу або у зменшенні їх розміру. При цьому колегія додатково зазначає, що розмір витрат є невеликим з урахуванням складності справи та сукупністю обставин, які підлягали встановленню з наданням їм відповідної правової оцінки.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/13883/22 залишити без змін.

Стягнути з Колесникової Марини Володимирівни ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Троєщина" (02097, м. Київ, вул. Бальзака, буд. 90; код ЄДРПОУ: 22905960) 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 01.12.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков