Рішення
від 29.11.2023 по справі 907/354/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/354/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання - Нагібіної І.В.

Розглянув матеріали справи

за первісним позовом Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», м. Ужгород

до відповідача ОСОБА_1 , м. Свалява Мукачівського району Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-К», м. Свалява Закарпатської області

про звернення стягнення на предмет іпотеки

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , м. Свалява Мукачівського району Закарпатської області

до відповідача Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», м. Ужгород

про визнання недійсним договору

За участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Мікрюков С.В., адвокат, довіреність №74/22 від 31.08.2022;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Сочка В.І., адвокат, ордер серії АО №1078670 від 07.06.2023;

третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 в якому просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки нерухомого майна (майнова порука) від 06 лютого 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. за №99 та додаткових угод до нього, а саме:

- столярний цех літ. Б, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1988,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1164732021240;

- столярний цех літ. В, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 447,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1164864421240, - на користь Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» в рахунок часткового погашення заборгованості по Договору кредиту № 04-3/3л-1-17 від 27 січня 2017 року в сумі 83 389,99 Євро та 775 967,13 грн шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, яка буде визначена на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом згідно з оцінкою майна під час проведення виконавчих дій не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/354/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2023.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, виявлених судом.

З огляду на усунення позивачем виявлених судом недоліків позовної заяви в установленому процесуальним законом порядку та строк, суд ухвалою від 17.05.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-К", встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив підготовче засідання на 08.06.2023.

У підготовчому засіданні 08.06.2023 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28.06.2023 зважаючи на задоволення клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, в подальшому в підготовчому засіданні оголошувалася перерва до 13.07.2023.

Надалі, 12.06.2023 на поштову адресу суду від відповідача за первісним позовом надійшла зустрічна позовна заява від 07.06.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір іпотеки між ПАТ «Комерційний інвестиційний банк» та ОСОБА_1 від 06.02.2017 р., яким передано в іпотеку два об`єкти нерухомого майна: столярний цех літ. «Б» вартістю 6 409 580 грн та цех літ «В» вартістю 1 443 259 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.06.2023 зустрічну позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, виявлених судом.

Враховуючи усунення ОСОБА_1 виявлених судом недоліків зустрічної позовної заяви відповідно до заяви про усунення недоліків від 30.06.2023 (вх. №02.3.1-02/4893/23 від 04.07.2023), Господарський суд, ухвалою від 12.07.2023, прийняв зустрічну позовну заяву від 07.06.2023 ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки між ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" та ОСОБА_1 від 06.02.2017 об`єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 907/354/23.

Підготовче засідання 13.07.2023 суд відклав на 19.09.2023 продовживши строк підготовчого провадження на тридцять днів.

На стадії підготовчого провадження сторони в повній мірі скористалися правом подання заяви по суті спору як щодо первісного, так і зустрічного позову.

За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, ухвалою суду від 19.09.2023 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 17.10.2023 року.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 08.11.2023 та до 29.11.2023 з огляду на заявлені учасниками справи клопотання, в тому числі для надання можливості врегулювати спір мирним шляхом.

В судових засіданнях представник позивача за первісним позовом вимоги первісного позову підтримав в повному обсязі з урахуванням підстав, що викладені в позовній заяві та письмових поясненнях, вимоги зустрічного позову АТ «Комерційний інвестиційний банк» заперечує з підстав, що викладені у відзиві на зустрічний позов.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 29.11.2023 заперечив проти задоволення первісного позову, підтримавши доволи, що викладені у відзиві на первісним позов; просить задовольнити вимоги зустрічного позову та визнати недійсним договір іпотеки між ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" та ОСОБА_1 від 06.02.2017.

Третя особа в справі в судові засідання як на стадії підготовчого провадження, так і на стадії розгляду справи по суті жодного разу не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи ТОВ «Спектр-К» повідомлялося належним чином у встановленому законом порядку.

Так, третя особа повідомлялася про неодноразові відкладення підготовчих засідань у даній справі, оголошення в підготовчому засіданні перерви, про закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті та оголошення перерви в судовому засіданні по розгляду справи за юридичною адресою Товариства, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 89300, м. Свалява Закарпатської області, вул. Чехова, буд., 55/4, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень про отримання ТОВ «Спектр-К» процесуальних документів суду №8850101829793, 0600048212066, 0600054149562, 0600059318478 та поштовими конвертами про повернення без вручення відповідачу рекомендованих відправлень №8850101818317, 8850101824813, 8850101821776 із зазначенням причини невручення: «За закінчення терміну зберігання».

За таких обставин, суд вважає, що третя особа мала достатньо часу та можливості надати свої аргументи з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на встановлені в ст. 195 ГПК України строки розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника третьої особи за поданими сторонами у справі доказами, яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Щодо первісного позову.

Правова позиція позивача за первісним позовом.

Позовні вимоги первісного позову обґрунтовані неналежним виконанням третьою особою в справі зобов`язань за укладеним між позивачем та ТОВ «Спектр-К» Договором кредиту № 04-3/3л-1-17 від 27 січня 2017 року (із змінами) в частині своєчасного повернення тіла кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, у зв`язку з чим, за позицією позивача, у відповідача наявна заборгованість в сумі 83 389,99 Євро, з яких 80 704,93 Євро по тілу кредиту, 1285,44 Євро відсотків за користування кредитом, 1399,62 Євро - 3% річних та 775 967,13 грн пені, в рахунок часткового погашення якої Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» просить звернути стягнення на належний ОСОБА_1 предмет іпотеки згідно Договору іпотеки нерухомого майна (майнова порука) від 06 лютого 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. за №99 із додатковими угодами до нього, а саме

- столярний цех літ. Б, яке знаходиться за адресою: Закарпатська обл., місто Свалява, вул. Чехова, буд. 55/2 загальною площею 1988,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1164732021240;

- столярний цех літ. В, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 447,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1164864421240, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, яка буде визначена на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом згідно з оцінкою майна під час проведення виконавчих дій не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна.

Заперечення (відзив) відповідача за первісним позовом.

Відповідач згідно з відзивом на позовну заяву від 07.06.2023 заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що відсотки річні та пеня позивачем за первісним позовом нараховані всупереч приписів п. 18 Прикінцевих те Перехідних положень ЦК України.

Звертає увагу, що умовами договору іпотеки (в редакції Договору № 4 від 26.10.2021 про внесення змін і доповнень до договору іпотеки) сторони договору погодили розмір відповідальності поручителя по тілу кредиту 65000 Євро. Таким чином, більше ніж 65000 Євро боргу по тілу кредиту та відсотків звертати стягнення на предмет іпотеки нема підстав.

Крім того, звертає увагу, що враховуючи заставну вартість предмета іпотеки та розмір заявлених вимог, відсутні підстави для звернення стягнення на обидва об`єкти нерухомості, позаяк оціночна вартість одного з них (столярний цех під літерою Б) перевищує заявлену до стягнення суму вимог, сплата яких виступала предметом забезпечення за договором іпотеки.

Відповідь на відзив.

Позивач за первісним позовом у відповіді на відзив №02-93/6-111 від 15.06.2023 відхиляє заперечення відповідача за первісним позовом, що наведені у відзиві на позов.

Зазначає, що законодавством не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, як неспівмірність заборгованості за основним зобов`язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання.

При цьому, зауважує, що зазначена у відзиві на позов вартість предмету іпотеки є орієнтовною, про що прямо зазначено в п. 1.4.1. Договору іпотеки. При цьому, У відповідності до частини 2 статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Щодо заперечень відповідача в частині обсягу відповідальності майнового поручителя звертає увагу суду, що як Законом України «Про іпотеку», так і договором іпотеки визначено забезпечення договором іпотеки за основним зобов`язанням, розмір якого встановлюється договором кредиту №о4-3/3л-1-17 від 27 січня 2017 року у відповідності до його редакції викладений в додатковій угоді №5 від 29 вересня 2021 року, що передувало укладенню останньої додаткової угоди до договору іпотеки, та яка на час її укладення становила 89 000,00 Євро.

Акцентує увагу, що існування у третьої особи заборгованості по кредитному договору кредиту в сумі 83 389,99 Євро та 775 967,13 грн підтверджується розрахунком та випискою до договору кредиту, які надані позивачем до позовної заяви.

Резюмуючи викладене, зазначає, що сумою основного зобов`язання є сума визначена в договорі кредиту та є відповідно сумою, яку забезпечує договір іпотеки нерухомого майна (майнова порука) від 06 лютого 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. за p.№99 та становить 89 000,00 Євро і на момент звернення із позовом до суду у зв`язку із частковим виконанням графіку погашення кредитної заборгованості визначеному в додатковій угоді №5 до кредитного договору складає 80 704,93 Євро.

Заперечення.

Відповідач за первісним позов у поданому суду запереченні від 26.06.2023 не погоджується з аргументами позивача за первісним позовом, які викладені у відповіді на відзив.

Зауважує, що положення цивільного законодавства та Закону України «Про іпотеку» містять норми, що іпотека забезпечує дійсне зобов`язання та способом захисту порушеного права кредитора, а Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.10.2019 року № 303/2408/1 6-ц вказала, що при визначенні розміру боргу слід керуватися принципами розумності і справедливості, а нарахування боргу по кредиту не може бути засобом збагачення.

У той же час, за позицією відповідача за первісним позовом, звернення стягнення на іпотеку має для нього незворотні наслідки втрати права власності на майно, адже у разі невідбуття торгів, позивач матиме право отримати у власність предмет іпотеки в рахунок погашення боргу, який явно неспівмірний з вартістю майна.

Позатим, звертає увагу, що аналіз змісту договору свідчить, що правила, встановлені ст. 213 ЦК України, не дозволяють визначити зміст відповідної умови договору щодо порядку проведення розрахунку, а оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови щодо порядку проведення розрахунку, потрібно застосовувати тлумачення Contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав.

Письмові пояснення.

Третьою особою не надано суду письмових пояснень відповідно до ст. 168 ГПК України.

Щодо зустрічного позову.

Правова позиція позивача за зустрічним позовом.

Позовні вимоги зустрічного позову обґрунтовані невідповідністю умов укладеного сторонами Договору іпотеки нерухомого майна (майнова порука) від 06 лютого 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. за №99 вимогам ст. 3 Закону України «Про іпотеку» щодо забезпечення предметом іпотеки дійсної вимоги, яка існує станом на момент укладення договору іпотеки.

Звертає увагу, що на час укладення договору іпотеки відповідно до ст. 1049 ЦК України вимога по кредитному договору дійсною не була, що виключає дійсність іпотечного зобов`язання.

Заперечення (відзив) відповідача за зустрічним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом у відзиві від 13.07.2023 №02-93/6-117 звертає увагу на відмінність договору позики від договору кредиту, позаяк останній є консенсуальним, вважається укладеним із моменту досягнення згоди між сторонами за всіма істотними умовами, двостороннім (встановлює права й обов`язки як для кредитодавця, так і для позичальника та відплатним (обов`язкова відплатність фінансових послуг з надання кредиту у вигляді процентів), тоді як договір позики є реальним, тобто є укладеним з моменту передання грошей, а відтак факт передачі коштів не має правового значення для визнання дії кредитного договору, оскільки пов`язаний із його виконанням, а не укладанням, як помилково вважає позивач за зустрічним позовом.

Звертає увагу, що факт досягнення сторонами згоди підтверджується підписом позичальника. ТОВ «Спектр-К» директором ОСОБА_1 (який є єдиним учасником та директором ТОВ «Спектр-К» та іпотекодавцем/майновим поручителем по договору іпотеки нерухомого майна (майнова порука) від 06 лютого 2017 року, не заперечує і не оспорює підписання договору кредиту, який набрав своєї чинності з моменту його підписання сторонам 27 січня 2017 року.

Окремо звертає увагу, що поведінка позивача за зустрічним позовом щодо оспорення договору іпотеки через шість років після його укладення не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, таким, як справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідь на відзив.

Позивач за зустрічним позовом у відповіді на відзив від 19.07.2023 звертає увагу, що законодавство визначає поняття іпотеки як вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому законом (ст. 1 Закону України "Про іпотеку"), а в ст. 3 цього Закону зазначено, що іпотека може виникати на підставі договору, закону або рішення суду. Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України іпотека є видом застави, яка своєю чергою є способом забезпечення виконання зобов`язання.

Зауважує, що системне тлумачення ч. 4 ст. 639, ч. 2 ст. 640 та ч. 2 ст. 1046 ЦК України свідчить про те, що договір позики слід вважати укладеним лише у випадку, якщо такий договір позики засвідчує факт передання грошових коштів (речей), а сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Акцентує увагу, що факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд в даній справі та при встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним. Законодавством визначено, що момент переходу права власності на предмет позики залежить від того, що саме передається позичальникові за договором. Право власності на готівкові грошові кошти виникає у позичальника в момент фактичної передачі йому таких коштів позикодавцем.

Резюмуючи викладене зазначає, що зобов`язання за договором іпотеки мають похідний характер і залежать від основного зобов`язання, без якого іпотека не може виникнути, тобто від договору кредиту, а згідно з ч. 2 ст. 548 ЦК України зобов`язання, яке не набуло дійсності, не підлягає забезпеченню.

Заперечення.

Відповідач за зустрічним позовом в поданому суду запереченні від 21.07.2023 за №02-93/6-121 звертає увагу, що ОСОБА_1 уникає називати Договір кредиту за № о4-3/3л-1-17 від 27 січня 2017 року власне договором кредиту та видає його за договір позики хоча він таким не є, а отже всі пояснення позивача за зустрічним позовом не стосуються справи.

Зазначає, що у смисловому зв`язку із статтями 638, 640 ЦК України виходить із консенсуального характеру кредитного договору, що істотно відрізняє його від позики. Тому кредитний договір визнається укладеним із моменту, коли сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Зауважує, що стороною договору кредиту - ТОВ «Спектр-К» виконувалися умови договору кредиту в частині оплати відсотків за користування кредитними коштами та часткове повернення договору кредиту, а отже, своїми діями підтверджували дійсність договору кредиту та те, що правовідносини, які склалися між третьою особою та позивачем є саме правовідносинами, які регулюються відповідними положеннями ЦК України щодо кредиту, а не позики.

Окремо вказує, що у відзиві на позовну заяву від 07 червня 2023 року та у запереченні на відповідь на відзив від 26 червня 2023 року відповідач/позивач за зустрічним позовом характеризує відносини, які склалися між ТОВ «Спектр-К» та АТ «Комінвестбанк» як такі, що виникли із договору кредиту, проте вже у зустрічній позовній заяві називає їх позикою, не ставить під сумнів дійсність договору кредиту та договору іпотеки та відповідач за первісним позовом розмірковує тільки про розмір відповідальності ОСОБА_1 за договором іпотеки, у зв`язку з чим вважає поведінку відповідача/позивача за зустрічним позовом суперечливою, недобросовісною та направленою виключно на затягування процесу та спробі уникнення ним відповідальності за договором кредиту та іпотеки.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

27 січня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний інвестиційний банк» (надалі - Кредитор та/або Банк, та/або позивач, та/або АТ «Комінвестбанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр-К» (надалі - Позичальник та/або третя особа, та/або ТОВ «Спектр-К») було укладено Договір кредиту № 04-3/3л-1-17 (далі - Кредитний договір), за умовами п. 1.1. якого Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у сумі 30 000,00 Євро, зі сплатою 12% річних строком від 27.01.2017 року по 27.01.2018 року (надалі - Кредит).

Кредит надається Позичальнику на поповнення обігових коштів (п.1.2. Кредитного договору).

За змістом п.п. 2.1.-2.3. Кредитного договору видача Кредиту проводиться шляхом оплати з позичкового рахунку Постачальника в АТ «Комінвестбанк» розрахункових документів Позичальника на цілі, визначені в п. 1.2. цього Договору.

Моментом (днем) надання Кредиту вважається день першої оплати з позичкового рахунку Позичальника розрахункових документів Позичальника в повній або частковій сумі Кредиту.

Моментом (днем) повернення Кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки Кредитора: суми Кредиту, винагороди Кредитора та можливих штрафних санкцій, визначених цим Договором, якщо інше не випливає з умов цього Договору.

Згідно з п. 2.5. Кредитного договору нарахування відсотків за користування Кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в межах строку, що визначений в п. 1.1. цього Договору за фактичну кількість днів користування відповідним траншем кредиту в періоді (28-29-30-31/365-366). При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення Кредиту.

Відповідно до п. 2.6. Кредитного договору сплата відсотків здійснюється в валюті кредиту на рахунок Кредитора, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Якщо кінцева дата сплати нарахованих відсотків припадає на вихідний чи святковий день, то граничним терміном сплати нарахованих відсотків є перший наступний робочий день.

У разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та несплачених відсотків за його використання, кошти в першу чергу направляються на сплату прострочених відсотків за його використання (п. 2.7. Кредитного договору).

В подальшому, між Банком та Позичальником укладено 5 Додаткових угод до Кредитного договору, відповідно до яких:

- за Додатковою угодою №01 від 31.05.2017 до Кредитного договору внесено зміни, зокрема, до п. 1.1. Кредитного договору в частині збільшення суми Кредиту до 100 000,00 Євро, зі сплатою 12% річних строком до 27.01.2018 року;

- за Додатковою угодою №02 від 14.12.2017 до Кредитного договору внесено зміни, зокрема до п. 2.1. Кредитного договору в частині порядку видачів траншів Кредиту шляхом оплати з позичкового рахунку Постачальника в АТ «Комінвестбанк» розрахункових документів Позичальника або шляхом перерахування на поточний рахунок Позичальника на цілі, визначені в п. 1.2. цього Договору та, у зв`язку з цим, викладено в новій редакції п. 3.1.1. Кредитного договору щодо обов`язку Кредитора відкрити Позичальнику відповідний позичковий рахунок;

- за Додатковою угодою №03 від 26.01.2018 до Кредитного договору внесено зміни до п. 1.1. Кредитного договору в частині продовження строку надання Кредиту до 25.01.2019 року;

- за Додатковою угодою №4 від 29.09.2020 до Кредитного договору внесено зміни до п.п. 1.1., 3.1.1., 3.8. Кредитного договору в частині надання Кредитором реструктуризації заборгованості Позичальника за Договором кредиту зі сплатою 10% річних та визначено максимальні ліміти заборгованості Позичальника в період з 29.09.2020 року по 29.09.2021 року шляхом її поступового зменшення з 99 500,00 Євро (на час укладення Додаткової угоди №4 від 29.09.2020 до Кредитного договору) до 89 000,00 Євро в строк з 31.08.2021 року по 29.09.2021 року.

При цьому, кінцевий термін, до якого має бути повністю погашений залишок заборгованості в сумі 89 000,00 Євро, а саме: 29.09.2021 може бути продовжений за заявою Позичальника за визначених в абз. 2 п. 1 Додаткової угоди №4 від 29.09.2020 до Кредитного договору умов;

- за Додатковою угодою №5 від 29.09.2021 до Кредитного договору внесено зміни до п.п. 1.1., 3.1.1., 3.8. Кредитного договору в частині надання Кредитором реструктуризації заборгованості Позичальника за Договором кредиту зі сплатою 10% річних та визначено максимальні ліміти заборгованості Позичальника в період з 29.09.2021 року по 26.09.2022 року шляхом її поступового зменшення з 89 000,00 Євро (на час укладення Додаткової угоди №5 від 29.09.2021 до Кредитного договору) до 67 000,00 Євро в строк з 31.08.2022 року по 26.09.2022 року.

При цьому, кінцевий термін, до якого має бути повністю погашений залишок заборгованості в сумі 65 000,00 Євро, а саме: 28.09.2022 може бути продовжений за заявою Позичальника за визначених в абз. 2 п. 1 Додаткової угоди №5 від 29.09.2021 до Кредитного договору умов.

На виконання умов Кредитного договору Банком в період з 08.02.2017 по 09.06.2017 надано Позичальнику Кредит (грошові кошти) в сумі 100 000,00 Євро, що підтверджується виписками по поточному рахунку ТОВ «Спектр-К» 20622034143212.978 (IBAN НОМЕР_1 ) в АT «Комінвестбанк» за період з 01.01.2017 року по 25.04.2023 року.

Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору у якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати нарахованих відсотків, комісійної винагороди, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, Кредитор укладає з Позичальником та/або майновим поручителем договір іпотеки.

Якщо забезпечення, що вказується у п. 1.3. даного Договору буде недостатнім для повного погашення заборгованості, кредит, наданий Кредитором, забезпечується іншим належним Позичальнику майном та коштами, що на праві власності належать засновникам Позичальника, на які може бути звернуто стягнення, в порядку, передбаченому законодавством України (п. 1.4. Кредитного договору).

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 06 лютого 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний інвестиційний банк», як Іпотекодержателем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр-К», як Позичальником, та ОСОБА_1 (надалі - Іпотекодавець та/або відповідач, та/або майновий поручитель) було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. за реєстраційним №99 (надалі - Договір іпотеки), який забезпечує виконання зобов`язань Позичальника - ТОВ «Спектр-К», що випливають з Кредитного договору, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Кредитного договору, укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником, за умовами якого останній зобов`язаний повернути Іпотекодержателю суму кредиту у розмірі 30 000,00 Євро, з кінцевим погашенням до 27.01.2018, сплачувати нараховані відсотки за час його користування у розмірі 12% річних і можливі неустойки в розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги у відповідності до чинного законодавства (п. 1.1. Договору іпотеки).

Предметом іпотеки відповідно до п.п. 1.2.1., 1.2.2., п. 1.2. Договору іпотеки є наступне нерухоме майно Іпотекодавця (майнового поручителя):

столярний цех літ. Б, яке знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Свалява, вул. Чехова, буд. 55/2, загальною площею 1988,7 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят вісім цілих сім десятих) м.кв., Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1164732021240;

столярний цех літ. В, яке знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Свалява, вул. Чехова, буд. 55/3, загальною площею 447,8 (чотириста сорок сім цілих вісім десятих) м.кв., Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1164864421240.

За взаємною згодою сторін в п. 1.4. Договору іпотеки загальна заставна (іпотечна) вартість предмету іпотеки складає 6 921 770,00 грн, що становить суму ринкової вартості усіх предметів іпотеки за Договором іпотеки відповідно до умов п.п. 1.3.1., 1.3.2. даного Договору.

При цьому, сторони Договорі іпотеки дійши згоди, що вказана в п. 1.4. Договору іпотеки вартість Предмету іпотеки є орієнтовною і його реалізація буде здійснюватися за цінами, визначеними уповноваженими експертами на момент звернення стягнення на предмет іпотеки, причому Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в обсязі, передбаченому цим договором та визначеному на момент звернення стягнення, за рахунок всієї суми, що буде виручена від реалізації Предмету іпотеки (п. 1.4.1. Договору іпотеки).

Відповідно до п. 4.1. Договору іпотеки Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на Предмет іпотеки у випадках, зокрема: якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за Договором кредиту вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до Договору кредиту у строки суми Кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум відсотків.

У разі настання будь-якого з заставних випадків, передбачених в п. 4.1. Договору іпотеки, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцеві письмову вимогу про усунення порушення, в якій викладається стислий зміст порушених зобов`язань, вимогу про виконання порушеного зобов`язання в тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки (п. 4.2. Договору іпотеки).

У п. 4.3. Договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на Предмет іпотеки відбувається за вибором Іпотекодержателя будь-яким способом, який не суперечить чинному законодавству України, в т.ч. згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя передбаченим п.4.4. цього Договору.

В подальшому, між Іпотекодержателем, Позичальником та ІПотекодавцем укладено 4 Договори про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки, відповідно до яких:

- за Договором №1 від 31.05.2017 про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки внесено зміни до п. 1.1. Договору іпотеки в частині визначення обсягу основного зобов`язання, яке забезпечується іпотекою - 100 000,00 Євро, зі сплатою 12,0% річних, строку його виконання до 27.01.2018 року;

- за Договором №2 від 12.02.2018 про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки внесено зміни, зокрема, до п. 1.1. Договору іпотеки в частині строку виконання забезпечуваного до 25.01.2019 року. Також сторонами внесено зміни в п.п. 1.3.1., 1.3.2., 1.4. Договору іпотеки, встановивши заставну вартість предмета іпотеки в розмірі 7 244 970,00 грн;

- за Договором №3 від 16.10.2020 про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки внесено зміни, зокрема, до п. 1.1. Договору іпотеки шляхом викладення його в новій редакції, відповідно до якої цей Договір забезпечує виконання зобов`язань Позичальника - ТОВ «Спектр-К», що випливають з Кредитного договору, Додакових угод №№1-4 до нього, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Кредитного договору, укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником, за умовами якого останній зобов`язаний повернути Іпотекодержателю суму кредиту у розмірі 99 500,00 Євро, з кінцевим погашенням до 29.09.2021, сплачувати нараховані відсотки за час його користування у розмірі 10% річних і можливі неустойки в розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги у відповідності до чинного законодавства. Також сторонами внесено зміни в п.п. 1.3.1., 1.3.2., 1.4. Договору іпотеки, встановивши заставну вартість предмета іпотеки в розмірі 7 808 400,00 грн;

- за Договором №4 від 26.10.2021 про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки внесено зміни, зокрема, до п. 1.1. Договору іпотеки шляхом викладення його в новій редакції, відповідно до якої цей Договір забезпечує виконання зобов`язань Позичальника - ТОВ «Спектр-К», що випливають з Кредитного договору, Додакових угод №№1-5 до нього, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Кредитного договору, укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником, за умовами якого останній зобов`язаний повернути Іпотекодержателю суму кредиту у розмірі 65 000,00 Євро, з кінцевим погашенням до 28.09.2022, сплачувати нараховані відсотки за час його користування у розмірі 10% річних і можливі неустойки в розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги у відповідності до чинного законодавства. Також сторонами внесено зміни в п.п. 1.3.1., 1.3.2., 1.4. Договору іпотеки, встановивши заставну вартість предмета іпотеки в розмірі 7 852 839,00 грн.

Позивач стверджує, що третьою особою, як Позичальником, неналежно виконувалися зобов`язання за Кредитним договором (з урахуванням внесених Додатковими угодами №1-№5 до нього змін) щодо своєчасного повернення Кредиту, в тому числі з урахуванням його реструктуризації відповідно до Додаткових угод №№3-4 до Кредитного договору, сплати відсотків за користування кредитом протягом строку дії Кредитного договору.

На підтвердження наведеного суду надано виписки по поточних рахунках ТОВ «Спектр-К» 20622034143212.978 (IBAN НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ), НОМЕР_4 (IBAN НОМЕР_5 ), НОМЕР_6 (IBAN НОМЕР_7 ), НОМЕР_8 (IBAN НОМЕР_9 ) в АT «Комінвестбанк», на яких Банком здійснювався облік строкової, оплаченої, простроченої заборгованості по кредиту, нарахованих, оплачених та винесених на прострочку відсотків за користування кредитом за період з 01.01.2017 року по 25.04.2023 року, розрахунки заборгованості Позичальника станом на 29.03.2023 року.

У зв`язку з викладеним, в порядку п. 3.2.6. Кредитного договору, ч. 2 ст. 1050 ЦК України Банком надіслано на адресу Позичальника - Товариства з обмеженою відповідальність «Спектр-К» та Іпотекодавця (майнового поручителя) - ОСОБА_1 вимогу про порушення основного зобов`язання та іпотечного договору №02-93/6-130 від 19.07.2022, відповідно до якої позивач просив достроково в тридцятиденний строк з моменту отримання вимоги повернути Кредит, заборгованість по якому, за позицією Банком станом на 17.08.2020 становила 96 099,81 Євро, в тому числі 83 000,00 Євро заборгованості за кредитом, 1682,19 Євро відсотків за користування кредитом, 10 346,58 Євро пені та 1071,04 Євро - 3% річних.

Таким чином, відповідно до змісту даної вимоги позивачем реалізовано право на дострокове повернення кредиту та, відповідно, змінено умови Кредитного договору щодо строку повернення кредиту, нарахованих процентів, штрафних санкцій, які повинні бути здійснені Позичальником/Іпотекодавцем протягом 30 календарних днів з дати одержання вимоги Банку.

Крім того, вимогою №02-93/6-130 від 19.07.2022 відповідача та третю особу повідомлено, що дана вимога є одночасно повідомленням про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності у порядку відповідно до п. 4.2. Договору іпотеки та ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Надіслання означеної вимоги №02-93/6-130 від 19.07.2022 Банком на адресу Позичальника та Іпотекодавця відбулося 20.07.2022, що підтверджується копіями фіскальних чеків від 20.07.2022, поштовими накладними від 20.07.2022 за трек номерами 0505087104618, 0505087104430, описами вкладення в цінний лист від 20.07.2022 та не заперечується учасниками справи.

Доказів відповіді на повідомлення-вимоги чи доказів погашення заборгованості за спірним Кредитним договором відповідачами не надано.

З огляду на викладене, звертаючись з даним позовом до суду позивач за первісним позовом зазначає, що станом на 25.03.2023 у третьої особи (Позичальника) наявна заборгованість в розмірі 83 389,99 Євро, з яких 80 704,93 Євро по тілу кредиту, 1285,44 Євро відсотків за користування кредитом, 1399,62 Євро - 3% річних та 775 967,13 грн пені, в рахунок погашення якої Банк просить суд звернути стягнення на належний відповідачу за первісним позовом Предмет іпотеки за Договором іпотеки, яким забезпечено виконання зобов`язання Позичальника за Кредитним договором.

Відповідач за первісним позовом, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, подав суду зустрічний позов, в якому поставив під сумнів чинність Договору іпотеки з огляду на його невідповідність вимогам ст. 3 Закону України «Про іпотеку», яка за позицією ОСОБА_1 полягає у відсутності дійсної вимоги на момент укладення Договору іпотеки, що, в свою чергу, виключає дійсність іпотечного зобов`язання.

Згідно з відкритими даними, отриманих судом з Модуля CONTR AGENT інформаційно-аналітичного продукту LIGA360, в 2018 році відбулася реєстрація зміни організаційно-правової форми позивача з Публічного акціонерного товариства на Акціонерне товариство.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 345 Господарського кодексу України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами першою і другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої, другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи, а саме виписками по поточному рахунку ТОВ «Спектр-К» № НОМЕР_10 (IBAN НОМЕР_1 ) в АT «Комінвестбанк» за період з 01.01.2017 року по 25.04.2023 року підтверджується надання Позичальнику Банком на виконання умов Кредитного договору в період з 08.02.2017 по 09.06.2017 Кредиту (грошових коштів) в сумі 100 000,00 Євро, що не заперечується відповідачем у справі.

В той же час, за встановленими в даній справі обставинами Позичальником неналежно виконувалися умови Кредитного договору (з урахуванням внесених Додатковими угодами №1-№5 до нього змін) щодо своєчасного повернення Кредиту, з урахуванням його реструктуризації відповідно до Додаткових угод №№3-4 до Кредитного договору, сплати відсотків за користування кредитом протягом строку дії Кредитного договору, що підтверджується виписками по поточних рахунках ТОВ «Спектр-К» 20622034143212.978 (IBAN НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ), НОМЕР_4 (IBAN НОМЕР_5 ), НОМЕР_6 (IBAN НОМЕР_7 ), НОМЕР_8 (IBAN НОМЕР_9 ) в АT «Комінвестбанк», на яких Банком здійснювався облік строкової, оплаченої, простроченої заборгованості по кредиту, нарахованих, оплачених та винесених на прострочку відсотків за користування кредитом за період з 01.01.2017 року по 25.04.2023 року та також не заперечується відповідачем.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору Банку надано право вимагати дострокового повернення Кредиту, нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій у випадку порушення Позичальником п. 3.3. цього договору та інших його умов.

Водночас, відповідно до п. 3.3. Кредитного договору Позичальник зобов`язався, в тому числі протягом строку фактичного використання кредиту, але в межах визначених п. 1.1. договору сплачувати відсотки за його використання в порядку, визначеному п.п. 2.5., 2.6. цього Договору; повертати Кредитору в повному обсязі суму Кредиту зі сплатою відсотків за використання Кредиту та можливих штрафних санкцій, у терміни, визначені цим Договором.

Так, відповідно до п. 1 Додаткової угоди №5 від 29.09.2021 року до Кредитного договору Кредитор реструктуризує заборгованість Позичальника за Кредитним договором зі сплатою 10,0% річних з максимальним лімітом заборгованості по 29.10.2021 - 89 000,00 Євро, по 29.11.2021 - 87 000,00 Євро, по 28.12.2021 - 85 000,00 Євро і так далі.

Таким чином, в даному пункті Додаткової угоди №5 від 29.09.2021 року до Кредитного договору сторонами передбачено щомісячне зменшення максимального ліміту заборгованості на 2000,00 Євро та, відповідно до абз. 2 п. 1 Додаткової угоди №5 від 29.09.2021 року до Кредитного договору, станом на 28.09.2022 заборгованість за Кредитним договором повинна зменшитися до 65 000,00 Євро, строк сплати якої може бути продовжено за згодою сторін.

Позатим, станом на 19.07.2022 (дата оформлення Банком вимоги про дострокове повернення кредиту) встановлений в п. 1 Додаткової угоди №5 від 29.09.2021 року до Кредитного договору максимальний ліміт заборгованості Позичальника повинен становити 73 000,00 Євро, тоді як наведеними вище банківськими виписками по рахунках третьої особи підтверджується порушення Позичальником означених вимог п. 1.1. Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №5 від 29.09.2021 року до нього), позаяк станом на липень 2022 року, як і протягом фактично всього періоду реструктуризації відповідний графік Позичальником не виконувався.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про дострокове виконання зобов`язань за Кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства, умовам укладеного між сторонами Договору, а право Кредитора вимагати від Позичальника, як і від майнового поручителя, дострокове виконання зобов`язань за Кредитним договором є таким, що ґрунтується на законі.

В той же час, розрахунок заявлених до стягнення (погашення за рахунок заставного майна) 1285,44 Євро відсотків за користування кредитом свідчить, що такі Банком нараховано з урахуванням їх часткового погашення відповідачем за період з лютого 2017 року по березень 2023 року включно.

Позатим, як встановлено судом вище, Кредитор скористався правом вимагати дострокового виконання Позичальником та Іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором, надіславши ТОВ «Спектр-К» та ОСОБА_1 вимогу №02-93/6-130 від 19.07.2022 про порушення основного зобов`язання та іпотечного договору.

Таким чином, відповідно до встановленого у вимозі тридцятиденного строку (з моменту отримання) та, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів отримання Позичальником означеної вимоги, з урахуванням затверджених Міністерством інфраструктури України Нормативів і нормативних строків пересилань поштових відправлень (наказ від 28.11.2013 № 958, надалі - Нормативи), зокрема п.п. 2 п. 1 Розділу ІІ Нормативів, на підстав наявних в матеріалах справи документів, суд висновує, що строк повернення (дострокового) Кредиту за Кредитним договором закінчується 22 серпня 2022 року (20.07.2022 (дата відправлення вимоги №02-93/6-130 від 19.07.2022 + 3 дня відповідно до Нормативів + 30 днів відповідно до вимоги №02-93/6-130 від 19.07.2022 року).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Також, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Наведене узгоджується з положеннями п. 2.5. Кредитного договору відповідно до яких нарахування відсотків за користування Кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в межах строку, що визначений в п. 1.1. цього Договору.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що умовами Кредитного договору не визначено обов`язок Позичальника сплачувати проценти за користування кредитом після закінчення строку кредитування в розмірі, передбаченому п. 1.1. Кредитного договору, а відтак не може вважатися правомірним нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування (з 23.08.2022).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно нарахувано відповідачу проценти за період з 23.08.2022 по 31.03.2023, у зв`язку з чим здійснивши розрахунок заборгованості по процентах за користування кредитом за період дії Кредитного договору (з урахуванням поданого позивачем розрахунку та виписок по рахунках, на яких Банком здійснювався облік процентів за користування кредитом), суд висновує, що позивачем зайво нараховано за Кредитним договором 4892,17 Євро процентів за користування, а відтак, беручи до уваги часткову сплату Позичальником процентів, з урахуванням наданих суду банківських виписок по рахунку Позичальника, розрахунків заборгованості, суд дійшов висновку про те, що заборгованість ТОВ «Спектр-К» по процентах за користування кредитом відстутня.

При цьому, Банк, всупереч умов Кредитного договору, зазначених вимог чинного законодавства безпідставно продовжував нараховувати проценти після дострокового припинення дії Кредитного договору та зараховувати отримувані від Позичальника платежі в рахунок оплати таких процентів, в результаті чого сплачені третьою особою грошові кошти в сумі 3606,73 Євро (4892,17 Євро безпідставно нарахованих відсотків - 1284,44 Євро заявленої до стягнення заборгованості по відсоках за користування кредитом) Банку слід було спрямувати на погашення заборованості по тілу кредиту.

Таким чином, підтвердженою, документально обгрунтованою та такою, що відповідає умовам Кредитного договору, вимогам чинного законодавства є заборгованість ТОВ «Спектр-К» по тілу кредиту в сумі 77 098,20 Євро (80 704,93 Євро заявленої до стягнення заборгованості за кредитом - 3606,73 Євро грошових коштів, які безпідставно зараховані Банком в погашення відсотків за користування кредитом, які нараховані після закінчення строку кредитування).

Проценти в розмірі 1285,44 Євро всупереч вимог чинного законодавства, умов Кредитного договору нараховані позивачем за межами строку кредитування, а заборгованість по тілу кредиту в сумі 3606,73 Євро безпідставно зарахована Банком в сплату відсотків, а відтак в цій частині позов до задоволення не підлягає.

Означена сума заборгованості Позичальника підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по поточних рахунках ТОВ «Спектр-К» 20622034143212.978 (IBAN НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ), НОМЕР_4 (IBAN НОМЕР_5 ), НОМЕР_6 (IBAN НОМЕР_7 ), НОМЕР_8 (IBAN НОМЕР_9 ) в АT «Комінвестбанк», на яких Банком здійснювався облік строкової, оплаченої, простроченої заборгованості по кредиту, нарахованих, оплачених та винесених на прострочку відсотків за користування кредитом за період з 01.01.2017 року по 25.04.2023 року, розрахунки заборгованості Позичальника станом на 29.03.2023 року та не заперечується відповідачем та третьою особою належними та допустимими доказами.

Щодо пені та 3% річних.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.2. Кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення Позичальником строків повернення Кредиту, визначених у п.п. 1.1., 3.2.5., 4.5. цього Договору, Позичальник сплачує Кредитру пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно повернутої суми за кожен день прострочення, що діє у період, за який сплачується пеня.

З огляду на порушення третьою особою грошового зобов`язання за Кредитним договором, позивачем в поданому суду за період з 27.09.2022 по 29.03.2023 розрахунку нараховано 775 967,13 грн пені на суму простроченої заборгованості по тілу кредиту, які включено до суми, в рахунок погашення заборгованості по якій Банк просить звернути стягнення на належний відповідачу предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого Позивачем розрахунку, за несвоєчасне повернення кредиту третій особі за період з 27.09.2022 до 25.04.2023 1399,62 Євро - 3% річних, які також включено до суми, в рахунок погашення заборгованості по якій Банк просить звернути стягнення на належний відповідачу предмет іпотеки.

При цьому, положеннями пункту 15 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, яким визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Аналогічні приписи містяться і у пункті 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із змінами та доповненнями) на усій території України з 12.03.2020 встановлено карантин, який з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами та доповненнями) неодноразово продовжувався, востаннє до 30.06.2023 року.

Окрім того, відповідно до п. 18 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 дів, який неодноразово продовжувався Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 01 травня 2023 №254/2023, затвердженим Законом України №3057-ІХ від 02.05.2023, Указом №451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України №3275-ІХ від 27.07.2023 та Указом №734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України №3429-ІХ від 08.11.2023, востаннє з 16.11.2023 строком на 90 діб.

Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, беручи до уваги, що прострочення Позичальником за укладеним між АТ «Комінвестбанк» та ТОВ «Спектр-К» Кредитним договором сталося у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України та воєнного стану на всій території України, а відтак, суд погоджується з запереченнями відповідача, що Товариство звільняється від обов`язків сплати на користь Банку пені та 3% річних за таке прострочення, а сама пеня та 3% річних, які нараховані після 24.02.2022 підлягають списанню, у зв`язку з чим, в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на належний відповідачу предмет іпотеки в рахунок погашення нарахованої позивачем за період з 27.09.2022 по 29.03.2023 пені в сумі 775 967,13 грн та за період з 27.09.2022 до 25.04.2023 1399,62 Євро - 3% річних слід відмовити.

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст. 574 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про заставу»).

Відповідно до ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Схожі положення зазначені у ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про заставу» відповідно до яких предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 584 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про заставу» у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, тa (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, установлених законом (ч. 1 ст. 585 ЦК України, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про заставу»).

За змістом ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави за рахунок предмета застави За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Окремим видом застави згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України є іпотека, як застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами першою і другою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частинами першою і другою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Частинами першою і другою статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

За встановленими вище обставинами, у ТОВ "Спектр-К" внаслідок неналежного виконання останнім зобов`язань за Кредитним договором щодо повернення тіла кредиту у визначений Кредитним договором строк утворилася заборгованість за кредитом у сумі 77 098,20 Євро, яка на день розгляду даної справи не погашена, у зв`язку з чим в позивача за первісним позовом виникло право задовольнити свої вимоги за рахунок переданого відповідачем в іпотеку майна шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки, у зв`язку з чим позовні вимоги первісного позову підлягають до часткового задоволення судом.

Надаючи оцінку запереченням відповідача за первісним позовом з посиланням на ту обставину, що умовами договору іпотеки (в редакції Договору № 4 від 26.10.2021 про внесення змін і доповнень до договору іпотеки) сторони договору погодили розмір відповідальності поручителя по тілу кредиту 65000 Євро та більше ніж на зазначену суму звертати стягнення на предмет іпотеки нема підстав, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Основним зобов`язанням відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» є зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, що виникає з інших підстав, виконання якого забезпечено іпотекою.

За встановленими судом обставинами, у п. 1 Договору №4 від 26.10.2021 про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки внесено зміни, зокрема, до п. 1.1. Договору іпотеки шляхом викладення його в новій редакції, відповідно до якої цей Договір забезпечує виконання зобов`язань Позичальника - ТОВ «Спектр-К», що випливають з Кредитного договору, Додакових угод №№1-5 до нього, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Кредитного договору, укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником, за умовами якого останній зобов`язаний повернути Іпотекодержателю суму кредиту у розмірі 65 000,00 Євро, з кінцевим погашенням до 28.09.2022, сплачувати нараховані відсотки за час його користування у розмірі 10% річних і можливі неустойки в розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги у відповідності до чинного законодавства.

Таким чином, відповідно до зміненої сторонами у справі Договором №4 від 06.10.2021 про внесення змін і доповнень редакції п. 1.1. Договору іпотеки, іпотекою забезпечується виконання зобов`язань Позичальника - ТОВ «Спектр-К», що випливають з Кредитного договору, Додаткових угод №01 від 31.05.2017, №02 від 14.12.2017, №03 від 26.01.2018, №4 від 29.09.2020, №5 від 29.09.2021 до нього та саме належне виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором і виступає предметом забезпечення за Договором іпотеки.

При цьому, як вбачається з останньої на час внесення змін Договором №4 від 06.10.2021 про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки редакції п. 1.1. Кредитного договору (редакція, що викладена в Додатковій угоді №5 від 29.09.2021 до Кредитного договору), заборгованість Позичальника по тілу кредиту на час її укладення становила 89 000,00 Євро (ане 65 000,00 Євро), у зв`язку з чим суд погоджується з аргументами позивача, що зазначення в Договорі №4 від 06.10.2021 про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки суми заборгованості 65 000,00 Євро не може змінювати розуміру заборгованості Позичальника, не впливає на обсяг забезпечення іпотекою (яким є належне виконання усіх зобов`язань за Кредитним договором, ане часткове забезпечення) та відображає очікувану кінцеву суму заборгованості Позичальника у випадку виконання ним графіку реструктуризації боргу станом на 28.09.2022 року.

Суд, при цьому, враховує, що Іпотекодавець (відповідач у справі) є керівником ТОВ «Спектр-К», особисто підписував як Договір №4 від 06.10.2021 про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки, так і Додаткову угоду №5 від 29.09.2021 до Кредитного договору, а відтак йому не могло бути не відомо про реальний обсяг відповідальності Іпотекодавця (майнового поручителя) на час укладення останнього договору про внесення змін до Договору іпотеки, а системне логічне тлумачення п. 1 Договору №4 від 06.10.2021 про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки (як вже зазначалось вище) свідчить про поширення забезпечення на зобов`язання, що випливають Кредитного договору (з урахуванням змін до нього), а не на сплату конкретної суми заборгованості в межах кредитних взаємовідносин Кредитора та Позичальника.

Невідповідними суд вважає також й аргументи відповідача за первісним позовом про відсутність підстав для звернення стягнення на обидва об`єкти нерухомості, позаяк оціночна вартість одного з них (столярний цех під літерою Б) перевищує заявлену до стягнення суму вимог, сплата яких виступала предметом забезпечення за договором іпотеки, позаяк на час прийняття рішення у справі неможливо встановити реальну вартість предмета забезпечення, за якою він буде реалізований та за рахунок якого буде погашена заборгованість Позичальника за Кредитним договором.

Так, згідно з ч. 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Частиною 1 статті 41 Закону України «Про іпотеку» визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Приписами частини 1 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

З урахуванням викладеного, пропонований позивачем та визначений судом спосіб звернення стягнення на предмет застави/іпотеки - шляхом проведення електронного аукціону з початковою ціною, яка буде визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, не передбачає можливості на час прийняття рішення визначити вартість реалізації певного предмета іпотеки та встановити відповідний пріоритет чи можливість задоволення вимог Іпотекодержателя виключно за рахунок одного з предметів забезпечення.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 39 цього Закону України «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Отже, законодавством не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, як неспівмірність заборгованості за основним зобов`язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання. Зазначене положення може враховуватися лише в разі, якщо порушенням основного зобов`язання іпотекодержателю не завдано збитків.

Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-340 цс15 та постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 372/1760/17, від 12 серпня 2020 року у справі № 450/2216/15-ц, від 22 листопада 2023 у справі №362/6168/15-ц.

Таким чином, суд констатує, що відповідачем за первісним позовом не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, та не надано доказів виконання ним або Позичальником зобов`язань, які виникли на підставі Кредитного договору як то в строк, встановлений самим Кредитним договором, так і на час розгляду справи в суді.

Щодо зустрічного позову.

За позицією Іпотекодавця (позивача за зустрічним позовом) на час укладення договору іпотеки відповідно до ст. 1049 ЦК України вимога по кредитному договору дійсною не була, що виключає дійсність іпотечного зобов`язання.

Відповідно до Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Визначення іпотеки міститься і у ст. 575 ЦК України, згідно з якою іпотека - це застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ч. 4 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Дійсне зобов`язання повинне ґрунтуватися на чинних правових підставах виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених законом, якими є договір або інший правочин, закон, рішення суду (ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК України), і повинне бути спрямоване на реальне настання юридичних наслідків.

Як зазначалось вище, відповідно до визначення термінів, що містяться у ст. 1 Закону України «Про іпотеку», основне зобов`язання - це зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Отже, згідно із чинним законодавством іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов`язання або вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Питання про визначення дійсності правочину пов`язується з моментом його вчинення відповідно до статей 205 - 210 ЦК України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Безпосередньо Законом України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, а, отже, іпотека не може існувати самостійно без зобов`язання. Недійсність договору, забезпеченого іпотекою, тягне й недійсність іпотеки.

Таким чином, суд висновує, що майбутня вимога, що забезпечується іпотекою, виникатиме після набрання чинності договором, яким вона встановлена. Така вимога може виникати з моменту настання певних обставин або терміну, що обумовлюється в договорі.

За встановленими в даній справі обставинами на момент укладення Договору іпотеки - 06.02.2017 року, - основне зобов`язання, яке забезпечувалося Договором іпотеки, що виникло з Кредитного договору вже існувало, а сам Договір кредиту №04-3/3л-1-17 від 27.01.2017 був чинний на час укладення Договору іпотеки.

При цьому, саме по собі надання грошових коштів Позичальнику за Кредитним договором після укладення Договору іпотеки не свідчить про нечинність Договору кредиту №04-3/3л-1-17 від 27.01.2017 на час укладення Договору іпотеки.

Умови п. 1.1. Договору кредиту №04-3/3л-1-17 від 27.01.2017 передбачають обов`язок АТ «Комінвестбанк», як Кредитора надати (в майбутньому) грошові кошти Позичальнику в обмовленій в договорі сумі та порядку, що безумовно свідчить про наявність в сторін Кредитного договору взаємних прав та обов`язків за ним на час укладення Договору іпотеки та виключає наявність сумнівів у чинності договору, з якого виникло зазебпечене іпотекою зобво`язання на час укладення Договору іпотеки.

Невідповідним в даному контексті суд вважає посилання позивача за зустрічним позовом на приписи ч. 2 ст. 1046 ЦК України щодо укладення договору позики з моменту передання грошей, позаяк спірні правовідносини у даній справі врегульовано положеннями §2, а не §1 Глави 71 ЦК України та, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, положення §1 цієї глави до відносин за кредитним договором застосовуються, якщо інше не встановлено §2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківським кредитом є будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Суд погоджується з позицією відповідача за зустрічним позовом, що кредитний договір за своєю правовою природою, на відміну від договору позики є консенсуальним, вважається укладеним із моменту досягнення згоди між сторонами за всіма істотними умовами, у зв`язку з чим факт передачі або непередачі коштів не має правового значення для визнання дії кредитного договору, оскільки пов`язаний із його виконанням, а не укладанням.

За правилами частини другої статті 7 Закону України «Про іпотеку» якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів; зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; посилання на видачу заставної або її відсутність. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Відповідно до правил частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги положення частини четвертої статті 3 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою іпотекою може бути забезпечено задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності, не суперечить вимогам законодавства укладення договору іпотеки на забезпечення виконання кредитного договору за відсутності факту надання грошових коштів за таким кредитним договором, у зв`язку з чим в задоволенні зустрічного позову належить відмовити.

Суд при цьому звертає увагу, що умови оспорюваного договору іпотеки свідчать, що цей правочин укладено з метою забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання, яке полягає у поверненні позикодавцю кредиту у розмірі 30 000,00 Євро відповідно до Кредитного договору, зазначено кінцевий термін повернення кредиту, розмір відсотків річних, що відповідає змісту Кредитного договору та виключає сумніви у дійсності такого зобов`язання.

Також, суд бере до уваги, що сторонами оспорюваного Договору іпотеки, в тому числі й Іпотекодавцем (позивачем за зустрічним позовом) протягом строку дії Договору іпотеки належним чином виконувалися зобов`язання за ним, до Договору іпотеки неодноразово вносилися зміни в частині ідентифікації (коригування) основного зобов`язання, що виключає наявність сумнівів позивача за зустрічним позовом в чинності зобов`язань, за яким ним надано забезпечення, у зв`язку з чим суд погоджується з відповідачем за зустрічним позовом, що оспорення договору іпотеки через шість років після його укладення не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, таким, як справедливість, добросовісність та розумність

Таким чином, суд констатує, що позивачем за зустрічним позовом не надано будь-яких доказів на підтвердження порушення його прав оскаржуваним іпотечним договором, зокрема в частині ненадання грошових коштів за Кредитним договором на час укладення Договору іпотеки, не доведено, яким чином у зв`язку з наведеним порушуються його права, оскільки а в процесуальних діях ОСОБА_1 , які спрямовані на оспорювання укладеного ним Договору іпотеки за спливом шести років після його укладення з визначених позивачем підстав, наявні ознаки, які можуть свідчити про намір ухилитись від належного виконання взятих на себе зобов`язань перед Банком за Договором іпотеки.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про валюту і валютні операції».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків, зокрема, за операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії.

Сплата комісії, інших платежів за здійснення операцій, визначених пунктами 1-6 частини другої цієї статті, здійснюється виключно у гривні, крім розрахунків зі сплати процентів (відсотків) за депозитами або кредитами (позиками), що можуть проводитися в іноземній валюті, банківських металах та у гривні (ч. 3 ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції»).

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Означена правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої палати Верховного суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, первісні позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення судом, а в задоволенні вимог зустрічного позову належить відмовити.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а сплачений позивачем за зустрічним позовом судовий збір за розгляд вимог зустрічного позову покладається судом на самого позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 126, 129, 180, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-К» (89300, м. Свалява Закарпатської області, вул. Чехова, буд., 55/4, код ЄДРПОУ 36144966) за Договором кредиту №04-3/3л-1-17 від 27.01.2017 (із змінами) перед Акціонерним товариством «Комерційний інвестиційний банк» (88000, м. Ужгород, вул. Юрія Гойди, 10, код ЄДРПОУ 19355562) в сумі 77 098,20 Євро (сімдесят сім тисяч дев`яносто вісім євро 20 євроцентів) заборгованості по кредиту, - звернути стягнення на належне ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_11 ) нерухоме майно - предмет іпотеки згідно Договору іпотеки нерухомого майна (майнова порука) від 06 лютого 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. за №99 із Договорами про внесення змін і доповнень до нього, а саме:

- нерухоме майно: столярний цех літ. Б, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1988,7 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят вісім цілих сім десятих) м.кв., Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1164732021240;

- нерухоме майно - столярний цех літ. В, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 447,8 (чотириста сорок сім цілих вісім десятих) м.кв., Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1164864421240, - шляхом проведення прилюдних торгів (електронного аукціону) з початковою ціною, яка буде визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

3. В задоволенні решти вимог первісного позову, - відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_11 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» (88000, м. Ужгород, вул. Юрія Гойди, 10, код ЄДРПОУ 19355562) 88 470,15 грн (вісімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят гривень 15 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 04 грудня 2023 року.

Суддя Лучко Р.М.


Дата ухвалення рішення	29.11.2023
Оприлюднено	06.12.2023
Номер документу	115370479
Судочинство	Господарське

Лучко Р.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 29.11.2023 по справі 907/354/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —907/354/23

Рішення
від 29.11.2023 по справі 907/354/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ