Ухвала

від 28.03.2024 по справі 907/354/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" березня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/354/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 від 18.03.24 (вх. № 02.3.1-02/2092/24)

про відстрочення виконання рішення суду від 29 листопада 2023 року

у справі № 907/354/23

за первісним позовом Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», м. Ужгород

до відповідача ОСОБА_1 , м. Свалява Мукачівського району Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-К», м. Свалява Закарпатської області

про звернення стягнення на предмет іпотеки

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , м. Свалява Мукачівського району Закарпатської області

до відповідача Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», м. Ужгород

про визнання недійсним договору

За участю представників:

стягувача - не з`явився;

боржника (заявника) - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.11.2023 частково задоволено первісний позов Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» та в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-К" за Договором кредиту №04-3/3л-1-17 від 27.01.2017 (із змінами) перед Акціонерним товариством "Комерційний інвестиційний банк" в сумі 77 098,20 Євро заборгованості по кредиту, - звернуто стягнення на належне ОСОБА_1 нерухоме майно - предмет іпотеки згідно Договору іпотеки нерухомого майна (майнова порука) від 06 лютого 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. за №99 із Договорами про внесення змін і доповнень до нього, а саме:

- нерухоме майно: столярний цех літ. Б, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 1988,7 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят вісім цілих сім десятих) м.кв., Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1164732021240;

- нерухоме майно - столярний цех літ. В, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 447,8 (чотириста сорок сім цілих вісім десятих) м.кв., Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1164864421240, - шляхом проведення прилюдних торгів (електронного аукціону) з початковою ціною, яка буде визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У задоволенні решти вимог первісного позову та в задоволенні зустрічного позову судом відмовлено, здійснено розподіл судових витрат у справі.

На примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.11.2023 господарським судом 11.01.2024 видано накази.

18 березня 2024 року представник відповідача (боржника) подав через систему «Електронний суд» заяву від 18.03.2024 у якій просить відстрочити виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 29.11.2023 у справі № 907/354/23 та виданого на його виконання наказу № 907/354/23 від 11.01.2024, до набрання законної сили ухвали Господарського суду Закарпатської області, що буде винесена за результатами розгляду скарги на дії приватного виконавця Лукечі Олександра Васильовича про визнання оскаржуваними дій приватного виконавця по здійсненню оцінки відповідно до звіту, здійсненого приватним підприємством «Експерт-Центр» 08.02.2024, про оцінку будівлі столярного цеху літ. Б та будівлі цеху літ. В за ціною 7 807 055,00 грн неправомірними; зобов`язання приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом проведення повторної оцінки майна з визначенням вартості майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»; визнання протиправною, недійсною оцінки майна відповідно до звіту, здійсненого приватним підприємством «Експерт-Центр» 08.02.2024 року, про оцінку будівлі столярного цеху літ. Б та будівлі цеху літ. В.

В обґрунтування поданої заяви про надання відстрочки заявник пояснює, що Постановою приватного виконавця Лукечею О.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу № 907/354/23 від 11.01.2024 та 19.01.2024 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. Разом з тим, боржнику з автоматизованої системи виконавчого провадження (asvpweb.minjust.gov.ua) стало відомо, що приватним виконавцем 16.02.2024 розміщено звіт про оцінку столярного цеху, який виконано приватним підприємством «Експерт-Центр» 08.02.2024 та відповідно до якого вартість об`єкта оцінки становить 7 807 055,00 грн без ПДВ, в тому числі: 6 552 767,00 грн - будівля столярного цеху (літ. Б) та 1 254 288,00 грн - будівля цеху (літ.В). Такі об`єкти нерухомого майна передано приватним виконавцем на реалізацію.

Водночас заявник звертає увагу суду на те, що ним подано до господарського суду Закарпатської області скаргу на дії приватного виконавця Лукечі О.В. з приводу визнання оскаржуваними дій такого приватного виконавця зі здійснення оцінки відповідно до зазначеного звіту неправомірними; зобов`язання приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом проведення повторної оцінки майна з визначенням вартості майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»; визнання протиправною, недійсною оцінки майна відповідно до звіту від 08.02.2024.

Вказує боржник також, що основним боржником за договором кредиту № 04-3/3л-1-17 від 27 січня 2017року є ТОВ «Спектр-К», а ОСОБА_1 є виключно майновим поручителем за Договором іпотеки від 06.02.2017. Майно, яке є предметом стягнення згідно наказу № 907/354/23 від 11.01.2024 використовується заявником для здійснення господарської діяльності.

Таким чином заявник вважає, що враховуючи, перебування у провадженні господарського суду скарги на дії приватного виконавця Лукечі О.В. результатом якої може бути визнання такої оцінки недійсною та протиправною, реалізація предмета іпотеки за заниженою вартістю призведе до непоправних та безповоротних порушень майнових інтересів заявника в результаті чого він буде позбавлений можливості повернути необхідне йому для господарської діяльності майно.

Ухвалою від 19 березня 2024 року суд призначив розгляд заяви про відстрочення виконання рішення у судовому засіданні 28 березня 2024 року.

26 березня 2024 року через систему «Електронний суд» від представника стягувача надійшли пояснення від 26.03.2024 у яких такий повністю заперечує щодо задоволення заяви про відстрочення виконання рішення та зазначає про безпідставність та необґрунтованість такої заяви.

27 березня 2024 року також за допомогою системи «Електронний суд» представник боржника надіслав заяву від 27.03.2024 про уточнення вимог заяви від 18.03.2024 про відстрочення виконання рішення суду. Відповідно до змісту означеної заяви заявник просить відстрочити виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 09.11.2023 року у справі № 907/354/23 та виданого на його виконання господарським судом Закарпатської області Наказу № 907/354/23 11.01.2024 року, до набрання законної сили постанови Західного апеляційного господарського суду, що буде винесена за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 18.03.2024 року у справі № 907/354/23».

У судове засідання представники учасників справи не з`явилися про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

З урахуванням викладеного, беручи до уваги встановлений в ч. 2 ст. 331 ГПК України строк розгляду заяви про відстрочення виконання рішення, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви про відстрочення виконання рішення за відсутності учасників справи.

Розглянувши матеріали заяви з доданим до неї документами, суд зважає на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

З огляду на те, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Підставою, зокрема, для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Таким чином, відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує надання відстрочки виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення. Отже, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, надати відстрочку виконання рішення, ухвали, постанови.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду зводиться заявником до вказівки на оскарження оцінки нерухомого майна - предмета іпотеки в межах виконавчого провадження та результат оскарження оцінки може призвести до порушення його майнових прав.

Водночас судом встановлено, що 18 березня 2024 року суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 без номера та дати (вх. № 02.3.1-02/1765/24 від 05.03.2024) на дії приватного виконавця Лукечі О.В.

Таким чином обставини, на які посилається заявник в своїй заяві про відстрочення виконання рішення суду не є об`єктивними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

Суд погоджується з доводами стягувача про те, що у справі №907/354/23 від ОСОБА_1 не залежить виконання рішення суду оскільки його нерухоме майно продається в межах виконавчого провадження через публічні торги, а отже немає жодної обставини, яка має перешкоджати саме ОСОБА_1 виконати рішення суду.

У відповідності до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд звертає увагу Божника також і на ту обставину, що ним жодним чином не доведено наявність виняткових обставин, що ускладнюють саме виконання рішення або роблять його неможливим, а аргументи щодо необхідності надання відстрочки такого виконання не пов`язуються з наявністю таких обставин.

Крім того, суд зважає, що належних доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання відстрочення виконання боржником не надано, а згоди стягувача на відстрочення виконання рішення суду не отримано.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, дослідивши заяву Божника, оцінивши подані на її підтвердження докази у відповідності до статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що така заява до задоволення не підлягає, позаяк заявником не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами наявності виняткових та виключних обставин, які б істотно утруднювали чи робили неможливим виконання рішення суду в даній справі, а надання відстрочки із зазначених боржником міркувань буде порушувати принципи співмірності, пропорційності та порушуватиме розумний баланс інтересів сторін виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 235, 326, 327, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 18.03.24 про відстрочення виконання рішення суду від 29 листопада 2023 року у справі № 907/354/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-257 ГПК України до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено 02 квітня 2024 року.

Суддя Лучко Р.М.