Ухвала

від 01.12.2023 по справі 688/3952/23

ШЕПЕТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 688/3952/23

№ 2-к/688/2/23

Ухвала

Іменем України

01 грудня 2023 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого суддіКозачук С.В.,

за участю секретаря судового засіданняГошовської О.О.,

представника стягувача ОСОБА_1

представника боржника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Шепетівка цивільну справу за клопотанням адвоката Бреуса Сергія Михайловича в інтересах ОСОБА_3 про визнання та виконання рішення іноземного суду,

встановив:

Короткий змістта обґрунтуваннявимог заяви,позиція стягувачата боржника

ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах стягувача ОСОБА_3 з заявою про визнання та виконання на території України рішення іноземного суду, у якому просить надати дозвіл на примусове виконання на території України заочного вироку Районного суду у Прушкові, ІІІ Колегії з питань сім`ї та неповнолітніх від 09 червня 2021 року Республіки Польща у цивільній справі ІІІ RC 105/19.

В клопотанні зазначає, що заочним вироком Районного суду у Прушкові, ІІІ Колегії з питань сімї та неповнолітніх від 09 червня 2021 року Республіки Польща у цивільній справі ІІІ RC 105/19 задоволено позовну заяву неповнолітнього позивача ОСОБА_4 , від імені якого діє як його представник ОСОБА_5 , про стягнення аліментів з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язано останнього сплачувати аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 800 злотих щомісяця, до 5 числа кожного місяця законному представнику неповнолітнього позивача ОСОБА_7 , з урахуванням процентів за прострочення у разі прострочення сплати будь-яких внесків, починаючи з 27 лютого 2019 року, незалежно від розміру аліментів, присуджених рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2013 року по справі №688/3744/13-ц 688/946/13.

Стягувач ОСОБА_5 та боржник ОСОБА_8 в судове засідання не з`явились, хоча про час, день та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Представник стягувача ОСОБА_1 в судовому засіданні подане клопотання підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити та надати дозвіл на примусове виконання заочного вироку.

Представник боржника ОСОБА_2 в судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_3 ОСОБА_1 вважав необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з підстав, наведених у поданих письмових запереченнях. Зазначив, що до клопотання не долучені документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_8 , відносно якого постановлено рішення іноземного суду і який не брав участі в судовому засіданні, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, а долучені копії поштових конвертів без дати отримання, отже з них не можливо встановити чи був належним чином повідомлений відповідач про судовий розгляд справи. Крім того, долучені документи не містять підтвердження, що відповідачем ОСОБА_8 або його представником було отримано копію позову та судових повісток. Тобто, представником стягувача не долучено документів, які підтвердили належний спосіб повідомлення відповідача про судовий розгляд, що є порушенням ч. 3 ст. 466 ЦПК України. Окрім цього, на момент звернення до суду з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду від 09.06.2021 року, суду не подані відомості, що вказане рішення переглядалося в апеляційній чи касаційній інстанції із зупиненням його виконання, не виконувалося протягом 3 років для пред`явлення виконавчого документу для примусового виконання. Оскільки клопотання не оформлено відповідно до вимогч. 4 ст. 466 ЦПК України, просив суд залишити його без розгляду.

Заяви,клопотання таінші процесуальнідії усправі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2023 року дане клопотання передано для розгляду судді Козачук С.В.

21.09.2023 року на виконання вимог ч. 1 ст. 467 ЦПК України суд письмово повідомив боржника ОСОБА_8 про надходження даного клопотання та запропонував останньому у місячний строк з часу отримання даного повідомлення подати можливі заперечення проти цього клопотання.

20.10.2023 року в системі «Електронний суд» від представника боржника ОСОБА_8 - адвоката Огородника О.М. надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

06.11.2023 року від представника боржника ОСОБА_8 адвоката Огородника О.М. в системі «Електронний суд» надійшли письмові заперечення з клопотанням про поновлення строку на їх подачу.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06.11.2023 року призначено клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 про визнаннята виконаннярішення іноземногосуду дорозгляду о 10 год. 00 хв. 01.12.2023 року.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено з матеріалів справи, що неповнолітній син сторін ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на території Республіки Польща.

Судом також встановлено, що в провадженні Районного суду у Прушкові, ІІІ Колегії з питань сім`ї та неповнолітніх Республіки Польща перебувала цивільна справа ІІІ RC 105/19 за позовною заявою неповнолітнього позивача ОСОБА_4 , від імені якого діє як його представник ОСОБА_5 , проти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визначення аліментів.

Відповідачу ОСОБА_8 було вручено позов з доданими документами та своєчасно повідомлено про розгляд справи Районним судом у Прушкові Республіки Польща.

Заочним вироком Районного суду у Прушкові, ІІІ Колегії з питань сім`ї та неповнолітніх від 09 червня 2021 року Республіки Польща у цивільній справі ІІІ RC 105/19:

І. зобов`язано відповідача ОСОБА_11 сплачувати на неповнолітнього сина ОСОБА_4 аліменти в розмірі 800 (вісімсот) злотих щомісяця, які сплачуються до 5 числа кожного місяця законному представнику неповнолітнього позивача з урахуванням процентів за прострочення у разі прострочення сплати будь-яких внесків, починаючи з 27 лютого 2019 року, незалежно від розміру аліментів, присуджених рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2013 року по справі №688/3744/13-ц 688/946/13;

ІІ. у задоволенні позову в решті об`єму відмовлено;

ІІІ. рішення суду з пункту І підлягає негайному виконанню;

IV. анулює судові витрати за судовий розгляд між сторонами;

V. утримується від стягнення з відповідача ОСОБА_11 судових витрат.

Отже, заочний вирок про стягнення аліментів набрав законної сили 09 червня 2021 року.

Судове рішення в частині щодо стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини на території Республіка Польща не виконувалось, існує заборгованість зі сплати аліментів.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 5 ст. 467 ЦПК України неявка без поважних причин у судове засідання будь-якої із сторін або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду.

Вислухавши пояснення представників стягувача та боржника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку клопотання розглядути за відсутності сторін та його задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Статтею 462 ЦПК Українипередбачено, що рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Відповідно до ст. 463ЦПК України рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

Статтею 465 ЦПК Українивизначено, що клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надано Верховною Радою України, іншою особою (її представником).

Відповідно до ч. 2ст.466ЦПК України до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 9 Конституції України та статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ст.ст. 81, 82 Закону України «Про міжнародне приватне право», в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Визнання та виконання рішень, визначених устатті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Відповідно до частини 1 статті 25 Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, що підписана 23 листопада 2007, ратифікована Україною 11 січня 2013 року та набрала чинності для України 01 листопада 2013 року (далі - Конвенція 2007), до заяви про визнання та виконання рішення суду повинні додаватися: a) повний текст рішення; b) документ, у якому зазначається, що рішення є таким, що підлягає виконанню в державі походження, та, якщо це рішення адміністративного органу, документ, у якому зазначається, що вимоги пункту 3 статті 19 виконані, якщо така держава не визначила відповідно до статті 57, що рішення її адміністративних органів завжди відповідають цим вимогам; c) якщо відповідач не з`явився та не був представлений у провадженні в державі походження, документ або документи, які засвідчують, залежно від обставин, що відповідач був належним чином повідомлений про провадження та мав можливість бути заслуханим, або що відповідач був належним чином повідомлений про рішення та мав можливість оскаржити або подати апеляцію на підставі неправильного встановлення обставин справи та застосування закону; d) у разі необхідності документ про суму будь-яких заборгованостей і дату, на яку ця сума нарахована; е) у разі необхідності стосовно рішення, яке передбачає автоматичне корегування шляхом індексації, документ з інформацією, необхідною для проведення відповідних розрахунків; f) у разі необхідності документація, яка показує обсяг безоплатної правової допомоги в державі походження, яку отримав заявник.

Відповідно до п. 1 ст. 37 Конвенції 2007 ця Конвенція не виключає можливості застосування таких процедур, які можуть бути передбачені внутрішнім законодавством Договірної держави для надання можливості особі (заявнику) звернутися безпосередньо до компетентного органу тієї держави з питання, що регулюється цією Конвенцією, у тому числі з урахуванням статті 18, для цілей винесення або зміни рішення про утримання. Тобто Конвенцією 2007 передбачена можливість для безпосереднього звернення до суду з метою визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду щодо стягнення аліментів.

Відповідно до пп. «b» п. 1 ст. 20 Конвенції 2007 рішення, винесене в одній Договірній державі ("держава походження"), визнається та виконується в інших Договірних державах, якщо відповідач прийняв юрисдикцію або висловивши це, або захищаючись по суті справи, не заперечуючи проти юрисдикції за першої можливої нагоди.

Відповідно до п. З ст. 23 Конвенції 2007 у випадках, коли клопотання подано безпосередньо до компетентного орану в запитуваній державі відповідно до пункту 5 статті 19, такий орган невідкладно проголошує рішення таким, що підлягає виконанню, або реєструє рішення для виконання.

Відповідно до ст. 28 Конвенції 2007 жодний компетентний орган запитуваної держави не може переглядати рішення по суті.

Відповідно до ст. 29 Конвенції 2007 фізична присутність дитини або заявника не вимагається в будь-якому провадженні в запитуваній державі відповідно до цього розділу.

На виконання Конвенції 2007 було затверджено Інструкцію про виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.09.2017 р. №2904/5 (надалі Інструкція).

Рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародним договором України або за принципом взаємності у відносинах з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.

Відповідно до Інструкції визначено спрощену процедуру стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена сім`ї у відносинах, в тому числі з Польщею, яка ратифікувала вказану Конвенцію та керується положеннями спрощеної процедури стягнення аліментів.

24 травня 1993 року між Україною та Республікою Польща підписано договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікований Верховною Радою України постановою від 04 лютого 1994 року. Договір набрав чинності 14 серпня 1994 року.

Положенням ст.49 зазначеного договору між державами визначено, що за умов, передбачених цим договором, договірні сторони визнають і виконують на своїй території рішення, винесені на території іншої договірної сторони, а саме: 1) рішення судів з цивільних справ; 2) рішення судів з кримінальних справ в частині, що стосується відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Положення пункту 1 застосовуються також до мирових угод з цивільних справ майнового характеру затверджених судом.

Відповідно до ст. 50 договору встановлено, що рішення, зазначені в статті 49, підлягають визнанню і виконанню на території іншої договірної сторони, якщо:

1) згідно з законодавством тієї договірної сторони, на території якої рішення було винесене, воно набрало законної сили і підлягає виконанню, а в справах, що стосуються аліментних зобов`язань, також рішення, що не набрали законної сили, але підлягають виконанню;

2) суд, який виніс рішення, був компетентним на підставі цього Договору, а в випадку відсутності такого врегулювання в договорі - на підставі законодавства тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане;

3) сторона не була позбавлена можливості захисту своїх прав, а у випадку обмеженої процесуальної здатності - належного представництва, а зокрема, сторона, яка не прийняла участі в розгляді справи, отримала виклик в судове засідання своєчасно і належним чином;

4) справа між тими самими сторонами не була вже вирішена з винесенням рішення судом тієї договірної сторони, на території якої рішення судом тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, і якщо між тими самими сторонами не була раніше порушена справа в суді тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане;

5) рішення органу третьої держави між тими самими сторонами і в тій самій справі не було вже визнане або виконане на території тієї договірної сторони, де рішення має бути визнане і виконане;

6) при винесенні рішення застосовано законодавство відповідно з цим договором, а у випадку відсутності такого врегулювання у договорі - на підставі законодавства тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане.

Згідно положення ст. 51 договору клопотання про визнання і виконання рішення може бути подане безпосередньо до відповідного суду тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, або також за посередництвом суду, який розглядав справу в першій інстанції.

При цьому, за положеннями статті 52 договору визнання і виконання рішення належить до компетенції суду тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане. При розгляді справи суд обмежується перевіркою виконання умов, передбачених статтями 50 і 51.

Відповідно до ст. 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

Представником ОСОБА_1 клопотання сформоване в системі «Електронний суд», отже подане в електронній формі, в той же час на виконання вимог ч. 5 ст. 466 ЦПК України такі документи надійшли на адресу суду до початку судового розгляду також в письмовому вигляді. Отже, подане клопотання відповідає вимогам ст. 466 ЦПК України, про розгляд справи у Прушкові ОСОБА_8 був повідомлений належним чином, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, а тому не заслуговують на увагу заперечення представника боржника ОСОБА_8 - адвоката Огородника О.М. про невідповідність їх вимогам, передбаченим главою 1 Розділу ІХ ЦПК України. Розгляд клопотання проводиться за зареєстрованим місцем проживання боржника ОСОБА_8 .

Відповідно до ч. 1 ст. 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено з підстав визначених ч. 2 ст. 468 ЦПК України.

Підстав для відмови у задоволенні клопотання, передбачених ч. 2 ст. 468 ЦПК України ОСОБА_8 та його представником ОСОБА_2 не наведено та судом не встановлено.

Відповідно до ч. 6 ст. 467 ЦПК України, розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. Копія ухвали надсилається судом сторонам у триденний строк з дня постановлення ухвали.

Враховуючи те, що будь-яких недоліків щодо форми та змісту клопотання судом не виявлено, зазначене рішення іноземного суду, за законодавством держави, на території якого воно постановлено, набрало законної сили, підстав для відмови у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню не встановлено, а тому суд дійшов висновку, що вищевказане рішення іноземного суду підлягає примусововму виконанню на території України.

Відповідно до ч. 8 ст. 467 ЦПК України, якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

Станом на 01 грудня 2023 року (день розгляду клопотання) офіційний курс гривні, встановлений НБУ щодо іноземної валюти 1 Злотий (PLN) - 9,1384 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання, визнати та надати дозвіл на примусове виконання в Україні заочного вироку Районного суду у Прушкові, ІІІ Колегії з питань сім`ї та неповнолітніх від 09 червня 2021 року Республіки Польща у цивільній справі ІІІ RC 105/19 в частині, якою зобов`язано відповідача ОСОБА_11 сплачувати на неповнолітнього сина ОСОБА_4 аліменти в розмірі 800 (вісімсот) злотих, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.12.2023 року становить 7310 грн 72 коп щомісяця, які сплачуються до 5 числа кожного місяця законному представнику неповнолітнього позивача з урахуванням процентів за прострочення у разі прострочення сплати будь-яких внесків, починаючи з 27 лютого 2019 року, незалежно від розміру аліментів, присуджених рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2013 року по справі №688/3744/13-ц 688/946/13.

Керуючись ст.ст. 260, 462-470 ЦПК України, -

постановив:

Клопотання адвоката Бреуса Сергія Михайловича в інтересах ОСОБА_3 про визнання та виконання рішення іноземного суду - задовольнити.

Визнати та надати дозвіл на примусове виконання в Україні заочного вироку Районного суду у Прушкові, ІІІ Колегії з питань сім`ї та неповнолітніх від 09 червня 2021 року Республіки Польща у цивільній справі ІІІ RC 105/19 про визначення аліментів, яким зобов`язано відповідача ОСОБА_11 сплачувати на неповнолітнього сина ОСОБА_4 аліменти в розмірі 800 (вісімсот) злотих, що за офіційним курсом НБУ станом на 01 грудня 2023 року становить 7310 гривень 72 копійки, щомісяця, які сплачуються до 5 числа кожного місяця законному представнику неповнолітнього позивача ОСОБА_7 з урахуванням процентів за прострочення у разі прострочення сплати будь-яких внесків, починаючи з 27 лютого 2019 року, незалежно від розміру аліментів, присуджених рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2013 року по справі №688/3744/13-ц 688/946/13.

Ухвала суду може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Стягувач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає по АДРЕСА_1 .

Боржник: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,зареєстрований по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: С.В.Козачук