Постанова

від 22.02.2024 по справі 688/3952/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 688/3952/23

Провадження № 22-ц/4820/337/24

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.,

з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Бреуса С.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2023 року, суддя Козачук С.В., у справі за клопотанням адвоката Бреуса Сергія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 , про визнання та виконання рішення іноземного суду,

встановив:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про визнання та виконання на території України заочного вироку Районного суду у Прушкові, ІІІ Колегії з питань сім`ї та неповнолітніх від 09.06.2021 року Республіки Польща, у цивільній справі щодо стягнення з ОСОБА_2 на свою користь аліментів.

У клопотанні зазначила, що заочним вироком Районного суду у Прушкові, ІІІ Колегії з питань сім`ї та неповнолітніх від 09.06.2021 року Республіки Польща, у цивільній справі ІІІ RC 105/19 задоволено позовну заяву неповнолітнього позивача ОСОБА_4 , від імені якого діє як його представник ОСОБА_1 , про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , зобов`язано останнього сплачувати аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 800 злотих щомісяця, до 5 числа кожного місяця законному представнику неповнолітнього позивача, ОСОБА_1 , з урахуванням процентів за прострочення у разі прострочення сплати будь-яких внесків, починаючи з 27.02.2019 року, незалежно від розміру аліментів, присуджених рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09.09.2013 року у справі №688/3744/13-ц 688/946/13. ОСОБА_2 проживає в Україні, однак судове рішення іноземного суду не виконує.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.12.2023 року заяву задоволено. Надано дозвіл на примусове виконання в Україні заочного вироку Районного суду у Прушкові, ІІІ Колегії з питань сім`ї та неповнолітніх від 09.06.2021 року Республіки Польща, у цивільній справі ІІІ RC 105/19 про визначення аліментів, яким зобов`язано відповідача ОСОБА_2 сплачувати на неповнолітнього сина ОСОБА_4 аліменти в розмірі 800 (вісімсот) злотих, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.12.2023 року становить 7310,72 грн. щомісяця, які сплачуються до 5 числа кожного місяця законному представнику неповнолітнього позивача ОСОБА_1 з урахуванням процентів за прострочення у разі прострочення сплати будь-яких внесків, починаючи з 27.02.2019 року, незалежно від розміру аліментів, присуджених рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09.09.2013 року у справі №688/3744/13-ц 688/946/13.

Мотивуючи своє рішення, суд вказав на відсутність недоліків щодо форми та змісту клопотання, рішення іноземного суду, за законодавством держави, на території якого воно постановлено, набрало законної сили, підстав для відмови у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню не встановлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи іноземним судом, судових повісток іноземного суду він не отримував. Матеріали справи не містять відомостей стосовно того, чи переглядалося в апеляційному та касаційному порядку рішення іноземного суду та чи пред`являлося до примусового виконання.

В суді представник заявника проти апеляційної скарги заперечив, підтримав судове рішення суду першої інстанції.

Заслухавши учасника справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається зі змісту протоколу судового засідання Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25.02.2021 року у справі №688/251/21, ОСОБА_2 було вручено документи за судовим дорученням, виданим Районним судом у Прушкові, ІІІ Колегії з питань сім`ї та неповнолітніх Республіки Польща, у цивільній справі ІІІ RC 105/19.

Заочним вироком Районного суду у Прушкові, ІІІ Колегії з питань сім`ї та неповнолітніх від 09.06.2021 року Республіки Польща у цивільній справі ІІІ RC 105/19: 1) зобов`язано відповідача ОСОБА_2 сплачувати на неповнолітнього сина ОСОБА_4 аліменти в розмірі 800 (вісімсот) злотих щомісяця, які сплачуються до 5 числа кожного місяця законному представнику неповнолітнього позивача з урахуванням процентів за прострочення у разі прострочення сплати будь-яких внесків, починаючи з 27.02.2019 року, незалежно від розміру аліментів, присуджених рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09.09.2013 року у справі №688/3744/13-ц 688/946/13; 2) у задоволенні решти позову відмовлено; 3) рішення суду з пункту І підлягає негайному виконанню; 4) анулює судові витрати за судовий розгляд між сторонами; 5) утримується від стягнення з відповідача ОСОБА_2 судових витрат.

Визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом (п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Відповідно до ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. В Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.

Згідно зі ст. 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання та виконання рішень, визначених у ст. 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Відповідно до ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Згідно з ч. 6 ст. 467 ЦПК України, розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. Копія ухвали надсилається судом сторонам у триденний строк з дня постановлення ухвали.

Відповідно до ст. 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:

1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;

2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи;

3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;

4) якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді;

5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні;

6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;

7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;

8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання;

9) в інших випадках, встановлених законами України.

Підстави та умови, порядок визнання та виконання рішень між державами Україна та Польща закріплено у Договорі між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який ратифіковано постановою Верховної Ради від 04. 02.1994 року №3941-XII, та набув чинності 14.08.1994 року, (далі - Договір).

Відповідно до ст. 33 Договору про правову допомогу зобов`язання, що виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, хіба що учасники договірних відносин підпорядкують ці відносини вибраному ними законодавству. У справах, зазначених в пункті 1, компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач. Компетентним є також суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно відповідача. Компетенція, про яку йде мова в пункті 2, може бути змінена за згодою учасників договірних відносин.

За умов, передбачених цим Договором, договірні Сторони визнають і виконують на своїй території рішення, винесені на території іншої Договірної Сторони: 1) рішення судів з цивільних справ; 2) рішення судів з кримінальних справ в частині, що стосується відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Положення пункту 1 застосовуються також до мирових угод з цивільних справ майнового характеру затверджених судом (ст. 49 Договору про правову допомогу).

Відповідно до ст. 50 Договору про правову допомогу рішення, зазначені в ст. 49, підлягають визнанню і виконанню на території іншої договірної сторони, якщо: 1) згідно з законодавством тієї договірної сторони, на території якої рішення було винесене, воно набрало законної сили і підлягає виконанню, а в справах, що стосуються аліментних зобов`язань, також рішення, що не набрали законної сили, але підлягають виконанню; 2) суд, який виніс рішення, був компетентним на підставі цього Договору, а в випадку відсутності такого врегулювання в договорі - на підставі законодавства тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане; 3) сторона не була позбавлена можливості захисту своїх прав, а у випадку обмеженої процесуальної здатності - належного представництва, а зокрема, сторона, яка не прийняла участі в розгляді справи, отримала виклик в судове засідання своєчасно і належним чином; 4) справа між тими самими сторонами не була вже вирішена з винесенням рішення судом тієї договірної сторони, на території якої рішення судом тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, і якщо між тими самими сторонами не була раніше порушена справа в суді тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане; 5) рішення органу третьої держави між тими самими сторонами і в тій самій справі не було вже визнане або виконане на території тієї договірної сторони, де рішення має бути визнане і виконане; 6) при винесенні рішення застосовано законодавство відповідно з цим договором, а у випадку відсутності такого врегулювання у договорі - на підставі законодавства тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане.

Згідно зі ст. 51 Договору про правову допомогу, клопотання про визнання і виконання рішення може бути подане безпосередньо до відповідного суду тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, або також за посередництвом суду, який розглядав справу в першій інстанції. До клопотання потрібно додати: 1) рішення або його завірену копію разом з підтвердженням, що рішення набрало законної сили і підлягає виконанню, а в справах, що стосуються аліментних зобов`язань, якщо рішення не набрало законної сили, разом з підтвердженням, що воно підлягає виконанню, якщо це не витікає з самого рішення; 2) документ, який підтверджує, що сторона, відносно якої винесене рішення і яка не приймала участь у розгляді справи, отримала виклик у судове засідання своєчасно і належним чином, згідно з законодавством тієї договірної сторони, на території якої рішення було винесене; а в випадку обмеженої процесуальної здатності сторони - документ, який підтверджує, що та сторона була представлена належним чином; 3) завірений переклад клопотання, а також документів, зазначених в підпунктах 1-2, на мову тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 52 Договору про правову допомогу визнання і виконання рішення належить до компетенції суду тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане. При розгляді справи суд обмежується перевіркою виконання умов, передбачених ст.ст. 50 і 51. Для визнання і виконання рішення застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане; це стосується також форми клопотання про визнання і виконання рішення. До клопотання про визнання і виконання рішення належить додати його копію і копію додатків для вручення учасникам справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Обов`язок доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні рішення іноземного суду покладається на сторону, яка заперечує проти заяви (клопотання) стягувача.

Відповідно до п. с) ч. 1 ст. 25 Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, підписаної 23.11.2007 року, ратифікованої Україною 11.01.2013 року, яка набрала чинності для України 01.11.2013 року, до заяви про визнання та виконання відповідно до ст. 23 або ст. 24 повинні додаватися: якщо відповідач не з`явився та не був представлений у провадженні в державі походження, документ або документи, які засвідчують, залежно від обставин, що відповідач був належним чином повідомлений про провадження та мав можливість бути заслуханим, або що відповідач був належним чином повідомлений про рішення та мав можливість оскаржити або подати апеляцію на підставі неправильного встановлення обставин справи та застосування закону.

Згідно зі ст. 22 Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, у визнанні та виконанні рішення може бути відмовлено, якщо:

a) визнання та виконання рішення є очевидно несумісним з основами правопорядку («ordre public») запитуваної держави;

b) рішення було отримано шляхом шахрайства у зв`язку з процесуальними питаннями;

c) провадження між тими самими сторонами про той самий предмет триває в органі запитуваної держави, і таке провадження було розпочато раніше;

d) рішення є несумісним з рішенням, винесеним між тими самими сторонами та про той самий предмет або в запитуваній державі, або в іншій державі, якщо це останнє рішення відповідає умовам, необхідним для визнання та виконання в запитуваній державі;

e) у справі, у якій відповідач або не з`явився, або не був представлений у провадженні в державі походження:

i) коли закон держави походження передбачає повідомлення про провадження, відповідач не був належним чином повідомлений про провадження та не мав можливості бути заслуханим або

ii) коли закон держави походження не передбачає повідомлення про провадження, відповідач не був належним чином повідомлений про рішення та не мав можливості оскаржити або подати апеляцію на підставі неправильного встановлення обставин справи та застосування закону, або

f) рішення було прийнято в порушення статті 18.

Коли документ, поданий на підтвердження виклику сторони в судове засідання, не свідчить про те, яким чином та коли їй вручено цей виклик, і вона оспорює цей факт, суд повинен з`ясувати дійсні обставини її виклику на підставі інших, поданих сторонами, доказів, а в необхідних випадках - витребувати із суду, що постановив рішення, й оглянути документи про виклик сторони, встановлені процесуальним законодавством, за яким проводився розгляд справи.

Під «повідомленням про процес» необхідно розуміти саме сповіщення судом сторін про місце та час розгляду справи, що свідчитиме про ефективне забезпечення сторін «правом на суд».

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі №420/849/17, провадження №61-15081св19, від 18.06.2020 року у справі №643/449/17, провадження №61-37649св18.

Доводи апелянта про те, що подане клопотання не містить доказів того, що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про судове провадження про стягнення з нього аліментів, є безпідставним, позаяк матеріали справи Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області №688/251/21 щодо виконання судового доручення, виданого Районним судом у Прушкові містять докази вручення ОСОБА_2 під особистий підпис повідомлення про розгляд відповідної справи щодо нього іноземним судом. У відповідному повідомленні іноземного суду, врученому ОСОБА_2 міститься інформація про дату та час розгляду його справи судом, що підтверджує належне сповіщення останнього про судовий розгляд справи.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування або зміни з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 лютого 2024 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова