Рішення

від 15.11.2023 по справі 915/939/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року Справа № 915/939/16

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю сторін:

від позивача (представник позивача) - в судове засідання не з`явився,

від відповідача (представник відповідача) - в судове засідання не з`явився,

від 3-ї особи (представник 3-ї особи) - в судове засідання не з`явився,

від 3-ї особи (представник 3-ї особи) - в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Дімерел (Саржан) Вероніки Вікторівни, АДРЕСА_1

представник позивача, адвокат Маглиш Лада Сергіївна

електронна пошта зазначена в системі "Електронний суд": ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКЕРАМА", вул. Байкальська, буд. 2Б селище міського типу Слобожанське, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, 52005; вул. Журналістів, 9-Ж, а/с 3147 м. Дніпро, 49051

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лиман ТК", вул. Сировця (проспект Т. Шевченка), буд. 47, прим. 33, м. Кам?янське (Дніпродзержинськ), Дніпропетровська область, 51921

про стягнення 67 976 грн. 52 коп.

Фізична особа-підприємець Дімерел (Саржан) Вероніка Вікторівна (далі-підприємець Дімерел (Саржан) звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - підприємець ОСОБА_2) грошових коштів у сумі 67976,52 грн. - вартості вантажу, прийнятого підприємцем ОСОБА_2 до перевезення в межах укладеного з позивачем договору-заявки від 01.07.2016 №010716 на перевезення вантажу, та пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка відбулася під час перевезення вантажу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідно до договору-заявки на перевезення вантажу №010716 від 01.07.2016 вона замовила у ФОП ОСОБА_2 (Перевізник) послугу з перевезення вантажу (ТМЦ), а саме: плитка керамічна вагою 10т., яка розташована на 8 піддонах. Дана послуга була замовлена у відповідності до укладеного позивачем (Експедитор 2) з ТОВ "Лиман ТК" (Експедитор) 01.07.2016 договору - заявки №010716 на організацію перевезення вантажу за замовленням ПрАТ "Інтеркерама" (Замовник). 03.07.2016 автомобіль потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого частково втрачено вантаж. Залишки вантажу іншою машиною відповідача було доставлено на адресу, вказану ПрАТ "Інтеркерама" у договорі-заявці № 010716. 06.07.2016. За результатами приймання вантажу складений Акт про нестачу ТМЦ від 07.07.2016 - сума збитків складає 67976,52грн. 15.07.2016 позивач отримала претензію №150716 від ТОВ "Лиман ТК" щодо відшкодування коштів у розмірі 67976,52 грн., вартості втраченого вантажу. До претензії було додано копію претензії ПрАТ "Інтеркерама", копію акту про нестачу перевезеного вантажу та копію платіжного доручення про відшкодування вартості втраченого вантажу у повному обсязі.

З посиланням на норми ст.ст.1191, 920, 924, 312, 610, 611, 614, 623, 908, 909 Цивільного Кодексу України, 314 ГК України позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Справа вже розглядалася судами.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.12.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 задоволено позов підприємця Саржан та стягнуто на користь останньої з підприємця ОСОБА_2 грошові кошти в загальній сумі 67976,52 грн., а також грошові кошти у сумі 1378 грн. на відшкодування судових витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2017 скасовано указані вище рішення судів першої та апеляційної інстанції та направлено дану справу на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Вищий господарський суд України зазначив, що судами не з`ясовано всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу. Перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, спричинених непереборною силою. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, не зумовленого непереборною силою, відповідно до ч. 1 ст.924 ЦК України не звільняє перевізника від відповідальності за незбереження вантажу, що узгоджується із правовою позицією ВСУ, викладеною у постанові від 23.03.2016 у справі №6-2086цс15.

Вищий господарський суд України зазначив, що матеріали справи всупереч ст.ст.22, 1166, 1192 ЦК України не містять і судами не встановлена беззаперечна вина відповідача щодо недостачі та пошкодження товару під час здійснення послуг з перевезення вантажу. Суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про задоволення позову, не дотримавшись вказаних норм господарського процесуального законодавства, та не врахувавши вимог ст.932 ЦК України, не з`ясували належним чином правової природи спірних правовідносин, підстав їх виникнення, законодавства, що ними регулюється, та суб`єктивного складу відповідальних сторін за обставин порушення зобов`язання, у контексті вимог договору-заявки від 01.07.2016 №010716, яким визначена матеріальна відповідальність перевізника за збереження прийнятого до перевезення вантажу.

Після повернення даної справи до Господарського суду Миколаївської області на підставі розпорядження виконуючого обов`язки керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №131 від 10.07.2017 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та на виконання підпункту 3.7.5 пункту 3.7 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області проведено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого справу № 915/939/16 призначено до розгляду головуючому судді Семенчук Н.О.

При новому розгляді ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2017 справу №915/939/16 прийнято до свого провадження суддею Семенчук Н.О., розгляд справи призначено на 08.08.2017.

17.07.2017 до Господарського суду Миколаївської області надійшов лист (запит) №05-20/343 Вищого господарського суду України про надіслання даної справи на адресу Вищого господарського суду України у зв`язку з необхідністю виправлення описки у постанові Вищого господарського суду України від 20.06.2017.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2017 провадження у справі було зупинено, справу направлено до Вищого господарського суду України згідно листа (запиту) №05-20/343.

Після повернення справи до Господарського суду Миколаївської області ухвалою від 25.09.2017 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.10.2017, а також запропоновано сторонам у справі та третім особам надати письмові пояснення по суті спору з урахуванням вказівок зазначених в постанові Вищого господарського суду України від 20.06.2017.

19.10.2017 позивач при новому розгляді засобами електронного зв`язку до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав письмові обґрунтування позовних вимог з урахуванням вказівок, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 20.06.2017, в яких зазначає, що відповідачем не доведено суду фактів, які звільняють його від відповідальності, при цьому позивач надав всі необхідні докази, підтверджуючі порушення умов договору щодо збереження вантажу з боку відповідача. Вказує, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадку, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу. Переважному застосуванню підлягають саме норми статті 924 ЦК України, в частині обов`язку доведення вини, оскільки зазначена стаття передбачає підстави звільнення від відповідальності. Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу, але в даному випадку перевізником відповідних доказів не надано.

Ухвалою від 24.10.2017 розгляд справи відкладено на 16.11.2017.

У судовому засіданні 16.11.2017 оголошувалась перерва до 20.11.2017.

Ухвалою від 20.11.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.01.2018, продовжено строк розгляду спору на 15 днів та зупинено провадження у справі №915/939/16 до вирішення пов`язаної з нею іншої справи Свалявського районного суду Закарпатської області №306/2057/16-к по обвинуваченню ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (кримінальна справа порушена за фактом ДТП, яке сталося за участі ОСОБА_1, та ОСОБА_2 03.07.2016, і під час якого пошкоджено вантаж ТОВ "ІНТЕРКЕРАМА").

Від позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області 07.02.2020 надійшла заява про поновлення провадження в даній справі з підстав винесення Свалявським районним судом Закарпатської області вироку від 21.05.2019 у справі №306/2057/16-К.

У зв`язку з викладеними обставинами ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2020 поновлено провадження у справі №915/939/16.

Крім того, у зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності новою редакцією ГПК України та тим, що, згідно п. 9 ст. 1 Перехідних положень оновленої редакції ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, ухвалою від 25.02.2020 також вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 24.03.2020, проте в указану дату засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, про що учасникам справи направлене відповідне повідомлення від 23.03.2020.

Ухвалою від 31.03.2020, у зв`язку з веденням з 12.03.2020 на усій території України карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами та доповненнями) ухвалено провести підготовче засідання у справі №915/939/16 у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу COVID-19; про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у справі №915/939/16 повідомити учасників справи додатково відповідною ухвалою.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.06.2020 підготовче засідання у справі призначено на 02.09.2020.

Ухвалою від 02.09.2020, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 22.09.2020, про що представників сторін повідомлено належним чином в залі судового засідання в режимі відеоконференції, а також направлено учасникам справи відповідні ухвали-повідомлення.

Ухвалою від 22.09.2020, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 01.10.2020, про що позивач та представник відповідача повідомлені належним чином в залі судового засідання в режимі відеоконференції, представник відповідача під розписку, а на адресу 3-х осіб направлені відповідні ухвали-повідомлення.

01.10.2020 від позивача надійшли додаткові письмові обґрунтування позовних вимог з урахуванням вироку, винесеного Свалявським районним судом Закарпатської області 21.05.2019, в яких підприємець Демірел (Саржан) зазначає, що в межах розгляду кримінальної справи № 306/2057/16-к судом задоволено цивільний позов ОСОБА_2 щодо відшкодування йому майнового збитку як потерпілому у згаданому вище ДТП. Серед іншого, на користь ОСОБА_2 вирішено стягнути вартість знищеного товару у розмірі 67976,52 грн., який був прийнятий ОСОБА_2 для перевезення у відповідності до договору-заявки № 010716від 01.07.2016, укладеним між підприємцем Демірел (Саржан) та підприємцем ОСОБА_2.

Позивач також посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 6-2267цс16, в якій досліджене питання щодо моменту настання права зворотної вимоги (регресу) до винної особи.

Так, деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11,599,1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.

При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

На думку позивача, системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку про її застосування за таких умов:

- право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов`язання перед потерпілим; ,

- регрес застосовується після припинення зобов`язання з відшкодування шкоди; регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання.

Підставою регресного позову є відповідальність заподіювача шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред`явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди.

Таким чином, на думку позивача, враховуючи відсутність будь-яких договірних відносин між позивачем та особою, вина якої у скоєнні ДТП встановлена вироком у згаданій вище кримінальній справі, вартість знищеного товару має бути стягнута саме з підприємця ОСОБА_2, якому цю суму вже відшкодовано в межах цивільного позову у кримінальному провадженні.

Ухвалою від 01.10.2020 задоволене клопотання №02-04-316 від 21.09.2020 третьої особи-1 та замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПрАТ "Підприємство з іноземними інвестиціями "1НТЕРКЕРАМА" (код ЄДРПОУ 33184723) на його правонаступника - ТОВ "ІНТЕРКЕРАМА" (код ЄДРПОУ 33184723).

Іншою ухвалою від 01.10.2020, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.11.2020, про що представники сторін та третьої особи-2 повідомлені належним чином в залі судового засідання під розписку та під звукозапис, а третій особі-1 направлена відповідна ухвала-повідомлення.

Ухвалою від 02.11.2020, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 30.11.2020, про що учасникам справи направлені відповідні ухвали-повідомлення.

30.11.2020 засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, про що учасникам справи направлене відповідне повідомлення від тієї ж дати.

Ухвалою від 18.12.2020 призначено судове засідання в даній справі на 14.01.2021.

Ухвалою суду від 14.01.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, за клопотанням відповідача судове засідання відкладено на 11.02.2021.

У зв`язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. на лікарняному, розгляд справи призначений на 11.02.2021 не відбувся.

Ухвалою суду від 12.02.2021 повідомлено учасників справи, про те, що 19.02.2021 відбудеться судовий розгляд справи №915/939/16.

Ухвалою суду від 19.02.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, у зв`язку з неявкою учасників справи, розгляд справи відкладено на 23.03.2021.

У зв`язку з перебування судді Семенчук Н.О. у відпустці, розгляд справи №915/939/16 призначений на 23.03.2021 не відбувся.

Ухвалою суду від 24.03.2021 повідомлено учасників справи, що розгляд справи №915/939/16 відбудеться 12.04.2021.

Ухвалою суду від 12.04.2021 зупинено провадження у справі №915/939/16 до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі №306/2057/16-к.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала Львівського апеляційного суду від 16.04.2021 набрала законної сили.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжений Указами Президента.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) від 22.03.2022 № 12/0/9-22 відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області" від 25.07.2022 № 41 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області, змінену розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року №12/0/9-22, із 26 липня 2022 року.

Ухвалою суду від 13.09.2023 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.10.2023. Ухвалено розглянути справу №915/939/16 поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку у «розумний строк».

Позивач через систему електронний суд надала заяву (вх..№12838/23 від 29.09.2023) в якій просить суд відкласти розгляд справи, для укладення позивачем договору з адвокатом.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у період часу відведеному для судового засідання у даній справі, у Миколаївській області та м.Миколаїв була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Миколаївська область", "Тривога. м.Миколаїв"), судове засідання 03.10.2023 не відбулось.

Ухвалою суду від 03.10.2023 судове засідання призначено на 30.10.2023 о 12:00.

Представник позивача через систему «Електронний суд» надав клопотання в якому просить суд на підставі ст.81 ГПК України витребувати у ОСОБА_2 копію вироку Свалявського районного суду Закарпатської області від 21.05.2019 та відомості про стан виконання вироку Свалявського районного суду Закарпатської області від 21.05.2019 в частині стягнення вартості знищеного товару в розмірі 67 976,52 грн.

Суд розглянувши вказане клопотання ухвалив відмовити в його задоволенні, оскільки в матеріалах справи наявна копія вироку Свалявського районного суду Закарпатської області від 21.05.2019, яка була надана представником відповідача згідно супровідного листа від 07.09.2020 (вх.№11113/20 від 09.09.2020) (т.3 а.с.132-137).

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у період часу відведеному для судового засідання у даній справі, у Миколаївській області та м.Миколаїв була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Миколаївська область", "Тривога. м.Миколаїв"), судове засідання 30.10.2023 не відбулось.

Ухвалою суду від 30.10.2023 судове засідання призначено на 15.11.2023 о 10:00.

Позивач (представник позивача) в судове засідання 15.11.2023 не з`явились, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ухвалою суду від 30.10.2023.

Відповідач (представник відповідача) в судове засідання не з`явились, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ухвалою суду від 30.10.2023.

Треті особи (представники 3-х осіб) в судове засідання не з`явились, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ухвалою суду від 30.10.2023.

У відповідності до ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд розглядає справу за відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, - судом встановлено наступне.

01.03.2016 між ПрАТ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтеркерама" (Замовником) та ТОВ "Лиман ТК" (Експедитором) було укладено договір №24 про транспортно-експедиторське обслуговування (далі - Договір) (т. 1, а.с. 94-98).

Відповідно до пунктів 1.1,1.2,1.4, 9.1 Договору, експедитор зобов`язується за дорученням Замовника та за його рахунок організовувати перевозку вантажів Замовника у кількості та асортименті, вказаних у товарно-транспортних накладних, транспортними засобами вантажопідйомністю до 20 тон до пунктів призначення, вказаних Замовником по території України. З метою виконання своїх зобов`язань Експедитор може укладати договори від свого імені на здійснення товарно-транспортних послуг з третіми особами (Перевізниками або Виконавцями), які мають відповідні ліцензії та дозволи. Даний договір є довгостроковим, вартість кожної окремої послуги з експедиції вантажів, об`єм вантажів, строки перевезень та інші умови обумовлюються сторонами окремо в заявках на кожну послугу. Договір діє з дати його підписання обома Сторонами, указаної в преамбулі даного договору (01.03.2013), та діє до 31.12.2015; у випадку відсутності письмового звернення будь-якої із Сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії, договір вважається пролонгованим на 1 календарний рік.

З метою виконання договірних зобов`язань перед Замовником ПрАТ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтеркерама", ТОВ "Лиман ТК" (Експедитором) укладено з підприємцем Саржан (Експедитором-2) Договір-Заявку на перевезення вантажу від 01.07.2016 №010716 (далі - Договір №010716) (т.1 а.с.18).

Згідно п.1.1 Договору №010716, Експедитор доручає, а Експедитор-2 зобов`язується організувати перевезення вантажу Замовника (ПрАТ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтеркерама") та здійснювати розрахунки з транспортними організаціями та іншими третіми особами за перевезення вантажів Замовника.

У відповідності до п.2.1, 2.2, 2.4, 2.7 Договору №010716, Експедитор-2 зобов`язаний направити в розпорядження Експедитора автомобілі в належному технічному стані, відповідаючому вимогам, вказаним в даному Договорі-Заявці; відстежити наявність у водія належним чином оформлених документів, необхідних для перевезення вантажу; подати автомобілі під завантаження вантажу, доставити та здати вантаж вантажоотримувачу за адресою та в строки, передбачені заявкою; невідкладно проінформувати Експедитора та не приступати до перевезення без його згоди у випадку невідповідності даних про характер вантажу, маршруту перевезення, митної обробки, які вказані в заявці, фактичному стану та інструкціям вантажовідправника або вантажоотримувача. Водій зобов`язаний повідомляти Замовнику про прибуття під завантаження та відвантаження.

Пунктом 4 Договору №010716 передбачена відповідальність сторін, а саме: Експедитор 2 зобов`язаний забезпечити збереження вантажу з моменту його приймання Перевізником (Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2) до моменту здачі в пункті призначення особі, уповноваженій вантажоотримувачем на приймання вантажу. Експедитор 2 несе повну матеріальну відповідальність перед Експедитором за збереження вантажу Перевізником. В разі повної або часткової втрати, пошкодження, псування, хищення та в інших випадках Експедитор 2 зобов`язаний відшкодувати спричинену шкоду рівну вартості пошкодженого або втраченого вантажу Експедитору з правом наступного відшкодування за рахунок Перевізника на підставі ст.924 ЦК України. В разі запізнення під завантаження/розвантаження вантажу Експедитор 2 сплачує штраф у розмірі 50 грн. за кожен час затримки завантаження/розвантаження вантажу, з наступним відшкодуванням за рахунок Перевізника.

У відповідності до п.5 Договору №010716, якщо вантаж, що перевозиться, не застрахований, то за часткове або повне псування або втрату вантажу під час перевезення, відповідальність несе перевізник, який безпосередньо здійснює доставку вантажу, в протилежному випадку, якщо на вантаж оформлений страховий поліс, компенсація втрат відшкодовує страхова компанія.

Згідно п.8 Договору №010716, завдання на перевозку:

- Експедитор - ТОВ "Лиман ТК"

- Експедиитор 2 - ФОП Саржан В.В.

- Замовник - ПАТ "Інтеркерама"

- Перевізник - ФОП ОСОБА_2.

- адреса завантаження - м.Ужгород, Закарпатська область, Епіцентр, згідно ТТН

- адреса відвантаження - м.Дніпропетровськ (Дніпро), вул.Байкальська, 2-Б, згідно ТТН

- найменування вантажу - керамічна плитка згідно ТТН до 10 тон.

- марка, № а/м, № п/п, П.І.Б. водія, тел. - МАН НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ОСОБА_2 НОМЕР_7.

Крім того, з метою виконання договірних зобов`язань перед Експедитором ТОВ "Лиман ТК" підприємцем Демірел (Саржан) укладено з підприємцем ОСОБА_2 (Перевізником) Договір-Заявку на перевезення вантажу від 01.07.2016 №010716 (далі - Договір-Заявка) (т.1 а.с.17).

У відповідності до умов Договору-Заявки відповідач взяв на себе зобов`язання перевезти з м.Ужгород, Закарпатська область, Епіцентр (згідно ТТН) до м.Дніпропетровськ (Дніпро), вул.Байкальська, 2-Б (згідно ТТН) керамічну плитку на піддонах до 10 тон на автомобілі МАН НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; дата і час завантаження - 02.07.2016 о 09.00 год; строк доставки - 04.07.2016.

Сторонами Договору-Заявки також погоджено, що Перевізник несе матеріальну відповідальність за збереження прийнятого для перевезення вантажу.

Судом встановлено, що 02.07.2016 вантаж (плитка керамічна в асортименті, вартістю 79763,92 грн.) був переданий підприємцю ОСОБА_2, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 02.07.2018 № 4242 (далі -ТТН), копія якої наявна в матеріалах справи (т.1 а.с.19).

Під час перевезення вантажу, 03 липня 2016 року, приблизно об 11 год. 40 хв, на автодорозі М-06 сполученням "Київ-Чоп" 734км+19 метрів, поблизу с.Ганковиця, Свалівського району, Закарпатської області сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення між автомобілем "AUDI А8", реєстраційний номерний знак Чешської республіки НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 ,, із вантажним автомобілем марки "MAN TGA" державний реєстраційний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки "ПП GEN TRAIL" д.р.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . В результаті даної ДТП водій автомобіля "AUDI А8", р.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, а його пасажир ОСОБА_3 помер на місці пригоди. Вантажний автомобіль марки "MAN TGA" д.р.з. НОМЕР_1 та напівпричеп марки "ПП GEN TRAIL" д.р.н.з. НОМЕР_2 отримали значні механічні пошкодження та доставлені на стоянку транспортних засобів в с.Сусково Свалявського району. По даному факту дорожньо-транспортної пригоди СУ ГУ НП в Закарпатській області відкрито кримінальне провадження №1201607000000110, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.07.2016р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Вказані обставини підтверджуються довідкою Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Закарпатській області від 05.07.2016 №2922/106/7-2016 (т.1 а.с.32).

Внаслідок вищевказаної ДТП частково втрачено вантаж, про що за результатами приймання товару складено Акт про нестачу від 07.07.2016 (т.1 а.с. 25-26), згідно котрого сума пошкодженого вантажу складає 67976,52 грн., про що також зроблено запис в ТТН.

Як вбачається з матеріалів справи, Замовником ПАТ "ПП "Інтеркерама" було направлено ТОВ "Лиман ТК", як Експедитору, претензію про відшкодування шкоди на суму 67976,52грн. (т.1 а.с.23-24).

14.07.2016 ТОВ "Лиман ТК" сплатило ПАТ "ПП "Інтеркерама" кошти у сумі 67976,52 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 14.07.2016 № 1275 (т.1 а.с.27).

У подальшому ТОВ "Лиман ТК" 15.07.2016 направило підприємцю Демірел (Саржан) претензію №150716, в якій просило протягом 20 днів відшкодувати ТОВ "Лиман ТК" кошти, сплачені останнім на користь ПАТ "ПІІ "Інтеркерама" (т.1 а.с.21-22).

Підприємцем Демірел (Саржан) згідно квитанції ПАТ "КБ Приватбанк" №0.0.594519794.1 від 03.08.2016 сплачено ТОВ "Лиман ТК" грошові кошти у розмірі 67 976,52 грн. (призначення платежу - відшкодування вартості пошкодженого вантажу по претензії згідно договору -заявки " 010716 від 01.07.2016) (т.1 а.с.28).

Позивач, у свою чергу, 10.08.2016 направила підприємцю ОСОБА_2 претензію з вимогою відшкодувати їй сплачену нею вартість втраченого вантажу (т.1 а.с.29-30).

Направлення указаної вимоги відповідачу підтверджується описом вкладення до цінного листа з відбитком штемпелю поштового відділення та фіскальним чеком від 10.08.2016 ФН 3000045335.

Звертаючись до суду з позовом ФОП Саржан В.В. зазначила, що кошти у розмірі 67976,52грн. підлягають стягненню з ФОП ОСОБА_2, оскільки він, як перевізник, був зобов`язаний забезпечити збереження вантажу; та саме нею як Експедитором були відшкодовані вищезазначені кошти ТОВ "Лиман ТК", яке в свою чергу відшкодувало їх власнику вантажу - ПрАТ "ПІІ "Інтеркерама".

Згідно із ч.ч.1-2 ст.509 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.174 Господарського Кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами ч.1 ст.629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що з метою виконання договірних зобов`язань перед Замовником ПрАТ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтеркерама", ТОВ "Лиман ТК" (Експедитором) укладено з підприємцем Саржан (Експедитором-2) Договір-Заявку на перевезення вантажу від 01.07.2016 №010716.

Згідно п.1.1 Договору №010716, Експедитор доручає, а Експедитор-2 зобов`язується організувати перевезення вантажу Замовника (ПрАТ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтеркерама") та здійснювати розрахунки з транспортними організаціями та іншими третіми особами за перевезення вантажів Замовника.

У відповідності ст. 932 Цивільного Кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ст. 934 ЦК України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування; експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу перевезення вантажів. Експедитором може бути як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення. Це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати його допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Пунктом 4 Договору №010716 передбачена відповідальність сторін, а саме: Експедитор 2 зобов`язаний забезпечити збереження вантажу з моменту його приймання Перевізником (Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2) до моменту здачі в пункті призначення особі, уповноваженій вантажоотримувачем на приймання вантажу. Експедитор 2 несе повну матеріальну відповідальність перед Експедитором за збереження вантажу Перевізником. В разі повної або часткової втрати, пошкодження, псування, хищення та в інших випадках Експедитор 2 зобов`язаний відшкодувати спричинену шкоду рівну вартості пошкодженого або втраченого вантажу Експедитору з правом наступного відшкодування за рахунок Перевізника на підставі ст.924 ЦК України. В разі запізнення під завантаження/розвантаження вантажу Експедитор 2 сплачує штраф у розмірі 50 грн. за кожен час затримки завантаження/розвантаження вантажу, з наступним відшкодуванням за рахунок Перевізника.

З метою виконання договірних зобов`язань перед Експедитором ТОВ "Лиман ТК" підприємцем Демірел (Саржан) укладено з підприємцем ОСОБА_2 (Перевізником) Договір-Заявку на перевезення вантажу від 01.07.2016 №010716 (далі - Договір-Заявка) (т.1 а.с.17).

Матеріалами справи встановлено, що під час перевезення вантажу, сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення між автомобілем "AUDI А8", реєстраційний номерний знак Чешської республіки НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 ,, із вантажним автомобілем марки "MAN TGA" державний реєстраційний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки "ПП GEN TRAIL" д.р.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Внаслідок вищевказаної ДТП частково втрачено вантаж, сума пошкодженого вантажу склала 67976,52 грн. Вказані кошти були відшкодовані позивачем, що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що правовідносини сторін у даній справі виникли з договору - заявки на перевезення вантажу №010716 від 01.07.2016, за яким позивач виступав замовником, а відповідач перевізником.

Відповідно до ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст.924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ч.ч.2,5 ст.308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Згідно із ст.314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату. У разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд України у своїй постанові від 23.03.2016р. по справі №6-2086цс15 висловив наступну правову позицію: "Відповідно до статті 924 цього Кодексу перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Отже, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу. Перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, спричинених непереборною силою. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, не зумовленого непереборною силою, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняє перевізника від відповідальності за незбереження вантажу."

В умовах Договору-Заявки від 01.07.2016 ФОП ОСОБА_2. (Перевізник) та ФОП Саржан В.В. (Замовник) визначили, що Перевізник несе матеріальну відповідальність за збереження прийнятого для перевезення вантажу (керамічну плитку на піддонах 10 тон).

Відповідачем не надано доказів, що втрата (псування) вантажу сталася внаслідок випадку, що зумовлений, саме непереборною силою.

Відповідно до ст.920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено обов`язок відповідача відшкодувати вартість пошкодженого вантажу (умови Договору - Заявки №010716 від 01.07.2016р.), оскільки відповідач як перевізник за умовами вищезазначеного договору несе матеріальну відповідальність за збереження прийнятого до перевезення вантажу.

ФОП ОСОБА_2. не доведено, що між ним та ФОП Саржан В.В. укладались будь-які інші договори на перевезення вантажу, крім Договору - Заявки №010716 від 01.07.2016р., отже доведеною є та обставина, що вантаж у вигляді керамічної плитки перевозився відповідачем за ТТН №4242 від 02.07.2016 саме на виконання умов вищезазначеного договору.

Також, слід зазначити, що Свалявським районним судом Закарпатської області винесено вирок у справі №306/2057/16-К від 21.05.2019, в якому, зокрема вирішено цивільний позов ОСОБА_2 . Указаним вироком встановлено «Заподіяна підсудним ОСОБА_1 майнова та немайнова (моральна) шкода повинна бути відшкодована потерпілому ОСОБА_2. Відшкодуванню підлягає, зокрема, вартість знищеного товару 67 976,52 грн. (підтверджується договором - заявкою №010716 від 01.07.2016, укладеним між ФОП Саржан В.В. та ФОП ОСОБА_2.).

Таким чином, відповідачем порушено договірні зобов`язання, а саме, не забезпечено збереження вантажу та його видачу вантажоодержувачу в повному обсязі, з огляду на що, суд керуючись принципами справедливості та розумності, дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 67976,52 грн. - вартості втраченого вантажу.

Відносно доводів позивача про те, що правовідносини сторін у цій справі мають кваліфікуватися саме як регресні, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на норми статті 1191 ЦК України, що встановлюють право особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, пред`явити зворотну (регресну) вимогу до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов`язання розглядається як похідне від іншого зобов`язання. У регресних зобов`язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, відтак обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування.

З наведеного слідує, що право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

Позивач зокрема вважає, що він отримав право на звернення до суду за захистом свого порушеного права після фактичного понесення збитків у розмірі вартості пошкодженого вантажу, відшкодованого на користь ТОВ "Лиман ТК", а останнім до цього - власнику вантажу, і відповідач, як особа, що спричинила вказані збитки, має їх відшкодувати на користь позивача у порядку регресу.

Суд вважає таке твердження позивача помилковим, оскільки регресні зобов`язання входять до групи позадоговірних і стягнення збитків в порядку регресу ґрунтується на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях, натомість встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що спірні правовідносини виникли на підставі правочину - Договору-Заявки на перевезення вантажу від 01.07.2016 №010716, а отже не є позадоговірними і не можуть кваліфікуватися як регресні.

За такого суд відхиляє аргумент позову щодо застосування ст.1191 ЦК України, оскільки названа стаття визначає право на звернення з регресними вимогами щодо відшкодування збитків, що передбачає наявність позадоговірних (деліктних) відносин сторін спору на ґрунті завданої шкоди.

Натомість, як уже зазначалося вище, правовідносини між сторонами у цій справі виникли у зв`язку з порушенням умов договору перевезення вантажу перевізником, тобто відповідальність перевізника за втрату вантажу і завдану внаслідок цього шкоду повністю охоплюється договірними відносинами.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

В даному випадку суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що позивачем доведено наявність підстав для стягнення з підприємця ОСОБА_2. вартості втраченого вантажу, у зв`язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Суд зауважує, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_5 ) на користь Фізичної особи-підприємця Дімерел (Саржан) Вероніки Вікторівни, АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_6 ) грошові кошти у сумі 67976,52 грн. та 1378,00 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.11.2023.

Суддя Н.О. Семенчук