Рішення

від 01.12.2023 по справі 920/1150/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.2023м. СумиСправа № 920/1150/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/1150/23

за позовом: Мала приватна фірма Д.Д.Д. (пров. Вільний, 8, кв. 1, м. Суми, 40004

ЄДРПОУ 21114593)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Сумимостобуд

(пр.-т. Перемоги, буд. 32, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 21118361)

про стягнення 118 057 грн 26 коп.

Суть спору. 04.10.2023 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд стягнути з відповідача 118 057 грн 26 коп., з яких: 56 433 грн 50 коп. штраф, 61 623 грн 76 коп. пені за прострочення сплати орендної плати за Договором оренди земельної ділянки від 01.04.2017; а також просить стягнути з відповідача судовий збір.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.10.2023 справу № 920/1150/23 розподілено для розгляду судді Заєць С.В.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.10.2023 відкрито провадження у справі №920/1150/23 (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 10.10.2023) за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено строк відповідачу для надання відзиву на позовну заяву, позивачу для надання відповіді на відзив на позовну заяву.

01.11.2023 відповідач надав до суду відзив від 27.10.2023, б/н (вх.№6875) на позовну заяву, відповідно до змісту якого просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем, на 90%, а саме: суму пені з 61 311 грн 38 коп. до 6 131 грн 14 коп., суму штрафу з 56 433 грн 50 коп. до 5 643 грн 35 коп.

06.11.2023 позивачем надано до суду відповідь від 05.11.2023, б/н (вх.№6986) на відзив, згідно з якою позивач заперечує проти тверджень відповідача, висловлених у відзиві, вказуючи на їх необґрунтованість.

13.11.23 відповідачем надіслано до суду заперечення від 09.11.2023, б/н (вх.№7142/23) на відповідь на відзив.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин першої четвертої статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.

01.04.2017 між Малою приватною фірмою «Д.Д.Д.» (надалі - МПФ «ДДД», орендодавець, відповідач) та Товариством в обмеженою відповідальністю «СУМИМОСТОБУД» (надалі ТОВ «СУМИМОСТОБУД», орендар, відповідач) було укладено Договір оренди землі від 01.04.2017, б/н (надалі - Договір).

Згідно з п. 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (земельні ділянки) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером (кадастровими номерами) 5924755800:01:001:0299, яка розташована (які розташовані): вул. Робітнича, 2/5 в смт. Степанівка Сумського району Сумської області.

Відповідно до п.2 Договору в оренду передається (передаються) земельна ділянка (земельні ділянки) загальною площею 0,5769 га. Цільове призначення земельної ділянки (земельних ділянок): землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. 16 Договору).

Сторони погодили, що визначені цим договором права та обов`язки набирають обов`язкової сили для сторін починаючи з 01 квітня 2017 року, незважаючи від дати державної реєстрації права оренди (п. 40 Договору).

Пунктом 8 Договору передбачено, що його укладено на сім років, тобто до 01.04.2024.

24.04.2023 Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №20169796, що підтверджується відповідним витягом (а.с. 12).

Згідно з Актом прийому-передачі земельної ділянки від 01.04.2017, б/н МПФ «ДДД» передало в платне тимчасове орендне користування ТОВ «СУМИМОСТОБУД» земельну ділянку площею 0,5769 га з кадастровим номером 5924755800:01:001:0299.

Відповідно до п. 11 Договору орендна плата вноситься щомісячно, не пізніше 05 числа місяця наступного за місяцем, за який сплачується орендна плата. Пунктом 9 вказаного договору розмір орендної плати встановлено в 360 000 грн на рік з ПДВ. Оплата при цьому проводиться з урахуванням річного індексу інфляції попереднього року.

Таким чином, з урахуванням річних індексів інфляції за 2018-2022 роки, щомісячна сума орендної плати у 2022 році склала 45 031 грн 52 коп., у 2023 році 57 009 грн 91 коп.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі», ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» та ст. 792 Цивільного кодексу України договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується розрахунком позивача (а.с. 32) з лютого 2022 року по жовтень 2022 року включно та з грудня 2022 року по лютий 2023 року включно ТОВ «СУМИМОСТОБУД» здійснювало сплату орендної плати з порушенням визначених Договором строків оплати.

Відповідач не спростував доводів позивача належними та допустимим доказами, тому факт оплати відповідачем за лютий 2022 року - жовтень 2022 року включно та за грудень 2022 року - лютий 2023 року включно за Договором оренди землі з простроченням платежу є таким, що встановлений судом.

Враховуючи прострочення оплати відповідачем за Договором оренди землі у періоди з лютого 2022 року по жовтень 2022 року включно та з грудня 2022 року по лютий 2023 року включно позивачем нараховані 61 623 грн 76 коп. пені та 56 433 грн 50 коп. штрафу.

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій суд зазначає наступне:

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки .

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідачем не заперечується факт неналежного виконання умов Договору в частині порушення встановлених Договором строків оплати.

Частиною першою статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 14 Договору у разі невнесення в строк орендної плати нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 61 623 грн 76 коп. пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення

Розглянувши та перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем в обгрунтованому розрахунку сум, що стягуються (а.с.32), суд встановив, що даний розрахунок є обгрунтованим та арифметично вірним.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 року у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 року у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18).

Згідно з п. 28 Договору у випадку прострочення сплати орендної плати більше ніж на два банківські дні відповідач зобов`язаний сплатити на користь МПФ «ДДД» штраф у розмірі 10% від суми несплаченої в строк орендної плати.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку (а.с. 32) сума штрафу становить 56 433 грн 50 коп.

Відповідач контррозрахунку штрафних санкцій суду не надав.

Розглянувши та перевіривши розрахунок штрафу, наведений позивачем в обгрунтованому розрахунку сум, що стягуються (а.с.32), суд встановив, що даний розрахунок є обгрунтованим та арифметично вірним.

Разом з тим, частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі.Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Враховуючи викладене вище, суд приймає до уваги відсутність обгрунтованих доказів на підтвердження понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань по Договору або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з діями відповідача, складне фінансове становище відповідача, а також зважаючи на повне виконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати, суд вважає за доцільне зменшити розмір нарахованої пені на 15 % - до 52 380 грн 20 коп. та зменшити розмір нарахованого штрафу на 15 % - до 47 968 грн 48 коп. В іншому відмовити.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову в частині стягнення з відповідача 52 380 грн 20 коп. пені та 47 968 грн 48 коп. штрафу. Водночас, в частині стягнення 9 243 грн 56 коп. пені та 8 465 грн 02 коп. суд відмовляє у зв`язку із зменшенням розміру пені та штрафу на 15 %.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, враховуючи, що спір виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати орендної плати, судовий збір в сумі 2 684 грн 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Малої приватної фірми Д.Д.Д. до Товариства з обмеженою відповідальністю Сумимостобуд про стягнення 118 057 грн 26 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сумимостобуд (пр.-т. Перемоги, буд. 32, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 21118361) на користь Малої приватної фірми Д.Д.Д. (пров. Вільний, 8, кв. 1, м. Суми, 40004 ЄДРПОУ 21114593) 52 380 (п`ятдесят дві тисячі триста вісімдесят) грн 20 коп. пені, 47 968 (сорок сім тисяч дев`ятсот шістдесят вісім) грн 48 коп. штрафу, а також 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 04.12.2023.

СуддяС.В. Заєць