Постанова

від 24.04.2024 по справі 920/1150/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р. Справа№ 920/1150/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Тарасенко К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумимостобуд"

на рішення Господарського суду Сумської області

від 01.12.2023 (повний текст складено та підписано 04.12.2023)

у справі №920/1150/23 (суддя Заєць С.В.)

за позовом Мала приватна фірма "Д.Д.Д."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумимостобуд"

про стягнення 118 057 грн 26 коп.

ВСТАНОВИВ:

Мала приватна фірма "Д.Д.Д." звернулася до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумимостобуд" про стягнення 118 057 грн 26 коп., з яких: 56 433 грн 50 коп. штраф, 61 623 грн 76 коп. пені за прострочення сплати орендної плати за Договором оренди земельної ділянки від 01.04.2017.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.12.2023 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумимостобуд" на користь Малої приватної фірми "Д.Д.Д." 52 380 грн 20 коп. пені, 47 968 грн 48 коп. штрафу, а також 2 684 грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано наявністю підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, на 15%.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумимостобуд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 01.12.2023 у справі №920/1150/23 та прийняти нове, яким зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

Апеляційна скарга мотивована неповним дослідженням доказів, що були долучені відповідачем до відзиву, ненаданням місцевим судом об`єктивної оцінки усім обставинам справи, що призвело до передчасних висновків та прийнття рішення про зменшення розміру штрафних санкцій лише 15%. При цьому скаржник зазначив, що присуджена до стягнення сума штрафних санкцій є занадто великою, враховуючи, що позивач не зазнав збитків; в умовах військовою агресії, діяльність як позивача так і відповідача як суб`єктів підприємницької діяльності є утрудненою та на сторін однаково вливають негативні фактори, пов`язані з поєнними діями на території України; відповідач виконав свій обов`язок зі сплати орендної плати у повному обсязі; відповідач намагався дійти згоди з позивачем щодо ненарахування штрафних санкцій, що було залишено без реагування позивачем.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2023 апеляційну скаргу у справі №920/1150/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

15.01.2024 матеріали справи №920/1150/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №920/1150/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024, справу №920/1150/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумимостобуд" на рішення Господарського суду Сумської області від 01.12.2023 у справі №920/1150/23. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

На адресу суду 11.03.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

На адресу суду 19.03.2024 від скаржника надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній повторно виклав доводи зазначені в апеляційній скарзі.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 01.04.2017 між Малою приватною фірмою "Д.Д.Д." (надалі - МПФ "ДДД", орендодавець, відповідач) та Товариством в обмеженою відповідальністю "СУМИМОСТОБУД" (надалі ТОВ "СУМИМОСТОБУД", орендар, відповідач) було укладено Договір оренди землі від 01.04.2017, б/н (надалі - Договір).

Згідно з п. 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (земельні ділянки) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером (кадастровими номерами) 5924755800:01:001:0299, яка розташована (які розташовані): вул. Робітнича, 2/5 в смт. Степанівка Сумського району Сумської області.

Відповідно до п.2 Договору в оренду передається (передаються) земельна ділянка (земельні ділянки) загальною площею 0,5769 га. Цільове призначення земельної ділянки (земельних ділянок): землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. 16 Договору).

Сторони погодили, що визначені цим договором права та обов`язки набирають обов`язкової сили для сторін починаючи з 01 квітня 2017 року, незважаючи від дати державної реєстрації права оренди (п. 40 Договору).

Пунктом 8 Договору передбачено, що його укладено на сім років, тобто до 01.04.2024.

24.04.2023 Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №20169796, що підтверджується відповідним витягом (а.с. 12).

Згідно з Актом прийому-передачі земельної ділянки від 01.04.2017, б/н МПФ "ДДД" передало в платне тимчасове орендне користування ТОВ "СУМИМОСТОБУД" земельну ділянку площею 0,5769 га з кадастровим номером 5924755800:01:001:0299.

Відповідно до п. 11 Договору орендна плата вноситься щомісячно, не пізніше 05 числа місяця наступного за місяцем, за який сплачується орендна плата. Пунктом 9 вказаного договору розмір орендної плати встановлено в 360 000 грн на рік з ПДВ. Оплата при цьому проводиться з урахуванням річного індексу інфляції попереднього року.

Таким чином, з урахуванням річних індексів інфляції за 2018-2022 роки, щомісячна сума орендної плати у 2022 році склала 45 031 грн 52 коп., у 2023 році 57 009 грн 91 коп.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі", ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" та ст. 792 Цивільного кодексу України договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується розрахунком позивача (а.с. 32) з лютого 2022 року по жовтень 2022 року включно та з грудня 2022 року по лютий 2023 року включно ТОВ "СУМИМОСТОБУД" здійснювало сплату орендної плати з порушенням визначених Договором строків оплати.

Відповідач не спростував доводів позивача належними та допустимим доказами, тому факт оплати відповідачем за лютий 2022 року - жовтень 2022 року включно та за грудень 2022 року - лютий 2023 року включно за Договором оренди землі з простроченням платежу є таким, що встановлений судом.

Враховуючи прострочення оплати відповідачем за Договором оренди землі у періоди з лютого 2022 року по жовтень 2022 року включно та з грудня 2022 року по лютий 2023 року включно позивачем нараховані 61 623 грн 76 коп. пені та 56 433 грн 50 коп. штрафу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 14 Договору, у разі невнесення в строк орендної плати нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Колегія суддів перевіривши здійснений позивачем розрахунок, дійшла висновку про його правильність. Таким чином, розмір пені за порушення строку сплати орендної плати за договором від 01.04.2017 становить 61 623 грн 76 коп.

Як погоджено сторонами у пункті 28 Договору, у випадку прострочення сплати орендної плати більше ніж на два банківські дні відповідач зобов`язаний сплатити на користь МПФ "ДДД" штраф у розмірі 10% від суми несплаченої в строк орендної плати.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги Малої приватної фірми "Д.Д.Д." про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумимостобуд" штрафу в розмірі 6 433 грн 50 коп. грн є обґрунтованими.

При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумимостобуд" просило місцевий господарський суд зменшити розмір пені та штрафу на 90%, в обґрунтування чого відповідач зазначив, що станом на дату звернення позивача з позовом сума заборгованості була повністю погашена відповідачем, що позивач не навів належними та допустимими доказами факту понесення збитків у зв`язку із несвоєчасною сплатою орендної плати відповідачем, що позивач жодним чином не врахував майновий стан відповідача, проігнорував прохання відповідача зменшити розмір орендної плати та не нараховувати штрафні санкції. Також відповідач зазначив, що порушення строків оплати знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти Укрпаїни, про що свідчить копія витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №42022202510000032, копії акту від 05.03.2022 про фіксацію факту пошкодження майна ТОВ "Сумимостобуд" внаслідок авіаційного бомбардування, копія довідки Сумського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Суммській області №264 від 21.03.2022, копія акту про пожежу від 24.06.2022, копія акту комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації №654 від 10.10.2022.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на перелік причин і обставин, які зумовили порушення відповідачем строку сплати орендних платежів за договором оренди землі від 01.04.2017, враховуючи, що відповідач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором оренди, враховуючи відсутність доказів понесення позивачем збитків, зумовлених порушенням відповідачем його господарських зобов`язань, погіршення фінансового стану, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача, на 15%, що становлять 52 380,20 грн пені та 47 968,48 грн штрафу.

Колегія суддів зазначає, що покладені в основу апеляційної скарги доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, фактично дублюють його позицію викладену у відзиві на позовну заяву, з огляду на що, та враховуючи, що апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для зменшення заявленого позивачем розміру штрафних санкцій на 15%, доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин.

Апеляційний господарський суд відхиляє посилання відповідача на надмірність заявлених позивачем сум пені та штрафу, які не відповідають засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, оскільки у даному випадку судом першої інстанції реалізовано свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує, у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Натомість, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

З обставин цього спору вбачається, що така оцінка була проведена судом першої інстанції, а відповідна мотивація викладена в судовому рішенні. Ця мотивація співпадає із усталеними підходами, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки і протилежні доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Щодо ж до тверджень апелянта про те, що порушення строків виконання покладених на нього договірних зобов`язань, спричинене пошкодженням його майна, внаслідок ракетного обстрілу, то вони є необгрунтованими, у зв`язку з відсутністю причинно-наслідкового зв`язку між пошкодженням майна відповідача, що знаходиться за адресою: м. Суми, пр.-т. Курський, 32 та несплатою в строк орендної плати за землю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Інші доводи, на які посилався відповідач під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумимостобуд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 01.12.2023 у справі №920/1150/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумимостобуд".

Матеріали справи №920/1150/23 повернути Господарському суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

К.В. Тарасенко