Постанова

від 14.11.2023 по справі 904/2063/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 904/2063/20 (904/8245/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - В.Ф. Мороз, судді: Л.А. Коваль, А.Є. Чередко) від 07.09.2023

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя А.В. Суховаров) від 04.04.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго інвест"

2. ОСОБА_1

про визнання договору недійсним

в межах справи № 904/2063/20

за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго інвест"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник позивача -Матюшко В.В. адвокат,

представник відповідача-1 (боржника) - не з`явився,

представник відповідача-2 - не з`явився.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 26.05.2020 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив порушити за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" провадження у справі про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго інвест" (далі - Боржник), визнати вимоги ініціюючого кредитора до Боржника у відповідних сумах, ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном Боржника та призначити розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Ткаченко Дениса Володимировича тощо.

05.11.2020 Господарський суд Дніпропетровської області за підсумками попереднього судового засідання у справі про банкрутство Боржника ухвалив визнати грошові вимоги, зокрема, Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" в сумі 4 204 грн 00 коп. із задоволенням у першу чергу, в сумі 422 426 185 грн 46 коп. - в четверту чергу, в сумі 51 275 997 грн 75 коп. - в шосту чергу.

1.2. 01.10.2021 Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія", ухвала від 03.11.2022, далі - Позивач) подало позов про визнання недійсним договору від 19.01.2017 № 5692/17/000217 (далі - Договір) купівлі-продажу автомобіля Mercedes-Benz, 2011 року випуску, vin-код НОМЕР_1 (далі - Автомобіль), укладеного між Боржником (Відповідач-1) та фізичною особою ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2).

1.3. Позов обґрунтований порушенням законодавства про заставу під час продажу Автомобіля за оспорюваним Договором, оскільки Боржник, передавши у 2012 році Автомобіль у заставу Позивачу з метою забезпечення виконання зобов`язань Боржника перед Позивачем за укладеними між вказаними особами кредитними договорами, між тим всупереч умовам договору застави та вимогам законодавства про заставу в подальшому здійснив продаж Автомобілю Відповідачу-2 без отримання на це згоди Позивача як заставодержателя, а власником Автомобілю на момент звернення із позовом є Відповідач-2.

1.4. 07.09.2022 Відповідач-2 у відзиві на позов заявив про застосування позовної давності у спірних правовідносинах та просив відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав спливу позовної давності за вимогами про визнання Договору недійсним.

1.5. 23.09.2022 Позивач у відповіді на відзив Відповідача-2, заперечуючи аргументи останнього, зазначив, що не вважає пропущеною позовну давність при зверненні із позовом до відповідачів у спірних правовідносинах.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1. 04.04.2023 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення (залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2023) про задоволення позову та визнання Договору недійсним.

2.2. Судові рішення мотивовані наявністю підстав для недійсності оспорюваного Договору через продаж Боржником Відповідачу-2 Автомобілю за цим Договором без отримання згоди на такий продаж Позивача, як заставодержателя Автомобілю, та враховуючи наявність в Державному реєстрі обтяжень реєстрації обтяжень рухомого майна інформації про обтяження Автомобілю заставою. При цьому суди виходили з того, що Позивач не пропустив позовну давність, дізнавшись про оспорювану угоду 24.12.2020 з інформації Територіального сервісного центру МВС, а перевірка наявності та стану Автомобілю як об`єкта застави є правом, а не обов`язком Позивача як заставодержателя, тоді як заборона на відчуження Автомобілю без згоди заставодержателя є обов`язком Відповідача-1 як заставодавця, який допустив протиправну поведінку у спірних правовідносинах.

2.3. Апеляційний суд, підтримуючи ці висновки, зазначив про доведення наданими у справі доказами факту укладення оспорюваного Договору, враховуючи відомості, надані Територіальним сервісним центром МВС стосовно обставин перереєстрації Автомобілю з Боржника на Відповідача-2, однак незазначення останнім обставин набуття ним прав на Автомобіль.

3. Встановлені судами обставини

3.1. 29.02.2012 року між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" - (заставодержателем) та Боржником (заставодавцем) укладено Договір застави № 290212-З (далі - Договір застави).

Заставою за цим Договором забезпечуються кожна та всі з вимог заставодержателя, що випливають з Кредитного договору із всіма змінами та доповненнями до нього або які можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, укладеного між Заставодержателем та Позичальником, а саме кредитними договорами 1, 2, 3, 4.

3.2. Основне зобовязання-1, основне зобов`язання-2, основне зобовязання-3, основне зобовязання-4 - разом та кожен окремо - далі іменується основне зобов`язання (пункт 1.1 Договору застави в редакції Договору №271218 від 27.12.2018 про зміну Договору застави)

В забезпечення виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором заставодавець надає в заставу транспортний засіб легковий седан В, чорний MERCEDES-BENZ, 2011 року випуску, vin-код НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_3 (Автомобіль).

Предмет застави належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 28.04.2011, виданого Дніпропетровським ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Предмет застави передається в заставу разом з усіма його складовими частинами згідно з технічною документацією.

3.3. Заставодавець має право володіти та користуватися предметом застави у відповідності з умовам цього договору виключно за його цільовим призначенням і при умові його збереження (пункт 2.4.1 Договору №271218 від 27.12.2018 про зміну Договору застави).

Заставодавець зобов`язаний не передавати предмет застави в оренду (майновий найм), у лізинг, наступну заставу, у спільну діяльність, або у позичку, не здійснювати його відчуження або інше розпорядження предметом застави без письмової згоди заставодержателя (пункт 2.3.4 Договору №271218 від 27.12.2018 про зміну Договору застави).

Заставодавець зобов`язаний:

- не вчинювати дій, пов`язаних зі зміною права власності на майно;

- не вчинювати дій, пов`язаних з передачею третім особам прав на майно (в тому числі не заставляти та не передавати в оренду) без письмової згоди заставодержателя (пп.пп.3.1.1, 3.1.2 Договору застави).

3.4. Приписи пунктів 3.2.3, 3.1.10 Договору застави передбачають право заставодержателя заставного майна на проведення відповідних перевірок наявності та стану заставного майна, а також бухгалтерської документації, що стосується предмета застави потягом дії договору застави та при його пролонгаціях в період з 2016 до 2018 роки, натомість не встановлюють такого обов`язку для заставодержателя.

Положення пункту 2.3.4 Договору № 271218 від 27.12.2018 про зміну Договору застави передбачають саме обов`язок заставодавця не здійснювати відчуження або інше розпорядження предметом застави без письмової згоди заставодержателя.

3.5. 19.01.2017 Автомобіль знято з обліку для реалізації Боржником.

21.01.2017 на підставі Договору Автомобіль зареєстровано на іншого власника - Відповідача-2.

3.6. Примірник/копія оспорюваного договору у Позивача (Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", кредитора Боржника) відсутні, оскільки банк не є стороною правочину.

3.7. 07.06.2022 від Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" надійшло клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Бізнес" копії Договору купівлі-продажу №5692/17/000217 від 19.01.2017 щодо відчуження Автомобіля.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2022 клопотання Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про витребування доказів задоволено: витребувано у Відповідача-2 (50000, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Чкалова, буд.12, реєстраційний номер облікової картки платника податків 1865007939) копію Договору щодо відчуження Автомобіля; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Бізнес" (49000, місто Дніпро, вул. Сергія Подолинського, буд.31Г, оф.201, ідентифікаційний номер юридичної особи 37149593) копію Договору щодо відчуження Автомобіля; зобов`язано докази, витребувані ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2022 надати не пізніше 04.07.2022.

3.8. В підготовчому засіданні 02.08.2022 судом розгляд справи відкладено на 08.09.2022; ухвалено повторно витребувати у Відповідача-2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Бізнес" копію Договору щодо відчуження Автомобіля та зобов`язано учасників справи надати витребувані судом докази в строк до 05.09.2022.

3.9. 17.08.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Бізнес" надійшов лист, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Бізнес" вказує, що документи, які стали підставою для оформлення Договору зберігалися протягом 5 років, та були знищені після закінчення терміну зберігання.

3.10. Докази, витребувані ухвалою суду від 07.06.2022, Відповідач-2 суду не надав.

07.09.2022 від Відповідача-2 надійшов відзив на позов, згідно з яким він стверджує про безпідставність позовних вимог, оскільки встановити фактичні обставини придбання цього транспортного засобу на сьогоднішній час не вбачається можливим, з огляду на відсутність копії оспорюваного договору. Відповідач-2 зазначає про відсутність у нього, станом на час придбання транспортного засобу, інформації щодо перебування вказаного автомобіля в заставі банка, та відповідного права у продавця на відчуження предмета застави тільки за згодою заставодержателя.

3.11. Позивач заявив в підготовчому засіданні 15.12.2022 клопотання про витребування: відомостей щодо фізичної особи, на яку 21.01.2017 було зареєстровано Автомобіль.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2022 витребувано з ТСЦ МВС №1242 (49041, місто Дніпро, проспект Праці, 16) інформацію, щодо фізичної особи, на яку 21.01.2017 був зареєстрований Автомобіль.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 зобов`язано, повторно, ТСЦ МВС № 1242 надати інформацію щодо фізичної особи, на яку 21.01.2017 було зареєстровано Автомобіль.

3.12. 17.03.2023 від Територіального сервісного центру МВС №1242 надійшла відповідь, згідно з якою Автомобіль, який був у власності Боржника, 21.01.2017 перереєстровано на Відповідача-2.

03.08.2023 до апеляційного суду від Територіального сервісного центру МВС № 1242 Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області надійшов лист про надання копій документів від 25.07.2023 № 31/4-1242-1206.

3.13. В матеріалах справи відсутня копія Договору.

В матеріалах справи наявні:

- листи Територіального сервісного центру МВС №1242 Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області інформації, відповідно до інформації з яких:

- 19.01.2017 Автомобіль, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 було знято з обліку для реалізації Боржником;

- 21.01.2017 на підставі Договору укладеному в ТОВ "Авто Бізнес", Автомобіль зареєстровано на іншого власника;

- станом на 20.08.2017 подальших перереєстрацій вказаного транспортного засобу не відбувалось.

3.14. Від Територіального сервісного центру МВС № 1242 Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області надійшов лист про надання копій документів від 25.07.2023 № 31/4-1242-1206, в якому суд повідомлено, що документи, на підставі яких було перереєстровано Автомобіль на гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було знищено в зв`язку з закінченням терміну зберігання документів…. На підтвердження вказаних обставин надано копію Акту про вилучення для знищення справ та журналів від 10.02.2021 № 31/4-1242-190 на 3 арк.

3.15. Арбітражний керуючий ліквідатор Боржника (продавця) Ткаченко Д.В. надав пояснення за вих. № 01-34/02-80 від 04.09.2023, згідно якими з дня його призначення і по сей день, керівником та єдиним засновником (учасником) банкрута - ОСОБА_2 , не було передано йому бухгалтерської та іншої документації, в тому числі екземпляру договору купівлі-продажу №5692/17/000217 від 19.01.2017.

3.16. Відповідач-2, зазначаючи про відсутність у нього копії оспорюваного договору, не зміг привести суду конкретизованої інформації щодо обставин придбання ним Автомобіля, зокрема, яким чином Відповідач-2 знайшов вказаний транспортний засіб, коли, де, у кого та за яких обставин здійснив його купівлю, за яку суму; не надав доказів здійснення розрахунку за нього на підтвердження наведених ним аргументів, як і доказів за яким саме правочином було здійснено його придбання (підстави виникнення права власності), обставини за яких у нього не зберіглася його копія, чи звертався він за отриманням копії / відновленням екземпляру договору (якщо ні, причини такого незвернення) тощо.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 29.09.2023 Відповідач-2 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2023 і ухвалити нове рішення, яким відмовити Позивачу у задоволенні вимог про визнання недійсним Договору.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду у цій справі є положення пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди, порушивши норми статей 73, 76, 77, 78, 164 ГПК України та статей 202, 203, 208, 208 639 Цивільного кодексу України (щодо правил та форми договору, який підлягає державній реєстрації та нотаріальному посвідченню), за відсутності доказів у справі - безпосередньо оспорюваного договору, безпідставно застосувавши стандарт доказування "вірогідність доказів", що були надані стосовно обставин перереєстрації Автомобіля, дійшли незаконного висновку про набуття Відповідачем-2 права власності на Автомобіль саме за Договором, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо встановлення обставин за відсутності доказів у справі, які викладених в постановах від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17, від 24.06.2020 у справі № 913/843/14, а також за відсутності висновку Верховного Суду спорах про недійсність договору, який відсутній у матеріалах справи та у сторін.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Згідно з аргументами Позивача у відзиві на касаційну скаргу він заперечує аргументи в касаційній скарзі з підстав, що загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних рішеннях, наголошуючи на тому, що скаржник не навів доказів та обставин придбання ним Автомобіля, право власності на який він не заперечує, а доказами у справі підтверджується факт реєстрації Автомобіля за Відповідачем-2 саме на підставі Договору; скаржник не зазначив в чому полягає порушення судами норм матеріального і процесуального права.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо наслідків відчуження заставленого майна без згоди заставодержателя

7.1. Предметом спору у цій справі за вимогами кредитора Боржника (Позивача) став укладений між відповідачами в січні 2017 року договір купівлі-продажу рухомого майна (Автомобілю), який був відчужений Відповідачем-1 (Боржником) Відповідачу-2 за оспорюваним договором без згоди Позивача (що є правонаступником Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", у заставі якого перебував Автомобіль, пункти 1.2, 3.2).

У зв`язку з цим Суд звертається до чинного, станом на дату вчинення оспорюваного правочину в січні 2017 року (пункт 3.6), нормативного регулювання відчуження переданого в заставу рухомого майна.

7.2. Відповідно до частини другої статті 586 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору, далі - ЦК України)) заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Норма аналогічного змісту містилась у частині другій статті 17 Закону України "Про заставу" (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору).

Відтак, наведені приписи Закону України "Про заставу" та ЦК України прямо пов`язують виникнення у заставодавця права на відчуження предмета застави, його передачу в користування іншій особі та розпорядження іншим чином з отриманням на це згоди заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

7.3. Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором; якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні.

Згідно з частиною першою статті 10 цього Закону у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

7.4. Суди встановили, що в пунктах 2.3.4 Договору № 271218 від 27.12.2018 про зміну укладеного між Позивачем як заставодержателем та Відповідачем-1 як заставодавцем Договору застави та в пунктах 3.1.1, 3.1.2 Договору застави сторони погодили обов`язок Відповідача-1 як заставодавця не здійснювати відчуження або інше розпорядження предметом застави (Автомобілем) без письмової згоди заставодержателя, не вчинювати дій, пов`язаних зі зміною права власності на Автомобіль; не вчинювати дій, пов`язаних з передачею третім особам прав на Автомобіль (в тому числі не заставляти та не передавати в оренду) без письмової згоди заставодержателя (пункт 3.3).

7.5. Отже, як законом, так умовами Договору застави передбачено необхідність отримання Відповідачем-1 як власником та заставодавцем Автомобіля згоди Позивача як заставодержателя на відчуження цього заставленого майна.

А тому відсутність цієї згоди Позивача на відчуження Автомобіля за оспорюваним правочином вказує на відсутність у Боржника як заставодавця необхідного обсягу повноважень для вчинення цього правочину та вказує на недотримання сторонами умов чинності правочину, встановлених статтею 203 ЦК України (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам).

7.6. Враховуючи, що сама по собі обставина відсутності згоди заставодержателя на вчинення правочину з відчуження заставленого майна є достатньою підставою для задоволення позову заставодержателя про визнання такого правочину недійсним, а суди встановили порушення сторонами Договору наведеного порядку відчуження предмета застави, що сторони у цій справі, зокрема і скаржник, не заперечили, Суд погоджується з висновками судів в оскаржуваних рішеннях про наявність підстав для визнання недійсним Договору за вимогами Позивача як заставодержателя, який в порядку частини третьої статті 215 ЦК України заперечив дійсність оспорюваного Договору на підставах, встановлених законом.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 21.05.2021 у справі № 910/3425/20.

Щодо встановлення правовідносин між сторонами за правочином, що вчиняється в письмовій формі

7.7. За аргументами в касаційній скарзі (пункт 5.1) Відповідач-2 заперечує набуття ним права власності на Автомобіль саме за Договором, а відповідно заперечує і свою участь в оспорюваному правочині як сторони Договору.

Водночас, оскільки скаржник не оспорює факт переходу до нього права власності на Автомобіль, то одним із спірних питань, що потребує вирішенню, є визначення правочину, на підставі якого він його набув, у зв`язку з чим Суд зазначає про таке.

7.8. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

7.9. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

7.10. У пунктах 1-3 частини першої статті 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

7.11. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

7.12. 17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК України, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес новий стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

7.13. Відповідно до статті 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

7.14. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

7.15. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

7.16. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

7.17. Крім викладеного Суд зазначає, що застосування такого стандарту доказування як вірогідність доказів є допустимим також при вирішенні спору щодо правочину, факт вчинення якого, його правова природа або факт участі тієї чи іншої сторони (особи) у такому правочині заперечується з підстав відсутності договору у письмовій формі (статті 205, 207, 208 ЦК України).

У цьому висновку суд звертається до висновків Верховного Суду в постанові від 23.02.2022 у справі № 922/2182/21, згідно з якими, вирішуючи спір щодо правової природи договору про відчуження частки у статутному капіталі Товариства (купівлі-продажу або дарування), що було обумовлено обставиною відсутності договору купівлі-продажу у письмовій формі, через що сторона заперечувала факт укладення договору саме купівлі-продажу, наполягаючи на укладенні іншого договору - дарування, касаційний суд застосував до спірних правовідносин та керувався таким стандартом доказування як вірогідність доказів та дійшов висновку у вказаній справі про укладення у спірних правовідносинах договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства.

Також Суд керується висновками Верховного Суду у постановах від 01.06.2020 у справі № 906/355/19 та від 07.11.2021 у справі № 758/13213/18 (провадження № 61-6952св21), у яких обставини укладення договору, факт чого заперечувався та примірник (оригінал) якого у справі був відсутній, були встановлені на підставі доказів, зокрема документів податкової звітності та бухгалтерського обліку сторін угоди, що вказували на виконання сторонами (певними особами) відповідного правочину.

7.18. Отже, суди попередніх інстанцій, керуючись стандартом "вірогідності доказів", та встановивши обставини (пункти 3.5-3.16), а саме:

- відсутності в матеріалах справи оригіналу/копії Договору;

- надходження 17.03.2023 від Територіального сервісного центру МВС №1242 відповіді, згідно з якою Автомобіль, який був у власності Боржника, 21.01.2017 перереєстровано на Відповідача-2;

- надходження до апеляційного суду 03.08.2023 від Територіального сервісного центру МВС № 1242 Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області листа про надання копій документів від 25.07.2023 № 31/4-1242-1206, в якому суду повідомлено, що документи, на підставі яких було перереєстровано Автомобіль на гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було знищено в зв`язку з закінченням терміну зберігання документів…., а на підтвердження вказаних обставин надано копію Акту про вилучення для знищення справ та журналів від 10.02.2021 № 31/4-1242-190 на 3 арк.;

- надання у матеріали справи, зокрема, і на вимогу суду, листів Територіального сервісного центру МВС № 1242 Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області інформації, відповідно до інформації з яких: 19.01.2017 Автомобіль, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 було знято з обліку для реалізації Боржником; 21.01.2017 на підставі Договору, укладеному в ТОВ "Авто Бізнес", Автомобіль зареєстровано на іншого власника; станом на 20.08.2017 подальших перереєстрацій вказаного транспортного засобу не відбувалось;

- ненадання Відповідачем-2 ні інформації, ні доказів на підтвердження факту та обставин придбання ним Автомобілю (продавця, договору, вартості тощо), а також незначення Відповідачем-2 жодних обставин набуття ним права власності на Автомобіль;

Суд погоджується з висновками судів в оскаржуваних рішеннях про набуття Відповідачем-2 Автомобілю саме за оспорюваним Договором, які (висновки) скаржник у цьому касаційному провадження не спростував.

Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.1), зокрема, і про безпідставне застосування судами у спірних правовідносинах стандарту доказування "вірогідність доказів".

7.19. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

7.20. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2023 у справі № 904/2063/20 (904/8245/21) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк