Постанова

від 22.11.2023 по справі 910/9028/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/9028/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 (головуючий суддя Коротун О. М., судді Сулім В. В., Майданевич А. Г.)

у справі № 910/9028/18

за позовом Приватного багатопрофільного малого підприємства "Клим"

до Закритого акціонерного товариства "Спіка"

про стягнення збитків,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Хронологія спору

1. Приватне багатопрофільне мале підприємство "Клим" (далі - позивач, ПБМП "Клим") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Закритого акціонерного товариства "Спіка" (далі - відповідач, ЗАТ "Спіка") про стягнення збитків у розмірі 805 382,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач зазнав збитків внаслідок ухилення відповідача від виконання обов`язку передати майно в оренду згідно з укладеним між сторонами договору оренди нерухомого майна від 01.03.2012 (далі - Договір оренди).

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 затверджено мирову угоду від 24.07.2018, укладену між ПБМП "Клим" і ЗАТ "Спіка", закрито провадження у справі №910/9028/18 за позовом ПБМП "Клим" до ЗАТ "Спіка" про стягнення збитків у розмірі 805 382,00 грн.

4. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" (далі - апелянт, скаржник, ТОВ "Лабрадорит") 05.08.2022 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 та направити матеріали справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5. Апеляційна скарга, зокрема, обґрунтована тим, що, затверджуючи мирову угоду, суд першої інстанції виходив з того, що така укладена мирова угода не суперечить Закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб та укладена в інтересах сторін. Скаржник не погоджується з таким висновком та зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за Договором оренди, укладеним строком на 10 років, щодо передачі в оренду майна, стосовно якого у ТОВ "Лабрадорит" наявний інтерес. За доводами апелянта така мирова угода укладена за нікчемним правочином і судом першої інстанції не перевірено, чи впливає вона на права та обов`язки інших осіб.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду закрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ТОВ "Лабрадорит" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2018.

7. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що предметом розгляду цієї справи було стягнення заборгованості за орендними правовідносинами, що склалися між позивачем як орендарем та відповідачем як орендодавцем. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач зазнав збитків внаслідок ухилення відповідача від виконання обов`язку передати майно в оренду згідно з укладеним між сторонами Договором оренди.

8. Врегулювання спору між сторонами у цій справі відбулося шляхом укладення мирової угоди, затвердженої судом, у якій сторони, зокрема, визначили зміст правовідносин, що склався між ними, порядок розподілу судового збору та стягнення збитків, а також врегулювали інші правовідносини, пов`язані з укладенням Договору оренди.

9. Водночас, суд апеляційної інстанції вказав, що за доводами апелянта, оскарження мирової угоди, затвердженої ухвалою від 02.08.2018, є єдиним процесуально можливим способом захисту прав ТОВ "Лабрадорит" щодо процесуального права регресу в іншій справі № 906/324/18.

10. Зокрема вказав, що апелянт намагається довести те, що в нього було наявне право на майно, передане в оренду за Договором оренди, а отже станом на 01.03.2012 ЗАТ "Спіка" не мало право укладати Договір оренди цього майна.

11. Суд апеляційної інстанції вказав, що апелянт, оскаржуючи мирову угоду, фактично намагається встановити обставини, які б стали преюдиційними в іншій справі № 906/324/18, у якій ЗАТ "Спіка", за доводами апелянта, заявило до ТОВ "Лабрадорит" вимоги про регресне стягнення в тому числі 805 382,00 грн збитків та 12 080,73 грн судового збору, затверджених мировою угодою у цій справі, що суперечить загальним засадам господарського судочинства.

12. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що спір між ЗАТ "Спіка" і ТОВ "Лабрадорит" щодо права власності на майно, передане в оренду, вирішений в межах іншого судового провадження (справа № 4/5007/37/12) та вказав, що в межах даної справи №910/9028/18 не розглядалось питання виникнення або припинення права власності на спірний об`єкт. Більше того, з мирової угоди не вбачається визнання такого права за будь-якою юридичною особою. Тим більше, даною мировою угодою не вирішувались будь-яких майнових та інших прав скаржника.

13. Окрім того, суд апеляційної інстанції відхилив посилання апелянта на нікчемність Договору оренди, вказавши, що питання недійсності/нікчемності або неукладеності даного правочину в межах розгляду цієї справи не досліджувалося. Також відхилив посилання на недослідження судом реальності виконання договору оренди, вказавши, що мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Зазначена угода не призводить до вирішення спору по суті, сторони, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт у зв`язку із самостійним врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах.

14. За таких обставин, установивши відсутність порушення прав апелянта в розумінні статті 192 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при затвердженні мирової угоди, а також відсутність порушення будь-яких майнових або інших прав апелянта оскаржуваною ухвалою в розумінні статей 2, 14, 17, частини 2 статті 254 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі.

Касаційна скарга

15. Не погодившись із ухвалою апеляційного господарського суду від 07.03.2023, ТОВ "Лабрадорит" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

16. Скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 17, 254, 264 ГПК України. Зазначає про наявний правовий зв`язок між ТОВ "Лабрадорит" і стороною спору - ЗАТ "Спіка". Вказує на те, що затверджуючи мирову угоду, суд першої інстанції порушив право власності ТОВ "Лабрадорит" та право регресу, а також інтерес ТОВ "Лабрадорит" щодо спірного майна.

17. Скаржник зазначає, що між ним і ЗАТ "Спіка" існують тривалі спори щодо спірного майна і на момент укладення Договору оренди нерухоме майно було зареєстроване за ТОВ "Лабрадорит" і мало спірний статус, а тому для забезпечення процесуальних прав ТОВ "Лабрадорит", останнє мало бути залучене до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

18. Також скаржник наголошує, що оскарження ним ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди є єдиним процесуально можливим способом захисту прав та інтересів, оскільки в межах інших судових проваджень, зокрема в справах № 906/324/18, № 906/7/22, суди ухилилися від вирішення питання по суті та захисту прав і законних інтересів ТОВ "Лабрадорит", що є порушенням права на доступ до суду.

19. По суті розгляду справи № 910/9028/18 скаржник, зокрема, зазначає про: (1) відсутність предмета спору, оскільки відповідач не заперечував проти викладених у позовній заяві обставин; (2) Договір оренди є нікчемним, оскільки укладений на 10 років, проте нотаріально не посвідчений, а право оренди за ним не зареєстроване; (3) акт приймання-передачі майна не складався, майно в оренду не передавалося, а отже виконання Договору оренди не розпочалося. Вказане, за доводами скаржника, свідчить про те, що умови мирової угоди суперечать закону та порушують права та охоронювані інтереси ТОВ "Лабрадорит", що є підставою для її скасування.

Позиція інших учасників справи

20. До Верховного Суду від ЗАТ "Спіка" надійшли відзив на касаційну скаргу від 07.11.2023 № 7/11-2, заява про зловживання процесуальними правами від 07.11.2023 № 7/11-1, заява про закриття провадження у справі від 07.11.2023 № 7/11. У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ "Спіка" також міститься прохання про покладення на ТОВ "Лабрадорит" витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат.

21. Окрім того, ПБМП "Клим" 07.11.2023 також направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.

22. Разом з тим, із огляду на відповідь № 262630 від 13.11.2023, і відповідь № 265306 від 14.11.2023 отримані на запит уповноваженого працівника Верховного Суду, ЗАТ "Спіка" (код ЄДРПОУ: 13677750) і ПБМП "Клим" (код ЄДРПОУ: 13578108) не мають зареєстрованих кабінетів у системі "Електронний суд" ЄСІТС.

23. Зважаючи на те, що ЗАТ "Спіка" на порушення вимог статті 6 ГПК України в обов`язковому порядку не зареєструвало електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, керуючись приписами частини 4 статті 170 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення заяв про зловживання процесуальними правами, про закриття провадження у справі, а також про покладення на ТОВ "Лабрадорит" витрат на професійна правничу допомогу та інших судових витрат без розгляду.

24. Щодо відзивів ЗАТ "Спіка" і ПБМП "Клим" на касаційну скаргу, Верховний Суд зазначає, що з урахуванням того, що відповідач і позивач в порушення вимог статті 6 ГПК України не зареєстрували електронні кабінети в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, з урахуванням приписів пункту 2 частини 2, частини 5 статті 295, частини 10 статті 165 ГПК України Суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків суду апеляційної інстанції

25. Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

26. Частиною 1 статті 254 ГПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

27. Судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може бути взято до уваги.

28. Отже, за змістом статей 17, 254 ГПК України особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку цих статей ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо зазначено про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

29. За змістом пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

30. Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

31. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

32. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи як третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

33. Урахувавши наведені положення процесуального законодавства, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доводам заявника апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Лабрадорит" на ухвалу місцевого господарського суду від 02.08.2018 про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.

34. Суд апеляційної інстанції установив, що в ухвалі про закриття провадження у справі, якою затверджено мирову угоду, відсутні висновки про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ "Лабрадорит".

35. Так, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 04.10.2022 у справі № 925/434/19, зазначаючи про інтерес особи, яка подала апеляційну скаргу, суд має встановити, чи укладення мирової угоди між стягувачем та боржником у порядку передбачених законом процедур виконавчого провадження за існуючими між ними правовідносинами, порушує права заявника, якщо порушує, то яким чином і чи можуть права такої особи бути поновлені шляхом скасування ухвали суду про затвердження мирової угоди, чи при цьому буде дотримано баланс інтересів сторін та засади пропорційності. А також встановити, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного, на думку заявника, права характеру його порушеного права та чи є такий ефективним, чи є такий спосіб захисту належним способом захисту порушеного переважного права щодо нерухомого майна.

36. Суд апеляційної інстанції дослідив, що звертаючись із апеляційною скаргою, ТОВ "Лабрадорит" наголошує на тому, що на момент укладення Договору оренди щодо вказаного нерухомого майна між ним і ЗАТ "Спіка" були наявні спори, в тому числі щодо права власності на майно, саме майно було зареєстроване за ТОВ "Лабрадорит", а отже останнє, незважаючи на втрату права власності на вказане майно, мало щодо нього інтерес, а отже вказаним договором порушуються права апелянта.

37. Водночас, апеляційний господарський суд встановив, що в межах даної справи питання права власності на майно, передане в оренду за Договором оренди не вирішувалося; з мирової угоди також не вбачається виникнення такого права за будь-якою юридичною особою або вирішення будь-яких майнових та інших прав скаржника.

38. ТОВ "Лабрадорит", заявляючи про наявність його порушених прав, стверджує про те, що Договір оренди є нікчемним, майно за ним не передавалося, а його виконання не розпочалося. Установлення відповідних обставин, як з`ясував суд апеляційної інстанції, необхідне ТОВ "Лабрадорит" для розгляду іншої справи, зокрема, щодо стягнення з нього збитків (№ 906/324/18).

39. Відповідні висновки підтверджує сам скаржник зазначаючи про те, що оскарження ним ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди від 02.08.2018 є єдиним процесуально можливим способом захисту прав та інтересів, оскільки в межах інших судових проваджень суди ухилилися від захисту прав та законних інтересів ТОВ "Лабрадорит", зокрема: в справі № 906/7/22 відмовлено у задоволенні його вимог до ЗАТ "Спіка" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину Договору оренди у спосіб визнання відсутнім права вимоги у ЗАТ "Спіка" до ТОВ "Лабрадорит" за Договором оренди і мировою угодою, шляхом припинення всіх майнових прав орендодавця у ЗАТ "Спіка" і орендаря ПБМП "Клим" та шляхом припинення правовідносин за Договором оренди і мировою угодою; в справі № 906/324/18 повернуто без розгляду заяву ТОВ "Лабрадорит" про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину Договору оренди.

40. Водночас, як уже було зазначено вище, питання недійсності/нікчемності або неукладеності даного правочину, реальності його виконання в межах розгляду цієї справи не досліджувалося у зв`язку із припиненням спору на погоджених сторонами умовах. Окрім того, суд апеляційної інстанції вказав, що право власності на спірний об`єкт ТОВ "Лабрадорит" втрачено з 08.04.2014, що підтверджується судовими рішеннями у справі № 4/5007/37/12, тоді як мирова угода ухвалою суду першої інстанції затверджена 02.08.2018. Також суд апеляційної інстанції відхилив посилання скаржника на обставини спору в справі № 906/324/18, оскільки вона знаходиться ще в провадженні суду першої інстанції, а отже обставини, на які посилається ТОВ "Лабрадорит", не встановлені в розумінні частини 4 статті 75 ГПК України.

41. Таким чином, суд апеляційної інстанції констатував як відсутність вирішення будь-яких права, інтересів та (або) обов`язків ТОВ "Лабрадорит" в ухвалі суду першої інстанції про закриття провадження у справі, так і відсутність підстав вважати права та (або) інтереси скаржника порушеними з огляду на його твердження про необхідність установлення обставин нікчемності Договору оренди в межах розгляду цього спору для встановлення преюдиційних обставин для розгляду іншої справи № 906/324/18.

42. Посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у справі № 906/7/22, стосовно підстав відмови в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину Договору оренди, детально розглянуті та відхилені судом апеляційної інстанції, який підставно зазначив, що судження щодо неправильно обраного способу захисту та, відповідно, відмова в позові з цих підстав у вищезазначеній справі, не мають значення для розгляду цієї справи № 910/9028/18 з огляду на встановлення судом апеляційної інстанції відсутності порушення прав апелянта в розумінні частини 2 статті 254 ГПК України при оскарженні ухвали.

43. Суд також не вбачає жодної невідповідності висновків суду апеляційної інстанції у питанні застосування частини 1 статті 254, пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України процитованому скаржником висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, викладеному в постановах від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, від 06.10.2020 у справі № 910/21451/16, від 23.11.2020 у справі № 914/1643/19, від 11.01.2021 у справі № 925/1600/16, позаяк із викладеного вище вбачається надання судом апеляційної інстанції повної та всебічної оцінки обставинам справи на предмет прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, з урахуванням чого суд апеляційної інстанції констатував відсутність таких обставин.

44. Наведене свідчить про те, що скаржник не підтвердив неправильне застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали приписів пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.

45. Усі інші доводи касаційної скарги ТОВ "Лабрадорит" направлені на переоцінку встановлених у справі обставин. Разом з тим, наводячи відповідні доводи скаржник не враховує, що частиною 2 статті 300 ГПК України чітко передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

46. Також, зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини стосовно того, що оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ "Лабрадорит" як особи незалученої до участі у справі не вирішувалося, а також, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги, які стосуються суті заперечень скаржника проти оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, зокрема, викладені у пункті 19 цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до положень статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

48. З урахуванням того, що суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали правильно застосував приписи пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції на підставі приписів статті 309 ГПК України, дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ТОВ "Лабрадорит" та про залишення без змін ухвали Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 у справі № 910/9028/18.

Розподіл судових витрат

49. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 у справі № 910/9028/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил