Ухвала

від 30.11.2023 по справі 924/177/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 924/177/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий),Бенедисюка І.М, Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Смарт ЛТД» - не з`явився,

відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю «Гольдхофер Юкрейн» - Небилиця С.І., керівник (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), Прядун Р.В., адвокат (ордер від 16.11.2023 ВХ № 1057246),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Смарт ЛТД»

на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.06.2023 (суддя Заверуха С.В.)

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 (головуючий суддя: Бучинська Г.Б., судді: Філіпова Т.Л., Василишин А.Р.)

та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 (головуючий суддя: Бучинська Г.Б., судді: Філіпова Т.Л., Василишин А.Р.)

у справі № 924/177/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Смарт ЛТД» (далі - ТОВ «Техно-Смарт ЛТД» , позивач за первісним позовом, скаржник)

до товариство з обмеженою відповідальністю «Гольдхофер Юкрейн» (далі - ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» , відповідач за первісним позовом),

про стягнення 2 000 802,17 грн.,

та за зустрічним позовом ТОВ «Гольдхофер Юкрейн»

до ТОВ «Техно-Смарт ЛТД»

про стягнення 865 939,36 грн збитків.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Техно-Смарт ЛТД» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» про стягнення заборгованості у розмірі 2 000 802,17 грн., , з яких: 113 244,59 грн на підставі договору поставки від 11.05.2020 № 11-05/2020 та 1 887 557,58 грн на підставі договору про виготовлення продукції з давальницької сировини від 04.01.2021 № 04/01-2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом зазначав, зокрема, що на виконання умов договору поставки останнім згідно з видатковими накладними передано у власність покупцю товар на загальну суму 113 244,59 грн, за який відповідач за первісним позовом не розрахувався. Крім того, на виконання умов договору про виготовлення продукції виконавцем згідно актів надання послуг передано замовнику результати виконаних робіт на загальну суму 1 925 327,60 грн. Однак, відповідачем за первісним позовом сплачено лише 37 770,02грн. Отже за твердженням ТОВ «Техно-Смарт ЛТД» у ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» існує загальна сума заборгованості за двома договорами в розмірі 2 000 802,17 грн.

ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» подало до суду зустрічну позовну заяву до ТОВ «Техно-Смарт ЛТД», в якій просило суд (із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 01.05.2023) стягнути з ТОВ «Техно-Смарт ЛТД» 865 939,36 грн. збитків.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» зазначало, що на виконання договору про виготовлення продукції від 04.01.2021 у період з 15.03.2022 по 09.11.2022 останній передав позивачу за первісним позовом для здійснення механічної обробки товарно-матеріальні цінності (деталі, напівфабрикати) на загальну суму 1 633 377,37 грн. Однак, отримані від замовника деталі виконавець не повернув у встановлений термін, всупереч вимозі замовника, а також не забезпечив можливості провести перевірку стану збереження майна. Оскільки в подальшому встановлено факт повернення ТОВ «Техно-Смарт ЛТД» частини деталей за результатом надання послуг із механічної обробки на суму 767 438,01 грн., сума збитків, які просив відшкодувати ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» на його користь становить 865 939,36 грн, з яких: 653 653,20 грн - вартість неповернутих позивачем за первісним позовом деталей, 212 286,16 грн - вартість зіпсованих деталей, в ході механічної обробки яких був допущений брак.

Ухвалою суду від 20.03.2023 прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» до спільного розгляду з первісним позовом у справі №924/177/23.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.06.2023 у справі №924/177/23 первісний позов ТОВ «Техно-Смарт ЛТД» задоволено повністю; присуджено до стягнення з ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» на користь ТОВ «Техно-Смарт ЛТД» 2 000 802,17 грн заборгованості та 30 012,03 грн судового збору. Зустрічній позов ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» задоволено частково; присуджено до стягнення з ТОВ «Техно-Смарт ЛТД» на користь ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» 544 711,00 грн збитків, що є вартістю неповернутих деталей та 8170,67 грн судового збору; у задоволенні решти зустрічних позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 321 228,36 грн відмовлено. Повернуто ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 13 114,48 грн.

Судове рішення місцевого господарського суду, в частині задоволення первісного позову, мотивовано доведеністю позивачем за первісним позовом факт існування за відповідачем за первісним позовом заборгованості за двома договорами у розмірі 2 000 802,17 грн.

Судове рішення місцевого господарського суду, в частині зустрічного позову мотивоване тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявний причинний зв`язок між діями відповідача за зустрічним позовом та наслідками - заподіяння позивачу за зустрічним позовом збитків на суму 212 286,16 грн, які становлять вартість зіпсованих (бракованих) деталей, тобто, наявності всіх чотирьох складових господарського правопорушення, за яке чинним законодавством передбачена господарсько-правова відповідальність у вигляді стягнення збитків. Суд першої інстанції дійшов висновку, що зважаючи на те, що право власності на давальницьку сировину (в даному випадку на деталі для їх механічної переробки) від ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» до ТОВ «Техно-Смарт ЛТД» не переходило, згідно видаткових накладних замовником передавалися деталі для механічної обробки без нарахування ПДВ (що суперечить доводам замовника, викладених у письмових поясненнях від 09 травня 2023), позивачем за зустрічним позовом безпідставно нараховано на вартість давальницької сировини (деталей) ПДВ. Суд першої інстанції дійшов висновку, про наявність підстав для відшкодування відповідачем за зустрічним позовом збитків позивачу за зустрічним позовом у сумі 544 711,00 грн (без ПДВ), що є вартістю неповернутих ТОВ «Техно-Смарт ЛТД» деталей. В решті збитків суд відмовив з підстав необґрунтованості.

Вказане рішення суду першої інстанції переглядалося апеляційним господарським судом лише в частині зустрічного позову про відмову у стягненні 212 286,16 грн., які становлять вартість зіпсованих (бракованих) деталей та стягненні 544 711,00 грн збитків, що є вартістю неповернутих деталей.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі №924/177/23 залишено без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «Техно-Смарт ЛТД» на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.06.2023 у справі №924/177/23. Апеляційну скаргу ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.06.2023 у справі №924/177/23 задоволено частково. Рішення господарського суду Хмельницької області від 06.06.2023 у справі №924/177/23 в частині відмови у стягненні з ТОВ «Техно-Смарт ЛТД» 212 286,16 грн. скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення позову в цій частині. Викладено резолютивну частину рішення за результатами розгляду зустрічного прозову в наступній редакції:

«Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гольдхофер Юкрейн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Смарт ЛТД» про стягнення 865939,36 грн збитків задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Смарт ЛТД» (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Романа Шухевича, 6, код ЄДРПОУ 39933658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гольдхофер Юкрейн» (Хмельницька область, м. Красилів, вул. Центральна, 16, код ЄДРПОУ 43263041) 756997,16 грн збитків, 11354,96 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 4776,43 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити».

Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі № 924/177/23 заяву ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді апеляційних скарг ТОВ «Техно-Смарт ЛТД» та ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.06.2023 у справі №924/177/23 задоволено частково; присуджено до стягнення з ТОВ «Техно-Смарт ЛТД» на користь ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» 10 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх судових інстанцій ТОВ «Техно-Смарт ЛТД» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції в частині задоволення зустрічного позову, в зазначеній частині ухвалити нове рішення , яким відмовити ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» у задоволенні зустрічного позову про стягнення з ТОВ «Техно-Смарт ЛТД» 756 997,16 грн. збитків. В іншій частині судові рішення залишити без змін. Крім того, просить Суд скасувати додаткову постанову щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в частині задоволення заяви ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в зазначеній частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині додаткову постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказує що суди попередніх судових інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2018 у справі № 905/2191/15 (стосовно застосування статті 22 Цивільного кодексу України, статті 244 Господарського кодексу України щодо відсутності правових підстав для формування висновку про завдання позивачу за зустрічним позовом збитків, відтак, стягнення у зв`язку із цим відповідного відшкодування), від 11.05.2021 у справі № 910/18090/17 та від 18.05.2021 у справі № 918/246/20 (стосовно застосування статті 16 Цивільного кодексу України щодо відсутності правових підстав для задоволення позову у разі обрання неналежного способу захисту).

Також скаржник просить скасувати додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 в частині задоволення заяви ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді апеляційних скарг на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.06.2023 у справі № 924/177/23 в розмірі 10 000,00 грн та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви зазначеної заяви.

Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ТОВ «Техно-Смарт ЛТД» судові рішення без змін.

ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» вважає, що постанови Верховного Суду, на які здійснює своє посилання скаржник у доводах касаційної скарги, не є релевантними, в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки не стосуються правовідносин, які випливають з договору підряду чи договору переробки давальницької сировини, а також регулюються іншими нормами права. Вважає, що суди попередніх судових інстанцій законно та справедливо вирішили даний спір по суті, правильно застосувавши норми матеріального права, з урахування релевантної практики Верховного Суду. Крім того стверджує, що ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» правомірно обрало такий спосіб захисту порушеного права як відшкодування збитків на підставі приписів частини п`ятої статті 226 Господарського кодексу України, оскільки на його вимогу щодо повернення товарно-матеріальних цінностей (виробничі деталі) ТОВ «Техно-Смарт ЛТД» зазначеного не здійснило, деталі в натурі не повернуло.

Також у відзиві ТОВ «Гольдхофер Юкрейн», з посиланням на частину 8 статті 129 ГПК України, вказує про те, що докази розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку з розглядом справи в касаційній інстанції будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Крім того, з посиланням на частину першу статті 42 ГПК України, просить Суд забезпечити директору ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» - Сергію Небилиці можливість взяти особисту участь у судовому засіданні в приміщенні Суду під час розгляду касаційної скарги.

У судовому засіданні 30.11.2023 представник ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» брав участь в режимі відеоконференції згідно з ухвалою Суду від 20.11.2023.

Як вже зазначалося вище, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржується ТОВ «Техно-Смарт ЛТД» в частині зустрічного позову. Крім того скаржник оскаржує додаткову постанову апеляційного суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в частині задоволення заяви ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» на суму 10 000 грн.

Причиною виникнення спору за зустрічним позовом є питання наявності/відсутності підстав для стягнення розміру збитків, що є вартістю неповернутих товаро-матеріальних цінностей, а саме деталей, механічну обробку яких ТОВ «Техно-Смарт» було зобов`язано здійснити відповідно до договору про виготовлення продукції з давальницької сировини від 04.01.2021 №04/01-2021.

Позивач за зустрічним позовом стверджував (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог), що ТОВ «Техно-Смарт» не повернув деталі на загальну суму 865 939,36 грн. (з яких 653 653,20 грн - вартість неповернутих позивачем за первісним позовом деталей, 212 286,16 грн - вартість зіпсованих деталей, в ході механічної обробки яких був допущений брак), механічну обробку яких ТОВ «Техно-Смарт» було зобов`язано здійснити відповідно до договору про виготовлення продукції з давальницької сировини від 04.01.2021 №04/01-2021.

Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття «подібні правовідносини», а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.05.2021 у справі № 910/18090/17 та від 18.05.2021 у справі № 918/246/20 (стосовно застосування статті 16 Цивільного кодексу України) з огляду на таке.

Слід зазначити, що предметом зустрічної позовної заяви у справі, яка переглядається, є стягнення збитків, що є вартістю неповернутих деталей, механічну обробку яких ТОВ «Техно-Смарт» було зобов`язано здійснити відповідно до договору про виготовлення продукції з давальницької сировини від 04.01.2021 №04/01-2021. Під час розгляду зустрічного позову, судами як першої так і апеляційної інстанцій було встановлено про наявність підстав для відшкодування відповідачем за зустрічним позовом збитків позивачу за зустрічним позовом у сумі 544 711,00 грн (без ПДВ), що є вартістю неповернутих ТОВ «Техно-Смарт ЛТД» деталей. При цьому суди встановили, що у діях відповідача за зустрічним позовом наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка, яка полягає у неповерненні ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» на його вимогу деталей, які були надані для механічної обробки; безпосередньо завдані збитки, розмір яких підтверджений видатковими накладними; причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина відповідача за зустрічним позовом, яка виражена у невиконанні вимоги позивача за зустрічним позовом про повернення деталей. Суди зазначили, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. У даному випадку при визначенні розміру збитків позивач за зустрічним позовом правильно виходив з вартості майна, що внаслідок порушення зобов`язання другою стороною не було повернуто позивачу за зустрічним позовом на його вимогу. Відповідач за зустрічним позовом не доводив іншу вартість цього майна. Крім того, апеляційний господарський суд, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, встановив, що матеріали справи містять належні та допустимі докази, які б свідчили про наявний причинний зв`язок між діями відповідача за зустрічним позовом та наслідками - заподіяння позивачу за зустрічним позовом збитків на суму 212 286,16 грн, які становлять вартість зіпсованих (бракованих) деталей, тобто наявності всіх чотирьох складових господарського правопорушення, за яке чинним законодавством передбачена господарсько-правова відповідальність у вигляді стягнення збитків у зв`язку з чим дійшов висновку про задоволення зустрічного позову в частині стягнення збитків на суму 212 286,16 грн, які становлять вартість зіпсованих (бракованих) деталей. Також суди під час розгляду зустрічної позовної заяви надали оцінку обраному ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» способу захисту порушеного права та посилаючись на приписи частини п`ятої статті 226 Господарського кодексу України, а також висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі № 925/204/19, від 07 червня 2022 року у справі №904/7275/21, встановили, що позивачем за зустрічним позовом обрано ефективний спосіб захисту порушених прав на відшкодування збитків, що є вартістю неповернутого відповідачем за зустрічним позовом товару (деталей) за договором.

Разом з тим, предметом розгляду справи № 910/18090/17 (постанова Верховного Суду від 11.05.2021), на яку посилається скаржник у доводах касаційної скарги, було: визнання недійсними результатів аукціону, проведеного Міжнаціональною універсальною товарно-сировинною біржею «Епсілон» 16.05.2016, з продажу нерухомого майна ДП «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод», а саме: з продажу нежилих приміщень будівель та споруд стадіону, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна 12-А; з продажу нежитлової будівлі під літерою «А», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 10; з продажу нежитлової будівлі під літерою «А», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 8; визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод» від 19.05.2016; скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Київенергоком» на об`єкти нерухомого майна за адресами: м. Київ, вул. Бориспільська, 8 та м. Київ, вул. Привокзальна,12-А; скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Олет Груп» на об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 10 ; скасування державної реєстрації права власності ДП «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод» на об`єкти нерухомого майна за адресами: м. Київ, вул. Бориспільська, 8 та 10, м. Київ, вул. Привокзальна, 12-А., а також визнання право власності на вказані об`єкти нерухомого майна, визнати недійсними всі договори іпотеки, як похідні від вже визнаних судами попередніх інстанцій недійсними договорів купівлі продажу за результатами аукціону; скасувати рішення та записи про державну реєстрацію вказаних договір іпотек, що розглядалися судами в межах справи про банкрутство ДП «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод». Верховний Суд змінюючи мотивувальну частину постанови апеляційного господарського суду, частково погодився з висновками апеляційного суду про відсутність у громадської організації права на звернення до суду з позовом про визнання недійсними результатів аукціону, оскільки зазначена юридична особа не є кредитором у справі про банкрутство ДП «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод», не була зареєстрована як учасник оспорюваного аукціону та не є особою, яка може вважати себе власником нерухомого майна. Верховний Суд вказав, що у позивача - ГО «Спортивний клуб «Восход» відсутнє право, за захистом якого він звернувся до суду із даним позовом, що є підставою для відмови у задоволенні позову. При цьому Верховний Суд, змінюючи мотиви відмови у задоволенні позову вказав, що встановивши факт відсутності у ГО «Спортивний клуб «Восход» прав на звернення до суду із вказаним позовом, апеляційний суд помилково розглянув по суті заявлені громадською організацією позовні вимоги щодо законності оспорюваних аукціонів та дійшов висновків щодо законності проведених 16.05.2016 аукціонів з продажу майна ДП «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод», застосувавши норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, чинній до 19.01.2013, оскільки позов задоволенню не підлягає з підстав відсутності порушених прав ГО «Спортивний клуб «Восход» у спірних правовідносинах.

Предметом розгляду справи № 918/246/20, на яку також здійснює своє посилання скаржник, було визнання розпорядження голови Рівненської РДА від 14.10.2009 № 674 протиправним, таким, що не відповідає Конституції і законам України та нечинним повністю та про визнання за ПрАТ «Рівнеазот» права на земельні ділянки під залізничним полотном під`їзної колії у таких розмірах: щодо земельної ділянки кадастровий номер 5624683300:07:025:0001 площею 1,20 га, довжиною 1 935,48 м, ширина смуги 6,20 м; щодо земельної ділянки кадастровий номер 5624683300:07:025:0002 площею 0,30 га, довжиною 483,87 м, ширина смуги 6,20 м. На обґрунтування позову позивач послався на те, що оспорюване розпорядження є незаконним та порушує права позивача, оскільки на земельних ділянках, на які залізниці видано державні акти на право постійного користування земельною ділянкою, знаходиться частина нерухомого майна - під`їзна залізнична колія позивача. Разом з тим, Верховний Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх судових інстанцій про відмову у позові, вказав, що суди не установили порушень вимог законодавства під час прийняття спірного розпорядження та того, що воно порушує права позивача. Суди визнали недоведеним позивачем те, що належна йому під`їзна колія розташована саме в межах спірних земельних ділянок, право постійного користування на які зареєстровано за залізницею; зазначили, що позивач не конкретизує, яке саме право він просить за собою визнати (право власності, право користування, право постійного користування тощо) та на яких умовах; з матеріалів справи неможливо встановити, яким чином позивач обраховує площі, довжину, ширину земельних ділянок, права на які просить визнати. Отже, Верховний Суд зазначив про правильність висновків судів попередніх інстанції щодо недоведеності позивачем у цій справі, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів.

З викладеного вбачається, що судові рішення у зазначених справах ухвалені за інших предмета і підстав заявлених позовних вимог, інших фактичних обставин, які формують зміст правовідносин, та зібраних у таких справах доказів, іншого нормативно-правового регулювання, а також іншого суб`єктного складу учасників судового процесу, ніж у справі, що розглядається, тобто зазначені справи і справа, судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них; аналіз висновків, зроблених судами попередніх інстанцій у судових рішеннях у справі, в якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах, а отже, висновки цих судів у таких справах не підлягають застосуванню у справі, що наразі розглядається судом касаційної інстанції.

Також Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2018 у справі № 905/2191/15 (стосовно застосування статті 22 Цивільного кодексу України, статті 244 Господарського кодексу України) з огляду на таке.

Так, у справі № 905/2191/15, на яку здійснює своє посилання скаржник у доводах касаційної скарги, предметом є стягнення збитків у вигляді недоотриманої орендної плати (упущеної вигоди), завданих державі на суму 43 270 975,87 грн., на користь державного бюджету. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2013, залишеного в силі постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2014, та несплатою орендної плати за договором оренди від 17.06.2003 № 1055/03 у новому розмірі регіональним відділенням ФДМУ понесено збитки у вигляді недоотриманої орендної плати (упущеної вигоди) за період з 18.06.2013 по 30.06.2015 у зазначеній сумі. Верховний Суд залишаючи оскаржувані судові рішення без змін (про відмову у позові), погодився з висновками судів щодо недоведеності позивачем наявності складу цивільного правопорушення в діях відповідача, внаслідок якого (правопорушення) позивачем були б понесені збитки у згаданій сумі.

Натомість у справі, що розглядається, суди під час розгляду зустрічного позову, встановили у діях відповідача за зустрічним позовом наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка, яка полягає у неповерненні ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» на його вимогу деталей, які були надані для механічної обробки; безпосередньо завдані збитки, розмір яких підтверджений видатковими накладними; причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина відповідача за зустрічним позовом, яка виражена у невиконанні вимоги позивача за зустрічним позовом про повернення деталей. Суди зазначили, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. У даному випадку при визначенні розміру збитків позивач за зустрічним позовом правильно виходив з вартості майна, що внаслідок порушення зобов`язання другою стороною не було повернуто позивачу за зустрічним позовом на його вимогу. Відповідач за зустрічним позовом не доводив іншу вартість цього майна. Апеляційний суд також встановив, що матеріали справи містять належні та допустимі докази, які б свідчили про наявний причинний зв`язок між діями відповідача за зустрічним позовом та наслідками - заподіяння позивачу за зустрічним позовом збитків на суму 212 286,16 грн, які становлять вартість зіпсованих (бракованих) деталей, тобто наявності всіх чотирьох складових господарського правопорушення, за яке чинним законодавством передбачена господарсько-правова відповідальність у вигляді стягнення збитків у зв`язку з чим дійшов висновку про задоволення зустрічного позову в частині стягнення збитків на суму 212 286,16 грн, які становлять вартість зіпсованих (бракованих) деталей.

Отже, проаналізувавши зміст наведеної скаржником постанови зі справи № 905/2191/15, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки зміст правовідносин, їх предмет, підстави, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у вказаній скаржником справі та у справі, яка переглядається, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, тобто, дійшли певних конкретних висновків з урахуванням наданих сторонами усіх доказів, що виключає подібність правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм. При цьому, з`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.05.2021 у справі № 910/18090/17, від 18.05.2021 у справі № 918/246/20 та від 01.11.2018 у справі № 905/2191/15 не знайшли свого підтвердження.

Тобто наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Стосовно оскарження додаткової постанови апеляційного суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд констатує, що скаржником у доводах касаційної скарги не наведено та не обґрунтовано жодної підстави для її перегляду у касаційній інстанції, а також не наведено з чим саме не згоден скаржник та що було порушено судом апеляційної інстанції під час розгляду заяви ТОВ «Гольдхофер Юкрейн» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідно, в цій частині доводи касаційної скарги є неприйнятними.

При розгляді даної справи Верховний Суд бере до уваги, що однією із основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід`ємною, органічною складовою, якого є принцип правової визначеності.

Одним з аспектів принципу правової визначеності є те, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Сталість і незмінність остаточного судового рішення, що набуло чинності, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata. Остаточні рішення національних судів не повинні бути предметом оскарження. Можливість скасування остаточних рішень, без урахування при цьому безспірних підстав публічного інтересу, та невизначеність у часі на їх оскарження несумісні з принципом юридичної визначеності. Тому категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає в тому, щоб остаточні рішення судів були виконані.

Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі «Monnell and Morris v. the United Kingdom» (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Верховний Суд виходить з того, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі в касаційній скарзі з огляду на підставу оскарження скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

У справі ЄСПЛ «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом» зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).

За наведених обставин, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Смарт ЛТД» на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.06.2023, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі № 924/177/23, оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України Судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Смарт ЛТД» на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.06.2023, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі № 924/177/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова