Рішення

від 28.11.2023 по справі 712/805/23

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

ЄУ№ 712/805/23

Провадження №2/712/1191/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року Соснівський районний суд м. Черкаси

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря судового засідання Руденко А.В., представника позивача Птухи В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про виселення та зняття з реєстрації,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позиції позивача

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить виселити ОСОБА_1 із кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення; зняти з реєстраційного обліку в кімнаті АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; судові витрати стягнути з відповідача.

У обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі ордеру на жилу площу в гуртожитку для малосімейних № 399/74 від 26.12.2016, ОСОБА_2 вселився у кімнату АДРЕСА_1 . Ордер виданий на підставі клопотання від 17.11.2016.

У подальшому, за згодою наймача - ОСОБА_2 , у даній кімнаті з 15.02.2021 зареєстрований ОСОБА_1 , що підтверджується листом управління з питань державної реєстрації від 25.04.2021 № 4983-01-10 та поквартальною картотекою.

13.03.2021 ОСОБА_2 знявся з реєстрації, не скориставшись правом на приватизацію. Проте, у кімнаті продовжує проживати ОСОБА_1 , якому департамент житлово - комунального комплексу Черкаської міської ради надіслав припис від 25.07.2022 № 12709-2 з вимогою знятися з реєстрації та звільнити кімнату АДРЕСА_1 .

У зв`язку із зняттям з реєстрації наймача кімнати відповідно до ст. 99 ЖК України договір найму кімнати № 74 у гуртожитку по АДРЕСА_2 припинився 13.03.2021.

Тобто після зняття з реєстрації ОСОБА_2 , ОСОБА_1 був зобов`язаний вчинити дії по виселенню зі спірної кімнати та знятися з реєстрації, але таких дій не вчинив.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЖК України єдиною підставою для вселення в жиле приміщення є ордер. Ордер на кімнату АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не видавався.

За інформацією департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради, станом на 11.08.2022 на обліку потребуючих поліпшення житловим умов за місцем проживання при виконавчому комітеті Черкаської міської ради перебуває 6215 сімей, із них: загальна черга - 3511 сімей; у списку першочергового отримання житла - 1917 сімей; у списку позачергового отримання житла - 430 сімей; в окремому списку позачергово отримання житла учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1,2 категорії, переселенці) - 506 сімей.

Таким чином, незаконне проживання ОСОБА_1 у кімнаті АДРЕСА_1 , яка належить до комунальної власності міста Черкаси, позбавляє Черкаську міську раду можливості забезпечити житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до рішення Черкаської міської ради від 26.12.2013 № 4-427 «Про згоду щодо безоплатної передачі у власність територіальної громади міста гуртожитків та зовнішніх інженерних мереж Черкаської державної житлово-побутової фірми «Обрій-1» гуртожиток по АДРЕСА_2 перебуває у міській комунальній власності.

Спірна кімната не приватизована і належить до комунальної власності міста Черкаси, що підтверджується листом департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради від 05.05.2022 № 4982-01-15.

У відповіді на відзив позивач зазначив

Відповідно до ч.2 ст. 64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Так, у своїй Постанові від 22.07.2019 у справі № 161/14954/16, Верховний Суд зазначив, що при визначенні кола членів сім`ї наймача, відповідно до вимог частини другої статті 64 ЖК Української РСР, слід брати до уваги, що такими є особи, які належать до членів сім`ї наймача, а інші можуть бути визнані такими, якщо доведуть наявність необхідних для того обставин. Зокрема, це особи, які постійно проживають з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Тобто наявність рідства, що ОСОБА_1 є рідним дядьком ОСОБА_2 , не робить автоматично його членом сім`ї наймача в розумінні ч.2 ст. 64 ЖК України. Цей факт повинен бути доведеним у судовому порядку, під час якого сторона і доводить факт постійного проживання з наймачем та ведення з ним спільного господарства.

На думку позивача, надані Відповідачем квитанції в якості доказу ведення спільного господарства лише за січень 2021 року не підтверджує факту, що саме ОСОБА_1 їх оплачував. А квитанції за квітень 2021 року взагалі спростовують факт спільного ведення господарства із наймачем, який знявся з реєстрації 13.03.2021. Відповідач не довів, що ніс на рівні із наймачем житла витрати на утримання спірної квартири. Також позивачем не було надано доказів, що за життя наймачем квартири вчинялися дії щодо надання згоди на постійне вселення позивача, його реєстрації у спірній квартирі.

Відповідач зазначає, що згідно ст. 91 ЖК України, наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім`ї, які проживають разом з ним, і за згодою наймодавця здавати в піднайом жиле приміщення у випадках і в порядку, встановлюваних цим кодексом. Черкаською міською радою не надано доказів дозволу на передачу піднаймачеві кімнати, а також договір піднайму, що укладається в письмовій формі з наступною реєстрацією у житлово-експлуатаційній організації.

Проте, на думку позивача, даний аргумент не заслуговує до уваги, оскільки такого договору піднайму у Черкаської міської ради не може бути, оскільки вона не є стороною договору.

У разі припинення дії договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму. Піднаймач і члени його сім`ї, а також тимчасові жильці зобов`язані негайно звільнити займане жиле приміщення. У разі відмови вони підлягають виселенню в судовому порядку, а з будинків, що загрожують обвалом, - в адміністративному порядку. Виселення провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У запереченні на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позов Черкаської міської ради є безпідставним.

Так, на думку відповідача, Черкаська міська рада вводить Соснівський районний суд м.Черкаси в оману, так як відповідач ОСОБА_1 є рідним дядьком ОСОБА_2 .

Актом опитування сусідів від 13.01.2022 підтверджується, що в кімнаті АДРЕСА_1 з 2017 року проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дядько та племінник). За цей період вони проживали разом, однією сім`єю, вели спільне господарство, купували по черзі продукти харчування, готували їсти, оплачували комунальні послуги, виконували поточні ремонти в кімнаті та в інших житлових приміщеннях (на кухні, в душовій, туалеті), про цей факт засвідчують сусіди.

Факт ведення спільного господарства підтверджують квитанції за комунальні послуги сплачені, зокрема в 2021 році (Хоча відповідач оплачує комунальні послуги до сьогоднішнього дня).

Відповідно до ч.2 ст.64 ЖК Української РСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Крім того, відповідно до ст.65 ЖК Української РСР особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Таким чином ОСОБА_1 є членом сім`ї наймача ОСОБА_2 , а не піднаймачем чи особою, яка тимчасово проживає.

Позивачем не надано доказів дозволу на передачу піднаймачеві кімнати, а також договір передачі кімнати в піднайом, що прямо передбачено законом.

На думку відповідача, Черкаська міська рада не надала жодного належного чи допустимого доказу, який б слугував підставою для виселення ОСОБА_1 з єдиного житла, в якому він проживає на законних підставах.

Крім того, ОСОБА_1 , як член сім`ї наймача, не підпадає під норми ст. 132 ЖК України для виселення з гуртожитку без надання іншого житла.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач посилається на те, що факт проживання відповідача з племінником підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 була надана згода на постійне проживання в спірній квартирі, вони були пов`язані спільним господарством.

Згідно із квитанціями про оплату житлово-комунальних послуг наймачем є ОСОБА_2 , будь-яких інших наймачів не має.

Отже, ОСОБА_1 правомірно вселився до спірної квартири.

Заяви (клопотання) учасників справи

Представником відповідача подана заява про виклик свідків.

28.11.2023 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його хворобою.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 07.03.2023 відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 26.06.2023 закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою суду від 30.08.2023 у задоволенні заяви представника відповідача про відвід судді відмовлено.

Ухвалою суду від 24.10.2023 повернуто ОСОБА_1 письмові пояснення з доказами, доданими до нього, без розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 28.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки представництво сторони у справі не пов`язано з певною особою, у разі неможливості представника прибути у судове засідання, відповідач має право залучити до участі у справі іншого представника.

Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до Рішення Черкаської міської ради № 4-427 надана згода на безоплатну передачу у власність територіальній громаді міста гуртожитків та зовнішніх інженерних мереж газо-, тепло, водопостачання і водовідведення по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , яка належить Черкаській державній житлово-побутовій фірмі «Обрій-1».

26 грудня 2017 року Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради, ЧД Житлово-побудова фірма «Обрій 1» корпорації «Укрбуд» надали ОСОБА_3 Ордер № 399/74 на житлу площу в гуртожитку на право найняття сім`єю з 1 чоловіка житлової площі в гуртожитку для малосімейних - кімнати АДРЕСА_1 . Ордер виданий на підставі клопотання від 17.11.2016 (а.с. 31 том № 1).

З 15.02.2021 в кімнаті 74 в гуртожитку АДРЕСА_2 станом на 25.04.2022 зареєстрований ОСОБА_1 позивач по справі з 15.02.2021 (лист Управління з питань державної реєстрації від 25.04.2021 № 4983-01-10, а.с.6 том № 1). Дана обставина підтверджується також відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 37237 від 19.04.2023 (а.с. 23 том 1) та поквартальною карточкою (а.с. 7, том № 1).

25.07.2022 Департаментом житлово-комунального комплексу скеровано припис від 25.07.2022 № 12709-2 до ОСОБА_1 щодо необхідності виселитися зі спірної кімнати (а.с. 8, том № 1).

Згідно із відповіддю Департаменту економіки та розвитку від 05.05.2022 № 4982-01-15 в реєстрі приватизованого житла м. Черкаси відсутня інформація про приватизацію кімнати АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є дядьком ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , а.с. 68 том 1, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , а.с. 69 том № 1, свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , а.с. 71 том № 1, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, а.с. 110 том 1).

З Акту опитування сусідів від 13.01.2022, затвердженого головою комітету самоорганізації населення «Хімселище» м. Черкаси (код 36785254), вбачається, що у кімнаті АДРЕСА_1 з 2017 року мешкали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом однією сім`єю, вели спільне господарство, купували по черзі продукти харчування, готували їсти, оплачували комунальні платежі, виконували поточні ремонти (а.с. 79 том 1).

Квитанціями про оплату комунальних послуг за адресою АДРЕСА_8 підтверджується факт оплати за період січень, квітень, липень, серпень, жовтень, листопад 2021 року, платником зазначений ОСОБА_2 (а.с. 74-86 том 1).

Допитані в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 пояснили, що ОСОБА_1 проживає у спірній кімнаті з 2017 року. Він разом із ОСОБА_2 робили ремонт у кімнаті, робили покупки, по черзі готували їжу, проживали однією сім`єю, несли витрати на сплату комунальних послуг. Вони є дядьком та племінником. Свідок ОСОБА_4 пояснила, що наразі комунальні послуги сплачує ОСОБА_1 .

Оцінка суду

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Серед основних прав і свобод людини і громадянина Конституція України проголошує право на житло. Тобто право на житло - це одне із найважливіших соціально-економічних прав громадян України, оскільки воно стосується основ життя людини.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Невід`ємне право кожної людини на житло закріплено і в інших міжнародно-правових документах про права людини, у тому числі в Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16 грудня 1966 року.

Повага до права людини на житло закріплена також у ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі порушення цих прав передбачено право на судовий захист. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Режим проживання в гуртожитку регулюється нормами ЖК УРСР, а права та обов`язки сторін регламентуються також Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572 та Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208 (було чинним на день видачі Ордеру № 399/74 від 26 грудня 2016 року та вселення відповідача до спірної кімнати), яке встановлює порядок надання жилої площі в гуртожитках підприємств, установ, організацій, користування цими гуртожитками та їх утримання.

Враховуючи, що ордер на вселення ОСОБА_2 датований 26.12.2016 та відповідач вселився до ОСОБА_2 у 2017 році і з цього часу (за позицією Савка та його представника) у відповідача виникло право наймача кімнати АДРЕСА_1 , суд вважає, що необхідно керуватися саме Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208.

Згідно ст ст. 127, 128 ЖК УРСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Відповідно до ст. 129 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Аналогічне положення міститься в п. 10 Розділу II Примірного Положення про гуртожитки, затвердженого постановою Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 року № 208 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі Примірне положення), в якому зазначено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

Відповідно п. 9 Примірного положення жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Як зазначено у п. 14 Примірного положення, вселення в гуртожиток робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера.

Пунктом 14 Примірного положення передбачено, що вселення інших членів сім`ї в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету і комітету комсомолу підприємства, установи, організації та письмової згоди членів сім`ї громадянина, які проживають разом з ним.

Указане також узгоджується п. 6 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою КМУ від 20.06.2018 № 498, згідно якого на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає особі ордер за формою згідно з додатком, який є єдиним документом, що підтверджує право вселення на надану жилу площу в гуртожитку. Під час одержання ордера пред`являються документи, що посвідчують особу наймача та всіх членів сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, - свідоцтва про народження), включених до ордера. Ордер зберігається у особи, яка вселяється на жилу площу в гуртожитку, протягом усього строку її проживання у гуртожитку

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що вселення у гуртожиток і користування житловим приміщенням у гуртожитку відбувається на законних підставах у разі вселення на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету, а отримання спеціального ордеру є формалізованим підтвердженням наявності такого рішення.

Тобто відповідне рішення, на підставі якого було видано ордер ОСОБА_2 на кімнату АДРЕСА_1 , було прийнято на підставі клопотання від 17.11.2016, що підтверджується ордером виданим 26 грудня 2017 року (а.с. 5 том 1). На спростування даного факту позивачем жодних доказів суду надано не було.

Статтею 64 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно із ст. 106 ЖК УРСР, повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Механізм реєстрації місця проживання регулюється Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (ст.6), зокрема, документами, що підтверджують право на проживання в житлі є ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили про надання особи права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання та інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласника житла, наймача та членів його сім`ї.

З матеріалів справи вбачається, що наймач ОСОБА_2 надав згоду на вселення до житлового приміщення відповідача (про це зазначено у позові позивача та у відзиві відповідача, а отже не оспорюється жодною стороною).

Відповідно до згоди ОСОБА_2 Центр надання адміністративних послуг Черкаської міської ради 15.02.2021 зареєстрував ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_8 .

Суд вважає, що сам по собі факт добровільної реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_8 , Центром надання адміністративних послуг Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради є фактичною згодою власника гуртожитку територіальної громади в особі Черкаської міської ради.

Відповідно до п. 11 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою КМУ від 20.06.2018 № 498 наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку, зобов`язані: своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом; підтримувати чистоту і порядок у жилих та допоміжних приміщеннях; дотримуватися вимог пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; використовувати жилу площу в гуртожитку за призначенням, забезпечувати збереження технічного обладнання в гуртожитку; забезпечувати за власний рахунок проведення ремонту жилого приміщення у гуртожитку (наймач - згідно з договором найму (оренди); не перешкоджати іншим особам у правомірному користуванні допоміжними приміщеннями в гуртожитку; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання гуртожитку, порушують умови проживання інших осіб; у разі виселення з гуртожитку та/або набуття у власність жилого приміщення передати організації, яка здійснює управління гуртожитком, усе майно, що було надано їм у користування згідно з договором найму (оренди).

Згідно роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року №2, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати: чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема, чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлено угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї певний порядок користування жилим приміщенням.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 15 постанови «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01 листопада 1996 року, наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Суд констатує, що представником відповідача було долучено до матеріалів справи копії квитанцій оплати комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_8 (а.с. 14-26 том № 1). У вказаних квитанціях платником зазначений ОСОБА_2 , однак ці оплати були проведені вже після зняття з реєстрації останнього, тобто після лютого 2021 року.

З огляду на вищевикладене у суду не виникає сумніву про подальшу сплату житлово комунальних послуг за вказаною вище адресою саме відповідачем ОСОБА_1 після зняття з реєстрації ОСОБА_2 .

Таким чином, суд приходить до переконання, що наявні в матеріалах справи докази належним чином підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_1 за вказаною вище адресою.

Окрім того, суд вважає за необхідним наголосити, що факт проживання відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_8 , з 2017 року не заперечувався жодною із сторін по справі.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Статтею 310 ЦК України визначено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ст. 29 ч. 1 ЦК України).

Судом встановлено, що з 2017 року фактично проживає, а з 15.02.2021 зареєстрований ОСОБА_1 відповідач по справі в кімнаті 74 в гуртожитку АДРЕСА_2 . Дана обставина підтверджується також відповіддю № 37237 з Єдиного державного демографічного реєстру.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд, вважає, що позов обґрунтований, в суді знайшло своє підтвердження користування по теперішній час відповідачем ОСОБА_1 житловою кімнатою, в яку він вселився як член сім`ї фактично разом з ОСОБА_2 та мешкав разом з 2017 року, несення ним одноособово витрат по утриманню цього житла після зняття з реєстрації та виселення ОСОБА_2 .

Отже, право користування відповідача вище зазначеним житловим приміщенням підпадає під гарантії, передбачені ч. 2 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Прокопович проти росії» (рішення від 18 листопада 2004 року, заява № 58255/00) Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання.

Отже, за змістом указаних рішень Європейського суду з прав людини тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги пояснення сторін, свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд констатує, що підстав для виселення ОСОБА_1 зі спірної кімнати не вбачається, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, судовий збір слід покласти на позивача.

Відповідач заявив до стягнення витрати на правничу допомогу, у відзиві навів попередній розрахунок витрат на правничу допомогу у сумі 10000 грн., надав документи на загальну суму понесених витрат 13500 грн.

Вирішуючи питання про розподіл цих витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу останній надав договір про надання правової допомоги від 04.01.2021, додаткові угоди № 1 від 01.05.2023, № 2 від 03.05.2023, № 3 від 08.05.2023, № 4 від 14.06.2023, № 5 від 14.06.2023, № 6 від 23.06.2023, № 7 від 23.06.2023, акти виконаних робіт № 1 від 01.05.2023, № 2 від 04.05.2023, акт № 3 від 09.05.2023, акт № 4 від 14.05.2023, акт № 5 від 16.06.2023, акт № 6 від 23.06.2023, акт № 7 від 27.06.2023, на загальну суму 13500 грн.

Позивач просить відмовити відповідачу у стягненні витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що на підтвердження витрат на правничу допомогу Адвокатом надано:

- Договір про надання правової допомоги № 003 від 04.01.2021, укладений між адвокатом Пропадущим Андрієм Володимировичем та ОСОБА_1 . Предметом Договору є надання Адвокатом правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені Сторонами у Договорі. Строк дії договору до 31.12.2021 (п. 3.1). Вартість послуг наданих адвокатом складає 1000, 00 гривень за одну годину, а за участь у кожному судовому засіданні- 1500, 00 гривень (пункт 4-3);

- Додаткову угоду № 1 від 01.05.2023 до договору про надання правової допомоги № 004 від 04.01.2021, якою визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокату за надання правової допомоги у спорі Черкаської міської ради Черкаської області до ОСОБА_1 . П. 3.1 визначено, що: «Оплата послуг здійснюється у п`ятиденний термін після набрання законної сили судового рішення». До неї додано Акт виконаних робіт № 1 від 01.05.2023, де зазначено, що «зустріч з клієнтом, ознайомлення з документами, надання попередньої усної консультації щодо можливості підготовки відзиву на позовну заяву Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про виселення та зняття з реєстрації у цивільній справі № 712/805/23 - 2000, 00 грн. (2 години). На думку позивача, даний вид послуги не може бути виділений як окремий вид надання правової допомоги, оскільки консультації є невід`ємною частиною роботи Адвоката при підготовці відзиву на позовну заяву;

- Додаткову угоду № 2 від 03.05.2023 та Акт № 2 від 04.05.2023 про підготовку відзиву на позовну заяву Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про виселення та зняття з реєстрації у цивільній справі № 712/805/23 - 4000, 00 грн. Проте, на думку позивача, вартість цієї послуги є завищеною;

- Додаткову угоду № 3 від 08.05.2023 та Акт № 3 від 09.05.2023 про участь у судовому засіданні 08.05.2023 у справі за позовною заявою Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про виселення та зняття з реєстрації у цивільній справі № 712/805/23 з урахуванням часу, витраченого на дорогу, проїзд адвоката до суду та очікування для участі в судовому засіданні - 1500, 00 грн. (2 години).

Згідно протоколу судового засідання від 08.05.2023, судове засідання розпочалось о 10:04 та закінчилось о 10:09 у зв`язку з тим, що Адвокат не вчасно направив відзив на позов, що позбавило права Черкаську міську раду підготувати відповідь на відзив. Тобто судове засідання, що відбулось 08.05.2023 тривало лише 5 хвилин, в той час як Адвокат зазначив про 2 години роботи, а відтак заявлені витрати є необґрунтованими;

- Додаткову угоду № 4 від 14.06.2023 2023 та Акт № 4 від 14.06.2023 про складення заяви про допит свідків у справі за позовною заявою Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про виселення та зняття з реєстрації у цивільній справі № 712/805/23 - 500, 00 грн. (30 хвилин); складення клопотання про долучення доказів у даній справі - 500,00 грн. (30 хвилин).

При цьому, Черкаська міська рада звертає увагу на той факт, що дані процесуальні документи підписані лише 15.06.2023, тоді як акти виконаних робіт підписані сторонами 14.06.2023.

Крім того, вказані клопотання відповідно до ст. 174 ЦПК України не є заявами по суті справи, а відтак витрати на їх подання не можуть кваліфікуватись як витрати, пов`язані з розглядом справи;

- Додаткову угоду № 5 від 14.06.2023 та Акт № 5 від 16.06.2023 про участь у судовому засіданні 15.06.2023 у справі за позовною заявою Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про виселення та зняття з реєстрації у цивільній справі № 712/805/23 з урахуванням часу, витраченого на дорогу, проїзд адвоката до суду та очікування для участі в судовому засіданні - 1500, 00 грн. (2 години).

Згідно протоколу судового засідання від 15.06.2023, останнє тривало 9 хвилин. Витрати за участь у даному засіданні у розмірі 1500, 00 гри. також є необґрунтованими;

- Додаткову угоду № 6 від 23.06.2023 та Акт № 5 від 23.06.2023 про підготовку заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву Черкаської міської ради у справі за позовною заявою Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про виселення та зняття з реєстрації у цивільній справі № 712/805/23 - 2000, 00 грн. (2 години). Заперечення на відповідь на відзив підписані 26.06.2023, у той час сторони підписали акт 23.06.2023;

- Додаткову угоду № 7 від 23.06.2023 та Акт № 7 від 27.06.2023 про участь у судовому засіданні 26.06.2023 у справі за позовною заявою Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про виселення та зняття з реєстрації у цивільній справі № 712/805/23 з урахуванням часу, витраченого на дорогу, проїзд адвоката до суду та очікування для участі в судовому засіданні - 1500, 00 грн. (2 години).

Згідно протоколу судового засідання від 26.06.2023, судове засідання тривало 13 хвилин, з 14:18 до 14:31, на якому розглядалось клопотання Адвоката про допит свідків. Отже, вартість даної послуги тривалістю 13 хвилин, яку адвокат оцінює у розмірі 1500 гривен, є не співмірним із обсягом наданих послуг.

Суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання позивача щодо витрат на правничу допомогу з огляду на таке.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 04.01.2021, укладеного між адвокатом Пропадущим А.В. та ОСОБА_1 , адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки, обумовлені сторонами у договорі.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Після закінчення строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновлений строком на один календарний рік на тих самих умовах (розділ 3).

При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення (п. 4.2).

Вартість послуг наданих адвокатом складає 1000 грн. за одну годину роботи, а за участь у кожному судовому засіданні 1500 грн (п. 4.3).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.05.2023 адвокат мав зустріч з клієнтом, ознайомлювався з документами, надавав попередню усну консультацію щодо можливості підготовки відзиву на позов. Вартість послуг склала 2000 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 03.05.2023 адвокат мав підготовку відзиву на позов. Вартість послуг склала 4000 грн.

Відповідно до додаткових угод № 3 від 08.05.2023, № 5 від 14.06.2023, № 7 від 26.06.2023 адвокат брав участь у судових засіданнях 08.05.2023, 15.06.2023, 26.06.2023 відповідно тривалістю дві години, вартістю 1500 грн. за кожне судове засідання.

Відповідно до додаткової угоди № 4 від 14.06.2023 адвокат складав заяви про допит свідків та клопотання про долучення доказів. Загальна вартість послуг склала 1000 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 6 від 23.06.2023 адвокат підготував заперечення на відповідь на відзив. Вартість послуг склала 2000 грн.

Усі додаткові угоди мають аналогічні за змістом умови.

Так, пунктами 7.1, 7.2 перелічених вище додаткових угод передбачається, що правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками. Адвокат надає клієнту акт приймання передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені адвокатом понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).

Щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу, суд погоджується з доводами позивача про те, що він є завищеним.

Так, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 300/941/19 та від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 17.12.2020 у справі № 808/1849/18, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 20.01.2021 у справі № 120/3929/19-а.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 ч. 1 ст.1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» від05.07.2012№ 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.19Закону №5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі ст.30Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчисленнягонорару (фіксованийрозмір,погодинна оплата),підстави длязміни розміругонорару,порядок йогосплати,умови поверненнятощо визначаютьсяв договоріпро наданняправничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Дійсно, наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.

Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Пунктом 3.2 рішення КонституційногоСуду Українивід 30.09.2009№23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Проаналізувавши матеріали справи та обставини справи, суд приходить до висновку, що правова допомога відповідачу з боку адвоката дійсно була надана.

Дослідивши надані відповідачем документи, враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених відповідачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із виконаними адвокатом роботами (послугами).

Так, зустріч з клієнтом, ознайомлення з документами, надання усної консультації щодо можливості підготовки відзиву на позов не можуть бути виділені як окремий вид надання правничої допомоги, оскільки консультації є невід`ємною частиною роботи адвоката. Складання клопотань також є складовою підготовки відзиву на позовну заяву (додаткові угоди №№ 1,4).

Згідно акту виконаних робіт № 2 від 04.05.2023 клієнт прийняв послуги за підготовку відзиву у сумі 4000 грн.

Як зазначено вище, пунктом 7.1 перелічених вище додаткових угод передбачається, що правова допомогавважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками.

Матеріали справи містять відзив, датований 08.05.2023 (а.с. 52 том 1), тобто вже після підписання акту виконаних робіт № 2 від 04.05.2023.

Отже, матеріалами справи не підтверджується надання адвокатом робіт згідно акту № 2 від 04.05.2023.

Так само не підтверджується надання робіт за актом виконаних робіт № 6 від 23.06.2023, а саме підготовки заперечення на відповідь на відзив.

Матеріали справи містять заперечення на відповідь на відзив, датовані 26.06.2023 (а.с. 121 том 1), тобто вже після підписання акту виконаних робіт № 6 від 23.06.2023.

Що стосується наданих адвокатом послуг за актами виконаних робіт №№ 3, 5, 7 про участь у судових засіданнях 08.05.2023, 15.06.2023, 23.06.2023 відповідно, суд зазначає таке.

У актах зазначено, що послуга адвоката складається з участі у судовому засіданні з урахуванням часу, витраченого на дорогу, приїзд адвоката до суду та очікування для участі у судовому засіданні. Загальна вартість витраченого часу складає 6 годин, тобто 360 хвилин. Загальна вартість послуг склала 4500 грн.

Згідно журналів судових засідань 08.05.2023, 15.06.2023, 23.06.2023 тривалість судових засідань разом з очікуванням, в яких приймав участь представник відповідача, становила 45 хвилин, замість шести годин, як зазначено у вище перелічених актах виконаних робіт.

Вартість витрачених 45 хвилин на участь у судових засіданнях складає 562,5 грн. (45 хв/360 хв. х 4500 грн. = 562,5 грн.), які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Представником відповідача не надано жодного доказу на підтвердження витраченого часу на дорогу для приїзду до суду.

Згідно ордеру від 24.04.2023 адвокат здійснює свою діяльність у м. Черкаси, вул. Смілянська, б. 44, оф. 302, що територіально знаходиться у Соснівському районі м. Черкаси.

За таких обставин суд прийшов до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 750 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про виселення та зняття з реєстрації відмовити.

Стягнути з Черкаської міської ради, код ЄДРПОУ 25212542, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , витрати на правничу допомогу у сумі 750 (сімсот п`ятдесят) грн.

Позивач: Черкаська міська рада, код ЄДРПОУ 25212542, вул. Б. Вишневецького, 36, м.Черкаси.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_8 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 04.12.2023.

Суддя: О.С. Стеценко