Постанова

від 29.11.2023 по справі 564/3443/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 564/3443/21

провадження № 61-5538св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Костопільський ліцей № 6 Костопільської міської ради,

третя особа - Управління освіти, культури, молоді та спорту Костопільської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 04 травня 2022 року під головуванням судді Грипіч Л. А. та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Костопільського ліцею № 6 Костопільської міської ради, третя особа - Управління освіти, культури, молоді та спорту Костопільської міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ директора Костопільського ліцею № 6 Костопільської міської ради Пашка П.А. від 29 листопада 2021 року № 50-К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 »;

- зобов`язати директора Костопільського ліцею № 6 Костопільської міської ради Пашка П. А. допустити до роботи ОСОБА_1 ;

- стягнути з Костопільського ліцею № 6 Костопільської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням належних до утримання податків і зборів.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що з 1991 року працює на різних посадах у середній школі № 6 у м. Костопіль.

З 04 вересня 2015 позивач переведена на посаду вчителя географії Костопільської загальноосвітньої школи-комплексу № 6, яка 08 липня 2021 року на підставі рішення Костопільської міської ради № 184 перейменована у Костопільський ліцей № 6 Костопільської міської ради.

05 листопада 2021 року позивач була ознайомлена з повідомленням про відсторонення за підписом директора ліцею Пашка П. А. у якому повідомлялось про її відсторонення від роботи у зв`язку із відсутністю щеплення від Covid-19.

Вказує, що у період з 08 по 30 листопада 2021 року, незважаючи на відсутність щеплення, їй було дозволено працювати дистанційно, оскільки у зв`язку із запровадженням у регіоні «червоного» рівня епідеміологічної небезпеки навчання у школі відбувалось дистанційно.

Коли виникла потреба особистої явки у приміщення школи позивач робила експрес-тест на визначення антигену коронавірусу SARS-CoV-2 і допускалась при пред`явленні негативного результату.

29 листопада 2021 року позивач була ознайомлена з наказом від 29 листопада

2021 року № 50-К за підписом директора ліцею Пашка П. А. , відповідно до якого позивача відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 01 грудня

2021 року до усунення причин, що зумовили її відсторонення.

Не погоджується з вказаним наказом, оскільки вважає його таким, що порушує її право на особисту недоторканість та працю і вважає положення постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 та наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням»

від 04 жовтня 2021 року № 2153 є дискримінаційними і такими, що обмежують права людини.

Вказує, що відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати, яка є її єдиним доходом, позбавляє позивача можливості нормального існування. Також вказує, що не бажає ризикувати своїм здоров`ям і здійснювати вакцинацію препаратами, що не пройшли повних клінічних випробувань. Зазначає, що усвідомлює всі ризики і небезпеку поширення хвороби, проте не бажає ставати учасником клінічних випробувань і не має наміру дозволяти проводити експерименти над своїм здоров`ям і відсторонення її від роботи на цій підставі є дискримінацією.

Вважає, що вакцинація від COVID-19 не включена до календарних щеплень ні як обов`язкова, ні як обов`язкове профілактичне щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показниками і фактично на неї покладається обов`язок вчиняти дії, які не визначені державою як примусові. Позивачу також не запропоновано жодної альтернативи і позбавлено права вибору.

Позивач не проти робити кожні 72 години ПЛР-тести і бути допущеною до роботи лише за наявності негативного результату таких тестів, але їй такого права не було надано.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Костопільський районний суд Рівненської області рішенням від 04 травня 2022 року у задоволенні позову відмовив.

Рівненський апеляційний суд постановою від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 04 травня 2022 року без зміни.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , яка є працівником освітнього навчального закладу і підлягає обов`язковій вакцинації проти COVID-19, будучи повідомленою про це, до встановленої роботодавцем дати не надала останньому документ, який підтверджує вакцинацію проти вказаного гострого респіраторного захворювання або довідку медичного закладу про медичні протипоказання до проведення цього профілактичного щеплення, тому дії відповідача про відсторонення від роботи позивачки без збереження заробітної плати є виправданими і правомірними.

Суди не вбачали порушення права позивача на працю, визначеного статтею 43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, а вжиті щодо неї обмеження є правомірними та відповідають пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я учасників освітнього процесу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 04 травня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 березня 2023 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

У поданій касаційній скарзі заявниця зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21.

Позивач вважає оспорюваний наказ таким, що суперечить правовим нормам враховуючи відсутність в ньому посилання, як на підставу його винесення - подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення заявника від роботи, тому вважає його необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Заявниця зауважує, що вона вже перехворіла на COVID-19 про що повідомила директора ліцею, проте до роботи її так і не було допущено. Вказує, що суд апеляційної інстанції не дослідив можливість здійснення нею трудових функцій дистанційно, як вона робила це раніше.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2023 року представник Костопільського ліцею № 6 Костопільської міської ради - директор Пашко П. А. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм як матеріального так і процесуального права.

Вказує, що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян. Держава, встановивши відсторонення працівників закладів освіти від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу. Позивач відмовилася від вакцинації.

ОСОБА_1 не була звільнена з роботи, а лише була тимчасово відстороненою з огляду на суспільні інтереси. Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 31 травня 2023 року відкрив провадження та витребував справу № 564/3443/21 з Костопільського районного суду Рівненської області.

Справа № 564/3443/21 надійшла до Верховного Суду 09 червня 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Сторони перебувають в трудових правовідносинах. ОСОБА_1 з 04 вересня

2015 року, відповідно до наказу від 04 вересня 2015 року № 377-к працює на посаді вчителя географії Костопільської загальноосвітньої школи-комплексу І-ІІІ ступенів

№ 6, що підтверджується записом № 10 у трудовій книжці позивача.

З 08 липня 2021 року на підставі рішення сесії Костопільської міської ради

від 08 липня 2021 року № 184, начальний заклад перейменовано у Костопільський ліцей № 6 Костопільської міської ради.

11 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подала на ім`я директора Костопільського ліцею

№ 6 Пашка П. А. заяву про відмову надання своїх персональних даних, а саме документів, що засвідчують отримання вакцинації.

01 листопада 2021 року Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Костопільської міської ради направлено адресований до виконання керівникам закладів загальної середньої освіти лист департаменту освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації від 29 жовтня 2021 року № 235/21 щодо обов`язковості вакцинації від COVID-19 працівників закладів освіти незалежно від типу і форми власності та відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти коронавірусної хвороби.

Згідно зі змістом зазначеного листа керівникам органів управління освітою територіальних громад та керівникам закладів освіти, з посиланням на наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2135, постанову Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 зі змінами та доповненнями та статтю 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», доводиться інформація про доведення до відома закладів освіти про встановлення переліку працівників, яким необхідно провести щеплення проти

COVID-19, та відсторонення від роботи працівників, які відмовляються від проведення таких щеплень.

05 листопада 2021 року ОСОБА_1 ознайомлена із повідомленням про відсторонення із 08 листопада 2021 року від роботи на термін до усунення причин, що його зумовили, про що свідчить підпис позивача про ознайомлення з вказаним повідомленням.

24 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала на ім`я директора Костопільського ліцею № 6 Пашка П. А. заяву про неприпустимість примусу до участі в експериментальному медичному втручанні. Заява мотивована тим, що зареєстровані на підставі Закону України «Про лікарські засоби» та ввезені на територію України вакцини проти

COVID-19, які схвалені Всесвітньою організацією охорони здоров`я для екстреного використання, не пройшли повний обсяг клінічних досліджень, мають обмежений обсяг клінічних даних, відсутня інформація про можливі ризики для здоров`я та про подальші негативні наслідки, ефективність і безпека вказаних препаратів не доведена, а тому будь-який примус співробітників до експериментального медичного втручання буде прямо порушувати вимоги Конституції України, Закон України «Про основи здоров`я громадян України», загальну декларацію прав людини, Нюрнберзький кодекс 1947 року, Європейську конвенцію прав пацієнта. На цій підставі позивач у заяві вказала, що категорично відмовляється брати участь в цьому небезпечному експериментальному медичному втручанні і ризикувати своїм здоров`ям і будь-який тиск буде сприйнятий останньою, як протиправна дія з примусу її до участі в небезпечному медичному експерименті та буде розцінений як замах на її життя.

26 листопада 2021 року Управління освіти, культури, молоді та спорту Костопільської міської ради листом № 1682/01-23 просило директора Костопільського ліцею № 6 Костопільської міської ради надати пояснення щодо підстав для допущення до роботи п`ятьох працівників навчального закладу, які не були вакциновані.

Листом від 29 листопада 2021 року № 1-28/194 Костопільський ліцей № 6 Костопільської міської ради повідомив Управління освіти Костопільської міської ради про те, що станом на 08 листопада 2021 року п`ять педагогів, які працюють в 5-11 класах, були не вакциновані. В період з 08 по 26 листопада вказані працівники надавали результати ПЛР-тестів. Троє педагогів 29 листопада 2021 року надали ПЛР-тести і з 01 грудня будуть відсторонені від роботи на термін до усунення причин, що його зумовили. Наказ по ліцею видано та ознайомлено педагогів під підпис.

30 листопада 2021 року по Костопільському ліцею № 6 Костопільської міської ради видано наказ № 319 «Про відновлення очної форми навчання в ліцеї для здобувачів освіти 5-11 класів», яким відновлено очну форму навчання для учнів 5-11 класів

з 01 грудня 2021 року.

Наказом директора Костопільського ліцею № 6 Костопільської міської ради

від 29 листопада 2021 року № 50-К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » відсторонено позивача, вчителя біології та географії, від роботи з 01 грудня 2021 року на термін до усунення причин, що його зумовили без збереження заробітної плати.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

Термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин.

Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Про основи законодавства України про охорону праці» громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

У статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). До цього Переліку увійшли, зокрема працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, пунктами 2, 3 якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

- контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

- відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Питання правомірності відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі цієї Постанови Кабінету Міністрів України № 1236, було на розгляді Великої Палати Верховного Суду, яка в постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 зробила висновок, що відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що загальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивача від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

Суди встановили, що ОСОБА_1 працює на посаді вчителя біології та географії у Костопільському ліцеї № 6 Костопільської міської ради.

Враховуючи характер виконуваних обов`язків вчителя, які пов`язані з об`єктивною необхідністю під час їхнього виконання особисто контактувати з дітьми, позивач підлягала обов`язковому профілактичному щепленню проти COVID-19.

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, у тому числі й самих дітей.

Відтак, втручання у право ОСОБА_1 на працю у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Колегія суддів зауважує, що встановивши, що позивач не надала відповідачу документа, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або документа щодо наявності в неї протипоказань до такого щеплення, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що відсторонення ОСОБА_1 від роботи проведено відповідачем з дотриманням вимог закону, тому дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів зазначає, що право позивача на працю в освітньому закладі було тимчасово обмежене з огляду на суспільні інтереси, оскільки вона ухилилася від обов`язкового щеплення. Таке втручання ґрунтувалося на законі, має легітимну мету, є пропорційним до досягнення такої мети та є цілком необхідним у демократичному суспільстві, а тому доводи касаційної скарги з цього приводу колегія суддів відхиляє.

З огляду на те, що за позивачем на період відсторонення зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, нарахування заробітної плати відновляються одразу після усунення ОСОБА_1 причин, що зумовили її відсторонення від роботи та після її допуску до роботи (виконання робіт), отже, Верховний Суд не встановив порушення права позивача на працю, передбачене у статті 43 Конституції України.

У справі, яка переглядається, позивач не довела, а суди не встановили обставин, які б давали підстави для висновку, що тимчасове відсторонення її від роботи становило непропорційне втручання у її приватне життя.

Оскільки підстави для скасування наказу про відсторонення від роботи не знайшли свого підтвердження, тому відсутні і правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 564/8/22.

Колегія суддів зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновку, викладеного у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 у цій справі і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що їй не було запропоновано працювати дистанційно, як раніше, колегія суддів відхиляє, оскільки суди під час розгляду справи встановили, що роботодавець проявив розумну обачність та враховував період протягом якого 5-11 класи проходили дистанційне навчання.

30 листопада 2021 року по Костопільському ліцею № 6 Костопільської міської ради видано наказ № 319 «Про відновлення очної форми навчання в ліцеї для здобувачів освіти 5-11 класів», яким відновлено очну форму навчання для учнів 5-11 класів

з 01 грудня 2021 року.

Наказом директора Костопільського ліцею № 6 Костопільської міської ради

від 29 листопада 2021 року № 50-К ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 01 грудня 2021 року, тобто з часу, коли Костопільський ліцей відновив очну форму навчання.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 04 травня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров