Постанова

від 22.11.2023 по справі 638/12282/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/12282/17 Номер провадження 22-ц/814/1294/23Головуючий у 1-й інстанції Шишкін О.В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Дряниці Ю.В..,

секретар: Кириченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 лютого 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Оніщенко Світлани Володимирівни, ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуприна Галина Олександрівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності на 1/2 частину квартири,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом. У липні 2019 року,у зв`язку із залученням до справи нового співвідповідача,позивачем було подано уточнену позовну заявудо ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Оніщенко Світлани Володимирівни, треті особи: ЖКК «ФЕД», ОСОБА_6 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування з чужого незаконного володіння квартири, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на 1/2 квартири.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила суд:

1) Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 20 липня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Онищенко Світланою Володимирівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1839;

2) Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 ;

3) Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису про право власності - 21991561 від 22 серпня 2017 року.

4) В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_7 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що за час перебування у шлюбі із ОСОБА_2 , ними як подружжям було придбано квартиру АДРЕСА_1 , перший пайовий внесок колишнім подружжям було внесено 20.06.1985 року в сумі 2800 руб, останній пайовий внесок було сплачено 12.02.1992 року в сумі 4389 руб.

22 грудня 2006 року ОСОБА_8 отримав Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке було видане виконавчим комітетом Дзержинської і районної у м. Харкові ради 5 скликання на підставі рішення виконавчого комітету Дзержинської районної у м. Харкові ради від 21.11.2006 року № 174/15.

Після розірвання шлюбу з ОСОБА_8 , позивач з сином продовжували мешкати в вищезазначеній квартирі, сплачували за комунальні послуги, робили поточний ремонт та підтримували квартиру в належному стані. В квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , з 01.03.1988 року, та син, ОСОБА_9 , з 24.02.1997 року

Квартира АДРЕСА_1 була продана ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 20 липня 2017 року. Даний договір було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Оскільки договір купівлі- продажу було укладено без згоди ОСОБА_1 , крім того остання вважає, що ця квартира є її спільним з ОСОБА_2 майном, яке набуте у період шлюбу, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Представник відповідача приватного нотаріуса ХМНО Онищенко С.В.адвокат Сібільова О.В. подала суду заперечення проти позову, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса, оскільки він є неналежним відповідачем.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 лютого 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Оніщенко Світлани Володимирівни, ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуприна Галина Олександрівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання правам власності на 1/2 частину квартирувідмовлено у повному обсязі.

Непогодившись із рішенням його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що рішення районного суду ухвалено з порушенням норм матеріального права та суперечить фактичним обставинам справи , що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

В обґрунтування скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції ототожнив поняття «набуття права власності» з поняттям «реєстрація права власності» . Так право власності згідно законодавства , що діяло на час придбання квартири , було набуто подружжям зі здійсненням останнього внеску за нерухоме майно 12 лютого 1992 року . Відтак на вказане майно розповсюджується презумпція спільності майна подружжя адже воно було придбане за час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , а отже ОСОБА_1 має право на квартири.

Скаржник вважає, що ОСОБА_8 не мав права відчужувати спірне майно без її згоди. При реєстрації права власності , приватний нотаріус повинна була здійснити перевірку правового статусу майна та встановити підставу набуття квартири. За відсутності нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_1 на укладення договору купівлі-продажу квартири такий договір підлягає визнанню недійсним.

Апелянт просить скасувати рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 лютого 2021 року та ухвалити нове, яким задовольнити її позов в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Оніщенко С.В. ОСОБА_10 зазначила, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права із з`ясуванням усіх обставин у справі, а отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку , що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 18 серпня 1979 року, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 ( після шлюбу ОСОБА_12 ) в Київському відділі ЗАЦС м. Харкова, актовий запис №699, який розірвано рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.05.1995 року (т.1, а.с. 8, 12).

Під час шлюбу ОСОБА_8 став членом житлово-будівельного кооперативу «ФЕД» з правом придбання квартири АДРЕСА_1 . Перший пайовий внесок на квартиру було внесено 20.06.1985 року в сумі 2800 руб, останній пайовий внесок було сплачено 12.02.1992 року в сумі 4389 руб, повна вартість квартири складає 8041 руб 03 коп, що підтверджується Довідкою голови правління ЖКК «ФЕД» (т. 1, а.с. 11).

Відповідно до довідки №19 від 10.09.2002, виданої ОСОБА_2 про те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , житловий будинок за даною адресою прийнято в експлуатацію 30 листопада 1987 року (т. 1, а.с. 10).

На підставі рішення виконавчого комітету Дзержинської районного у місті Харкові ради V скликання ОСОБА_2 видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, відповідно до якого йому на праві приватної власності належить 1/1 частка квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 52 кв. м, житловою площею 29,9 кв.м (т. 1, а.с. 13).

За Договором купівлі-продажу квартири від 20 липня 2017 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Онищенко С.В. 20.07.2017 року, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 52 кв. м, житловою площею 29,9 кв.м, перейшло від ОСОБА_2 до ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 15-16).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.09.2018, право власності на оспорювану квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.2017 перейшло до ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 177-179)

Позивач посилаючись на те , що квартира придбана за час перебування у шлюбі із ОСОБА_2 , як подружжям вказує що спірна квартира є спільним майном подружжя , окрім того згоду на відчуження спірного майна позивач не надавала , а отже наявні всі підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень пункту 4Прикінцевих та перехідних положень ЦК України,Цивільний кодекс Українизастосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинностіЦивільним кодексом України, положення цьогоКодексузастосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно достатті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цієї норми на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

ОСОБА_1 звернулась до суду із вимогами про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності на частині квартири, посилалась на те оскільки 12 лютого 1992 року внесено останній пайовий внесок за спірну квартиру , 24 травня 1995 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, відповідно право власності на спірну квартиру набуто під час перебування сторін у шлюбі.

За змістом статей22,24 Кодексу про шлюб та сім`юУкраїни майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження майном. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом.

Відповідно до частини першоїстатті 15 Закону України від 07 лютого 1991 року № 697-ХІІ «Про власність»член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки довідці наданій ОСОБА_2 з якої вбачається, що останній пайовий платіж внесено 12 лютого 1992 року , повна вартість квартири виплачена повністю. (т.1 а.с.11)

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 18.09.1987 року «5-1. Судам слід мати на увазі,що згідно із ст.15 Закону України"Про власність" ( 697-12 ) член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом. Виходячи з цього, особа,

якій відчужена членом ЖБК квартира, має переважне право на вступ до цього кооперативу»

Згідно пп.б п.11 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995 року При вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з роз`яснень, які дані Пленумом Верховного Суду України у прийнятих ним постановах з цих питань. Крім цього, слід враховувати, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового,

житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

З урахуванням положень ст.15 ЗУ «Про власність» апеляційний суд приходить до висновку , що право власності на спірну квартиру набуто 12 лютого 1992 року , оскільки законодавство пов`язує набуття права власності на квартиру із повною виплатою пайових внесків , а не з моментом оформлення такого права у законному поряду.

У зв`язку із чим позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню , оскільки її право порушене шляхом відчуженням ОСОБА_2 квартири загальною площею 52 кв. м, житловою площею 29,9 кв.м , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , яка набута ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за час перебування у шлюбі , без згоди позивача.

За правилом частини першоїстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Згідно зістаттею 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави ісуспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 369 ЦК Україниспіввласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, щоєуспільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним ізспіввласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше невстановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та(або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

За змістом частини четвертоїстатті 369 ЦК Україниправочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.

Відсутність згоди одного із співвласників - колишнього подружжя -нарозпорядження нерухомим майном є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним.

Розглядаючи справу суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, не врахував, що при укладенні договору купівлі-продажу була відсутня письмово і нотаріально посвідчена згода ОСОБА_1 на відчуження спірної квартири.

Щодо вимоги позивача про витребування квартири з володіння ОСОБА_4 суд апеляційної інстанції приходить до слідуючих висновків.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Так, оскільки квартири належна ОСОБА_1 вибула з її власності не з її волі та без її відома, вимога про витребування квартири підлягає задоволенню.

Таким чином, у випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Суд апеляційної інстанції з огляду на викладене, вважає, що районним судом при ухваленні рішення, щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим оскаржуване рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 лютого 2021 року підлягає скасуванню з постановленням нового рішення.

Отже , апеляційна скарга підлягає задоволенню , а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до п.2,ч.1.ст374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст..376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374 , 376, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 лютого 2021 року скасувати .

Ухвалити у справі нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 20 липня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Онищенко Світланою Володимирівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1839.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 21991561 від 22 серпня 2017 року.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину квартири загальною площею 52 кв. м, житловою площею 29,9 кв.м , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Витребувати у ОСОБА_4 1/2 частину квартири загальною площею 52 кв. м, житловою площею 29,9 кв.м , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_7 .

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М.Триголов

Судді: А.І. Дорош

Ю.В. Дряниця