Рішення

від 24.02.2021 по справі 638/12282/17

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/12282/17

Провадження № 2/638/1291/21

РІШЕННЯ

Іменем України

24 лютого 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Шишкіна О.В.,

за участю секретарів Голуб Ю.О., Скрипаченко В.Р., Котяш Н.В., Комлєвої К.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Оніщенко Світлани Володимирівни, ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуприна Галина Олександрівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання правам власності на Ѕ частину квартир,

в с т а н о в и в:

15 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Оніщенко Світлана Володимирівна , третя особа: ЖБК "ФЕД" про визнання договору недійсним.

07 липня 2019 року, у зв`язку із залученням до справи нового співвідповідача, позивачем було подано уточнену позовну заяву до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Оніщенко Світлани Володимирівни, треті особи: ЖКК ФЕД , ОСОБА_8 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування з чужого незаконного володіння квартири, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на 1/2 квартири.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 18 серпня 1979 року ОСОБА_9 , зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 в Київському відділі ЗАЦС м. Харкова, актовий запис №699. Після реєстрації шлюбу мені було присвоєне прізвище чоловіка - ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син, ОСОБА_11 . Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.05.1995 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було розірвано. Під час перебування у шлюбі в 1985 році відповідач вступив у члени житлово-будівельного кооперативу ФЕД на квартиру АДРЕСА_1 . Перший пайовий внесок нами було внесено 20.06.1985 року в сумі 2800 руб, останній пайовий внесок було нами сплачено 12.02.1992 року в сумі 4389 руб. Житловий будинок АДРЕСА_2 було прийнято в експлуатацію актом державної приймальної комісії, затвердженим рішенням Харківського міського виконавчого комітету 30.11.1987 року. 22 грудня 2006 року ОСОБА_5 отримав Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке було видане виконавчим комітетом Дзержинської і районної у м. Харкові ради 5 скликання на підставі рішення виконавчого комітету Дзержинської районної у м. Харкові ради від 21.11.2006 року № 174/15.

Позивач зазначає, що розірвання шлюбу мало для неї формальний характер, вона до органів РАГСу рішення суду не надавала, та свідоцтво про розірвання шлюбу не отримувала. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_5 продовжували з сином мешкати в вищезазначеній квартирі, сплачували за комунальні послуги, робили поточний ремонт та піддержували квартиру в належному стані. В квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_5 , я, ОСОБА_1 з 01.03.1988 року, та наш син, ОСОБА_11 , з 24.02.1997 року

02 серпня 2017 року до нас з сином, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , в квартиру АДРЕСА_1 ввірвались незнайомі люди, пошкодили замок та двері, і вигнали її з сином на вулицю, пояснили, що ця квартира продана іншій особі.

Як стало відомо позивачці квартира АДРЕСА_1 була продана ОСОБА_5 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 20 липня 2017 року. Даний договір було укладено між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Позивач вважає даний договір недійсним, та зазначає, що за її усною домовленістю з ОСОБА_5 вона мешкала разом з сином в даній квартирі, пайові внески за вищезазначену квартиру вона сплачувала з ОСОБА_5 разом, повна вартість квартири була нами виплачена у період шлюбу. Тому вважає, що ця квартира є її спільним з ОСОБА_5 майном, яке набуте у період шлюбу. А договір купівлі- продажу було укладено без моєї згоди.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила суд: 1) визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 20 липня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Онищенко Світланою Володимирівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1839; 2) Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 ; 3) Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_3 , номер запису про право власності - 21991561 від 22 серпня 2017 року. 4) В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Представник відповідача приватного нотаріуса ХМНО Онищенко С.В. - адвокат Сібільова О.В. подала суду заперечення проти позову, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса, оскільки він є неналежним відповідачем.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому у задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суд не повідомили, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталися.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 серпня 1979 року ОСОБА_12 , зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 в Київському відділі ЗАЦС м. Харкова, актовий запис №699, який розірвано рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.05.1995 року (т.1, а.с. 8, 12).

Під час шлюбу ОСОБА_5 став членом житлово-будівельного кооперативу ФЕД на квартиру АДРЕСА_1 . Перший пайовий внесок на квартиру було внесено 20.06.1985 року в сумі 2800 руб, останній пайовий внесок було нами сплачено 12.02.1992 року в сумі 4389 руб, повна вартість квартири складає 8041 руб 03 коп, що підтверджується Довідкою голови правління ЖКК ФЕД (т. 1, а.с. 11).

Відповідно до довідки №19 від 10.09.2002, виданої ОСОБА_5 про те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , житловий будинок за даною адресою прийнято в експлуатацію 30 листопада 1987 року (т. 1, а.с. 10).

На підставі рішення виконавчого комітету Дзержинської районного у місті Харкові ради V скликання ОСОБА_5 видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, відповідно до якого йому на праві приватної власності належить 1/1 частка квартири за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 52 кв. м, житловою площею 29,9 кв.м (т. 1, а.с. 13).

За Договором купівлі-продажу квартири від 20 липня 2017 року, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Онищенко С.В. 20.07.2017 року, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 52 кв. м, житловою площею 29,9 кв.м, перейшло від ОСОБА_5 до ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 15-16).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.09.2018, право власності на оспорювану квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.2017 перейшло до ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 177-179)

Позивач вважає договір купівлі-продажу квартири від 20 липня 2017 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , недійсним, оскільки його укладено без її згоди. Також позивач вважає, що їй належить право власності на 1/2 квартири, оскільки вона є спільною сумісною власністю подружжя, так як придбана під час шлюбу.

Відповідно до положень пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до статті 112 ЦК УРСР (чинного на час набуття прав на спірну квартиру) майно може належати на праві спільної власності двом або кільком громадянам.

Положеннями статті 22 КпШС України (чинного на час набуття прав на спірну квартиру) передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Відповідно до статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у підпунктах 6, 6-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи , при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, судові слід керуватися статтею 146 ЖК України, статтею 15 Закону України Про власність , пунктом 43 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186, (далі - Примірний статут ЖБК) і статтями 22, 24, 28, 29 КпШС України, ураховуючи, що пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, та після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України від 07 лютого 1991 року № 697-ХІІ Про власність член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

З дослідженого в судовому засіданні Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22 грудня 2006 року вбачається, що ОСОБА_5 набув право приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 52 кв. м, житловою площею 29,9 кв.м, 21.11.2006 року, тоді як шлюб з позивачкою розірвано 24 травня 1995 року. Свідоцтво про право власності на час розгляду справи не скасовано та не визнано недійсним.

Таким чином відсутні підстави вважати, що право власності на майно набуто у шлюбу і воно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки право власності на майно набуте через більш як десять років після розірвання шлюбу, а тому є особистою приватною власністю ОСОБА_5 , про що власне і зазначено у свідоцтві.

З урахуванням викладеного позовні вимоги про визнання за позивачкою права власності на 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 52 кв. м, житловою площею 29,9 кв.м, задоволенню не підлягають.

Внесення пайових платежів на квартиру під час перебування сторін у шлюбі не є безумовним доказом придбання житла під час перебування у шлюбі.

Доводи позивача формальність розірвання шлюбу суд відхиляє, оскільки на їх підтвердження не надано жодного доказу, при тому, що ч. 1 ст. 81 ЦПК України зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо доводів позивачки про те, що вона разом із сином зареєстрована за вказаною адресою, суд зазначає, що факт реєстрації підтверджує право особи користуватися житлом, однак жодним чином не підтверджує права власності на житло.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 20 липня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Онищенко Світланою Володимирівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1839, з підстав неотримання згоди позивачки на вчинення даного правочину суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З аналізу зазначених норма вбачається, що суд не має права самостійно змінювати підстави позовних вимог. Таким чином, суд обмежений розглядом справи лише в межах тих доводів сторін, які були заявлені в суді.

Як на підставу визнання договору купівлі-продажу квартири від 20 липня 2017 недійсним позивач посилається на те, що даний договір було укладено без її згоди.

Суд не погоджується з такими доводами позивача з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки судом встановлено, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , на момент укладення договору купівлі-продажу 20 липня 2017 року не перебувала у спільній сумісній власності позивачки та ОСОБА_5 , відсутні підстави вважати, що при вчиненні даного правочину потрібно було отримати згоду позивачки на його вчинення.

За таких обставин позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги про витребування із незаконного володіння ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_3 , номер запису про право власності - 21991561 від 22 серпня 2017 року, є похідними від позовних вимог про визнання права власності на 1/2 квартири, суд відмовляє у їх задоволенні.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Оніщенко Світлани Володимирівни, ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуприна Галина Олександрівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання правам власності на 1/2 частину квартиру - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 23.03.2021 року

Суддя О.В. Шишкін