Постанова

від 30.10.2007 по справі 44/520-41/500-33/24

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

30 жовтня 2007 р.                                                                                  

№ 44/520-41/500-33/24 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Дроботової Т.Б.-головуючого,

Волковицької Н.О.,  Рогач Л.І.

за участю представників:

позивача

ОСОБА_3, дов. від 01.09.2005р.

відповідача

Гомон О.О., дов. від 25.12.2006р.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційні скарги 

- Міністерства оборони

України   - Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

на постанову

Київського апеляційного

господарського суду від 04.07.2007р.

у справі

№ 44/520-41/500-33/24  господарського суду міста Києва

за позовом

Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_2

до

Міністерства оборони України

про

стягнення 101 122грн.

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності

- фізична особа ОСОБА_2 звернулась до господарського суду з позовом до Міністерства

оборони України про стягнення 101122грн. пені, штрафу, індексу інфляції та

відсотків річних в зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язання по оплаті

поставленої продукції; заявою від 06.03.2006р. позивач збільшив позовні вимоги

до 104775,50грн., в тому числі 54900грн. пені, 21315грн. штрафу, 22228,50грн.

збитків від інфляції, 6332грн. річних.

Свої вимоги позивач обґрунтовує

статтями 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та статтями 193, 231

Господарського кодексу України, що визначають порядок та спосіб виконання

зобов'язання та наслідки його неналежного виконання.

Відповідач у відзиві на позов

відхилив позовні вимоги, вказавши про відсутність підстав для застосування

відповідальності відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, оскільки

заборгованість утворилась внаслідок недостатнього бюджетного фінансування.

Справа розглядалась судами

неодноразово.

Постановою Вищого господарського

суду України від 06.06.2006р. рішення місцевого суду скасовано в частині

відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 54900грн. пені та 21315грн.

штрафу та справу в цій частині направлено на новий розгляд; в решті рішення

суду залишено без змін. Постанова Вищого господарського суду України мотивована

неправильним застосуванням місцевим судом положень статті 231 Господарського

кодексу України та містить вказівки щодо з'ясування судами обставин справи,

пов'язаних з її належним застосуванням, в тому числі щодо перевірки наявності

обставин, які, відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, можуть

бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Постановою Вищого господарського

суду від 13.03.2007р. було скасовано рішення господарського суду міста Києва

від 15.09.2006р. яким позовні вимоги задоволено частково; з відповідача на

користь позивача стягнуто 54900грн. пені та 19100грн. штрафу з тих самих

підстав, а також з огляду на порушення приписів статті 84 Господарського

процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду міста

Києва від 10.05.07р. (суддя Мудрий С.М.) позов задоволено частково; з

відповідача на користь позивача стягнуто 38062,50грн., в тому числі 27405грн.

пені та 10657,50грн. штрафу; рішення вмотивовано встановленими обставинами

справи щодо порушення Міністерством оборони України договірних зобов'язань щодо

оплати продукції, поставленої для державних потреб, за що до нього підлягає

застосуванню відповідальність, передбачена частиною 2 статті 231 Господарського

кодексу України; водночас на підставі статті 233 Господарського кодексу України

належну до стягнення з відповідача суму штрафних санкцій зменшено вдвічі з

огляду на наявність відповідних обставин.

Постановою Київського апеляційного

господарського суду від 04.07.07р. (судді: Лосєв А.М. головуючий, Гарник Л.Л.,

Розваляєва Т.С.) апеляційні скарги сторін залишено без задоволення; рішення

місцевого суду змінено; його резолютивну частину викладено в наступній

редакції:

Позов суб'єкта  підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_2 в частині стягнення з Міністерства оборони України суми пені

54900,00грн. та суми штрафу 21315,00грн. задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони

України на користь  суб'єкта  підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_2 27405,00грн. пені, 10657,50грн. штрафу; усього 38062,50грн.

У задоволенні позову суб'єкта  підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_2 в частині стягнення з Міністерства оборони України суми 27495,00грн.

пені й 10657,50грн. штрафу відмовити.

Не погоджуючись з рішенням

місцевого суду та постановою апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу,

в якій просить змінити їх щодо часткового задоволення позовних вимог та

зменшення розміру штрафних санкцій вдвічі; касаційну скаргу вмотивовано

доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права,

неповним з'ясуванням обставин справи, неправильним тлумаченням передбачених

статтею 233 Господарського кодексу України підстав для зменшення штрафних

санкцій.

Не погоджуючись з рішенням

місцевого суду та постановою апеляційного суду, відповідач подав касаційну

скаргу, в якій просить  їх скасувати та

прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на

неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального та

процесуального права. Вказує, що оскільки сторонами не було дотримано в

договорі встановленої форми забезпечення зобов'язання, неустойка не підлягає

стягненню.

Сторони не надали відзивів на

касаційні скарги, усно в судовому засіданні відхилили доводи касаційної скарги

іншої сторони. 

Заслухавши доповідь судді

-доповідача та пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні,

перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки

обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів

вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського

процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові

рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи

перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального

і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права

встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні

або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи

та встановлено судом, сторонами було укладено договір № 229/8/4/256 про

поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби від

07.12.2004р., за умовами якого позивач зобов'язався поставити для потреб

Міністерства оборони України речове майно, а відповідач - забезпечити його

приймання та оплату згідно положень цього договору.

Також судом встановлено, що

рішенням господарського суду міста Києва від 17.10.2005р. у справі № 40/544, з

Міністерства оборони України на користь суб'єкта підприємницької діяльності

Малімон С.В. стягнуто 304500грн. заборгованості за договором від 07.12.2004р. №

229/8/4/256; вказане рішення  набуло

чинності у встановленому законодавством порядку.

Вищевказаним рішенням, зокрема,

встановлено, що Міністерство оборони України порушило договірні строки

виконання зобов'язання щодо оплати продукції, поставленої для державних потреб

відповідно до Закону України “Про поставки продукції для державних потреб”.

Факти, встановлені рішенням у

справі № 40/544, не потребують повторного доведення відповідно до статті 35

Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 231

Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське

зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що

належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язано з виконанням

державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок  Державного бюджету України чи за рахунок

державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено

законом або договором, у таких розмірах:

- пені у розмірі 0,1 відсотка

вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за

кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково

стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зміст статті 231 Господарського

кодексу України відповідає розумінню інтересів держави відповідно до рішення

Конституційного Суду України                      № 3-рп/99 від

08.04.1999р., за яким держава може вбачати свої інтереси не тільки в діяльності

державних органів, державних підприємств чи організацій, але й в діяльності

приватних підприємств, товариств.

Також зі змісту статті вбачається,

що передбачені нею штрафні санкції застосовуються саме за відсутності інших

розмірів штрафних санкцій чи засобів забезпечення виконання зобов'язання у

законі чи договорі.

За таких обставин, господарський

суд міста Києва дійшов правомірного висновку про наявності правових підстав для

застосування до відповідача передбаченої законодавством відповідальності  у сумі 54900грн. пені та 19100грн. штрафу.

За частиною 1 статті 233 Господарського

кодексу України  у разі, якщо належні до

сплати штрафні санкції надмірно великі 

порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити штрафні санкції,

взявши до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін,

що беруть участь у зобов'язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на

увагу.

Приймаючи рішення в зазначеній

частині, господарський суд, з'ясував наявність обставин, які відповідно до

статті 233 Господарського кодексу України можуть бути підставою для зменшення

розміру штрафних санкцій, та зменшив вдвічі штрафні санкції, що підлягали

застосуванню.

Відповідно до частини 1 статті 101

Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

повторно розглядаючи справу у повному обсязі, повно з'ясував обставини, які

мали значення для її правильного розгляду та правильно застосував норми

матеріального та процесуального права; розглянув та обґрунтовано відхилив

наведені в апеляційних скаргах доводи сторін, змінив судове рішення відповідно

до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до роз'яснень, що

викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11

“Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді, 

коли  суд,  виконавши 

всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши

обставини,  вирішив справу у

відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до

даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно

відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про

встановлені обставини і   правові

наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними

доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, прийнята апеляційним

господарським судом постанова відповідає положенням статті 105 Господарського

процесуального кодексу України  та

вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від

29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Доводи, наведені скаржниками в

частині оцінки наявності чи відсутності підстав для зменшення належної до

стягнення суми штрафних санкцій, виходять за межі повноважень касаційної

інстанції, інші доводи суперечать приписам чинного законодавства, що регулюють

порядок застосування відповідальності у державному секторі економіки, тому

підстав для її скасування з наведених у касаційних скаргах мотивів судова

колегія не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись

статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111

Господарського  процесуального кодексу

України,  Вищий  господарський 

суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Міністерства

оборони України та Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного

господарського суду від 04.07.2007р. у справі № 44/520-41/500-33/24

господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий                                                                                 

Т. Дроботова

Судді:                                                                                             Н.

Волковицька

Л. Рогач