Постанова

від 04.07.2007 по справі 44/520-41/500-33/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 04.07.2007                                                                                          

№ 44/520-41/500-33/24

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:                              Лосєва  А.М.

 суддів:                                          Гарник

Л.Л.

Розваляєвої  Т.С.

 при секретарі:                      

 За участю представників:

 від позивача -ОСОБА_2 (довіреність б/н від

01.09.2005р.)

 від відповідача -Гомон О.О. (довіреність від

25.12.2006р. № 220/451/д);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Міністерство оборони України

 на рішення Господарського суду м.Києва від

10.05.2007

 у справі № 44/520-41/500-33/24  

 за позовом                               СПД - фізична особа

ОСОБА_1

 до                                                   Міністерство

оборони України

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 101122,00 грн.

 Склад колегії суддів змінений згідно

розпорядження заступника голови Київського апеляційного господарського суду від

26.06.2007р.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Києва від

10.05.2007р. у справі                                     №

44/520-41/500-33/24 позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності -                  фізичної особи ОСОБА_1до

Міністерства оборони України  про

стягнення пені у розмірі 54 900,00 грн. й штрафу в розмірі 21 315,00 грн.

задоволені частково; присуджено до стягнення 38 062,50 грн., в тому числі 27

405,00 грн. пені  й 10 657,50 грн.

штрафу.

Не

погоджуючись з прийнятим рішенням, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична

особа ОСОБА_1звернулась до Київського апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині

зменшення розміру штрафних санкцій та прийняти нове рішення,   яким позовні вимоги задовольнити в повному

обсязі. Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським

судом статті 233 Господарського кодексу України та неповним з'ясуванням

обставин, які мають значення для справи.

Міністерство

оборони України, у свою чергу, не погоджуючись з рішенням господарського суду,

подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове

рішення про відмову у задоволенні позову. На думку скаржника, приймаючи

оскаржене рішення, суд першої інстанції необґрунтовано не застосував  до спірних правовідносин сторін приписи

статей 546, 547 Цивільного кодексу України  

й статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання

грошових зобов'язань” й натомість неправильно застосував норми статті 231

Господарського кодексу України.

  Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична

особа ОСОБА_1у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу

Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Міністерство

оборони України у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу

суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1залишити без

задоволення.

Заслухавши

пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг та

заперечення на них, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх

встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом при

прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів

дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з

наступних підстав.

Суб'єктом

підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1(далі по тексту - позивач)

пред'явлено позов про стягнення  з

Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач) 101 122,00 грн.

пені, штрафу, індексу інфляції та процентів річних у зв'язку з несвоєчасним

виконанням зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції; заявою від

06.03.2006р. позивач збільшив розмір позовних вимог, сформулювавши їх в

наступній редакції: стягнути 104 775,50 грн., в тому числі 22 228,50 грн.

нарахованих внаслідок інфляції, 54 900,00 грн. пені, 21 315,00 грн. штрафу, 6

332,00 грн. трьох процентів річних.

Позовні

вимоги мотивовані тим, що згідно прийнятого господарським судом міста Києва

рішення від 17.10.2005р. у справі № 40/544 за позовом суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1до Міністерства оборони України з останнього

присуджено до стягнення заборгованість у розмірі 304 500,00 грн. (а.с 6-8),

підставою виникнення якої стала та обставина, що відповідач порушив

зобов'язання в частині здійснення 21.02.2005р. остаточного розрахунку за

укладеним сторонами договором про поставку для державних потреб

матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету

України) від 07.12.2004р.  №

229/8/4/04/256.

Викладену

обставину позивач розглядає як підставу застосування до спірних відносин сторін

положень статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України,   статей 193, 231 Господарського кодексу

України, що визначають порядок та спосіб виконання зобов'язання та наслідки

його неналежного виконання.

Рішенням

господарського суду міста Києва від 27.03.2006р. позов задоволено частково:

стягнуто з відповідача на користь позивача 28 560,50 грн., в тому числі  22 228,50 грн. нарахованих внаслідок інфляції

та 6 332,00 грн. трьох процентів річних; 

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

За

наслідками перегляду рішення в касаційному порядку Вищий господарський суд

України прийняв постанову, якою рішення господарського суду міста Києва  від 27.03.2006р. у справі № 44/520 скасував в

частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення сум пені та штрафу;

в цій частині справа була направлена на новий розгляд до господарського суду

міста Києва; в решті рішення суду залишено без змін. Постанова Вищого

господарського суду України мотивована неправильним застосуванням місцевим

судом положень статті 231 Господарського кодексу України та містить вказівки

щодо з'ясування судами обставин справи, пов'язаних з її належним застосуванням,

в тому числі щодо перевірки наявності обставин, які, відповідно до статті 233

Господарського кодексу України, можуть бути підставою для зменшення розміру

штрафних санкцій.

Рішенням

господарського суду міста Києва від 15.09.2006р. позовні вимоги задоволено

частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 54 900,00 грн. пені та 19

100,00 грн. штрафу.

За

наслідками перегляду рішення в касаційному порядку Вищий господарський суд

України прийняв постанову, згідно якої рішення господарського суду міста

Києва  від 15.09.2006р. у справі №

44/520-41/500 скасовано; справу направлено на новий розгляд до господарського

суду міста Києва. Постанова Вищого господарського суду України мотивована тими

обставинами, що, приймаючи рішення, суд першої інстанції:                                         - не

перевірив відповідність запропонованого позивачем розрахунку пені приписам

частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, якою передбачений

шестимісячний строк для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання

зобов'язання;

-

помилково поклав на позивача обов'язок доведення обставин, які відповідно до

статті 233 Господарського кодексу України можуть бути підставою для зменшення

розміру штрафних санкцій, та у цьому зв'язку дійшов висновку про відсутність

підстав для застосування норми цієї статті до спірних правовідносин;

-

всупереч вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України,

задовольняючи позов частково, не вказав результат вирішення решти позовних

вимог.

Рішенням

господарського суду міста Києва від 15.09.2006р. позовні вимоги задоволено

частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 27 405,00 грн. пені  й 10 657,50 грн. штрафу.

Задовольняючи

позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій частково, місцевий господарський

суд встановив, що згідно рішення господарського суду міста Києва від

17.10.2005р. у справі № 40/544 з Міністерства оборони України на користь

суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1стягнуто 304 500,00

грн. заборгованості на підставі договору про поставку для державних потреб

матеріально-технічних засобів речової служби                                               

(за кошти Державного бюджету України) від 07.12.2004р.  № 229/8/4/04/256 (а.с. 9-14).

Згідно

складеної державним виконавцем відділу примусового виконання рішень

Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови

про закінчення виконавчого провадження від 09.12.2005р. при примусовому

виконанні наказу господарського суду міста Києва від 07.11.2005р. № 40/544 на

користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_108.12.2005р. перераховані кошти в сумі 304 500,00 грн. (а.с. 104).

В контексті

викладеного місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач

порушив строки виконання зобов'язання щодо оплати продукції, поставленої для

державних потреб відповідно до Закону України „Про поставки продукції для

державних потреб” та за наслідками перевірки запропонованого позивачем

розрахунку штрафних санкцій (а.с. 147) правильно визначив суму пені,

нарахованої внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору від

07.12.2004р.  № 229/8/4/04/256, -54

810,00 грн., та суму штрафу - 21 315,00 грн.

Втім,

приймаючи оскаржене рішення, місцевий господарський суд зменшив розмір штрафних

санкцій в два рази, виходячи тих обставин, що:

-

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади,  фінансування державних закупівель

здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв'язку з чим

зобов'язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного

фінансування;

-   пунктом 4.4 укладеного сторонами договору

від 07.12.2004р. № 229/8/4/04/256 передбачено, що розрахунок за поставлену

продукцію здійснюється за умови надходження бюджетних коштів на рахунок

Міністерства оборони України за кодом видатків.

Колегія

суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених

обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно

до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено

господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом

господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення

пов'язано з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання

фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного

кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом або

договором,  у розмірі 0,1 відсотка

вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за

кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково  стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної

вартості.

Зміст

статті 231 Господарського кодексу України відповідає розумінню інтересів

держави відповідно до рішення Конституційного Суду України № З-рп/99 від

08.04.1999р., за яким держава може вбачати свої інтереси не тільки в діяльності

державних органів, державних підприємств чи організацій, але й в діяльності

приватних підприємств, товариств.

Враховуючи

наведене й положення статті 35 Господарського процесуального кодексу України,

згідно якої факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого

органу,  який вирішує господарські спори)

під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів,

в яких беруть участь ті самі сторони, колегія суддів вважає обґрунтованим

висновок місцевого господарського суду щодо правомірності позовних вимог про

стягнення штрафних санкцій.

Мотиви

касаційної скарги Міністерства оборони України про те, що умовами договору  від 07.12.2004р.  № 229/8/4/04/256 розмір штрафних санкції не

визначений у зв'язку з чим останні 

стягненню не підлягають на підставі статті 547 Цивільного кодексу України

й статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання

грошових зобов'язань”, в силу яких розмір неустойки повинен бути визначений

сторонами  у договорі, колегія суддів

вважає безпідставними, оскільки положеннями частини 1 статті 231 Господарського

кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може

бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не

допускається.

Разом

з тим, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд підставно зменшив в

два рази розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Згідно

частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, суд може з урахуванням

інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, якщо

порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських

відносин.

Наявні

матеріали справи свідчать про те, що позивач не довів факт заподіяння йому

збитків внаслідок порушенням відповідачем строків виконання зобов'язання щодо

оплати продукції, поставленої на виконання умов договору від 07.12.2004р.  № 229/8/4/04/256.

Мотиви

касаційної скарги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1про те, що несвоєчасне здійснення оплати обумовило погіршення його

майнового стану внаслідок заподіяння йому збитків, є помилковими, оскільки факт

укладення позивачем з Комерційним банком „Приватбанк” кредитного договору від

22.02.2005р. № 08.03.02.01.2081 (а.с. 94-96) та здійснення на виконання умов

цього договору комісійних та страхових платежів, оплати відсотків й винагороди

за користування кредитом (а.с. 98-103) свідчить про здійснення ним

господарської діяльності, але не про понесені збитки та безпосередньо не

зв'язаний з виконанням зобов'язань відповідачем.

Крім

того, заслуговує на увагу з'ясування місцевим господарським судом тієї

обставини, що сторони відповідно до пункту 4.4 договору від 07.12.2004р.                                        №

229/8/4/04/256 погодили порядок здійснення розрахунків, згідно якого оплата

продукції здійснюється за умови надходження бюджетних коштів на рахунок

Міністерства оборони України за даним кодом видатків. Саме таку спрямованість

мають відповідні положення частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України,

згідно якої бюджетні зобов'язання   та

платежі можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного

призначення.

Згідно

наявної в матеріалах справи довідки Департаменту постачання матеріальних

ресурсів Міністерства оборони України у період з 01.01.2005р. по 30.05.2005р.

на рахунок Міністерства оборони України на проведення розрахунків з

постачальниками речового майна надійшли грошові кошти в сумі 26 352,99 тис.

грн., які в першу чергу були спрямовані на погашення заборгованості за

поставлене у 2004 році майно.

Вищезазначене

повністю спростовує доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, на

підставі чого судова колегія доходить висновку про правомірність та

обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення в частині

задоволення позовних вимог про стягнення 27 405,00 грн. пені й 10 657,50 грн.

штрафу.

Втім,

постановлене у справі судове рішення підлягає зміні з наступних підстав.

Всупереч

приписів пункту 4 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу

України, згідно якого резолютивна частина рішення має містити висновок про

задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній  з заявлених вимог, резолютивна частина

рішення господарського суду міста Києва 

від 10.05.2007р. у справі № 44/520-41/500-33/24 не містить висновку

господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині

стягнення решти сум пені та штрафу.

На

таких підставах колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду

постановлено при повному з'ясуванні всіх обставинам справи, яким було надано

належну правову оцінку, підстав для його скасування не вбачається. Однак

враховуючи, що резолютивна частина рішення не містить висновку суду щодо

частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, колегія суддів дійшла

висновку про необхідність зміни рішення та доповнення резолютивної частини пунктом

про відмову у задоволенні позву в частині стягнення 27 495,00 грн. пені й 10

657,50 грн. штрафу.

Керуючись

ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1залишити без задоволення.

Апеляційну

скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення

господарського суду м. Києва від 10.05.2007р. у справі                                         №

44/520-41/500-33/24 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов

суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1в частині стягнення

з Міністерства оборони України суми пені 54 900,00 грн. та суми штрафу 21

315,00 грн. задовольнити частково.

      Стягнути з Міністерства оборони України

(03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, ідентифікаційний код 00034022)

на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1(АДРЕСА_1ідентифікаційний № НОМЕР_1) 27 405,00 грн. пені,       10 657,50 грн. штрафу; усього 38 062,50

грн.

          У задоволенні позову суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1в частині стягнення з

Міністерства оборони України 27 495,00 грн. пені й 10 657,50 грн. штрафу

відмовити.

               Після набрання рішенням законної

сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.”.

              Видачу наказу доручити

господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                     

Лосєв  А.М.

 Судді                                                                                         

Гарник Л.Л.

                           Розваляєва  Т.С.

 09.07.07 (відправлено)