Ухвала

від 29.11.2023 по справі 540/3100/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А У Х В А Л А

29 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 540/3100/21

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі питання щодо наявності підстав для постановлення окремої ухвали відносно судді Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за результатами розгляду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ПЛЮС" на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ПЛЮС" до Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради в особі Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради, Департаменту містобудування архітектури та земельних ресурсів Херсонської міської ради, треті особи Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ПЛЮС" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради в особі Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради, Департаменту містобудування архітектури та земельних ресурсів Херсонської міської ради, треті особи Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Управління містобудування та архітектури департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради № 78 від 21.05.2021 року "Про анулювання паспорту прив`язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності", яким анульовано паспорт прив`язки тимчасової споруди № 89 від 18.11.2021 року.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року, постановленим суддею Варняком Сергієм Олександровичем, відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ПЛЮС" подало апеляційну скаргу, в якій, серед іншого, посилалось на недотримання судом при ухваленні судового рішення вимог щодо його законності та обґрунтованості.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023 року було скасовано рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року та прийнято нове судове рішення, яким задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ПЛЮС". Визнано протиправним та скасовано наказ Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради № 78 від 21.05.2021 року «Про анулювання паспорту прив`язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності», яким анульовано паспорт прив`язки тимчасової споруди № 89 від 18.11.2021 р.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції стало неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також викладення у рішенні висновків, які не відповідають обставинам справи.

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що суддя Херсонського окружного адміністративного суду Варняк Сергій Олександрович взагалі усунувся від встановлення фактичних обставин по справі, не дослідив та не надав належної правової оцінки доводам позивача у справі, викладеним у позовній заяві та доданим до неї доказам, що призвело до ухвалення очевидно незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Так, предметом розгляду справи № 540/3100/21 за позовом ТОВ «ФРЕШ ПЛЮС» був винесений Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради наказ № 78 від 21.05.2021 року "Про анулювання паспорту прив`язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності".

При розгляді даної справи суддя Варняк С.О. обмежився лише встановленням факту наявності у Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради, як органу з питань містобудування та архітектури, повноважень на виконання функцій щодо оформлення паспорту прив`язки ТС та його анулювання та з огляду на зазначене дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірний наказ, діяв на підставі та в межах наданих законом повноважень.

Доречно зазначити, що позивач у даній справі взагалі не оспорював наявність у відповідача повноважень на прийняття спірного наказу.

Суддя у своєму рішенні зазначив, що не приймає до уваги твердження позивача про те, що оскаржуваний наказ є необґрунтованим, невмотивованим, не містить конкретних підстав (фактичних і юридичних) та переконливих й зрозумілих мотивів його прийняття, оскільки це спростовується встановленими обставинами по справі та не відповідає наявним в матеріалах справи доказам. Однак при цьому суддя Варняк С.О. не зазначив, якими саме встановленими у справі обставинами це спростовується, та якими конкретно доказами це підтверджується.

Крім того суддя вказав, що «незначні процедурні порушення Департаментом містобудування та землекористування Херсонської міської ради під час винесення наказу не вплинули на результати його винесення, оскільки достатньою підставою для анулювання паспорту прив`язки ТС є недотримання вимог паспорта прив`язки при її встановленні».

Колегія суддів звертає увагу на те, що суддею взагалі не вказано, які саме процедурні порушення при прийнятті оскаржуваного наказу ним встановлені в ході розгляду справи, не наведено мотивів, з яких він дійшов висновку, що такі порушення є незначними та не вплинули на результат прийняття рішення. При цьому, вказуючи на достатність такої підстави для анулювання паспорту прив`язки ТС як «недотримання вимог паспорта прив`язки при її встановленні», суддя не вказав, які ж саме вимоги паспорта прив`язки недотримано, що стало підставою для висновку про обґрунтованість спірного наказу.

Статтею 244 КАС України чітко регламентовано які питання, які вирішує суд при ухваленні рішення, а саме: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Без дотримання вказаних вимог процесуального закону та без з`ясування цих питань суд не може винести законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інші докази, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

В даному випадку суддею Варняком Сергієм Олександровичем вказаного процесуального обов`язку при розгляді справи № 540/3100/21 виконано не було.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі.

У пункті 80 рішення у справі «Перес проти Франції» («Perez v. France», заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі «Артіко проти Італії» (Artico v. Italy), заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі «Ван де Хурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. Netherlands), заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі «Пелекі проти Греції» (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85).

У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) ЄСПЛ наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення…. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень….

З цього випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя.

На думку колегії суддів, залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим та грубим порушенням процесу, а також права особи на справедливий розгляд справи, гарантований Конвенцією.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що правосуддя має не лише здійснюватися, ще має бути видно, що воно здійснюється, адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії», «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року (заява № 21722/11), «Газета «Україна - центр» проти України» від 15.07.2010 року (заява № 16695/04).

У пункті 16 розділу II доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) від 4 квітня 2011 року № 512/2009, схваленої Комісією на 86-му пленарному засіданні 25 26 березня 2011 року «Верховенство права» (CDL-AD (2011) 003rev), вказано, що Rule of Law (верховенство права) є невід`ємною частиною будь-якого демократичного суспільства. У рамках цього поняття вимагається, щоб усі, хто наділений повноваженнями ухвалювати рішення, ставилися до кожного з виявом поваги, на основі рівності та розумності й відповідно до закону, і щоб кожен мав можливість оскаржити незаконність рішень у незалежному та безсторонньому суді, де кожен має бути забезпечений справедливими процедурами. Отже, предметом верховенства права є здійснення влади і стосунки між особою та державою. Пунктом 41 розділу IV визначено, що обов`язковими елементами верховенства права є, зокрема: законність, заборона свавілля та доступ до правосуддя, де законність це принцип, який означає дотримання законів (пункт 42). Заборона свавілля полягає в тому, що деклараційні повноваження органами державної влади мають здійснюватися відповідно з принципом верховенства права, з яким є несумісне ухвалення несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень (пункт 52). Відзначено, що доступ до правосуддя полягає, зокрема, в тому, що роль судівництва є істотно важливою в державі, заснованій на верховенстві права. Судівництво є гарантом справедливості основоположної цінності у державі, керованій правом. Справою першочергової ваги є те, щоб судівництво мало повноваження визначати, які закони є застосовними та ваговитими щодо конкретної справи, вирішувати питання факту і застосовувати закон до фактичних обставин згідно з відповідною тобто достатньо прозорою і передбачуваною методологією тлумачення (пункт 54).

Європейський суд з прав людини також неодноразово вказував на те, що вимога щодо мотивування судового рішення важлива процедурна гарантія від свавільності судових органів (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», §§ 29 30).

Отже, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» регламентує, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Однак, суддею Варняком С.О. не було дотримано зазначених вимог, які висуваються до судді під час здійснення ним правосуддя, що позбавило позивача у справі № 540/3100/21 права на справедливий суд та призвело до ухвалення незаконного та невмотивованого судового рішення.

Відповідно до ст. 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» підставою дисциплінарної відповідальності судді, є зокрема, незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Таким чином, на думку колегії суддів, допущене суддею Херсонського окружного адміністративного суду С.О. Варняком грубе порушення норм процесуального права, що виразилось в ухваленні незаконного та невмотивованого судового рішення, має ознаки дисциплінарного проступку.

Аналогічних висновків дійшла і Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у рішенні від 19.10.2018 року № 3168/1дп/15-18, вказавши, що незазначення мотивів прийняття судового рішення… слід кваліфікувати як дисциплінарний проступок згідно з пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (умисне або у зв`язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод) та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод).

Крім того на обов`язковості мотивування судового рішення Вища рада правосуддя наголошувала і в рішенні від 26.07.2018 року № 2425/0/15-18, зазначивши, що «оскільки на суд покладено обов`язок здійснювати правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 законів України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року та 2 червня 2016 року), зазначений обов`язок суду полягає в закладенні у свої мотиви відповідної аргументації з дотриманням принципів верховенства права. Обґрунтування судового рішення, його мотивування та аргументація це ключовий критерій якості окремого судового рішення, за яким оцінюється ефективність діяльності всієї судової системи».

За положеннями ч. 8 ст. 249 КАС України, суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

Встановлені судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи обставини свідчать про наявність підстав для винесення відносно судді Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 окремої ухвали з доведенням її до відома Вищої ради правосуддя для належного реагування та вирішення питання щодо наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку.

Керуючись ч.8 ст.249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Постановити відносно судді Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 окрему ухвалу.

Направити окрему ухвалу Вищій раді правосуддя для вжиття заходів реагування шляхом розгляду питання щодо наявності в діях судді Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку.

Про результати розгляду окремої ухвали повідомити П`ятий апеляційний адміністративний суд.

Окрема ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її постановлення.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.А. Шевчук