Постанова

від 04.12.2023 по справі 580/3756/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/3756/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Єжелі А.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року, суддя Рідзель О.А., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укроптзапчастини" до Черкаської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укроптзапчастини" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаської митниці, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 02.05.2023 №UA902000/2023/000008/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.05.2023 №UA902070/2023/000018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у митного органу були відсутні підстави для відмови у митному оформленні товару на підставі поданих у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України товариством документів та для витребування додаткових документів, перелік яких наведений в частині 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки наданими позивачем документами повністю підтверджується і числове значення митної вартості і відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З огляду на викладене, позивач зазначає, що застосування резервного методу для визначення вартості є необґрунтованим.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Черкаської митниці про коригування митної вартості від 02.05.2023 №UA902000/2023/000008/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.05.2023 №UA902070/2023/000018. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (18007, м. Черкаси, вул. Дашковича, 76, код ЄДРПОУ 44005652) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укроптзапчастини" (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 33/162-А, код ЄДРПОУ 44857333) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 29524,00 грн (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот двадцять чотири гривні гривень 00 коп.).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Черкаська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укроптзапчастини" уклало з іноземною компанією TIANJIN XHONGHU IMPORT EXPORT CO., LTD (Китай) Контракт №1, відповідно до якого останній поставляє (продає) Позивачу власні частини до сільськогосподарських машин і тракторів (далі - Товар) відповідно до специфікацій, а покупець приймає товар та сплачує його на умовах визначених Договором (п. 1.1. Договору).

Згідно з п.2.2. Договору у вартість товару входить упаковка, маркування, доставка вантажу на борт судна, а також транспортні витрати продавця по доставці товару до пункту призначення, розміщення та кріплення а трюмі, а також вартість матеріалів, які використовуються для цієї мети. Страхування товару не здійснюється.

Згідно з додатковою угодою №1 від 01.03.2023 до Договору покупець здійснює авансовий платіж в розмірі 100% від загальної суми специфікації №01 від 01.03.2023 в розмірі 35 654,18 Доларів США на протязі 30 календарних днів с моменту підписання Специфікації.

01.03.2023 укладено Специфікацію №01 до Договору, в якій визначено кількість товару на 89 позицій, асортимент, код класифікації товару, вартість на загальну суму 35 654,18 Доларів США.

Умовами поставки відповідно до п.2 Специфікації є СІF - Gdansk, Польща (в термінах Інкотепмс-2010) зі складу постачальника.

07.03.2023 постачальник склав Інвойс № ВС0703-2023.

28.03.2023 позивач здійснив 100% сплату товару в розмірі 35 654,18 Доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №1 від 27.03.2023 та випискою по особовому рахунку за період з 01.05.2023 - 02.05.2023.

За наслідками поставки товару в порт Gdansk, Польща зі складу постачальника прибув Контейнер №MSKU7096951 1*20.

31.03.2023 позивач уклав з ПП «Транскарго» договір №03/05-2023 транспортного експедирування, а 03.04.2023 було оформлено заявку №1 надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування до договору №03/05-2023, згідно якого вантажоодержувачем та власником вантажу є позивач, пунктом відправлення є порт Гданськ, Польща, найменування вантажу - запчастини до тракторів МТЗ, вага вантажу 22338 кг, пункт призначення - м. Корсунь-Шевченківський, Черкаська область, доставка автомобільним транспортом, вантажно-розвантажувальні роботи - 181640,00 грн., агентська винагорода -760,00 грн.

Порядок і форма оплати послуг - згідно Договору 03/05-2023 від 31.03.2023, вартість послуг оплачується на протязі 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

27.04.2023 ПП «Транскарго» виставило позивачу Рахунок на оплату №434 послуг з міжнародного перевезення за маршрутом - порт Гданськ, Польща - Корсунь-Шевченківський, Черкаська область на суму 181640,00 грн. та Рахунок №435 на оплату агентської винагороди в сумі 760,00 грн.

Вказані рахунки з надання послуг з перевезення Позивачем були оплачені 08.05.2023.

27.04.2023 позивач подав до Черкаської митниці митну декларацію (далі - МД) №23UA902070700549U8 за заявленою вартість товару за міжнародним контрактом - 35654,18 Доларів США та вартість доставки до державного кордону України в розмірі 101640,99 грн., а всього вартість 1406223,45 грн.

За результатами перевірки поданої митної декларації відповідачем було направлено позивачу повідомлення в якому зазначалося таке:

«Декларантом заявлено до митного оформлення партію товарів в асортименті згідно з описом до графи 31 митної декларації щодо товарів №№ 1-32, поставка якої здійснюється відповідно до умов контракту купівлі-продажу від 15.02.2023 №1 (з урахуванням специфікації від 01.03.2023 № 01 та додаткової угоди від 01.03.2023 №1).

Згідно п. 10 контракту купівлі-продажу від 15.02.2023 №1 всі зміни та доповнення до контракту дійсні тільки тоді, коли вони оформлені в письмовому вигляді та підписані представниками «сторін», однак до митного оформлення надано специфікацію від 01.02.2023 №01, яка не підписана однією із сторін, а саме продавцем TIANJIN ZHONGHU IMPORT EXPORT CO.,LTD, у зв`язку з чим наявні підстави вважати, що наданий документ до митного оформлення не відповідає умовам контракту купівлі-продажу від 15.02.2023 №1.

Відповідно даних контракту купівлі-продажу від 15.02.2023 №1 уповноваженою особою продавця товару - «TIANJIN ZHONGHU IMPORT EXPORT CO.,LTD» - є директор Zhao Shaosong, підпис якого міститься в розділі 13 контракту «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін». Разом з тим, додаткова угода №1 від 01.03.2023 містить підпис, який не відповідає підпису уповноваженої особи продавця товару, зазначеному в розділі 13 контракту купівлі-продажу від 15.02.2023 №1.

Згідно з додаткової угоди від 01.03.2023 №1, якою внесено зміни до п. 5.1 контракту від 15.02.2023 №1, зазначено, що оплату за товари, що постачаються необхідно сплатити на наступні реквізити, однак надана платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах для підтвердження сплати рахунку, що стосуються оцінюваного товару від 27.03.2023 №1 має розбіжності, а саме в реквізитах банку отримувача (BANK ADD). Також, надана платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах від 27.03.2023 №1 є розрахунковим документом, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Таким чином, декларантом митниці надано лише бухгалтерський документ, банківський платіжний документ, що стосується партії оцінюваних товарів декларантом не надано.

У відповідності до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України якщо рахунок сплачено, встановлює обов`язок декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Згідно з п. 2.6 контракту купівлі-продажу від 15.02.2023 №1 (з урахуванням специфікації від 01.03.2023 № 01 та додаткової угоди від 01.03.2023 №1) продавець разом з товаром надає покупцеві пакувальні листи, однак зазначений документ до митного оформлення не надано, однак зазначено в графі 44 під кодом 0271 - пакувальний аркуш Б/Н від 07.03.2023.

Відповідно до п. 10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари , додаються витрати (складові митної вартості ), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Умовами контракту купівлі-продажу від 15.02.2023 №1 (з урахуванням специфікації від 01.03.2023 № 01 та додаткової угоди від 01.03.2023 №1) зазначено, що товар постачається на умовах поставки CIF. Відповідно правил інтерпретації Інкотермс щодо умов поставки СІF на продавця покладається обов`язок забезпечити страхування на користь покупця та обов`язок за власний рахунок застрахувати вантаж. Враховуючи умови поставки (СІF), а також те, що транспортування партії оцінюваних товарів здійснювалось морським транспортом та за логістичним маршрутом, в якому поєднані різні порти, морський перевізник (експедитор) зобов`язаний застрахувати свою відповідальність незалежно від того, чи міститься ця вимога в договорі транспортного експедирування, транспортування партії оцінюваних товарів підлягає страхуванню. В специфікації від 01.02.2023 №01 наявні відомості, щодо відсутності страхування, яка є обов`язковою складовою митної вартості товару та відповідно до ч. 10 статті 58 Митного кодексу України повинна додаватись до ціни товару, якщо не була до неї включена, однак надана специфікація від 01.03.2023 №01 не підписана однією із сторін, а саме продавцем TIANJIN ZHONGHU IMPORT EXPORT CO., LTD.

Для підтвердження маршруту та витрат на транспортування декларантом надано: копія митної декларації Китаю від 07.03.2023 №021720230000052218, коносамент від 07.03.2023 №GS123030588, CMR від 25.04.2023 №A №6951, договір транспортного екпедирування від 31.03.2023 №03/05-2023, договір-заявка від 21.04.2023 №210423/2, заявка про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 03.04.2023 №1, рахунок на оплату від 27.04.2023 №434, рахунок на оплату від 27.04.2023 №435, довідку про транспортні витрати від 27.04.2023 №289.

В ході перевірки відомостей зазначених в вищезазначених документах встановлено наступне: В наданій копії митної декларації Китаю від 07.03.2023 №021720230000052218 зазначено країною здійснення торгівлі - Польща, в той час як країнами сторін за наданою митниці угодою купівлі продажу від 15.02.2023 №1 є Китай та Україна, у зв`язку з чим наявні підстави вважати про наявність інших угод та сторін за даною з/е операцією, щодо яких митниці не заявлено декларантом. Відомості коносамента від 07.03.2023 №GS123030588 щодо порту відвантаження (XINGANG) партії оцінюваного товару не відповідають відомостям щодо порту відправлення (Тяньцзінь), які зазначені в митній декларації країни відправлення від 07.03.2023 №021720230000052218, що вказує на наявність додаткових операцій в портах країни відправлення пов`язаних із транспортуванням партії оцінюваних товарів; Надана CMR від 25.04.2023 №A №6951 має ознаки виправлення, а саме в графі 1 «Відправник»; Відповідно до умов договору транспортного екпедирування від 31.03.2023 №03/05-2023, а саме п.п. 2.2.7 передбачено за окремими рахунками оплачувати послуги за понаднормовий простій контейнерів в порту, місці завантаження і в кінцевому місці призначення (демерредж, детеншн, зберігання) за тарифами судноплавної лінії. Відповідні рахунки на оплату, які передбачені п.п. 2.2.7, декларантом митниці не надавались, у зв`язку з чим декларантом не надано митниці у повному обсязі документально підтверджені відомості про вартість транспортно-експедиційних послуг, які є обов`язковою складовою митної вартості відповідно до ч.10 статті 58 Митного кодексу України, а документи є обов`язковими для надання митниці відповідно до статті 53 Митного кодексу України.

Відповідно умов заявки про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 03.04.2023 №1 оплата робіт здійснюється протягом 10 банківських днів на підставі рахунків, виставлених Експедитором. У митниці відсутні відомості про наявність або відсутність оплати за транспортно-експедиційні послуги.

Частина 2 статті 53 Митного кодексу України якщо рахунок сплачено, встановлює обов`язок декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Декларантом визначено та заявлено митниці митну вартість оцінюваних товарів за ціною угоди. Статтею 58 Митного кодексу України встановлено вимоги та умови щодо визначення митної вартості товарів за ціною угоди. Так, відповідно до статті 58 митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Згідно з ч. 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються передбачені з ч. 10 статті 58 Митного кодексу України витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Декларантом заявлено до митного оформлення партію товарів в асортименті згідно з описом до графи 31 митної декларації щодо товарів №№ 1-32, поставка якої здійснюється відповідно до умов контракту купівлі-продажу від 15.02.2023 №1 (з урахуванням специфікації від 01.03.2023 № 01 та додаткової угоди від 01.03.2023 №1).

Відповідно контракту купівлі-продажу від 15.02.2023 №1 (з урахуванням специфікації від 01.03.2023 № 01 та додаткової угоди від 01.03.2023 №1) умови поставки партії оцінюваного товару є CIF Гданськ (Польща). Також умовами з/е контракту передбачено, що у вартість товару входить упаковка, маркування, доставка вантажу на борт судна з розміщенням та кріпленням у трюмі, транспортні витрати продавця по доставці товару до пункту призначення, а також вартість матеріалів, які використовувались з цією метою.

За результатом проведеного порівняння рівнів заявленої митної вартості партії оцінюваних товарів, а саме №№ 4-9, 12-14, 20, 24-29 з наявною інформацією, яка одержується митницею з офіційних джерел щодо вартості сировини та матеріалів, а також щодо витрат на транспортування 20 футового контейнера з Китаю великотоннажними суднами, встановлено, що рівень митної вартості партії оцінюваних товарів, заявлених митниці за №№ 4-9, 12-14, 20, 24-29 не може містити в собі вартість основної сировини та матеріалів, які використовувались для їх виробництва, витрат безпосередньо на виробництво кінцевого товару та усіх перерахованих в з/е договорі витрат.

Всі зазначені вище витрати є обов`язковими складовими митної вартості, передбачені ч. 10 статті 58 Митного кодексу, які повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені.

Зважаючи на вищевикладене, у митниці наявні обґрунтовані підстави вважати, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість партії оцінюваного товару, а саме щодо фактично сплаченої ціни (яка підлягає сплаті), а також щодо включення до митної вартості всіх обов`язкових складових відповідно до ч. 10 статті 58 Митного кодексу України.

В зв`язку з вищевикладеним, на підставі пункту 3 статті 53 Митного кодексу України, декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.

На виконання вказаного повідомлення позивачем додатково були надані: виписка по особовому рахунку, специфікація від 01.03.2023 № 01, лист ТОВ "УКРОПТЗАПЧАСТИНИ", від 02.05.20232 №02/05/1, лист ТОВ "УКРОПТЗАПЧАСТИНИ" від 02.05.20232 №02/05/2.

02.05.2023 декларантом проінформовано митницю, що надати додаткові документи не має можливості.

Рішенням Черкаської митниці про коригування митної вартості від 02.05.2023 №UA902000/2023/000008/2 було відмовлено у митному оформленні товарів за вказаною вище митною декларацією з оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення від 02.05.2023 №UA902070/2023/000018.

В обґрунтування вказаних рішень відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Обраний декларантом метод не відповідає умовам зазначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України. Застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди неможливо. На підставі п.3 частини 6 статті 54 Митного кодексу України митниця відмовляє у митному оформленні товару. При цьому за основу при коригуванні взято митну вартість подібного товару: Щодо товару №1, митна вартість 3,66 дол. США/кг, оформлено за МД від 12.01.2023 № 23UA206020000300U4; Щодо товару №2, митна вартість 3,19 дол. США/кг, оформленого за МД від 18.04.2023 №23UA100320009158U3; Щодо товару №3, митна вартість 3,21 дол. США/кг, оформленого за МД від 11.03.2023 № 23UA408020018417U6; Щодо товару №4, митна вартість 1,96 дол. США/кг, оформленого за МД від 10.04.2023 № 23UA100320008369U8; Щодо товару №5, митна вартість 1,93 дол. США/кг, оформленого за МД від 06.02.2023 №23UA500130002646U0; Щодо товару №6, митна вартість 1,98 дол. США/кг, оформленого за МД від 27.04.2023 № 23UA100100430559U0; Щодо товару №7 митна вартість 1,93 дол. США/кг, оформленого за МД від 02.03.2023 № 23UA100340311930U0; Щодо товару №8 митна вартість 1,94 дол. США/кг, оформленого за МД від 19.03.2023 № 23UA100440491494U0; Щодо товару №9 митна вартість 1,42 дол. США/кг, оформленого за МД від 17.02.2023 № 23UA110130003369U9; Щодо товару №10 митна вартість 1,85 дол. США/кг, оформленого за МД від 11.04.2023 № 23UA500500012146U2; Щодо товару №11 митна вартість 5,62 дол. США/кг, оформленого за МД від 20.10.2022 № 22UA100390406735U0; Щодо товару №12 митна вартість 3,77 дол. США/кг, оформленого за МД від 30.03.2023 №23UA500500010519U8; Щодо товару №13 митна вартість 3,77 дол. США/кг, оформленого за МД від 24.03.2023 № 23UA408020021290U0; Щодо товару №14 митна вартість 2,53 дол. США/кг, оформленого за МД від 06.04.2023 № 23UA500490002507U9; Щодо товару №15 митна вартість 5,40 дол. США/кг, оформленого за МД від 28.04.2023 №23UA807200004693U1; Щодо товару №16 митна вартість 6,71 дол. США/кг, оформленого за МД від 28.04.2023 № 23UA500420002012U2; Щодо товару №17 митна вартість 6,71 дол. США/кг від 17.04.2023 №23UA209230039821U7; Щодо товару №19 митна вартість 4,44 дол. США/кг від, оформленого за МД від 17.03.2023 № 23UA110130005338U3; Щодо товару №20 митна вартість 2,29 дол. США/кг, оформленого за МД від від 26.02.2023 № 23UA500080000904U5; Щодо товару №21 митна вартість 2,76 дол. США/кг, оформленого за МД від 27.03.2023 №23UA403070000354U1; Щодо товару №22 митна вартість 8,01 дол. США/кг, оформленого за МД від 14.02.2023 №23UA807200001525U0; Щодо товару №23 митна вартість 3,85 дол. США/кг, оформленого за МД від 01.02.2023 № 23UA100230002252U7; Щодо товару №24 митна вартість 6,16 дол. США/кг, оформленого за МД від 25.04.2023 №23UA305160013359U5; Щодо товару №25 митна вартість 7,63 дол. США/кг, оформленого за МД від 16.02.2023 № 23UA205140012494U1; Щодо товару №26 митна вартість 5,22 дол. США/кг, оформленого за МД від 21.04.2023 № 23UA408020026956U6; Щодо товару №27 митна вартість 5,77 дол. США/кг, оформленого за МД від 08.04.2023 №23UA408020024160U0; Щодо товару №28 митна вартість 6,16 дол. США/кг, оформленого за МД від 22.03.2023 №23UA305160009078U3; Щодо товару №29 митна вартість 5,02 дол. США/кг, оформленого за МД від 12.04.2023 №23UA408020025031U2; Щодо товару №31 митна вартість 13,87 дол. США/кг, оформленого за МД від 12.10.2022 № 22UA205030027883U6; Щодо товару №32 митна вартість 33,81 дол. США/кг, оформленого за МД від 29.03.2023 №23UA205140025022U5.

Методи на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути застосовані так як у митниці відсутня інформація про ціну товарів відповідно до вимог ст. 62,63 Митного кодексу України.

Декларанту запропоновано визначити митну вартість товарів №18,30 за резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України, на підставі документально підтвердженої інформації про митну вартість товару з подібними характеристиками (за сферою використання для тракторів), які ввозились в Україну у максимально наближений період до ввезення партії оцінюваних товарів, митну вартість яких було визнано за наступними митними деклараціями: Щодо товару №18 митна вартість 14,11 дол. США/кг оформленого за МД від 21.04.2023 № 23UA100230008640U5; Щодо товару №30 митна вартість на рівні 10,00 дол. США/кг оформленого за МД від 18.04.2023 №23UA100340314539U4.

Також декларанту було повідомлено, що відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 Митного кодексу України декларант має право письмово звернутись до митниці щодо випуску товару у вільний обіг під надання гарантій у порядку встановленому законодавством України.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

За приписами частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 Митного кодексу України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Положеннями частини 5 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

При цьому, частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Отже, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Таким чином, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

При здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

За приписами частини 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).

Аналіз вищезазначених положень статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Вказаний висновик викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №804/4365/16 та від 04.11.2021 у справі 120/2634/19-а.

Окрім того, право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

З аналізу приведених норм також вбачається наявність у митного органу обов`язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв`язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов`язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв`язку.

Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують число визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз викладених статей свідчить про обов`язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №808/1411/17, від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2023 позивач уклав з іноземною компанією TIANJIN XHONGHU IMPORT EXPORT CO., LTD (Китай) Контракт №1, відповідно до якого останній поставляє (продає) Позивачу власні частини до сільськогосподарських машин і тракторів (далі - Товар) відповідно до специфікацій, а покупець приймає товар та сплачує його на умовах визначених Договором (п. 1.1. Договору).

Згідно з додатковою угодою №1 від 01.03.2023 до Договору покупець здійснює авансовий платіж в розмірі 100% від загальної суми специфікації №01 від 01.03.2023 в розмірі 35 654,18 Доларів США на протязі 30 календарних днів с моменту підписання Специфікації.

01.03.2023 укладено специфікацію №01 до Договору, в якій визначено кількість товару на 89 позицій, асортимент, код класифікації товару, вартість на загальну суму 35654,18 Доларів США.

28.03.2023 позивач здійснив 100% сплату товару в розмірі 35654,18 Доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №1 від 27.03.2023 та випискою по особовому рахунку за період з 01.05.2023 - 02.05.2023.

Номер рахунку отримувача коштів (281784655385) у платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах №1 від 27.03.2023 та у додатковій угоді від 01.03.2023 №1 співпадають, а тому доводи відповідача щодо розбіжності реквізитів є необґрунтованими.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачем надано належні докази оплати придбаного товару відповідно до вищевказаного міжнародного контракту та специфікації.

Щодо доводів митного органу про те, що до митного оформлення надано специфікацію від 01.02.2023 №01, яка не підписана продавцем TIANJIN ZHONGHU IMPORT EXPORT CO.,LTD, то матеріали справи свідчать, що вказана специфікація із підписом сторін подана відповідачу супровідним листом від 02.05.2023 №02/05/1.

Доводи відповідача стосово того, що додаткова угода №1 від 01.03.2023 містить підпис, який не відповідає підпису уповноваженої особи продавця товару, зазначеному в розділі 13 контракту купівлі-продажу від 15.02.2023 №1, є безпідставними, оскільки як вірно зазначено судом першої інстанції, візуально підписи уповноваженої особи продавця Zhao Shaosong схожі. Доказів їх підробки відповідачем не надано.

Доводи відповідача про відсутність пакувального листа від 07.03.2023 спростовуються тим, що він наданий позивачем 01.05.2023, що підтверджується відповідним скриншотом у матеріалах справи та повідомленням позивача від 02.05.2023 №02/05/1.

Щодо відсутності відомостей про включення до ціни товару вартості страхування слід зазачити наступне.

Так умовами поставки відповідно до п.2 Специфікації є СІF - Gdansk, Польща (в термінах Інкотепмс-2010).

У пп. "b" "Договір страхування" пункту А.3. "Договори перевезення та страхування" Інкотермс 2010 зазначено "Договір страхування. Немає зобов`язань".

Згідно з пунктом А.6. "Розподіл витрат" продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6: - нести усі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4; - сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 "а", включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна; - нести витрати, пов`язані з придбанням страхування у відповідності зі статтею А.3 "б"; - сплатити будь-які збори за розвантаження в узгодженому порту розвантаження, покладені на продавця відповідно до договору перевезення; - сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.

Обов`язки страхування вантажу по Інкотермс 2010 необов`язкові й для Продавця, Покупець несе всі ризики втрати або пошкодження товару з моменту його постачання в порт Гданськ (Польща).

Крім того, згідно з п.2.2. Договору страхування товару не здійснюється.

Отже, враховуючи, що на позивача не покладено обов`язку страхування, тому посилання відповідача на відсутності відомостей про включення до ціни товару вартості страхування є безпідставними.

Щодо доводів відповідача про те, що в копії митної декларації Китаю від 07.03.2023 №021720230000052218 зазначено країною здійснення торгівлі - Польща, в той час як країнами сторін за наданою митниці угодою купівлі продажу від 15.02.2023 №1 є Китай та Україна, то матеріали справи свідчать, що умовами поставки відповідно до п.2 Специфікації є СІF - Gdansk, Польща (в термінах Інкотермс-2010).

Так 31.03.2023 позивач уклав з ПП «Транскарго» договір №03/05-2023 транспортного експедирування, а 03.04.2023 було оформлено заявку №1 надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування до договору №03/05-2023, згідно якого вантажоодержувачем та власником вантажу є позивач, пунктом відправлення є порт Гданськ, Польща.

27.04.2023 ПП «Транскарго» виставило позивачу Рахунок на оплату №434 послуг з міжнародного перевезення за маршрутом - порт Гданськ, Польща - Корсунь-Шевченківський, Черкаська область на суму 181640,00 грн. та Рахунок №435 на оплату агентської винагороди в сумі 760,00 грн.

Вказані рахунки з надання послуг з перевезення Позивачем були оплачені 08.05.2023.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність доказів оплати послуг перевезення з порту Гданськ, Польща до м. Корсунь-Шевченківський є необґрунтованими.

Щодо зазначення відомостей коносамента від 07.03.2023 №GS123030588 щодо порту відвантаження (XINGANG) партії оцінюваного товару не відповідають відомостям щодо порту відправлення (Тяньцзінь), які зазначені в митній декларації країни відправлення від 07.03.2023 №021720230000052218, позивач листом від 02.05.2023 №02/05/1 повідомив, що порт Тяньцзінь є частиною порту XINGANG. Додаткових операцій транспортування між портами Китаю не відбувалось.

Щодо оплати послуг простою контейнера у порту Гданськ, позивач листом від 02.05.2023 №02/05/1 повідомив, що простою не відбувалось.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Також приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Так наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу в обґрунтування обставин, що надані до митної декларації документи позивача є підробленими або містили неправдиву чи неповну інформацію.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що всі зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України документи декларант надав митному органу, а тому позивач вірно провів розрахунок митної вартості, надав всі документи, що підтверджують митну вартість, ці документи підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Заявлена позивачем митна вартість товару, визначена за першим методом, підтверджується належними документами, які містять повні та достовірні відомості про митну вартість товару, отже відсутні підстави для застосування другорядних методів визначення митної вартості товару.

Водночас відповідач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування обставин, що надані до митної декларації документи позивача є підробленими або містили неправдиву чи неповну інформацію.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановівід 05.05.2022 в справі №2040/6019/18.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару судом не встановлено, тоді як доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.

Таким чином, документами, поданими до митного оформлення товарів, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню.

Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 Митного кодексу України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №1.380.2019.001524, від 14.06.2022 у справі № 809/257/17.

Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (частина перша). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта). У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п`ята). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста).

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (пункти 1-4).

Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, як свідчать матеріали справи, відповідачем було необґрунтовано застосовано ціни на товар, оскільки самі собою посилання на інші митні декларації, не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вказані митним органом недоліки не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.

Колегія суддів зазначає, що обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Відповідачем в порушення статті 58 Митного кодексу України здійснено визначення митної вартості із застосуванням резервного методу, тому наявні підстави для визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 02.05.2023 №UA902000/2023/000008/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.05.2023 №UA902070/2023/000018.\Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та досліджені письмові докази, що долучено до справи, колегія суддів приходить до висновку про безпідставне застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів та висновку про заниження митної вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укроптзапчастини".

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Черкаської митниці залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.