Ухвала

від 04.12.2023 по справі 500/1051/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 500/1051/23

адміністративне провадження № К/990/38505/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі № 500/1051/23 за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові до заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеньківа Андрія Михайловича, начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойника Романа Петровича, Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт», про визнання протиправними та скасування постанов,

У С Т А Н О В И В:

У березня 2023 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові звернулася до суду з позовом до заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеньківа Андрія Михайловича, начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойника Романа Петровича, Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферозіт», у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 08 березня 2023 року №20611, винесене заступником начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеньківим Андрієм Михайловичем;

- визнати протиправною та скасувати постанову про скасування процесуального документа від 08 березня 2023 року, винесену начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойником Романом Петровичем у виконавчому провадженні НОМЕР_1, якою скасовано постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 11 листопада 2022 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову про скасування процесуального документа від 08 березня 2023 року, винесену начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойником Романом Петровичем у виконавчому провадженні НОМЕР_1, якою скасовано постанову про зупинення вчиненням виконавчих дій від 02 січня 2023 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову про скасування процесуального документа від 08 березня 2023 року, винесену начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойником Романом Петровичем у виконавчому провадженні НОМЕР_1, якою скасовано постанову про відкладення провадження виконавчих дій від 05 грудня 2022 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову про скасування процесуального документа від 08 березня 2023 року, винесену начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойником Романом Петровичем у виконавчому провадженні НОМЕР_1, якою скасовано постанову про поновлення вчинення виконавчих дій 08 березня 2023 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову про скасування процесуального документа від 08 березня 2023 року, винесену начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойником Романом Петровичем у виконавчому провадженні НОМЕР_1, якою скасовано постанову про стягнення виконавчого збору 11 листопада 2022 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову про перевірку виконавчого провадження в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» 08 березня 2023 року, винесену начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойником Романом Петровичем у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року задоволено апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року скасовано та прийнято нове, яким адміністративний позов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю задоволено. Визнано протиправним та скасовано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 08 березня 2023 року №20611, винесене заступником начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеньківим Андрієм Михайловичем.

Визнано протиправною та скасовано постанову про скасування процесуального документа від 08 березня 2023 року, винесену начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойником Романом Петровичем у виконавчому провадженні НОМЕР_1, якою скасовано постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 11 листопада 2022 року.

Визнано протиправною та скасовано постанову про скасування процесуального документа від 08 березня 2023 року, винесену начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойником Романом Петровичем у виконавчому провадженні НОМЕР_1, якою скасовано постанову про зупинення вчиненням виконавчих дій від 02 січня 2023 року.

Визнано протиправною та скасовано постанову про скасування процесуального документа від 08 березня 2023 року, винесену начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойником Романом Петровичем у виконавчому провадженні НОМЕР_1, якою скасовано постанову про відкладення провадження виконавчих дій від 05 грудня 2022 року.

Визнано протиправною та скасовано постанову про скасування процесуального документа від 08 березня 2023 року, винесену начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойником Романом Петровичем у виконавчому провадженні НОМЕР_1, якою скасовано постанову про поновлення вчинення виконавчих дій 08 березня 2023 року.

Визнано протиправною та скасовано постанову про скасування процесуального документа від 08 березня 2023 року, винесену начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойником Романом Петровичем у виконавчому провадженні НОМЕР_1, якою скасовано постанову про стягнення виконавчого збору 11 листопада 2022 року.

Визнано протиправною та скасовано постанову про перевірку виконавчого провадження в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» 08 березня 2023 року, винесену начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойником Романом Петровичем у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційного суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2023 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

16 листопада 2023 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі № 200/1329/23. Заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.

Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявником викладено суть спору у вказаній справі, обставини справи та фактично висловлено незгоду із прийнятим рішенням судом апеляційної інстанції. Проте, норму права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду, заявник не зазначив, а отже, належно не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна була застосовуватися.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження так само, як і норму права, щодо якої, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підстави касаційного оскарження.

Також підставою касаційного оскарження судових рішень позивач зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України з підстав, передбачених частиною другою і третьою статті 353 КАС України.

Так, частиною другою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.

У відсутності обґрунтованих підстав визначених пунктом 1-3 частини другої статті 328 КАС України суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України.

Крім того, Суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

У свою чергу, статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги та текстів оскаржуваних судових рішень слідує, що спір у цій справі виник з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення судів обох інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Проте, заявник не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також не посилається на значення саме цієї справи при формуванні єдиної правозастосовчої практики.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі № 500/1051/23 за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові до заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеньківа Андрія Михайловича, начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савойника Романа Петровича, Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт», про визнання протиправними та скасування постанов повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя М.В. Білак