Рішення

від 23.11.2023 по справі 296/10753/21

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/10753/21

2/296/1021/23

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РА ЇН И

23 листопада 2023 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

головуючого судді Маслак В.П.,

при секретарі судового засідання Годлюк А.В.,

за участі позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача Виконавчого комітету Житомирської міської ради - Чернюк А. В.,

представника відповідача Державної установи «Житомирська установа виконання покарань №8» -Іванюк А.М.,

третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представника третьої особи ОСОБА_6 ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Державної установи «Житомирська установа виконання покарань №8», ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання рішення недійсним, визнання недійсними ордерів на жилі приміщення, виселення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 21.12.2021 звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Державної установи «Житомирська установа виконання покарань №8», ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , згідно якого просили суд:

- визнати недійсним рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 17.04.2019р. №373 «Про часткове затвердження спільного рішення адміністрації та житлово-побутової комісії Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)» щодо розподілу житла між черговиками установи»;

- визнати недійсним ордери на жилі приміщення, видані відповідно до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 17.04.2019р. №373, а саме: ордер ЖЖ №003197 на ім`я ОСОБА_3 ; ордер ЖЖ №003196 на ім`я ОСОБА_5 ; ордер ЖЖ №003195 на ім`я ОСОБА_4 ; ордер ЖЖ №003194 на ім`я ОСОБА_6 ;

- виселити з жилої площі за адресами наступних осіб без надання іншого приміщення: ОСОБА_3 АДРЕСА_1 ; ОСОБА_5 - АДРЕСА_2 ; ОСОБА_4 - АДРЕСА_3 ; ОСОБА_6 - АДРЕСА_4 .

В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають на черзі на поліпшення житлових умов в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№8)», де проходили службу. Голова та члени житлової комісії ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» з метою отримання житла самим та забезпечення житлом своїх близьких, незаконно зняли з черги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також інших черговиків.

Рішеннями Богунського районного суду м.Житомира від 07.08.2017 та від 16.03.2020 визнано незаконними та скасовані рішення адміністрації та житлово-побутової комісії ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» щодо розподілу житла між черговиками установи» про відмову в наданні квартири та зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В подальшому, 08.08.2019 ОСОБА_1 поновлено на квартирній черзі. ОСОБА_2 поновлено на черзі 13.10.2020.

Позивачі стверджують, що знявши їх з квартирного обліку, житлова комісія установи незаконно, поза чергою виділила житло відповідачам - ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а відповідне рішення направила на затвердження виконавчого комітету Житомирської міської ради.

Незважаючи на те, що в діях посадових осіб ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» вбачаються ознаки злочину передбаченого ст.382 КК України, а також те, що не поновлено в черзі незаконно знятих з обліку громадян, не виконано рішення громадської комісії з житлових питань міськвиконкому щодо проведення розподілу житла у відповідності до вимог житлового законодавства, виконавчий комітет Житомирської міської ради виніс незаконне рішення від 17.04.2019р. №373 «Про часткове затвердження спільного рішення адміністрації та житлово-побутової комісії державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)» щодо розподілу житла між черговиками установи».

За вищевказаних обставин позивачі просять задовольнити їх вимоги.

У відзиві на позовну заяву представник виконавчого комітету Житомирської міської ради просить відмовити в задоволенні позову. Вказав, що законодавець чітко окреслив механізм утворення, функції та склад виконавчого комітету міської ради, який несе відповідальність за прийняті рішення (а.с. 158 160 т1).

У відзиві на позовну заяву представник ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» просив відмовити в задоволенні позову (а.с. 164 169). Стверджує, що відповідно до норм чинного законодавства України (ст.ст. 51, 52 ЖК України) компетенція виконавчих органів щодо управління відомчим фондом полягає лише у затвердженні спільних рішень адміністрації та профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду та видачі ордерів на виділене житло. Жоден із пунктів спільного засідання адміністрації та житлово-побутової комісії в частині прийнятого рішення протоколом №5 , протоколами №7 та №9 щодо виділення квартир ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судовому порядку не оскаржувалися, а тому є чинним. Враховуючи зазначене позов вважає безпідставним.

У судовому засіданні представник позивачів та позивачі позов підтримали з підстав, що викладені в позові.

Відповідачі та їх представники просили відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд враховує наступне.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч.5 ст.82 КПК України).

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 07.08.2017р. у справі №295/104/17 встановлено, що за рапортом ОСОБА_1 , останнього разом із багатодітною сім`єю в складі п`яти чоловік, на підставі спільного засідання адміністрації, профкому і житлово-побутової комісії установи ЯЮ-309/179 УВС Житомирського облвиконкому взято на квартирний облік в загальну чергу з 11.07.1988 року та пільгову чергу з 16.02.1990 року на підставі п.32 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР.

В 1997 р. позивач був звільнений на пенсію за вислугу років та за станом здоров`я, отримавши 2-гу групу інвалідності, пов`язану з проходженням служби.

Станом на 01.01.2016 року ОСОБА_1 перебував у загальному списку черговиків Житомирської установи виконання покарань (№8), які перебувають на квартирному обліку у загальній черзі під №33 та першочергово під №6.

Судом встановлено, що 29.11.2016 відбулося спільне засідання адміністрації та житлово-побутової комісії Житомирської установи виконання покарань №8 щодо облікових справ черговиків, які перебувають на квартирному обліку, оформлене протоколом №5 від 29.11.2016 «Про перегляд облікових справ черговиків, які перебувають на квартирному обліку в установі згідно поданих оновлених документів та зняття з квартирного обліку». У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 в порушення п.25 Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Україні, в період з 01 жовтня по 31 грудня не надавав довідки за належною формою та враховуючи те, що в установі відсутні квартири, які б поліпшували житлові умови сім`ї ОСОБА_1 , комісія вирішила відмовити у наданні квартири з перенесенням черги квартирного обліку. Рішенням загальних зборів колективу Житомирської установи виконання покарань (№8) прийнято рішення розподілу житлових квартир в будинку за адресою: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_5 між черговиками, які перебувають на квартирному обліку та пропрацювали в установі, з числа колишніх співробітників (пенсіонерів), які прослужили в установі не менше 15 років (протокол загальних зборів колективу Житомирської установи виконання покарань (№8) від 13.10.2016 року). Підстава: відсутність житлової площі, яку потребує, а саме трикімнатної квартири, п. 39 «Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР».

Також рішенням спільного засідання адміністрації та житлово-побутової комісії Житомирської установи виконання покарань №8, оформленим протоколом №2 від 22 лютого 2017 року ОСОБА_1 знято з квартирного обліку та виключено зі списків на отримання житла на підставі п.п.3 п.26 та п.п.3 п.32 Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Україні, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 року №470.

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 07.08.2017р. у справі №295/104/17 визнано протиправним та скасовано рішення спільного засідання адміністрації та житлово-побутової комісії Житомирської установи виконання покарань (№8), оформлене протоколом №5 від 29 листопада 2016 року «Про перегляд облікових справ черговиків, які перебувають на квартирному обліку в установі згідно поданих оновлених документів та зняття з квартирного обліку» в частині, що стосується відмови в наданні квартири з перенесенням черги квартирного обліку ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення спільного засідання адміністрації та житлово-побутової комісії Житомирської установи виконання покарань (№8), оформлене протоколом №2 від 22 лютого 2017 року в частині, що стосується зняття з квартирного обліку та виключення зі списків на отримання житла ОСОБА_1 (а.с.11-12, т.1).

Також встановлено, що згідно протоколу №7 спільного засідання адміністрації та житлово-побутової комісії державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» від 30.05.2017р. ОСОБА_1 зняли з квартирного обліку та виключили із черги на підставі п. п. 5, п. 26 «Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» , мотивуючи тим, що він жодного разу не поновив та не подав всіх документів на всіх членів сім`ї, які перебувають на квартирному обліку в установі, а саме, на старшого сина ОСОБА_8 , 1984 р. н., який, не є громадянином України, і взагалі не може і не має права перебувати на квартирному обліку та отримувати житло.

Відповідно до рішення Богунського районного суду м.Житомира від 08.08.2019р. у справі №295/11158/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної установи «Житомирська установа виконання покарань № 8» про поновлення черги на квартирному обліку, скасування рішення житлово-побутової комісії, визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення спільного засідання адміністрації та житлово- побутової комісії Державної установи «Житомирська установа виконання покарань № 8 (протокол № 7 від 30.05.2017 р.) щодо зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 та виключення із списків на отримання житла на підставі п. п. 5 п. 26 Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Україні. Поновлено ОСОБА_1 в черзі на квартирному обліку на поліпшення житлових умов в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань № 8» (12 -13).

Окрім того, згідно рішення Богунського районного суду м.Житомира від 16.03.2020 по справі 295/10783/17 (а.с. 98 99 т.1) встановлено, що спільним засіданням адміністрації, профкому і житлово-побутової комісії установи ЯЮ 30-9/179 УВС Житомирського облвиконкому ОСОБА_2 разом з сім`єю був взятий на квартирний облік в загальну чергу 20.04.1987 року.

Згідно дослідженого в судовому засіданні списку черговиків Житомирської установи виконання покарань (№ 8) перебував у загальній черзі за № 18 із правом першочергового отримання за № 22.

Спільним засіданням адміністрації та житлово-побутової комісії Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)», оформлене протоколом № 4 від 24.11.2016 року, у зв`язку з відсутністю документів на квартирний облік та те, що ОСОБА_2 після надісланих повідомлень до житлово-побутової комісії установи не звертався з заявою щодо поновлення квартирного обліку, на засідання комісії не з`явився, на підставі п.25 Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, вирішено виключити ОСОБА_2 з квартирного обліку з можливістю поновлення в подальшому при наданні відповідних документів згідно чинного законодавства.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 16.03.2020 по справі 295/10783/17 визнано протиправним та скасовано рішення спільного засідання адміністрації та житлово-побутової комісії Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)», оформлене протоколом № 4 від 24.11.2016 року, в частині зняття з черги квартирного обліку ОСОБА_2 .

Рішення суду набрало чинності 17.06.2020. Згідно протоколу №3 адміністрації та житлово-побутової комісії Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» від 13.10.2020 ОСОБА_2 та членів його сім`ї поновлено на квартирному обліку (а.с. 122 125 т.1).

Згідно протоколу №5 спільного засідання адміністрації та житлово побутової комісії Житомирської установи виконання покарань №8 від 29.11.2016 вирішено виділити квартири в будинку по АДРЕСА_5 зі зняттям з квартирного обліку наступним особам: ОСОБА_3 ( п.17 протоколу); ОСОБА_5 (п.18 протоколу); ОСОБА_6 (п.40 протоколу); ОСОБА_4 (п.46 протоколу) (а.с. 16 26 т.2).

В подальшому протоколами №7 від 30.05.2017 та протоколом №9 від 06.07.2017 внесено зміни до протоколу №5 спільного засідання адміністрації та житлово побутової комісії від 29.11.2016, якими внесено зміни (уточнення) до облікових справ черговиків, списку співробітників, які перебувають на квартирному обліку в ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» (а.с. 177 181 т.1, а.с. 27 28 т.2), у тому числі щодо облікових справ ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . При цьому, рішення щодо виділення квартир ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 залишено без змін (а.с. 16 26 т.2).

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 17.04.2019р. №373 затверджено частково спільне рішення адміністрації та житлово-побутової комісії Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)» від 29.11.2016 (протокол №5) зі змінами та доповненнями, викладеними у рішеннях від 30.05.2017 (протокол №7) та від 06.07.2017 (протокол №9), а саме: пункти 17, 18, 40, 46 в частині надання житла ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 (а.с. 6 т.1).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна вказати суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обґрунтовуючи порушення права, вказали на те, що оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 17.04.2019р. №373 житло було надано особам, які перебували в черзі на отримання житла після них. Окрім того, позивачів незаконно знято з черги на отримання житла, що підтверджується судовими рішеннями, та в подальшому, після прийняття виконавчим комітетом Житомирської міської ради оскаржуваного рішення, їх поновлено на черзі.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підстави звільнення від доказування визначені статтею 82 ЦПК України. Згідно із частиною четвертою цієї статті обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту рішення Богунського районного суду м.Житомира від 07.08.2017 по справі №295/104/17 також вбачається, що ОСОБА_1 , окрім іншого, просив суд визнати нечинним протокол №5 спільного засідання адміністрації та житлової комісії Житомирської УВП (№8) від 29.11.2016 року в частині надання квартир ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 . Однак, суд частково задовольнив позов та в мотивувальній частині рішення вказав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів протиправності рішення комісії щодо надання квартир відповідачам ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , а також порушення його законних прав та інтересів в цій частині.

На момент розгляду даної справи позивачами не надано суду доказів визнання нечинними, або скасування за їх заявою, в тому числі в судовому порядку, спільного рішення адміністрації та житлово-побутової комісії державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8) від 29.11.2016 (протокол №5) зі змінами та доповненнями, викладеними у рішеннях від 30.05.2017 (протокол №7) та від 06.07.2017 (протокол №9), повністю або в частині пунктів 17, 18, 40, 46, щодо надання житла ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .

Окрім того зі змісту позовної заяви та з пояснень сторін в судових засіданнях вбачається, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 17.04.2019р. №373 реалізовано, оскільки всі особи, яких воно стосується отримали житло.

З цього приводу суд вважає за необхідне вказати наступне.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

З огляду на наведені вище положення, загальновідомі ознаки та властивості нормативно-правового та індивідуального актів, оскаржуване рішення від 17.04.2019р. №373 є актом індивідуальної дії, оскільки: видане Виконавчим комітетом Житомирської міської ради з метою забезпечення житлом певного кола осіб, які перебували на квартирному обліку в державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№8)»; не містить загальнообов`язкових правил поведінки; стосується виключно ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 ; спрямоване на виникнення конкретних правовідносин; не розраховане на багаторазове застосування та вичерпало свою дію після видачі Відділом по обліку та розподілу жилої площі міської ради ордерів особам, які перебували на квартирному обліку.

За таких обставин, право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.09.2019р. у справі №2040/6074/18.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 14 березня 2018 року у справі № 9901/22/17, від 06 та 12 червня 2018 року у справах № 800/489/17 та 800/587/17 відповідно, від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18 та від 09 квітня 2019 року у справі № 9901/611/18.

На переконання суду позивачами не обґрунтовано належним чином та не надано суду доказів того, що під час прийняття виконавчим комітетом Житомирської міської ради оскаржуваного рішення від 17.04.2019р. №373 було порушено їх права, свободи та інтереси.

Встановлені вищевказаними судовими рішеннями обставини та факти незаконності зняття з квартирної черги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть беззаперечно свідчити про порушення прав позивачів шляхом розподілу житла між черговиками та прийняття виконавчим комітетом Житомирської міської ради рішення від 17.04.2019р. №373.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя В. П. Маслак