Ухвала

від 24.11.2023 по справі 361/4287/18

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/4287/18

провадження № 1-кс/361/1529/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2023 м. Бровари

Слідчий суддя Броварський міськрайонний суд Київської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

захисника ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

розглянувши в судовому засіданні клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12015110100000760 від 09.04.2015, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2023Товариство зобмеженою відповідальністю«ЕРРОВ ТІМ»звернулась дослідчого суддіБроварського міськрайонногосуду Київської області з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12015110100000760 від 09.04.2015.

Клопотання обґрунтоване наступним.

ТОВ «ЕРРОВ ТІМ» є власником наступних земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220882600:04:007:1960 площею 0,0637 га; 3220882600:04:007:2001 площею 0.0752 га; 220882600:04:007:1983 площею 0,1107 га; 3220882600:04:007:1962 площею 0.0678 га; 220882600:04:007:1982 площею 0,0793 га; 3220882600:04:007:1979 площею 0.0682га, 220882600:04:007:2014 площею 0,0872 га; 3220882600:04:007:1159 площею 0.0118 га. Цільове призначення земельних ділянок для індивідуального садівництва. Ці земельні ділянки розташовані за адресою: Київська область. Бориспільський район. Гнідинська сільська рада, Садівниче товариство «Обслуговуючий кооператив «Стадне».

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна, що засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 539, 540 земельні ділянки 21.04.2023 передані в статутний капітал TOB «ЕРРОВ ТІМ».

Право власності на земельні ділянки та їх внесення у статутний капітал ТОВ «ЕРРОВ ТІМ» підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав, копії яких додаються.

Отже, ТОВ «ЕРРОВ ТІМ» є законним власником земельних ділянок.

TOB «ЕРРОВ ТІМ» стало відомо, що слідчим суддею Броварського міськрайонного суду Київської області 30 червня 2023 року постановлено ухвалу, якою накладений арешт на вищевказані земельні ділянки. При цьому в ухвалі вказано, що вищевказані земельні ділянки належать ТОВ «ДОНКАСТЕР», код ЄДРПОУ: 43704190.

Розгляд у суді клопотання про накладення арешту на земельні ділянки відбувався без участі ТОВ «ЕРРОВ ТІМ».

Однак, заявник звертає увагу на те, що прокурором не доведено, що необхідність і доцільність арешту земельних ділянок пов`язані з вчиненням кримінальних правопорушень певного ступеню тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відсутні будь-які докази того, що потреби розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 197і, ч. 1 ст. 239 (чинна до 01.07.2020), ч. 1 ст. 364 (чинна з 04.06.2014 до 01.07.2020) КК України у кримінальному провадженні № 1201511100000760, виправдовують обмеження безпосередньо права та інтереси юридичної особи.

Прокурором не доведено, що накладенням арешту на земельні ділянки, які є власністю юридичної особи, буде виконане завдання у кримінальному провадженні. Зокрема, що це буде сприяти встановленню обставин вчинення злочинів та осіб, причетних до самовільного зайняття земельних ділянок; забруднення та псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров`я людей та зловживання владою або службовим становищем.

Крім того, прокурором не доведено жодним доказом взаємозв`язок між земельними ділянками, що на законних підставах належать ТОВ «ЕРРОВ ТІМ», і самовільним захопленням земельних ділянок. Тим більше, що наявність правовстановлюючих документів на арештовані земельні ділянки у ТОВ «ЕРРОВ ТІМ» спростовує факт самовільного зайняття земельних ділянок та заподіяння значної шкоди власнику.

Слідством не встановлені факти причетності ТОВ «ЕРРОВ ТІМ» у злочинах, які розслідуються, про що свідчить відсутність доказів, які б з точки зору достатності та взаємозв`язку давали підстави для прийняття відповідного процесуального рішення. ТОВ «ЕРРОВ ТІМ» не вчинялися дії із самовільного зайняття земельних ділянок, що належать іншим власникам, забруднення чужих земельних ділянок. ТОВ «ЕРРОВ ТІМ» не причетне до зловживання владою службовими особами.

З огляду на це, ні слідчим, ні прокурором не доведено, що земельні ділянки, що належать ТОВ «ЕЕРОВ ТІМ» були об`єктом кримінально протиправних дій таких як самовільне захоплення земельної ділянки або мають інші ознаки речових доказів. Як наслідок, не встановлено, що потреби досудового розслідування виправдовують ступінь втручання у права і свободи особи, шляхом накладення арешту на земельні ділянки і що, таким чином, може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із таким клопотанням.

Крім того, арешт накладено у 2023 році, через 8 років з моменту початку розслідування кримінальної справи та через 15 років з моменту надання в оренду земельної ділянки кооперативу.

Враховуючи, що за більше ніж вісім років досудового розслідування у кримінальному провадженні не встановлені обставини вчинення злочинів, накладення арешту на земельні ділянки не тільки не сприяє встановленню обставин вчинення злочинів й осіб, причетних до вчинення цих злочинів, а і грубо обмежує реалізацію прав і свобод законного власника земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, в судовому засіданні захисник просив слідчого суддю скасувати арешт, накладений на вищевказані земельні ділянки.

В судовому засіданні прокурор просив суд відмовити в задоволенні заявленого клопотання.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Статтею 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. (ч. 3 ст. 132 КПК України).

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вказує прокурор в судовому засіданні, на теперішній час тривають слідчі дії, фактично мета заходу забезпечення кримінального провадження в повному обсязі не досягнута, підозра не пред`явлена, проте в матеріалах кримінального провадження достатньо даних для встановлення істини в кримінальному провадженні.

Аналізуючи матеріали провадження слідчий суддя приходить до висновку, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на данній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити достатність підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Поряд з цим слідчий суддя зауважує, що накладений арешт на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, а тому відповідні обмеження є розумними і співмірними, з огляду на завдання кримінального провадження та, з урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні, потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.

Посилання ж сторони захисту на розгляд клопотань про арешт майна без повідомлення та без участі власників майна, як на одну з підстав можливого скасування арешту майна, не заслуговують на увагу, оскільки ч. 2 ст. 172 КПК України визначає таку можливість, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. В той же час варто враховувати, що в даному кримінальному провадженні досліджуються обставини відчуження земель державної власності, що на даний час перебувають у володінні фізичних та юридичних осіб, предметом кримінального правопорушення є саме зазначені земельні ділянки, за такого слідчим суддею обґрунтовано прийнято рішення про здійснення розгляду клопотання в закритому судовому засіданні та без виклику власників майна, з метою забезпечення мети арешту.

Керуючись ст.ст. 170, 171-174, 309, 372,КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 05.12.2023.

Слідчий суддя ОСОБА_6