Ухвала

від 05.12.2023 по справі 641/702/22

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 2-з/641/75/2023 Справа № 641/702/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2023 року м.Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі :

головуючого судді Чайка І.В.

за участю секретаря судового засідання Шумейко С.О.

розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову по справі №641/702/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціального захисту Харківської міської ради , Служба у справах дітей виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради , Управління орган у справах дітей Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною і визначення способу участі у вихованні і спілкуванні з неповнолітньою дитиною , -

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова знаходиться вищевказана цивільна справа .

До суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, в якій позивач просить заборонити ОСОБА_3 вивіз за межі території України доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та до набрання чинності рішення у справі заборонити будь-яким особам у будь-якій формі вчиняти будь-які дії щодо зміни проживання та вивезення доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України без згоди позивача . В обгрунтування заяви зазначив, що нещодавно він дізнався, що ОСОБА_3 прийняла рішення про виїзд на постійне місце проживання за межі території України. Більше того, вона особисто просила позивача оформити згоду на вивіз доньки, на що він відповів відмовою. Враховуючи, що на час запровадження на території України надзвичайного або воєнного стану діють положення абзацу тринадцятого пункту 23 Правил перетинання державного кордону громадянами України, відповідно до яких виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону. Разом з тим, з огляду на спрощення перетину кордону неповнолітніми/малолітніми особами на час військового стану ОСОБА_3 має законодавчу можливість здійснити вивіз дитини за кордон без згоди позивача . Водночас, такі її дії будуть грубо суперечити інтересами дитини, яка має право на виховання в тому числі і батьком та матимуть наслідком вчинення непоправимою психологічної травми. А враховуючи викладені в позовній заяві обставини справи всі дії ОСОБА_3 спрямовані на позбавлення позивача будь-якої можливості спілкуватися з донькою, не переймаючись при цьому інтересами дитини.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до частини першоїстатті 33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Устатті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли:

1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленогостаттею 12цього Закону;

3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень;

4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання;

5) він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;

9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду.

10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно доЗакону України"Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленогоПодатковим кодексом Україниподаткового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.

Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинамипершоюташостоюцієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до вимогст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбаченихст. 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.ч.1, 2ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6)зупиненням стягненняна підставівиконавчого документа,який оскаржуєтьсяборжником усудовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. 2. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Тлумачення вказаних норм свідчить про те, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченомустаттями 149-150 ЦПК України, застосувати заборону виїзду за межі України, як спосіб забезпечення позову.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на території Україні введено воєнний стан починаючи із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Враховуючи, що дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає в м. Харкові , де який включений до переліку територій на яких ведуться активні бойові дії відповідно до наказу №197 Мінреінтеграції «Про затвердження Змін до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», для збереження життя дитини , суд вважає недоцільним заборони її виїзду за кордон.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №643/5842/16- та від 12 лютого 2020 року у справі № 288/162/19.

Відповідно до вимог ч.4ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони зміни проживання та вивозу дитини за межі території України,не відповідає вимогамст. 150 ЦПК України.

Таким чином, заява про забезпечення позову представника позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача Павлюка Ігоря Олександровича про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення .

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає чинності після закінчення терміну на апеляційне оскарження, а у випадку її оскарження після розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо судового рішення за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя -І. В. Чайка