Рішення

від 29.11.2023 по справі 127/5270/21

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/5270/21

Провадження № 2/127/948/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2023 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до міського комунального підприємства «Медичний стоматологічний центр», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до міського комунального підприємства «Медичний стоматологічний центр», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до лікаря ОСОБА_2 Стоматологічної поліклініки «Вінницький міський клінічний стоматологічний центр», правонаступником прав і обов`язків якої є Міське комунальне підприємство «Медичний стоматологічний центр», за медичною допомогою зі скаргами на біль 8 лівого зубу верхньої щелепи протягом 2 місяців. При проведенні огляду лікарем ОСОБА_2 , ОСОБА_1 був поставлений діагноз: хронічний фіброзний Pt L 8 зуба. В той же день, 09.07.2018р., позивачу під туберальною і піднебінною анестезією проведено складне видалення L 8 зуба. 09.07.2018р. під час видалення зуба, позивач відчув запаморочення та неприємні відчуття (тиск в області очниці та лівої частини черепа). Лікар ОСОБА_2 попросив позивача декілька хвилин залишитися в кабінеті під його наглядом, після чого виписав рецепт на антибіотик та знеболювальне, надавши свою візитку, сказав телефонувати в разі потреби і назначив огляд на наступний день. На наступному огляді лікар ОСОБА_2 сказав, що все добре і продовжив курс лікування. На наступний день, після гострого болю в області верхньої щелепи з лівої сторони позивач звернувся до Стоматологічної поліклініки «Вінницький міський клінічний стоматологічний центр» і потрапив до іншого лікаря, який, оглянувши, констатував, що зліва перфорація гайморової пазухи і потрібен час на її загоєння. Також порекомендував частіше з`являтися на огляд. Після чого, позивач потрапив на огляд до лікаря ОСОБА_2 , розповівши про своє самопочуття, останній відповів, що це імітація гаймориту. Потерпаючи від болю, позивач звернувся в рентген кабінет, а отримавши результати рентгенографії, знову звернувся до лікаря ОСОБА_2 надавши йому рентген-знімок та опис. Лікар ОСОБА_2 запевнив його, що в позивача ЛОР-проблема і йому потрібно вирішувати її з отоларингологом, так як болі ніяк не пов`язані з видаленням зуба. В період з 09.07.2018р. по 13.11.2020 року, ОСОБА_1 неодноразово проходив курси лікування у отоларинголога, але запальні процеси продовжувалися, позивач відчував гострі періодичні болі в лівій частині верхньої щелепи та очиці. Незабаром позивач почав відчувати неприємний запах з лівої сторони носа, гостро посилилися попередні болі та з`явився гострий лівосторонній головний біль. Позивач не міг спати, була задишка, запаморочення і гнійні виділення з носа з неприємним запахом. В листопаді 2020 р. ОСОБА_1 звернувся до лікаря ФОП ОСОБА_3 , який направив його на КТ верхньої щелепи та придаткових пазух носа. В результаті проведеного обстеження в позивача виявили наявність чужорідного тіла (корні 2.8 зуба) з локалізацією в центрі пазухи, що підтверджується знімком КТ від 03.11.2020 року. ФОП ОСОБА_3 13.11.2020 року було зроблено ОСОБА_1 операцію «Ендоскопічне видалення стороннього тіла лівого верхньощелепного синуса» та призначено після операційне лікування. Позивач звернувся до суду з позовом, так як вважає, що некваліфіковане надання медичних послуг з видалення зуба лікарем міського комунального підприємства «Медичний стоматологічний центр» ОСОБА_2 , він отримав як наслідок такі діагнози як: хронічний лівосторонній одонтогенний гайморит, набряк лівої сторони обличчя, постійні гострі болі в області верхньої щелепи, очниці та лівої сторони голови, всіх зубів лівої сторони верхньої щелепи, гнійні виділення з лівої сторони носа, постійна сонливість, запаморочення, упадок сил, втрата працездатності, безсоння, задишка, постійний моральний неспокій, щоденний прийом знеболюючих засобів та інших ліків (краплі, антибіотики, протизапальні препарати), втрата звичного способу життя. Крім того, ОСОБА_1 , для усунення недоліків некваліфікованої медичної допомоги лікарем міського комунального підприємства «Медичний стоматологічний центр», було здійснено різні медичні дослідження та придбання медичних препаратів на загальну суму 44 017, 66 грн. та понесено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, нервових зривах, тому, що останньому доводилося витрачати час для пошуку причини погіршення стану здоров`я та проведення різних медичних досліджень. Позивач неодноразово звертався до МКП «Медичний стоматологічний центр» з скаргами на непрофесійні та некваліфіковані дії лікаря ОСОБА_2 , але результату не отримав. Просить стягнути з міського комунального підприємства «Медичний стоматологічний центр» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди за завдану шкоду здоров`ю 44 017, 66 грн. та моральну шкоду, відповідно до висновку судово-медичної експертизи.

Ухвалою суду від 15.03.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

05.04.2021року представник відповідача надав суду відзив, згідно якого позов не визнав, з наступних підстав. Відповідач вважає, що позов безпідставний та не обґрунтований, так як ОСОБА_1 після видалення L8 зуба в односторонньому порядку відмовився від отримання надалі медичних послуг від відповідача. Також відповідач вважає, що ОСОБА_1 не надав жодних доказів, які б підтверджували факт порушення умов договору зі сторони відповідача, а саме які стандарти медичної допомоги або клінічного протоколу (алгоритму) не дотримався лікар ОСОБА_2 при наданні медичної допомоги позивачу 09.07.2018 р. при видалені зуба. Відповідач вважає, що позивачем не враховані такі об`єктивні чинники як запізніла діагностика, зумовлена пізнім зверненням пацієнта до лікаря-стоматолога, провина інших осіб, наприклад, лікарів-отоларингологів, які в подальшому лікувати позивача. Також, відповідач вважає висновки стоматологічної клініки «ПРІОР» від 03.11.2020 р. та від 24.11.2020 р. недопустимими та недостовірними доказами, так як були складені невідомою особою та/або некомпетентною особою та/або взагалі сфальшованими. Відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволені позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що до моменту видалення L 8 зуба позивачу було проведене повне діагностичне обстеження згідно визначених стандартів. Лікарем було враховано, що при проведені діагностичного обстеження згідно стандарту не передбачено обов`язкове проходження рентгенографії зуба який має видалятися. Пацієнту була надана повна/відповідна інформація про мету і характер втручання, а також про його наслідки та ризики. Також після видалення L 8 зуба лікар провів огляд лунки видаленого зуба на наявність уламків зуба та промивання антисептиком. Позивач після видалення L8 зуба в односторонньому порядку відмовився від отримання надалі медичних послуг (лікування) від відповідача без повідомлення та пояснення причин. Тобто, позивач свідомо та умисно позбавив можливості відповідача (лікаря ОСОБА_2 ) проводити належний медичний нагляд (лікування) за станом здоров`я позивача (як пацієнта) пов`язаного із областю видаленого зуба, чим грубо порушив умови договору та вимоги чинного законодавства. Наведені обставини доводять, що відповідач не вчиняв протиправних дій та вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання договірного зобов`язання. Лікар ОСОБА_2 повно та своєчасно заповнив медичну документацію, і не вчиняв жодних дій щоб приховати свою лікарську діяльність.

Ухвалою суду від 13.04.2021року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник позивача адвокат Сидорчук Н.М. позовні вимоги підтримала, з підстав, які зазначені у позові. Позовні вимоги просила задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 заперечували щодо задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі та дослідивши письмові докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду за захистом має право звернутись особа, яка вважає, що інша особа порушила, або необґрунтовано оспорила, чи не визнала її права або охоронювані законом інтереси.

Постановою Верховного Суду України у справі №6-951цс16 від 24.05.2017 р., надано правовий висновок відповідно якого, частиною першою статті 3 ЦПК України, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено право кожної особи, в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають до застосування правила частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Згідно із частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приписами частини другої, шостої статті 95 ЦПК України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 09.07.2018 року ОСОБА_1 , звернувся до Міського комунального підприємства «Медичний стоматологічний центр» (на день звернення - Стоматологічної поліклініки «Вінницький міський клінічний стоматологічний центр»), за медичною допомогою зі скаргами на біль L8 лівого зубу верхньої щелепи протягом 2 місяців, що підтверджується записом в журналі щоденної роботи лікаря-стоматолога-хірурга ОСОБА_2 .

Згідно даним медичної карти стоматологічного хворого №202356 від 2012 року, 09.07.2018 року в результаті проведеного огляду стану зубів позивача, лікарем ОСОБА_2 поставлений діагноз: хронічний фіброзний Pt L 8 зуба та проведено складне видалення L8 зуба під туберальною і піднебінною анестезією, що підтверджується Актом виконаних робіт від 09.07.2018 року, за підписами сторін по справі.

Згідно з Консультативним висновком ЦП МСД №3 МКЛ №1 м. Вінниці від 21.06.2018 р., ОСОБА_1 звертався зі скаргами на зниження слуху справа.

Відповідно до консультативного висновку ЦП МСД №3 МКЛ №1 м. Вінниці від 30.07.2018 р., ОСОБА_1 звертався зі скаргами на біль голови, закладеність носа. Лікарем-отоларингологом ОСОБА_4 при огляді було встановлено що слизова носа змінена, має місце гіпермія та набряк. На підставі рентгенографії №3752 від 30.07.2018р. проведеної ОСОБА_1 , встановлено діагноз: гострий синусит верхньої щелепи та назначено медикаментозне лікування.

Згідно з Консультативним висновком КНП «ЦП МСД №3» м. Вінниці від 09.09.2019 р., ОСОБА_1 звертався до лікаря-отоларинголога зі скаргами на слизисто-гнійні виділення з носа. На підставі рентгенографії від 09.09.2019 р. проведеної ОСОБА_1 , лікарем-отоларингологом ОСОБА_5 встановлено діагноз: двобічний гострий гнійний гайморит та назначено медикаментозне лікування.

Відповідно до Консультативного висновку КНП «ЦП МСД №3» м. Вінниці від 16.09.2019 р., ОСОБА_1 звертався до лікаря-отоларинголога зі скаргами на затруднення дихання носом, виділення з носа справа та зліва. На підставі рентгенографії від 16.09.2019 р. проведеної ОСОБА_1 , лікарем-отоларингологом ОСОБА_5 встановлено діагноз: лівобічний одонтогенний гайморит та назначено медикаментозне лікування.

Згідно з Консультативним висновком КНП «ЦП МСД №3» м. Вінниці від 21.09.2020 р., ОСОБА_1 звертався до лікаря-отоларинголога зі скаргами на затруднення дихання носом з обох боків. На підставі рентгенографії від 21.09.2020 р. проведеної ОСОБА_1 , лікарем-отоларингологом ОСОБА_5 встановлено діагноз: гострий верхньощелепний синусит та назначено медикаментозне лікування.

Відповідно до Консультативного висновку КНП «ЦП МСД №3» м. Вінниці від 25.09.2020 р., ОСОБА_1 звертався до лікаря-отоларинголога зі скаргами на затруднення дихання носом з обох боків. На підставі рентгенографії від 21.09.2020 р. проведеної ОСОБА_1 , лікарем-отоларингологом ОСОБА_5 встановлено діагноз: гострий верхньощелепний синусит та назначено медикаментозне лікування.

Згідно з Консультативним висновком КНП «ЦП МСД №3» м. Вінниці від 28.09.2020 р., ОСОБА_1 звертався до лікаря-отоларинголога зі скаргами на періодичну закладеність носа. На підставі рентгенографії від 28.09.2020 р. проведеної ОСОБА_1 , лікарем-отоларингологом ОСОБА_5 встановлено діагноз: гострий верхньощелепний синусит та назначено медикаментозне лікування.

Відповідно до Консультативного висновку КНП «ЦП МСД №3» м. Вінниці від 26.10.2020 р., ОСОБА_1 звертався до лікаря-отоларинголога зі скаргами на періодичну закладеність носа. Лікарем-отоларингологом ОСОБА_5 встановлено діагноз: лівобічний хронічний гайморит та назначено медикаментозне лікування.

При перерахованих вище зверненнях до лікарів отоларингологів, ОСОБА_1 відмовлявся від госпіталізації.

В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся за консультацією до Стоматологічної клініки «ПРІОР».

В описі до панорамної рентгенографії від 03.11.2020 року лікарем Стоматологічної клініки «Пріор» зазначено, що на КПКТ ДПН та скроневих кісток в сагітальному, корональному та аксіальному реформах візуалізується, в тому числі, чужорідне тіло (корні 2.8 зуба) з локалізацією в центрі пазухи.

Відповідно до Виписки з медичної карти №1311-1 від 13.11.2020 року, лікарем ФОП ОСОБА_3 позивачу поставлено діагноз: Хронічний лівосторонній ятрогенний гайморит та виявлено стороннє тіло верхньощелепного синуса зліва (корінь зуба).

В той же день, 13.11.2020 року, ФОП ОСОБА_3 зроблено ОСОБА_1 операцію «Ендоскопічне видалення стороннього тіла лівого верхньощелепного синуса» під загальним знеболенням та призначено медикаментозне лікування.

Позивачем понесені витрати на придбання ліків та медичні дослідження на загальну суму 4117,66 грн. та згідно товарного чеку №1311-1 від 13.11.2020 року, за надані медичні послуги ФОП ОСОБА_3 та проведення операції ОСОБА_1 сплатив 39 900, 00 грн., які стороною відповідача не спростовані.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2021р. у справі призначена комплексна судово - медична експертиза.

Відповідно до висновку комісійної судово - медичної експертизи за №032-6-2021 від 29.11.2021 року проведеної Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи встановлено: «Аналізуючи та синтезуючи дані наданої медичної документації на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , можна певно стверджувати про те, що ОСОБА_1 звертався до стоматологічної поліклініки «Вінницький міський клінічній стоматологічній центр» 09.07.2018 р. зі скаргами на зруйнований 8 зуб верхньої щелепи зліва (28 зуб) та неприємний запах, де йому обґрунтовано виставлений діагноз: «хронічний фіброзний пульпіт 8 зубу верхньої щелепи зліва (28 зуб)» та проведене наступне лікування: видалення 8 зубу верхньої щелепи зліва; ушивання лунки видаленого 8 зуба верхньої щелепи зліва кетгутом з метою усунення співустя з гайморовою пазухою, виявленого при веденні носо-ротової проби; рекомендовано антибіотикотерапія та повторний огляд через 3-5 днів, на який ОСОБА_1 не з`явився.

В подальшому, ОСОБА_1 проходив лікування та обстеження в період 2018 - 2020 років у медичних закладах, де йому були встановлені діагнози: «лівобічний гайморит; лівобічний одонтогенний гайморит; гострий верхньощелепний синусит, двобічний гострий гнійний гайморит».

03.11.2020 року конусно-проміневої комп`ютерної томографії додаткових пазух носа та скроневих кісток в стоматологічній клініці «ПРІОР» у ОСОБА_6 були виявлені наступні зміни: «гіперплазія слизової оболонки гайморові пазухи зліва, яка заповнює пазуху на 3/4; наявність чужорідного тіла (корні 2.8 зуба) з локалізацією в центрі пазухи, ороантральне з`єднання в ділянці відсутнього 2.8 зуба, незначний дефект медіальної стінки лівої гайморової пазухи на рівні середнього носового ходу», що обґрунтовано інтерпретовано лікарями як лівобічний одонтогенний гайморит, стороннє тіло (корінь зуба № 28) в лівому верхнє щелепному синусі, астральне співустя на рівні відсутнього 28 зуба.

13.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до клінічної бази ВНМУ ім. М.І. Пирогова, де йому був виставлений діагноз «хронічний лівосторонній ятрогенний гайморит, стороннє тіло верхньощелепного синусу зліва (корінь зуба)», та в той же день було проведено оперативне втручання в обсязі: ендоскопічне видалення стороннього тіла лівого верхньощелепного синусу (саме кореня зуба, що й було підтверджено даною експертизою - аркуші 7, 5).

Після проведеного оперативного втручання 13.11.2020 при проведенні 24.11.2020 року контрольної конусно-проміневої комп`ютерної томографії додаткових пазух носа та скроневих кісток стороннє тіло (корінь зуба № 28) в лівому верхнє щелепному синусі не визначалося.

Таким чином, можна стверджувати про те, що в даному випадку ОСОБА_1 у 2020 році потребував лікування у в обсязі: ендоскопічне видалення стороннього тіла лівого верхньощелепного синусу (кореня 28 зуба) після залишення кореня 28 зуба під час його видалення у 2018 році.

Підсумовуючи все вищевикладене, можна стверджувати про наявність дефекту (у вигляді виконання дії, яка показана, але виконана невірно) в наданні медичної допомоги ОСОБА_1 - залишення фрагменту кореня 28 зубу в гайморові пазухи зліва при видаленні даного зуба 09.07.2018 року, що перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з необхідністю лікування та його видалення у 2020 році.».

Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи не було надано відповідь на питання «Чи була ситуація, що пов`язана з видаленням L8 зубу та подальшим лікуванням психотравмуючою для ОСОБА_1 ? Якщо така ситуація була психотравмуючою, то чи нанесено ОСОБА_1 внаслідок зазначеного, моральна шкода з психологічної точки зору та який можливий розмір відшкодування нанесеної йому моральної шкоди?» Було рекомендовано провести психіатричну експертизу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.09.2022 р. у справі була призначена судово - психологічна експертиза, проведення якої доручили експертам товариства з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України».

Відповідно до висновку експерта №СЕ-1234-4-1326.23 від 06.10.2023 р. за результатами проведення судово психологічної експертизи проведеної Товариством з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України» встановлено, що видалення ОСОБА_1 . L8 зуба та подальше лікування, є психотравмувальною для ОСОБА_1 . За умов ситуації, яка досліджується по справі, ОСОБА_1 спричинені страждання (моральна шкода з психологічної точки зору). Можливий грошовий еквівалент компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання становить 30,374 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається рівнем розміру мінімальної заробітної плати, прийнятої в Україні на момент винесення рішення суду.

Згідно зі статтями 3, 49 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Відповідно до статті 284 ЦК України фізична особа має право на надання їй медичної допомоги. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

Статтею 6 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» встановлено, що кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що, зокрема, передбачає кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров`я, відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди, оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до статті 8 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у галузі охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Таким чином, цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини особи, яка завдала шкоду (завдавача шкоди). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між ними.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.

Судом встановлено, що медична допомога ОСОБА_1 надавалася лікарем міського комунального підприємства «Медичний стоматологічний центр» Боднарем С.В.. Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами та не заперечувались відповідачем та третьою особою без самостійних вимог лікарем ОСОБА_2 .

Медична допомога лікарем міського комунального підприємства «Медичний стоматологічний центр» надавалася неналежно, що призвело до тяжких наслідків у позивача, а саме лікування та обстеження в період 2018 - 2020 років у медичних закладах, де йому були встановлені діагнози: лівобічний гайморит; лівобічний одонтогенний гайморит; гострий верхньощелепний синусит, двобічний гострий гнійний гайморит, хронічний лівосторонній ятрогенний гайморит, стороннє тіло верхньощелепного синусу зліва (корінь зуба), та призвело до оперативного втручання в обсязі: ендоскопічне видалення стороннього тіла лівого верхньощелепного синусу.

Вказані обставини підтверджуються висновком комісійної судово - медичної експертизи за №032-6-2021 від 29.11.2021 року проведеної Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, яким встановлено, що залишення фрагменту кореня 28 зубу в гайморові пазухи зліва при видаленні даного зуба 09.07.2018 року, перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з необхідністю лікування та його видалення у 2020 році; висновком експерта №СЕ-1234-4-1326.23 від 06.10.2023 р. за результатами проведення судово психологічної експертизи проведеної Товариством з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України», яким встановлено, що видалення ОСОБА_1 . L8 зуба та подальше лікування, є психотравмувальною для ОСОБА_1 та спричинило страждання (моральна шкода з психологічної точки зору).

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що висновок комісійної судово-медичної експертизи №032-6-2021 від 29.11.2021 року є сумнівним з огляду на те, що було порушено процесуальний порядок проведення експертизи.

Відповідно до частини другої статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Таким чином, процесуальним законом передбачено дві підстави для призначення судом повторної експертизи, а саме: у випадку, якщо висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності.

Представником відповідача не було заявлено клопотання про проведення повторної комісійної судово - медичної експертизи.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.

Судова експертиза у цій справі проведена атестованими експертами, які мають відповідну освіту, необхідну для проведення такої експертизи, при цьому висновок експертизи відповідає вимогам чинного законодавства, не містить недоліків, які б породжували сумніви у правильності та обґрунтованості зроблених висновків, узгоджуються з іншими доказами, які надані у цій справі.

Також, в матеріалах справи наявний комісійний Висновок за результатами клініко-експертної оцінки, складений лікарями МКП «Медичний стоматологічний центр», про те, що лікарем-стоматологом-хірургом ОСОБА_2 проводилось хірургічне втручання згідно протоколу, про що зроблено запис і формі 043/о, що пацієнтом не повністю пред`явлена доказова база, тому недоліків не виявлено.

Суд критично ставиться до наданого відповідачем доказу, так як в судовому засіданні представником відповідача та третьою особою ОСОБА_2 заперечувалось існування затвердженого Міністерством охорони здоров`я України клінічного протоколу (алгоритму) при наданні медичної допомоги при видалені зуба.

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд дійшов до висновку, що діями лікаря Стоматологічної поліклініки «Вінницький міський клінічний стоматологічний центр», правонаступником прав і обов`язків якої є Міське комунальне підприємство «Медичний стоматологічний центр», при виконанні ним своїх трудових обов`язків позивачу було надано неналежну медичну допомогу, вибір тактики до та післяопераційного лікування, а саме залишення фрагменту кореня 28 зубу в гайморові пазухи зліва при видаленні у ОСОБА_1 даного зуба 09.07.2018 року, перебуває у прямому причинно- наслідковому зв`язку з виникненням необхідності лікування та хірургічного видалення кореня 28 зубу у 2020 році. Внаслідок таких дій позивачу спричинено матеріальну і моральну шкоду.

Вимоги позивача щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі 44 017, 66 грн. за медичні дослідження, придбання медичних препаратів та лікування підтверджено відповідними чеками та не спростовані відповідачем, а тому суд вважає доцільним стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 44 017, 66 грн.

Також, суд, виходить з того, що дії працівника відповідача перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з негативними наслідками, які настали для позивача, у зв`язку з чим існують правові підстави для покладення на відповідача зобов`язання щодо відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності, а також врахував усі обставини справи, істотність вимушених змін у житті позивача впродовж майже двох років, характер, тривалість і обсяг заподіяних йому моральних страждань, суд приходить до висновку, що позивачу спричинено моральну шкоду у розмірі 120000 грн, який є співмірним з понесеними моральними стражданнями, враховуючи встановлені фактичні обставини справи.

Відповідно до роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю.

Відповідно до Рішення ЄСПЛ у справі «Mihu v. Romania» (Заява № 36903/13) від 01.03.20216 року ЄСПЛ зазначає, що перше речення ст. 2 Конвенції зобов`язує державу не тільки утримуватися від «навмисного» позбавлення життя, але і накладає позитивні зобов`язання на держави вживати відповідних заходів для захисту життя осіб, які перебувають під їх юрисдикцією. Держава зобов`язана вжити всіх залежних від неї заходів для захисту прав пацієнтів, а й для виправлення і покарання будь-яких порушень цих прав.

Висновки суду по даній справі не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 490/3471/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 738/387/19, від 17 жовтня 2023 року у справі № 343/2289/19.

Згідно з п. 1 ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічний висновок викладено в постанові ВП ВС від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 13893,60 грн, та надав суду належні та допустимі докази на підтвердження наданих адвокатом Сидорчук Н.М. послуг на дану суму.

Відповідно до розрахунку (акту) вартості за надані послуги по договору №б/н від 18.01.2021 адвокат Сидорчук Н.М.. та клієнт ОСОБА_1 узгодили даний розрахунок вартості за надані послуги з урахуванням затраченого часу по вивченню, підготовці та складанні позовної заяви з переліком послуг, які включають: попередню консультацію відносин між сторонами 1984,8 грн, вивчення матеріалів та нормативної бази даної категорії справи 3969,6 грн, підготовка та складання позову 5954,40 грн, складання заяви про проведення судової експертизи 1984,80 грн.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі, в тому числі умовам договору про надання правової допомоги та розрахункам, за складання позовної заяви та заяви про проведення експертизи позивач ОСОБА_1 сплатив 13893,6 грн, що підтверджується відповідною квитанцією. Вказана сума обумовлена умовами договору про надання правової допомоги №б/н від 18.01.2021 р., тому є належним чином підтвердженою.

Крім того, згідно ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1816,00грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору, 22447,60грн. у відшкодування витрат за проведення експертиз.

Керуючись ст. 3, 49, 55 Конституції України, ст. ст. 16, 23, 281, 283, 285, 1166, 1167, 1168, 1172 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6, 8, 22 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 10-13, 15, 16, 18, 51, 78-84, 175, 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з міського комунального підприємства «Медичний стоматологічний центр» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду за завдану шкоду здоров`ю в розмірі 44017,66 грн та моральну шкоду в розміру 120000грн.

Стягнути з міського комунального підприємства «Медичний стоматологічний центр» на користь ОСОБА_1 1816,00грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору, 22447,60грн. у відшкодування витрат за проведення експертиз та 13893,60грн. у відшкодування витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.12.2023року.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Міське комунальне підприємство «Медичний стоматологічний центр», м. Вінниця, вул. Келецька, 68, код ЄДРПОУ 05484422.

ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Суддя: