Постанова

від 13.03.2024 по справі 127/5270/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/5270/21

Провадження № 22-ц/801/343/2024

Категорія: 46

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю. Б.,

суддів Міхасішина І. В., Сопруна В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Міське комунальне підприємство «Медичний стоматологічний центр»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ,

розглянув впорядку письмовогопровадження занаявними усправі матеріаламибез повідомленняучасників справиапеляційну скаргу Міськогокомунального підприємства«Медичний стоматологічнийцентр» нарішення Вінницькогоміського судуВінницької областівід 29листопада 2023року,ухвалене під головуванням судді Федчишена С. А. в залі суду в м. Вінниці, повне судове рішення складено 04 грудня 2023 року,

у цивільнійсправі № 127/5270/21 за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Медичний стоматологічний центр», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

Короткий зміст вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міського комунального підприємства «Медичний стоматологічний центр, в якому просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду завдану здоров`ю в розмірі 44 017, 66 грн. та моральну шкоду, відповідно до висновку судово-медичної експертизи.

Свої вимоги обґрунтував тим, що він звернувся до лікаря ОСОБА_2 , який є працівником Стоматологічної поліклініки «Вінницький міський клінічний стоматологічний центр», правонаступником прав і обов`язків якої є Міське комунальне підприємство «Медичний стоматологічний центр», за медичною допомогою зі скаргами на біль 8 лівого зубу верхньої щелепи протягом 2 місяців. При проведенні огляду лікарем ОСОБА_2 , ОСОБА_1 був поставлений діагноз: хронічний фіброзний Pt L 8 зуба. В той же день, 09.07.2018, позивачу під туберальною і піднебінною анестезією проведено складне видалення L 8 зуба. 09.07.2018 під час видалення зуба, позивач відчув запаморочення та неприємні відчуття (тиск в області очниці та лівої частини черепа). Лікар ОСОБА_2 попросив позивача декілька хвилин залишитися в кабінеті під його наглядом, після чого виписав рецепт на антибіотик та знеболювальне, надавши свою візитку, сказав телефонувати в разі потреби і призначив огляд на наступний день. На наступному огляді лікар ОСОБА_2 сказав, що все добре і продовжив курс лікування. На наступний день, після гострого болю в області верхньої щелепи з лівої сторони позивач звернувся до Стоматологічної поліклініки «Вінницький міський клінічний стоматологічний центр» і потрапив до іншого лікаря, який, провівши огляд, констатував, що зліва перфорація гайморової пазухи і потрібен час на її загоєння. Також порекомендував частіше з`являтися на огляд. Після чого, позивач потрапив на огляд до лікаря ОСОБА_2 , розповівши про своє самопочуття, останній відповів, що це імітація гаймориту. Потерпаючи від болю, позивач звернувся в рентген кабінет, а отримавши результати рентгенографії, знову звернувся до лікаря ОСОБА_2 надавши йому рентген-знімок та опис. Лікар ОСОБА_2 запевнив його, що в позивача ЛОР-проблема і йому потрібно вирішувати її з отоларингологом, так як болі ніяк не пов`язані з видаленням зуба. В період з 09.07.2018 по 13.11.2020, ОСОБА_1 неодноразово проходив курси лікування у отоларинголога, але запальні процеси продовжувалися, позивач відчував гострі періодичні болі в лівій частині верхньої щелепи та очиці. Незабаром позивач почав відчувати неприємний запах з лівої сторони носа, гостро посилилися попередні болі та з`явився гострий лівосторонній головний біль. Позивач не міг спати, була задишка, запаморочення і гнійні виділення з носа з неприємним запахом. В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до лікаря ФОП ОСОБА_3 , який направив його на КТ верхньої щелепи та придаткових пазух носа. В результаті проведеного обстеження у позивача виявили наявність чужорідного тіла (корні 2.8 зуба) з локалізацією в центрі пазухи, що підтверджується знімком КТ від 03.11.2020. ФОП ОСОБА_3 13.11.2020 було зроблено ОСОБА_1 операцію «Ендоскопічне видалення стороннього тіла лівого верхньощелепного синуса» та призначено післяопераційне лікування. Позивач звернувся до суду з позовом, так як вважає, що некваліфіковане надання медичних послуг з видалення зуба лікарем міського комунального підприємства «Медичний стоматологічний центр» ОСОБА_2 , він отримав як наслідок такі діагнози як: хронічний лівосторонній одонтогенний гайморит, набряк лівої сторони обличчя, постійні гострі болі в області верхньої щелепи, очниці та лівої сторони голови, всіх зубів лівої сторони верхньої щелепи, гнійні виділення з лівої сторони носа, постійна сонливість, запаморочення, втома, втрата працездатності, безсоння, задишка, постійний моральний неспокій, щоденний прийом знеболюючих засобів та інших ліків (краплі, антибіотики, протизапальні препарати), втрата звичного способу життя. Крім того, ОСОБА_1 , для усунення недоліків некваліфікованої медичної допомоги лікарем Міського комунального підприємства «Медичний стоматологічний центр», було здійснено різні медичні дослідження та придбання медичних препаратів на загальну суму 44 017, 66 грн. та понесено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, нервових зривах, оскільки останньому доводилося витрачати час для пошуку причини погіршення стану здоров`я та проведення різних медичних досліджень. Позивач неодноразово звертався до МКП «Медичний стоматологічний центр» з скаргами на непрофесійні та некваліфіковані дії лікаря ОСОБА_2 , але результату не отримав.

На підставівикладеного проситьстягнути звідповідача найого користьматеріальну шкоду завдануздоров`ю вуказаному розміріта моральнушкоду,відповідно довисновку судово-медичноїекспертизи,а також судові витрати по справі.

Ухвалою вінницького міського суду від 13.04.2021 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з Міського комунального підприємства «Медичний стоматологічний центр» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду за завдану шкоду здоров`ю в розмірі 44 017,66 грн та моральну шкоду в розміру 120000 грн.

Стягнуто з Міського комунального підприємства «Медичний стоматологічний центр» на користь ОСОБА_1 1816,00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору, 22447,60 грн у відшкодування витрат за проведення експертиз та 13 893,60 грн у відшкодування витрат на правову допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившисьз рішеннямсуду першоїінстанції Міськекомунальне підприємство«Медичний стоматологічнийцентр» подалоапеляційну скаргу,в якій,посилаючись напорушення нормпроцесуального правата неправильнезастосування нормматеріального права,зокрема:неповноту встановленняобставин,які маютьзначення длясправи,неправильність установленняобставин,на яківідповідач татретя особа ОСОБА_2 посилалися,як напідставу своїхзаперечень,неправильного дослідженнята оцінкидоказів,просить скасуватирішення Вінницькогоміського судуВінницької областівід 29листопада 2023року таухвалити новерішення,яким відмовитиу задоволенніпозову ОСОБА_1 , долучити до матеріалів справи як докази документи (фотоматеріали), які свідок ОСОБА_2 надавав суду першої інстанції під час допиту, призначити у справі комплексну судово-медичну експертизу.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 січня 2024 року, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 січня 2024 року в задоволенні клопотань Міського комунального підприємства «Медичний стоматологічний центр» про долучення доказів (фотоматеріалів), які свідок ОСОБА_2 надавав суду першої інстанції під час допиту, та призначення комплексної судово-медичної експертизи в цивільній справі № 127/5270/21 - відмовлено. Справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

23 лютого 2024 року представником Міського комунального підприємства «Медичний стоматологічний центр» - адвокатом Майданевичем Л. О. подано заяву про проведення комплексної судово-медичної експертизи в цивільній справі № 127/5270/21 згідно з ухвалою суду першої інстанції від 22.06.2021.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у цій справі суд першої інстанції порушив засади змагальності сторін на користь позивача, про що була подана обґрунтована заява. При цьому відповідачу було відмовлено в ознайомленні з доказами, а саме: із рентгенівськими знімками від 30.07.2018. 09.09.2019. 20.09.2019, 21.09.2020, 28.09.2020, 19.10.2020. При цьому неможливість ознайомитися із цими доказами позбавило відповідача можливості доведення перед судом обставин, які мають значення для справи, і на які відповідач посилається як на одну із підстав своїх заперечень. Зауважує, що суд першої інстанції відмовився брати до уваги той факт, що позивач неналежно піклувався за здоров`ям своїх зубів, і наслідки своєї бездіяльності покладає на відповідача.

Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в прийнятті доказів, на які свідок ОСОБА_2 посилався під час надання пояснення по суті справи, а саме: документи (фотоматеріалами), якими він послуговувався безпосередньо в своїй практичній діяльності лікаря-стоматолога у відповідача. Отже, із цих фотоматеріалів достовірно з`ясовується неодноразове звернення до відповідача пацієнтів з «надкомплектними зубами» (33 зубами) та «зубами із ускладненнями» (зокрема, що «ростуть» і сторону гайморової пазухи). Про ці докази (фотоматеріали за період з серпня 2021 року по жовтень 2021 року) свідку ОСОБА_2 стало відомо після залучення його учасником справи (як третьою особою на стороні відповідача). Водночас суд, оглянувши ці фотоматеріали під час допиту свідка ОСОБА_2 , відмовився їх долучити до матеріалів справи, обґрунтувавши своє рішення порушенням строку подачі доказів. Вважає, що ці докази використовував свідок ОСОБА_2 , і які суд відмовився долучити до матеріалів справи, мають істотне значення для встановлення дійсних обставин справи на базі сформованої відповідачем сукупності доказів/аргументів про безпідставність позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції порушив норми матеріального права не застосував ч. 1 ст. 1193 ЦК України, ст. 5, 10 та ч. 5 ст. 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я». Отже застосування цих норм є підставою, яка виключає цивільно-правову відповідальність відповідача це вина потерпілого.

Відповідач вважає, що ОСОБА_1 після видалення L8 зуба в односторонньому порядку відмовився від отримання надалі медичних послуг від відповідача. Також зазначає, що ОСОБА_1 не надав жодних доказів, які б підтверджували факт порушення умов договору зі сторони відповідача, а саме які стандарти медичної допомоги або клінічного протоколу (алгоритму) не дотримався лікар ОСОБА_2 при наданні медичної допомоги позивачу 09.07.2018 при видалені зуба. Звертає увагу, що позивачем не враховані такі об`єктивні чинники як запізніла діагностика, зумовлена пізнім зверненням пацієнта до лікаря-стоматолога, провина інших осіб, наприклад, лікарів-отоларингологів, які в подальшому лікувати позивача. Зауважує, що до моменту видалення L 8 зуба позивачу було проведене повне діагностичне обстеження згідно з визначеними стандартами. Лікарем було враховано, що при проведені діагностичного обстеження згідно з стандартом не передбачено обов`язкове проходження рентгенографії зуба який має видалятися. Пацієнту була надана повна/відповідна інформація про мету і характер втручання, а також про його наслідки та ризики. Також після видалення L 8 зуба лікар провів огляд лунки видаленого зуба на наявність уламків зуба та промивання антисептиком. Позивач після видалення L8 зуба в односторонньому порядку відмовився від отримання надалі медичних послуг (лікування) від відповідача без повідомлення та пояснення причин. Тобто, позивач свідомо та умисно позбавив можливості відповідача проводити належний медичний нагляд (лікування) за станом здоров`я позивача (як пацієнта) пов`язаного із областю видаленого зуба, чим грубо порушив умови договору та вимоги чинного законодавства (чим доводиться відсутність жодної форми вини, як підстави цивільноправової відповідальності відповідача). Наведені обставини доводять, що відповідач не вчиняв протиправних дій та вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання договірного зобов`язання. Лікар ОСОБА_2 повно та своєчасно заповнив медичну документацію, і не вчиняв жодних дій щоб приховати свою лікарську діяльність.

Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокатом Сидорчук Н. М. зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, суд першої інстанції встановивши всі обставини і факти по справі, дослідивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь пацієнта майнової та моральної шкоди. За таких обставин, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги враховуючи, що вона належними доказами не підтверджена та не дає підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема і в частині збирання та прийняття доказів у справі, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За наслідками розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 141, 264 ЦПК України ОСОБА_1 бажає здійснити розподіл судових витрат шляхом їх стягнення з відповідача, а саме витрат на правову допомогу адвоката, згідно з наданих додатково доказів їх фактичного понесення і документального підтвердження

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 09.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до Міського комунального підприємства «Медичний стоматологічний центр» (на день звернення - Стоматологічної поліклініки «Вінницький міський клінічний стоматологічний центр»), за медичною допомогою зі скаргами на біль L8 лівого зубу верхньої щелепи протягом 2 місяців, що підтверджується записом в журналі щоденної роботи лікаря-стоматолога-хірурга ОСОБА_2 .

Згідно з даним медичної карти стоматологічного хворого №202356 від 2012 року, 09.07.2018 в результаті проведеного огляду стану зубів позивача, лікарем ОСОБА_2 поставлений діагноз: хронічний фіброзний Pt L 8 зуба та проведено складне видалення L8 зуба під туберальною і піднебінною анестезією, що підтверджується Актом виконаних робіт від 09.07.2018 року, за підписами сторін по справі.

Згідно з Консультативним висновком ЦП МСД №3 МКЛ №1 м. Вінниці від 21.06.2018, ОСОБА_1 звертався зі скаргами на зниження слуху справа.

Відповідно до консультативного висновку ЦП МСД №3 МКЛ №1 м. Вінниці від 30.07.2018, ОСОБА_1 звертався зі скаргами на біль голови, закладеність носа. Лікарем-отоларингологом ОСОБА_4 при огляді було встановленоя, що слизова носа змінена, має місце гіпермія та набряк. На підставі рентгенографії №3752 від 30.07.2018 проведеної ОСОБА_1 , встановлено діагноз: гострий синусит верхньої щелепи та назначено медикаментозне лікування.

Згідно з Консультативним висновком КНП «ЦП МСД №3» м. Вінниці від 09.09.2019, ОСОБА_1 звертався до лікаря-отоларинголога зі скаргами на слизисто-гнійні виділення з носа. На підставі рентгенографії від 09.09.2019 проведеної ОСОБА_1 , лікарем-отоларингологом ОСОБА_5 встановлено діагноз: двобічний гострий гнійний гайморит та назначено медикаментозне лікування.

Відповідно до Консультативного висновку КНП «ЦП МСД №3» м. Вінниці від 16.09.2019, ОСОБА_1 звертався до лікаря-отоларинголога зі скаргами на затруднення дихання носом, виділення з носа справа та зліва. На підставі рентгенографії від 16.09.2019 проведеної ОСОБА_1 , лікарем-отоларингологом ОСОБА_5 встановлено діагноз: лівобічний одонтогенний гайморит та назначено медикаментозне лікування.

Згідно з Консультативним висновком КНП «ЦП МСД №3» м. Вінниці від 21.09.2020, ОСОБА_1 звертався до лікаря-отоларинголога зі скаргами на затруднення дихання носом з обох боків. На підставі рентгенографії від 21.09.2020 проведеної ОСОБА_1 , лікарем-отоларингологом ОСОБА_5 встановлено діагноз: гострий верхньощелепний синусит та назначено медикаментозне лікування.

Відповідно до Консультативного висновку КНП «ЦП МСД №3» м. Вінниці від 25.09.2020, ОСОБА_1 звертався до лікаря-отоларинголога зі скаргами на затруднення дихання носом з обох боків. На підставі рентгенографії від 21.09.2020 проведеної ОСОБА_1 , лікарем-отоларингологом ОСОБА_5 встановлено діагноз: гострий верхньощелепний синусит та назначено медикаментозне лікування.

Згідно з Консультативним висновком КНП «ЦП МСД №3» м. Вінниці від 28.09.2020, ОСОБА_1 звертався до лікаря-отоларинголога зі скаргами на періодичну закладеність носа. На підставі рентгенографії від 28.09.2020 проведеної ОСОБА_1 , лікарем-отоларингологом ОСОБА_5 встановлено діагноз: гострий верхньощелепний синусит та назначено медикаментозне лікування.

Відповідно до Консультативного висновку КНП «ЦП МСД №3» м. Вінниці від 26.10.2020, ОСОБА_1 звертався до лікаря-отоларинголога зі скаргами на періодичну закладеність носа. Лікарем-отоларингологом ОСОБА_5 встановлено діагноз: лівобічний хронічний гайморит та призначено медикаментозне лікування.

При перерахованих вище зверненнях до лікарів отоларингологів, ОСОБА_1 відмовлявся від госпіталізації.

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся за консультацією до Стоматологічної клініки «ПРІОР».

В описі до панорамної рентгенографії від 03.11.2020 лікарем Стоматологічної клініки «Пріор» зазначено, що на КПКТ ДПН та скроневих кісток в сагітальному, корональному та аксіальному реформах візуалізується, в тому числі, чужорідне тіло (корні 2.8 зуба) з локалізацією в центрі пазухи.

Відповідно до Виписки з медичної карти №1311-1 від 13.11.2020 року, лікарем ФОП ОСОБА_3 позивачу поставлено діагноз: Хронічний лівосторонній ятрогенний гайморит та виявлено стороннє тіло верхньощелепного синуса зліва (корінь зуба).

В той же день, 13.11.2020, ФОП ОСОБА_3 зроблено ОСОБА_1 операцію «Ендоскопічне видалення стороннього тіла лівого верхньощелепного синуса» під загальним знеболенням та призначено медикаментозне лікування.

Позивачем понесені витрати на придбання ліків та медичні дослідження на загальну суму 4 117,66 грн та згідно товарного чеку №1311-1 від 13.11.2020, за надані медичні послуги ФОП ОСОБА_3 та проведення операції ОСОБА_1 сплатив 39 900, 00 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2021 року в справі призначалася комплексна судово-медична експертиза.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2022 року в справі також призначено судово-психологічну експертизу.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно положень частини першої статті 369ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним критеріям судове рішення відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Медичний стоматологічний центр» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданоївнаслідок ушкодження здоров`я, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що діями лікаря Стоматологічної поліклініки «Вінницький міський клінічний стоматологічний центр», правонаступником прав і обов`язків якої є Міське комунальне підприємство «Медичний стоматологічний центр», при виконанні ним своїх трудових обов`язків позивачу було надано неналежну медичну допомогу, вибір тактики до та післяопераційного лікування, а саме залишення фрагменту кореня 28 зубу в гайморові пазухи зліва при видаленні у ОСОБА_1 даного зуба 09.07.2018, перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням необхідності лікування та хірургічного видалення кореня 28 зуба у 2020 році.

Вимоги позивача щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі 44 017, 66 грн. за медичні дослідження, придбання медичних препаратів та лікування підтверджено відповідними чеками та не спростовані відповідачем, а тому суд визнав за доцільне стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 44 017, 66 грн.

Також місцевий суд, виходив з того, що дії працівника відповідача перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з негативними наслідками, які настали для позивача, у зв`язку з чим існують правові підстави для покладення на відповідача зобов`язання щодо відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності, а також врахувавши усі обставини справи, істотність вимушених змін у житті позивача впродовж майже двох років, характер, тривалість і обсяг заподіяних йому моральних страждань, суд дійшов до висновку, що позивачу спричинено моральну шкоду у розмірі 120000 грн, який є співмірним з понесеними моральними стражданнями, враховуючи встановлені фактичні обставини справи.

З такими висновкамисуду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду у повній мірі погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно достатті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

За змістом статей15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами першою, другоюстатті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У пункті 2постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6«Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вказано, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

За змістом статей 23,1167 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазналау зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пункті 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні права власності, настанні інших негативних наслідків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченоїстаттею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Звернувшись в суд з позовом, ОСОБА_1 заявлено вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, обґрунтовуючи вимоги неякісно наданими стоматологічними послугами.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Суд першої інстанції сприяючи в реалізації прав позивача, врахувавши, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, призначив у справі комплексну судово - медичну експертизу.

Згідно з висновком комісійної судово - медичної експертизи за №032-6-2021 від 29.11.2021 року проведеної Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи встановлено: «Аналізуючи та синтезуючи дані наданої медичної документації на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , можна певно стверджувати про те, що ОСОБА_1 звертався до стоматологічної поліклініки «Вінницький міський клінічній стоматологічній центр» 09.07.2018 р. зі скаргами на зруйнований 8 зуб верхньої щелепи зліва (28 зуб) та неприємний запах, де йому обґрунтовано виставлений діагноз: «хронічний фіброзний пульпіт 8 зубу верхньої щелепи зліва (28 зуб)» та проведене наступне лікування: видалення 8 зубу верхньої щелепи зліва; ушивання лунки видаленого 8 зуба верхньої щелепи зліва кетгутом з метою усунення співустя з гайморовою пазухою, виявленого при веденні носо-ротової проби; рекомендовано антибіотикотерапія та повторний огляд через 3-5 днів, на який ОСОБА_1 не з`явився.

В подальшому, ОСОБА_1 проходив лікування та обстеження в період 2018 - 2020 років у медичних закладах, де йому були встановлені діагнози: «лівобічний гайморит; лівобічний одонтогенний гайморит; гострий верхньощелепний синусит, двобічний гострий гнійний гайморит».

03.11.2020 року конусно-проміневої комп`ютерної томографії додаткових пазух носа та скроневих кісток в стоматологічній клініці «ПРІОР» у ОСОБА_1 були виявлені наступні зміни: «гіперплазія слизової оболонки гайморові пазухи зліва, яка заповнює пазуху на 3/4; наявність чужорідного тіла (корні 2.8 зуба) з локалізацією в центрі пазухи, ороантральне з`єднання в ділянці відсутнього 2.8 зуба, незначний дефект медіальної стінки лівої гайморової пазухи на рівні середнього носового ходу», що обґрунтовано інтерпретовано лікарями як лівобічний одонтогенний гайморит, стороннє тіло (корінь зуба № 28) в лівому верхнє щелепному синусі, астральне співустя на рівні відсутнього 28 зуба.

13.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до клінічної бази ВНМУ ім. М.І. Пирогова, де йому був виставлений діагноз «хронічний лівосторонній ятрогенний гайморит, стороннє тіло верхньощелепного синусу зліва (корінь зуба)», та в той же день було проведено оперативне втручання в обсязі: ендоскопічне видалення стороннього тіла лівого верхньощелепного синусу (саме кореня зуба, що й було підтверджено даною експертизою - аркуші 7, 5).

Після проведеного оперативного втручання 13.11.2020 при проведенні 24.11.2020 року контрольної конусно-проміневої комп`ютерної томографії додаткових пазух носа та скроневих кісток стороннє тіло (корінь зуба № 28) в лівому верхнє щелепному синусі не визначалося.

Таким чином, можна стверджувати про те, що в даному випадку ОСОБА_1 у 2020 році потребував лікування в обсязі: ендоскопічне видалення стороннього тіла лівого верхньощелепного синусу (кореня 28 зуба) після залишення кореня 28 зуба під час його видалення у 2018 році.

Підсумовуючи все вищевикладене, можна стверджувати про наявність дефекту (у вигляді виконання дії, яка показана, але виконана невірно) в наданні медичної допомоги ОСОБА_1 - залишення фрагменту кореня 28 зубу в гайморові пазухи зліва при видаленні даного зуба 09.07.2018 року, що перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з необхідністю лікування та його видалення у 2020 році».

Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи не було надано відповідь на питання «Чи була ситуація, що пов`язана з видаленням L8 зубу та подальшим лікуванням психотравмуючою для ОСОБА_1 ? Якщо така ситуація була психотравмуючою, то чи нанесено ОСОБА_1 внаслідок зазначеного, моральна шкода з психологічної точки зору та який можливий розмір відшкодування нанесеної йому моральної шкоди?» Було рекомендовано провести психіатричну експертизу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.09.2022 у справі була призначена судово - психологічна експертиза, проведення якої доручено експертам товариства з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України».

Відповідно до висновку експерта №СЕ-1234-4-1326.23 від 06.10.2023 р. за результатами проведення судово психологічної експертизи проведеної Товариством з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України» встановлено, що видалення ОСОБА_1 . L8 зуба та подальше лікування, є психотравмувальною для ОСОБА_1 . За умов ситуації, яка досліджується по справі, ОСОБА_1 спричинені страждання (моральна шкода з психологічної точки зору). Можливий грошовий еквівалент компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання становить 30,374 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається рівнем розміру мінімальної заробітної плати, прийнятої в Україні на момент винесення рішення суду.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з статтями 13,14 Європейської Хартії Прав Пацієнтів в Україні, кожна особа має право скаржитися на завдані їй страждання і збитки та право отримати відповідь чи іншу відповідну реакцію. Кожна особа має право на отримання відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди, завданої у зв`язку з взаємодією з системою охорони здоров`я, зокрема з наданням медичної допомоги, протягом розумного строку.

Майнова шкода в охороні здоров`я - це або реальні збитки (витрати на препарати, протезування, діагностику, лікування та реабілітацію, посилене харчування, сторонній догляд тощо) або втрачені можливості доходу (коли людина через лікарську помилку втратила працездатність). Ступінь втрати працездатності визначає судово-медична експертиза. Так само експертиза має підтвердити необхідність подальшої реабілітації, лікування тощо.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 466/8242/18 (провадження № 61-943св20) зазначено, що «при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з`ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 ЦК Українидоказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц (провадження № 61-21956св19) вказано, що «причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди)».

Верховний Суд у справі №523/10085/19 від 03.07.2023 звертав увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №344/3764/21).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається, предметом спору є відшкодування збитків та компенсація моральної шкоди за неналежне надання медичних послуг.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Медична послуга - це сукупність необхідних, достатніх, добросовісних, доцільних професійних дій медичного працівника (виконавця), спрямованих на задоволення потреб пацієнта (замовника, споживача послуг). Ненадання або неналежне надання медичної допомоги може мати своїм наслідком каліцтво, інше ушкодження здоров`я, заподіяння майнової чи моральної шкоди, у результаті чого у дію вступатиме механізм делікту.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 906 ЦК України).

З урахуванням принципу розумності, очевидно, що виконавець медичних послуг зобов`язаний здійснювати ведення відповідної медичної документації про лікування. Така документація має містити, зокрема, інформацію, зібрану в результаті попередніх розмов із пацієнтом, досліджень або консультацій, інформацію про згоду пацієнта й інформацію, що стосується послуг, які надаються. Виконавець зобов`язаний, отримавши розумну вимогу, надати пацієнтові, а якщо пацієнт перебуває у стані, який не дає йому змоги висловити свою волю, - особі чи організації, уповноваженій приймати рішення на користь пацієнта, доступ до документації; і якщо це розумно, відповідати на запитання щодо змісту документації. Якщо пацієнту завдано шкоди і він стверджує, що це є результатом того, що відповідальна особа не виконала обов`язок виявити професіоналізм і турботливість, то невиконання обов`язку проявити професіоналізм і турботливість, а також причинний зв`язок між цим порушенням і шкодою, що настає, презюмуються.

Апеляційний суд звертає увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг. Мають пред`являтися пропорційні вимоги до ступеня деталізації обставин справи, які надаються пацієнтами. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Завдання шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Отже суд першої інстанції правильно встановив наявність доказів протиправності поведінки відповідача та причинного зв`язку такої поведінки із заподіяною шкодою.

За таких обставин судом зроблено обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про неналежність висновку експерта як доказу, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи міститься висновок комісійної судово-медичної експертизи за №032-6-2021 від 29.11.2021, проведеної Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, яким встановлено наявність дефекту (у вигляді виконання дії, яка показана, але виконана невірно) в наданні медичної допомоги ОСОБА_1 - залишення фрагменту кореня 28 зуба в гайморові пазухи зліва при видаленні даного зуба 09.07.2018, що перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з необхідністю лікування та його видалення у 2020 році; висновок експерта №СЕ-1234-4-1326.23 від 06.10.2023, за результатами проведення судовопсихологічної експертизи, проведеної Товариством з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України», яким встановлено, що видалення ОСОБА_1 . L8 зуба та подальше лікування, є психотравмувальною для ОСОБА_1 та спричинило страждання (моральна шкода з психологічної точки зору).

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що висновок комісійної судово-медичної експертизи №032-6-2021 від 29.11.2021 є сумнівним з огляду на те, що було порушено процесуальний порядок проведення експертизи.

Комісійна експертиза призначається у випадках, коли є потреба провести дослідження за участю декількох експертів - фахівців у одній галузі знань.

Комплексна експертиза призначається у випадках, коли необхідно провести дослідження за участю декількох експертів, які є фахівцями у різних галузях знань.

Якщо для вирішення поставлених питань потрібні знання з різних галузей науки чи техніки, мистецтвознавства або ремесла, призначається комплексна експертиза, яка може бути одночасно комісійною.

Комісія експертів може бути створена судом чи за його рішенням керівником судово-експертної установи.

Посилання представника відповідача на безпідставне залучення експертами до проведення експертизи позаштатного лікаря стоматолога бюро, чим порушено ст. 72 ЦПК України, є безпідставними. Залучення такого, який не є фахівцем державної установи судово-медичних експертиз МОЗ України, відповідає вимогам закону, оскільки згідно з п. 2.10 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи при виконанні експертиз, в яких виникла необхідність вирішення спеціальних питань, що не входять до компетенції судово-медичного експерта, і потрібна консультація фахівця у відповідній галузі медицини, або у разі потреби у проведенні огляду особи, яка піддається судово-медичній експертизі в лікаря-фахівця, що працює в іншому закладі охорони здоров`я, судово-медичний експерт за погодженням з особою, яка призначила експертизу, має право залучати цього фахівця для проведення всіх необхідних досліджень, для вирішення питань, поставлених перед експертизою.

Враховуючи специфіку тягаря доказування у справах про надання медичних послуг, враховуючи те, що суд та позивач не володіють медичними знаннями, не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу і була призначена у справі комплексна судово-медична експертиза.

В силу частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19 (провадження № 61-16692св19) вказано, що: «тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18).

Відповідно до статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Первинною є експертиза, при проведенні якої об`єкт досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об`єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв`язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи.

Разом з тим, представником відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції не було заявлено клопотання про проведення повторної або додаткової комісійної судово-медичної експертизи.

Відповідач не скористався своїм правом, яке йому надано статтею 103 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона по справі має право запропонувати суду питання, роз`яснення яких потребує висновку експерта, та не поставив свої запитання перед експертом.

Крім того, відповідач, ознайомившись з висновком експерта, відповідно до статті 113 ЦПК України, не подав до суду клопотання про визнання висновку експерта необґрунтованим, неповним або неясним, та не просив суд призначити додаткову або повторну експертизу. Більш-того, посилаючись на рентгенівські знімки від 30.07.2018. 09.09.2019. 20.09.2019, 21.09.2020, 28.09.2020, 19.10.2020, які на думку відповідача навмисно не були враховані експертами при проведенні судово-медичної експертизи, представник відповідача просив відмовити позивачу в проведенні додаткової або повторної експертизи (а. с. 197-201 т. 1).

Враховуючи наведене, а також те, що заява про проведення комплексної судово-медичної експертизи не містить належних доводів щодо неповноти, неясності чи необґрунтованості висновку експерта, заявник не навів переконливих доводів щодо необхідності її проведення, а підстави для проведення свідчать про суб`єктивну оцінку висновку експерта та особисте несприйняття цього висновку, апеляційний суд відмовляє в задоволенні заяви.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди скаржника з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, в тому контексті, який на думку відповідача, свідчить про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильні висновки суду першої інстанції та не спростовують їх.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

При вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК Українипередбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Медичний стоматологічний центр» залишити без задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: І. В. Міхасішин

В. В. Сопрун