Постанова

від 27.11.2023 по справі 907/225/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2023 р. Справа № 907/225/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від позивача не з`явився

від відповідачів-1,2,3 не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Ужгородської міської ради, вих.№20.01-04/96 від 18 серпня 2023 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26 липня 2023 року (підписане 31.07.2023), суддя Лучко Р.М.

у справі №907/225/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підлипники, м. Ужгород

до відповідача-1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача-2 Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача-3 Державного підприємства ДоброБуд Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород

про визнання незаконними і скасування рішень та визнання укладеною додаткової угоди

в с т а н о в и в :

22 квітня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Підлипники звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідачів Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради та Державного підприємства ДоброБуд Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання незаконними і скасування рішень Ужгородської міської ради №859 від 30 серпня 2022 року (п.3.3) і №1050 від 13 грудня 2022 року (п.3); та визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 22 січня 2008 року.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26 липня 2023 року у справі №907/225/23 позов задоволено. Суд вирішив:

-визнати незаконним та скасувати пункт 3.3 рішення XXIII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 30 серпня 2022 року за №859 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» про передачу в постійне користування Державному підприємству «Добробуд» Закарпатської обласної державної адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. 8-го Березня-Олександра Можайського;

-визнати незаконним та скасувати пункт 3 рішення Ужгородської міської ради від 13 грудня 2022 року №1050 «Про поновлення, припинення та відмову у поновленні дії договорів оренди земельних ділянок», яким ТОВ «Підлипники» відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,4 га для комерційно-житлового будівництва по вул. 8 Березня-Можайського;

-визнати укладеною Додаткову угоду до Договору оренди землі б/н від 22.01.2008 року, укладеного між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та ТзОВ «Підлипники», кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:20:002:0005, площею 0,4000 га, для комерційно-житлового будівництва (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) по вул. 8-го Березня-Олександра Можайського в м. Ужгороді, у редакції позивача.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач з дотриманням умов пункту 8 Договору оренди та положень ч.ч.1-5 ст.33 ЗУ "Про оренду землі" більш ніж за 60 днів до закінчення строку його дії (28.12.2022), а саме: 25.10.2022 звернувся до міської ради із заявою про поновлення (продовження) договору оренди землі, до якої додав проект додаткової угоди, проте така заява не розглянута міською радою у строк, встановлений ч.5 ст.33 ЗУ "Про оренду землі" та за наявності заперечень щодо поновлення договору оренди землі, у місячний термін міською радою не надіслано позивачу лист-повідомлення про прийняте з цього приводу рішення. При цьому, рішення міської ради за результатами розгляду заяви ТОВ «Підлипники» №1050 прийнято 13.12.2022, тобто з порушенням встановлених ст.33 ЗУ «Про оренду землі» строків; підставою для відмови в поновленні договору органом місцевого самоврядування зазначено наявність рішення міської ради на зазначену земельну ділянку іншій юридичній особі. Суд встановив, що у спірних правовідносинах мало місце порушення Ужгородською міською радою вимог ч.5 ст.116 ЗК України щодо надання відповідачу-3 в постійне користування земельної ділянки, яка перебувала в оренді позивача, без припинення права оренди та повернення земельної ділянки. Разом з тим, судом встановлено, що наявність станом на 30.08.2022 судового рішення, яким визнано укладеною Додаткову угоду до Договору оренди від 22.01.2008 про продовження строку його дії до 28.12.2022, - рішення Ужгородської міської ради №859 від 30.08.2022 (в частині п.3.3) про надання спірної земельної ділянки ДП «Добробуд» Закарпатської обласної державної адміністрації, є таким, що прийняте з порушенням принципу належного урядування, за невідповідного та безпідставного втручання в право орендаря (позивача) на користування земельною ділянкою та переважне право поновлення договору оренди, а відтак, підлягає скасуванню судом. Суд у рішенні також зазначає, оскільки рішення Ужгородської міської ради від 13 грудня 2022 року №1050 (п.3) про відмову у поновленні договору оренди землі прийнято міською радою за відсутності правових підстав для такої відмови, поза межами місячного строку, визначеного положеннями ч.5 ст.33 ЗУ "Про оренду землі" для висловлення заперечень проти поновлення договору, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню у судовому порядку. Разом з тим, з огляду на дотримання позивачем як орендарем визначеного в ст.33 ЗУ «Про оренду землі» порядку вчинення дій з наміром поновити договір оренди, продовження користування земельною ділянкою ТОВ «Підлипники» та належне виконання орендарем обов`язків за договором, суд дійшов висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 22.01.2008 в редакції, яка пропонувалася орендарем орендодавцю та долучена до заяви від 25.10.2022.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 Ужгородська міська рада звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 26 липня 2023 року у справі №907/225/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зокрема, зазначає, що речові права ТОВ «Підлипники» припинили своє існування через складання акту приймання земельної ділянки від 24 червня 2022 року та реєстрації права припинення речового права позивача на спірну земельну ділянку 24 червня 2022 року, а приймаючи рішення про передачу земельної ділянки в користування третій особі, міська рада діяла в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, оскільки станом на 30 серпня 2022 року не існувало жодних підстав для відмови в задоволенні клопотання ДП «Добробуд». Поряд з цим, апелянт наголошує, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні позивача з 2007 року з цільовим призначенням для комерційно-житлового будівництва, при цьому за майже 15 років позивач не здійснив жодних заходів, спрямованих на використання земельної ділянки. Скаржник вважає, що спірний договір оренди припинив свою дію 28 грудня 2017 року, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, при цьому, судове рішення щодо поновлення договору прийнято судом лише 13 жовтня 2023 року, відтак, у вказаний період не існувало жодних законних підстав для використання позивачем спірної земельної ділянки.

Відповідач-2 Департамент міського господарства Ужгородської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу підтримав апеляційну скаргу відповідача-1 та просив таку задоволити в повному обсязі. Зокрема, зазначив, що станом на червень 2022 року спірна земельна ділянка не перебувала у користуванні жодного суб`єкта господарювання та була вільною від забудови. Також посилається на акт приймання земельної ділянки від 24 червня 2022 року та реєстрацію права припинення речового права позивача на спірну земельну ділянку 24 червня 2022 року. Наголошує, що земельна ділянка правомірно надана у користування третій особі у відповідності до норм чинного законодавства, з метою будівництва житла для внутрішньо переміщених осіб.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що акт про повернення земельної ділянки було складено орендодавцем одноособово, відтак, такий не є належним доказом, що підтверджує повернення земельної ділянки з оренди. Також наголошує, що сам факт реєстрації припинення речових прав позивача на користування спірною ділянкою лише на підставі акту, складеного виконавчим органом відповідача-1 без фактичного припинення володіння та користування нею орендарем, не зумовлює припинення речових прав позивача, оскільки відповідні правові підстави для цього відсутні. Стверджує, що продовжував користуватися спірною земельною ділянкою у період вирішення судових спорів між сторонами у справі. Також наголошує, що ним, як добросовісним орендарем, виконано вимоги, що містяться у ст.33 ЗУ «Про оренду землі», відтак, наявні підстави для визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі про продовження дії такого.

Під час розгляду справи апеляційним судом від відповідача-2 Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №907/572/17 за позовом ОСББ «Можайського, 34» до Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради; третя особа ТзОВ «Підлипники» про визнання протиправними та скасування рішення Ужгородської міської ради №565 від 29 грудня 2007 року та №786 від 28 грудня 2012 року; а також визнання недійсним договору оренди землі від 22 січня 2008 року та додаткових угод до нього.

Заявник наголошує, що за наслідками розгляду справи №907/572/17 можуть бути встановлені обставини, котрі матимуть преюдиційне значення у даному судовому спорі, а у випадку задоволення позову у справі №907/572/17 підстава заявленого позову у цій справі буде відсутня.

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Розглянувши клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі, колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні такого, оскільки заявником не доведено наявності об`єктивної неможливості розгляду цієї справи. Слід зазначити, що у матеріалах справи міститься достатньо доказів для об`єктивного вирішення цього спору, а можливе задоволення позову у справі №907/572/17 та встановлення обставин щодо визнання недійсним договору оренди землі від 22 січня 2008 року може мати вплив на правовідносини між сторонами на майбутнє.

Крім того, відповідно до положень статті 2 ГПК України на господарське судочинство покладено обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 27.06.2000 у справі "Фридлендер проти Франції", рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача-2 та обов`язкового зупинення провадження у цій справі.

Судові засідання з розгляду справи в суді апеляційної інстанції проводилися в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи EasyCon, за клопотаннями представників позивача і відповідача-2 та на підставі відповідних ухвал суду.

Представники позивача та відповідача-2 надали свої пояснення у судовому засіданні 13 листопада 2023 року. Так, представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, а представник відповідача-2 підтримав вимоги апеляційної скарги відповідача-1 та просив таку задоволити в повному обсязі, з підстав, наведених у відзиві.

Розгляд справи неодноразово відкладався, у зв`язку з відсутністю у судовому засіданні представника скаржника (відповідача-1), в тому числі і за його клопотанням, востаннє на 27 листопада 2023 року.

В судове засідання 27 листопада 2023 року представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.12 ст.270 ГПК України).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, при цьому, розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі і за клопотанням скаржника, а представники позивача та відповідача-2 надавали свої пояснення по суті спору у попередніх судових засіданнях, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Ужгородської міської ради від 29 грудня 2007 року №565 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок» Товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники» затверджено проект відведення та передано в користування на умовах оренди строком на 5 років земельну ділянку площею 0,4 га для комерційно-житлового будівництва по вул. 8 Березня вул. Можайського.

22 січня 2008 року між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (в тексті договору орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підлипники» (в тексті договору орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстрований Закарпатською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.01.2008 року № 210100000-0408070000024.

Згідно з п.п.14, 15 Договору земельна ділянка передається в оренду із земель, відведених під будівництво. Цільове призначення земельної ділянки: для комерційно-житлового будівництва.

У п.17 Договору сторони погодили, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення.

Пунктом 19 Договору визначено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації цього Договору за актом її приймання-передачі.

Відповідно до п.8 Договору останній укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Факт передачі земельної ділянки орендодавцем орендарю підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання передачі земельної ділянки №900 від 22.01.2008 року, який складений та підписаний сторонами договору.

На підставі рішення Ужгородської міської ради №786 від 28.12.2012 року договір оренди землі від 22 січня 2008 року поновлено строком на 5 років: до 28 грудня 2017 року, про що сторонами укладено Додаткову угоду б/н від 22.05.2015 року про внесення змін до договору оренди землі від 22.01.2008 року.

У пункті 1 Додаткової угоди від 22.05.2015 зазначено кадастровий номер орендованої земельної ділянки 2110100000:20:002:0005.

Пунктом 8 Додаткової угоди від 22.05.2015 року сторони погодили, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, право оренди позивача на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом №38572988 від 04.06.2015 року. Речове право оренди ТОВ «Підлипники» на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 зареєстровано в Державному земельному кадастрі 04.06.2015, про що свідчить наданий суду витяг з Державного земельного кадастру № НВ-0002881882019 від 19.03.2019.

Поряд з цим, під час розгляду справи №907/18/18 постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 встановлено, що маючи намір поновити договір, Товариство з обмеженою відповідальністю «Підлипники» 09 жовтня 2017 року через центр надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради подало пакет документів для одержання послуги «Надання рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки» за №131749, до якого було додано документи, перелік яких зазначений в описі документів, зокрема разом з проектом додаткової угоди щодо продовження строку дії договору на 5 років до 28.12.2022 р. Термін виконання такої послуги згідно зазначеного опису визначено тривалістю тридцять календарних днів та закінчувався 08.11.2017.

21 грудня 2017 року Ужгородська міська рада прийняла рішення №955, підпунктом 3.2 пункту 3 якого відмовила товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники» у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,4 га для комерційно-житлового будівництва по вул. 8 Березня-Можайського.

Вказаний підпункт 3.2. рішення Ужгородської міської ради №955 від 21.12.2017 визнано протиправним та скасовано згадуваною постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі №907/18/18, яка набрала законної сили в цій частині у встановленому законом порядку.

Предметом спору у справі №907/18/18 була також вимога ТОВ «Підлипники» про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 22.01.2008 на умовах додаткової угоди в редакції позивача та в задоволенні позовних вимог в цій частині за результатами нового розгляду означеної позовної вимоги відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 №907/18/18 відмовлено, у зв`язку з обранням позивачем неправильного способу захисту порушеного права в цій частині.

В подальшому, ТОВ «Підлипники» вдруге звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради, Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСББ «Можайського 34» про визнання Додаткової угоди до Договору оренди землі від 22.01.2008 року укладеною в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 у справі №907/38/21 позов задоволено повністю та визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 22.01.2008 (кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:20:002:0005) по вул. 8-го Березня Олександра Можайського в м. Ужгороді, у викладеній у рішенні редакції додаткової угоди, зокрема, змінена редакція пункту 8 Договору передбачала, що строк дії договору до 28 грудня 2022 року. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Вказане рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 у справі №907/38/21 залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2022 року та постановою Верховного Суду від 05.04.2023.

Крім цього, судом встановлено, що з метою реалізації свого переважного права на продовження договору оренди на таких же умовах та на той же строк, ТОВ «Підлипники» 25.10.2022 року звернулось до Ужгородської міської ради з заявою від 25.10.2022 про поновлення договору оренди земельної ділянки на такий же строк та на таких же умовах, долучивши до заяви ряд документів, що зазначені в переліку Додатків, зокрема, проєкт Додаткової угоди про внесення змін до Договору оренди землі від 22.01.2008. Згідно з пропонованим позивачем проектом Додаткової угоди строк дії Договору встановлюється до 28 грудня 2027 року. Надіслання вказаної заяви 25.10.2022 підтверджується долученими до позовної заяви описом вкладення в цінний лист №8801709227140, поштовою накладною №8801709227140, фіскальним чеком від 25.10.2022.

Згідно з талоном про реєстрацію адміністративної послуги від 27.10.2022 підтверджується надання ТОВ «Підлипники» пакету документів для одержання послуги «Надання рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки», до якого додано документи, перелік яких зазначений в описі документів, зокрема й Довідку з державної податкової інспекції про відсутність заборгованості по орендній платі.

13 грудня 2022 року Ужгородська міська рада прийняла рішення «Про поновлення, припинення та відмову у поновленні дії договорів оренди земельних ділянок» №1050, пунктом 3 якого відмовила товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники» у поновленні дії договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:20:002:0005, площею 0,4 га для комерційно-житлового будівництва (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) по вул. 8 Березня-Можайського.

Підставою для відмови у поновленні дії Договору Ужгородською міською радою зазначено: наявність рішення міської ради про передачу зазначеної земельної ділянки іншій юридичній особі.

Так, відповідно до пункту 3.3 рішення Ужгородської міської ради від 30 серпня 2022 року за №859 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» відповідачем-1 надано без складання технічної документації із землеустрою (згідно з п.1 ст.123 ЗК України) Державному підприємству «Добробуд» Закарпатської обласної державної адміністрації в постійне користування земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. 8-го Березня-Олександра Можайського.

За твердженнями відповідача-1 підставою для прийняття рішення №859 від 30.08.2022 було звернення Державного підприємства «Добробуд» Закарпатської обласної державної адміністрації, а також та обставина, що земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 повернута з оренди Ужгородській міській раді відповідно до акту приймання-передачі від 24.06.2022, складеного комісією Ужгородської міської ради (робочою групою), створеною розпорядженням Ужгородського міського голови №307 від 13.06.2022.

Згідно з наданою відповідачем Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №304355113 від 06.07.2022 вбачається прийняття 28.06.2022 державним реєстратором виконавчого комітету Ужгородської міської ради Мага Т.В. рішення №64000159 про припинення права оренди ТОВ «Підлипники» на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:20:002:0005, а відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №310295683 від 20.09.2022 підтверджується реєстрація 16.09.2022 права постійного користування ДП «Добробуд» Закарпатської обласної державної адміністрації земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 (рішення реєстратора №64863675 від 20.09.2022).

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Підлипники» звернулося до суду з цим позовом до відповідачів Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради та Державного підприємства «ДоброБуд» Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання незаконними і скасування рішень Ужгородської міської ради №859 від 30 серпня 2022 року (п.3.3) і №1050 від 13 грудня 2022 року (п.3), а також визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 22 січня 2008 року.

Згідно з ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

У відповідності до ч.ч.1-3 ст.33 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Згідно з ч.ч.4,5 ст.33 ЗУ «Про оренду землі» при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема, із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). (ч.6 ст.33 ЗУ «Про оренду землі»).

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі №903/1030/19, надсилаючи орендодавцю відповідне письмове повідомлення, орендар таким чином завчасно мав продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар.

При цьому законодавець у нормі статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом №340-IX та підлягає до застосування в спірних правовідносинах), ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що, за висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №159/5756/18, свідчить про їх логічну послідовність, оскільки факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме, частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. При цьому таке поновлення не вимагає прийняття орендодавцем відповідного рішення, оскільки земельні правовідносини сторони вже врегулювали під час передання земельної ділянки й укладення договору оренди землі, а подальше регулювання закон передбачив у вигляді поновлення цього договору.

Так, судом встановлено, що орендар (позивач) з дотриманням умов пункту 8 Договору оренди та положень частин першої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" більш ніж за 60 днів до закінчення строку його дії (28.12.2022), а саме: 25.10.2022 звернувся до Ужгородської міської ради (відповідача-1) із заявою про поновлення (продовження) договору оренди землі, до якої додав проект додаткової угоди, проте, така заява з проектом додаткової угоди не розглянута відповідачем-1 у строк, встановлений частиною п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" та, за наявності заперечень щодо поновлення договору оренди землі, у місячний термін міською радою не надіслано позивачу лист-повідомлення про прийняте з цього питання рішення.

Так, відповідно до талону про реєстрацію адміністративної послуги «Надання рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки» від 27.10.2022, Ужгородською міською радою зазначено кінцевий строк її надання ТОВ «Підлипники» 26.11.2022, що відповідає встановленому в ст.33 Закону України «Про оренду землі» місячному строку розгляду орендодавцем пропозиції орендаря поновити договір оренди, при цьому, рішення Ужгородської міської ради за результатами розгляду заяви ТОВ «Підлипники» про продовження (поновлення) договору оренди №1050 прийнято 13.12.2022, тобто з порушенням встановлених ст.33 Закону України «Про оренду землі» строків.

Суд першої інстанції правильно відхилив заперечення відповідача-1 щодо дотримання міською радою строків розгляду з посиланням на ст.10 ЗУ «Про адміністративні послуги», оскільки вказаний закон не регулює земельні правовідносини між сторонами договору, не змінює встановлених в спеціальному законі (ЗУ «Про оренду землі») строків розгляду листа-пропозиції про поновлення договору оренди землі, а визначає правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг.

Більше того, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про неправомірність відмови міської ради у поновленні договору оренди землі.

Так, з п.3 рішення Ужгородської міської ради від 13.12.2022 №1050 «Про поновлення, припинення та відмову у поновленні дії договорів оренди земельних ділянок» вбачається, що підставою для відмови ТОВ «Підлипники» в поновленні Договору органом місцевого самоврядування зазначено наявність рішення міської ради про передачу зазначеної земельної ділянки іншій юридичній особі.

Відповідно до п.3.3 рішення Ужгородської міської ради від 30 серпня 2022 року №859 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» міська рада надала Державному підприємству «Добробуд» Закарпатської обласної державної адміністрації в постійне користування земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. 8-го Березня-Олександра Можайського.

Відповідно до ч.1 ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (п.1 ч.2 ст.92 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, орендарем земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. 8-го Березня-Олександра Можайського, станом на дату прийняття міською радою рішення про надання вказаної земельної ділянки в постійне користування відповідачу-3 (30.08.2022), було Товариство з обмеженою відповідальністю «Підлипники» відповідно до договору оренди від 22.01.2008, який неодноразово продовжувався, востаннє рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 у справі №907/38/21, - до 27.12.2022, а відтак, лише після припинення права користування (права оренди) ТОВ «Підлипники» на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га, така земельна ділянка могла надаватися в постійне користування іншим особам, в тому числі і відповідачу-3.

Поряд з тим, судом встановлено, що позивач продовжує користуватись спірною земельною ділянкою, оскільки, докази повернення такої орендодавцю у матеріалах справи відсутні, разом з тим, таким доказом не є акт приймання-передачі від 24.06.2022, оскільки такий всупереч ст.34 ЗУ «Про оренду землі» та п.20 Договору оренди від 22.01.2008 оформлено в односторонньому порядку комісією у складі посадових осіб відповідача-1 та відповідача-2 без участі орендаря та, відповідно, такий акт не може створювати для орендаря жодних правових наслідків, як і не є підтвердженням повернення земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га з оренди ТОВ «Підлипники». Більше того, колегія суддів звертає увагу, що позивач заперечує факт повернення ним земельної ділянки орендодавцю та підтверджує продовження користування такою протягом спірного періоду.

Також місцевим господарським судом правильно відхилено посилання відповідачів на факт державної реєстрації припинення права оренди ТОВ «Підлипники» та державної реєстрації права постійного користування відповідача-3 на спірну земельну ділянку, оскільки державна реєстрація речових прав не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим сам факт реєстрації припинення речових прав позивача на користування спірною ділянкою, тільки на підставі акту, складеного виконавчим органом відповідача-1, без фактичного припинення володіння та користування нею орендарем, не зумовлює припинення речових прав позивача, оскільки відповідні правові підстави для цього відсутні.

Реєстрація права власності чи інших речових прав (в тому числі й права оренди та постійного користування) не може бути єдиним і беззаперечним доказом наявності чи відсутності такого права, позаяк цивільні права виникають з визначених в ст.11 ЦК України підстав, до яких не належить реєстрація права як підстава його виникнення, а відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скасування в судовому порядку документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав є підставою для припинення реєстрації відповідного права.

Судом першої інстанції доцільно наголошено, що станом на час прийняття міською радою рішення від 30.08.2022, яким остання надала Державному підприємству «Добробуд» Закарпатської обласної державної адміністрації в постійне користування спірну земельну ділянку, було чинним судове рішення постанова Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі №907/18/18, якою визнано протиправним та скасовано підпункт 3.2 пункту 3 рішення Ужгородської міської ради №955 від 21.12.2017 про відмову ТОВ «Підлипники» в поновленні договору оренди від 22.01.2008, тобто, станом на 30.08.2022 відповідач-1 за всіма обставинам не міг не знати про відсутність законного рішення органу місцевого самоврядування за результатами розгляду заяви ТОВ «Підлипники», яка подавалася ще в 2017 році з питань поновлення (продовження) дії Договору оренди від 22.01.2008 до 28.12.2022, як і не могло бути невідомо Ужгородській міській раді про наявність рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 у справі №907/38/21, яким визнано укладеною Додаткову угоду до Договору оренди від 22.01.2008 про продовження строку його дії до 28.12.2022.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року) Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року).

Також суд вважає безпідставними посилання скаржника на невикористання позивачем земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:20:002:0005, оскільки вказана обставина не була зазначена як підстава для відмови у поновленні договору оренди на новий строк. Разом з тим, поняття "невикористання земельної ділянки за призначенням" та "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" різні за правовою природою, останнє з яких застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування (постанови Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №715/214/17, від 12.08.2021 у справі №904/2166/20 (904/5835/20)).

Слід також зазначити, що у матеріалах справи відсутні докази вчинення орендодавцем дій з метою розірвання договору оренди землі з вказаних вище підстав, як і відсутні докази звернення до орендаря з спірного питання (щодо невикористання орендарем земельної ділянки).

Крім того, як встановлено у постанові Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі №907/18/18 позивачем (ТОВ «Підлипники») розроблено проект будівництва житлового будинку з адміністративно-торгівельними закладами, а також отримано містобудівні умови та обмеження по забудові земельної ділянки, зареєстровано декларацію про початок виконання підготовчих робіт 01.04.2015. Позивач наголошував на тому, що містобудівні умови та обмеження були згодом скасовані рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №217 від 20.07.2017. Порушень позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих робіт відділом державного архітектурно-будівельного контролю при проведенні перевірки не встановлено, що підтверджується відповідним актом, наявним в матеріалах справи.

Щодо тверджень апелянта про необхідність надання спірної земельної ділянки в постійне користування відповідачу-3, з метою побудови житла для вимушених переселенців, колегія суддів зазначає, що жодні докази наведеного у матеріалах справи відсутні та суду не надано.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 2 статті 20 ГПК України встановлено, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються зокрема шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

За змістом частин восьмої та одинадцятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакція, чинній на час виникнення спірних правовідносинах) додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Тож поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк.

Правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов`язків, у силу загальних приписів ЦК України щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.

У випадку недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди спір про укладення такої угоди, зміни та розірвання первісного договору вирішується судом (статті 651, 652 ЦК України).

Дослідивши умови запропонованої позивачем додаткової угоди до договору оренди землі, колегія суддів встановила, що такі відповідають вимогам чинного законодавства та іншим умовам договору оренди.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, з огляду на порушення відповідачами права оренди позивача на земельну ділянку, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Підлипники у повному обсязі, а саме: визнання незаконними і скасування рішень Ужгородської міської ради №859 від 30 серпня 2022 року (в частині п.3.3) і №1050 від 13 грудня 2022 року (в частині п.3); а також визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 22 січня 2008 року в редакції, запропонованій позивачем.

Доводи апелянта про скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними та спростовані у самому рішенні.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 26 липня 2023 року у справі №907/225/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Ужгородської міської ради без задоволення.

Матеріали справи №907/225/23 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 04 грудня 2023 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.