Ухвала

від 26.03.2024 по справі 907/225/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 907/225/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, до якої приєдналася Ужгородська міська рада,

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підлипники»

до 1) Ужгородської міської ради,

до 2) Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради,

до 3) Державного підприємства «Добробуд» Закарпатської обласної державної адміністрації

про визнання незаконними і скасування рішень та визнання укладеною додаткової угоди.

У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Маркусь М. І., Ужгородської міської ради - Майстренко Н. М., Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради - Данканич А. Є.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Підлипники» (далі - позивач та/або ТОВ «Підлипники») звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради, Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (далі - Департамент) та до Державного підприємства «Добробуд» Закарпатської обласної державної адміністрації (далі - ДП «Добробуд») про:

визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради від 13.12.2022 № 1050 «Про поновлення, припинення та відмову у поновленні дії договорів оренди земельних ділянок» у частині пункту 3, яким ТОВ «Підлипники» відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,4 га для комерційно-житлового будівництва на вул. 8-го Березня - Олександра Можайського (далі - рішення від 13.12.2022 № 1050);

визнання незаконним та скасувати рішення ХХІІІ сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 30.08.2022 за № 859 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» у частині пункту 3.3 про передачу в постійне користування ДП «Добробуд» земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку на вул. 8-го Березня - Олександра Можайського (далі - рішення від 30.08.2022 № 859);

визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, укладеного 22.01.2008 між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та ТОВ «Підлипники» площею 0,4000 га, кадастровий номер 2110100000:20:002:0005, для комерційно-житлового будівництва (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) на вул. 8 го Березня - Олександра Можайського в м. Ужгороді про продовження строку договору оренди до 28.12.2027, укладеною на умовах додаткової угоди в редакції позивача.

Позов обґрунтовано тим, що позивач як належний користувач орендованою земельною ділянкою площею 0,4000 га, кадастровий номер 2110100000:20:002:0005, маючи намір скористатись своїм переважним правом на поновлення договору оренди, укладеного 22.01.2008 між ТОВ «Підлипники» та Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (далі - договір оренди землі) звернувся 25.10.2022 до Ужгородської міської ради до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений договором, із заявою про його продовження (поновлення), додавши до такої заяви проект додаткової угоди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені таким договором.

Проте Ужгородська міська рада з порушенням місячного строку, встановленого законом, прийняла рішення від 13.12.2022 № 1050, у пункті 3 якого відмовила у поновленні дії договору оренди землі у зв`язку з наявним рішенням Ужгородської міської ради про передачу спірної земельної ділянки іншій юридичній особі, і таким є рішенням від 30.08.2022 № 859, пунктом 3.3 якого земельну ділянку площею 0,4000 га, кадастровий номер 2110100000:20:002:0005, надано в постійне користування ДП «Добробуд».

Позивач зауважував, що строк дії договору оренди землі закінчився 22.12.2022 відповідно до рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 у справі № 907/38/21, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку, а відтак, спірна земельна ділянка до закінчення строку дії договору оренди землі не могла надаватися органом самоврядування в постійне користування ДП «Добробуд», у зв`язку з чим рішення від 13.12.2022 № 1050 у відповідній частині та рішення від 30.08.2022 № 859 у частині пункту 3.3 є такими, що прийняті з порушенням права користування земельною ділянкою позивачем та переважного права на поновлення договору оренди землі, у зв`язку з чим підлягають скасуванню судом, а порушене право ТОВ «Підлипники» на поновлення договору оренди землі підлягає судовому захисту шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2023 у справі № 907/225/23 (суддя Лучко Р. М.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 (Якімець Г. Г. - головуючий, судді: Бойко С. М., Бонк Т. М.) позов задоволено повністю. Суд вирішив: визнати незаконним та скасувати пункт 3.3 рішення від 30.08.2022 за № 859; визнати незаконним та скасувати пункт 3 рішення від 13.12.2022 № 1050; визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 22.01.2008, укладеного між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та ТОВ «Підлипники», кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:20:002:0005, площею 0,4000 га для комерційно-житлового будівництва (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) на вул. 8-го Березня - Олександра Можайського в м. Ужгороді у редакції позивача.

Судові рішення арґументовані тим, що позивач з дотриманням умов пункту 8 договору оренди землі та положень частин 1- 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» більш ніж за 60 днів до закінчення строку його дії (28.12.2022), а саме: 25.10.2022 звернувся до Ужгородської міської ради із заявою про поновлення (продовження) договору оренди землі, до якої додав проект додаткової угоди, проте така заява не розглянута у строк, встановлений частиною 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», та за наявності заперечень щодо поновлення договору оренди землі у місячний термін Ужгородською міською радою не надіслано позивачу лист-повідомлення про прийняте з цього приводу рішення. При цьому рішення № 1050 прийнято 13.12.2022, тобто з порушенням встановлених статтею 33 Закону України «Про оренду землі» строків, а підставою для відмови в поновленні договору оренди землі органом місцевого самоврядування зазначено наявність рішення Ужгородської міської ради про передачу в постійне користування спірної земельної ділянки іншій юридичній особі. Суди попередніх інстанцій встановили, що у спірних правовідносинах мало місце порушення Ужгородською міською радою вимог частини 5 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) щодо надання ДП «Добробуд» у постійне користування земельної ділянки, яка перебувала в оренді позивача, без припинення права оренди та повернення земельної ділянки. Разом з тим судами встановлено, що наявність станом на 30.08.2022 судового рішення, яким визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі про продовження строку його дії до 28.12.2022, свідчить про те, що рішення від 30.08.2022 № 859 (у частині пункту 3.3) про надання спірної земельної ділянки ДП «Добробуд», є таким, що прийняте з порушенням принципу належного урядування, за невідповідного та безпідставного втручання в право орендаря (позивача) на користування земельною ділянкою та переважне право поновлення договору оренди землі, а відтак, підлягає скасуванню судом. Суди також акцентували увагу на тому, що рішення від 13.12.2022 № 1050 (пункт 3) підлягає скасуванню у судовому порядку, адже прийняте Ужгородською міською радою за відсутності правових підстав для такої відмови, поза межами місячного строку, визначеного положеннями частини 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» для висловлення заперечень проти поновлення договору. У той же час з огляду на дотримання позивачем як орендарем визначеного в статті 33 Закону України «Про оренду землі» порядку вчинення дій з наміром поновити договір оренди землі, продовження користування земельною ділянкою ТОВ «Підлипники» та належне виконання орендарем обов`язків за цим договором, суди дійшли висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, в редакції, яка пропонувалася орендарем орендодавцю та долучена до заяви від 25.10.2022.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2023 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023, Департамент звернувся із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник наголошує, що підставами касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції по суті спору є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України України), а саме неврахування правових висновків щодо застосування положень статті 33 Закону України «Про оренду землі», викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 та від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19. У контексті наведених доводів скаржник звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій не установили обставин користування орендарем спірною земельною ділянкою після закінчення строку оренди, що є необхідним для поновлення договору оренди землі.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Підлипники» просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - залишити без задоволення.

Ужгородська міська рада у заяві про приєднання до касаційної скарги в порядку статті 297 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) приєдналася до касаційної скарги Департаменту на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у цій справі.

Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, у цьому випадку не підтвердилися з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, рішенням Ужгородської міської ради від 29.12.2007 № 565 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок» ТОВ «Підлипники» затверджено проект відведення та передано в користування на умовах оренди строком на 5 років земельну ділянку площею 0,4 га для комерційно-житлового будівництва на вул. 8-го Березня - Олександра Можайського.

22.01.2008 між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (в тексті договору - орендодавець) та ТОВ «Підлипники» укладено договір оренди землі, який зареєстрований Закарпатською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.01.2008 № 210100000-0408070000024.

Згідно з пунктами 14, 15 договору оренди землі земельна ділянка передається в оренду із земель, відведених під будівництво. Цільове призначення земельної ділянки: для комерційно-житлового будівництва.

У пункті 17 договору оренди землі сторони погодили, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення.

Пунктом 19 договору оренди землі визначено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Договір оренди землі укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору оренди землі).

Факт передачі земельної ділянки орендодавцем орендарю підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі земельної ділянки від 22.01.2008 № 900, який складено та підписано сторонами договору оренди землі.

На підставі рішення Ужгородської міської ради від 28.12.2012 № 786 договір оренди землі поновлено строком на 5 років: до 28.12.2017, про що сторонами укладено додаткову угоду б/н від 22.05.2015 про внесення змін до договору оренди землі (далі - додаткова угода від 22.05.2015).

У пункті 1 додаткової угоди від 22.05.2015 зазначено кадастровий номер орендованої земельної ділянки № 2110100000:20:002:0005.

Пунктом 8 додаткової угоди від 22.05.2015 сторони погодили, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, право оренди позивача на земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:20:002:0005, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 04.06.2015 № 38572988. Речове право оренди ТОВ «Підлипники» на земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:20:002:0005, зареєстровано в Державному земельному кадастрі 04.06.2015, про що свідчить наданий суду витяг з Державного земельного кадастру від 19.03.2019 № НВ-0002881882019.

Разом з цим суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що у постанові Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 907/18/18 встановлено, що, маючи намір поновити договір, ТОВ «Підлипники» 09.10.2017 через центр надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради подало пакет документів для одержання послуги «Надання рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки» за № 131749, до якого було додано документи, перелік яких зазначений в описі документів, зокрема разом з проектом додаткової угоди щодо продовження строку дії договору на 5 років до 28.12.2022. Термін виконання такої послуги згідно із зазначеним описом визначено тривалістю тридцять календарних днів та закінчувався 08.11.2017.

21.12.2017 Ужгородська міська рада прийняла рішення № 955, у підпункті 3.2 пункту 3 якого відмовила ТОВ «Підлипники» у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,4 га для комерційно-житлового будівництва на вул. 8-го Березня - Олександра Можайського.

Вказаний підпункт 3.2 пункту 3 рішення Ужгородської міської ради від 21.12.2017 № 955 визнано протиправним та скасовано згадуваною постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 907/18/18, яка набрала законної сили в цій частині у встановленому законом порядку.

Предметом спору у справі № 907/18/18 була також вимога ТОВ «Підлипники» про визнання поновленим договору оренди землі на умовах додаткової угоди в редакції позивача та в задоволенні позовних вимог в цій частині за результатами нового розгляду означеної позовної вимоги відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 № 907/18/18 відмовлено у зв`язку з обранням позивачем неправильного способу захисту порушеного права в цій частині.

У подальшому ТОВ «Підлипники» вдруге звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради, Департаменту, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСББ «Можайського 34» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 у справі № 907/38/21 позов задоволено повністю та визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 22.01.2008 (кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:20:002:0005) на вул. 8-го Березня - Олександра Можайського в м. Ужгороді у викладеній в рішенні редакції додаткової угоди, зокрема, у зміненій редакції пункту 8 договору передбачено, що строк дії договору - до 28.12.2022. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Вказане рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 у справі № 907/38/21 залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2022 та постановою Верховного Суду від 05.04.2023.

Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з метою реалізації свого переважного права на продовження договору оренди землі на таких же умовах та на той же строк, ТОВ «Підлипники» звернулося до Ужгородської міської ради із заявою від 25.10.2022 про поновлення договору оренди земельної ділянки на такий же строк та на таких же умовах, додавши до заяви ряд документів, що зазначені в переліку додатків, зокрема, проект додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі. Згідно з запропонованим позивачем проектом додаткової угоди строк дії договору встановлюється до 28.12.2027. Надіслання вказаної заяви 25.10.2022 підтверджується долученими до позовної заяви описом вкладення в цінний лист № 8801709227140, поштовою накладною № 8801709227140, фіскальним чеком від 25.10.2022.

Надання ТОВ «Підлипники» пакету документів для одержання послуги «Надання рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки», до якого додано документи, перелік яких зазначений в описі документів, зокрема й довідку з державної податкової інспекції про відсутність заборгованості з орендної плати, підтверджується талоном про реєстрацію адміністративної послуги від 27.10.2022.

13.12.2022 Ужгородська міська рада прийняла рішення № 1050, у пункті 3 якого відмовила ТОВ «Підлипники» у поновленні дії договору оренди землі.

Підставою для відмови у поновленні дії договору оренди землі зазначено: наявність рішення міської ради про передачу спірної земельної ділянки іншій юридичній особі.

Так, відповідно до пункту 3.3 рішення від 30.08.2022 за № 859 Ужгородською міською радою надано без складання технічної документації із землеустрою (згідно з пунктом 1 статті 123 ЗК України) ДП «Добробуд» у постійне користування земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку на вул. 8-го Березня - Олександра Можайського.

За твердженнями Ужгородською міської ради, підставою для прийняття рішення від 30.08.2022 № 859 було звернення ДП «Добробуд», а також та обставина, що земельна ділянка, кадастровий номер 2110100000:20:002:0005, повернута з оренди Ужгородській міській раді відповідно до акта приймання-передачі від 24.06.2022, складеного комісією Ужгородської міської ради (робочою групою), створеною розпорядженням Ужгородського міського голови від 13.06.2022 № 307.

Згідно з наданою відповідачем інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.07.2022 № 304355113 вбачається прийняття 28.06.2022 державним реєстратором виконавчого комітету Ужгородської міської ради Мага Т. В. рішення № 64000159 про припинення права оренди ТОВ «Підлипники» на земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:20:002:0005, а відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20.09.2022 № 310295683 підтверджується реєстрація 16.09.2022 права постійного користування ДП «Добробуд» земельною ділянкою, кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 (рішення реєстратора від 20.09.2022 № 64863675).

Проте, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою відповідно до договору оренди земельної ділянки, який неодноразово продовжувався, востаннє рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 у справі № 907/38/21 до 27.12.2022, а відтак, лише після припинення права користування (права оренди) ТОВ «Підлипники» на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га, така земельна ділянка могла надаватися в постійне користування іншим особам, в тому числі і ДП «Добробуд». Докази повернення земельної ділянки орендодавцю у матеріалах справи відсутні, а акт приймання-передачі від 24.06.2022 не може бути таким доказом, оскільки всупереч статті 34 Закону України «Про оренду землі» та пункту 20 договору оренди оформлено в односторонньому порядку комісією у складі посадових осіб Ужгородської міської ради та Департаменту без участі орендаря та, відповідно, такий акт не може створювати для орендаря жодних правових наслідків, як і не є підтвердженням повернення земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га з оренди ТОВ «Підлипники». Більше того, колегія суддів апеляційного суду звернула увагу, що позивач заперечує факт повернення ним земельної ділянки орендодавцю та підтверджує продовження користування такою протягом спірного періоду.

Також судами відхилено посилання відповідачів на факт державної реєстрації припинення права оренди ТОВ «Підлипники» та державної реєстрації права постійного користування ДП «Добробуд» на спірну земельну ділянку, оскільки державна реєстрація речових прав не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим сам факт реєстрації припинення речових прав позивача на користування спірною ділянкою, тільки на підставі акта, складеного виконавчим органом Ужгородської міської ради, без фактичного припинення володіння та користування нею орендарем, не зумовлює припинення речових прав позивача, оскільки відповідні правові підстави для цього відсутні.

Реєстрація права власності чи інших речових прав (в тому числі й права оренди та постійного користування) не може бути єдиним і беззаперечним доказом наявності чи відсутності такого права, позаяк цивільні права виникають з визначених в статті 11 Цивільного кодексу підстав, до яких не належить реєстрація права як підстава його виникнення, а відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скасування в судовому порядку документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав є підставою для припинення реєстрації відповідного права.

Посилання Департаменту на невикористання позивачем земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 судами визнані безпідставними, оскільки вказана обставина не була зазначена як підстава для відмови у поновленні договору оренди землі на новий строк.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2024, взявши до уваги обґрунтування скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у справі № 907/225/23.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 та від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, оскільки постанови у вказаних справах ухвалені за суттєво інших фактичних обставин, що формують зміст правовідносин у зазначених справах, ніж у справі, яка розглядається, що свідчить про неподібність правовідносин у них з огляду на таке.

У справі № 903/1030/19 фізична особа-підприємець Лешик І. І. звернувся до суду з позовом до Луцької міської ради про визнання поновленим договору оренди землі. Залишаючи без змін судові рішення у цій справі про відмову у позові, Велика Палата Верховного Суду за встановлених судами обставин того, що позивач усупереч вимогам частини 2 статті 33 Закону «Про оренду землі» і пункту 8 договору оренди землі не повідомив відповідача за 30 днів до спливу строку цього договору про намір його поновити, погодилася з висновком судів про відсутність підстав для поновлення договору оренди землі за частиною 6 статті 33 вказаного Закону. Серед іншого Суд урахував і те, що позивач звернувся до суду за захистом права на поновлення договору оренди землі з вимогою визнати такий договір поновленим на тих самих умовах, тобто обрав неефективний спосіб захисту права, яке, до того ж, як було встановлено, відповідач не порушив.

У справі № 313/350/16-ц фізична особа звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання недійсним рішення про відмову в поновленні договору оренди землі та визнання договору оренди землі поновленим. У цій справі судами встановлено, що орендар не надсилав орендодавцеві у строки, встановлені частиною 2 статті 33 Закону «Про оренду землі», повідомлення про свій намір поновити договір оренди землі разом з проектом додаткової угоди, що унеможливило розгляд цього питання з прийняттям орендодавцем відповідного рішення на підставі частини п`ятої цієї статті, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, який підтримала Велика Палата Верховного Суду, про недотримання позивачкою процедури поновлення договору на підставі частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» та відсутність підстав для задоволення позову.

Також у справі № 159/5756/18 фізична особа звернулася до суду з позовом до міської ради про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов, однак Велика Палата Верховного Суду скасувала судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалила нове рішення про відмову в позові. Суд касаційної інстанції відмовив в позові з тих підстав, що позивачка не дотрималася вимог частини 3 статті 33 Закону України «Про оренду землі», не надавши до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди, а також до закінчення строку дії договору міська рада повідомила позивачку про те, що з нею не буде продовжено на новий термін договір оренди землі для розміщення та обслуговування тимчасового кіоску у зв`язку із затвердженням детального плану реконструкції території кварталу, яким передбачено демонтаж торгових споруд.

Так, у справі № 594/376/17-ц Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія центр» звернулося до суду з позовом до фізичної особи та Товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія» про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія центр», суди виходили з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проектом додаткової угоди, та з урахуванням вищезазначених вимог закону дійшли правильного висновку (як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018), що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

Аналіз викладеного дає підстави стверджувати про те, що основною відмінністю правовідносин у наведених справах № 159/5756/18, № 313/350/16-ц, № 903/1030/19, № 594/376/17-ц, порівняно зі справою, яка переглядається - № 907/225/23, було дослідження судами обставин дотримання/недотримання саме позивачем (орендарем) як ініціатором відповідної процедури поновлення договору оренди землі, передбаченої статтею 33 Закону України «Про оренду землі» та договором оренди, в частині строку звернення орендаря до орендодавця та/або надання проекту додаткової угоди. При цьому судами попередніх інстанцій у справі № 907/225/23, на відміну від наведених справ № 159/5756/18, № 313/350/16-ц, № 903/1030/19, № 594/376/17-ц, установлено факт своєчасного направлення орендарем повідомлення про поновлення спірного договору оренди землі разом з проектом додаткової угоди, тобто дотримання позивачем процедури поновлення договору землі, та при цьому встановили недотримання орендодавцем строку, встановленого у статті 33 Закону України «Про оренду землі», наданого для розгляду такого повідомлення та прийняття відповідного рішення.

Таким чином, проаналізувавши правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, на постанови Великої Палати Верховного Суду в яких посилається скаржник (№ 159/5756/18, № 313/350/16-ц, № 903/1030/19, № 594/376/17-ц), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що правовідносини у цих справах не є подібними насамперед за змістовим критерієм з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування правових позицій у вказаних справах під час вирішення саме цього спору.

Тобто наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження під час касаційного провадження. Більш того, як убачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій розглянули та спростували доводи відповідача щодо невикористання позивачем спірної земельної ділянки.

Суд зазначає, що саме лише прагнення скаржника здійснити нову переоцінку наявних у матеріалах справи доказів та перевірку обставин цієї справи з урахуванням його власних висновків щодо поданих доказів, не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

При цьому колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми права на момент вчинення дії.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічно й частина 1 статті 17 ГПК України регламентує, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Ґарсія Манібардо проти Іспанії» («Garcia Manibardo v.» від 15.02.2000, № 38695/97) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див. також рішення у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom» від 02.03.1987, № 9562/81, серія A, № 115, с. 22, п. 56, а також рішення у справі «Helmers v. Sweden» від 29.10.1996, серія A, № 212-A, с. 15, п. 31).

Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваним для учасників судового процесу, виходячи із наведених вище норм ГПК України.

За вказаних обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою Департаменту, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, до якої приєдналася Ужгородська міська рада, на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у справі № 907/225/23 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

С. К. Могил