Постанова

від 22.11.2023 по справі 910/12344/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2023 р. Справа№ 910/12344/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Щелков П.С.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи-1: Мишастий А.О.

від третьої особи-2: не з`явився

від третьої особи-3: Дешевий О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Міністерства юстиції України

та ОСОБА_1

на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2023 (повний текст рішення складено 24.04.2023)

у справі № 910/12344/22 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзафрик груп"

до Міністерства юстиції України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг",

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ.Кепітал партнерс Україна",

3. ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування наказу

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Союзафрик груп" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (Мін`юст), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал партнерс Україна" та ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту №4167/5 від 18.11.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ виданий Мін`юстом з перевищенням його повноважень, порушенням порядку та процедури розгляду скарги, що призвело до порушення права власності позивача на нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2023 у справі № 910/12344/22 позов ТОВ "Союзафрик груп" задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ Мін`юсту № 4167/5 від 18.11.2021, стягнуто з Мін`юсту на користь ТОВ "Союзафрик груп" судовий збір в сумі 2 481 грн 00 коп.

Рішення мотивовано незаконністю оскаржуваного наказу Мін`юсту та відсутністю правових підстав для скасування рішень від 01.12.2020 № 55454968, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фісенко Тетяною Петрівною, від 14.12.2020 № 55684853, від 09.07.2021 № 59207352, від 23.07.2021 № 59448913, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною, від 26.05.2021 № 58351109, прийнятого державним реєстратором Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Леськом Олександром Васильовичем та від 26.05.2021 № 58360839, прийнятого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кравченко Світланою Вікторівною, та відповідно й відсутністю підстав для тимчасово блоковано доступу приватним нотаріусам до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції констатував, що відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення не враховано вимоги ст.ст. 19, 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та абз. 3 п. 14 Порядку № 1127, згідно з якими, на момент прийняття скасованих рішень, у зв`язку із спливом встановленого 30 денного строку для подання заявником необхідних документів на підтвердження підстав для обтяження спірного майна, державні реєстратори щодо попередньо зареєстрованих заяв в 2018 році та 01.10.2020 повинні були прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав (обтяжень).

Короткий зміст апеляційних скарг і заперечень на них

Відповідачем до Північного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2023 у справі № 910/12344/22, в якій просить суд його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що:

рішення 1-6, на підставі яких вчинені реєстраційні дії приватними нотаріусами Фісенко Т.П., Тверською І.В. , Кравченко С.В. та державним реєстратором Леськом О.В. було порушено вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункту 13 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015;

Центральна колегія Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів дійшла висновку про реалізацію своїх дискреційних повноважень у сфері державної реєстрації прав на підставі підпунктів "ґ" "г" пункту 2 частини 6 статті 37 вказаного Закону шляхом прийняття рішення про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру прав;

оскаржуваний наказ виданий на підставі висновку колегії Центральна колегія Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів від 16.11.2021;

судове провадження № 910/14476/19 не може бути спором щодо майна, оскільки у цій справі не було заявлено вимог безпосередньо щодо об`єкта нерухомості;

не враховано правовий висновок Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 29.01.2021 у справі № 640/12666/19;

не враховано, що предмети розгляду скарг ОСОБА_1 та ТОВ "АК Консалтинг" є різними, тому посилання позивача на те, що вже існував наказ Мін`юсту з того ж питання є помилковим;

позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання колегії Мін`юсту, відповідне оголошення було розміщене на офіційному веб-сайті Мін`юсту.

Також, з апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2023 у справі № 910/12344/22 до Північного апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 , в якій просить суд його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що:

в матеріалах справи відсутня копія договору іпотеки від 21.02.2014, укладеного між АТ "Енергобанк" та ОСОБА_1 ;

в матеріалах справи відсутні докази припинення наступної іпотеки ОСОБА_1 , встановлення таких обставин не стосується предмету доказування у цій справі, виходячи з предмета позову та обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги;

місцевий суд визнав встановленими обставини припинення наступної іпотеки на підставі недопустимих і недостовірних доказів, порушив принцип змагальності сторін та норми процесуального закону (ст.ст. 75, 77, 78, 86 ГПК України), що вплинуло на право ОСОБА_1 на здійснення та захист своїх прав, як наступного іпотекодержателя 97/100 частин будинку в м. Києві по вул. Воздвиженській 56 (літ. А);

місцевий суд ухвалив оскаржуване рішення про права, інтереси та обов`язки ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ БАЛТИК ГРУП" та ТОВ "БІЗНЕС РЕЗОЛЮЦІЯ", які не були залучені до участі у цій справі;

висновок місцевого суду про здійснення штучних протиправних перешкод у здійснення права власності через наявність попередніх заяв про державну реєстрацію обтяжень спірного нерухомого майна;

суд не зазначив інших заяв про державну реєстрацію обтяження, на які йде посилання у висновку колегії Мін`юсту (заяви на обтяження від 01.10.2020 №№ 41737326, 417378887);

висновок колегії Мін`юсту про порушення оскаржуваними діями реєстраторів вимог статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункту 13 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, на підставі якого виданий Мін`юстом наказ, відповідав обставинам та вимогам чинного на момент розгляду скарги ТОВ "АК КОНСАЛТИНГ" законодавства;

посилання місцевого суду набрання законної сили судовим рішення у справі №910/14476/19 є необґрунтованим з огляду на суб`єктний склад учасників цієї справи, рішення у вказаній справі ухвалено після прийняття оскаржуваних ТОВ "АК КОНСАЛТИНГ" реєстраційних дій, оцінка яким не надавалась;

місцевий суд не з`ясував всіх обставин справи та передчасно ухвалив рішення про задоволення позову щодо визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту №4167/5 від 18.11.2021.

У відзивах на апеляційні скарги позивач заперечує проти їх задоволення та просить залишити оскаржуване рішення місцевого суду без змін, посилаючись на те, що: місцевий суд обґрунтовано визначив, що розгляд Мін`юстом скарги на рішення державних реєстраторів Фісенко Т.П. та Леська О.В. , що прийняті щодо речових прав на частку нерухомого майна - предмету спору на підставі судового рішення, був поза межами повноважень Мін`юсту. Вказані реєстратори не приймали рішення про державну реєстрацію прав, їх рішення прийняті на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, щодо майна; суд не посилався на наявність спору між тими ж сторонами з того ж предмету; право власності позивача на 97/100 частки нежитлового будинку (літера А) загальною площею 3 802, 30 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не скасовано і не визнано недійсним у судовому порядку; звернення ТОВ "АК Консалтинг" до Мін`юсту зумовлено необхідністю захисту його майнових прав, відповідне питання має вирішуватися в судовому порядку, як спір про право; оскаржуваний наказ виданий Мін`юстом поза межами його компетенції, відповідні висновки викладені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/35735/21 від 14.07.2022; обставини щодо договору іпотеки від 21.04.2014 не стосуються даного судового спору; суд першої інстанції не вирішував питання про права, інтереси та/або обов`язки ОСОБА_1 , ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ БАЛТИК ГРУП" та ТОВ "БІЗНЕС РЕЗОЛЮЦІЯ"; за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення №58360839 від 26.05.2021, прийнятого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кравченко С.В. на підставі висновку колегії від 13.102.2021 Мін`юстом видано наказ № 4145/5 від 17.11.2021 про відмову в його скасуванні; наявність судового спору у справі №910/14476/19 унеможливлювало розгляд Мін`юстом скарги ТОВ "АК КОНСТАЛТИНГ".

Процедура апеляційного провадження

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 (судді: Ходаківська І.П. - головуюча; Владимиренко С.В.; Демидова А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Мін`юсту та ОСОБА_1 (поновлено йому строк на апеляційне оскарження) на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2023 у справі 910/12344/22; апеляційні скарги призначено до розгляду на 16.08.2023; зупинено дію оскарженого рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 (судді: Ходаківська І.П. - головуюча; Владимиренко С.В.; Демидова А.М.) розгляд справи відкладено на 04.10.2023 та продовжено строк її розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 (судді: Ходаківська І.П. - головуюча; Владимиренко С.В.; Демидова А.М.) розгляд справи відкладено на 22.11.2023.

У судовому засіданні 22.11.2023 представник ОСОБА_1 підтримав апеляційні скарги, просив їх задовольнити, скасувати оскаржуване судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

У судовому засіданні 22.11.2023 представники позивача та третьої особи (ТОВ "АК КОНСАЛТИНГ") заперечили проти задоволення апеляційних скарг Мін`юсту та ОСОБА_1 , просили оскаржуване судове рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.

У судове засідання 22.11.2023 відповідач та третя особа-2 (ТОВ "Ю.ЕФ.Кепітал партнерс Україна") явку своїх представників не забезпечили. Враховуючи, що явка представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників вказаних учасників, повідомлених належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції

24.10.2006 між АТ "Енергобанк" (Банк) та ТОВ "Ройлане-Україна" (нове найменування ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна") (позичальник) укладено договір про надання кредиту № 610-34, за умовами п. 1.1 якого Банк надає позичальнику кредит в сумі 20 000 000 (двадцять мільйонів) грн терміном з 24 жовтня 2006 року по 21 жовтня 2016 року на придбання нежитлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ по вул. Воздвиженська № 56. Надання кредитних коштів здійснюється шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника.

29.12.2006 в якості забезпечення виконання вимог Банку за кредитним договором між тими ж сторонами укладено договір іпотеки (далі - договір іпотеки-1), згідно з наступними змінами до якого для забезпечення своєчасного виконання основного зобов`язання за кредитним договором ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" (іпотекодавець) передає AT "Енергобанк" (іпотекодержатель) в іпотеку нерухоме майно, а саме: загальною площею 3 689, 10 (три тисячі шістсот вісімдесят дев`ять цілих десять сотих) кв.м, які розташовані в м. Києві по вул. Воздвиженська № 56 (п`ятдесят шість) (літера А), що складає 97/100 (дев`яносто сім сотих) частин від нежилої будівлі площею 3 802, 30 (три тисячі вісімсот два цілих тридцять десятих) кв.м.

Таким чином, попереднім (первісним) іпотекодержателем став Банк, іпотечні обтяження якого на Будинок наявні в Державному реєстрі зареєстрованими з 29.12.2006 за номером 4747953.

21.02.2014 задля забезпечення виконання AT "Енергобанк" (далі - Банк) основного зобов`язання за депозитним договором між фізичної особою - ОСОБА_6 (іпотекодержатель) та ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" (іпотекодавець), яке діяло як майновий поручитель Банку, укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 549 (далі - договір наступної іпотеки-2), який був зареєстрований в реєстрі іпотек 13.11.2018.

Предмет іпотеки за цим договором - весь нежитловий будинок (Літера А), загальною площею 3 802,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою № 285889219 від 21.11.2021.

Отже, відносно предмета цього спору, яким є визначена частина 97/100 Будинку, іпотека ОСОБА_1 була наступною з нижчим пріоритетом.

03.11.2016 між Банком та ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги за договором про надання кредиту № 610-34 від 24.10.2006. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

03.11.2016 між АТ "Енергобанк" (Банк) та ТОВ Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп" (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки-1 щодо Будинку.

Отже, з 03.11.2016 права кредитора за основним зобов`язанням та попереднього іпотекодержателя щодо Будинку внаслідок вчинення цих правочинів набуло ТОВ "ФК Інвест Балтик Груп".

04.11.2016 між ТОВ "ФК "Інвест Балтик Груп" та ТОВ "АК Консалтинг" був укладений договір поруки, за яким останнє поручається перед фінансовою компанією за виконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором.

08.11.2016 через погашення по договору поруки частини заборгованості власника Будинку за кредитним договором між ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "АК Консалтинг" (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки-1.

08.11.2016 права попереднього іпотекодержателя щодо Будинку внаслідок укладення цього договору набуло ТОВ "АК Консалтинг".

09.11.2016 між ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп" (первісний кредитор) та ТОВ "АК Консалтинг" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги (далі - договір відступлення), відповідно до якого новий кредитор набув право вимоги та всіх інших прав до боржника за кредитним договором в порядку і в обсязі, що визначені цим договором відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, але не виключно, п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України.

09.11.2016 згідно договору відступлення до ТОВ "АК Консалтинг" перейшло право вимоги за кредитним договором (за основним зобов`язанням), що було забезпечено первісною іпотекою, предметом якої є 97/100 визначеної в натурі частки Будинку.

18.12.2018 ТОВ "АК Консалтинг" в позасудовому порядку звернуло стягнення на предмет попередньої іпотеки та зареєструвало за собою право власності на нерухоме майно а саме: 97/100 частки нежитлового будинку (літера А), загальною площею 3 802,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, згідно вимог ч. 2 ст. 17 Закону України "Про Іпотеку" наступна іпотека ОСОБА_1 на 97/100 частки Будинку припинилась внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Вищевикладені обставини щодо виникнення речових прав на спірне нерухоме майно встановлені рішенням Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі № 910/14476/19, що набрало законної сили, та згідно вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребують доказування, оскільки, у цій справі беруть участь сторони вищевказаної господарської справи - ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна", ТОВ "АК Консалтинг" та ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп", щодо яких ці обставини встановлені судовим рішенням.

В той час, згідно цієї ж постанови визнано недійсним договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки-1 від 08.11.2016, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Інвест Балтик Груп" та ТОВ "АК Консалтинг", що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяною Миколаївною та зареєстрований в реєстрі за № 2221, а також скасовано наступні рішення державних реєстраторів, прийнятих на його підставі.

Таким чином, з 29.09.2020 (день набрання сили судовим рішенням у справі №910/14476/19) права переднього іпотекодержателя щодо Будинку знову повернулись до ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп".

Після визнання в судовому порядку недійсним цього договору на підставі нотаріально посвідчених правочинів речові права іпотекодержателя на нерухоме майно, а саме: на 97/100 частки нежитлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 56 , - послідовно перейшли від ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп" до ТОВ "Бізнес Резолюція", а потім до позивача - ТОВ "Союзафрик груп", після чого, на підставі укладеного ним 23.07.2021 з попереднім власником - ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" договору про задоволення вимог іпотекодержателя, позивач набув право власності на спірне нерухоме майно.

Зміна цих речових прав іпотеки відбувалась на підставі попереднього вчинення послідовних правочинів з відступлення права кредитора за основним зобов`язанням по кредитному договору № 610-34 від 24.10.2006, а саме: договору про відступлення прав вимоги від 20.07.2017 між ТОВ "АК Консалтинг" (первісний кредитор) та ТОВ "Юридичні рішення" (код ЄДРПОУ 40115391, змінено назву на ТОВ "Бізнес Резолюція", а потім в свою чергу договору про відступлення прав від 25.06.2021 між ТОВ "Бізнес Резолюція" та - ТОВ "Союзафрик груп" (новий кредитор).

Суд вказує, що договори, на підставі яких приватним нотаріусом ХМНО Кравченко С.В. прийнято оскаржуване рішення про вчинення реєстраційних дій від 26.05.2021 №58360839 - про відступлення прав за договором іпотеки щодо спірного майна від 29.12.2006 року на користь ТОВ "Бізнес Резолюція", приватним нотаріусом КМНО Тверською І.В. від 09.07.2021 № 59207352 - про наступне відступлення прав за договором іпотеки на користь ТОВ "Союзафрик груп", а також приватним нотаріусом КМНО Тверською І.В. від 23.07.2021 № 59448913 - про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеному з попереднім власником - ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" на користь ТОВ "Союзафрик груп", недійсними судом не визначались.

18.11.2021 Міністерством юстиції України за результатами розгляду скарги ТОВ "АК Консалтинг" від 17.09.2021, зареєстрованої в Мін`юсті 17.09.2021 за № СК-1743-21, прийнято рішення про її задоволення в повному обсязі та видано оскаржуваний наказ №4167/5, згідно якого:

- скасовано рішення від 01.12.2020 № 55454968, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фісенко Тетяною Петрівною;

- скасовані рішення від 14.12.2020 року № 55684853, від 09.07.2021 № 59207352, від 23.07.2021 № 59448913, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною;

- скасовано рішення від 26.05.2021 № 58351109, прийняте державним реєстратором Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Леськом Олександром Васильовичем;

- скасовано рішення від 26.05.2021 року № 58360839, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кравченко Світланою Вікторівною;

- тимчасово блоковано доступ приватним нотаріусам Київського міського нотаріального округу Фісенко Тетяні Петрівні, Тверській Інессі Володимирівні , державному реєстратору Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Леську Олександру Васильовичу та приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Кравченко Світлані Вікторівні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу про задоволення скарги ТОВ "АК Консалтинг" став Висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - центральної Колегії) від 16.11.2021 за результатами повторного розгляду цієї скарги.

Предметом оскаржуваних рішень, прийнятих нотаріусами Фісенко Т.П., Тверською І.В. та Кравченко С.В., а також державним реєстратором Леськом О.В., що розглядались на засіданнях центральної колегії, були речові права на нерухоме майно, а саме: 97/100 частки нежитлового будинку (літера А), загальною площею 3 802,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 56 (далі - Будинок).

Позивач - ТОВ "Союзафрик груп", як на момент розгляду скарги, так й на даний час, являється власником 97/100 частки нежитлового будинку (Літера А), загальною площею 3 802,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 56, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним № 297999880000, що підтверджується інформаційною довідкою №285889219 від 21.11.2021.

Це речове право на частку об`єкта нерухомості набуте ТОВ "Союзафрик груп" на підставі вчиненого правочину, а саме, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 320, від 23.07.2021, укладеному з попереднім власником - ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В.

На підставі вчиненої нотаріальної дії Тверською І.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав індексний номер: 59448913 від 23.07.2021.

Спір у справі стосується процедури розгляду Мін`юстом скарги на дії державного реєстратора та законності оскаржуваного наказу № 4167/5 від 18.11.2021.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У частині 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час оскарження рішення реєстратора) визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

За змістом частини 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено. До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

В обґрунтування незаконності оскаржуваних до Мін`юсту рішень ТОВ "АК Консалтинг" у своїй скарзі від 17.09.2021, зареєстрованої в Мін`юсті 17.09.2021 за № СК-1743-21, посилається на постанову Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/14476/19 від 08.07.2021 за результатами розгляду заяви ТОВ "АК Консалтинг" про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 за нововиявленими обставинами.

Вказаною постановою апеляційного суду скасовано попередню постанову та залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №910/14476/19 про відмову в задоволенні позову ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" до ТОВ "АК Консалтинг" та ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп" про визнання недійсним договору та скасування рішень про реєстрацію прав, а саме: про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 08.11.2016, що укладений між ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп" та ТОВ "АК Консалтинг", що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяною Миколаївною та зареєстрований в реєстрі за №2221.

Свої вимоги скаржник вмотивовував необхідністю поновлення прав ТОВ "АК Консалтинг", які він вважав порушеними через незаконність скасованого за результатам перегляду за нововиявленими обставинами попереднього рішення Північного апеляційного господарського суду.

Тобто, до прийняття постанови від 08.07.2021, договір, що посвідчував речові права скаржника на предмет спору, був визнаний судом недійсним в період з 29.09.2020 по 08.07.2021.

Майже всі скасовані оскаржуваним наказом рішення про державну реєстрацію прав на цю частку будівлі, а саме: прийняті 01.12.2020 приватним нотаріусом КМНО Фісенко Т.П., 14.12.2020 приватним нотаріусом КМНО Тверською І.В., 26.05.2021 державним реєстратором Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Леськом О.В. та 26.05.2021 приватним нотаріусом ХМГІО Кравченко С.В. та правочини щодо зміни речових прав та їх обтяжень на предмет спору, були правомірно вчинені до ухвалення цієї постанови, тобто, в період недійсності оскаржуваного договору, а наступне набуття права власності ТОВ "Союзафрик груп" згідно правочинів та рішення від 09.07.2021 та від 23.07.2021, прийняті приватним нотаріусом КМНО Тверською І.В., здійснено вже на підставі попередніх нотаріально посвідчених договорів та реєстраційних записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

15.11.2021 до видання оскаржуваного наказу, ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною каргою ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнере Україна" з перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 у справі № 910/14476/19, на яку посилався скаржник у зверненні до Мін`юсту.

На час розгляду даної справи, постанова Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020, що переглядалась за нововиявленими обставинами у справі №910/14476/19, набрала законної сили у зв`язку із скасуванням судового рішення, на яке посилався скаржник - ТОВ "АК Консалтинг", визнанням ним позову та відмовою від перегляду оскаржуваного судового рішення за нововиявленими обставинами, про що свідчать постанова Верховного Суду від 19.01.2022 та ухвала Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 у цій справі.

Таким чином, сам ініціатор скарги до Мін`юсту ТОВ "АК Консалтинг" визнав права позивача щодо спірного майна.

Як вірно було зазначено у висновку центральної колегії, на підставі рішення від 01.12.2020 № 55454968 приватним нотаріусом КМНО Фісенко Т.П. проведено державну реєстрацію скасування державної реєстрації 97/100 частки у праві власності на нежилий будинок, що є предметом спору, від ТОВ "Ройланс-Україна" (нове найменування ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна") до скаржника - ТОВ "АК Консалтинг", підставами для прийняття якого було судове рішення, яке набрало законної сили, а саме: постанова Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі №910/14476/19.

Відтак, приватним нотаріусом КМНО Фісенко Т.П. фактично було виконано рішення суду в частині визнання недійсним договору відступлення прав вимоги на користь ТОВ "АК Консалтинг" за договором іпотеки від 08.11.2016, а також скасування рішень державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області "Центр реєстрації" Бондарук Юлії Олександрівни про державну реєстрацію переходу права власності від 09.08.2018, індексний номер рішення 42465139; приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяни Миколаївни про державну реєстрацію змін до права власності від 30.08.2018, індексний номер рішення 42776793; рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Світоч" м. Києва Дмитрунця Любомира Васильовича про державну реєстрацію переходу права власності від 18.12.2018, індексний номер рішення 44692575; та рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Світоч" м. Києва Дмитрунця Любомира Васильовича про державну реєстрацію виправлення права власності від 18.12.2018, індексний номер рішення 44692797.

26.05.2021 рішенням № 58351109, прийнятим державним реєстратором Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Леськом О.В., на підставі тієї ж чинної постанови апеляційного суду, проведено державну реєстрацію зміни іпотекодержателя нежилої будівлі з ТОВ "АК Консалтинг" та ТОВ "ФК "Інвест Балтик Груп".

Приписи п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" імперативно обмежують повноваження Мін`юсту з розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав випадками, коли таке право набуто на підставі судового рішення.

Таким чином, в контексті викладеного, поза межами компетенції Мін`юсту був розгляд скарги на зазначені рішення державних реєстраторів Фісенко Т.П. та Леська О.В., що прийняті щодо речових прав на частку нерухомого майна - предмета спору на підставі рішення суду, що набубрало законної сили.

До таких висновків колегія Мін`юсту приходила неодноразово, прикладом чого, зокрема є аналогічний її висновок від 28.04.2021 за результатами розгляду скарги, зареєстрованої 14.04.2021 за № Т-11738, на підставі якого прийнято наказ Мін`юсту №1806/7 від 02.06.2021 про відмову у задоволенні скарги (копія цього наказу та висновку містяться в матеріалах справи).

Пунктом 5 оскаржуваного рішення скасовано рішення від 26.05.2021 № 58360839, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кравченко Світланою Вікторівною за результатами вчинення нотаріальної дії з посвідчення нею договору про відступлення права вимоги від 26.05.2021 за договором іпотеки від 29.12.2006, що згідно з вимогами законодавства підтверджував набуття прав іпотекодержателя ТОВ "Бізнес Резолюція" на 97/100 частки спірного нежитлового будинку.

В той час, за результатами розгляду скарги Журби В.Т. від 22.06.2021 з поміж іншого на означене рішення, на підставі висновку південно-східної колегії від 13.10.2021 Мін`юстом видано попередній наказ № 4145/5 від 17.11.2021 про відмову в його скасуванні.

Означене рішення мотивовано законністю дій приватного нотаріуса Кравченко С.В. з підстав вчинення нею реєстраційних дій з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого правочину, що підтверджує виникнення такого права згідно із законом, а також встановленого законом судового порядку оскарження нотаріальних дій.

Згідно положень ч. 8 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, зокрема, якщо: 5) є рішення цього органу з того самого питання.

Відповідно до п. 5 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, зокрема, наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання.

Таким чином, в частині реєстраційної дії приватного нотаріуса ХМНО Кравченко С.В. Мін`юст повинен був відмовити в задоволенні скарги з мотивів наявності рішення з того ж питання, що до того ж суперечить оскаржуваному наказу, про що правильно зазначив місцевий суд в оскаржуваному судовому рішенні.

Викладені обставини, тим самим спростовують твердження відповідача стосовно відсутності прийнятого рішення з того ж самого питання саме в часині реєстраційної дії приватного нотаріуса ХМНО Кравченка С.В.

У скарзі від 17.09.2021 за № СК-1743-21, скаржник ТОВ "АК Консалтинг" заявляє свою незгоду та вимоги тільки щодо двох рішень від 09.07.2021 № 59207352 та від 23.07.2021 № 59448913, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. щодо зміни іпотекодержателя на ТОВ "Союзафрик груп" на підставі нотаріально посвідченого договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 09.07.2021 переходу права власності на спірну частку об`єкта нерухомості з ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" до ТОВ "Союзафрик груп" на підставі нотаріально посвідченого договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.07.2021.

Положення ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлюють вимоги до скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України, яка має містити, зокрема: 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника.

Пунктом 1 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною 5 цієї статті.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень.

В статті 19 Закону України "Про звернення громадян" встановлений обов`язок органів державної влади, їх керівників та інших посадових осіб при розгляді таких заяв в межах своїх повноважень скасовувати або змінювати лише оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України.

Відтак, чинним законодавством України Мін`юст та центральна колегія не наділені повноваженнями на самостійне визначення рішень державних реєстраторів, які можуть переглядатися в ході розгляду скарги, а скарга у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що не містить реквізити оскаржуваного рішення, не підлягає задоволенню.

Таким чином, Мін`юст при розгляді скарги був обмежений лише зазначеними в заяві ТОВ "АК Консалтинг" конкретними реєстраційними діями, вчиненими на підставі прийнятих в липні 2021 року рішень приватним нотаріусом КМНО Тверською І.В., та не мав компетенції розширювати на свій розсуд предмет та склад суб`єктів оскарження в межах цієї процедури контролю за державною реєстрацією прав.

Разом з тим, при винесенні оскаржуваного наказу Мін`юст фактично перебрав на себе функцію суду, тому після визнання недійсним договору та повернення сторін в первісний стан заінтересованими особами вчинено ряд нотаріально посвідчених правочинів щодо предмету спору - 97/100 частки нежитлового будинку (літера А), загальною площею 3 802,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, в результаті чого позивач - ТОВ "Союзафрик груп" набув право власності на це майно.

За приписами частини 1 статті 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, зокрема, посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо).

Із вчиненням нотаріусами нотаріальних дій кореспондується їх обов`язок, передбачений ст. 31-2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що регулює питання особливості державної реєстрації прав у результаті вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, здійснити державну реєстрацію прав у результаті вчинення цих нотаріальних дій, що мають наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно із вчиненням такої нотаріальної дії.

При цьому, при здійсненні такої державної реєстрації речових прав чи їх обтяжень законом передбачений обов`язок нотаріуса здійснити реєстраційні дії на підставі вчиненого сторонами правочину з нерухомим майном шляхом самостійного формування та реєстрації заяви про державну реєстрацію прав та проведення реєстраційної дії.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У наведеній нормі закріплена презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Презумпція може бути спростована у двох випадках: якщо правочини за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються недійсними законом з моменту їх вчинення (нікчемні правочини) або недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорювані правочини).

Договори, на підставі яких приватним нотаріусом ХМНО Кравченко С.В. прийнято рішення про вчинення реєстраційних дій від 26.05.2021 № 58360839 - про відступлення прав за договором іпотеки щодо спірного майна на користь ТОВ "Бізнес Резолюція", приватним нотаріусом КМНО Тверською І.В. від 09.07.2021 № 59207352 - про наступне відступлення прав за договором іпотеки на користь ТОВ "Союзафрик груп", а також приватним нотаріусом КМНО Тверською І.В. від 23.07.2021 № 59448913 - про задоволення вимог іпотекодержателя щодо набуття права власності ТОВ "Союзафрик груп", недійсними судом не визнавались.

Згідно ст. 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду.

Пунктом 9 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу.

Таким чином, скарга ТОВ "АК Консалтинг" в частині оскарження реєстраційних дій, що вчинені нотаріусами Кравченко С.В. та Тверською І.В. на підставі нотаріальних дій щодо посвідчення правочинів по зміні та набуття речових прав на спірну частку будинку, не підлягала задоволенню, а при перегляді цих рішень нотаріусів в адміністративному порядку Мін`юст перевищив свої повноваження та фактично підмінив судові органи.

Оспорюваний наказ Мін`юсту був виданий на підставі висновку центральної Колегії від 16.11.2021, в якому фактично єдиним мотивом визнання незаконним вищевказаних рішень вказано на порушення при їх прийнятті черговості розгляду заяв всупереч вимогам ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 13 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 , що обґрунтовано наявністю у Державному реєстрі прав раніше зареєстрованих інших заяв про державну реєстрацію обтяження від 10.08.2018, від 08.10.2018, від 20.12.2018, від 01.10.2020.

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено строки проведення реєстраційних дій та надання інформації з Державного реєстру прав.

Положеннями частини 2 даної статті передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" імперативно встановлено лише 2 умови зупинення розгляду - заяви про державну реєстрацію прав, а саме: 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; 2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, назначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих, інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Частиною 2 наведеної статті, встановлено, що державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав (тобто 5 робочих днів), приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.

Приписами частини 5 цієї ж статті визначено для державного реєстратора імперативне правило про обов`язок прийняття ним рішення про відмову в державній реєстрації прав у разі невиконання заявником протягом 30 робочих днів зазначених вимог у рішенні про зупинення розгляду.

Аналогічні правила та застереження щодо строків прийняття державними реєстраторами рішення про відмову в державній реєстрації прав (обтяжень) при неповному поданні заявником необхідних документів містяться в абз. 3 п. 14 Порядку №1127, яким імперативно встановлено для державних реєстраторів такий обов`язок щодо відмови в державній реєстрації прав у разі невиконання заявником вимог рішення державного реєстратора про зупинення заяви або неотримання останнім на запит документів та/або інформації, необхідних для державної реєстрації прав, протягом 30 робочих днів з моменту винесення цього рішення.

Втім, відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення не враховано вимоги ст.ст. 19, 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та абз. 3 п. 14 Порядку № 1127, згідно з якими, на момент прийняття скасованих рішень, у зв`язку із спливом встановленого 30 денного строку для подання заявником необхідних документів на підтвердження підстав для обтяження спірного майна, державні реєстратори щодо попередньо зареєстрованих заяв в 2018 році та 01.10.2020 повинні були прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав (обтяжень).

Тож, систематичне формування попередніх заяв про державну реєстрацію обтяжень спірного нерухомого майна та неприйняття понад 2 років державними реєстраторами за ними рішень в порушення встановленого законом порядку та строки, свідчить про здійснення штучних протиправних перешкод у здійсненні права власності, що порушує визначений ст. 41 Конституції України принцип його непорушності, а також право на вільне володіння, користування і розпорядження майном.

Більш того, відповідачем у висновку не вказано, чиї саме заяви про державну реєстрацію обтяжень були зареєстровані у Державному реєстрі прав на це саме майно. Доказів таких реєстрацій заяв відповідачем суду не представлено.

Оскаржуваним актом індивідуальної дії фактично в позасудовому порядку позбавлено позивача права власності на нерухоме майно, що порушує ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, при видачі спірного наказу Мін`юстом не дотримано необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів законного власника цього майна - ТОВ "Союзафрик груп" і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з покарання в адміністративному порядку підпорядкованих державних реєстраторів за недотримання вимог нормативно-правових актів.

Отже, виходячи з оцінки наданих сторонами до матеріалів справи доказів за їх належністю, допустимістю, достовірністю, вірогідністю (статті 76 - 79 ГПК України), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність наказу Мін`юсту від 18.11.2021 № 4167/5 та відсутність правових підстав для скасування рішень: від 01.12.2020 № 55454968, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фісенко Тетяною Петрівною; від 14.12.2020 № 55684853, від 09.07.2021 № 59207352, від 23.07.2021 № 59448913, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною; від 26.05.2021 № 58351109, прийнятого державним реєстратором Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Леськом Олександром Васильовичем; від 26.05.2021 № 58360839, прийнятого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кравченко Світланою Вікторівною; та відповідно й відсутність підстав для тимчасово блоковано доступу приватним нотаріусам, оскільки, вказані дії фактично є похідними.

У справі № 640/12666/19, на яку посилається Мін`юст, розглядалися позовні вимоги приватного нотаріуса про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Наведені вимоги було обґрунтовано тим, що на момент розгляду скарги третьої особи у зазначеній справі комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юсту зобов`язана була встановити всі обставини, що мають значення для правильного розгляду скарги, а саме, встановити наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмету і підстав, та чи належить розгляд питань, порушених у скарзі, до компетенції органу. Зокрема, позивач наголошував на тому, що на момент розгляду скарги в Єдиному державному реєстрі судових рішень була наявна інформація про те, що господарським судом міста Києва відкрите провадження у справі за позовом третьої особи до, у тому числі, Мін`юсту, про визнання права іпотеки, визнання недійсним договору та визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Вказана обставина була підставою для відмови Мін`юстом у задоволенні скарги третьої особи у наведеній справі.

При цьому, ухвалюючи в справі № 640/12666/19 нову постанову про відмову в задоволенні позову приватного нотаріуса щодо визнання протиправним та скасування наказу, Верховний Суд виходив з того, що в частині 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наведено вичерпний перелік підстав, за яких Мін`юст відмовляє у задоволенні скарги, зокрема, згідно з пунктом 4 такою підставою є наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами з тих самих предмета та підстав.

Скарга, що розглядалася відповідачем у вказаній справі - Мін`юстом, була подана третьою особою у зазначеній справі на рішення та дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, що не був стороною у господарській справі, на яку, власне, посилався позивач.

Суд касаційної інстанції зазначив, що нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги, що наведена у пункті 4 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Проаналізувавши висновки, викладені у наведеній скаржником постанові, колегія суддів вважає, що інший результат вирішення спору у справі, що переглядається, та у справі, на яку послався скаржник на обґрунтування апеляційної скарги, зумовлений тим, що у цих справах встановлено різні фактичні обставини, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору.

Аналіз останньої судової практики Верховного Суду дає підстави для висновку про наявність по суті двох взаємовиключних підходів до тлумачення та застосування пункту 1 частини 2, пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин): перший підхід - розгляд Мін`юстом скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав не допускається за наявності будь-якого судового спору щодо нерухомого майна. При цьому, не має значення нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) такого спору (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/16115/20; від 24.01.2023 у справі №911/2874/21; від 26.09.2023 у справі №910/7611/22); другий підхід - наявність судового спору щодо нерухомого майна між тими самими сторонами, з того самого предмета і підстав є підставою для відмови в задоволенні скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав Мін`юстом. При цьому нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу судового спору (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги (такого підходу дотримується Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 06.06.2018 у справі №804/2296/17, від 10.08.2021 у справі №240/1127/20, від 22.02.2023 у справі №640/28931/20, від 27.06.2023 у справі №640/26706/20).

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для відступу від правових висновків, викладених в зазначених постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (перший підхід).

Щодо доводів Мін`юсту про відсутність судового спору щодо нерухомого майна, слід зазначити таке.

У пункті 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що у разі наявності судового спору щодо нерухомого майна у Міністерства юстиції України не має повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на таке нерухоме майно. Такий спір про право підлягає вирішенню у судовому порядку (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/16115/20, який було враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні справи №910/20374/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 823/588/16 наведено висновок, за змістом якого спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Отже, згідно з приписами чинного законодавства безпосередньо до суду може бути оскаржене саме рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації і саме наявність інформації про судове провадження є підставою для відмови у задоволенні скарги. У той же час приписами пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" виключено можливість розгляду скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо нерухомого майна за наявності судового спору (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/16115/20).

Як встановлено місцевим судом, на час вирішення Мін`юстом скарги в провадженні Верховного Суду перебувала справа № 910/14476/19 за позовом ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" до ТОВ "АК Консалтинг" та ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп" про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 08.11.2016, укладеного між останнім та ТОВ "АК Консалтинг", а також про скасування рішень реєстраторів про реєстрацію переходу права власності на нерухоме майно.

Водночас за змістом положень пункту 9 Порядку розгляду скарг для встановлення наявності або відсутності підстав для задоволення скарги Мін`юст має повноваження також і на перевірку відомостей, у тому числі з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Наявність судового спору щодо майна виключає можливість розгляду Мін`юстом скарги на дії реєстратора, оскільки це не належить до його повноважень.

Посилання Мін`юсту на те, що судове провадження № 910/14476/19 не може бути спором щодо майна, оскільки у цій справі не було заявлено вимог безпосередньо щодо об`єкта нерухомості, є помилковим.

Щодо доводів Мін`юсту про належне повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду скарги на дії державного реєстратора, слід зазначити таке.

Пунктом 10 Порядку № 1128, для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Відповідно до п. 11 Порядку № 1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Тобто, на відповідача покладено обов`язок повідомити заінтересовану особу про розгляд скарги не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті.

Пунктом 12 Порядку №1128 передбачено, що копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

З аналізу вказаних норм Порядку № 1128 вбачається, що законодавство встановлює не право, а обов`язок комісії під час розгляду скарги запросити до цього процесу суб`єктів оскарження та інших заінтересованих осіб, які зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей у реєстрі, надати цим особам копію скарги та доданих до неї матеріалів не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті та своєчасно повідомити осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, про час і місце її розгляду скарги в один із встановлених Порядком способів.

Запрошення відповідних осіб має на меті не лише проінформувати їх про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні та те щоб їхні пояснення були прийняті та враховані, тобто, щоб всі заінтересовані особи у розгляді вказаної скарги були "почуті".

Належне повідомлення всіх осіб, яких стосується скарга, призначена до розгляду на засіданні відповідної комісії, сприяє належному виконанню нею своїх функцій та має істотне значення для вирішення скарги.

Отже, на комісію покладено обов`язок забезпечити участь заінтересованих осіб у розгляді скарги шляхом належного повідомлення з метою реалізації їхнього права на захист, подання відповідних пояснень.

Неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням; це порушення ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення, прийнятого за наслідками розгляду скарги (аналогічний висновок міститься у п. 44 постанови Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 480/388/19, у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 826/3539/17).

Неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з`ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до п. 3 розділу ІІІ Положення про комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 37/5 від 12.01.2016 (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 480/388/19).

Встановивши, що скаржника, суб`єкта, дії якого оскаржуються, або інших заінтересованих осіб не повідомлено про час та місце розгляду скарги або їм (суб`єкту, дії якого оскаржуються та заінтересованим особам) не надіслано скарги, комісія не має законних підстав розглядати скаргу по суті.

У той же час, наведені норми Порядку №1128 не містять альтернативи, а тому відсутність одного з видів повідомлення позивача, є порушенням приписів вищенаведеного Порядку (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 420/4037/20).

В апеляційній скарзі Мін`юст посилається на те, що інформація про розгляд скарги була розміщена на офіційному веб-сайті Мін`юсту.

Проте розміщення оголошення на сайті Мін`юсту не є достатнім способом повідомлення позивача про розгляд скарги, оскільки Мін`юст зобов`язаний був повідомити позивача про розгляд скарги не лише шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту, але й додатково телефонограмою або засобами електронної пошти, у строки встановлені пунктом 11 Порядку №1128.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 , обґрунтованої зокрема посиланням на те, що місцевий суд не досліджував обставини укладення та виконання договору іпотеки від 21.02.2014, укладеного між АТ "Енергобанк" та ОСОБА_1 .

Зі змісту оскарженого судового рішення у цій справі вбачається, що суд першої інстанції не вирішував питання про права, інтереси та/або обов`язки ОСОБА_1 . Обставини щодо зазначеного договору іпотеки не впливають на розгляд даного судового спору.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору у цій справі - ОСОБА_1 , як на підставу скасування рішення місцевого суду посилається на наявність у нього заяви на обтяження від 01.10.2020, тому у випадку дотримання черговості розгляду заяв вчинення оскаржуваних в наказі Мін`юсту реєстраційних дій було б неможливим.

Існування статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в господарському процесі покликане забезпечити саме дотримання права на справедливий суд тих осіб, які не є позивачем чи відповідачем. Третя особа без самостійних вимог має стосовно предмета спору лише непрямий юридичний інтерес, оскільки не є суб`єктом спірного матеріального правовідношення, перебуває з однією із сторін процесу в таких матеріальних правовідносинах, які лише можуть змінитися в результаті ухваленого рішення суду в спорі між сторонами.

У суду відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 скористався процесуальною можливістю звернутися до суду з вимогами щодо дій/бездіяльності Мін`юсту щодо виконання або невиконання будь-яких реєстраційних дій на підставі його заяв.

Як вбачається з оскаржуваного рішення місцевого суду, ОСОБА_1 звертався до Мін`юсту зі скаргою на рішення від 26.05.2021 № 58360839, прийнятого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кравченко Світланою Вікторівною за результатами вчинення нотаріальної дії з посвідчення нею договору про відступлення права вимоги від 26.05.2021 за договором іпотеки від 29.12.2006, що згідно з вимогами законодавства підтверджував набуття прав іпотекодержателя ТОВ "Бізнес Резолюція" на 97/100 частки спірного нежитлового будинку.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_6 від 22.06.2021 з поміж іншого на означене рішення, на підставі висновку південно-східної колегії від 13.10.2021 Мін`юстом видано попередній наказ № 4145/5 від 17.11.2021 про відмову в його скасуванні.

Вказане рішення мотивовано законністю дій приватного нотаріуса Кравченко С.В. з підстав вчинення нею реєстраційних дій з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого правочину, що підтверджує виникнення такого права згідно із законом, а також встановленого законом судового порядку оскарження нотаріальних дій.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що в частині реєстраційної дії приватного нотаріуса ХМНО Кравченко С.В. Мін`юст повинен був відмовити в задоволенні скарги з мотивів наявності рішення з того ж питання, що до того ж суперечить оскаржуваному наказу.

Посилання ОСОБА_1 на неврахування судом зазначених обставин є безпідставним та спростовується наявними матеріалами справи.

Отже, викладені в апеляційних скаргах доводи за результатами перегляду справи в апеляційному порядку не знайшли свого підтвердження.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують вказаних висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, судові витрати по сплаті судового збору за їх подання до суду, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2023 у справі № 910/12344/22 залишити без змін та поновити його дію.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржників.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 04.12.2023.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова