Рішення

від 23.11.2023 по справі 904/4193/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2023м. ДніпроСправа № 904/4193/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Криворізької міської ради (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промак" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

про стягнення безпідставно збережених коштів

Представники:

від позивача: Скляр Н.М.;

від відповідача: Рогава І.Т.

СУТЬ СПОРУ:

Криворізька міська рада звернулась з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промак" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 745456,86грн. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди земельної ділянки №2018355 від 09.10.2018, а саме в частині повернення земельної ділянки позивачу після закінчення дії договору, а відтак позивач стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:07:116:0266 фактично перебуває у користуванні відповідача. Також позивач зазначив, що між ним та відповідачем у період з 01.10.2021 по 31.12.2022 були відсутні договірні правовідносини щодо зазначеної земельної ділянки, а отже, відповідач у зазначений період користувався земельною ділянкою без укладання договору оренди земельної ділянки та не сплачуючи при цьому плату у відповідному розмірі, що у свою чергу позбавило Криворізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 31.08.2023.

29.08.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 23.08.2023, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити в позові в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що з 30.07.2019 по теперішній час відповідач користується спірною земельною ділянкою та оплачує фактичне користування земельною ділянкою в розмірі встановленому договором оренди №2018355 від 09.10.2018 (п. 18 договору). Також зазначає, що за період з 01.10.2021 по 31.12.2021 відповідачем за користування земельною ділянкою було визначено податкове зобов`язання в сумі 49151,92грн, яке було повністю сплачене, за період з 01.10.2021 по 31.12.2021 товариством за користування земельною ділянкою було визначено податкове зобов`язання в сумі 225622,51грн, яке також було повністю сплачене. Додатково зазначає, що відповідач намагався реалізувати своє право на продовження дії укладеного договору шляхом звернення із відповідною заявою до позивача, однак останнім було відмовлено у продовженні дії договору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 12.10.2023.

06.10.2023 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що за результатами проведеної перевірки дотримання умов договору, 27.06.2019 Криворізькою міською радою на адресу відповідача був направлений лист №17/18/1383 «Про врегулювання земельних відносин», в якому позивач посилаючись на інформацію Криворізького північного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області вказує, що відповідачем не в повному обсязі здійснюється декларування та сплата податкових зобов`язань з орендної плати та заборгованість становить 236670,79грн. Запропоновано у добровільному порядку погасити існуючу заборгованість та повідомити про це міську раду. Однак відповідачем не було погашено наявну заборгованість, у зв`язку з чим, рішенням Криворізької міської ради від 31.07.2019 №3961 і було відмовлено в поновленні договору.

10.10.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Відповідно до змісту наведеної заяви позивач просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промак" на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі 613843,70грн за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:07:116:0266, за період з 01.10.2021 по 31.12.2022, а також судовий збір у розмірі 9207,66грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2023 оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 02.11.2023. Зобов`язано відповідача надати до суду та направити позивачу заперечення на відповідь на відзив та з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог.

Станом на 02.11.2023 відповідач не надав заперечення на відповідь на відзив з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 прийнято до розгляду заяву Криворізької міської ради про уточнення позовних вимог. Закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 23.11.2023.

У судовому засіданні 23.11.2023 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

Земельна ділянка площею 4,2610 га з кадастровим номером 1211000000:07:116:0266, яка розташована на вулиці Івана Сірка 4, 4Б, у місті Кривий Ріг є сформованою з 25.02.2016, зазначене підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000451872023 від 14.03.2023 (а.с. 14, 15 том 1).

Окрім того, відомості щодо означеної земельної ділянки внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна №899018012110, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №278976660 від 11.10.2021 та №337465059 від 29.06.2023 (а.с. 32, 33, 34 том 1).

Рішенням Криворізької міської ради №3016 від 29.08.2018 «Про розгляд звернень юридичних осіб, яким поновлюються договори оренди земельних ділянок» Товариству з обмеженою відповідальністю "Промак" (далі - відповідач) поновлено договір оренди земельної ділянки площею 4,2610 га з кадастровим номером 1211000000:07:116:0266, яка розташована на вул. Івана Сірка 4, 4Б у Тернівському районі міста Кривого Рогу (а.с. 24-27 том 1).

09.10.2018 між Криворізькою міською радою (далі орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промак" (далі орендар, відповідач) був укладений договір оренди земельної ділянки №2018355 (далі договір) /а.с. 20-23 том 1/.

Відповідно до п. 1 договору орендодавець на підставі рішення міської ради від 29.08.2018 №3016 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (код 11.02) для розміщення комплексу будівель і споруд заводу з переробки каменю з кадастровим номером 1211000000:07:116:0266, яка розташована на вул. Івана Сірка 4, 4Б у Тернівському районі міста Кривого Рогу.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,2610га (п. 2 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 25.09.2018 №97-4-0.22-1792/165-18 становить 21345294,80грн (п. 5 договору).

Пунктом 6 договору сторони визначили, що договір укладено терміном до 29.07.2019. Після закінчення строку договору орендар, у разі належного виконання обов`язків відповідно до умов договору має переважне право на укладання договору оренди землі на новий строк. Орендар зобов`язаний повідомити орендодавця про намір поновити договір оренди земельної ділянки за два місяці (але не пізніше ніж за місяць) до спливу строку договору оренди, додавши до листа-повідомлення проект додаткової угоди. Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого орендодавцем відповідного рішення.

Згідно з п. 8 договору розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства. Орендар самостійно зобов`язується щорічно відповідно до інформації Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, опублікований в засобах масової інформації, здійснювати індексацію нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів формою, що заповнюється під час укладання або зміною умов договору чи продовження його дії.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендар зобов`язаний привести земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан. Приведення у придатний стан включає в себе благоустрій земельної ділянки (п. 16 договору).

Земельна ділянка повертається на письмову вимогу орендодавця протягом 10 (десяти) робочих днів з дати закінчення строку дії договору (п. 17 договору).

Неповернення земельної ділянки не звільняє орендаря від сплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за фактичне користування земельною ділянкою вноситься у розмірах, визначених розділом «Орендна плата» цього договору (п. 18 договору).

Як зазначає відповідач і не заперечується позивачем, ТОВ «Промак» зверталося із відповідною заявою до позивача про поновлення договору оренди.

Рішенням Криворізької міської ради від 31.07.2019 №3961 у поновленні договору оренди земельної ділянки відповідачу відмовлено (а.с. 28, 29 том 1).

Також, рішенням Криворізької міської ради від 29.09.2021 №799 відповідачу було відмовлено в надані земельної ділянки в оренду (а.с. 30, 31 том 1).

Зазначені рішення є дійсними і не скасовувались.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджено, що за відповідачем 24.04.2017 на праві приватної власності зареєстровані комплекси будівель та споруд, розташовані за адресою вулиця Івана Сірка, будинок 4 та 4Б, у місті Кривий Ріг, реєстраційні номера об`єктів нерухомого майна 123671212110 та 1236940212110 (а.с.35-37 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, відповідач у зазначений період вносив плату за користування земельною ділянкою в розмірі, встановленому в договорі оренди земельної ділянки №2018355 від 09.10.2018 в повному обсязі, про що свідчить, наявна у матеріалах справи відповідь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №53751/6/04-36-13-10-16 від 11.08.2023 (а.с. 92 том 1).

Рішенням Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728, яке набрало чинності 01.01.2016 та діяло до 31.12.2021, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яка у тому числі містить середню (базову) вартість 1 кв.м. земель міста станом на 01.01.2014 у розмірі 270,60 грн (а.с. 47 том 1).

В подальшому, рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу. З моменту набрання чинності означеного рішення, рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728 втрачає чинність (а.с. 48 том 1).

30.06.2020 Криворізькою міською радою прийнято рішення №4799 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2021 році», яким установлено, у тому числі, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. №548 (додаток 2 до рішення ), та яке набрало чинності з 01.01.2021 (а.с. 49-54 том 1).

За даними витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 21.09.2018 №279101, земельна ділянка, що використовується відповідачем за адресою: місто Кривий Ріг, вул. Івана Сірка 4, 4Б, кадастровий номер 1211000000:07:116:0266, за цільовим призначенням віднесена до секції J 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що відповідає розміру ставки орендної плати - 2,5% від нормативної грошової оцінки земель міста (рядок 11.02 в додатку 2 до рішення від 30.06.2020 №4799).

В подальшому рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 встановлено ставки плати за землю та пільги із земельного податку на території м. Кривого Рогу на 2022 рік, яке набрало чинності з 01.01.2022, та в якому ставка орендної плати для тієї ж секції J 11.02. склала 3% від нормативної грошової оцінки земель міста (рядок 11.02. в додатку 2 до рішення від 26.05.2021 №506).

Відповідно до пунктів 3.3 вказаних рішень, рішення міської ради є підставкою для унесення відповідних змін до діючих договорів оренди земельних ділянок, у тому числі за зверненням землекористувачів, якщо інше не передбачено цими договорами, з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Як зазначає позивач у період з 01.10.2021 до 31.12.2022 між Криворізькою міською радою та ТОВ "Промак" не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:07:116:0266. У зв`язку з чим позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду, в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою у розмірі 613843,70грн.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Предметом доказування у даній справі є обставини фактичного користування земельною ділянкою, сума яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки), період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За умовами частини 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстав користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 ст. 93 і ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 ст. 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України. Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Як встановлено матеріалами справи (відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) за відповідачем на праві приватної власності зареєстровані комплекси будівель та споруд, розташовані за адресою вулиця Івана Сірка, будинок 4 та 4Б, у місті Кривий Ріг (реєстраційні номера об`єктів нерухомого майна 123671212110 та 1236940212110) на земельній ділянці площею 4,2610га з кадастровим номером 1211000000:07:116:0266 (земельна ділянка промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення).

Після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки №2018355 від 09.10.2018, укладеного між Криворізькою міською радою та ТОВ «Промак», останнім, в порушення вищевказаних договірних зобов`язань, свого обов`язку щодо повернення земельної ділянки не виконано та майно позивача - земельну ділянку комунальної власності не повернуто, а відтак є підстави стверджувати, що спірна земельна ділянка не вибула з фактичного користування відповідача.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у період з 01.10.2021 до 31.12.2022 між Криворізькою міською радою та ТОВ "Промак" не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:07:116:0266.

Установлені обставини свідчать, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна у вказаний період користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, сплачуючи за користування нею кошти у розмірі зазначеним у договорі оренди землі, дія якого закінчилася.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).

Рішенням Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728, яке набрало чинності 01.01.2016 та діяло до 31.12.2021, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яка у тому числі містить середню (базову) вартість 1 кв.м. земель міста станом на 01.01.2014 у розмірі 270,60грн (а.с. 47 том 1).

В подальшому, рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу. З моменту набрання чинності означеного рішення, рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728 втрачає чинність (а.с. 48 том 1).

30.06.2020 Криворізькою міською радою прийнято рішення №4799 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2021 році», яким установлено, у тому числі, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 (додаток 2 до рішення ), та яке набрало чинності з 01.01.2021 (а.с. 49-54 том 1).

За даними витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 21.09.2018 №279101, земельна ділянка, що використовується відповідачем за адресою: місто Кривий Ріг, вул. Івана Сірка 4, 4Б, кадастровий номер 1211000000:07:116:0266, за цільовим призначенням віднесена до секції J 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що відповідає розміру ставки орендної плати - 2,5% від нормативної грошової оцінки земель міста (рядок 11.02 в додатку 2 до рішення від 30.06.2020 №4799).

В подальшому рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 встановлено ставки плати за землю та пільги із земельного податку на території м. Кривого Рогу на 2022 рік, яке набрало чинності з 01.01.2022, та в якому ставка орендної плати для тієї ж секції J 11.02. склала 3% від нормативної грошової оцінки земель міста (рядок 11.02. в додатку 2 до рішення від 26.05.2021 №506).

Отже, Криворізька міська рада, як власник сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер в наслідок користування відповідачем, без оформлення договору такою земельною ділянкою, має право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За розрахунком міської ради (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) за період з 01.10.2021 до 31.12.2022 розмір плати за землю, що залишається збереженою відповідачем без достатньої правової підстави, як фактичним користувачем земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:07:116:0266, складає в загальному розмірі 613843,70грн, а саме:

1) за період з 01.10.2021 до 31.12.2021:

21845294,80грн * 2,5% = 546132,37грн - орендна плата за рік, де 21845294,80грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.09.2018 №279101; 2,5% - річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішеннями Криворізької міської ради від 26.06.2019 №3897 та від 30.06.2020 №4799.

546132,37: 12місяців = 45 511,03грн місячна орендна плата;

45511,03грн х 3 місяця = 136 533,09грн.

З них відповідачем на цей же період сплачено 49151,91грн. Недоплаченими залишаються 87381,18грн.

2) за період з 01.01.2022 до 31.12.2022:

25069500,87грн * 3% = 752085,03грн - орендна плата за рік, де:

25069500,87грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.01.2023 №97-4-0.110.4-809/301-23; 3% - річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506.

З них відповідачем на цей же період сплачено 225622,51грн. Недоплаченими залишаються 526462,52грн.

В силу ст. 143 Конституції України, ст. 12 Податкового кодексу України, частини першої ст. 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов`язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Вказані рішення міської ради №3897 від 26.06.2019, №4799 від 30.06.2020 та №506 від 26.05.2021 є нормативними актами, були офіційно оприлюднені у визначений податковим законодавством строк, є чинними, діючими у відповідному періоді, та не скасованими у передбаченому законом порядку, а тому підлягають, у відповідності до ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», обов`язковому виконанню та застосуванню на всій території міста Кривого Рогу при здійсненні розрахунку розміру плати за землю за відповідний рік (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2022 у справі №904/4393/21).

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у сумі 613843,70грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 11181,85грн за платіжною інструкцією №103 від 20.07.2023 (а.с. 7 том 1).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивач подав уточнену позовну заяву, в якій зменшив позовні вимоги до суми 613843,70грн, то судовий збір у розмірі 1974,19грн (11181,85 (613843,70 * 1,5%) = 1974,19грн) може бути повернутий з державного бюджету за клопотання позивача.

Станом на час ухвалення рішення у справі клопотання позивача про повернення судового збору до суду не надходило, що унеможливлює вирішення цього питання.

Водночас, за змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову всі судові витрати покладаються на відповідача.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 9207,66грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промак" про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 613843,70грн задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промак" (50069, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Технічна, буд. 11, ідентифікаційний код 30949020) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд. 1, ідентифікаційний код 33974388) безпідставно збережені кошти у сумі 613843,70грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 9207,66грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 04.12.2023.

Суддя В.О. Татарчук