Постанова

від 24.04.2024 по справі 904/4193/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2024 року м. Дніпро Справа № 904/4193/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: Скляр Н.М.

від відповідача: Рогава І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Промак"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 р.

( суддя Татарчук В.О., м. Дніпро, повний текст рішення складено 04.12.2023 р. )

у справі

за позовом

Криворізької міської ради,

м. Кривий Ріг

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Промак",

м. Кривий Ріг

про стягнення безпідставно збережених коштів

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Криворізька міська рада звернулась з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промак" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 745 456,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди земельної ділянки № 2018355 від 09.10.2018 р., а саме в частині повернення земельної ділянки позивачу після закінчення дії договору, а відтак позивач стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:07:116:0266 фактично перебуває у користуванні відповідача. Також Позивач зазначив, що між ним та відповідачем у період з 01.10.2021 р. по 31.12.2022 р. були відсутні договірні правовідносини щодо зазначеної земельної ділянки, а отже, Відповідач у зазначений період користувався земельною ділянкою без укладання договору оренди земельної ділянки та не сплачуючи при цьому плату у відповідному розмірі, що у свою чергу позбавило Криворізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що з 30.07.2019 р. по теперішній час користується спірною земельною ділянкою та оплачує фактичне користування земельною ділянкою в розмірі встановленому договором оренди № 2018355 від 09.10.2018 р. ( п. 18 договору ). Також зазначає, що за період з 01.10.2021 р. по 31.12.2021 р. Відповідачем за користування земельною ділянкою було визначено податкове зобов`язання в сумі 49 151,9 2грн, яке було повністю сплачене, за період з 01.10.2021 р. по 31.12.2021 р. товариством за користування земельною ділянкою було визначено податкове зобов`язання в сумі 225 622,51 грн, яке також було повністю сплачене. Додатково Відповідач зазначив, що намагався реалізувати своє право на продовження дії укладеного договору шляхом звернення із відповідною заявою до Позивача, однак останнім було відмовлено у продовженні дії договору.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 р. у справі № 904/4193/23 позовні вимоги Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промак" про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 613 843,70 грн. задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промак" на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти у сумі 613 843,70 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 9 207,66 грн.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промак" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 р. у справі № 904/4193/23 в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з із оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, вважає, що під час розгляду справи судом було неправильно застосовано норми матеріального права ( ст. 1212 ЦК України ) та порушено норми процесуального права, що зумовило постановлення незаконного судового рішення.

При цьому Скаржник зазначає, що з 30.07.2019 р. по теперішній час ТОВ «Промак» користується спірною земельною ділянкою та оплачує фактичне користування земельною ділянку в розмірі встановленому договором оренди. Вказані обставини сторонами не заперечувались. За період з 01.10.2021 р. по 31.12.2021 р. товариством за користування земельною ділянкою було визначено податкове зобов`язання в сумі 49 151,92 грн., яке було повністю сплачене. За період з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р. товариством за користування земельною ділянкою було визначено податкове зобов`язання в сумі 225 622,51 грн., яке було повністю сплачене. Вказана обставина підтверджується даними довідки ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 53751/6/04-36-13-10-16 від 11.08.2023 р.

Скаржник наголошує на тому, що зі своєї сторони Відповідач вчинив всі необхідні дії для укладання договору оренди спірної земельної ділянки починаючи з часу закінчення строку дії попереднього договору ( 29.07.2019 р. ), але саме з вини Позивача договір оренди не укладено по теперішній час. Таким чином, в силу норм чинного законодавства, у Відповідача, як у власника майна, розташованого на земельній ділянці, виникає не тільки обов`язок оформити право користування вказаною земельною ділянкою, а й право на оформлення свого права в передбаченому законом порядку та строки. Теж саме стосується і обов`язку Позивача оформити право користування Позивача спірною земельною ділянкою шляхом винесення відповідного рішення та укладання договору оренди. Позивач вказаного свого обов`язку не виконав - не надав спірну земельну ділянку в оренду Відповідачу та відповідно не уклав з ним і договір оренди.

Відтак, на думку Скаржника, у Позивача не було підстав для звернення до суду з даним позовом в порядку ст. 1212 ЦК України з огляду на те, що саме з його вини на даний час не укладено договір оренди спірної земельної ділянки. Також у суду не було підстав для задоволення позову на підставі ст. 1212 ЦК України.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Криворізької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, міська рада посилається на те, що з огляду на встановлення обставини наявності заборгованості у ТОВ «ПРОМАК», що є порушенням істотної умови договору оренди, рішенням Криворізької міської ради від 31.07.2019 р. № 3961 йому було відмовлено в поновленні договору. Означене рішення Криворізької міської ради від 31.07.2019 р. № 3691 ТОВ «ПРОМАК» в судовому порядку не оскаржувалось та скасовано воно не було, а відтак піддавати його сумніву в рамках даного судового спору підстави відсутні. Отже відсутність між сторонами договірних правовідносин зумовлена неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань, а не діями Позивача.

Міська рада також вказує на те, що справляння Відповідачем плати за користування спірною земельною ділянкою у неналежному розмірі було встановлено і Центральним апеляційним господарським судом в рамках справи № 904/113/22, де судом апеляційної інстанції стягнуто з ТОВ «ПРОМАК» на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:07:116:0266 за період з 01.01.2020 р. по 30.09.2021 у розмірі 628 052,25 грн. А відтак, твердження ТОВ «ПРОМАК» про нібито належне, у відповідному розмірі здійснення плати за землю є безпідставним.

Крім того, міська рада зазначає про те, що відсутність заборгованості по узгодженим грошовим зобов`язанням із плати за землю ще не дає підстав вважати належним виконанням Відповідачем грошових зобов`язань, адже розмір сум податкового та/або грошового зобов`язання, що визначається ним самостійно в податковій декларації, є суто суб`єктивним та у даному конкретному спорі свідчить про неправильне обчислення ( заниження ) суми зобов`язання зі сплати за фактичне використання спірної земельної ділянки. При цьому, Відповідачем не надано як контррозрахунок, що би надав можливість визначити порядок здійснення ним розрахунку плати за землю, так і висновок податкового органу за результатом камеральної перевірки, який би підтвердив правильність визначення ТОВ «ПРОМАК» податкового зобов`язання зі сплати за землю у спірний період.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/4193/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промак" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023р. відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

15.01.2024 р. матеріали справи № 904/4193/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промак" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 р. залишено без руху, надано Апелянту строк для усунення недоліків.

Від Скаржника до суду надійшла заява щодо усунення недоліків.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 24.04.2024 р.

У судовому засіданні 24.04.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Земельна ділянка площею 4,2610 га з кадастровим номером 1211000000:07:116:0266, яка розташована на вулиці Івана Сірка 4, 4Б, у місті Кривий Ріг є сформованою з 25.02.2016 р., зазначене підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000451872023 від 14.03.2023 р. ( а. с. 14, 15 том 1 ).

Окрім того, відомості щодо означеної земельної ділянки внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна № 899018012110, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 278976660 від 11.10.2021 р. та № 337465059 від 29.06.2023 р. ( а. с. 32, 33, 34 том 1 ).

Рішенням Криворізької міської ради № 3016 від 29.08.2018 р. Про розгляд звернень юридичних осіб, яким поновлюються договори оренди земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Промак" поновлено договір оренди земельної ділянки площею 4,2610 га з кадастровим номером 1211000000:07:116:0266, яка розташована на вул. Івана Сірка 4, 4Б у Тернівському районі міста Кривого Рогу ( а. с. 24-27 том 1 ).

09.10.2018 р. між Криворізькою міською радою ( Орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промак" ( Орендар ) був укладений договір оренди земельної ділянки № 2018355 ( а. с. 20-23 том 1 ), відповідно до п. 1 якого Орендодавець на підставі рішення міської ради від 29.08.2018 р. № 3016 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення ( код 11.02 ) для розміщення комплексу будівель і споруд заводу з переробки каменю з кадастровим номером 1211000000:07:116:0266, яка розташована на вул. Івана Сірка 4, 4Б у Тернівському районі міста Кривого Рогу.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,2610 га ( п. 2 договору ).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 25.09.2018 р. № 97-4-0.22-1792/165-18 становить 21345294,80 грн ( п. 5 договору ).

Пунктом 6 договору сторони визначили, що договір укладено терміном до 29.07.2019 р. Після закінчення строку договору Орендар, у разі належного виконання обов`язків відповідно до умов договору має переважне право на укладання договору оренди землі на новий строк. Орендар зобов`язаний повідомити Орендодавця про намір поновити договір оренди земельної ділянки за два місяці ( але не пізніше ніж за місяць ) до спливу строку договору оренди, додавши до листа-повідомлення проект додаткової угоди. Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого орендодавцем відповідного рішення.

Згідно з п. 8 договору розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства. Орендар самостійно зобов`язується щорічно відповідно до інформації Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, опублікований в засобах масової інформації, здійснювати індексацію нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів формою, що заповнюється під час укладання або зміною умов договору чи продовження його дії.

Після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендар зобов`язаний привести земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан. Приведення у придатний стан включає в себе благоустрій земельної ділянки (п. 16 договору).

Земельна ділянка повертається на письмову вимогу Орендодавця протягом 10 (десяти) робочих днів з дати закінчення строку дії договору ( п. 17 договору ).

Неповернення земельної ділянки не звільняє орендаря від сплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за фактичне користування земельною ділянкою вноситься у розмірах, визначених розділом Орендна плата цього договору ( п. 18 договору ).

За твердженнням Відповідача ( не чпрочтованим Позивачем ), ТОВ Промак зверталося із відповідною заявою до Позивача про поновлення договору оренди.

Рішенням Криворізької міської ради від 31.07.2019 р. № 3961 у поновленні договору оренди земельної ділянки Відповідачу відмовлено ( а. с. 28, 29 том 1 ). Також, рішенням Криворізької міської ради від 29.09.2021 р. № 799 Відповідачу було відмовлено в надані земельної ділянки в оренду ( а. с. 30, 31 том 1 ). Зазначені рішення є дійсними.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджено, що за відповідачем 24.04.2017 р. на праві приватної власності зареєстровані комплекси будівель та споруд, розташовані за адресою вулиця Івана Сірка, будинок 4 та 4Б, у місті Кривий Ріг, реєстраційні номера об`єктів нерухомого майна 123671212110 та 1236940212110 ( а. с. 35 - 37 том 1 ).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується Позивачем, Відповідач у зазначений період вносив плату за користування земельною ділянкою в розмірі, встановленому в договорі оренди земельної ділянки № 2018355 від 09.10.2018 р. в повному обсязі, про що свідчить, наявна у матеріалах справи відповідь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 53751/6/04-36-13-10-16 від 11.08.2023 р. ( а. с. 92 том 1 ).

Рішенням Криворізької міської ради від 24.06.2015 р. № 3728, яке набрало чинності 01.01.2016 р. та діяло до 31.12.2021 р., затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яка у тому числі містить середню (базову) вартість 1 кв.м. земель міста станом на 01.01.2014 р. у розмірі 270,60 грн ( а. с. 47 том 1 ).

В подальшому, рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 р. № 523, яке набрало чинності 01.01.2022 р., затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу. З моменту набрання чинності означеного рішення, рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 р. № 3728 втрачає чинність ( а. с. 48 том 1 ).

30.06.2020 р. Криворізькою міською радою прийнято рішення № 4799 Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2021 році, яким установлено, у тому числі, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. № 548 ( додаток 2 до рішення ), та яке набрало чинності з 01.01.2021 р. ( а. с. 49-54 том 1 ).

За даними витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 21.09.2018 р. № 279101, земельна ділянка, що використовується відповідачем за адресою: місто Кривий Ріг, вул. Івана Сірка 4, 4Б, кадастровий номер 1211000000:07:116:0266, за цільовим призначенням віднесена до секції J 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що відповідає розміру ставки орендної плати - 2,5% від нормативної грошової оцінки земель міста ( рядок 11.02 в додатку 2 до рішення від 30.06.2020 р. № 4799 ).

В подальшому рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 р. № 506 встановлено ставки плати за землю та пільги із земельного податку на території м. Кривого Рогу на 2022 рік, яке набрало чинності з 01.01.2022 р., та в якому ставка орендної плати для тієї ж секції J 11.02. склала 3% від нормативної грошової оцінки земель міста ( рядок 11.02. в додатку 2 до рішення від 26.05.2021 р. № 506 ).

Відповідно до пунктів 3.3 вказаних рішень, рішення міської ради є підставою для внесення відповідних змін до діючих договорів оренди земельних ділянок, у тому числі за зверненням землекористувачів, якщо інше не передбачено цими договорами, з урахуванням вимог чинного законодавства України.

За твердженням Позивача між Криворізькою міською радою та ТОВ "Промак" у період з 01.10.2021 р. до 31.12.2022 р. не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:07:116:0266. У зв`язку з чим Позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду, в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з Відповідача безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою у розмірі 613 843,70 грн.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

За умовами частини 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстав користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 ст. 93 і ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 ст. 4 Податкового кодексу України ( далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою ( підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 ст. 14 ПК України ).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 ст. 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 р. у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, як слушно зазначив суд першої інстанції - фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України. Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Як встановлено матеріалами справи ( відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ) за Відповідачем на праві приватної власності зареєстровані комплекси будівель та споруд, розташовані за адресою АДРЕСА_1 та 4Б, у місті Кривий Ріг ( реєстраційні номера об`єктів нерухомого майна 123671212110 та 1236940212110 ) на земельній ділянці площею 4,2610 га з кадастровим номером 1211000000:07:116:0266 ( земельна ділянка промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення ).

Після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки № 2018355 від 09.10.2018 р., укладеного між Криворізькою міською радою та ТОВ Промак, останнім, в порушення вищевказаних договірних зобов`язань, свого обов`язку щодо повернення земельної ділянки не виконано та земельну ділянку комунальної власності Позивачу не повернуто, а відтак спірна земельна ділянка не вибула з фактичного користування Відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, між Криворізькою міською радою та ТОВ "Промак" у період з 01.10.2021 р. до 31.12.2022 р. не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:07:116:0266.

Установлені обставини свідчать, що Відповідач як власник об`єкта нерухомого майна у вказаний період користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, сплачуючи за користування нею кошти у розмірі зазначеним у договорі оренди землі, дія якого закінчилася.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово виснував, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України ( пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 р. у справі № 910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 р. у справі № 905/1680/20 ).

Рішенням Криворізької міської ради від 24.06.2015 р. № 3728, яке набрало чинності 01.01.2016 р. та діяло до 31.12.2021 р., затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яка у тому числі містить середню (базову) вартість 1 кв.м. земель міста станом на 01.01.2014 р. у розмірі 270,60 грн ( а. с. 47 том 1 ).

В подальшому, рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 р. № 523, яке набрало чинності 01.01.2022 р., затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу. З моменту набрання чинності означеного рішення, рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 р. № 3728 втрачає чинність ( а. с. 48 том 1 ).

30.06.2020 р. Криворізькою міською радою прийнято рішення № 4799 Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2021 році, яким установлено, у тому числі, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. № 548 ( додаток 2 до рішення ), та яке набрало чинності з 01.01.2021 р. ( а. с. 49-54 том 1 ). За даними витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 21.09.2018 р. № 279101, земельна ділянка, що використовується відповідачем за адресою: місто Кривий Ріг, вул. Івана Сірка 4, 4Б, кадастровий номер 1211000000:07:116:0266, за цільовим призначенням віднесена до секції J 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що відповідає розміру ставки орендної плати - 2,5% від нормативної грошової оцінки земель міста ( рядок 11.02 в додатку 2 до рішення від 30.06.2020 р. № 4799).

В подальшому рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 р. № 506 встановлено ставки плати за землю та пільги із земельного податку на території м. Кривого Рогу на 2022 рік, яке набрало чинності з 01.01.2022 р., та в якому ставка орендної плати для тієї ж секції J 11.02. склала 3% від нормативної грошової оцінки земель міста ( рядок 11.02. в додатку 2 до рішення від 26.05.2021 р. № 506).

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що Криворізька міська рада, як власник сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер в наслідок користування відповідачем, без оформлення договору такою земельною ділянкою, має право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За розрахунком міської ради ( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог ) за період з 01.10.2021 р. до 31.12.2022 р. розмір плати за землю, що залишається збереженою відповідачем без достатньої правової підстави, як фактичним користувачем земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:07:116:0266, складає в загальному розмірі 613 843,70 грн, а саме:

1) за період з 01.10.2021 р. до 31.12.2021 р.: 21 845 294,80 грн * 2,5% = 546 132,37 грн - орендна плата за рік, де 21 845 294,80 грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.09.2018 р. № 279101; 2,5% - річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішеннями Криворізької міської ради від 26.06.2019 р. № 3897 та від 30.06.2020 р. № 4799. 546 132,37 грн : 12 місяців = 45 511,03 грн місячна орендна плата; 45 511,03 грн х 3 місяця = 136 533,09 грн. З них Відповідачем на цей же період сплачено 49 151,91грн. Недоплаченими залишаються 87 381,18 грн.

2) за період з 01.01.2022 р. до 31.12.2022 р.: 25 069 500,87 грн * 3% = 752 085,03 грн - орендна плата за рік, де: 25 069 500,87 грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.01.2023 р. № 97-4-0.110.4-809/301-23; 3% - річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 р. № 506. З них Відповідачем на цей же період сплачено 225 622,51 грн. Недоплаченими залишаються 526 462,52 грн.

В силу ст. 143 Конституції України, ст. 12 Податкового кодексу України, частини першої ст. 69 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов`язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Вказані рішення міської ради № 3897 від 26.06.2019 р. , № 4799 від 30.06.2020 р. та № 506 від 26.05.2021 р. є нормативними актами, були офіційно оприлюднені у визначений податковим законодавством строк, є чинними, діючими у відповідному періоді, та не скасованими у передбаченому законом порядку, а тому підлягають, у відповідності до ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, обов`язковому виконанню та застосуванню на всій території міста Кривого Рогу при здійсненні розрахунку розміру плати за землю за відповідний рік (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2022 у справі №904/4393/21).

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів у сумі 613 843,70 грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промак".

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промак" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023р. у справі № 904/4193/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.04.2024 р.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус

Суддя М.О. Дармін