Рішення
від 29.11.2023 по справі 904/5050/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2023м. ДніпроСправа № 904/5050/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Матвєєнко Г.М.;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Міністерства оборони України (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" (м.Жовті Води Дніпропетровської області)

про стягнення штрафних санкцій на підставі договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/292 від 04.07.2022 у загальному розмірі 1 044 504 грн. 13 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" (далі - відповідач) штрафні санкції на підставі договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/292 від 04.07.2022 у загальному розмірі 1 044 504 грн. 13 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 371 598 грн. 23 коп. - пеня;

- 524 991 грн. 60 коп. - штраф на підставі пункту 7.3.2. договору;

- 147 914 грн. 30 коп. - штраф на підставі пункту 7.3.7. договору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/292 від 04.07.2022 в частині повної та своєчасної поставки товару, внаслідок чого у позивача виникло право нарахування штрафних санкцій за допущене прострочення. Так, на підставі пункту 7.3.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки за загальний період прострочення з 01.10.2022 по 31.03.2023 в сумі 371 598 грн. 23 коп. На підставі пункту 7.3.2. договору позивач розрахував та заявив до стягнення з відповідача штраф за прострочення понад 30 днів у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно поставленого товару в сумі 524 991 грн. 60 коп. На підставі пункту 7.3.7. договору позивач розрахував та заявив до стягнення з відповідача штраф у розмірі 20% від суми договору у розмірі 147 914 грн. 30 коп.

Також позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 25.09.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.10.2023.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 50559/23 від 04.10.2023), в якій він просить суд надати можливість представнику відповідача прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно з інформацією, наданою відділом інформаційно-технічного забезпечення Господарського суду Дніпропетровської області, 11.10.2023 о 12:00 год. була відсутня технічна можливість провести судове засідання в режимі відеоконференції, у зв`язку з наявністю справ, призначених до розгляду у залах Господарського суду Дніпропетровської області на 11.10.2023 о 12:00 год. (зайнятістю залів судових засідань обладнаних відповідними технічними засобами).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 05.10.2023 у задоволенні заяви відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду було відмовлено.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 50733/23 від 05.10.2023), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на таке:

- у відповідності до пункту 8.1. договору, статті 617 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання договору, а саме знищення внаслідок бойових дій, виробничих потужностей виконавця, партії (партій) товару тощо;

- у відповідності до пункту 8.2. договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі;

- згідно з пунктом 8.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є сертифікат, який виданий Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними Торгово-промисловими палатами України;

- у пункті 8.4. договору зазначено, що сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов`язків за договором, якщо доведуть, що воно було викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникла після укладання договору та стороною було дотримано умови пунктів 8.1. -8.3. договору;

- під час оголошення на території України військового стану та триваючої збройної агресії РФ проти України, РФ почала активно використовувати ракети та дрони для здійснення постійних масованих ракетних та дронових обстрілів території України, особливо Дніпропетровської області. З метою збереження життя та здоров`я персоналу виконавця, увесь персонал під час оголошення повітряної тривоги направлявся до найближчого бомбосховища, що в свою чергу унеможливлювало здійснення господарської діяльності. Враховуючи характер та кількість ракетних та дронових атак, які змінилися та посилилися після укладання цього договору, то цей фактор являється таким, який виник після укладання договору, на який жодна із сторін вплинути не має можливості, у зв`язку з чим замовнику було надіслано лист № 3009-01 від 30.09.2022 про виникнення форс-мажорних обставин;

- не звертаючи увагу на триваючі ракетні атаки та велику кількість повітряних тривог, виконавець протягом всього часу дії договору здійснював поставку товару, в кількості, яку фактично міг виготовляти з урахуванням існуючих форс-мажорних обставин, а саме: на дату закінчення терміну дії договору (31.12.2023) виконавець поставив товар в кількості 2 645 комплектів із 3000, решту 355 комплектів виконавець не мав можливості поставити оскільки у відповідності до пункту 11.2. договору після 31.12.2022 товар не підлягає постачанню замовнику за договором, документи визначені в пункті 3.4. договору замовником не приймаються та повертаються постачальнику без реалізації;

- виникнення форс-мажорних обставин підтверджується Сертифікатом № 3000-23-1594 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який був виданий відповідною Торгово-промисловою палатою, яким зазначено, що у ТОВ "Центр промислових технологій та експертиз" виникли форс-мажорні обставини під час виконання умов договору №286/3/22/292 від 04.07.2022 з 26.09.2022 та тривають по теперішній час. Таким чином, виконавець здійснював постачання товару протягом всього терміну дії договору до 31.12.2022, що в свою чергу не може свідчити про той факт, що виконавець в односторонньому порядку відмовився від виконання цього договору;

- у разі прийняття рішення про односторонню відмову від виконання умов договору, постачальник міг застосувати положення пункту 9.1. договору та розірвати договір, оскільки дія обставин непереборної сили тривала більш ніж 30 днів. Окрім того, у відповідності до пункту 11.2. договору після закінчення терміну дії договору (пункт 11.1. договору - до 31.12.2022), товар визначений в пункті 1.3. не підлягає постачанню замовнику за договором, документи, визначені в пункті 3.4. договору, замовником не приймаються та повертаються постачальнику без реалізації. Отже, спираючись на вище викладе, постачальник виконав всі умови договору, приклав всіх зусиль щоб здійснити поставку товару протягом дії договору, але в силу форс-мажорних обставин, які підтверджуються відповідним сертифікатом, неналежно виконав умови договору, що в свою чергу на підставі до пункту 8.1. договору звільняє постачальника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання за цим договором;

- на підтвердження наведених вище фактів, відповідач надає до суду: лист № 2209-01 від 22.09.2022, яким відповідач просить позивача продовжити термін виконання умов договору у зв`язку із ускладненням виробничих процесів через дію військового стану; лист від позивача № 286/3848 від 04.10.2022, яким позивач просить підтвердити виникнення обставин непереборної сили; лист № 3009-01 від 30.09.2022, яким відповідач на виконанням умов договору повідомляє про факт виникнення форс-мажорних обставин (поданий протягом 5 днів з моменту виникнення обставин, які унеможливлюють виконання умов договору в терміни); службова записка майстра виробництва від 01.08.2022, якою останній інформує про ускладнення виробничих процесів через постійні повітряні тривоги; службова записка майстра виробництва від 26.09.2022, якою останній інформує про ускладнення виробничих процесів через постійні повітряні тривоги; інструкція (алгоритм) дій за сигналами оповіщення "Увага всім", повітряна тривога ТОВ "Центр промислових технологій та експертиз", якою встановлено порядок дій працівників при оголошенні повітряної тривоги та місце розташування найближчого укриття на час затвердження цієї інструкції; інструкція (алгоритм) дій за сигналами оповіщення "Увага всім", "Повітряна тривога" для працівників ТОВ "Центр промислових технологій та експертиз" розроблена у відповідності до вимог Інструкції затвердженої наказом № 19/к від 01.03.2022; лист № 15/12-1 від 15.12.2022 до Жовтоводської міської територіальної громади щодо порядку оповіщення про повітряну тривогу; лист № 2/4-2166-01-13 від 21.12.2022, яким роз`яснюється що у разі оголошення повітряної тривоги в Дніпропетровській області, то в м. Жовті Води також оголошується повітряна тривога; лист № 14/11-1 від 14.11.2022 до Жовтоводської міської територіальної громади щодо надання графіків відключення електроенергії та актуалізації інформації щодо наявності найближчих укриттів; лист № 2/4-2069-01-13 від 05.12.2022, яким роз`яснюється що графік відключення електроенергії встановлюється оператором розподілення, також було повідомлено, що поруч із виробництвом з`явилося укриття; лист № 2811-01 від 28.11.2022, яким відповідач повторно повідомляє про факт виникнення форс-мажорних обставин; Сертифікат Київської ТПП № 3000-23-1594 від 03.04.2023 про форс-мажорні обставини, які унеможливлюють виконання робіт за договором № 286/3/22/292 від 04.07.2022. Таким чином, наведене вище підтверджує факт виникнення форс-мажорних обставин після укладання договору (РФ розпочало активно обстрілювати енергетичну інфраструктуру України з вересня 2022 року), відстежується прямий причинно-наслідковий зв`язок між виниклими обставинами та затримкою виконання умов договору (задля забезпечення безпеки життя працівників, останні у разі оголошення повітряної тривоги зобов`язані вимкнути всі ткацькі станки, електропостачання та інші прилади, та негайно покинути територію виробництва та пройти у найближче укриття, яке станом на момент виконання договору знаходилося за адресою: м. Жовті води, вул. Гагаріна 2 (зазначено в 1.2.2. Інструкції затвердженої наказом № 19/к від 01.03.2022), що в свою чергу знаходиться на відстані 650 метрів від місця виробництва, яке розташовано за адресою: м. Жовті Води, вул.І. Богуна 2, що потребує відповідного часу, також після повернення до виробництва необхідний час на запуск виробництва, окрім того, також на час виконання робіт суттєво вплинуло відключення електроенергії, яке мало системний характер через обстріли енергетичної інфраструктури України), зазначені факти на виконання умов договору підтвердженні відповідним Сертифікатом ТПП;

- відповідач звертає увагу, що не зважаючи на складні умови, він не відмовився від виконання договору, а здійснював пошив товару протягом дії договору, що не може свідчити про односторонню відмову від договору, та про факт повного невиконання умов договору.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 51731/23 від 10.10.2023), в якому він просить суд відкласти розгляд справи, у зв`язку з участю представника позивача в іншому судовому провадженні.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 51747/23 від 10.10.2023), в якій він просить суд надати можливість представнику відповідача приймати участь у наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 51749/23 від 10.10.2023), в якій він просить провести підготовче засідання, яке призначене на 11.10.2023, без участі представника відповідача.

У підготовче засідання 11.10.2023 представники позивача та відповідача не з`явились, при цьому, судом були враховані клопотання позивача про відкладення розгляду справи та клопотання відповідача про проведення судового засідання без участі його представника, які були задоволені судом.

Крім того, за відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 11.10.2023 підготовче засідання було відкладено на 08.11.2023; заяви позивача та відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів були задоволені судом.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 53255/23 від 18.10.2023), в якій він просить суд поновити строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- договір між сторонами було укладено 04.07.2022, в період ведення бойових дій на території України. Отже, на момент укладення сторонами договору по всій території України вже було введено воєнний стан, у зв`язку з чим відповідач міг та повинен був передбачити негативні наслідки, які можуть виникнути, та пов`язані з цим;

- 22.09.2022 відповідачем було направлено лист № 2209-01 до Міністерства оборони України в особі Департаменту державних закупівель Міністерства оборони України щодо перенесення строків постачання індивідуального обмундирування згідно з договором №286/3/22/292 від 07.07.2022, в якому зазначено, що продовженням воєнного стану ускладнилася ситуація із закупівлею тканини та фурнітури необхідної для виробництва предмета договору, та вказано, що документальним підтвердженням об`єктивних обставин є продовження військового стану;

- 30.09.2022 відповідачем було направлено лист № 3000-01 до Міністерства оборони України в особі Департаменту державних закупівель Міністерства оборони України, в якому він зазначив, що у постачальника виникли форс-мажорні обставини, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації та Covid 19, та вказано, що відповідні докази будуть надані додатково. Повідомлення здійснено в останній день виконання зобов`язань з поставки товару;

- 04.10.2022 за вих. № 286/3848 Міністерством оборони було повідомлено ТОВ "Центр промислових технологій та експертиз", що відповідно до пунктів 8.2. та 8.3. договору, та статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", сторона що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше 5-ти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є сертифікат, який виданий Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними Торгово-промисловими палатами України. Для розгляду питання щодо перенесення термінів постачання за договором через обставини непереборної сили, необхідно надати документи, які відповідають умовам укладеного договору та вимогам законодавства України, сертифікат Торгово-промислової палати України. Проте, відповідачем не було надано до Міністерства оборони України відповідних документів на підтвердження форс-мажорних обставин, щоб продовжити терміни виконання зобов`язань. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 3000-23-1594 від 03.04.2023, виданий лише через 6 місяців після звернення постачальника за продовженням термінів виконання зобов`язань. В даному Сертифікаті зазначено, "на № б/н від 20.03.2023", тобто відповідач звернувся до Київської торгово-промислової палати лише 20.03.2023, через майже 3 місяці після закінчення договору (договір діяв до 31.12.2022). В Сертифікаті зазначено, що період настання форс-мажорних обставин 26.09.3033, тобто форс-мажорні обставини згідно з Сертифікатом настали у відповідача за 5 днів до кінцевої дати виконання зобов`язань за договором (поставку товару необхідно було виконати до 30.09.2022);

- в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.07.2021 по справі № 912/3323/20);

- відповідач у відзиві зазначає, що листом від 28.11.2022 за вих. №2811-01 повторно повідомив про факт виникнення форс-мажорних обставин. Проте, у вказаному листі посилається на договір № 286/3/22/316 від 12.08.2022 про поставку костюму спеціального зимового, вид 3, який не має жодного відношення до даного судового спору;

- відповідач на підтвердження форс-мажорних обставин надає Інструкцію (алгоритм) дій за сповіщення сигналами оповіщення "Увага всім", Повітряна тривога ТОВ "Центр промислових технологій та експертиз", якою встановлено порядок дій працівників при оголошенні повітряної тривоги та місце найближчого укриття на час затвердження цієї інструкції, затверджена 10.03.2022, тобто відповідач за 4 місяці до підписання договору вже розумів та міг передбачити негативні наслідки пов`язані з цим;

- щодо службових записок майстра виробництва від 01.08.2022 та від 26.09.2022, то позивач вважає, що вони не можуть бути взяті до уваги, адже згідно з статистичними даними щодо кількості Повітряних тривог в Дніпропетровській області, то за період з 24.02.2022 по 07.07.2022 їх кількість складає - 698, а з 04.07.2022 по 30.09.2022 (період виконання зобов`язань за договором) - 427.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 55380/23 від 31.10.2023), в яких він просить суд не брати до уваги при розгляді справи подану позивачем відповідь на відзив на позовну заяву, посилаючись на таке:

- відповідач здійснив всі передбачені договором та законом дії для виконання своїх зобов`язань, не відмовився від їх виконання навіть в умовах виниклих форс-мажорних обставин;

- в договорі наявний розділ № 8 "Обставини непереборної сили та їх документальне підтвердження" відповідно до якого умовою для звільнення від відповідальності за невиконання чи несвоєчасне виконання умов договору є настання форс-мажорних обставин, які підтверджуються сертифікатом виданим торгово-промисловою палатою, інших умов не встановлено;

- відповідач вивчив наданий раніше лист, та повідомляє, що він наданий помилково, але цим листом підтверджується той факт, що окрім договору який є предметом цього спору, відповідач виконує інші договори в тому числі й для позивача, що в свою чергу додатково підтверджує той факт, що в стислий проміжок часу між повітряними тривогами здійснюється виконання зобов`язань окрім цього договору ще й по іншим;

- посилання позивача на той факт, що інструкція була створена за 4 місяці до підписання договору, не може трактуватися як розуміння того, що відповідач міг передбачити негативні наслідки, пов`язані з проведенням бойових дій, оскільки зазначена інструкція була розроблена через той факт, що повітряні тривоги були з першого дня повномасштабного вторгнення, але саме форс-мажорні обставини виникли через непередбачувану зміну характеру атак. Також, щодо службових записок майстра та кількості годин повітряних тривог, повідомляємо, що зазначений факт був ретельно вивчений Торгово-промисловою палатою, що безпосередньо слугувало однією із підстав для видачі Сертифіката Київської Торгово-промислової палати № 3000-23-1594 від 03.04.2023. Таким чином, наведена інформація у відзиві на позовну заяву та надані документи підтверджують факт виникнення форс-мажорних обставин після укладання договору, відстежується прямий причинно-наслідковий зв`язок між виниклими обставинами та затримкою виконання умов договору, зазначені факти на виконання умов договору підтвердженні відповідним Сертифікатом Торгово-промислової палати, у зв`язку з чим всі пункти у відповіді на відзив, не застосовуються до цієї справи;

- відповідач звертає увагу на те, що позивач подав відповідь на відзив 18.10.2023, а відзив був поданий 05.10.2023 через систему "Електронний суд", яка доставляє судові документи сторонам миттєво, тобто відповідь на відзив подана через 13 днів після отримання відзиву, що в свою чергу є порушенням термінів встановлених ухвалою про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 25.09.2023.

У підготовче засідання 08.11.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні представники позивача та відповідача повідомили, що ними повідомлені суду всі обставини справи, які їм відомі; надані всі докази, на які вони посилаються; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, а також позивачем та відповідачем подані всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим представники позивача та відповідача підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 08.11.2022 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 08.11.2023 підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 22.11.2023.

У судове засідання 22.11.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засідання 22.11.2023 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.

У судовому засідання 29.11.2023 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

При цьому, з приводу долучення до матеріалів справи доказів, а також заяв по суті справи з порушенням строків, визначених нормами Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає таке.

В даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.

У судовому засіданні 22.11.2023 (перед стадією судові дебати) протокольно оголошувалась перерва до 29.11.2023.

У судове засідання 29.11.2023 з`явився представник позивача; представник відповідача у вказане судове засідання не з`явився, причин нез`явлення суду не повідомив, про день, час та місце судового засіданні був повідомлений належним чином, що підтверджується участю представника відповідача у попередньому судовому засіданні, в якому дата наступного судового засідання була узгоджена з представниками обох сторін.

У даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 29.11.2023 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 29.11.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, наявність прострочення поставки та/або недопоставки товару, правомірність заявлених до стягнення пені та штрафів.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 04.07.2022 між Міністерством оборони України (далі - замовник, покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" (далі - постачальник, відповідач) було укладено договір про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/292 (далі - договір, а.с.13-20), за умовами пункту 1.1. якого предметом договору є індивідуальне обмундирування (35810000-5) (костюм спеціальний літній, вид 3, тип 1, з тканини без обробки). У пунктах 11.1., 11.2. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і дає до 31.12.2022 (включно). Після закінчення терміну дії договору, товар визначений в пункті 1.3. договору не підлягає постачанню замовнику за договором, документи визначені пунктом 3.4. договору, замовником не приймаються та повертаються постачальнику без реалізації.

Відповідно до пункту 13.1. договору невід`ємною частиною договору є:

1) рознарядка Міністерства оборони України за специфікацією на 1-му аркуші (а.с.21);

2) ростовка Міністерства оборони України за специфікацією на 2-х аркушах (а.с.22-23);

3) калькуляція ціни товару ТОВ "Центр технологій " на 1-му аркуші (а.с.24).

У пунктах 11.1., 11.2. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і дає до 31.12.2022 (включно). Після закінчення терміну дії договору, товар визначений в пункті 1.3. договору не підлягає постачанню замовнику за договором, документи, визначені пунктом 3.4. договору, замовником не приймаються та повертаються постачальнику без реалізації.

Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 1.2. договору постачальник зобов`язується у 2022 році поставити замовнику товар в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.

У пункті 1.3. договору визначено, що номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно з якими виготовляється товар, терміни виконання договору, визначаються специфікацією, згідно з якою визначено наступне:

- найменування товару: індивідуальне обмундирування (35810000-5) (костюм спеціалізований літній, вид 3, тип 1, з тканини без обробки);

- строки (терміни постачання) - до 30.09.2022 включно;

- загальна кількість, яку необхідно поставити за договором - 3 000;

- загальна вартість (ціна) товару з ПДВ - 7 499 880 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 2.1. договору ціна договору становить 7 499 880 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1 249 980 грн. 00 коп. за загальним фондом.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Умовами пункту 4.1. договору визначено, що товар постачається на об`єднані центри забезпечення замовника (далі - одержувач товару) власними силами постачальника та за рахунок постачальника згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами. Строки (термін) поставки товару визначений в специфікації договору у пункті 1.3. договору.

Таким чином, судом встановлено, що граничним строком поставки товару, узгодженого у пункті 1.3. договору, на загальну суму 7 499 880 грн. 00 коп., є 30.09.2022.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, відповідачем у період з 03.10.2022 по 28.12.2022 було частково поставлено позивачу товар, узгоджений у пункті 1.3. договору, відповідно до наступних Актів приймання-передачі військового майна:

- відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № Р-1212 від 11.10.2022 було поставлено товар (костюм спеціальний літній, вид 3, тип 1 з тканини без обробки) у кількості 200 штук на суму 499 992 грн. 00 коп. (а.с. 25-26);

- відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № Р-1212 від 11.10.2022 було поставлено товар (костюм спеціальний літній, вид 3, тип 1 з тканини без обробки) у кількості 220 штук на суму 549 991 грн. 20 коп. (а.с. 27-28);

- відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № Р-1370 від 24.10.2022 було поставлено товар (костюм спеціальний літній, вид 3, тип 1 з тканини без обробки) у кількості 250 штук на суму 624 990 грн. 00 коп. (а.с. 29-30);

- відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № Р-1474 від 31.10.2022 було поставлено товар (костюм спеціальний літній, вид 3, тип 1 з тканини без обробки) у кількості 250 штук на суму 624 990 грн. 00 коп. (а.с. 31-32);

- відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № Р-1591 від 09.11.2022 було поставлено товар (костюм спеціальний літній, вид 3, тип 1 з тканини без обробки) у кількості 200 штук на суму 499 992 грн. 00 коп. (а.с. 33-34);

- відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № Р-1685 від 17.11.2022 було поставлено товар (костюм спеціальний літній, вид 3, тип 1 з тканини без обробки) у кількості 200 штук на суму 499 992 грн. 00 коп. (а.с. 35-36);

- відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № Р-1876 від 05.12.2022 було поставлено товар (костюм спеціальний літній, вид 3, тип 1 з тканини без обробки) у кількості 250 штук на суму 624 990 грн. 00 коп. (а.с. 37-38);

- відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № Р-1945 від 12.12.2022 було поставлено товар (костюм спеціальний літній, вид 3, тип 1 з тканини без обробки) у кількості 80 штук на суму 199 996 грн. 80 коп. (а.с. 39-40);

- відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № Р-2044 від 19.12.2022 було поставлено товар (костюм спеціальний літній, вид 3, тип 1 з тканини без обробки) у кількості 80 штук на суму 199 996 грн. 80 коп. (а.с. 41-52);

- відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № Р-2124 від 23.12.2022 було поставлено товар (костюм спеціальний літній, вид 3, тип 1 з тканини без обробки) у кількості 180 штук на суму 449 992 грн. 80 коп. (а.с. 43-44);

- відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № Р-2202 від 28.12.2022 було поставлено товар (костюм спеціальний літній, вид 3, тип 1 з тканини без обробки) у кількості 210 штук на суму 524 991 грн. 60 коп. (а.с. 45-46).

Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору (пунктом 1.3. договору), відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаними вище Актами приймання-передачі військового майна, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем Актів приймання-передачі військового майна, які є первинними обліковими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище вказаних Актах приймання-передачі військового майна, прийнято у відповідача без будь-яких зауважень до їх оформлення.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу обсягу та факту отримання товару за зазначеними Актами приймання-передачі військового майна позивачем також не заявлено.

Як убачається з матеріалів справи, та визнається обома сторонами, на виконання умов договору відповідачем було поставлено 2 645 комплектів індивідуального обмундирування, отже недопоставленим є обсяг товару - 355 комплектів. Крім того, обсяг товару у 2 120 комплектів індивідуального обмундирування поставлений відповідачем із простроченням, оскільки, як було вказано вище, граничним строком поставки товару було 30.09.2022.

Отже, позовні вимоги у даній справі обґрунтовані порушенням відповідачем (постачальником) зобов`язань за договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/292 від 04.07.2022 в частині повної та своєчасної поставки товару, внаслідок чого у позивача виникло право нарахування штрафних санкцій за допущене прострочення. Так, на підставі пункту 7.3.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки за загальний період прострочення з 01.10.2022 по 31.03.2023 в сумі 371 598 грн. 23 коп. На підставі пункту 7.3.2. договору позивач розрахував та заявив до стягнення з відповідача штраф за прострочення понад 30 днів у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно поставленого товару в сумі 524 991 грн. 60 коп. На підставі пункту 7.3.7. договору позивач розрахував та заявив до стягнення з відповідача штраф у розмірі 20% від суми договору у розмірі 147 914 грн. 30 коп. Відповідач із наявністю підстав для стягнення штрафних санкцій не погоджується, вважає, що у даному випадку мають місце форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), факт існування яких засвідчений Сертифікатом Київської Торгово-промислової палати № 3000-23-1594. Вказане і є причиною спору у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на норми статті 525 Цивільного кодексу України та умови договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи, що між сторонами не було в належний спосіб оформлено досягнення згоди та внесення змін до умов договору в частині строку поставки товару, товар підлягав поставці у визначений в пункті 1.3. договору строк, а саме: до 30.09.2022, граничним строком поставки товару на суму 7 499 880 грн. 00 коп., є 30.09.2022.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до вказаних вимог, відповідачем були долучені до матеріалів справи докази, які, на думку відповідача, підтверджуються виникнення за договором форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Так, листом № 2209-01 від 22.09.2022 відповідач просив позивача продовжити термін виконання умов договору, у зв`язку із ускладненням виробничих процесів через дію військового стану.

На вказаний лист позивачем було надано відповідь - лист № 286/3848 від 04.10.2022, яким позивач просив підтвердити виникнення обставин непереборної сили (а.с.75).

Так, у матеріалах справи наявний Сертифікат № 3000-23-1594, виданий Київською Торгово-промисловою палатою 03.04.2023, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" у термін до 30.09.2022 щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: щодо постачання товару - індивідуального обмундирування (35810000-5) (костюм спеціальний літній, вид 3, тип 1, з тканини без обробки) в частині 2 475 штук костюмів, у термін - до 30.09.2022, за договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/292 від 04.07.2022, укладеним з Міністерством оборони України, які унеможливили його виконання у зазначений термін; період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): дата настання - 26.09.2022; дата закінчення - тривають на 03.04.2023 (а.с.83).

З приводу обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву та запереченнях, щодо наявності форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

У статті 44 Господарського кодексу України зазначено, що одним з принципів підприємницької діяльності є комерційний ризик.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У розділі 8 договору визначені обставини непереборної сили та їх документальне підтвердження, а саме:

- сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання договору, а саме: знищення внаслідок бойових дій, виробничих потужностей виконавця, партії (партій) товару тощо (пункт 8.1. договору);

- сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом 5-ти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. У разі не повідомлення у строк, який визначений у пункті 8.2. договору, у письмовій формі іншої сторони про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої розділом VII договору, навіть при наявності відповідного сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними Торгово-промисловими палатами України (пункт 8.2. договору);

- доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат, який виданий Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними Торгово-промисловими палатами України (пункт 8.3. договору);

- сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов`язків за договором, якщо доведуть, що воно було викликане неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникла після укладення договору та стороною було дотримано умови пункту 8.1.-8.3. договору (пункт 8.4. договору);

- невиконання або неналежне виконання постачальником пунктів 8.1.-.8.3. договору позбавляє останнього права на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язань (пункт 8.5. договору);

- продовження строків (термінів) виконання зобов`язань за договором у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили можливо лише при виконанні постачальником пунктів 8.1.-8.3. договору (пункт 8.6. договору);

- замовник звільняється від відповідальності та відшкодування збитків постачальнику за несвоєчасну сплату за поставлений товар у разі ненадходження коштів на рахунки замовника на зазначені цілі та/або з інших об`єктивних причин (заблоковані рахунки, тимчасово не працюють органи казначейства тощо), що підтверджується довідкою, яка видається відповідним державним органом (пункт 8.7. договору).

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Як було зазначено вище, у матеріалах справи наявний Сертифікат № 3000-23-1594, виданий Київською Торгово-промисловою палатою 03.04.2023, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" у термін до 30.09.2022 щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: щодо постачання товару - індивідуального обмундирування (35810000-5) (костюм спеціальний літній, вид 3, тип 1, з тканини без обробки) в частині 2 475 штук костюмів, у термін - до 30.09.2022, за договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/292 від 04.07.2022, укладеним з Міністерством оборони України, які унеможливили його виконання у зазначений термін; період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): дата настання - 26.09.2022; дата закінчення - тривають на 03.04.2023 (а.с.83).

При цьому, у пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Враховуючи положення законодавства щодо форс-мажорних обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/292 від 04.07.2022, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Слід наголосити, що воєнний стан в Україні введено 24.02.2022, а договір між сторонами укладено 04.07.2022, отже більше, ніж через 4 місяці після введення воєнного стану, таким чином обставини щодо воєнних дій, ракетних обстрілів та атак дронами вже існували станом на момент укладення договору. Судом критично розцінюється посилання відповідача та зміну воєнної обстановки з моменту укладення договору до моменту настання граничного терміну поставки (з 04.07.2022 по 30.09.20220) та зміну тактики ведення бойових дій, оскільки, на думку суду, найскладніші часи були саме на початку військової агресії, за перші місяці війни було окуповано велику частину території України, і саме у подальшому ситуація у воєнному плані покращилася та суб`єкти господарювання пристосувалися до ведення господарської діяльності в умовах воєнного стану.

Судом також критично розцінюються долучені до матеріалів справи відповідачем листи, службові записки та Інструкції, оскільки, як було вказано вище, всі ці обставини, на які посилається відповідач, вже існували на момент укладення договору - 04.07.2022.

Більше того, судом критично розцінюється наданий відповідачем Сертифікат № 3000-23-1594, виданий Київською Торгово-промисловою палатою 03.04.2023, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз", які виникли 26.09.2022 та тривають на 03.04.2023, оскільки, як убачається з матеріалів справи у період з 03.10.2022 по 28.12.2022 відповідач частково поставив товар позивачу, отже обставини, на які посилається відповідач, та які відображені у Сертифікаті № 3000-23-1594 не є невідворотними та такими, що об`єктивно унеможливили виконання відповідачем свого обов`язку.

Слід також відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку відповідач не надав доказів, що саме існування воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором у встановлений строк.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути відповідальності за допущене прострочення поставки товару.

Відтак, аргументи відповідача судом відхиляються.

Доказів на підтвердження повної поставки товару за договором на суму 7 499 880 грн. 00 коп., а саме: залишку - 355 комплектів індивідуального обмундирування на суму 739 571 грн. 50 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності прострочення, шляхом надання належних доказів, не спростував. Також відповідачем під час розгляду справи судом не заперечувався факт поставки товару в обсязі 2 120 комплектів індивідуального обмундирування на суму 5 299 915 грн. 20 коп. із простроченням.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, відповідно до умов пункту 7.3.2. договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни договору (пункт 2.1.).

Крім того, пунктом 7.3.7. договору передбачено, що у разі односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань по договору, постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від суми договору. Крім того, постачальник повертає замовнику отриману попередню оплату, якщо така попередня оплата була здійснена.

Враховуючи вказане, за прострочення виконання зобов`язання щодо поставки товару, на підставі пункту 7.3.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки за загальний період прострочення з 01.10.2022 по 31.03.2023 в сумі 371 598 грн. 23 коп.

На підставі пункту 7.3.2. договору позивач розрахував та заявив до стягнення з відповідача штраф за прострочення понад 30 днів у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно поставленого товару в сумі 524 991 грн. 60 коп. На підставі пункту 7.3.7. договору позивач розрахував та заявив до стягнення з відповідача штраф у розмірі 20% від суми договору у розмірі 147 914 грн. 30 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунків пені, зроблених позивачем (а.с.3-5), та встановлено таке:

- під час проведення позивачем розрахунку пені за несвоєчасно поставлений товар на загальну суму 5 299 915 грн. 20 коп. за загальний період прострочення з 01.10.2022 по 27.10.2022 були вірно визначені суми несвоєчасно поставленого товару та період прострочення, арифметично розрахунки проведено також вірно; пеня складає, як вірно розрахував позивач 236 996 грн. 20 коп. Отже, розрахунки пені на суму 236 996 грн. 20 коп., наведені у позовній заяві (а.с.3-5) визнаються судом обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи;

- під час проведення позивачем розрахунку пені за непоставлений товар на загальну суму 739 571 грн. 50 коп. за загальний період прострочення з 01.10.2022 по 31.03.2023, позивачем невірно визначено граничний строк нарахування пені, оскільки відповідно до умов пунктів 11.1., 11.2. договору - договір діє до 31.12.2022; після закінчення терміну дії договору, товар визначений в пункті 1.3. договору не підлягає постачанню замовнику за договором, документи визначені пунктом 3.4. договору, замовником не приймаються та повертаються постачальнику без реалізації. Отже, на думку суду, зобов`язання з поставки товару за договором на залишкову суму 739 571 грн. 50 коп. існувало лише до 31.12.2022, отже пеня може бути нарахована лише по 31.12.2022. Отже, розрахунок пені на суму 134 602 грн. 03 коп., здійснений позивачем (а.с.5) визнається судом необґрунтованими та такими, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару на суму 739 571 грн. 50 коп., застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що за прострочення поставки товару на суму 739 571 грн. 50 коп. пеня підлягає нарахуванню в період з 01.10.2022 по 31.12.2022 (92 дні) та в цей період складає 68 040 грн. 58 коп.

Таким чином, обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення пені в загальній сумі 305 036 грн. 78 коп. (236 996,20 + 68 040,58).

Судом також встановлено, що за договором відповідачем було допущено прострочення поставки товару понад 30 днів, у зв`язку з чим правовірним є застосування штрафу за умовами пункту 7.3.2. договору, який підлягає нарахуванню наступним чином:

7 499 880,00 х 7% = 524 991,60.

Крім того, у зв`язку з тим, що відповідачем не були виконання зобов`язання з поставки товару на залишкову суму 739 571 грн. 50 коп. правомірним є застосування штрафу згідно з пунктом 7.3.7. договору. Розрахунок здійснюється наступним чином:

739 571,50 х 20% = 147 914,30.

Таким чином, господарським судом здійснено перевірку розрахунків штрафів, зроблених позивачем (а.с.5-6), та встановлено, що під час їх проведення позивачем були вірно визначені суми недопоставленого та несвоєчасно поставленого товару та періоди прострочення, арифметично розрахунки проведено також вірно.

Отже, розрахунки штрафів, наведені у позовній заяві (а.с.5-6) визнаються судом обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Судом також враховано, що одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом також враховано, що одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/10939/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18, від 02.04.2019 у справі № 910/7398/18.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 305 036 грн. 78 коп., штрафу на підставі пункту 7.3.2. договору в сумі 524 991 грн. 60 коп. та штрафу на підставі пункту 7.3.7. договору в сумі 147 914 грн. 30 коп. визнаються судом обґрунтованими.

В той же час, згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

- з 24.02.2022 на території України запроваджено воєнний стан, який істотним чином вплинув на можливість ведення господарської діяльності; вже після укладення договору виникли обставини аварійних та планових відключень електроенергії, передбачити які сторони на момент укладення договору не могли. Отже, вказані обставини у своїх сукупності враховуються судом під час вирішення питання щодо доцільності зменшення штрафних санкцій у даній справі, оскільки періодом прострочення є 01.10.2022 по 31.12.2022;

- суд також враховує ступінь виконання зобов`язання відповідачем, а саме: зобов`язання з поставки товару виконані відповідачем на 88,17% (поставлено 2 645 комплектів індивідуального обмундирування з 3000 комплектів, передбачених договором) до моменту звернення позивача із позовом до суду;

- частину наявного у даній справі прострочення суд розцінює як неістотне; пеня та штраф розраховані частково за: 2, 10, 23 30, 39 днів прострочення;

- судом приймається до уваги причина порушення відповідачем зобов`язань за спірним договором, а також поведінка відповідача, яка розцінюється судом як добросовісна у такому випадку. Так, відповідач, маючи на меті добросовісну поведінку у спірних правовідносинах, повідомляв позивача про неможливість виконання своїх зобов`язань за договором у встановлений строк, а також пояснив причини, які це зумовили. При цьому, це повідомлення відповідач здійснив ще до настання граничного строку поставки товару (30.09.2022), а саме: 22.09.2022;

- з огляду на вказані вище причини невиконання своїх зобов`язань за договором перед позивачем, а також обставини описані вище, суд приходить до висновку, що даний випадок є винятковим;

- судом також враховується поведінка відповідача під час розгляду справи судом, а саме: під час розгляду справи судом відповідач наявність прострочення не заперечував, а просив лише врахувати обставини, як зумовили неможливість виконання його зобов`язань за договором перед позивачем у встановлений договором строк;

- у даному випадку порушеним є негрошове зобов`язання, але судом також враховано, що у договорі передбачений розмір пені (0,1%), який є більший, ніж визначений законодавством за порушення грошових зобов`язань, що може додатково свідчити про необхідність оцінки судом адекватності розрахованої пені за таким договором;

- в матеріалах справи відсутні докази завдання позивачу збитків, внаслідок допущеного відповідачем порушенням; відомостей щодо наявності збитків чи інших невідворотних наслідків для позивача від допущеного відповідачем порушення матеріали справи також не містять;

- судом також враховано, що пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Тому при зменшенні розміру пені та штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

В той же час, судом також було враховано інтереси позивача та прийнято до уваги, що позивач мав правомірні очікування поставки товару у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами.

Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім описаним вище обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити визнаний судом обґрунтованим розмір пені та штрафів на 40%, а саме:

- пені до 183 022 грн. 07 коп. (305 036,78 - 40%);

- штрафу на підставі пункту 7.3.2. договору до 314 994 грн. 96 коп. (524 991,60 - 40%);

- штрафу на підставі пункту 7.3.7. договору до 88 748 грн. 58 коп. (147 914,30 - 40%).

Таке зменшення розміру пені та штрафів суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 183 022 грн. 07 коп.; позовні вимоги щодо стягнення штрафу на підставі пункту 7.3.2. підлягають частковому задоволенню в сумі 314 994 грн. 96 коп.; позовні вимоги щодо стягнення штрафу на підставі пункту 7.3.7. підлягають частковому задоволенню в сумі 88 748 грн. 58 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

При цьому, оскільки суд зменшує розмір пені та штрафу, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв`язку з чим відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без урахування зменшення штрафних санкцій); стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 14 669 грн. 14 коп. - частина витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" про стягнення штрафних санкцій на підставі договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/292 від 04.07.2022 у загальному розмірі 1 044 504 грн. 13 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" (вулиця Івана Богуна, будинок 4, м. Жовті Води, Дніпропетровська область, 52204; ідентифікаційний код 39927141) на користь Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, будинок 6, м. Київ, 03168; ідентифікаційний код 00034022) - 183 022 грн. 07 коп. - пені, 314 994 грн. 96 коп. - штрафу на підставі пункту 7.3.2. договору, 88 748 грн. 58 коп. - штрафу на підставі пункту 7.3.7. договору та 14 669 грн. 14 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 04.12.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко

СудГосподарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення29.11.2023
Оприлюднено07.12.2023
Номер документу115407213
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —904/5050/23

Ухвала від 12.06.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Ухвала від 03.06.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Ухвала від 01.04.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Судовий наказ від 28.03.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Постанова від 12.03.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Іванов Олексій Геннадійович

Ухвала від 15.03.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Ухвала від 29.12.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Іванов Олексій Геннадійович

Ухвала від 25.12.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Іванов Олексій Геннадійович

Рішення від 29.11.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Ухвала від 10.11.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні