Постанова

від 12.03.2024 по справі 904/5050/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5050/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Матвєєнко Г.М. (в залі суду);

від відповідача: Прокопенко Д.О. (поза межами суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2023 (суддя Фещенко Ю.В., повне рішення складено 04.12.2023 ) у справі №904/5050/23

за позовом Міністерства оборони України (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" (м.Жовті Води Дніпропетровської області)

про стягнення штрафних санкцій на підставі договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/292 від 04.07.2022 у загальному розмірі 1 044 504 грн. 13 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Міністерство оборони України з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" з позовом про стягнення штрафних санкцій на підставі договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/292 від 04.07.2022 у загальному розмірі 1 044 504 грн. 13 коп., з яких: 371 598 грн. 23 коп. - пеня; 524 991 грн. 60 коп. - штраф на підставі пункту 7.3.2. договору; 147 914 грн. 30 коп. - штраф на підставі пункту 7.3.7. договору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по договору № 286/3/22/292 від 04.07.2022 в частині своєчасної та повної поставки товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2023 у справі №904/5306/23 позовні вимоги Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" про стягнення штрафних санкцій на підставі договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/292 від 04.07.2022 у загальному розмірі 1 044 504 грн. 13 коп. - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" на користь Міністерства оборони України - 183 022 грн. 07 коп. - пені, 314 994 грн. 96 коп. - штрафу на підставі пункту 7.3.2. договору, 88 748 грн. 58 коп. - штрафу на підставі пункту 7.3.7. договору та 14 669 грн. 14 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз", в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не дослідив в повному обсязі надані документи, якими підтверджується факт виникнення форс-мажорних обставин, те, що обставини є форс-мажорними для конкретного випадку, а також щодо доведення їх надзвичайності та невідворотності, у зв`язку з чим було невірно застосовано положення ч. 1 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України, окрім того, це не дало можливості Суду застосувати положення Розділу 8 договору щодо форс-мажорних обставин, які є підтвердженими в повному обсязі. Також, Судом невірно розтлумачено п. 7.3.7. Договору, оскільки виконання умов Договору протягом всього часу дії Договору, та мовчазна відмова Позивача від продовження термінів виконання умов Договору на письмове звернення Відповідача не може свідчити про односторонню відмову від виконання умов Договору.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 25.12.2023 здійснено запит матеріалів справи №904/5050/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

27.12.2023 матеріали справи №904/5050/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2023 у справі №904/5050/23; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 12.03.2024.

12.03.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

04.07.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" (постачальник) укладено договір про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/292, згідно умов п. 1.1. якого предметом договору є індивідуальне обмундирування (35810000-5) (костюм спеціальний літній, вид 3, тип 1, з тканини без обробки).

Згідно з пунктом 1.2. договору постачальник зобов`язується у 2022 році поставити замовнику товар в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.

У пункті 1.3. договору визначено, що номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно з якими виготовляється товар, терміни виконання договору, визначаються специфікацією, згідно з якою визначено наступне:

- найменування товару: індивідуальне обмундирування (35810000-5) (костюм спеціалізований літній, вид 3, тип 1, з тканини без обробки);

- строки (терміни постачання) - до 30.09.2022 включно;

- загальна кількість, яку необхідно поставити за договором - 3 000;

- загальна вартість (ціна) товару з ПДВ - 7 499 880 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 2.1. договору ціна договору становить 7 499 880 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1 249 980 грн. 00 коп. за загальним фондом.

Умовами пункту 4.1. договору визначено, що товар постачається на об`єднані центри забезпечення замовника (далі - одержувач товару) власними силами постачальника та за рахунок постачальника згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами. Строки (термін) поставки товару визначений в специфікації договору у пункті 1.3. договору.

Відповідно до Специфікації Товару (п.1.3. Договору), Товар у кількості 3000 шт. вартістю 7 499 880,00 грн. з ПДВ мав бути поставлений до 30.09.2022 року включно.

Відповідно до п. 6.3.1. Договору Відповідач зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки (терміни), встановлені Договором.

Відповідно до умов пункту 7.3.2. договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни договору (пункт 2.1.).

Крім того, пунктом 7.3.7. договору передбачено, що у разі односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань по договору, постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від суми договору. Крім того, постачальник повертає замовнику отриману попередню оплату, якщо така попередня оплата була здійснена.

У розділі 8 договору визначені обставини непереборної сили та їх документальне підтвердження, а саме:

- сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання договору, а саме: знищення внаслідок бойових дій, виробничих потужностей виконавця, партії (партій) товару тощо (пункт 8.1. договору);

- сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом 5-ти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. У разі не повідомлення у строк, який визначений у пункті 8.2. договору, у письмовій формі іншої сторони про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої розділом VII договору, навіть при наявності відповідного сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними Торгово-промисловими палатами України (пункт 8.2. договору);

- доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат, який виданий Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними Торгово-промисловими палатами України (пункт 8.3. договору);

- сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов`язків за договором, якщо доведуть, що воно було викликане неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникла після укладення договору та стороною було дотримано умови пункту 8.1.-8.3. договору (пункт 8.4. договору);

- невиконання або неналежне виконання постачальником пунктів 8.1.-.8.3. договору позбавляє останнього права на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язань (пункт 8.5. договору);

- продовження строків (термінів) виконання зобов`язань за договором у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили можливо лише при виконанні постачальником пунктів 8.1.-8.3. договору (пункт 8.6. договору);

- замовник звільняється від відповідальності та відшкодування збитків постачальнику за несвоєчасну сплату за поставлений товар у разі ненадходження коштів на рахунки замовника на зазначені цілі та/або з інших об`єктивних причин (заблоковані рахунки, тимчасово не працюють органи казначейства тощо), що підтверджується довідкою, яка видається відповідним державним органом (пункт 8.7. договору).

У пунктах 11.1., 11.2. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і дає до 31.12.2022 (включно). Після закінчення терміну дії договору, товар визначений в пункті 1.3. договору не підлягає постачанню замовнику за договором, документи визначені пунктом 3.4. договору, замовником не приймаються та повертаються постачальнику без реалізації.

Відповідно до пункту 13.1. договору невід`ємною частиною договору є:

1) рознарядка Міністерства оборони України за специфікацією на 1-му аркуші (а.с.21);

2) ростовка Міністерства оборони України за специфікацією на 2-х аркушах (а.с.22-23);

3) калькуляція ціни товару ТОВ "Центр технологій " на 1-му аркуші (а.с.24).

У пунктах 11.1., 11.2. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і дає до 31.12.2022 (включно). Після закінчення терміну дії договору, товар визначений в пункті 1.3. договору не підлягає постачанню замовнику за договором, документи, визначені пунктом 3.4. договору, замовником не приймаються та повертаються постачальнику без реалізації.

На виконання умов договору, відповідач у період з 03.10.2022 по 28.12.2022 частково поставив позивачу товар, узгоджений у пункті 1.3. договору, що підтверджується Актами приймання-передачі військового майна, які наявні в матеріалах справи (а.с. 25-46).

Товар, зазначений в Актах приймання-передачі військового майна, прийнято у відповідача без будь-яких зауважень до їх оформлення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було поставлено 2 645 комплектів індивідуального обмундирування, отже недопоставленим є обсяг товару - 355 комплектів. Крім того, обсяг товару у 2 120 комплектів індивідуального обмундирування поставлений відповідачем із простроченням.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по договору № 286/3/22/292 від 04.07.2022 в частині своєчасної та повної поставки товару, позивачем нараховано на підставі пункту 7.3.2. договору пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки за загальний період прострочення з 01.10.2022 по 31.03.2023 в сумі 371 598 грн. 23 коп., штраф за прострочення понад 30 днів у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно поставленого товару в сумі 524 991 грн. 60 коп. та на підставі пункту 7.3.7. договору - штраф у розмірі 20% від суми договору у розмірі 147 914 грн. 30 коп.

Стягнення зазначеного нарахування і є предметом спору.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з законності, обґрунтованості та доведеності вимог позивача.

Також суд зазначив, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхилив заперечення відповідача, як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути відповідальності за допущене прострочення поставки товару.

Зменшуючи розмір пені та штрафів суд виходив з розумності та оптимальності балансу інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Предметом доказування у даній справі є строк поставки, докази поставки, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За положеннями ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За нормами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, Замовником за Договором № 286/3/22/292 від 04.07.2022 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби є Міністерство оборони України, поставка товарів здійснювалася за кошти Державного бюджету України.

Вимоги щодо стягнення пені та штрафів позивач обґрунтовує підпунктами 7.3.2. Договору, яким сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної ціни договору, п.п.7.3.7. - штраф у розмірі 20% від суми договору.

Виходячи зі змісту зазначених вище норм матеріального права, головною умовою для стягнення з боржника пені та штрафів є встановлення факту порушенням боржником виконання зобов`язання.

Господарським судом встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання умов договору відповідачем було поставлено 2645 комплектів індивідуального обмундирування, отже, недопоставленим є обсяг товару - 355 комплектів. Крім того, обсяг товару у 2120 комплектів індивідуального обмундирування поставлений відповідачем із простроченням, оскільки граничним строком поставки товару було 30.09.2022.

З урахуванням сум та строку прострочення поставки товару, господарський суд встановив, що:

- під час проведення позивачем розрахунку пені за несвоєчасно поставлений товар на загальну суму 5 299 915 грн. 20 коп. за загальний період прострочення з 01.10.2022 по 27.10.2022 були вірно визначені суми несвоєчасно поставленого товару та період прострочення, арифметично розрахунки проведено вірно; пеня складає 236 996 грн. 20 коп.;

- враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару на суму 739 571 грн. 50 коп., застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що за прострочення поставки товару на суму 739 571 грн. 50 коп. пеня підлягає нарахуванню в період з 01.10.2022 по 31.12.2022 (92 дні) та в цей період складає 68 040 грн. 58 коп.

Таким чином, суд визнав обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення пені в загальній сумі 305 036 грн. 78 коп. (236 996,20 + 68 040,58).

Також, судом встановлено, що за договором відповідачем було допущено прострочення поставки товару понад 30 днів, у зв`язку з чим правовірним є застосування штрафу за умовами пункту 7.3.2. договору, який підлягає нарахуванню наступним чином: 7 499 880,00 х 7% = 524 991,60.

У зв`язку з тим, що відповідачем не були виконання зобов`язання з поставки товару на залишкову суму 739 571 грн. 50 коп. правомірним є застосування штрафу згідно з пунктом 7.3.7. договору. Розрахунок здійснюється наступним чином: 739 571,50 х 20% = 147 914,30.

Порушення відповідачем зобов`язання з повної та своєчасної поставки товару по договору є доведеним та обґрунтованим.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача щодо стягнення з відповідача загальної суми пені у розмірі 305 036 грн. 78 коп. грн, штрафу за умовами пункту 7.3.2. договору у розмірі 524 991,60 грн., штрафу згідно з пунктом 7.3.7. договору у розмірі 147 914,30 грн.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Норма ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них (постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц).

На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/437/22, від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18).

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18).

Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 902/317/22).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Так, суд першої інстанції надавши оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначив, що з 24.02.2022 на території України запроваджено воєнний стан, який істотним чином вплинув на можливість ведення господарської діяльності; вже після укладення договору виникли обставини аварійних та планових відключень електроенергії, передбачити які сторони на момент укладення договору не могли. Отже, вказані обставини у своїх сукупності враховуються судом під час вирішення питання щодо доцільності зменшення штрафних санкцій у даній справі, оскільки періодом прострочення є 01.10.2022 по 31.12.2022.

Суд також врахував: ступінь виконання зобов`язання відповідачем, а саме: зобов`язання з поставки товару виконані відповідачем на 88,17% (поставлено 2645 комплектів індивідуального обмундирування з 3000 комплектів, передбачених договором) до моменту звернення позивача із позовом до суду; причину порушення відповідачем зобов`язань за спірним договором, а також поведінку відповідача, яка розцінена судом як добросовісна у такому випадку та прийшов до висновку, що даний випадок є винятковим.

Суд також зауважив про те, що у даному випадку порушеним є негрошове зобов`язання, але судом також враховано, що у договорі передбачений розмір пені (0,1%), який є більший, ніж визначений законодавством за порушення грошових зобов`язань, що може додатково свідчити про необхідність оцінки судом адекватності розрахованої пені за таким договором; в матеріалах справи відсутні докази завдання позивачу збитків, внаслідок допущеного відповідачем порушення; відомостей щодо наявності збитків чи інших невідворотних наслідків для позивача від допущеного відповідачем порушення матеріали справи також не містять.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про можливість зменшення розміру пені та штрафів на 40% до суми пені -183 022 грн. 07 коп.; штрафу на підставі пункту 7.3.2. договору до 314 994 грн. 96 коп.; штрафу на підставі пункту 7.3.7. договору до 88 748 грн. 58 коп., вважаючи таке зменшення оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги.

Відповідно до статей 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово- промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".

Договір між сторонами було укладено 04.07.2022, в період ведення бойових дій на території України. Отже, на момент укладення сторонами договору по всій території України вже було введено воєнний стан, у зв`язку з чим Відповідач міг та повинен був передбачити негативні наслідки, які можуть виникнути, пов`язані з цим.

22.09.2022 Відповідачем направлено лист №2209-01 до Міністерства оборони України в особі Департаменту державних закупівель Міністерства оборони України щодо перенесення строків постачання індивідуального обмундирування згідно Договору від 07.07.2022 №286/3/22/292, в якому зазначено, що продовження воєнного стану ускладнилася ситуація із закупівлею тканини та фурнітури необхідної для виробництва предмета договору, та вказано, що документальним підтвердженням об`єктивних обставин є продовження військового стану.

30.09.2022 Відповідачем направлено лист №3000-01 до Міністерства оборони України в особі Департаменту державних закупівель Міністерства оборони України в якому він зазначає, що в Постачальника виникли форс-мажорні обставини: пов`язані з військовою агресією Російської Федерації та COVID 19, та вказано, що відповідні докази будуть надані додатково. Повідомлено в останній день виконання зобов`язань.

04.10.2022 за вих. №286/3848 Міністерством оборони повідомлено ТОВ «Центр промислових технологій та експертиз», що відповідно до п. 8.2 та 8.3 Договору, та статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», сторона, яка не може виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше п`яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є сертифікат, який виданий Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними Торгово- промисловими палатами України. Для розгляду питання щодо перенесення термінів постачання за Договором через обставини непереборної сили, запропоновано надати документи, які відповідають умовам укладеного договору та вимогам законодавства України, сертифікат Торгово-промислової палати України.

Проте, Відповідачем не було надано до Міністерства оборони України відповідних документів на підтвердження форс-мажорних обставин, щоб продовжити терміни виконання зобов`язань.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3000-23 1594 від 03.04.2023, виданий лише через шість місяців після звернення Постачальника за продовженням термінів виконання зобов`язань. В даному Сертифікаті міститься посилання на лист/заяву «на №б/н від 20.03.2023», тобто Відповідач звернувся до Київської торгово-промислової палати лише 20 березня 2023 року, через майже три місяці після закінчення договору (діяв до 31.12.2022).

У Сертифікаті зазначено, що період настання форс-мажорних обставин 26.09.2022, тобто форс-мажорні обставини згідно Сертифікату настали у Відповідача за п`ять днів до кінцевої дати виконання зобов`язань за Договором (поставку товару необхідно було виконати до 30.09.2022).

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 14-1т Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Проте, на відміну від форс-мажорних обставин чи обставин непереборної сили, які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання такого зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Тобто, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2021 по справі № 912/3323/20).

У постанові Верховного Суду від 01 червня 2021 року за № 910/9258/20, від 15 червня 2018 року зі справи № 915/531/17, від 26 травня 2020 року зі справи № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року зі справи № 913/785/17 викладено висновки щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до яких, засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Апелянт на підтвердження форс-мажорних обставин надав Інструкцію (Алгоритм) дій за сповіщення сигналами оповіщення «Увага всім», Повітряна тривога, ТОВ «Центр промислових технологій та експертиз», якою встановлено порядок дій працівників при оголошенні повітряної тривоги та місце найближчого укриття на час затвердження цієї інструкції (затверджена 10.03.2022). Тобто, Відповідач за чотири місяці до підписання Договору вже розумів та міг передбачити негативні наслідки пов`язані з цим.

Крім того, пунктом 7.3.7. Договору передбачено, що у разі односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань по договору, постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від суми договору. Також, постачальник повертає замовнику отриману попередню оплату, якщо така попередня оплата була здійснена.

На підставі пункту 7.3.7. договору Позивач розрахував та заявив до стягнення з відповідача штраф у розмірі 20% від суми договору у розмірі 147 914 грн. 30 коп.

У зв`язку з тим, що Відповідач не намагався виконати поставки Товару на залишкову суму 739 571 грн. 50 коп. та не були виконані зобов`язання в цій частині правомірним є застосування штрафу згідно з пунктом 7.3.7. Договору.

Суд зазначає, що при укладанні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

На час укладення договору (04.07.2022) відповідач міг передбачити можливість настання різних обставин, які можуть завадити йому у виконанні підписаного договору.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.

Прагнучі до мирного співіснування з усіма державами, Україна підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії.

Основи організації оборони та повноваження державних органів по її забезпеченню, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України "Про оборону України".

Статтею 3 Закону України "Про оборону України" передбачено, що підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого часу включає забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою та іншою технікою, а також створення високоефективних засобів збройної боротьби.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до статті 3 та частини першої статті 10 Закону України "Про оборону України", Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення до життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

З урахуванням викладеного, невиконання, порушення строків виконання умов договору впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міністерства оборони України.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію". Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Спірні відносини у цій справі стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду.

Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави.

Тоді як неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в договорі умовами щодо поставки товару у визначений строк та у певній кількості.

Отже, неналежне виконання має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України, що також враховується судом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а викладені у ній доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2023 у справі № 904/5050/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2023 у справі №904/5050/23 залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано суддями Івановим О.Г. та Верхогляд Т.А. 14.03.2024, суддею Парусніковим Ю.Б. 18.03.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков