Рішення

від 22.11.2023 по справі 905/942/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.11.2023 Справа №905/942/23

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Лободи Т.О.

при секретарі судового засідання Білик М.Л.,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзбут-Постачання", м. Київ, код 42595336,

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго", смт. Козин Київської області, код 22927045, в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства "Центренерго", м. Світлодарськ Донецької області, код ВП 00131245,

про стягнення 489 639,01 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Сиротюка Р.В.,

відповідача - Гавкалюка В.В.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзбут-Постачання" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення заборгованості за Договором про закупівлю (поставку) товарів № 12/80 від 31.08.2021 в загальному розмірі 489 639,01 грн, з якої 296 307,06 грн основного боргу, 91 710,83 грн пені, 12 985,32 грн 3% річних та 88 635,80 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов про закупівлю (поставку) товарів №12/80 від 31.08.2021 в частині оплати вартості поставленої продукції.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.08.2023 року о 10:00 год., встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

10.08.2023 позивачем надано до суду докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів за місцем реєстрації ПАТ "Центренерго".

21.08.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.08.2023 відкладено підготовче засідання по справі на 03.10.2023 року о 12:15 год.

Ухвалою суду від 03.10.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.10.2023 року о 10:00 год.

17.10.2023 до суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву від 09.08.2023, який був направлений відповідачем на електронну адресу позивача.

Судом прийнятий наданий позивачем відзив на позовну заяву, отриманий позивачем від відповідача на електронну пошту, як доказ надіслання його на адресу позивача.

У судовому засіданні 26.10.2023 суд заслухав вступне слово позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Зазначив, що позивачем було поставлену продукцію, проте, відповідачем первинні документи щодо такої поставки підписані не були. Зазначив, що позивачем такі документи направлялись відповідачу на підписання, але ним підписані так і не були. Як на докази здійснення спірної поставки послався на квитанції про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, Звіт про виконання договору про закупівлю з сайту Проззоро та скріншоти з сайту Zakupki prom.ua.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.10.2023 зазначив, що позивачем не доведено належними доказами факт поставки продукції. Повідомив, що Вуглегірська ТЕС, з якою укладено спірний договір, є відокремленим підрозділом ПАТ "Центренерго", вся первинна документація, яка стосується укладення та супроводження виконання договорів знаходиться безпосередньо на території Вуглегірської ТЕС. Вказаний відокремлений підрозділ на теперішній час перебуває під окупацією внаслідок чого у відповідача відсутня будь-яка первинна документація, яка підтверджує чи спростовує постачання продукції за спірним договором.

В судовому засіданні 26.10.2023 судом надано дозвіл відповідачу на подання письмових пояснень з питань, які були підняті в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 26.10.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 15.11.2023 о 14:00 год.

15.11.2023 відповідачем через систему "Електронний суд" подано до суду пояснення у справі, в яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що акти приймання-передачі продукції не підписані відповідачем з підстав відсутності первинних документів, як наслідок відлік строку розрахунку за можливо поставлену продукцію не розпочався. Вказує, що структурний підрозділ відповідача - Вуглегірська ТЕС, знаходиться під окупацією, як наслідок, відповідач не має жодної первинної документації, що підтверджує чи спростовує постачання продукції за Договором, на підтвердження чого надає копію листа Державної податкової служби України від 27.12.2022 № 9876/6/31-00-07-01-01-06. Крім того, зазначає, що первинні документи, зокрема договір, відсутні у позивача. Повідомляє, що зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №№ 9366257598 від 24.11.2021, 9401512418 від 21.12.2021, 9416828403 від 31.12.2021, відповідачем не були включенні у податковий кредит за поданим податковими деклараціями з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди. На думку відповідача зазначенні обставини, також підтверджують відсутність господарської операції та належним чином оформлених первинних документів за Договором поставки. Щодо наданих відповідачем скриншотів поштової переписки, зазначає, що такі електронні листи, які містять лише певну інформацію, проте не містять самого вкладення, а також обов`язкового реквізиту для електронних документів, зокрема електронного цифрового підпису, який би дав змогу ідентифікувати особу, а тому такі докази не можуть вважатись належним, допустимим та достатнім доказом направлення, отримання, підписання та оформлення між сторонами первинної документації до договору. Вважає, що у зв`язку з відсутністю підписаних актів приймання-передачі продукції у відповідача не виникає обов`язок по оплаті продукції. Що унеможливлює застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних. Вказує, що наведений позивачем розрахунок пені здійсненний поза межами 6 місячного строку, як це передбачено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, а позовні вимоги в цій частині стягнення пені за 6 місяців заявлені з пропуском строку позовної давності.

Ухвалою суду від 15.11.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 22.11.2023 о 12:00 год.

У судовому засіданні 22.11.2023 судом прийняті додаткові пояснення відповідача та подані ним додаткові докази.

У судовому засіданні 22.11.2023 представник позивача наполягав на позовних вимогах, зазначив, що позивачем було виконано умови договору щодо поставки продукції в повному обсязі. Зокрема, зазначав, що якби позивач неналежним чином виконав свої зобов`язання за спірним договором або якби реально поставки не було, то у відповідача тоді обліковувалась би заборгованість за позивачем. Однак, відповідач не звертався до нього з питання виконання договору та не звертався з відповідним позовом до суду, що свідчить про те, що відповідач підтверджує виконання умов договору з боку позивача. Також вважає, що належними та достатніми доказами на підтвердження факту поставки є подані позивачем квитанції про реєстрацію податкових накладних за спірними поставками, а також оприлюднення відповідачем звітів про виконання умов договору.

Представник відповідача вказував, що саме позивач має довести ті обставини, на які він посилається, однак, позивачем не доведено здійснення спірної господарської операції, не надані докази здійснення такої операції, а тому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

31.08.2021 між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі директора Вуглегірської ТЕС Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзбут-Постачання" (постачальник) укладено Договір №12/80 про закупівлю (поставку) товарів (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов Договору.

Вказаний договір укладений за результатами проведеної процедури закупівлі № UA-2021-07-22-000919-а.

Відповідно до п. 1.2 Договору покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в Додатку №1 до Договору (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 1.5 Договору умови цього Договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.

Ціною Договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним Договором (п. 2.1 Договору).

Пунктом 2.2 Договору сторони погодили, що ціни на продукцію визначаються в Додатку №1 до Договору.

За умовами п. 2.5 Договору розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому Додатком №1 до Договору.

Постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно Додатку №1 до Договору. Місце, строк (термін) поставки продукції визначається в Додатку №1 до Договору (п. 3.1 та п. 3.2 Договору).

Фактичний об`єм кожної партії продукції зазначається у відповідній Заявці покупця, яка є невід`ємною частиною даного Договору (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору приймання-передача продукції за цим Договором здійснюється сторонами на підставі "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6 зі змінами і доповненнями, "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 зі змінами і доповненнями, з урахуванням особливостей, передбачених даним Договором. В разі наявності розбіжностей між умовами Договору і Інструкціями П-6, П-7, перевага надається умовам Договору.

Згідно з п. 5.2 Договору постачальник зобов`язаний у письмовій формі (лист, факс, на електронну адресу) у розумний строк до дати поставки, сповістити покупця про дату та час надходження продукції в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника та іншу інформацію, що необхідна покупцю для прийняття продукції.

Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі продукції (п. 5.3 Договору).

За умовами п. 5.4 Договору постачальник несе всі ризики втрати або ушкодження продукції, а також усі витрати по відношенню до продукції, до моменту її поставки (п.5.3. Договору).

Пунктом 5.5 Договору сторони погодили, що право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п. 5.3. Договору.

Ризик випадкового знищення та/або пошкодження (псування) Продукції переходить від Постачальника до Покупця в момент, передбачений в п.5.3. Договору (п. 5.6 Договору).

Згідно з п. 7.1.1 Договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію.

Відповідно до п. 9.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

За умовами п. 9.6 Договору у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціпи неоплаченої продукції.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками Сторін і діє протягом строку, зазначеного в Додатку № 1 до Договору (п. 12.1 Договору).

Суд зазначає, що вказаний Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що, за умовами цього договору, свідчить про набрання ним чинності.

Факт укладення Договору не оспорюється сторонами.

Відповідач вказував на наявність у нього сумнівів щодо того, що у позивача є примірник вищевказаного договору. Суд зазначає, що позивач пояснював, що у зв`язку з окупацією міста Маріуполь, де він раніше здійснював свою підприємницьку діяльність, частину бухгалтерської та іншої документації було втрачено, в тому числі й оригінал спірного договору, а тому Договір з додатком до нього було роздруковано з сайту Prozorro та додано до матеріалів справи.

Надана до суду копія договору роздрукована позивачем з сайту Prozzoro, на якому відповідачем розміщено всі відомості щодо здійсненої закупівлі, зокрема, саме відповідачем розміщений договір на вказаному сайті. Сумнівів щодо відповідності наданої роздрукованої копії самому тексту, що розміщений на сайті, відповідачем не висловлено. Відповідачем не спростовано факт укладення договору, не заперечується щодо умов договору, які містяться в наданому до суду тексті.

За таких обставин суд вважає, що надана позивачем копія договору є належним та допустимим доказом укладення такого договору між сторонами на зазначених у ньому умовах.

До вказаного Договору сторонами підписано Додаток №1. В пункті 1 зазначеного Додатку сторонами погоджено найменування, асортимент, кількість та ціну продукції.

Відповідно до п. 2 Додатку №1 до Договору загальна вартість продукції складає 467 879,82 грн, в тому числі ПДВ 20%.

Пунктом 3 Додатку №1 до Договору сторони погодили умови розрахунків: розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати підписання покупцем Акту приймання-передачі продукції.

Згідно з п. 4 Додатку № 1 до Договору постачальник здійснює поставку товару (продукції) автомобільним транспортом на умовах поставки - DDP (84792, м. Світлодарськ, Донецької області, Бахмутський р-н, склад Вуглегірської ТЕС), відповідно до Правил "Інкотермс 2010", а залізницею на умовах - DDP відповідно до Правил "Інкотермс 2010".

Строк дії Договору обчислюється з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 включно, а в частині щодо розрахунків - до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 9 Додатку № 1 до Договору).

До матеріалів справи додано Заявки Вуглегірської ТЕС ПАТ "Центренерго" вих.. №08/4522 від 14.09.2021, в якій просить здійснити постачання продукції за Договором на загальну суму 165 022,92 грн, та вих. №08/5730 від 11.11.2021, в якій просить здійснити постачання продукції за Договором на загальну суму 303 557,42 грн.

За твердженням позивача в листопаді-грудні 2021 року ним здійснено поставку продукції Вуглегірській ТЕС ПАТ "Центренерго" на підставі Договору на загальну суму 296 307,06 грн, на підтвердження чого надано копії:

- рахунки-фактури №УП-0000147 від 24.11.2021 на суму 43 552,08 грн, №УП-0000157 від 21.12.2021 на суму 170 435,22 грн, №УП-0000158 від 31.12.2021 на суму 82 319,76 грн;

- видаткові накладні № УП-0000147 від 24.11.2021 на суму 43 552,08 грн, №УП-0000157 від 21.12.2021 на суму 170 435,22 грн, № УП-0000158 від 31.12.2021 на суму 82 319,76 грн (підписані директором постачальника Гринько А.М. з проставленням печатки товариства, підпис та відтиск печатки покупця відсутні);

- товарно-транспортні накладні №11 від 24.11.2021, №12 від 24.11.2021, №13 від 24.11.2021, №14 від 24.11.2021, №15 від 24.11.2021, №16 від 24.11.2021, №17 від 21.12.2021, №18 від 21.12.2021, №19 від 21.12.2021, №20 від 31.12.2021, №21 від 31.12.2021, №22 від 31.12.2021, №23 від 31.12.2021, №24 від 31.12.2021 (підписані вантажовідправником (позивачем) Гринько А.М. з проставленням печатки товариства, не містять підпису водія/експедитора та вантожоодержувача);

- Актів прийому-передачі від 24.11.2021 на суму 43 552,08 грн, від 21.12.2021 на суму 170 435,22 грн, від 31.12.2021 на суму 82 319,76 грн (підписані та скріплені печаткою лише постачальника);

- роздруківки квитанцій про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №9283442812 від 28.09.2021, №9301252299 від 23.09.2021, №9301269899 від 12.10.2021, №9366257598 від 02.12.2021, №9401512418 від 30.12.2021, №9416828403 від 13.01.2022;

- Акт №1 звірки взаємних розрахунків від 08.05.2023 (підписаний та скріплений печаткою лише постачальника).

Як стверджує позивач, в порушення умов Договору відповідач не оплатив поставлену продукцію, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 296 307,06грн.

10.03.2023 позивач звернувся до ПАТ "Центренерго" з листом-повідомленням вих. №01/10.03.2023, в якому, зокрема, зазначається, що станом на 10.03.2023 заборгованість підприємства за Договором №12/80 про закупівлю (поставку) товарів від 31.08.2021 складає 296 307,06 грн. У вказаному листі позивач просить визначити відповідальну особу, яка вийде на зв`язок з усіх питань стосовно заборгованості та узгодження графіка її погашення.

Однак, заборгованість оплачена не була.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст.173 Господарського кодексу України (надалі ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з вищевказаного договору, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, відповідно до правил доказування саме позивач має довести обставину поставки та передачі продукції відповідно до умов укладеного договору належними та допустимими доказами.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент здійснення спірної поставки продукції) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, за приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абзац другий пункту 2.1); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1); документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).

Умовами договору передбачено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі продукції (п. 5.3 Договору), право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п. 5.3. Договору.

Отже, сторони погодили, що доказом на підтвердження факту поставки товару в даній справі є акти прийому-передачі до договору №12/80 від 31.08.2021.

Як вбачається з матеріалів справи, Акти прийому-передачі від 24.11.2021 на суму 43 552,08 грн, від 21.12.2021 на суму 170 435,22 грн, від 31.12.2021 на суму 82 319,76 грн підписані та скріплені печаткою лише постачальника (позивача), не містять підписів осіб, відповідальних за здійснення господарської операції з боку покупця (відповідача), також відсутня печатка підприємства відповідача.

Встановлені недоліки в оформлені зазначених Актів прийому-передачі не можуть вважатись неістотними, оскільки перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від відповідача.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що не має жодної первинної документації, що підтверджує чи спростовує постачання продукції за спірним договором, через окупацію Вуглегірської ТЕС. Вказує, що подані позивачем копії первинних документів оформлені з порушенням норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема не підписані відповідачем, а тому не можуть вважатись доказами підтвердження поставки продукції.

Суд зазначає, що у разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Доказами, які підтверджують факт поставки товару можуть бути видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Позивачем до позовної заяви додані копії видаткових та товарно-транспортних накладних.

Дослідивши надані позивачем видаткові накладні №УП-0000147 від 24.11.2021 на суму 43 552,08грн, №УП-0000157 від 21.12.2021 на суму 170 435,22грн, №УП-0000158 від 31.12.2021 на суму 82 319,76грн, судом встановлено, що ці накладні також не відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, оскільки не містять даних (П.І.Б.) та посади особи, яка б підписала ці накладні від Вуглегірської ТЕС ПАТ "Центренерго", вони не підписані відповідачем та не скріплені печаткою підприємства відповідача, а тому не можуть бути беззаперечними доказами факту поставки продукції та отримання такої продукції відповідачем.

Відповідно до п. 5.7 Договору відпуск продукції покупцю здійснюється на підставі оригіналу відповідної довіреності на отримання товарно-матеріальної цінності, оформленої покупцем на свого представника.

Однак, в матеріалах справи відсутні довіреності відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерством транспорту України № 363 від 14.10.1997 (надалі - Правила №363), встановлено правила оформлення документів на перевезення та визначено.

Відповідно до п. 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом (п. 11.3 Правил №363).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники (п. 11.4 Правил №363).

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику (п. 11.5 Правил № 363).

Дослідивши надані позивачем товарно-транспортні накладні №11 від 24.11.2021, №12 від 24.11.2021, №13 від 24.11.2021, №14 від 24.11.2021, №15 від 24.11.2021, №16 від 24.11.2021, №17 від 21.12.2021, №18 від 21.12.2021, №19 від 21.12.2021, №20 від 31.12.2021, №21 від 31.12.2021, №22 від 31.12.2021, №23 від 31.12.2021, №24 від 31.12.2021 судом встановлено, що такі накладні також не відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів та Правил №363.

Так, всі товарно-транспортні накладні підписані вантажовідправником (відповідачем) та скріплені його печаткою.

Однак, жодна накладна не містить підпису водія (експедитора), яким було прийнято продукцію до перевезення. Також на накладних відсутній підпис вантажоодержувача (відповідача), вони не скріплені печаткою підприємства відповідача. Крім того, товарно-транспортні накладні №11 від 24.11.2021, №12 від 24.11.2021, №13 від 24.11.2021, №14 від 24.11.2021, №15 від 24.11.2021, №16 від 24.11.2021 не містять даних (П.І.Б.) та посади особи вантажоодержувача, відповідальної за прийняття продукції, а також номеру договору чи видаткових накладних, з яких можливо б було ідентифікувати продукцію саме за договором №12/80 від 31.08.2021.

Таким чином, товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, а відтак не можуть бути доказами факту поставки продукції.

Суд зазначає, що з товарно-транспортних накладних вбачається залучення до перевезення вантажу перевізника ТОВ "Автошлях-Транс" і, за умови відсутності у позивача таких перевізних документів, останній не позбавлений права звернутись до перевізника з вимогою надати копії таких документів. Однак, позивач не скористався своїм правом, доказів вчинення дій з отримання таких доказів чи відмови/неможливості перевізника надати такі документи матеріали справи не містять.

Позивач надав пояснення, що всі його документи, що підтверджують ведення господарської діяльності та документи первинного бухгалтерського обліку залишились на тимчасово окупованій території - у м. Маріуполі. Одночасно, позивач не заперечував того факту, що відповідачем дійсно не були підписані видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі продукції. Позивач зазначив, що звертався до відповідача з питання підписання документів, однак, відповідачем так і не були повернуті підписані документи позивачу.

На підтвердження факту звернення до відповідача позивачем наданий роздрукований скріншот з електронної пошти .

Стосовно наданої позивачем роздруківки скріншоту з електронної пошти суд зазначає, що з неї неможливо достовірно встановити з якої електронної пошти були здійснені відправлення, оскільки повна назва такої електронної скриньки на скріншоті відсутня, тобто неможливо ідентифікувати особу відправника. З зазначеної роздруківки вбачається направлення низки електронних листів з вкладеннями до них на електронну пошту antonova@utes.centrenergo.com, однак зміст таких листів невідомий, оскільки роздруківок таких листів та вкладень до них до суду не надано. З вказаної роздруківки неможливо ідентифікувати, що листування велось саме щодо спірних поставок, крім того роздруковані відомості не містять доказів того, що відповідач дійсно визнає факт отримання спірного товару.

Доказів звернення до відповідача в інший спосіб, ніж листування через електронну пошту, позивачем не надано. До матеріалів справи додано лист позивача від 10.03.2023, в якому зазначається про наявність заборгованості, однак вимоги про необхідність підписання первинних документів щодо спірної поставки в такому листі не зазначається.

Як стверджував представник позивача в судовому засіданні, листування щодо необхідності оплати заборгованості за поставлену продукції також велась у Вайбері між керівництвом позивача та керівником Вуглегірської ТЕС, однак, доказів такого твердження до матеріалів справи не додано.

При відсутності належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського обліку, позивач має підтвердити факт поставки іншими доказами, які б в сукупності свідчили про те, що поставка товару дійсно була здійснена.

Як на доказ поставки продукції та прийняття її відповідачем позивач також посилається на квитанції про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №9283442812 від 28.09.2021, №9301252299 від 23.09.2021, №9301269899 від 12.10.2021, №9366257598 від 02.12.2021, №9401512418 від 30.12.2021, №9416828403 від 13.01.2022, які на думку відповідача свідчать про виконання позивачем зобов`язання з поставки продукції за спірним договором.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.

Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

На підтвердження здійснення спірної поставки позивачем долучено до матеріалів справи квитанції про реєстрацію податкових накладних, які, за твердженням позивача, складені ним за результатами проведення спірних господарських операцій.

У судових засіданнях позивач стверджував, що податкові накладні за спірними господарськими операціями підписані обома сторонами.

Доказів підписання таких податкових накладних відповідачем, про що стверджував позивач, матеріали справи не містять. При цьому, діюче на час подачі податкових декларацій позивачем законодавчо не встановлений обов`язок покупця підписувати податкові накладні. Податковим кодексом України обов`язок складання та подачі податкової накладної в електронній формі покладений саме на продавця.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що суми ПДВ за зареєстрованими позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними №№ 9366257598 від 24.11.2021, 9401512418 від 21.12.2021, 9416828403 від 31.12.2021, відповідачем не були включені в податковий кредит за поданими ним податковими деклараціями з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди, на підтвердження чого надав податкові декларації з податку на додану вартість ПАТ "Центренерго" за листопад-грудень 2021 року та січень 2022 року.

Суд звертає увагу на те, що згідно абзацу 4 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній з 01.01.2022, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

З 01.01.2022 набули чинності зміни до вказаної норми та 1095 календарних днів було змінено на 365 календарних днів.

Отже, відповідачем надані докази лише невключення сум ПДВ за спірними поставками в відповідному звітному періоді отримання податкових накладних від позивача, однак, не надано доказів такого невключення в інші періоди.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що тягар доведення факту поставки товарів покладено саме на позивача. Позивачем не подано до суду належних та допустимих доказів щодо вчинення відповідачем юридично значимих дій з оподаткування, а саме відображення відповідних господарських операцій у своїй податковій звітності за результатами проведення спірної поставки та вчинення юридично значимих дій по оформленню податкового кредиту за ними. Позивач не звертався як до податкового органу за отриманням відповідних відомостей, так і не звертався до суду з клопотанням про витребування відповідних доказів (зокрема, відомостей щодо податкової звітності відповідача).

З урахуванням викладеного подані позивачем квитанції про реєстрацію податкових накладних не є доказом на підтвердження факту поставки продукції.

Також позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що замовником (відповідачем) особисто сформовано Звіт про виконання договору про закупівлю UA-2021-07-22-000919-а, дата формування звіту: 05 січня 2022. Згідно цього звіту, сума оплати за договором про закупівлю: 164 322,40 грн. На думку позивача, вказаний звіт підтверджує виконання позивачем умов поставки продукції в повному обсязі.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме звіт про виконання договору про закупівлю - протягом 20 робочих днів з дня виконання сторонами договору про закупівлю або закінчення строку дії договору про закупівлю, за умови його виконання сторонами, або його розірвання.

Частиною 9 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що у разі закінчення строку дії договору про закупівлю, виконання договору про закупівлю або його розірвання замовник обов`язково оприлюднює звіт про виконання договору про закупівлю.

Згідно з ст. 42 Закону України "Про публічні закупівлі" звіт про виконання договору про закупівлю повинен містити таку інформацію:

1) унікальний номер оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі/спрощеної закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, або унікальний номер повідомлення про намір укласти договір про закупівлю (у разі застосування переговорної процедури закупівлі);

2) дата укладення та номер договору про закупівлю;

3) ціна в договорі про закупівлю;

4) найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, його категорія;

5) найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (для фізичної особи) учасника, з яким укладено договір про закупівлю;

6) ідентифікаційний код учасника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) постачальника товарів, виконавця робіт чи надавача послуг, з яким укладено договір про закупівлю;

7) місцезнаходження (для юридичної особи) або місце проживання (для фізичної особи) учасника, з яким укладено договір про закупівлю, номер телефону;

8) назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником (у разі поділу на лоти такі відомості повинні зазначатися щодо кожного лота) та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності);

9) кількість, місце та строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг;

10) строк дії договору про закупівлю;

11) сума оплати за договором про закупівлю;

12) причини розірвання договору про закупівлю, якщо таке мало місце;

13) країна походження товару щодо кожної номенклатурної позиції предмета закупівлі - у разі закупівлі товару.

Звіт про виконання договору про закупівлю може містити іншу інформацію.

З аналізу наведених норм вбачається, що звіт про виконання договору замовник має опублікувати при настанні однієї з підстав, а саме : виконання сторонами договору про закупівлю або закінчення строку дії договору про закупівлю, або його розірвання.

Оскільки, у вищевказаному Звіті про виконання договору про закупівлю у графі причини розірвання договору міститься напис "відсутні", підставою публікації такого звіту не є підстава розірвання договору про закупівлю.

Інша підстава для публікації звіту про виконання договору - виконання договору. Суд зазначає, що договір вважається виконаним у повному обсязі коли сторони взаємно в повному обсязі виконали свої зобов`язання, тобто в даному випадку якщо повністю була поставлена продукція та повністю здійснена оплата за неї.

Оскільки відповідач стверджує про наявність заборгованості за спірним договором, можна дійти висновку, що підставою публікації звіту про виконання договору про закупівлю була не підстава виконання такого договору.

Таким чином, можливою підставою публікації звіту про виконання договору про закупівлю була підстава закінчення строку дії договору про закупівлю. Так, відповідно до умов Договору строк його дії до 31.12.2021 включно, а дата формування звіту - 05 січня 2022 року.

До того ж, зі змісту 42 Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що звіт про виконання договору про закупівлю повинен містити, зокрема, назву предмету закупівлі, кількість, місце та строк поставки товарів. Вимоги про зазначення в такому звіті про кількість фактично поставленого товару вказана норма не містить. Таким чином, з наданого звіту неможливо встановити про виконання позивачем своїх зобов`язань за договором у повному обсязі, в тому числі щодо спірних поставок продукції.

У самому сформованому та оприлюдненому на сайті Prozorro відповідачем звіті, який роздрукований позивачем та доданий до позовної заяви, не зазначено та не підтверджено, що відповідач отримав від позивача продукцію на загальну суму 467 879,82 грн, тобто на суму, погоджену в договорі. У вказаному звіті лише підтверджено проведення оплати на суму 164 322,40 грн, тобто на суму поставки, яка була здійснена раніше, ніж спірні поставки, яка підтверджена обома сторонами та не є предметом спору в даній справі.

Отже, звіт про виконання договору про закупівлю, оприлюднений на сайті Prozorro, не є доказом виконання позивачем умов договору щодо здійснення поставки на спірну суму 296 307,06 грн та не є доказом факту поставки продукції позивачем відповідачу на вказану суму.

Відповідно не є належним доказом і роздруківка з сайту Zakupki.Prom, оскільки це тендерний майданчик, який надає доступ до системи електронних державних та комерційних закупівель, на якому публікуються закупівлі, що оголошують державні установи, підприємства та організації через Єдину систему електронних публічних закупівель Prozorro. Тобто на даному сайті дублюється інформація з сайту Prozorro.

Також суд не приймає до уваги наданий позивачем Акт звірки взаємних розрахунків №1 від 08.05.2023, оскільки від підписаний лише позивачем.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 до Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд також зазначає, що господарське судочинство ґрунтується на засадах змагальності та диспозитивності, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Оцінивши надані до матеріалів докази, суд дійшов висновку, що жоден доказ як окремо, так і всі докази в сукупності не підтверджують факту поставки позивачем продукції відповідачу на заявлену суму 296 307,06 грн, суд дійшов до висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту поставки продукції Вуглегірській ТЕС ПАТ "Центренерго" в листопаді-грудні 2021 року за спірним договором на вказану суму.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором про закупівлю (поставку) товарів №12/80 від 31.08.2021 в розмірі 296 307,06 грн основного боргу.

Оскільки вимоги щодо стягнення 91 710,83 грн пені, 12 985,32 грн 3% річних та 88 635,80 грн інфляційних втрат є похідними вимогами від вимоги про стягнення основного боргу, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.12.2023.

Суддя Т. О. Лобода