Рішення

від 05.12.2023 по справі 911/2423/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2423/23

За позовом Адвокатського об`єднання «КУРС-8»

до Фермерського господарства «АГРОСВІТ»

про стягнення 242 696, 11 грн,

Суддя В.М. Антонова

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Адвокатське об`єднання «КУРС-8» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Фермерського господарства «АГРОСВІТ» (надалі-відповідач) про стягнення суми заборгованості в розмірі 242 696, 11 грн, з яких: 176 703, 01 грн основний борг та 65 993, 10 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором про надання адвокатських послуг № 395/1 від 12.04.2019, в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

2.Стислий виклад позицій відповідача та інших учасників справи

Відповідач заперечує щодо задоволення позову та, зокрема, визнає, що між позивачем та відповідачем укладено договір про надання адвокатських послуг № 395/1 від 12.04.2019, проте зазначає, що позивач поводить себе недобросовісно, адже послуги, сума заявлена до стягнення за які, йому не надавались та акти надання послуг ним не підписувались, крім того, в зв`язку з тим, що спірний договір укладено 12.04.2019, на його думку позивачем пропущено строк позовної давності.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2023 у задоволені клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору відмовлено, дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

01.09.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків разом із позовною заявою в новій редакції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №911/2423/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

10.10.2023 від відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує щодо задоволення позову в повному обсязі та просить поновити строк на подання відзиву, також у відзиві міститься клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.10.2023 поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, прийняти його до розгляду та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, з підстав викладених в ухвалі суду.

25.10.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

12.04.2019 між позивачем (далі адвокатське об`єднання) та відповідачем (далі замовник) укладено договір про надання адвокатських послуг № 395/1 (далі договір).

Відповідно до п.1. договору адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати необхідні адвокатські послуги в судах, господарських судах, адміністративних судах, судах загальної юрисдикції, судах апеляційної та касаційної інстанцій, органах державної влади та місцевого самоврядування, в правоохоронних органах, органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, Міністерстві юстиції України, будь-яких установах і організаціях незалежно від форми власності, а замовник зобов`язується виплатити адвокатському об`єднанню гонорар за надання адвокатських послуг, які полягають в представлені інтересів замовника, надання адвокатської та юридичної допомоги, яка полягає в допомозі у відкритті кримінального провадження, юридичній адвокатській підтримці під час досудового слідства, судового слідства, оскарження дій і бездіяльності органів досудового слідства, оскарження дій бездіяльності слідчих суддів, прокурорів, стягненні матеріальних і моральних збитків завданих неправомірними діями будь-якими особами, установами замовнику, в тому числі ,з приводу відновлення порушених прав та інтересів, вчинених незаконними шахрайськими діями ТОВ «ХІП ЦЕНТР» шляхом надання правової допомоги у допомоги в стягненні (повернення) грошових коштів, що були сплачені згідно договору поставки №ЦО-2/19- у сумі 534 015, 82 грн, з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом, шляхом звернення до суду, правоохоронних орган представленні інтересів замовника, супроводі розгляду цивільної справи за його позовом та кримінального провадження, але не виключно відповідно до повноважень, наданих в додатку до договору №2 та тарифами, затвердженими додатком №1.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати адвокатські послуги адвокатського об`єднання, також замовник дозволяє на розсуд адвокатське об`єднання зробити необхідні адвокатські послуги, визначені в додатку №1 згідно вказаних тарифів з відстрочкою платежу до 10 календарних днів, адвокатське об`єднання залишає за собою право відмовити в наданні адвокатських, юридичних послуг з відстрочкою платежу.

Згідно із п.3.5. договору за надання адвокатських послуг замовник зобов`язується виплатити адвокатському об`єднанню в касу чи на розрахунковий рахунок гонорар у розмірі, визначеному цим договором згідно визначених тарифів або виставлених рахунків або складених актів виконаних робіт. Гонорар за надання адвокатських послуг складається з двох частин. Перша частина гонорару (попередня оплата) зазначена в додатку №1 до договору про надання адвокатських послуг та може бути сплачена з відстрочкою платежу відповідно до п.3.3 цього договору. Друга частина гонорару, яка складає 8 % від повернутої, стягнутої суми коштів, набутої вигоди в грошовій або матеріальній формі не залежно від способу, підстав та причин їх набуття за час дії даного договору згідно предмету договору, зазначеного п.1 договору і має бути оплачена протягом 2 днів з моменту такого набуття. Так друга частина гонорару має бути оплачена протягом 2 днів з дня настання випадків, передбачених п.7.4., 7.5. цього договору. (Замовник дозволяє адвокатам адвокатського об`єднання самостійно визначити стратегію і тактику захисту прав та інтересів, яка не суперечить правам клієнта (замовник оскаржити дії та бездіяльність слідчих, прокурорів, суддів, відкриття відносно них кримінальних проваджень у випадку вчинення ними кримінальних правопорушень по відношенню до замовника, адміністративних та дисциплінарних проступків та зобов`язується здійснити оплату за такі послуги у відповідності до даного договору, додатку № 1 до цього договору, додаткових угод до цього договору).

У пункті 5.1. договору сторони погодили, що замовник погоджується з оплатою всіх послуг наданих з відстрочкою платежу, у кількості сімнадцяти послуг, згідно торфів та зобов`язується оплатити такі послуги протягом 10 календарних днів. У випадку прострочення оплати на більш тривалий термін, замовник сплачує адвокатському об`єднанню пеню в розмірі 8 % в день від суми боргу. День оплати вважається, коли кошти внесені в касу адвокатського об`єднання або зараховані на розрахунковий рахунок.

Замовник, погоджується з оплатою інших витрат, платних послуг адвокатського об`єднання, компенсує їх адвокатському об`єднанню, а у разі відсутності коштів на їх оплату, своєчасно письмово повідомляє про це адвокатське об`єднання і погоджується з тим, що відмова в проведені запропонованих адвокатами заходів може вплинути на результативність виконання функцій захисту. Строк відстрочки по оплаті не може перевищувати 10 календарних днів з дати фактичного виконання послуг, інакше нараховується пеня відповідно до умов договору. Підписання актів здачі-прийняття робіт не є обов`язковим і робота вважається виконаною з моменту її фактичного виконання (надсилання документа поштою, виїзд в суд або участь в судовому засіданні, виїзд у справах замовника та інші дії відповідно до цього договору, додатку № 1, додатку №2 та всіх додаткових угод) (п.5.2. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору перша частина гонорару за надання правової допомоги адвокатським об`єднанням замовником здійснюється згідно тарифів, які зазначені в додатку №1 до цього договору і є невід`ємною його частиною, згідно фактично виконаних робіт і виставлених рахунків згідно даного договору. Послуги здійснюються по попередній оплаті або у відповідності до п.3.3. даного договору.

Згідно із п. 8.2. договору в випадку неотримання поштової кореспонденції замовником у поштовому відділенні протягом 5 діб з дня надходження або у випадку відмови в отриманні будь-якої поштової кореспонденції від адвокатського об`єднання за адресою, зазначеною в договорі, вважається, що замовник отримав зазначену поштову кореспонденцію. Всі документи, виготовлені виконавцем залишаються в адвокатському об`єднанні

Цей договір, якщо він достроково не буде припинений з ініціативи замовника, діє протягом одного календарного року з дати його підписання. У випадку, якщо жодна із сторін письмово не заперечила проти продовження договору менш як за 10 днів до його закінчення, договір вважається пролонгованим безстроково та на тих же умовах (п.7.2. договору).

Пунктом 8.4. договору погоджено, що замовник бере на себе ініціативу щодо отримання інформації про суми оплати за адвокатські, юридичні та інші послуги, інформації щодо наявності за ним заборгованості з оплати адвокатських, юридичних та інших послуг.

12.04.2019 сторонами погоджено тарифи на надання правової допомоги та адвокатських послуг (додаток № 1 до договору), зокрема узгоджено таблицю з найменуванням і переліком послуг з надання правової допомоги замовнику та їх вартість.

Також додатком № 1 від 12.04.2019 до договору договору сторонами погоджено, що друга частина гонорару складає 8 % від повернутої, стягнутої суми коштів, отриманої майнової вигоди, вартості знятого з арешту майна, набутої вигоди в грошовій або матеріальній формі не залежно від способу, підстав та причин їх набуття за час дії даного договору згідно предмету договору, зазначеного п.1 договору і має бути оплачена (зарахована на розрахунковий рахунок АО «КУРС - 8») протягом 2 діб після фактичного отримання коштів, майна чи майнових прав або іншої вигоди замовником від боржника або особи, яка заподіяла збитки не залежно від його процесуального статусу (третьої особи, ФГВФО, тощо, але відповідно до предмету договору), а також у випадку настання умов розірвання даного договору з вини або за ініціативи замовника, обумовлених в договорі та додатку № 1 до договору. У разі прострочення виплати адвокатському об`єднанню другої частини гонорару, замовник сплачує пеню у розмірі 8 % від суми другої частини гонорару за кожен день прострочення.

Оплата роботи адвоката здійснюється погодинно. Облік часу починається з моменту виходу з офісу та закінчується в момент повернення в офіс або додому. Зазначена сума вказана за годину. До 30 хвилин час не враховується як за годину, 31 хвилина - рахується як одна година. Фактично затрачений час підтверджується актом виконаних робіт згідно діючого законодавства та (або) іншими доказами, які вказують на витрачений час адвоката для надання адвокатських послуг. Правничі послуги, які не вказані в таблиці додатку 1 договору і включають в себе повністю або частково (невиключно) усне консультування замовника по телефону, надсилання, поштової кореспонденції, оплату судового збору, відстеження руху і вручень поштових відправлень отримання і опрацювання вхідної поштової кореспонденції на ім`я замовника, відстеження призначення розгляду справ у судах всіх інстанцій через всі можливі ресурси, переговори по телефону із слідчим, прокурором, помічниками та секретарем судових засідань, вивчення судової практики по даних категоріях, виготовлення копій документів для замовника, роздруківка наданих копій документів замовником з електронної пошти, інших носіїв інформації, як у замовника оплачується замовником за кожний повний календарний місяць у розмірі однієї мінімальної зарплати, яка діяла станом на час дії договору і повного місяця послуг, а у випадку такої несплати сплачує пеню в розмірі 8 % від суми передбаченої для сплати. Складання актів здачі-прийняття робіт не є обов`язковим (додаток № 1 від 12.04.2019 договору).

Крім цього, сторонами погоджено повноваження відповідно до договору (додаток № 2 від 12.04.2019 до договору).

04.02.2022 позивачем складено звіт про виконану роботу за вих. № 395/1 ПРМ від 03.02.2022, відповідно до якого позивачем надано відповідачу такі послуги:

1) складена та направлена претензія;

2) складено та направлено позовну заяву до суду

3) складено та подано заяву до суду про забезпечення позову;

4) складено та направлено апеляційну скаргу на ухвалу суду про відмову у забезпеченні позову;

5) підготовка до участі у судовому засіданні;

6) виїзди до суду та участь у судових засіданнях;

7) подані клопотання про отримання судових рішень та ухвал;

8) подані запити та заяви приватному виконавцю;

9) отримувалися відповіді та документи в інтересах клієнта від вказаних вище, осіб, організацій та установ.

Також надавались й інші правничі послуги, які не вказані в таблиці додатку №1 договору і включають в себе повністю або частково (невиключно) усне консультування замовника по телефону, надсилання поштової кореспонденції, оплату судового збору, відстеження руху і вручень поштових відправлень отримання і опрацювання вхідної поштової кореспонденції на ім`я замовника, відстеження призначення розгляду справ у судах всіх інстанцій через всі можливі ресурси, переговори по телефону із помічниками та секретарем судових засідань, вивчення судової практики по даних категоріях, виготовлення копій документів для замовника, роздруківка наданих копій документів замовником з електронної пошти, інших носіїв інформації.

Фермерське господарство «Агросвіт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Хіп Центр" суми коштів в розмірі 484 015,82 грн сплачених у якості попередньої оплати за договором поставки №ЦО-2/19-Д від 25.01.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 в справі № 910/14368/19 позов Фермерського господарства "Агросвіт" задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіп Центр" на користь Фермерського господарства "Агросвіт" 484 015, 82 грн боргу та 7 260, 24 грн судового збору

Позивачем складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000154 від 27.09.2021 на суму 143 341, 00 грн, відповідно до якого позивачем надані відповідачу наступні послуги:

правничі послуги, які не вказані в таблиці додатку 1 договору і включають в себе повністю або частково (невиключно) усне консультування замовника по телефону, надсилання поштової кореспонденції, оплату судового збору, відстеження руху і вручень поштових відправлень отримання і опрацювання вхідної поштової кореспонденції на ім`я замовника, відстеження призначення розгляду справ у судах всіх інстанцій через всі можливі ресурси, переговори по телефону із слідчим, прокурором, помічниками та секретарем судових засідань, вивчення судової практики по даних категоріях, виготовлення копій документів для замовника, роздруківка наданих копій документів замовником з електронної пошти, інших носіїв інформації, як у замовника оплачується замовником за кожний повний календарний місяць у розмірі однієї мінімальної зарплати, яка діяла станом на час дії договору і повного місяця послуг (з 12.04.2019 року по 12.09.2021 року).

Також позивачем складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000009 від 03.02.2022 на суму 14 500, 00 грн, відповідно до якого позивачем надані відповідачу наступні послуги:

правничі послуги, які не вказані в таблиці додатку 1 договору і включають в себе повністю або частково (невиключно) усне консультування замовника по телефону, надсилання поштової кореспонденції, оплату судового збору, відстеження руху і вручень поштових відправлень отримання і опрацювання вхідної поштової кореспонденції на ім`я замовника, відстеження призначення розгляду справ у судах всіх інстанцій через всі можливі ресурси, переговори по телефону із слідчим, прокурором, помічниками та секретарем судових засідань, вивчення судової практики по даних категоріях, виготовлення копій документів для замовника, роздруківка наданих копій документів замовником з електронної пошти, інших носіїв інформації, яку замовника оплачується замовником за кожний повний календарний місяць у розмірі однієї мінімальної зарплати, яка діяла станом,на час дії договору і повного місяця послуг (з 12.09.2021 року по 12.01.2022 року).

04.02.2022 позивачем складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000011 на суму 7 000, 00 грн, відповідно до якого позивачем надані відповідачу наступні послуги:

- складання і подання заяви приватному виконавцю 18.11.2021 вартістю 2 600,00 грн;

- складання і подання заяви приватному виконавцю 26.11.2021 вартістю 2 600,00 грн;

- складання і подання клопотання до суду про направлення копії рішення 18.11.2021 вартістю 1 800,00 грн.

До вказаних вище актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) виставлено відповідні рахунки-фактури на загальну суму 164 841, 00 грн, а саме: № СФ-0000205 від 27.09.2021, № СФ-0000017 від 03.02.2022, № СФ-00000 від 04.02.2022.

На підставі наказу виданого на виконання рішення суду в справі № 910/14368/9 приватним виконавцем стягнуто та перераховано на рахунок відповідача 148 275, 14 грн, а саме: 29.09.2020 6 778, 73 грн, 30.09.2020- 140 911, 41 грн, 02.03.2021 585, 00 грн, що підтверджується листом приватного виконавця Гненного Д.А. за вих. № 4173 від 29.11.2021.

07.02.2022 позивачем на адресу відповідача, а саме: 09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Цвіткова, будинок 46, направлено претензію за вих. № 395/1 ПРМ від 04.02.2022, в якій просив сплатити заборгованість за договором, а саме першу та другу частини гонорару, разом із претензією направив вказані вище акти, рахунки та звіт. Направлення вказаних документів підтверджується описом вкладення цінного листа та чеком поштового відділення № 0314500075443.

Позивачем складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000004 від 15.06.2023 на оплату другої частини гонорару в розмірі 11 862, 00 грн та виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000013 від 15.06.2023.

15.06.2023 позивачем на адресу відповідача, а саме: 09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Цвіткова, будинок 46, направлено звіт про виконану роботу за вих. №395/1 МІГ від 15.06.2023, в якому просить оплатити заборгованість за отримані послуги протягом 2 днів у розмірі 164 841, 00 грн (перша частина гонорару) та 11 862, 00 грн (друга частина гонорару). Разом із звітом позивачем направлено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000004 від 15.06.2023, рахунок-фактуру № СФ-0000013 від 15.06.2023 та копію листа приватного виконавця Гненного Д.А. за вих. № 4173 від 29.11.2021, направлення вказаних документів підтверджується описом вкладення цінного листа та чеком поштового відділення № 0304011281434.

Вказані вище документи отримані 20.06.2023, що підтверджується трекінгом поштового відділення № 0304011281434.

30.06.2023 позивачем на адресу відповідача, а саме: 09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Цвіткова, будинок 46, направлено претензію за вих. № 395/1 МІГ-2 від 30.06.2023, в якій просив відповідача оплатити отримані послуги за договором у загальному розмірі 176 703 ,00 грн, з яких: 164 841, 00 грн перш частина гонорару та 11 862, 00 друга частина гонорару. Направлення претензію підтверджується описом вкладення цінного листа та чеком поштового відділення № 030411318168, проте 19.07.2023 повернута відправнику за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується трекінгом поштового відправлення № 030411318168.

Відповіді на вказані вище претензії матеріали справи не містять.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 176 703, 01 грн основного боргу та 65 993, 10 грн інфляційних втрат.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У частині 1 ст. 174 Господарського кодексу України законодавець встановив, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 901 Цивільного України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на ті обставини, що саме на позивача, як виконавця, покладається обов`язок довести суду належними та допустимими доказами факт надання послуг відповідачу, як замовнику, тоді як відповідач заперечує щодо замовлення та отримання ним послуг.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до п.1. договору позивач бере на себе зобов`язання надавати необхідні адвокатські послуги в судах зокрема в господарських судах, а відповідач зобов`язується виплатити відповідачу гонорар зокрема за надання правової допомоги в стягненні (повернення) грошових коштів, що були сплачені згідно договору поставки №ЦО-2/19- ТОВ "Хіп Центр".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 в справі № 910/14368/19 позов відповідача про стягнення з ТОВ "Хіп Центр" суми коштів у розмірі 484 015, 82 грн сплачених у якості попередньої оплати за договором поставки №ЦО-2/19-Д від 25.01.2019 задоволено, стягнуто з ТОВ "Хіп Центр" на користь відповідача 484 015, 82 грн боргу та 7 260, 24 грн судового збору.

Як убачається з матеріалів справи на підставі наказу виданого на виконання рішення суду в справі № 910/14368/19 приватним виконавцем стягнуто та перераховано на рахунок відповідача 148 275, 14 грн, а саме: 29.09.2020 6 778, 73 грн, 30.09.2020 140 911, 41 грн, 02.03.2021 585, 00 грн, що підтверджується листом приватного виконавця Гненного Д.А. за вих. № 4173 від 29.11.2021.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послуг передбачених в п.1. договору, а саме: повернення грошових коштів, що були сплачені згідно договору поставки №ЦО-2/19- ТОВ "Хіп Центр", протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатком № 1 від 12.04.2019 договору сторонами погоджено, що друга частина гонорару складає 8 % від стягнутої суми коштів і має бути оплачена протягом 2 діб після фактичного отримання коштів.

Отже, суд приходить до висновку, що строк оплати другої часини гонорару в розмірі 11 862, 01 грн (148 275, 14 грн * 8%) є таким, що настав.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, позивачем заявлено до стягнення другу частину гонорару в розмірі 11 862, 00 грн, доказів оплати другої частини гонорару матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду таких доказів не надано та вказана заборгованість не спростована.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання з оплати другої частини гонорару в загальній сумі 11 862, 00 грн, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Що стосується суми позовних вимогу в частині стягнення основного боргу в розмірі 164 841, 00 грн на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000154 від 27.09.2021 на суму 143 341, 00 грн; № ОУ-0000009 від 03.02.2022 на суму 14 500, 00 грн, № ОУ-0000011від 04.02.2022 на суму 7 000, 00 грн та відповідних рахунків-фактур до них: № СФ-0000205 від 27.09.2021, № СФ-0000017 від 03.02.2022, № СФ-00000 від 04.02.2022, суд зазначає таке.

Положеннями п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено принципи свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності.

Зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що норми законів, умови договорів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають відповідати загальновизнаним вимогами цивільного обороту, вимогам справедливості, добросовісності та розумності, що практично виражається у встановленні нормами цивільного законодавства рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 Цивільного кодексу України.

Додатком № 1 від 12.04.2019 до договору, передбачено, що правничі послуги, які не вказані в таблиці додатку 1 договору і включають в себе повністю або частково (невиключно) усне консультування замовника по телефону, надсилання, поштової кореспонденції, оплату судового збору, відстеження руху і вручень поштових відправлень отримання і опрацювання вхідної поштової кореспонденції на ім`я замовника, відстеження призначення розгляду справ у судах всіх інстанцій через всі можливі ресурси, переговори по телефону із слідчим, прокурором, помічниками та секретарем судових засідань, вивчення судової практики по даних категоріях, виготовлення копій документів для замовника, роздруківка наданих копій документів замовником з електронної пошти, інших носіїв інформації, як у замовника оплачується замовником за кожний повний календарний місяць у розмірі однієї мінімальної зарплати, яка діяла станом на час дії договору і повного місяця послуг, а у випадку такої несплати сплачує пеню в розмірі 8 % від суми передбаченої для сплати. Складання актів здачі-прийняття робіт не є обов`язковим.

Суд зазначає, що вказані послуги у вказаних вище актах здачі-прийняття робіт відсутні в таблиці погоджених тарифів послуг у додатку № 2 до договору, а прописані один цілковитим тексом у додатку № 2 в абзаці щодо другої частини гонорару.

Крім того, відповідно до п. 5.3. договору послуги здійснюються по попередній оплаті або у відповідності до п.3.3. даного договору.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати адвокатські послуги позивача, також відповідач дозволяє на розсуд позивача надавати необхідні адвокатські послуги, визначені в додатку №1 згідно вказаних тарифів, з відстрочкою платежу до 10 календарних днів, позивач залишає за собою право відмовити в наданні адвокатських, юридичних послуг з відстрочкою платежу.

У матеріалах справи відсутні докази попередньої оплати вказаних послуг у відповідності до п.5.3. договору, також матеріали справи не місять прохання відповідача про відстрочку оплати адвокатських послуг.

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5. пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Суд зазначає, що надані позивачем акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 164 841, 00 грн, а саме: № ОУ-0000154 від 27.09.2021 на суму 143 341, 00 грн; № ОУ-0000009 від 03.02.2022 на суму 14 500, 00 грн, № ОУ-0000011від 04.02.2022 на суму 7 000, 00 грн, не можуть бути прийнятті судом до уваги, оскільки не відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, оскільки не містять підпису обох сторін.

Що стосується рахунків-фактур: № СФ-0000205 від 27.09.2021, № СФ-0000017 від 03.02.2022, № СФ-00000 від 04.02.2022, суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 від 07.02.2018 у справі №910/49/17, від 29.04.2020 зі справи № 915/641/19.

Крім того, суд звертає увагу, що вся поштова кореспонденція направлялась позивачем відповідачу за адресою: 09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Цвіткова, будинок 46, зазначена адреса вказана відповідачем у договорі, який був укладений ще 12.04.2019.

Тоді як згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 09830, Київська обл., Білоцерківський р-н, село Росішки, вулиця Центральна, будинок 30, також позивачем до матеріалів справи долучено безкоштовний витяг, відповідно до якого відповідач знаходився за вказаною адресою ще 29.05.2023.

З матеріалів справи неможливо встановити чи у відповідні дати, коли направлялись документи позивачем на адресу відповідача, останній ще знаходився за вказаною адресою в договорі, адже з моменту його укладання пройшло 4 роки, а тому в суд позбавлений можливості встановити чи отримувались відправлені документи, зокрема акти надання послуг, саме відповідачем.

Разом з тим інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання позивачем та отримання відповідачем послуг, що складають в загальному розмірі 164 841, 00 грн матеріали справи не містять та позивачем, у порядку встановлено ГПК України, суду надано не було.

Отже, враховуючи викладене вище та те, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписані з боку відповідача, позивачем не надано суду будь-яких інших доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин щодо надання послуг, суд, керуючись принципом вірогідності доказів, дійшов висновку щодо недоведеність викладених позивачем у позовній заяві обставин щодо здійснення господарської операції по наданню відповідачу послуг на загальну суму 164 841, 00 грн, а тому суд відмовляє в задоволені позовних вимог в цій частині.

Щодо наданих позивачем актів звірки взаємних розрахунків станом на 03.02.2022 та станом на 15.06.2023, суд зазначає таке.

Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (зазначену правову позицію містять постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 03.12.2020 у справі № 904/1161/20, на яку також посилався Верховний Суд у постанові від 15.09.2022 у справі № 908/2828/19).

Так, надані на підтвердження існування заборгованості відповідача за договором акти звірки взаєморозрахунків не може бути належним доказом у справі, оскільки підписані позивачем в односторонньому порядку, а інформація, відображена в актах не підтверджена підписаними уповноваженими представниками сторін первинними документами.

Також у зв`язку з неналежним виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 65 993, 10 грн інфляційних втрат за загальний період з вересня 2021 по червень 2023 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Оскільки вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат є похідною від вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 164 841, 00 грн, у якій позивачу відмовлено, то вимоги про стягнення інфляційних втрат нарахованих позивачем на цю суму також не підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат на другу частину гонорару за загальний період з жовтня 2020 року по червень 2023 року в розмірі 5 971, 52 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З приводу клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Оскільки першу суму грошових коштів у розмірі 6 778, 73 грн повернуто позивачу 29.09.2020, то погоджений сторонами в додатку № 1 від 12.04.2019 до договору строк на оплату другої частини гонорару в цій частині настав 01.10.2020, а тому строк позовної давності вказаної вимоги до 02.10.2023.

Як убачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з даним позовом 02.08.2023.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 11 862, 00 грн основного боргу та 5 971, 52 грн інфляційних втрат.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Адвокатського об`єднання «КУРС-8» до Фермерського господарства «АГРОСВІТ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «АГРОСВІТ» (09830, Київська обл., Білоцерківський район, село Росішки, вулиця Центральна, будинок 30, ідентифікаційний код 32573126) на користь Адвокатського об`єднання «КУРС-8» (03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 68, ідентифікаційний код 42579957) 11 862 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн 00 коп. основного боргу, 5 971 (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят одну) грн 52 коп інфляційних втрат та 267 (двісті шістдесят сім) грн 50 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова