Постанова

від 01.12.2023 по справі 910/12288/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/12288/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 (колегія суддів у складі: Коротун О.М. - головуючий, Майданевич А.Г., Сулім В.В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 (суддя Картавцева Ю.В.)

у справі №910/12288/22

за позовом ОСОБА_1

до Національної поліції України

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Проф Едвайс"

про стягнення 18450,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Національної поліції України (далі - Відповідач) про стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України майнової шкоди в розмірі 18450,00 грн.

2. Позов мотивовано посиланням на положення, зокрема, статей 1166, 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України та обставини пошкодження належного Позивачу (який був у спірний період фізичною особою - підприємцем) та переданого в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Проф Едвайс" (далі - Третя особа) рухомого майна - комп`ютерної техніки та обладнання, внаслідок його неналежного зберігання після вилучено слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України та до повернення Третій особі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

3. Між Фізичною особою - підприємцем Мартинюком А.С. (Позивач, орендодавець) та Третьою особою укладено договір №01/04/2019 оренди обладнання від 01.04.2019 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець зобов`язався передати орендареві у строкове оплатне користування обладнання в асортименті (системні блоки, монітори, комп`ютерні клавіатури, комп`ютерні маніпулятори "миші", ноутбуки, принтери тощо).

4. Згідно з пунктами 1.5, 3.3, 4.6 Договору орендодавець передає орендареві предмет оренди у належному стані, що відповідає умовам його використання та цільовому призначенню; орендар зобов`язується, зокрема, забезпечувати належне використання (експлуатацію) та зберігання переданого йому предмета оренди за місцезнаходженням орендаря; ризик випадкового пошкодження або знищення предмета оренди після його передачі за актом приймання-передачі несе орендар.

5. Згідно з актом прийому-передачі від 01.04.2019 Позивач передав, а Третя особа прийняла обладнання в асортименті - загалом 45 позицій.

6. Під час проведення 29.01.2020 досудового розслідування кримінального провадження №12018000000000698 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.01.2021 у справі №757/3545/20-к слідчим слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України проведено обшук 4 і 5 поверхів групи приміщень №9 за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності Мартинюк Валентині Федорівні та перебуває у користуванні Третьої особи.

7. У ході обшуку в Третьої особи вилучено таке майно: друкований текст скріплений скобою на 5 арк.; друкований текст скріплений скобою на 4 арк.; друкований текст скріплений скобою на 2 арк.; друкований текст скріплений скобою на 3 арк.; бланк заяви директору Третьої особи на 1 арк.; бланк договору між Третьою особою та виконавцем на 2 арк.; рукописний текст на 1 арк.; папка швидкозшивач із файлами, в яких документи щодо фінансово-господарської діяльності на 140 арк.; папка швидкозшивач жовтого кольору в яких документи щодо фінансово-господарської діяльності та друкований текст на 15 арк.; монітор "LG" серійний номер 81 lntgy04999; монітор "LG" серійний номер 710ntabb4648; монітор "LG" серійний номер 706ntsuc8070; монітор "Dell" серійний номер 6n84pm2; монітор "LG" із надписом 3038; монітор "Рhilips" серійний номер uk0al928023814; монітор "Samsung" серійний номер cwbkh4tn800484v; системний блок ПК чорного кольору із надписом all74770; системний блок ПК чорного кольору із надписом 306.00062; системний блок ПК чорного кольору із надписом 306.00060; системний блок ПК чорного кольору із надписом 200.00041; системний блок ПК чорного кольору із надписом all74762; системний блок ПК чорного кольору із надписом 200.00026; системний блок ПК чорного кольору із надписом all74761; системний блок ПК чорного кольору із надписом all74801; клавіатури до ПК в кількості 7 шт.; оптичні мишки до ПК в кількості 7 шт.; монітор "LG" із надписом 710ntsub4662; монітор "LG" із надписом 801ntsu5p350; клавіатури до ПК в кількості 2 шт.; оптичні мишки до ПК в кількості 2 шт.; системний блок ПК чорного кольору із надписом 777.00003; системний блок ПК чорного кольору із надписом 777.00002; клавіатури до ПК в кількості 1 шт.; оптичні мишки до ПК в кількості 1 шт.; монітор "LG" із надписом 101.00004; монітор "LG" із надписом 250.00024; монітор "LG" із надписом 306.00048; системний блок ПК чорного кольору із надписом 200.00042; системний блок ПК чорного кольору із надписом 250.00027; системний блок ПК чорного кольору із надписом 777.00004; ноутбук "Асег" серійний номер nxgceeu936340837d6600; ноутбук "Lenovo" серійний номер 80xh00xera; ноутбук "НР" із надписом 306.00004; вайфай роутер "tp-link" із надписом 11Ь88905865; вайфай роутер "Asus" із надписом g8im0z001435; вайфай роутер "Asus" із надписом j7in0z001851; вайфай роутер "Asus" із надписом g80i01z001800; мобільний телефон "Nокіа" без сім картки імеі НОМЕР_1 ; мобільний телефон "Nокіа" без сім картки імеі НОМЕР_2 ; системний блок ПК чорного кольору із надписом 101.00094; монітор "Dell" із надписом 203.00037; монітор "Samsung" із надписом 777.00005; клавіатури до ПК в кількості 3 шт.; оптичні мишки до ПК в кількості 2 шт.; стартовий пакет "МТС" (конверт без сімкартки) 1 шт.; стартовий пакет "МТС" (запаковані) 6 шт.; стартовий пакет "МТС" (конверт із сімкартками) 2 шт.; тримачі із сімкартками "travelsim" 22 шт.; тримачі без сімкарток "travelsim" 2 шт.; тримачі із сімкартками "beeline" 2 шт.; тримачі без сімкартк "beeline" 1 шт.; тримачі без сімкартк "МТС" 1 шт.; тримачі із сімкартками "МТС" 6 шт.; стартовий пакет "Vodafone" (конверт без сімкартки) 3 шт.; стартовий пакет "lifecell" (конверт без сімкартки) 1 шт.; стартовий пакет "joice" (конверт із сімкарткою) 1 шт.; тримач із сімкарткою "Іуса mobile"; сімкартка "Київстар"; сімкартка "Vodafone"; сімкартка "МТС"; акти надання послуг в кількості 5 шт. по 1 арк.; договори в кількості 4 шт. всього на 12 арк.; флеш накопичувач сірого кольору; мобільний телефон "Samsung" із надписом на корпусі 356421091180370.

8. У подальшому ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.02.2021 у справі №757/5617/21-к задоволено подану в інтересах Третьої особи скаргу адвоката на бездіяльність слідчого групи слідчих Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна в кримінальному провадженні №12018000000000698 від 15.11.2018, зобов`язано старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України чи іншого слідчого, у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження №12018000000000698 від 15.11.2018, негайно повернути Третій особі та/або адвокату Красовській Уляні Дмитрівні як уповноваженій особі (представнику) майно, вилучене в рамках кримінального провадження №12018000000000698 від 15.11.2018 під час проведення 29.01.2021 обшуку за адресою: м. Київ, вул. Оболонська, 29, група приміщень №9 на 4 та 5 поверхах.

9. У зазначеній ухвалі, зокрема, встановлено, що в ході проведення обшуку у Третьої особи вилучено майно, яке набуте ним у законний спосіб та використовується у здійсненні законної господарської діяльності. 01.02.2020 представник Третьої особи на адресу слідчого засобами поштового зв`язку направив клопотання про повернення тимчасово вилученого майна за вих. №376-к/00237/2020-4073 від 01.02.2021, однак станом на день звернення до суду із вказаною скаргою жодних дій, спрямованих на повернення такого майна, законному власнику слідчий так і не вчинив, відповідь на клопотання не надав.

10. 09.08.2021 вилучене під час обшуку майно повернуто представнику Третій особі, про що складений акт прийому-передачі майна від 09.08.2021, підписаний уповноваженою особою Третьої особи з однієї сторони та головним інспектором ДКП НП України і старшим інспектором ДКП НП України з іншої сторони.

11. В акті прийому-передачі майна від 09.08.2021 зазначено, що на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23.02.2021 у справі №757/5617/21-к уповноважена особа - головний інспектор ДКП НП України передає, а уповноважена особа Третьої особи приймає належне Товариству майно. Зокрема, в зазначеному акті зафіксовано, що при поверненні майно було встановлено його пошкодження.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

12. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2023, у позові відмовлено повністю.

13. Судові рішення мотивовані тим, що Позивач не довів обставини порушення його прав та охоронюваних законом інтересів та причинно-наслідкового зв`язку між діями Відповідача і спірною шкодою.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

14. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

15. Касаційну скаргу (з урахуванням заяви про усунення недоліків) мотивовано наявністю підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

16. Позивач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 41, 56 Конституції України, статті 11, 22, 321, 1166, 1174 Цивільного кодексу України, статті 168 Кримінального процесуального кодексу України, статті 2, 7, 13, 73, 74, 76, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, а також пункти 1-27 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 №1104 (далі - Порядок), через неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2020 у справі №915/935/18, від 22.04.2021 у справі №904/1017/20, від 02.02.2022 у справі №911/448/21, від 02.06.2023 у справі №914/2355/21, від 21.06.2023 у справі №904/8306/21.

17. Також Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання про долучення доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

18. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

19. Відзив мотивовано тим, що касаційна скарга Позивача зводиться до повторного встановлення та з`ясування обставин справи, які були досліджені та встановлені судами попередніх інстанцій.

20. Також Відповідач вважає, що відхиляючи клопотання Позивача про долучення доказів, апеляційний господарський суд діяв відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Позиція Верховного Суду

21. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

22. Предметом касаційного оскарження в цій справі є судові рішення, ухвалені за наслідком розгляду позовних вимог про стягнення майнової шкоди, заподіяної майну Позивача внаслідок його неналежного зберігання після вилучення у Третьої особи під час обшуку.

23. Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорювання. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

24. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди тощо.

25. Статтями 22, 23 Цивільного кодексу України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. До збитків віднесено: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України).

26. Велика Палата Верховного суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 визначила, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

27. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду також врегульований Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон №266/94-ВР).

28. Однак перелік незаконних дій, які охоплюються частиною 1 статті 1176 Цивільного кодексу України та Законом №266/94-ВР, є вичерпним. За відсутності ж підстав для застосування частини 1 статті 1176 Цивільного кодексу України та Закону №266/94-ВР, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 зазначеної статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.

29. Так, згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

30. Відповідно до частини 1 статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

31. З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що відповідальність за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади (зокрема органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування) при здійсненні ними своїх повноважень, настає незалежно від вини цього органу. Водночас для застосування такого заходу цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, необхідною є наявність усіх інших елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (рішення, дії чи бездіяльність) особи, що завдала шкоду; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками (збитки мають бути наслідком саме протиправної поведінки особи, що завдала шкоду, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого потерпілого або третіх осіб). Тобто відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають зазначеного прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

32. Подібні за змістом висновки, зокрема, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №915/935/18, від 22.04.2021 у справі №904/1017/20, від 02.02.2022 у справі №911/448/21 (на які посилається Позивач у касаційній скарзі).

33. При цьому щодо питання самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади тощо під час розгляду справ про відшкодування шкоди, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 виснувала, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

34. Згідно зі статтею 167 Кримінального процесуального кодексу України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

35. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 4 статті 168 Кримінального процесуального кодексу України).

36. З огляду на положення, зокрема, статей 16, 167, 168, 174 Кримінального процесуального кодексу України та Порядку, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 зауважила, що обов`язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути його після скасування ухвали про накладення арешту на майно прямо передбачений чинним законодавством.

37. Врахувавши наведені правові позиції Верховного Суду щодо елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними передумовами для покладення деліктної відповідальності на Відповідача як органу державної влади, суди першої та апеляційної інстанцій встановили відсутність відповідних обставин з огляду на наявні в матеріалах справи докази.

38. Так, господарські суди з`ясували обставини вилучення у ході обшуку 29.01.2020 Третьої особи майна згідно з переліком, а також повернення його Третій особі лише 09.09.2021 при тому, що посадових осіб Відповідача було зобов`язано негайно повернути відповідне майно Третій особі ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.02.2022 у справі №757/5617/21-к.

39. Приймаючи до уваги викладені в касаційній скарзі посилання на зазначені обставини, Верховний Суд вважає безпідставними твердження Позивача про неотримання ними належної правової оцінки судів попередніх інстанцій, зважаючи на те, що підставами для стягнення з Відповідача спірної шкоди в цій справі Позивач не визначив обставини заподіяння йому певної шкоди саме внаслідок несвоєчасного повернення Відповідачем вилученого майна Третій особі, неможливості його використання тощо.

40. Тобто Позивач не доводив наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між наведеними обставинами та заподіянням йому спірної шкоди. За змістом позовної заяви, заявлена Позивачем до відшкодування шкода полягає саме в пошкодженні належного йому майна внаслідок неналежного зберігання Відповідачем.

41. Однак, дослідивши надані учасниками справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку з точки зору їх відповідності встановленим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України вимогам щодо належності, допустимості достовірності та вірогідності, суди попередніх інстанцій визнали недоведеними обставини заподіяння зазначеної шкоди Позивачу відповідними неправомірними діями Відповідача (його посадових осіб).

42. Зокрема, суди відхилили посилання Позивача на зауваження, наведені в акті прийому-передачі майна від 09.08.2021 про те, що зберігання вилученого майна відбувалось у неналежних умовах, що призвело до його пошкодження, оскільки в зазначеному акті конкретно не зазначено, яка саме техніка із вказаного в ньому переліку зазнала пошкоджень, що унеможливлює її ідентифікацію. До того ж відсутні докази того, що вся вилучена у Третьої особи техніка перебувала в справному стані на момент такого вилучення та не мала пошкоджень, про які в загальних рисах зазначено в акті від 09.08.2021.

43. Разом з тим суд апеляційної інстанції врахував, що відповідне майно як вилучалося, так і поверталося Третій особі (а не безпосередньо Позивачу). Однак в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо подальшого (належного чи неналежного) зберігання та використання повернутого Відповідачем майна.

44. Водночас апеляційний господарський суд не визнав належним і допустимим доказом у розумінні статей 74, 76-80, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України розміру заподіяної Позивачу шкоди, наданий ним звіт №09-02-22/2 про оцінку майна від 09.08.2022, складений суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою - підприємцем Поляковим В.М., який був присутній при повернення відповідного майна 09.08.2021, фіксував на фото його стан на момент повернення та двічі оглянув після того 14.02.2022 і 18.07.2022. Тобто огляд майна для визначення розміру завданих збитків оцінювачем було проведено майже через 6 місяців після повернення майна, а вдруге - майже через рік з дати повернення. До того ж вказаний звіт не встановлює безпосередньо факт заподіяння Позивачеві майнової шкоди, характер пошкоджень, фактори та причини, внаслідок яких вони виникли, а відображає виключно вартість об`єкта оцінки (повернутого майна) станом на конкретну дату проведення такої оцінки (02.09.2022).

45. Крім того, суд апеляційної інстанції щодо посилання Позивача на надані ним до матеріалів справи фотографії встановив, що на них зображено певне майно, яке упаковане в поліетиленові пакети. Але фотографії не містять ідентифікуючих ознак такого майна, які б дозволяли встановити факт того, що зображені на них предмети є саме майном, вилученим у ході обшуку, проведеного 29.01.2020.

46. Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог у справі, оскільки з наданих Позивачем доказів не вбачається наявність обов`язкових умов, визначених законодавцем для стягнення шкоди, зокрема, неправомірних дій Відповідача, які призвели до заподіяння Позивачеві певної шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями та заподіяною шкодою.

47. Викладені в касаційній скарзі заперечення Позивача проти такого висновку не підтверджують неврахування при ухваленні оскаржуваних судових рішень висновків Верховного Суду, зокрема, викладених у постановах від 27.03.2020 у справі №915/935/18, від 22.04.2021 у справі №904/1017/20, від 02.02.2022 у справі №911/448/21, адже, на відміну від зазначених справ, у цій справі обставини складу відповідного цивільного правопорушення не доведені належними доказами.

48. Натомість аргументи касаційної скарги по суті зводяться до переоцінки доказів, встановлення обставин, які не були встановлені в судових рішеннях попередніх інстанцій або відхилені ними, що не входить до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

49. Зокрема, Позивач у касаційній скарзі наголошує на обставинах неналежного зберігання Відповідачем вилученого в Третьої особи майна, що призвело до псування такого майна, наявність яких суди першої та апеляційної інстанцій визнали недоведеними, зокрема, через відсутність доказів щодо завдання конкретних пошкоджень майну саме в період між його вилученням і повернення Відповідачем. При цьому Позивач не наводить посилання на певні наявні у справі докази, які б підтверджували такі обставини, але не отримали правової оцінки судів попередніх інстанцій.

50. Разом з тим Верховний Суд приймає до уваги викладені в касаційній скарзі заперечення проти висновку про недоведеність права власності Позивача на відповідне майно, наявність якого не заперечувалась ані Відповідачем, ані Третьою особою (в якої це майно було вилучено), тоді як досліджений судами першої та апеляційної інстанції Договір (за яким зазначене майно передано Позивачем у оренду Третій особі) не оспорений учасниками справи чи іншими особами.

51. Проте Верховний Суд зазначає, що передчасність наведеного висновку судів попередніх інстанцій стосовно недоведеності прав Позивача на відповідне майно не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд або прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог відповідно до положень статей 310, 311 Господарського процесуального кодексу України, адже недоведеність Позивачем факту пошкодження зазначеного майна внаслідок неправомірних дій Відповідача є достатньою підставою для відмови в задоволенні позову в цій справі.

52. Відповідно, оскільки надані Позивачем на підтвердження наявного в нього права на відповідне майно додаткові докази (платіжні доручення щодо оплати за оренду обладнання за Договором) не спростовують наведеної обґрунтованої підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, Верховний Суд не вбачає, що їх неприйняття судом апеляційної інстанції унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення пору в цій справі в розумінні пункту 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

53. Крім того, не підлягають прийняттю до уваги як нерелевантні посилання Позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 (про зобов`язання прийняти неоплачені та фактично виконані роботи за договором підряду та стягнення заборгованості), від 21.06.2023 у справі №904/8306/21 (про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування), правовідносини в яких не є подібними до правовідносин у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. Звертаючись з касаційною скаргою, Позивач не довів неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

55. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних постанови та рішення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/12288/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков